Документ z1437-14, чинний, поточна редакція — Прийняття від 24.10.2014
( Остання подія — Набрання чинності, відбулась 09.12.2014. Подивитися в історії? )

МІНІСТЕРСТВО ЕНЕРГЕТИКИ ТА ВУГІЛЬНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ

НАКАЗ

24.10.2014  № 754


Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
12 листопада 2014 р.
за № 1437/26214

Про затвердження Правил безпечної експлуатації наземних складів синтетичного рідкого аміаку

Відповідно до статті 28 Закону України «Про охорону праці» НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Правила безпечної експлуатації наземних складів синтетичного рідкого аміаку, що додаються.

2. Вважати такими, що не застосовуються на території України, Правила безпеки для наземних складів синтетичного рідкого аміаку, затверджені Державним комітетом з нагляду за безпечним веденням робіт у промисловості із гірничого нагляду СРСР 19 вересня 1978 року та Міністерством хімічної промисловості СРСР 10 липня 1978 року (НПАОП 24.14-1.02-78).

3. Державній службі гірничого нагляду та промислової безпеки України у встановленому порядку:

1) забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України;

2) внести наказ до Державного реєстру нормативно-правових актів з питань охорони праці.

4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

Міністр

Ю. Продан

ПОГОДЖЕНО:

Перший заступник Голови
Спільного представницького органу
сторони роботодавців на національному рівні

Перший заступник Голови
Спільного представницького органу
об'єднань профспілок

В.о. директора виконавчої дирекції
Фонду соціального страхування
від нещасних випадків на виробництві
та професійних захворювань України

Заступник Голови
Державної служби гірничого нагляду
та промислової безпеки України

Т.в.о. Голови Державної служби України
з питань регуляторної політики
та розвитку підприємництва

Т.в.о. Міністра охорони здоров'я України

В.о. Міністра інфраструктури України

Заступник Міністра соціальної політики України -
керівник апарату

Виконуючий обов'язки Голови
Державної служби України
з надзвичайних ситуацій

Голова Державної інспекції
ядерного регулювання України

Заступник Міністра внутрішніх справ України -
керівник апарату




О. Мірошниченко



С.М. Кондрюк




С. Лапчик



С.В. Дунас



О.Ю. Потімков

В. Лазоришинець

О.Л. Малін


В. Іванкевич



А. Бойко


С.Г. Божко


С.І. Чеботар




ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства
енергетики та вугільної
промисловості України
24.10.2014  № 754


Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
12 листопада 2014 р.
за № 1437/26214

ПРАВИЛА
безпечної експлуатації наземних складів синтетичного рідкого аміаку

I. Загальні положення

1.1. Ці Правила поширюються на cуб’єктів господарювання незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, діяльність яких пов’язана з експлуатацією заводських, перевалочних, прирейкових і сільськогосподарських наземних складів (роздавальних станцій) синтетичного рідкого аміаку (далі - склади синтетичного рідкого аміаку).

1.2. Ці Правила не поширюються на cуб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність з експлуатації складів балонів з аміаком і аміачних холодильних установок.

1.3. Ці Правила визначають вимоги безпеки під час виконання робіт з експлуатації наземних складів cинтетичного рідкого аміаку.

1.4. Ці Правила є обов’язковими для виконання роботодавцями і працівниками, що здійснюють діяльність з експлуатації наземних складів cинтетичного рідкого аміаку, визначеними в пункті 1.1 цього розділу.

1.5. У цих Правилах терміни вживаються в таких значеннях:

заводський склад синтетичного рідкого аміаку - склад, розташований на території підприємств, що виробляють синтетичний аміак і використовують його як сировину для випуску товарної хімічної продукції та в промислових холодильних установках, а також на підприємствах, що застосовують його для азотування, виготовлення речовин, які використовуються у виробництві вибухових речовин, сухих джерел живлення та створення захисних атмосфер;

ізотермічний резервуар - ємнісна споруда для зберігання аміаку за температури близько мінус 33 °С;

огорожа резервуарів - захисна споруда для локалізації витоків аміаку, у тому числі аварійних;

перевалочний склад синтетичного рідкого аміаку - склад, що знаходиться на території припортових заводів або баз водного транспорту і призначений для зберігання і перекачування аміаку в ємності морського транспорту;

прирейковий склад синтетичного рідкого аміаку - склад СЖА-500, що знаходиться біля залізниці і призначений для прийому рідкого аміаку із залізничних цистерн, зберігання його в горизонтальних циліндричних резервуарах ємністю 100 м-3 під тиском, обладнаний технічними засобами для прийому та завантаження аміаку споживачам в автоцистерни й аміаковози;

сільськогосподарські склади синтетичного рідкого аміаку - глибинні склади (СЖА-300, СЖА-200, СЖА-100) і роздавальні станції, що розміщуються на території сільськогосподарського району та на ділянках, де рідкий аміак використовується як добриво;

склад синтетичного рідкого аміаку - сукупність технологічного устатковання, споруд, технічних засобів, необхідних для виконання операцій зливу-наливу, процесів випаровування аміаку та зберігання його в ємностях місткістю 0,5 т і більше в перерахунку на 100 % аміак, які розміщені окремо та стаціонарно встановлені на фундаментах і не є проміжними технологічними апаратами хімічних виробництв;

територія складу - ділянка, обмежена огорожею, на якій розташований склад;

холодильна установка - сукупність компресорного, холодильного та іншого допоміжного обладнання, призначеного для компримування, охолодження й збору синтетичного рідкого аміаку.

Інші терміни, які використовуються в цих Правилах, вживаються в значеннях, наведених у Законах України «Про охорону праці», «Про об’єкти підвищеної небезпеки».

1.6. Роботодавець, у власності або користуванні якого є склад синтетичного рідкого аміаку, який має намір розпочати будівництво такого об’єкта або планує будівництво складу синтетичного рідкого аміаку на території села, селища, міста, повинен дотримуватися вимог Закону України «Про об’єкти підвищеної небезпеки» та постанови Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 року № 956 «Про ідентифікацію та декларування безпеки об’єктів підвищеної небезпеки».

1.7. Роботодавець повинен одержати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки відповідно до вимог Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1107.

1.8. На кожний склад синтетичного рідкого аміаку повинна бути розроблена проектна документація згідно з Порядком затвердження проектів будівництва і проведення їх експертизи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 травня 2011 року № 560.

1.9. Склади синтетичного рідкого аміаку, що вводяться в експлуатацію, та ті, що експлуатуються, повинні мати відповідні технологічні регламенти на процеси, розроблені й затверджені у встановленому порядку.

1.10. Роботодавець забезпечує розроблення та затверджує відповідно до вимог Закону України «Про об’єкти підвищеної небезпеки» план локалізації та ліквідації аварій, з яким повинні бути ознайомлені працівники.

1.11. Пожежна безпека складів синтетичного рідкого аміаку повинна відповідати вимогам ГОСТ 12.1.004-91 «ССБТ. Пожарная безопасность. Общие требования» та ГОСТ 12.1.010-76 «ССБТ. Взрывобезопасность. Общие требования».

1.12. Роботодавець повинен застосовувати на складах синтетичного рідкого аміаку радіоізотопні прилади за наявності ліцензії на провадження діяльності з використання джерел іонізуючого випромінювання з дотриманням Вимог та умов безпеки (ліцензійних умов) провадження діяльності з використання джерел іонізуючого випромінювання, затверджених наказом Державного комітету ядерного регулювання України від 02 грудня 2002 року № 125, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 17 грудня 2002 року за № 978/7266, та Основних санітарних правил забезпечення радіаційної безпеки України, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 02 лютого 2005 року № 54, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20 травня 2005 року за № 552/10832.

1.13. Роботодавець забезпечує проведення попереднього (під час прийняття на роботу) та періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників відповідно до вимог Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 21 травня 2007 року № 246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 липня 2007 року за № 846/14113.

1.14. Навчання та перевірка знань з питань охорони праці посадових осіб та працівників підприємства проводяться відповідно до вимог Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26 січня 2005 року № 15, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2005 року за № 231/10511 (НПАОП 0.00-4.12-05).

1.15. Роботодавець забезпечує проведення спеціального навчання працівників складу, які здійснюють операції із синтетичним рідким аміаком, відповідно до вимог Порядку проведення спеціального навчання працівників суб’єктів перевезення небезпечних вантажів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2007 року № 1285.

1.16. Роботодавець забезпечує розроблення та затверджує інструкції з охорони праці відповідно до вимог Положення про розробку інструкцій з охорони праці, затвердженого наказом Комітету по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України від 29 січня 1998 року № 9, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 квітня 1998 року за № 226/2666 (НПАОП 0.00-4.15-98).

1.17. Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань, що сталися з працівниками, здійснюються відповідно до вимог Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232.

1.18. Роботодавець повинен забезпечити працівників засобами індивідуального захисту (далі - ЗІЗ) відповідно до вимог Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затвердженого наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 24 березня 2008 року № 53, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2008 року за № 446/15137 (далі - НПАОП 0.00-4.01-08).

1.19. Працівники, діяльність яких пов’язана з експлуатацією наземних складів синтетичного рідкого аміаку, повинні бути забезпечені спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими ЗІЗ згідно з Нормами безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам хімічних виробництв (Частина 1), затвердженими наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 07 вересня 2004 року № 194, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2004 року за № 1362/9961 (НПАОП 24.0-3.01-04), та Нормами безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам хімічних виробництв. Частина 2, затвердженими наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 13 грудня 2007 року № 305, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 31 березня 2008 року за № 264/14955 (НПАОП 24.0-3.03-07).

1.20. ЗІЗ повинні відповідати вимогам Технічного регламенту засобів індивідуального захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2008 року № 761 (далі - Технічний регламент засобів індивідуального захисту).

Засоби колективного захисту повинні відповідати ДСТУ 7238:2011 «ССБП. Засоби колективного захисту працюючих. Загальні вимоги та класифікація».

1.21. Роботодавець повинен забезпечити працівників, зайнятих на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, лікувально-профілактичним харчуванням відповідно до вимог чинного законодавства.

1.22. Забороняється залучення жінок до робіт, визначених у Переліку важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок, затвердженому наказом Міністерства охорони здоров’я України від 29 грудня 1993 року № 256, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 30 березня 1994 року за № 51/260.

Підіймання і переміщення важких речей жінками необхідно здійснювати з дотриманням вимог Граничних норм підіймання і переміщення важких речей жінками, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 10 грудня 1993 року № 241, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 22 грудня 1993 року за № 194.

1.23. Забороняється залучення неповнолітніх до робіт, визначених у Переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх, затвердженому наказом Міністерства охорони здоров’я України від 31 березня 1994 року № 46, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 28 липня 1994 року за № 176/385.

Підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми необхідно здійснювати з дотриманням вимог Граничних норм підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 22 березня 1996 року № 59, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 16 квітня 1996 року за № 183/1208.

II. Вимоги безпеки до зберігання синтетичного рідкого аміаку

1. Загальні положення

1.1. Рідкий аміак відноситься до важкогорючих речовин, але з повітрям може утворювати вибухонебезпечні суміші. За нормальних умов вибух суміші може відбутися за об’ємної концентрації аміаку від 15 до 28 %, а суміші аміаку з киснем - від 13,5 до 79 %.

Токсичний вплив аміаку на організм людини визначений ГОСТ 6221-90 «Аммиак жидкий технический. Технические условия» (далі - ГОСТ 6221-90).

1.2. Спосіб зберігання синтетичного рідкого аміаку, кількість, місткість і тип резервуарів визначаються проектом складу на підставі техніко-економічного розрахунку залежно від часу на доставку аміаку від виробника до складу й забезпечення безпечної його експлуатації.

1.3. Зберігання синтетичного рідкого аміаку в наземних резервуарах на складах необхідно здійснювати:

у резервуарах під надлишковим тиском до 2,0 МПа включно без відведення аміаку. Робочий тиск у резервуарі розраховується, виходячи із максимальної температури навколишнього повітря з урахуванням сонячної радіації, наявності теплової ізоляції і захисних конструкцій;

у резервуарах під надлишковим тиском до 1,0 МПа включно з відведенням аміаку, що випаровується під дією тепла, з видачею його споживачам або поверненням у резервуар після стиснення та конденсації;

в ізотермічних резервуарах за робочого тиску, близького до атмосферного (0,01 МПа), з відведенням аміаку, що випаровується, і поверненням його в резервуар після стиснення та конденсації або видачі споживачу.

1.4 Аміак, що надходить на зберігання, необхідно охолоджувати до температури не вище мінус 3 °С і подавати в паровий простір резервуара.

Аміак з температурою не вище мінус 30 °С необхідно подавати в резервуар знизу.

1.5. Коефіцієнт заповнення резервуарів визначається в паспорті на резервуар і становить не більше 0,85 його місткості у разі зберігання аміаку під надлишковим тиском і 0,93 висоти циліндричної частини ізотермічного резервуара.

1.6. Кількість і тип резервуарів на одному складі визначаються проектом складу. Під час зберігання аміаку забезпечується можливість спорожнення резервуара максимальної ємності у разі його несправності в інші резервуари або в спеціально встановлений резервний резервуар.

Місткість резервного резервуара не враховується під час визначення місткості складу.

Дозволяється не встановлювати резервний резервуар у разі, коли склад синтетичного рідкого аміаку складається з 2-х і більше окремих сховищ рідкого аміаку і є технологічна можливість перекачування його з одного сховища до іншого.

У проекті на ізотермічний резервуар повинні передбачатися заходи щодо його спорожнення, збору і ліквідації витоку аміаку в разі несправності резервуара.

1.7. У разі розташування в огорожі горизонтальних резервуарів їх загальна місткість повинна бути не більше 2500 т, а кількість - не більше 20.

Відстань по горизонталі від зовнішньої стінки і днища резервуара до внутрішнього укосу земляного валу (стіни) повинна становити не менше 6 м, а відстані між зовнішніми стінками сусідніх резервуарів, а також між їхніми днищами - не менше 1 м.

1.8. У разі розташування в огорожі кульових резервуарів їх загальна місткість повинна бути не більше 8000 т, а кількість - не більше 8.

Відстань по горизонталі від зовнішньої стінки резервуара до нижньої грані внутрішнього укосу земляного валу (стіни) повинна становити не менше 30 м, а відстань між зовнішніми стінками двох сусідніх резервуарів - не менше радіуса більшого із резервуарів, але не більше 10 м.

1.9. Кількість ізотермічних резервуарів у разі розташування їх в одній огорожі повинна бути не більше 4 із загальною місткістю до 60000 т.

Відстань по горизонталі від зовнішньої стінки резервуара до нижньої грані внутрішнього укосу земляного валу (стіни) повинна становити не менше 0,8 висоти розрахункового рівня рідкого аміаку в резервуарі, відраховуючи від планувальної відмітки землі, а відстань між зовнішніми стінками двох сусідніх резервуарів - не менше радіуса більшого резервуара, але не більше 20 м.

1.10. Сумарна ємність резервуарів складів синтетичного рідкого аміаку встановлюється для:

заводських складів - не більше 70,5 тис. т, у тому числі горизонтальних - 2,5 тис. т, кульових - 8,0 тис. т, вертикальних - 60,0 тис. т;

перевалочних складів синтетичного рідкого аміаку, що знаходяться на припортових заводах або базах водного транспорту, - не більше 130,5 тис. т, у тому числі горизонтальних - 2,5 тис. т, кульових - 8,0 тис. т, вертикальних - 120,0 тис. т;

прирейкових складів, призначених для прийому рідкого аміаку із залізничних цистерн, - не більше 33,0 тис. т, у тому числі горизонтальних - 5,0 тис. т, кульових - 8,0 тис. т, вертикальних - 20,0 тис. т;

сільськогосподарських складів синтетичного рідкого аміаку - не більше 30,5 тис. т, у тому числі горизонтальних - 2,5 тис. т, кульових - 8,0 тис. т, вертикальних - 20,0 тис. т.

1.11. Кожна група резервуарів для зберігання синтетичного рідкого аміаку з однаковим робочим тиском (не більше 1,0 МПа) повинна оснащуватися холодильною установкою для зріджування аміаку з резервним компресорним агрегатом для забезпечення можливості проведення ремонтно-профілактичних робіт компресорних агрегатів.

1.12. Тиск у всмоктувальному аміакопроводі перед компресором холодильної установки для зріджування аміаку повинен бути надлишковим і становити не менше ніж 0,98 кПа.

1.13. Кількість резервних зливних і наливних насосів, компресорів для створення різниці тисків у резервуарах і цистернах (під час виконання робіт зі зливу-наливу без насосів), а також компресорів холодильних установок для охолодження аміаку, що надходить до вертикальних резервуарів, повинна визначатися проектом складу залежно від встановлених для цього устатковання строків проведення планово-попереджувальних ремонтів (ППР) та умов роботи складу.

На складах з горизонтальними ємностями операції зливу-наливу рідкого аміаку дозволяється здійснювати за рахунок перепаду тиску газоподібного аміаку, що створюється під час нагрівання рідкого аміаку нагрівальними пристроями, конструкція яких повинна забезпечувати злив теплоносія.

1.14. Під час визначення надійності насосів для зливу-наливу синтетичного рідкого аміаку необхідно враховувати:

мінімальну температуру рідкого аміаку (мінус 34 °С) у разі встановлення насосів у приміщенні;

температуру повітря, якщо вона нижча за мінус 34 °С, у разі встановлення насосів на відкритих майданчиках;

температуру аміаку під час випаровування (до мінус 67 °С) для насосів, що використовуються для евакуації рідкого аміаку з відкритої огородженої території до резервуарів для подальшого його зберігання.

1.15. Тиск на всмоктувальних лініях насосів необхідно встановлювати достатнім для запобігання закипанню аміаку.

1.16. Для евакуації рідкого аміаку необхідно використовувати відцентрові напівпогружні хімічні насоси або іншого типу з відповідними характеристиками.

Насоси необхідно розташовувати біля зовнішньої сторони бетонного огородження або обвалування для евакуації рідкого аміаку й оснащувати системою місцевого та електронного дистанційного керування.

Допускається подача аміаку з нагнітального трубопроводу евакуаційних насосів у всмоктувальний трубопровід насосів видачі аміаку зі складу.

Допускається не передбачати евакуацію пролитого аміаку на сільськогосподарських складах (роздавальних станціях), якщо ємність найбільшого резервуара для зберігання рідкого аміаку не перевищує 100 м-3.

2. Вимоги до облаштування складу синтетичного рідкого аміаку

2.1. Облаштування складу синтетичного рідкого аміаку, виробничих приміщень та допоміжних будівель технічними засобами протипожежного захисту та системами протипожежного захисту повинно відповідати вимогам ГОСТ 12.4.009-83 «ССБТ. Пожарная техника для защиты объектов. Основные виды. Размещение и обслуживание» та пункту 2.19 глави 2 розділу V цих Правил.

На території складу, будівель та споруд мають бути розміщені знаки безпеки відповідно до вимог Технічного регламенту знаків безпеки і захисту здоров’я працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2009 року № 1262 (далі - Технічний регламент знаків безпеки).

Для всіх будівель складу необхідно визначити категорію вибухопожежної та пожежної небезпеки і позначити її на вхідних дверях до виробничих приміщень та ззовні складу.

2.2. Склади синтетичного рідкого аміаку необхідно обладнувати засобами, що запобігають поширенню газової хмари аміаку в разі витоку і знижують швидкість його випаровування.

2.3. Будівлі на території складу синтетичного рідкого аміаку повинні відповідати I, II ступеням вогнестійкості.

Допоміжні споруди складу (етажерки, майданчики, що обслуговуються, естакади для зливу-наливу рідкого аміаку, опори кульових резервуарів, навіси тощо) повинні виконуватися з негорючих матеріалів з межею вогнестійкості не менше 45 хв.

2.4. Двері і вікна, що відкриваються в будівлях на території складу, не повинні виходити в бік резервуарів з аміаком, окрім дверей аварійних душових.

Вікна і двері складу і прилеглих до нього будівель повинні щільно закриватися.

2.5. У місцях можливого тривалого впливу низьких температур (аміаку) на будівельні конструкції і підвалини повинні бути виконані передбачені проектом складу заходи, які виключають неприпустимі деформації ґрунту і будівельних конструкцій.

2.6. На території складу необхідно розташовувати будівлі і споруди, які необхідні для технологічних процесів приймання, зберігання та видавання синтетичного рідкого аміаку споживачам і для забезпечення нормальної роботи складу.

На території наземного складу синтетичного рідкого аміаку дозволяється розміщувати:

резервуари для приймання й зберігання рідкого аміаку;

компресорні холодильні установки і насосні;

пункт збирання мастила;

склад пропану або природного газу з випарною установкою;

випарну установку рідкого аміаку;

установку перегріву газоподібного аміаку;

установку компримування повітря контрольно-вимірювальних приладів і засобів автоматизації з блоками осушення повітря, буферного азоту;

редукційну охолоджувальну установку для отримання пари необхідних параметрів;

станцію збору конденсату;

пункти зливу-наливу рідкого аміаку, включаючи естакади для зливу-наливу рідкого аміаку залізничних і автомобільних цистерн;

факельну установку;

установки наповнення аміачних балонів (у разі необхідності);

аварійну ємність, аварійні душі, газоаналізатори;

мережі водопостачання та каналізації;

мережі електропостачання;

центральний пункт управління складом;

будівлі та приміщення допоміжного і виробничого призначення, побутові й адміністративні приміщення, призначені для працівників складу.

2.7. На території складів синтетичного рідкого аміаку необхідно встановлювати флюгер для визначення напрямку і швидкості вітру.

2.8. На території складів синтетичного рідкого аміаку на видних місцях необхідно відповідно до вимог ДСТУ ISO 6309:2007 «Протипожежний захист. Знаки безпеки. Форма та колір» встановлювати знаки місць розміщення первинних засобів пожежогасіння, схему руху транспорту та фонтанчики для промивання очей і аварійні душові для змивання аміаку в разі потрапляння його на одяг чи шкіру працівника.

2.9. Освітлення у виробничих, допоміжних і побутових приміщеннях складу синтетичного рідкого аміаку повинно відповідати вимогам чинних будівельних норм.

Освітленість території складів синтетичного рідкого аміаку, під’їздів, проїздів транспортних засобів, пішохідних доріжок і небезпечних зон повинна бути не менше 2 лк.

Евакуаційне освітлення в разі аварійного вимкнення робочого освітлення повинно забезпечувати освітленість основних проходів.

Світильники необхідно періодично оглядати і перевіряти в строки, встановлені ГОСТ 17677-82 «Светильники. Общие технические условия».

2.10. Наземні резервуари необхідно огороджувати самостійними суцільними земляними валами або залізобетонними стінами. Усередині групи резервуарів відстань між ними і їхніми рядами необхідно встановлювати не менше радіуса резервуара - для кульових і 1 м - для горизонтальних резервуарів.

Склади синтетичного рідкого аміаку, що знаходяться на території суб’єктів господарювання, допускається огороджувати сітчастим парканом, а на території хімічних підприємств - не огороджувати.

Робочі зони складу, на які може в аварійних ситуаціях потрапляти пролитий аміак, повинні мати щільне або високощільне покриття (асфальтобетон, цементобетон).

Навколо зовнішньої сторони огородження складу синтетичного рідкого аміаку, що примикає до ділянки з рослинністю, має бути протипожежна зорана смуга шириною не менше 5 м.

2.11. Висота огородження резервуарів синтетичного рідкого аміаку має бути на 0,3 м вище розрахункового рівня рідкого аміаку, що може розлитися, але не менше 1 м, а для резервуарів місткістю 10000 т і більше - 1,5 м. Земляний вал, а також укоси котловану необхідно захищати від розмивання атмосферними водами. Ширина верху земляного валу встановлюється не менше 1 м.

2.12. Вільний об’єм в огородженні наземних резервуарів (від планувальної відмітки до розрахункового рівня рідкого аміаку, що може розлитися) із відрахуванням обсягів опорних конструкцій під резервуари, переїздів та роздільних перегородок повинен становити не менше:

місткості резервуара - у разі встановлення одного резервуара;

місткості найбільшого резервуара - у разі встановлення групи резервуарів.

2.13. Допускається поєднувати два зовнішніх огородження резервуарів рідкого аміаку, якщо довжина будь-якої сторони зовнішнього периметра об’єднаного огородження не більше 300 м.

По лінії об’єднання необхідно споруджувати загальний земляний вал або стіну з розмірами більшого валу (стіни), що об’єднуються.

2.14. Відстань по горизонталі від огородження (від нижньої межі внутрішнього укосу) до зовнішньої стінки резервуара та відстань між резервуарами визначається проектом за умов виключення витікання аміаку з пошкодженого резервуара за огородження і мінімальної поверхні випаровування аміаку, що може вилитися в межах огородження під час аварії.

2.15. Огородження ізотермічних резервуарів або групи ізотермічних резервуарів, крім сталевих резервуарів з корпусами однакової міцності, повинно витримувати динамічний вплив аміаку, що розливається під час можливого руйнування резервуара.

2.16. У разі розміщення на території складу синтетичного рідкого аміаку резервуарів різного типу необхідно встановлювати суцільну перегородку між резервуарами для локалізації витоку рідкого аміаку.

Внутрішня перегородка повинна бути виконана у вигляді стіни або земляного валу. Висота перегородки повинна дорівнювати 0,25 висоти зовнішньої огорожі, але не менше 0,5 м, а ширина верху земляного валу - не менше 0,5 м.

Відстань від внутрішньої перегородки до стінки горизонтального резервуара повинна становити не менше 6 м, до стінки кульового резервуара - половини його діаметра, але не більше 10 м, до стінки вертикального (ізотермічного) резервуара - не менше його радіуса, але не більше 20 м.

Доцільність і конструкція перегородки визначаються проектом складу.

2.17. У разі спільного розташування в одному огородженні резервуарів різного типу загальна місткість горизонтальних і кульових резервуарів не повинна бути більше 8000 т, кульових і вертикальних резервуарів - не більше 60000 т, а кількість горизонтальних резервуарів повинна бути не більше 10, кульових - не більше 4 і вертикальних - не більше 2.

2.18. Відстань між сходами (драбинами) вздовж огорожі повинна становити не менше 50 м, а кількість сходинок (щаблів) - не менше двох.

Нижні кінці приставних металевих драбин у разі встановлення їх на асфальтобетонні або бетонні поверхні оснащуються башмаками з нековзкого матеріалу.

Верхні кінцівки драбин необхідно оснащувати стаціонарними крюками для кріплення драбин.

2.19. Автомобільні дороги (проїзди) до складу, проїзди по його території до будівель і споруд та проїзди навколо огородження резервуара (групи резервуарів) повинні бути з твердим (бетонним або асфальтобетонним) покриттям шириною не менше 3,5 м.

З боку будівель і відкритих установок, прилеглих до огорожі резервуарів, допускається розташовувати об’їзд на відстані не більше 39 м від огорожі резервуарів.

Швидкість автотранспорту на території складу повинна бути не більше 10 км/год.

2.20. Для проходу працівників до місць виконання робіт і назад повинні визначатися маршрути руху, які необхідно позначати покажчиками «Службовий прохід». У нічний час маршрути руху повинні освітлюватися.

2.21. Резервуари усередині огородження необхідно розміщувати на фундаментах, верхня площина яких на 10-15 см вище нижньої позначки ухилу огородженої території.

По периметру фундаменту на рівні нижньої відмітки ухилу території необхідно встановлювати кювету для відведення в евакуаційний приямок витоків аміаку й атмосферних опадів.

Огородження території, на якій розміщуються ізотермічні резервуари, повинно бути виконано з ухилом від огорожі резервуарів до фундаменту, на якому розташовані резервуари, для зменшення площини розтікання аміаку огородженою територією.

2.22. Забороняється покриття огородженої території резервуарів і внутрішніх укосів земляного валу щебінкою, галькою і пористими матеріалами. ґрунт у межах огородження повинен бути ущільненим.

На території сільськогосподарських складів синтетичного рідкого аміаку допускається використовувати утрамбоване трав’яне покриття. Траву необхідно регулярно скошувати й прибирати з території складу.

2.23. На території складу синтетичного рідкого аміаку необхідно розміщувати факельну установку.

Контроль за роботою факельної установки повинні здійснювати кваліфіковані інженерно-технічні працівники, призначені роботодавцем.

Навколо факельної установки споруджуються проїзди з твердим (бетонним або асфальтобетонним) покриттям шириною не менше 3,5 м для під’їзду відповідних транспортних засобів.

2.24. Не допускається прокладання трубопроводів та кабелів через огороджену територію складу для зберігання синтетичного рідкого аміаку, які не призначені для забезпечення безпечної експлуатації складу.

2.25. На прирейкових складах синтетичного рідкого аміаку приймання залізничних цистерн з рідким аміаком, операції зливу аміаку в автоцистерни і підготування до відправлення спорожнених цистерн здійснюються відповідно до вимог Правил перевезення наливних вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 18 квітня 2003 року № 299, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 07 липня 2003 року за № 558/7879 (далі - Правила перевезення наливних вантажів), та Правил перевезення небезпечних вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 25 листопада 2008 року № 1430, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 26 лютого 2009 року за № 180/16196 (далі - Правила перевезення небезпечних вантажів).

2.26. Естакади для зливу-наливу синтетичного рідкого аміаку прирейкових складів синтетичного рідкого аміаку розташовуються на горизонтальних прямих ділянках залізничних колій. Естакади повинні бути прохідними з драбинами та підходами до вентилів на люках цистерн, обладнаними поручнями. Ширина проходу на естакаді встановлюється не менше 0,8 м.

Драбини необхідно розташовувати по всій довжині естакади на відстані до 50 м одна від одної та на її кінцях. Кількість драбин має бути не менше 2.

2.27. На естакадах необхідно передбачати механізацію процесів підключення й заправки пристроїв для зливу-наливу рідкого аміаку в разі розташовування їх з одного боку колії.

Конструкція пристроїв для зливу-наливу рідкого аміаку повинна забезпечувати можливість звільнення їх від залишків аміаку.

2.28. Операції зливу-наливу цистерн на залізничному пункті зливу-наливу рідкого аміаку дозволяється проводити на одній або на декількох паралельних коліях, які розташовуються на горизонтальних прямих ділянках.

Пристрої для зливу-наливу рідкого аміаку та естакаду необхідно розташовувати по одну сторону колії. Дозволяється не встановлювати бортики на ділянках колій та естакад для зливу-наливу рідкого аміаку.

2.29. Під час зливу аміаку з цистерн і наливу аміаку в цистерни рельсові колії, на яких встановлені цистерни, повинні бути заземлені.

2.30. Допускається на прирейкових складах синтетичного рідкого аміаку розташовувати пристрої для зливу-наливу рідкого аміаку в проміжку між розташованими поруч коліями.

Естакаду необхідно обладнувати двосторонніми відводами від цистерн, а відстань між осями найближчих залізничних колій біля цієї естакади повинна бути не менше 6 м.

У разі встановлення паралельно двох естакад для зливу-наливу аміаку між ними необхідно передбачати вільну смугу шириною не менше 4,5 м для наскрізного проїзду відповідних транспортних засобів.

2.31. У разі перекачування рідкого аміаку насосами з групи цистерн (10 і більше) на зливному трубопроводі між цистернами і насосами необхідно встановлювати ресивер рідкого аміаку.

Ємність ресивера має бути не більше 25 % об’єму аміаку, що зливається за 1 годину, але не перевищувати 57 т - місткості найбільшої залізничної цистерни для перевезення аміаку.

Не допускається залишати цистерну приєднаною до комунікацій у разі перерви між операціями зливу аміаку більше 30 хвилин.

Під час короткострокових перерв між операціями зливу аміаку необхідно закривати вентилі з обох сторін рукавів та скидати тиск з них через дренажний вентиль без від’єднання їх від цистерни.

2.32. Для приєднання цистерн до трубопроводів зливу-наливу аміаку повинні використовуватися шарнірно-важільні пристрої (стендери) або металеві рукава, розраховані на робочий тиск 2 МПа.

Допускається використовувати стійкі в середовищі аміаку за температури від мінус 34 до +50 °С гумові рукава з металевим обплетенням типу ВГ відповідно до ГОСТ 6286-73 «Рукава резиновые высокого давления с металлическими оплетками неармированные. Технические условия».

У разі використання рукавів діаметром 32 мм допускається застосовувати гумові рукава з текстильним каркасом відповідно до ГОСТ 18698-79 «Рукава резиновые напорные с текстильным каркасом. Технические условия».

2.33. Гумові рукава повинні мати на кінцях металеві наконечники (штуцери) для приєднання їх до фланців цистерни і трубопроводів.

Довжина рукава зі з’єднаною з ним ділянкою трубопроводу (від металевого наконечника до запірного вентиля для операцій зливу-наливу залізничної цистерни) повинна бути не більше 3 м.

2.34. При з’єднанні трубопроводів з рукавами необхідно встановлювати автоматичні відсікальні пристрої: швидкісний клапан або відсікач на трубопроводі наливу аміаку в цистерну і зворотний клапан або відсікач на трубопроводі зливу аміаку з цистерни.

На наливному трубопроводі між відсікальним пристроєм та рукавом необхідно встановлювати штуцер з вентилем для скидання тиску з рукава до колектора системи утилізації аміаку.

2.35. Кількість і розрахункова довжина залізничної колії зливу-наливу рідкого аміаку повинні відповідати проекту прирейкового складу синтетичного рідкого аміаку. Для забезпечення можливості розчеплення составу на території естакад для зливу-наливу рідкого аміаку з трьома і більше точками зливу необхідно передбачати збільшення не менше ніж на 20 м розрахункової довжини тупикової колії зливу-наливу рідкого аміаку в бік упорного бруса. Рахування необхідно починати від крайньої цистерни, з якої здійснюється злив, і не виходити за межі майданчика зливу-наливу рідкого аміаку.

2.36. Безпечність транспортування рідкого аміаку залізницею забезпечується відповідно до вимог Правил перевезення наливних вантажів.

Безпечність транспортування рідкого аміаку спеціалізованими машинами (МРА-б-130B) із заводських складів синтетичного рідкого аміаку і прирейкових складів, призначених для прийому рідкого аміаку із залізничних цистерн, до сільськогосподарських складів і роздавальних станцій рідкого аміаку забезпечується відповідно до вимог Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26 липня 2004 року № 822, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20 серпня 2004 року за № 1040/9639, та Правил перевезення небезпечних вантажів.

2.37. Пересувні аміачні цистерни на автомобільних шасі для приймання, зберігання та видавання рідкого аміаку повинні встановлюватися на фундаменти або фіксуватися на стаціонарних колодках і використовуватися в нерухомому положенні. Колеса повинні обов’язково зніматися.

2.38. Склади синтетичного рідкого аміаку необхідно обладнувати системами раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виникнення.

III. Вимоги безпеки до монтажу, експлуатації та ремонту резервуарів для зберігання синтетичного рідкого аміаку

1. Загальні вимоги

1.1. Резервуари відповідно до Технічного регламенту безпеки обладнання, що працює під тиском, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 січня 2011 року № 35 (далі - Технічний регламент безпеки обладнання під тиском), повинні бути виготовлені, випробувані, оснащені й встановлені в спосіб, який гарантує їх безпечну експлуатацію за умови виконання приписів підприємств-виробників резервуарів та дотримання визначених умов їх експлуатації.

Технічні характеристики резервуарів повинні відповідати призначенню, району встановлення за вітровим навантаженням, зоні сейсмічної активності, температурі повітря, корозійній активності середовища.

На кожний резервуар повинен бути паспорт, у якому вказано номер резервуара, його тип, призначення, максимальний рівень, швидкість заповнення і випорожнення й розрахунковий (допустимий) строк служби резервуара з урахуванням умов його експлуатації.

1.2. Монтаж резервуарів складу синтетичного рідкого аміаку відповідно до вимог Технічного регламенту безпеки обладнання під тиском повинен здійснюватися за інструкцією з монтажу та експлуатації, розробленою підприємством-виробником резервуарів, яка визначає послідовність монтажу, у тому числі з'єднання різного устатковання, що працює під тиском, порядок введення в експлуатацію, особливості експлуатації і проведення користувачем нагляду за роботою устатковання.

Устатковання складу, що працює під тиском (резервуари, трубопроводи тощо), повинно відповідати вимогам Технічного регламенту безпеки обладнання під тиском.

1.3. Під час виготовлення резервуарів необхідно використовувати атестовану технологію зварювання металевих листів і дотримуватися вимог Правил охорони праці під час зварювання металів, затверджених наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 14 грудня 2012 року № 1425, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 04 січня 2013 року за № 63/22595 (далі - НПАОП 28.52-1.31-13).

Зварні шви резервуарів для зберігання рідкого аміаку повинні перевірятися методами неруйнівного контролю із залученням кваліфікованих атестованих працівників, і їх якість повинна відповідати вимогам до посудин залежно від розрахункового тиску, температури їх стінок і характеру середовища, встановленим Технічним регламентом безпеки обладнання під тиском.

1.4. Обладнання резервуарів повинно забезпечувати надійну їх експлуатацію протягом строку, зазначеного в паспорті організації-виробника, та передбачати можливість їх повного спорожнення, очищення, промивання, продування, огляду, проведення перевірок, необхідних для забезпечення безпеки їх експлуатації та проведення ремонту.

1.5. Порядок спорожнення, очищення, промивання, продування, огляду і ремонту резервуарів, трубопроводів та іншого устатковання визначається технологічним регламентом експлуатації складу синтетичного рідкого аміаку.

1.6. У разі встановлення на складі декількох резервуарів для зберігання синтетичного рідкого аміаку необхідно передбачати можливість переливання рідкого аміаку з одного резервуара до іншого.

1.7. Прилади для обмеження тиску рідкого аміаку повинні забезпечувати експлуатаційний тиск, встановлений у паспорті на резервуар, і не допускати його підвищення вище максимально допустимого значення.

Короткочасне перевищення максимально допустимого значення тиску повинно бути обмежене 10 %.

Працівники повинні дотримуватись норм, встановлених технологічним регламентом експлуатації складу синтетичного рідкого аміаку.

1.8. Кількість робочих запобіжних клапанів на резервуарах, їх розміри і пропускна здатність повинні відповідати проекту складу синтетичного рідкого аміаку та вимогам ДСТУ ГОСТ 12.2.085:2007 «Посудини, що працюють під тиском. Клапани запобіжні. Вимоги щодо безпеки» (далі - ДСТУ ГОСТ 12.2.085:2007).

1.9. До робочих запобіжних клапанів необхідно додатково встановлювати резервні запобіжні клапани.

Кількість і характеристики резервних і робочих запобіжних клапанів повинні відповідати вимогам проекту складу синтетичного рідкого аміаку.

У разі встановлення запобіжних клапанів групами в кожній групі повинна бути однакова кількість клапанів.

Забороняється застосовувати важільні запобіжні клапани.

Запобіжні клапани необхідно оснащувати перемикальним пристроєм, який унеможливлює відключення робочого клапана без одночасного вмикання резервного клапана.

1.10. Огляд резервуарів проводиться в строки, встановлені в паспорті, відповідно до вимог Порядку проведення огляду, випробування та експертного обстеження (технічного діагностування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 687 (далі - Порядок проведення огляду устатковання підвищеної небезпеки).

Технічний огляд резервуарів допускається проводити без видалення ізоляції за винятком тих місць, у яких на метал резервуара може потрапляти волога через дефекти ізоляції.

1.11. Для забезпечення надійної і безпечної експлуатації резервуарів для зберігання рідкого аміаку необхідно проводити діагностування відповідно до вимог ДСТУ 4046-2001 «Обладнання технологiчне нафтопереробних, нафтохiмiчних та хiмiчних виробництв. Технiчне дiагностування. Загальнi технiчнi вимоги» і ДСТУ 4227-2003 «Настанови щодо проведення акустико-емісійного діагностування об’єктів підвищеної небезпеки» та /або встановлювати на них системи безперервного акустико-емісійного моніторингу.

1.12. На складах синтетичного рідкого аміаку дозволяється використовувати резервуари вітчизняного або імпортного виробництва. Устатковання, яке виробляється за кордоном і вводиться в обіг на території України, повинно відповідати вимогам Технічного регламенту безпеки обладнання під тиском.

1.13. На кожухи резервуарів синтетичного рідкого аміаку наносяться чітко видимі знаки безпеки та назва продукту, що зберігається, і додатково біля складів встановлюється зобов’язувальний знак «Загальна небезпека» відповідно до вимог Технічного регламенту знаків безпеки.

1.14. Для підтримання резервуарів у справному стані і забезпечення їх безпечної експлуатації необхідно своєчасно проводити планові їх ремонти в строки, визначені графіком ППР, з дотриманням вимог безпеки, передбачених технологічним регламентом експлуатації складу синтетичного рідкого аміаку.

1.15. Ремонт резервуарів та їх елементів, що працюють під тиском, із застосуванням зварювання повинен проводитися за технологією, розробленою до початку виконання робіт підприємством-виробником резервуара або організаціями, які займаються конструюванням (ремонтом) обладнання, що працює під тиском.

Підсумки ремонту необхідно заносити до паспорта резервуара.

1.16. Забороняється проведення ремонтних робіт резервуарів та їх елементів, які знаходяться під тиском.

1.17. До початку виконання робіт усередині резервуара його необхідно відділити від трубопроводу заглушкою, видалити аміак, продути інертним газом, промити водою (у разі необхідності), продути повітрям і провести аналіз повітряного середовища на відсутність шкідливих речовин або речовин, концентрації яких перевищують граничнодопустимі концентрації (ГДК).

Від’єднані трубопроводи повинні бути заглушені.

1.18. Застосовані для відключення посудини заглушки, що встановлюються між фланцями, повинні бути відповідної міцності і мати виступаючу частину (хвостовик), що свідчить про встановлення заглушки.

1.19. На території складів синтетичного рідкого аміаку забороняється куріння тютюнових виробів, крім спеціально відведених для цього місць.

2. Вимоги безпеки до резервуарів для зберігання рідкого аміаку, що працюють під надлишковим внутрішнім тиском

2.1. Резервуари, призначені для роботи під надлишковим внутрішнім тиском, підлягають спеціальній обробці для зниження залишкової напруги у зварних з’єднаннях.

Вид і обсяг термообробки зварних елементів конструкцій резервуара визначаються проектом резервуара.

Розрахунковий тиск у резервуарах допускається приймати рівним робочому тиску.

2.2. Підприємство-виготовлювач резервуарів, що працюють під тиском, повинно поставляти їх з паспортом, у якому вказувати обсяг, методи і періодичність технічних оглядів відповідно до вимог Технічного регламенту безпеки обладнання під тиском.

2.3. Пристрої для нагрівання рідкого аміаку в горизонтальних резервуарах місткістю до 100 т необхідно розміщувати всередині або на зовнішній поверхні резервуара, а в кульових резервуарах - на зовнішній їх поверхні.

Конструкція підігрівальних пристроїв має забезпечувати повний злив теплоносія.

Як теплоносій для внутрішніх нагрівальних пристроїв необхідно використовувати пару низького тиску, гарячу воду або негорючий антифриз.

2.4. Штуцери для видавання рідкого аміаку, внутрішніх нагрівальних пристроїв, дренажу та встановлення контрольно-вимірювальних приладів необхідно розташовувати на днищах резервуарів, а решту штуцерів - у верхній частині резервуарів.

Штуцери, призначені для видавання рідкого аміаку, необхідно встановлювати з патрубками, заглибленими всередину резервуара на відстань, яка дорівнює половині діаметра або діаметру штуцера.

Діаметр штуцера видалення газоподібного аміаку для аварійного зниження тиску в горизонтальному і кульовому резервуарах необхідно обирати в 2 рази більшим, ніж діаметр штуцера для видавання рідкого аміаку, але не більше 300 мм.

Кількість штуцерів на резервуарах повинна бути мінімальною.

2.5. Навколо входу в монжюсну трубу необхідно влаштовувати поріг для зменшення кількості винесення мастила рідким аміаком, що видаляється з резервуара, та затримання його.

Верх порога повинен бути на 20-30 мм вище, ніж нижній кінець монжюсної труби, а внутрішній діаметр порога - в 1,5-1,7 раза більше зовнішнього діаметра монжюсної труби.

У разі періодичного надходження синтетичного рідкого аміаку в горизонтальні й кульові резервуари і періодичного його видавання допускається використовувати монжюсну трубу для подавання рідкого аміаку в резервуари.

2.6. Люки для проведення внутрішнього огляду необхідно розміщувати у верхній частині горизонтальних і кульових резервуарів.

Додаткові люки в нижній частині кульових резервуарів, передбачені проектом, допускається розміщувати в разі підтвердження розрахунками визначеної міцності резервуарів відповідно до вимог чинних нормативних документів.

2.7. Під час експлуатації резервуарів необхідно методом термографування або акустико-емісійним методом контролювати стан теплової ізоляції, показники і рівномірність осідання фундаментів кульових і горизонтальних (ємністю 100 м-3 і більше) резервуарів і фіксувати їх до і після гідравлічного випробування нового резервуара та перед подачею в нього рідкого аміаку, а також періодично (не рідше 1 разу на рік).

У разі осідання фундаменту резервуара більше, ніж передбачено проектом складу синтетичного рідкого аміаку, вживаються заходи щодо безпеки роботи резервуара і приєднаних до нього комунікацій.

У разі виявлення корозії в зовнішній оболонці резервуара оболонку мають додатково оглянути і вжити заходів щодо припинення або зниження швидкості поширення корозії.

2.8. На резервуарах з надлишковим внутрішнім тиском, встановлених на прирейкових і сільськогосподарських складах синтетичного рідкого аміаку, допускається передбачати аварійне скидання тиску з резервуара в атмосферу в разі загрози небезпечного витоку рідкого аміаку.

На горизонтальних резервуарах необхідно встановлювати спеціальний пристрій з ручним керуванням, а на кульових резервуарах - з ручним або дистанційним управлінням для скидання аміаку в разі аварійної ситуації.

3. Вимоги безпеки до ізотермічних резервуарів

3.1. Ізотермічні резервуари мають бути розраховані на тиск вище робочого на 25 % (12257 Па), але не менше ніж на 9806 Па.

Розрахунковий тиск у міжстінному просторі двостінних ізотермічних резервуарів необхідно приймати не менше 490,3 Па.

Вертикальні циліндричні резервуари необхідно обладнувати пристроями для гасіння хвилі рідкого аміаку (плаваючі понтони).

3.2. Під час розрахунку ізотермічних резервуарів необхідно враховувати можливість утворення вакууму не менше 490,3 Па, максимальний і мінімальний барометричний тиск, вітрове навантаження та вологість повітря.

3.3. Ізотермічні резервуари необхідно обладнувати вакуумними клапанами для гасіння вакууму під час досягнення величини, що дорівнює 490,3 Па.

Встановлення та періодична перевірка вакуумних і запобіжних клапанів здійснюються відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 12.2.085:2007.

3.4. Технологія зварювання і виготовлення днищ і дахів ізотермічних резервуарів визначається проектною документацією резервуара.

Зварні з’єднання листів під час виготовлення днищ та дахів ізотермічних резервуарів необхідно виконувати в стик. Днища необхідно виготовляти з листів на фундаментах. Розкладання і зварювання листів днища на фундаментах необхідно виконувати, якщо теплове розширення не перевищує 30 мм.

3.5. Усередині резервуара вище максимального рівня рідкого аміаку необхідно встановлювати розбризкувальний пристрій для охолодження резервуара аміаком, що випаровується, перед включенням його в роботу, а також для заповнення резервуара рідким аміаком.

3.6. Люки необхідно розташовувати на даху і бокових стінках нижньої частини ізотермічних резервуарів.

3.7. Штуцери для видавання рідкого аміаку необхідно розташовувати в нижній частині вертикальної стінки резервуара. Висота розташування штуцера приймається з урахуванням обсягів рідкого аміаку, що витрачається для підтримування ізотермічного режиму спорожнення резервуара.

Проходи штуцерів через зовнішню стінку двостінного резервуара необхідно оснащувати компенсаційними пристроями.

3.8. На зовнішніх стінках двостінних ізотермічних резервуарів дозволяється не встановлювати запобіжні клапани, якщо такі клапани є на буферній посудині (газгольдері) азоту або на трубопроводі азоту, який з’єднує зовнішній резервуар з буферною посудиною.

3.9. Вимірювання осідання фундаменту ізотермічних резервуарів необхідно проводити методом нівелювання в абсолютних позначках по глибинному реперу та реперу на фундаменті або опорах резервуара в період підйому ґрунтових вод, а також під час максимального розвантаження (навантаження) резервуарів.

3.10. Чергові внутрішні огляди ізотермічних резервуарів рідкого аміаку повинна проводити спеціалізована організація відповідно до вимог Порядку проведення огляду устатковання підвищеної небезпеки в строки, що встановлені відповідними нормативно-правовими актами та експлуатаційними документами підприємства-виробника резервуарів, але не рідше одного разу на 10 років.

IV. Вимоги безпеки до монтажу, експлуатації та ремонту трубопроводів, арматури і допоміжного обладнання складу

1. Вимоги безпеки до трубопроводів та арматури

1.1. Технічні вимоги до конструкції, матеріалів, експлуатації трубопроводів та арматури для рідкого аміаку повинні визначатися проектом складу.

Конструкція технологічних трубопроводів повинна забезпечувати безпечну їх експлуатацію і передбачати можливість їх повного спорожнення, очищення, промивання, продування, зовнішнього огляду, контролю і ремонту.

1.2. Експлуатація трубопроводів, які відпрацювали граничний строк експлуатації, допускається в разі отримання експертного висновку щодо продовження строку їх експлуатації за параметрів, встановлених в експлуатаційних документах, або експертного висновку щодо продовження експлуатації устатковання на визначений строк після експертизи, проведеної уповноваженою організацією відповідно до вимог Порядку проведення огляду устатковання підвищеної небезпеки.

Строк і параметри експлуатації необхідно наносити на теплоізоляцію трубопроводів.

1.3. Трубопроводи необхідно відділяти від резервуарів для зберігання синтетичного рідкого аміаку двома запірними пристроями з розміщенням між ними контрольного вентиля, якщо інше не передбачено проектом складу.

Арматура, розташована безпосередньо біля резервуарів місткістю 100 т і більше, повинна мати дистанційне та ручне керування.

Дистанційне керування арматурою необхідно здійснювати з центрального пункту управління складом.

1.4. На трубопроводах транспортування рідкого аміаку до резервуарів і з них необхідно встановлювати захисні пристрої (відсікачі, швидкісні клапани, зворотні клапани, засувки з електроприводом) для запобігання витіканню аміаку з резервуара в разі пошкодження трубопроводу.

Захисні пристрої необхідно встановлювати між резервуаром і запірною арматурою на трубопроводі подачі аміаку і після запірної арматури на трубопроводі його видачі.

Забороняється допускати намерзання льоду на рухомих частинах і дотичних з ними площинах основної арматури (клапанів, вентилів).

1.5. З’єднання трубопроводів з резервуаром повинні бути з компенсаційними пристроями або із самокомпенсацією для зменшення напруги в місцях приєднання трубопроводів до стінок резервуарів.

Приєднання трубопроводів до резервуарів необхідно виконувати після гідравлічного випробування резервуарів.

1.6. Трубопроводи для транспортування рідкого аміаку до резервуарів прокладаються на рівні, не нижчому позначки верху огорожі резервуарів.

Трубопроводи на ділянках проходу через огорожі необхідно розміщувати в сталевих захисних кожухах.

Обладнання вузла проходу трубопроводів через обвалування резервуарів повинно виключати можливість витоку рідкого аміаку за його межі.

1.7. Технологічні трубопроводи з арматурою необхідно розташовувати із зовнішніх сторін «глухих стін», а маховики вентилів управління виводяться в приміщення через сальникові ущільнення.

1.8. Труби в трубопроводах для транспортування рідкого аміаку необхідно з’єднувати зварюванням. Фланцеві з’єднання допускається передбачати в місцях приєднання запірної арматури, регуляторів тиску та контрольно-вимірювальних приладів.

Кількість фланцевих з’єднань на трубопроводах повинна бути мінімальною.

1.9. Зварювання стиків трубопроводів повинні проводити спеціально підготовлені зварники, атестовані в порядку, передбаченому Правилами атестації зварників, затвердженими наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 19 квітня 1996 року № 61, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 31 травня 1996 року за № 262/1287 (НПАОП 0.00-1.16-96).

1.10. Конструкція фланцевих ущільнень трубопроводів транспортування рідкого аміаку повинна бути визначена проектом складу.

1.11. Компенсацію теплового розширення трубопроводів транспортування рідкого аміаку і продувочного трубопроводу ізотермічного резервуара необхідно виконувати з урахуванням можливості їх охолодження до температури мінус 34 °С або до температури повітря самої холодної п’ятиднівки, якщо вона нижча за мінус 34 °С.

1.12. На трубопроводах транспортування рідкого або газоподібного аміаку необхідно застосовувати сталеві арматуру і фасонні частини.

Допускається встановлення спеціальної арматури з ковкого чавуну на трубопроводах за робочої температури середовища не нижче мінус 30 °С, розрахованої на тиск не менше 1,6 МПа (за робочого тиску середовища до 1 МПа), і арматури, розрахованої на тиск не менше 2,5 МПа (за робочого тиску середовища вище 1 МПа).

Забороняється використовувати арматуру та фітинги з деталями із міді, цинку та їх сплавів.

1.13. Ручне управління арматурою горизонтальних і кульових резервуарів необхідно здійснювати за місцем встановлення арматури або зі щитової. Стіни будинків щитових, які знаходяться з боку резервуарів, повинні бути «глухими» (без вікон і дверей).

1.14. На початку та в кінці трубопроводу необхідно передбачати встановлення штуцерів з арматурою і заглушкою для проведення випробування та продування їх інертним середовищем, повітрям або промивання водою.

Схема продування трубопроводів визначається проектом складу синтетичного рідкого аміаку.

Підведення (відведення) інертного середовища, повітря, води до трубопроводів повинно проводитися за допомогою знімних допоміжних трубопроводів. Після закінчення використання допоміжного трубопроводу його необхідно видаляти і встановлювати заглушку із «хвостовиком».

1.15. Для продування трубопроводів інертне середовище і повітря необхідно подавати під тиском, який дорівнює робочому. Продування трубопроводів, які працюють під надлишковим тиском до 0,1 МПа або вакуумом, необхідно проводити під тиском не більше 0,1 МПа.

Тривалість продування повинна складати не менше 10 хв.

1.16. Строки проведення технічного огляду трубопроводів, що експлуатуються за тиску до 10 МПа, встановлюються залежно від швидкості корозійного руйнування трубопроводів, умов експлуатації, результатів попередніх оглядів і ревізій.

Первинний технічний огляд трубопроводів проводиться уповноваженою організацією відповідно до вимог Порядку проведення огляду устатковання підвищеної небезпеки за методами випробувань, визначеними проектом складу синтетичного рідкого аміаку.

1.17. Викиди аміаку, які утворюються під час продування устатковання та трубопроводів складів, зниження в них тиску, операцій зливу-наливу цистерн, спрацювання запобіжних клапанів, необхідно утилізувати або знешкоджувати після попередньої сепарації від рідкої фази.

На кінцівках труб для викиду газоподібного аміаку в атмосферу необхідно встановлювати пристрої, які запобігають потраплянню до них атмосферних опадів.

Забороняється використовувати пристрої, які обумовлюють горизонтальні викиди або викиди під кутом до землі.

У разі знешкодження аміаку, що викидається, шляхом розчинення у воді необхідно застосовувати пом’якшену воду або паровий конденсат.

1.18. Колектори випуску рідкого і газоподібного аміаку мають бути окремими.

Пропускну здатність кожного колектора запобіжних клапанів необхідно обирати з урахуванням допустимого протитиску на виході із клапана за одночасного максимального скидання аміаку із запобіжних клапанів.

На відводах від запобіжних клапанів до колекторів необхідно передбачати фланцеві з’єднання для встановлення заглушок із «хвостовиками» у разі відключення клапанів.

1.19. Періодична перевірка і налаштування запобіжних клапанів на стенді проводяться в строки, визначені в паспортах підприємств-виробників клапанів, але не рідше одного разу на 2 роки.

2. Вимоги безпеки до допоміжного устатковання

2.1. Холодильні установки, призначені для конденсації аміаку, що випаровується в ізотермічних і кульових резервуарах рідкого аміаку, повинні бути індивідуальними для кожної групи резервуарів з однаковим робочим тиском і мати резервне обладнання для можливості проведення ремонту.

Продуктивність установки повинна забезпечувати компримування та зрідження всього газоподібного аміаку, що випаровується за рахунок притоку тепла з навколишнього середовища за максимальної для цього регіону температури.

У разі коли температура рідкого аміаку, що подається на зберігання до ізотермічного резервуара знизу, вища за мінус 30 °С, його необхідно спрямовувати до холодильної установки для охолодження.

2.2. Дозволяється встановлювати резервні компресори з приводами від дизелів. На трубопроводах вихлопних газів з дизелів необхідно встановлювати сухі або мокрі іскрогасники. Трубопроводи й іскрогасники повинні бути ізольованими один від одного.

2.3. Робочий тиск нагнітання аміачних компресорів для конденсації аміаку, що випарувався, необхідно обирати з урахуванням можливості присутності в аміаку газів, які не конденсуються і залишаються в резервуарі після продування.

Необхідно передбачати автоматичне відключення компресорів у разі:

граничнодопустимої температури газоподібного аміаку на лінії нагнітання;

граничнодопустимого тиску газоподібного аміаку;

максимального рівня рідкого аміаку у віддільнику рідини.

2.4. Компресори та насоси залежно від їх конструкції (типу) дозволяється встановлювати в будівлях або під навісом на відкритих майданчиках.

Допускається розташування насосів рідкого аміаку без трансформаторних та електророзподільних установок під трубопровідними естакадами.

2.5. Евакуаційні насоси необхідно розташовувати біля огорожі (всередині або зовні) і оснащувати дистанційним керуванням у разі розташування їх всередині огорожі та ручним - ззовні.

2.6. На лініях скидання газоподібного аміаку від запобіжних клапанів резервуарів, що працюють під надлишковим внутрішнім тиском, у факельну установку необхідно встановлювати сепаратор, якщо інше не передбачено проектом складу синтетичного рідкого аміаку.

2.7. Для підтримування в міжстінному просторі резервуарів (із засипною ізоляцією) постійної величини надлишкового тиску під час зміни барометричного тиску і температури повітря необхідно на лінії подачі азоту встановлювати газгольдери (з пружною або рухомою діафрагмою), розраховані на тиск 490,3 Па.

Місткість газгольдера повинна становити не менше 8-10 % обсягу міжстінного простору резервуара, з яким з’єднаний газгольдер.

2.8. Спалювання газоподібного аміаку, який утворюється під час заповнення резервуарів рідким аміаком, підготовки устатковання і трубопроводів насосних і роздавальних станцій до ремонту, викидів від запобіжних клапанів резервуарів, необхідно проводити у факельних установках.

2.9. Факельна установка повинна бути оснащена необхідними блокуванням і сигналізацією відповідно до проекту складу синтетичного рідкого аміаку.

2.10. Для виключення потрапляння кисню повітря до факельної установки через верхній зріз факельного ствола необхідно передбачати лабіринтне ущільнення і подачу азоту в ствол факела.

Факельну установку необхідно підтримувати в робочому стані, а черговий пальник повинен горіти постійно.

2.11. Для спалювання аміаку у факельних установках необхідно використовувати газоподібний пропан-бутан. Як паливний газ допускається застосовувати природний газ.

2.12. Тиск паливного газу в системі запалювання факельної установки необхідно автоматично підтримувати на рівні не менше 0,03 МПа.

2.13. Перед кожним пуском факельну установку необхідно продувати азотом до вмісту кисню біля основи факельного ствола не більше 3 % об.

2.14. Перед початком ремонту факельну установку необхідно від’єднати за допомогою заглушок від резервуарів, видалити горючі речовини шляхом продування азотом і заповнити повітрям із вмістом кисню не менше 20 % об. і шкідливих речовин не вище рівня, встановленого відповідними санітарними нормами.

У разі одночасного продування азотом резервуара та пристроїв, приєднаних до факельної установки, скидати продувні гази у факельний ствол дозволяється за погашених пальників.

V. Вимоги безпеки під час експлуатації складів синтетичного рідкого аміаку

1. Вимоги до теплової ізоляції резервуарів, трубопроводів і допоміжного устатковання

1.1. Резервуари для рідкого аміаку, розраховані на робочий тиск до 1 МПа, необхідно забезпечувати тепловою ізоляцією.

Теплова ізоляція резервуарів і трубопроводів, пов’язаних з ними, розрахованих на робочий тиск понад 1 МПа, проводиться, якщо це передбачено проектом складу синтетичного рідкого аміаку, з урахуванням температури середовища в апараті, кліматичних умов і впливу сонячної радіації.

1.2. Улаштування, матеріали та експлуатація теплової ізоляції резервуарів, трубопроводів і допоміжного устатковання повинні встановлюватись проектом складу синтетичного рідкого аміаку.

Норми википання аміаку в резервуарах з тепловою ізоляцією не повинні перевищувати нормативних показників, встановлених ГОСТ 6221-90.

1.3. Теплову ізоляцію необхідно виконувати з негорючих або важкозаймистих матеріалів.

У разі застосування як зовнішньої ізоляції важкозаймистих матеріалів і пінополіуретану необхідно забезпечувати заходи, що виключають можливість займання ізоляції: зрошення, захист негорючими покриттями.

Ізоляція повинна бути стійкою до атмосферної корозії або захищеною від неї.

1.4. Для ізоляції внутрішніх стін і даху двостінних ізотермічних резервуарів рекомендується застосовувати спучений перлітовий пісок (перліт) стандартного гранулометричного складу з вологістю не більше 0,8 % мас.

Гранулометричний склад перліту повинен забезпечувати вільне «дихання» азотом міжстінного простору двостінного резервуара в разі зміни тиску азоту в газгольдері відповідно до змін барометричного тиску.

Перліт не повинен містити органічних сполук.

1.5. Для заповнення міжстінного простору теплоізоляційним матеріалом (перлітом) у зовнішній оболонці двостінного ізотермічного резервуара необхідно обладнувати люки або штуцери для подачі в міжстінний простір сухого інертного газу (азоту) з точкою роси мінус 40 °С під тиском 98,06-196,1 Па і пробовідбірні крани та штуцери для випуску газоподібного аміаку з міжстінного простору під час витоку аміаку з внутрішнього резервуара.

1.6. Міжстінний простір резервуарів перед його заповненням теплоізоляційним матеріалом необхідно осушити. Заповнення міжстінного простору повинно бути суцільним, без порожнин.

У разі осаджування й ущільнення теплоізоляційної засипки після охолодження резервуара (обмерзання або поява конденсату на верхній частині зовнішньої стінки) необхідно здійснювати досипання перліту.

Знизу міжстінного простору двостінного резервуара необхідно встановлювати розподільний колектор азоту з відводами під днище внутрішнього резервуара.

1.7. Не допускається зволоження теплоізоляційних матеріалів і пристроїв під час їх зберігання та монтажу.

1.8. Матеріали та технологія улаштування теплоізоляції днища ізотермічних резервуарів повинні унеможливлювати потрапляння вологи, суцільне промерзання ґрунту під фундаментом і самого фундаменту під дією аміаку, що зберігається в резервуарі, і деформацію елементів конструкції резервуара.

1.9. Ізоляція днища ізотермічного резервуара в зоні окрайків повинна бути суцільною з міцних твердих матеріалів, які розміщуються на бетонному фундаменті одностінного резервуара і на окрайках зовнішнього днища двостінного резервуара.

Забороняється застосовувати сипучі матеріали та матеріали з текучими властивостями (бітум та матеріали на його основі) для досягнення щільного укладання ізоляції на фундамент у зоні окрайків днища.

1.10. Нерівності поверхонь основ під ізоляцію днищ ізотермічних резервуарів, нижні і верхні поверхні шару ізоляції повинні відповідати допускам, визначеним проектом складу синтетичного рідкого аміаку.

1.11. Монтаж ізоляції ізотермічних резервуарів без укриття дозволяється проводити тільки в теплу пору року за відсутності атмосферних опадів.

За несприятливих природних умов роботи з теплоізоляції резервуарів необхідно проводити під спеціально змонтованим укриттям, яке унеможливлює вплив вологи на якість теплоізоляції.

1.12. Для проведення періодичного обстеження та огляду стану теплової ізоляції необхідно залучати спеціалізовані організації відповідно до вимог, встановлених Технічним регламентом безпеки обладнання під тиском.

Візуальний огляд теплової ізоляції має проводитись один раз на квартал.

Термографування зовнішньої поверхні резервуара з метою виявлення ділянок з порушеною тепловою ізоляцією проводиться один раз на рік.

1.13. Теплоізольовані резервуари та трубопроводи транспортування рідкого аміаку вводяться в експлуатацію після проведення випробування на відповідність холодовтрат нормам, закладеним у проекті складу синтетичного рідкого аміаку, а в разі виявлення дефектів у теплоізоляції - після їх усунення.

2. Вимоги до систем контролю, керування та автоматичного протиаварійного захисту

2.1. Системи контролю, керування і сигналізації, протиаварійного захисту, а також системи зв’язку та оповіщення про аварійні ситуації повинні бути безпечними і безвідмовними, витримувати дію нормальних умов застосування й зовнішніх факторів і забезпечувати безпечне зберігання рідкого аміаку в резервуарах у регламентованих режимах функціонування, а в аварійних ситуаціях - переведення керуючої системи в безпечний стан.

Функції спільно діючих систем безпеки (системи пожежної, виробничої автоматики, раннього виявлення аварійних ситуацій) повинні доповнювати одна одну.

2.2. Приміщення, у яких розміщені трубопроводи транспортування газоподібного та рідкого аміаку, повинні обладнуватися автоматичною системою контролю концентрації аміаку в повітрі робочої зони, зблокованою із системою протиаварійного захисту та системою оповіщення працівників про перевищення ГДК аміаку або про виникнення аварійної ситуації. Ці системи повинні забезпечувати:

включення в роботу звукової і світлової сигналізації;

включення аварійної вентиляції;

зупинку компресорів, насосів та інших апаратів або включення в роботу аварійних засувок (відсікальних клапанів), які припиняють надходження аміаку до резервуарів і трубопроводів;

викидання газоподібного аміаку за межі виробничого приміщення.

2.3. Вміст шкідливих речовин у повітрі робочої зони повинен відповідати вимогам ГОСТ 12.1.005-88 «ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны» (далі - ГОСТ 12.1.005-88) та Загальносоюзних санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм «Предельно допустимые концентрации (ПДК) вредных веществ в воздухе рабочей зоны» № 4617-88.

Контроль концентрації аміаку в повітрі робочої зони необхідно проводити систематично відповідно до ГОСТ 12.1.005-88 з використанням автоматичних газоаналізаторів або газоаналітичних комплексів.

2.4. Захисні пристрої аварійного відключення повинні бути блоковані від автоматичного пуску. Після повернення системи до нормального стану здійснюється запуск захисних пристроїв.

2.5. Забороняється експлуатувати склад синтетичного рідкого аміаку в разі несправних або відключених систем контролю, управління, сигналізації та протиаварійного захисту.

Під час заміни основних елементів систем управління та контролю повинна працювати дублююча система управління.

2.6. Резервуари синтетичного рідкого аміаку необхідно оснащувати приладами вимірювання рівня, температури і тиску аміаку й датчиками системи контролю граничнодопустимих показників цих параметрів.

Не допускається використання вимірювальних приладів з похибками, більшими, ніж зазначені в проекті складу синтетичного рідкого аміаку.

Вимірювальні і контролюючі прилади повинні бути захищені від доступу сторонніх осіб.

Прилади, які контролюють параметри, що визначають безпечність процесу зберігання аміаку, повинні дублюватися.

2.7. На горизонтальних резервуарах місткістю не більше 100 т допускається встановлювати по одному манометру і вимірювачу рівня рідини з класом точності не нижче 2,5 %.

2.8. Прилади, встановлені на резервуарах зберігання рідкого аміаку, повинні забезпечувати постійну реєстрацію основних параметрів експлуатації, а в разі зв’язку їх з агрегатом виробництва аміаку необхідно передбачати дублювання цих параметрів, світлової та звукової сигналізації граничних значень в центральному пункті керування агрегатом виробництва аміаку.

Автоматичні засоби керування і контролювання повинні бути захищені від можливих помилкових дій працівників, які обслуговують ці засоби.

2.9. Унеможливлення перевищення рівня аміаку в резервуарах понад допустимий повинно забезпечуватися для резервуарів місткістю:

до 10 м-3 (включно) - шляхом дублювання систем контролю параметрів;

до 50 м-3 - шляхом дублювання систем контролю та наявністю систем самодіагностики з індикацією справного стану;

50 м-3 і більше - шляхом дублювання систем контролю, наявністю систем самодіагностики і зіставленням технологічно пов’язаних параметрів.

2.10. Ймовірність безвідмовної роботи систем протиаварійного захисту резервуарів протягом 1000 годин повинна становити не менше:

0,9 - для резервуарів місткістю до 10 м-3 (включно);

0,9-0,99 - для резервуарів місткістю до 50 м-3;

0,99 - для резервуарів місткістю 50 м-3 і більше.

2.11. Встановлення скляних мірних приладів на резервуарах для зберігання рідкого аміаку не допускається.

Скляні мірні прилади допускається встановлювати як контрольні на період пуску та налагодження обладнання, і при цьому вони повинні бути обладнані арматурою для захисту від механічних пошкоджень, автоматичними клапанами, що закриваються в разі руйнування скла, або спеціальними запобіжними пристроями.

2.12. Метод вимірювання (об’ємний, ваговий) маси рідкого аміаку в резервуарах визначається проектом складу синтетичного рідкого аміаку. У разі вимірювання маси рідкого аміаку, що надходить до складу і виводиться зі складу, витратомірами необхідно передбачати корекцію на зміну температури під час реєстрації результатів вимірювань.

Допустима похибка вимірювання не повинна перевищувати ±2,5 % від найбільшого значення витрат.

2.13. На перевалочних складах синтетичного рідкого аміаку, які знаходяться на припортових заводах, з’єднаних з магістральними трубопроводами рідкого аміаку, необхідно встановлювати витратоміри або вимірювальне устатковання встановленої точності вимірювань.

Точність вимірювання витратомірами, встановленими на трубопроводах складу, повинна бути ідентичною точності вимірювання витратомірами, що застосовуються на магістральних трубопроводах.

Для вимірювання кількості рідкого аміаку, що надходить до складу і видається зі складу, дозволяється застосовувати турбінні витратоміри з корекцією на зміну щільності аміаку залежно від зміни температури під час реєстрації його кількості.

2.14. На роздавальних станціях рідкого аміаку необхідно встановлювати прилади вимірювання рівня заповнення резервуарів-сховищ аміаком (який не повинен перевищувати 2,4 м), тиску і температури рідкого аміаку.

2.15. Для контролю в трубопроводах тиску рідкого аміаку, що подається до резервуара, на кожному колекторі встановлюється запломбований манометр або датчики системи контролю граничнодопустимого тиску.

На шкалі манометра, встановленого на резервуарі рідкого аміаку, необхідно наносити червону риску навпроти поділки, яка відповідає допустимому робочому тиску.

Дозволяється замість червоної риски прикріплювати до корпусу манометра металеву пластинку, пофарбовану в червоний колір, що щільно прилягає до скла манометра.

Позитивні результати повірки манометрів засвідчуються відбитком повірочного тавра, нанесеного на пломбу, відповідно до вимог ДСТУ 2708:2006 «Метрологія. Повірка засобів вимірювальної техніки. Організація та порядок проведення».

2.16. Повітря для компресорів, контрольно-вимірювальних приладів та систем автоматизації повинно бути очищеним від мастил, вологи й пилу. Якість стисненого повітря повинна відповідати вимогам ДСТУ 4169-2003 «Стиснене повітря. Частина 1. Забрудники та класи чистоти».

2.17. На трубопроводах подачі рідкого аміаку до ізотермічного резервуара необхідно встановлювати системи автоматичного відключення подачі аміаку до нижньої частини резервуара в разі підвищення його температури до мінус 30 °C і переключення подачі до верхньої частини резервуара.

2.18. Холодильні установки для конденсації аміаку, що випаровується в резервуарах під час його наливання, та охолодження рідкого аміаку перед надходженням його до резервуарів необхідно обладнувати сигналізацією максимально допустимого тиску в лінії нагнітання.

Встановлення автоматичних регуляторів продуктивності холодильних установок визначається проектом складу синтетичного рідкого аміаку.

2.19. Приміщення складів синтетичного рідкого аміаку площею до 100 м-2 необхідно обладнувати автоматичною пожежною сигналізацією та технічними засобами пожежогасіння; більше 100 м-2 - автоматичними системами пожежогасіння та системами протипожежного захисту. Системи протипожежного захисту перевіряються на працездатність за інструкціями з їх експлуатації.

2.20. Склад синтетичного рідкого аміаку повинен мати засоби зв’язку (не менше двох каналів).

На заводських складах синтетичного рідкого аміаку зв’язок встановлюється з диспетчером підприємства, диспетчерськими аварійно-рятувальними службами (пожежно-рятувальною частиною, газорятувальними підрозділами) і підрозділами, що забезпечують функціонування складу.

Перелік пунктів зв’язку визначається роботодавцем.

2.21. На сільськогосподарських складах (роздавальних станціях) синтетичного рідкого аміаку дозволяється додатково з телефонним зв’язком використовувати радіозв'язок за допомогою мобільних радіоапаратів.

2.22. На складах синтетичного рідкого аміаку необхідно встановлювати систему контролю за можливими витоками аміаку і рівнем загазованості на відкритих їх територіях.

2.23. По периметру огорожі резервуарів необхідно встановлювати стаціонарні газоаналізатори (не менше ніж у 4-х точках) і систематично контролювати концентрацію аміаку в повітрі навколишнього середовища із сигналізацією і передачею показань в щитову складу синтетичного рідкого аміаку з дублюванням сигналізації в центральному пункті управління.

Для складів синтетичного рідкого аміаку ємністю до 100 т кількість точок виміру визначається проектом складу.

У разі відсутності автоматичних газоаналізаторів необхідно регулярно проводити аналізи повітряного середовища ручними приладами. Періодичність і методика проведення аналізів відображаються в технологічному регламенті експлуатації складу синтетичного рідкого аміаку.

2.24. Система контролю витоків аміаку повинна забезпечувати в автоматичному режимі збирання й оброблення інформації щодо концентрації аміаку в повітрі біля місць установлення газоаналітичних датчиків в обсязі, достатньому для формування адекватних керуючих впливів.

2.25. У разі виникнення аварійної ситуації система контролю витоків аміаку повинна в автоматичному (автоматизованому) режимі ввімкнути технічні пристрої, задіяні в системі локалізації аварійних ситуацій, та засоби оповіщення про аварію і вимкнути технологічне устатковання, функціонування якого може призвести до зростання масштабів і наслідків аварії.

Система контролю повинна оперативно подавати на пульт керування протиаварійними системами попередження про конкретне місце аварії.

2.26. Структура системи контролю витоків аміаку має бути двоконтурною і дворівневою.

У разі розташування складу синтетичного рідкого аміаку на території підприємства-виробника аміаку зовнішній контур має забезпечувати контроль за рівнем загазованості на промисловому майданчику з видачею даних для прогнозування поширення зони хімічного зараження на територію складу синтетичного рідкого аміаку і контроль за аварійними витоками аміаку з технологічного обладнання, що знаходиться за територією складу.

Внутрішній контур має забезпечувати контроль за рівнем загазованості та аварійними витоками аміаку в повітря робочої зони складу синтетичного рідкого аміаку.

Зовнішній і внутрішній контури системи контролю витоків аміаку повинні мати два рівні контролю концентрації аміаку в повітрі:

перший рівень - досягнення значень концентрації аміаку в повітрі робочої зони складу і поза нею біля місць встановлення газоаналітичних датчиків величини граничнодопустимої концентрації робочої зони (ГДКР.З. = 20 мг/м-3);

другий рівень «Аварійний витік аміаку» - досягнення значень концентрації аміаку в місцях встановлення газоаналітичних датчиків величини, яка перевищує граничнодопустиму концентрацію в повітрі робочої зони в 25 разів (25 ГДКР.З. = 500 мг/м-3).

2.27. Технічні характеристики, кількість та місце розташування газоаналітичних датчиків індикації та сигналізації витоків аміаку повинні відповідати характеристикам, закладеним у проекті складу синтетичного рідкого аміаку.

2.28. Допускається неавтоматичне (за місцем або дистанційне) включення технічних пристроїв, задіяних у системі локалізації аварійних ситуацій, якщо таке включення передбачено проектом складу синтетичного рідкого аміаку.

2.29. Для оповіщення працівників складу про перевищення ГДК аміаку в повітрі робочої зони необхідно встановлювати як мінімум два оповіщувачі, навіть якщо рівень звукового сигналу, визначений нормативно-правовими актами, може забезпечити один оповіщувач.

2.30. Склади синтетичного рідкого аміаку місткістю понад 40 т необхідно обладнувати об’єктовою і локальною системами оповіщення працівників складу та населення прилеглих населених пунктів на випадок аварії на складі.

3. Вимоги безпеки до електрозабезпечення складів

3.1. Системи електрозабезпечення складів синтетичного рідкого аміаку необхідно експлуатувати відповідно до вимог Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Комітету по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України від 09 січня 1998 року № 4, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10 лютого 1998 року за № 93/2533 (НПАОП 40.1-1.21-98).

3.2. Технічну експлуатацію електроустановок необхідно здійснювати відповідно до вимог Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 25 липня 2006 року № 258, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1143/13017 (зі змінами).

3.3. Електропостачання складів синтетичного рідкого аміаку дозволяється здійснювати як від енергосистем відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів, так і від власних генераторних установок.

Режим роботи електроустановок повинен забезпечувати безперебійну роботу системи забезпечення безпечної експлуатації складів і переведення системи в безаварійний стан у разі зниження напруги в зовнішній мережі.

3.4. Електропостачання устатковання системи управління складами синтетичного рідкого аміаку з ізотермічними і кульовими резервуарами повинно бути як для електроприймачів I категорії надійності, а для складів синтетичного рідкого аміаку з резервуарами місткістю до 100 т включно під надлишковим тиском електропостачання може бути як для електроприймачів II категорії надійності.

Як резервне джерело живлення системи управління дозволяється застосовувати акумуляторні батареї, ємність яких приймається з розрахунку роботи в режимі очікування протягом 24 годин і в режимі тривоги - 3 години (без урахування виносних світлових і звукових сигналізаторів).

3.5. Електропостачання устатковання (компресорних установок для конденсації аміаку, що випаровується в резервуарах під час зберігання, резервного живлення водою цих установок, компресорів повітря системи контрольно-вимірювальних приладів), призначеного для підтримки тиску під час зберігання синтетичного рідкого аміаку в горизонтальних та кульових резервуарах з надлишковим тиском до 0,6 МПа і в ізотермічних резервуарах, повинно забезпечуватись від двох незалежних джерел живлення.

Як додаткове джерело електропостачання складу дозволяється використовувати акумуляторні батареї або резервний аварійний електрогенератор.

Необхідність встановлення акумуляторних батарей для електропостачання приладів контролю та приладів системи управління визначається проектом складу синтетичного рідкого аміаку.

3.6. Вибір числа джерел електропостачання устатковання, що не має безпосереднього відношення до підтримування режиму тиску в резервуарах під час зберігання аміаку (компресорні холодильні установки для охолодження аміаку, що подається в резервуари для зберігання, насоси рідкого аміаку), визначається проектом складу синтетичного рідкого аміаку.

3.7. У закритих приміщеннях з технологічним устаткованням, що містить аміак, які відносяться до вибухонебезпечних зон класу 22, необхідно використовувати електрообладнання, що відповідає класу вибухонебезпечної зони, у якій воно встановлено, а також категорії і групі вибухонебезпечної суміші.

За відсутності такого електрообладнання допускається використання електрообладнання загального призначення (без вибухозахисту), яке має відповідний захист оболонки.

3.8. Електроустановки повинні бути захищені від струмів короткого замикання та інших несправностей, які можуть призвести до пожежі.

Плавкі вставки запобіжників повинні бути калібровані із зазначенням на клеймі номінального струму вставки (клеймо ставиться заводом-виробником або електротехнічною лабораторією). Застосування саморобних некаліброваних плавких вставок забороняється.

3.9. Частини устатковання (у тому числі трубопроводи гідро- та пневмосистем, запобіжні клапани, кабелі), механічне пошкодження яких може спричинити виникнення аварійної ситуації, необхідно захищати або розташовувати так, щоб унеможливити їх випадкове пошкодження.

3.10. Для захисту від статичної електрики необхідно заземлювати металеві та електропровідні неметалеві частини устатковання й електрообладнання.

Аміаковози під час виконання операцій зливу-наливу рідкого аміаку необхідно підключати до заземлювальних пристроїв.

3.11. Окремо розташовані трансформаторні підстанції й розподільчі пристрої на території складу необхідно розміщувати в закритих будівлях.

3.12. Загальне відключення силових та освітлювальних мереж складських приміщень з вибухонебезпечними і пожежонебезпечними зонами необхідно здійснювати апаратами відключення (вимикання), встановленими ззовні вказаних приміщень на негорючих стінах (перегородках) або на окремих опорах.

3.13. У приміщеннях категорій А, Б, В за вибухопожежною та пожежною небезпекою, що визначаються відповідно до чинних нормативно-правових актів, необхідно забезпечувати дотримання електричної іскробезпеки відповідно до вимог ГОСТ 12.4.124-83 «ССБТ. Средства защиты от статического электричества. Общие технические требования».

3.14. Будівлі та споруди складів синтетичного рідкого аміаку необхідно обладнувати системами блискавкозахисту.

4. Вимоги до водопостачання, каналізації і засобів та систем пожежогасіння складів синтетичного рідкого аміаку

4.1. Джерела та системи водопостачання і каналізації на складах синтетичного рідкого аміаку, витрати і запаси води для водопостачання та якість води визначаються проектом складу синтетичного рідкого аміаку відповідно до чинних будівельних норм та правил.

4.2. Склади синтетичного рідкого аміаку необхідно оснащувати системами протипожежного, господарсько-питного, а за необхідності - виробничого водопостачання.

Системи водопостачання можуть бути самостійними, об'єднаними повністю або частково.

На складах для зберігання рідкого аміаку в кульових резервуарах за тиску 0,6 МПа і в ізотермічних резервуарах компресорні холодильні установки для підтримування тиску з водяним охолодженням повинні мати резервне живлення водою на випадок перебоїв надходження води з основної системи.

Необхідність обладнання аварійних душових і встановлення раковин визначається проектом складу синтетичного рідкого аміаку.

4.3. Як джерело водопостачання складу синтетичного рідкого аміаку можуть використовуватися водопровідні системи підприємств, на території яких розміщений склад, населених пунктів, магістральні мережі близько розташованих підприємств, а також самостійні водозабори підземних і поверхневих вод.

Питна вода повинна відповідати вимогам Державних санітарних норм та правил «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною» (ДСанПіН 2.2.4-171-10), затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 12 травня 2010 року № 400, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 01 липня 2010 року за № 452/17747 (далі - ДСанПіН 2.2.4-171-10).

4.4. Для прирейкових складів, призначених для прийому рідкого аміаку із залізничних цистерн, сільськогосподарських складів (роздавальних станцій) синтетичного рідкого аміаку допускається застосування систем водопостачання з водонапірними баштами, а також з подачею води для гасіння пожеж мотопомпами або автонасосами з резервуарів або водойм.

Максимальний строк відновлення пожежного обсягу води, місткість, кількість і розміщення протипожежних резервуарів необхідно приймати згідно з проектом складу синтетичного рідкого аміаку.

4.5. Водопостачання для господарсько-питних потреб сільськогосподарських складів (роздавальних станцій) синтетичного рідкого аміаку допускається здійснювати з використанням місцевих джерел води.

Привізна та з місцевих джерел питна вода повинна відповідати вимогам ДСанПіН 2.2.4-171-10.

4.6. Розрахункова витрата води на гасіння пожежі визначається проектом складу синтетичного рідкого аміаку.

За розрахункову витрату води на гасіння пожежі дозволяється приймати одну із найбільших витрат води на гасіння зовнішньої пожежі однієї із споруд, крім резервуарів зберігання синтетичного рідкого аміаку, або найбільшу сумарну витрату води на гасіння зовнішньої та внутрішньої пожежі однієї із будівель, але не менше 10 л/с.

4.7. У разі розташування на території складу синтетичного рідкого аміаку або поблизу нього об’єктів з горючими та легкозаймистими рідинами (речовинами) необхідно для унеможливлення виникнення пожежі на складах зберігання рідкого аміаку передбачати відповідну товщину ізоляції на резервуарах або стаціонарні системи водяного охолодження (зрошення) резервуарів.

Такі системи повинні забезпечувати протягом однієї години зрошування стінок резервуара, які можуть піддаватися тепловому випромінюванню з боку палаючого об’єкта.

4.8. Управління системою зрошування резервуарів може бути місцевим або дистанційним.

4.9. Інтенсивність зрошування охолоджувального резервуара необхідно приймати 0,2 л/с на 1 м розрахункової довжини зрошення, яка повинна дорівнювати:

для горизонтального резервуара - довжині циліндричної частини;

для шарового та ізотермічного резервуарів - половині довжини їх кіл.

4.10. Під’їзди, підходи до виробничих приміщень і пожежних резервуарів, а також доступ до первинних засобів пожежогасіння та пожежних гідрантів у приміщеннях завжди повинні бути вільними.

4.11. На сільськогосподарських складах і роздавальних станціях, які не обслуговують пожежні частини підприємств або населених пунктів, обладнуються опалювальні приміщення для зберігання первинних засобів пожежогасіння або стаціонарні установки автоматичного пожежогасіння водою, піною або негорючими газами.

Вибір приміщень, постів або стаціонарних установок пожежогасіння та застосування води, піни або негорючих газів для пожежогасіння визначається проектом сільськогосподарського складу (роздавальної станції) синтетичного рідкого аміаку з урахуванням місцевих умов та порядку його роботи.

4.12. Видалення атмосферних вод з території огорожі (обвалування) резервуарів після проведення аналізу на вміст аміаку здійснюється через приямок насосами в каналізацію або дренажну ємність.

4.13. Встановлення стаціонарних чи пересувних насосів визначається проектом складу синтетичного рідкого аміаку.

Нагнітальні трубопроводи від насосів прокладаються через верх огорожі із зовнішньої сторони.

4.14. Допускається не проводити видалення атмосферних вод з огородженої території резервуарів для зберігання синтетичного рідкого аміаку, якщо річна кількість опадів у районі розміщення складу не перевищує 400 мм, а річне випаровування їх не менше кількості опадів, і ґрунтові ділянки території можуть фільтрувати (вбирати) всю воду, що стікає з дільниць з твердим покриттям.

4.15. Видалення атмосферних вод з ділянок території складу синтетичного рідкого аміаку, на яких можливе розливання аміаку, здійснюється в промислову зливову каналізацію.

4.16. У разі відсутності промислової зливової каналізації (на прирейкових складах і роздавальних станціях) відведення зливових стоків з кювет резервуарів необхідно здійснювати в приямок з подальшим перекачуванням насосом за територію складу (за відсутності аміаку) або в автоцистерну для подальшого відправлення сільськогосподарським організаціям для використання як добрива (за наявності аміаку).

5. Вимоги безпеки під час експлуатації складів синтетичного рідкого аміаку

5.1. Експлуатація складу синтетичного рідкого аміаку здійснюється згідно з технологічним регламентом експлуатації складу.

Експлуатація складів синтетичного рідкого аміаку дозволяється після одержання дозвільних документів, визначених чинним законодавством.

5.2. Перед введенням в експлуатацію резервуарів для зберігання синтетичного рідкого аміаку, трубопроводів та устатковання з них необхідно видалити повітря і провести продування азотом. Продування інертним середовищем необхідно здійснювати згідно з вимогами Інструкції про порядок і режим продування резервуарів, трубопроводів та устатковання, розробленої відповідно до вимог державних стандартів України за даними технологічного регламенту і рекомендацій підприємств-виробників устатковання і затвердженої роботодавцем.

Підготовлені до введення в експлуатацію резервуари необхідно продувати газоподібним аміаком до вмісту аміаку в газі, що видувається, не менше 90 % об.

5.3. Ізотермічні резервуари перед заповненням аміаком необхідно охолоджувати до робочої температури.

Дозволяється поєднувати охолодження резервуарів з продувкою їх аміаком для видалення азоту.

Охолодження ізотермічних резервуарів необхідно проводити шляхом вприскування рідкого аміаку через спеціальний пристрій, унеможливлюючи утворення вакууму.

Різниця температур між верхом і низом резервуара на початку охолодження повинна становити не більше 50 °С, а швидкість охолодження - не більше 2 °С/год до зниження різниці температур до 30 °С, а після досягнення цієї різниці температур швидкість охолодження може бути поступово збільшена до 5 °С/год, але не більше.

Процес охолодження резервуарів слід вважати закінченим, коли температура зверху і знизу резервуара стане практично однаковою і рівень рідкого аміаку в резервуарі підвищиться за показниками рівнеміра мінімум на 200 мм.

5.4. Перед подаванням аміаку до двостінного ізотермічного резервуара його міжстінний простір, засипаний ізолювальним матеріалом, необхідно продувати сухим азотом або іншим середовищем для видалення повітря та вологи до точки роси азоту мінус 40 °С.

Вміст аміаку в міжстінному просторі резервуарів рідкого аміаку під час експлуатації не повинен перевищувати 0,5 % об. У разі збільшення частки аміаку понад 0,5 % об. резервуар має бути зупинений на ремонт.

5.5. Газоподібний аміак з резервуарів рідкого аміаку в разі суміщення продування та їх охолодження необхідно подавати до установки утилізації, а після зниження об’ємної концентрації азоту в аміаку до концентрації, за якої може працювати холодильна установка, - у її всмоктувальний трубопровід. До початку подачі аміаку на холодильну установку повинна бути включена її система автоматики.

У разі коли автоматичне включення не відбулося, необхідно включити установку вручну і налагодити автоматику.

5.6. Роботи, під час виконання яких можливе ураження аміаком, необхідно проводити не менше ніж двома працівниками, які зобов’язані підтримувати постійний зв’язок один з одним.

Допускається виконання роботи щодо прийому та видачі аміаку одним працівником у разі стаціонарного з’єднання аміакопроводу з резервуаром.

Змивання невеликих витоків рідкого аміаку водою допускається за умови співвідношення води й аміаку не менше ніж 10:1.

5.7. Працівники, які залучаються для проведення ремонту устатковання складу синтетичного рідкого аміаку, повинні бути забезпечені необхідним справним інструментом, пристосуваннями та ЗІЗ.

На устаткованні та трубопроводах, відключених для ремонту, до продування і початку ремонтних робіт необхідно встановлювати попереджувальні знаки «Не вмикати - працюють люди».

5.8. Роботи з ремонту наземних резервуарів синтетичного рідкого аміаку дозволяється проводити після відключення їх від джерел електроживлення з видимим розривом, повного звільнення резервуара від аміаку, від’єднання від нього трубопроводів. Вміст кисню в повітрі після закінчення продування повинен бути не менше 20,5 % об.

5.9. Устатковання та трубопроводи після ремонту до введення в експлуатацію необхідно очистити й перевірити за робочого тиску, а машини - випробувати.

5.10. На прирейкових складах, призначених для прийому рідкого аміаку із залізничних цистерн, і сільськогосподарських складах (роздавальних станціях) синтетичного рідкого аміаку продувку компресорного устатковання, насосів і трубопроводів після звільнення їх від рідкого аміаку необхідно проводити повітрям від повітряного компресора.

Видалення залишків газоподібного аміаку з резервуарів необхідно проводити промивною водою, призначеною для господарсько-питних потреб, з інтенсивністю заповнення не більше 0,25 об’єму за добу.

5.11. Воду після промивання резервуарів, у яких містився аміак, необхідно самопливом направляти в спеціальний резервуар слабкої аміачної води (заглиблений або наземний) для її повторного використання під час промивання резервуарів або на утилізацію.

У разі досягнення концентрації аміаку в резервуарі слабкої аміачної води 7-10 % мас. забороняється використовувати її для промивання резервуарів та трубопроводів з аміаком. Для цих цілей необхідно використовувати чисту воду.

5.12. Продувні гази та гази, які утворюються під час скидання надлишкового тиску зі шлангів залізничних і автоцистерн (крім скидів від запобіжних клапанів), необхідно спрямовувати до установки утилізації аміаку.

5.13. Організацію та виконання вогневих робіт усередині резервуарів необхідно проводити відповідно до вимог НПАОП 28.52-1.31-13, Інструкції з організації безпечного ведення вогневих робіт на вибухопожежонебезпечних та вибухонебезпечних об’єктах, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 05 червня 2001 року № 255, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 червня 2001 року за № 541/5732 (НПАОП 0.00-5.12-01), і ГОСТ 12.3.003-86 «ССБТ. Работы электросварочные. Требования безопасности».

Проведення зварювальних робіт усередині замкнутих просторів допускається за безперервної роботи місцевої витяжної вентиляції і засобів, які унеможливлюють накопичення шкідливих речовин у повітрі робочої зони вище граничнодопустимих концентрацій і кисню менше 19 % (за об'ємом).

У разі відсутності вентиляції необхідно забезпечити примусову подачу чистого повітря до робочої зони працівника.

5.14. Забороняється виконувати роботи в котлі цистерни (резервуарі) без використання засобів індивідуального захисту органів дихання (ЗІЗОД).

Вибір ЗІЗОД необхідно здійснювати відповідно до вимог Правил вибору та застосування засобів індивідуального захисту органів дихання, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 28 грудня 2007 року № 331, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 04 квітня 2008 року за № 285/14976 (НПАОП 0.00-1.04-07).

Заступник директора
Департаменту
фізичного захисту,
промислової безпеки
та охорони праці





І.О. Ященко



вгору