Документ z0081-13, чинний, поточна редакція — Прийняття від 14.12.2012
( Остання подія — Набрання чинності, відбулась 22.02.2013. Подивитися в історії? )

МІНІСТЕРСТВО НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ УКРАЇНИ

НАКАЗ

14.12.2012  № 1420


Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
9 січня 2013 р.
за № 81/22613

Про затвердження Правил охорони праці на об’єктах з виробництва основної неорганічної продукції та мінеральних добрив (крім азотної продукції)

Відповідно до статті 28 Закону України «Про охорону праці», підпункту 41 пункту 4 Положення про Міністерство надзвичайних ситуацій України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 402, НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Правила охорони праці на об’єктах з виробництва основної неорганічної продукції та мінеральних добрив (крім азотної продукції), що додаються.

2. Державній службі гірничого нагляду та промислової безпеки України (Хохотва О.І.) у встановленому порядку:

2.1. Забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

2.2. Внести наказ до Державного реєстру нормативно-правових актів з питань охорони праці.

3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на Голову Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України Хохотву О.І.

Заступник Міністра -
керівник апарату


В. Сиротін

ПОГОДЖЕНО:

В.о. Голови
Державної служби України
з питань регуляторної політики
та розвитку підприємництва

Перший заступник Голови
Спільного представницького органу
сторони роботодавців на національному рівні

Директор виконавчої дирекції
Фонду соціального страхування
від нещасних випадків на виробництві
та професійних захворювань України

Перший заступник Голови
Державної інспекції ядерного регулювання України -
Головний державний інспектор
з ядерної та радіаційної безпеки України

Керівник Спільного представницького органу
всеукраїнських профспілок та профспілкових об'єднань

Виконуючий обов'язки Голови
Державної інспекції техногенної безпеки України

Віце-прем'єр-міністр України -
Міністр охорони здоров'я України

Заступник Міністра
аграрної політики та продовольства України -
керівник апарату

Перший заступник Міністра регіонального розвитку,
будівництва та житлово-комунального господарства України






О.Ю. Потімков



О. Мірошниченко




В. Акопян




М.Х. Гашев


Ю.М. Кулик


І. Кріса


Р.В. Богатирьова



І.Ю. Бісюк


О.М. Аліпов




ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ МНС України
14.12.2012  № 1420


Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
9 січня 2013 р.
за № 81/22613

ПРАВИЛА
охорони праці на об’єктах з виробництва основної неорганічної продукції та мінеральних добрив (крім азотної продукції)

I. Загальні вимоги

1.1. Ці Правила поширюються на суб’єктів господарювання незалежно від форм власності та організаційно-правової форми, які здійснюють діяльність з виробництва основної неорганічної продукції та мінеральних добрив, а саме: барій, натрій, цинк, алюміній сульфатів та сульфатів міді і заліза (далі - сульфати) і калій хлориду, сульфату та карбонату (далі - калійні добрива).

1.2. Ці Правила не поширюються на суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність з виробництва азотної та фосфорної продукції.

1.3. Ці Правила встановлюють вимоги охорони праці під час виконання робіт з виробництва основної неорганічної продукції та мінеральних добрив.

1.4. Ці Правила є обов’язковими для виконання роботодавцями та працівниками під час виробництва основної неорганічної продукції та мінеральних добрив.

1.5. У цих Правилах термін вживається в такому значенні:

технологічний регламент - основний технічний документ, що визначає технологію, режим, порядок проведення операцій технологічного процесу, показники якості продукції та безпечні умови роботи.

Інші терміни, які використовуються в цих Правилах, вживаються в значеннях, наведених у Законах України «Про охорону праці», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про пестициди і агрохімікати», Основах законодавства України про охорону здоров’я, ДСТУ 2293-99 «Охорона праці. Терміни та визначення основних понять», затвердженому наказом Держстандарту України від 26 березня 1999 року № 164, ДСТУ ГОСТ 12.0.230:2008 «ССБП. Системи управління охороною праці. Загальні вимоги (ГОСТ 12.0.230-2007, IDT)», затвердженому наказом Держспоживстандарту України від 22 квітня 2008 року № 132.

1.6. Скорочення, що вживаються у цих Правилах, мають такі значення:

ГДК - граничнодопустима концентрація;

ЕСТД - «единая система технологической документации»;

мішок МКР - м’який контейнер разового використання;

ПЛАС - план локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій;

ТУ - технічні умови.

1.7. Виробничі будівлі, споруди, машини, механізми, устаткування, транспортні засоби, що вводяться в дію після будівництва або реконструкції, капітального ремонту, повинні відповідати вимогам чинного законодавства та затвердженій проектній документації.

1.8. Роботодавець повинен забезпечити безпечну та надійну експлуатацію виробничих будівель і споруд відповідно до Положення про безпечну та надійну експлуатацію виробничих будівель і споруд, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України, Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 27 листопада 1997 року № 32/288, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06 липня 1998 року за № 424/2864 (із змінами), та проведення обстежень, оцінки технічного стану та паспортизації виробничих будівель і споруд відповідно до Правил обстежень, оцінки технічного стану та паспортизації виробничих будівель і споруд, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України, Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 27 листопада 1997 року № 32/288, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 06 липня 1998 року за № 423/2863 (із змінами).

1.9. Роботодавець повинен одержати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки відповідно до Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1107.

1.10. Роботодавець повинен розробити і затвердити ПЛАС відповідно до статті 11 Закону України «Про об’єкти підвищеної небезпеки».

Не дозволяється виконувати роботи підвищеної небезпеки працівникам, які не ознайомлені з ПЛАС.

1.11. Роботодавець повинен забезпечувати стан пожежної безпеки відповідно до вимог Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 19 жовтня 2004 року № 126, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 04 листопада 2004 року за № 1410/10009 (далі - НАПБ А.01.001-2004).

1.12. Обладнання об’єктів системами протипожежного захисту необхідно здійснювати згідно з вимогами ДБН В.2.5-56:2010 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Системи протипожежного захисту», затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 грудня 2010 року № 537.

Виробничі приміщення забезпечуються первинними засобами пожежогасіння відповідно до Типових норм належності вогнегасників, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 02 квітня 2004 року № 151, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 29 квітня 2004 року за № 554/9153.

Стан протипожежних заходів у всіх будівлях і спорудах мають перевіряти працівники, відповідальні за пожежну безпеку.

1.13. Виробничі приміщення повинні бути обладнані припливно-витяжною вентиляцією відповідно до ДСТУ Б А.3.2-12:2009 «Система стандартів безпеки праці. Системи вентиляційні. Загальні вимоги», затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 23 грудня 2009 року № 678 (далі - ДСТУ Б А.3.2-12:2009), та СНиП 2.04.05-91 «Отопление, вентиляция и кондиционирование», затверджених постановою Державного комітету СРСР з будівництва та інвестицій від 28 листопада 1991 року.

У разі зміни технологічного процесу або зміни розташування виробничого обладнання вентиляційні системи необхідно переобладнати та налагодити на забезпечення параметрів, визначених Санітарними нормами мікроклімату виробничих приміщень, затвердженими постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01 грудня 1999 року № 42 (далі - ДСН 3.3.6.042-99), та ГОСТ 12.1.005-88 «ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны», затвердженим постановою Державного комітету СРСР зі стандартів від 29 вересня 1988 року № 3388 (далі - ГОСТ 12.1.005-88).

1.14. Системи вентиляції, які зблоковані з автоматичними системами пожежогасіння та пожежної сигналізації, обладнуються дистанційними пристроями для відключення систем вентиляції.

Роботодавець повинен забезпечити перевірку належного стану та міцності стінок і елементів кріплення повітропроводів, вентиляційних пристроїв очисних споруд вентиляційних систем, розміщених у приміщеннях з агресивним середовищем, відповідно до ДСТУ Б А.3.2-12:2009.

1.15. Температура повітря в основних опалюваних приміщеннях повинна відповідати нормам, встановленим ДСН 3.3.6.042-99.

Водяне або парове опалення допускається застосовувати в разі, коли речовини, які використовуються в технологічному процесі, не утворюють з водою вибухонебезпечних продуктів.

Максимальна температура поверхонь нагрівання систем опалення не повинна перевищувати 80% від температури самозаймання будь-якої речовини, що використовується в технологічному процесі.

1.16. У виробничих приміщеннях, де можливе займання одягу або отримання хімічних опіків (під час викидів полум’я з печей та робіт з кислотами), повинні бути встановлені раковини, кабіни аварійних душів для самостійного проведення працівниками промивання в разі потрапляння на тіло чи в очі кислот та змочування одягу, що зайнявся.

Аварійні душові кабіни та раковини повинні бути підключені до системи централізованого водопостачання та встановлені на видних легкодоступних місцях на відстані не більшій, ніж 25 м від можливих осередків ураження.

1.17. Виробничі цехи повинні мати природне (бокове, верхнє або комбіноване) і штучне (робоче, аварійне, охоронне, чергове) освітлення відповідно до ДБН В.2.5-28-2006 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Природне і штучне освітлення», затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 15 травня 2006 року № 168.

1.18. Системи водопостачання та каналізації повинні відповідати СНиП 2.04.01-85 «Внутренний водопровод и канализация зданий», затвердженим постановою Державного комітету СРСР з будівництва та інвестицій від 04 жовтня 1985 року № 189.

1.19. Улаштування і утримання транспортних шляхів на території та у виробничих приміщеннях здійснюються відповідно до ГОСТ 12.3.020-80 «ССБТ. Процессы перемещения грузов на предприятиях. Общие требования безопасности», затвердженого постановою Державного комітету СРСР зі стандартів від 29 квітня 1980 року № 1973 (далі - ГОСТ 12.3.020-80).

На маршрутах руху автомобільного транспорту територією підприємства повинні бути розміщені дорожні знаки і покажчики безпеки руху відповідно до Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, та ДСТУ 4100-2002 «Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування», затвердженого наказом Держстандарту України від 03 червня 2002 року № 326.

Швидкість руху автомобільного транспорту територією підприємства не повинна перевищувати 10 км/год, а всередині цехів - 5 км/год.

1.20. Небезпечні хімічні речовини, що виробляються на об’єктах з виробництва основної неорганічної продукції та мінеральних добрив (крім азотної продукції) та впливають чи за певних умов можуть негативно впливати на здоров’я людини, підлягають гігієнічній регламентації відповідно до Положення про гігієнічну регламентацію та державну реєстрацію небезпечних факторів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 1995 року № 420.

1.21. Суб’єкт господарювання забезпечує розроблення паспортів безпечності на готову хімічну продукцію (хімічну речовину або суміш) згідно з ДСТУ ГОСТ 30333-2009 «Паспорт безпечності хімічної продукції. Загальні вимоги (ГОСТ 30333-2007, IDT)», якому надано чинності в Україні наказом Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 15 жовтня 2009 року № 376.

1.22. Роботодавець, діяльність якого пов’язана з виробництвом, зберіганням, транспортуванням, застосуванням та торгівлею агрохімікатами, повинен провести державну реєстрацію агрохімікатів і одержати реєстраційні посвідчення мінеральних добрив відповідно до Порядку проведення державних випробувань, державної реєстрації та перереєстрації, видання переліків пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 1996 року № 295.

1.23. Роботодавець повинен розробити і затвердити перелік робіт з підвищеною небезпекою відповідно до Переліку робіт з підвищеною небезпекою, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26 січня 2005 року № 15, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2005 року за № 232/10512, та перелік робіт, виконання яких потребує професійного добору, відповідно до Переліку робіт, де є потреба у професійному доборі, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України, Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 23 вересня 1994 року № 263/121, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 січня 1995 року за № 18/554, для проведення яких працівникам необхідно пройти спеціальне навчання і щорічну перевірку знань з питань охорони праці.

1.24. Роботодавець повинен забезпечити постійне функціонування систем автоматизації і протиаварійного захисту для забезпечення ефективного керування виробничими процесами на основі інформації про їх стан.

Системи контролю та керування технологічних процесів, системи протиаварійного захисту, зв’язку і оповіщення про аварійні ситуації повинні забезпечувати вимірювання параметрів з визначеною точністю, підтримувати встановлені технологічні параметри, забезпечувати надійність і безпечність перебігу технологічних процесів.

Системи керування повинні бути безпечними і безвідмовними, витримувати дію стандартних умов застосування та зовнішніх факторів, запобігати утворенню вибухонебезпечного середовища та інших аварійних ситуацій, у разі відхилення від передбачених технологічним регламентом граничнодопустимих параметрів, і забезпечувати безпечну зупинку технологічного процесу чи переведення його в безпечний режим.

1.25. Підлога приміщень щитових повинна бути стійкою до іскроутворення. Опалення приміщень щитових повинно бути повітряне.

Не допускається прокладання через щитові приміщення пожежних водопроводів та розташування в них шаф для пожежних кран-комплектів.

Під час ремонту електрообладнання в приміщеннях щитових на підлозі перед щитом повинен бути діелектричний килимок.

1.26. Роботодавець зобов’язаний забезпечити проведення навчання працівників і перевірку їх знань з питань охорони праці відповідно до вимог Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26 січня 2005 року № 15, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2005 року за № 231/10511, та з питань правил пожежної безпеки відповідно до вимог Типового положення про інструктажі, спеціальне навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах та організаціях України, затвердженого наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 29 вересня 2003 року № 368, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 грудня 2003 року за № 1148/8469.

1.27. Роботодавець повинен організувати навчання працівників з питань цивільного захисту відповідно до вимог Правил техногенної безпеки у сфері цивільного захисту на підприємствах, в організаціях, установах та на небезпечних територіях, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 15 серпня 2007 року № 557, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 03 вересня 2007 року за № 1006/14273.

1.28. Роботодавець повинен здійснювати розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві відповідно до Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232.

1.29. Роботодавець повинен створити службу охорони праці відповідно до Типового положення про службу охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 15 листопада 2004 року № 255, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2004 року за № 1526/10125.

1.30. Роботодавець відповідно до Закону України «Про охорону праці» повинен організувати проведення медичних оглядів працівників певних категорій під час прийняття на роботу (попередній медичний огляд) та протягом трудової діяльності (періодичні медичні огляди) відповідно до вимог Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 21 травня 2007 року № 246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 липня 2007 року за № 846/14113.

Працівники, які не пройшли медичний огляд у встановленому порядку, а також працівники, які мають медичні протипоказання, до виконання трудових обов'язків не допускаються.

1.31. Роботодавець повинен організувати опрацювання і затвердити нормативні акти про охорону праці, що діють на підприємстві, відповідно до Порядку опрацювання і затвердження власником нормативних актів про охорону праці, що діють на підприємстві, затвердженого наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 21 грудня 1993 року № 132, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 лютого 1994 року за № 20/229.

1.32. Роботодавець повинен організувати розроблення і перегляд інструкцій з охорони праці, що діють на підприємстві, відповідно до Положення про розробку інструкцій з охорони праці, затвердженого наказом Комітету по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України від 29 січня 1998 року № 9, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 квітня 1998 року за № 226/2666 (далі - НПАОП 0.00-4.15-98).

1.33. Роботодавець повинен організувати проведення атестації робочих місць за умовами праці відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442.

1.34. Використання в складі виробничого обладнання радіоізотопних приладів роботодавець може здійснювати за умови наявності ліцензії на провадження діяльності з використання джерел іонізуючого випромінювання з дотриманням Вимог та умов безпеки (ліцензійних умов) провадження діяльності з використання джерел іонізуючого випромінювання, затверджених наказом Державного комітету ядерного регулювання України від 02 грудня 2002 року № 125, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 17 грудня 2002 року за № 978/7266, та Державних санітарних правил «Основні санітарні правила забезпечення радіаційної безпеки України», затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 02 лютого 2005 року № 54, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20 травня 2005 року за № 552/10832.

1.35. Не допускається залучення жінок до робіт, визначених у Переліку важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок, затвердженому наказом Міністерства охорони здоров’я України від 29 грудня 1993 року № 256, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 30 березня 1994 року за № 51/260.

Підіймання та переміщення важких речей жінками необхідно здійснювати з дотриманням вимог Граничних норм підіймання і переміщення важких речей жінками, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 10 грудня 1993 року № 241, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 22 грудня 1993 року за № 194.

1.36. Не допускається залучення неповнолітніх до робіт, визначених у Переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх, затвердженому наказом Міністерства охорони здоров’я України від 31 березня 1994 року № 46, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 28 липня 1994 року за № 176/385.

Підіймання та переміщення важких речей неповнолітніми необхідно здійснювати з дотриманням вимог Граничних норм підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22 березня 1996 року № 59, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 16 квітня 1996 року за № 183/1208.

1.37. Роботодавець повинен безоплатно забезпечувати працівників, зайнятих на роботах з особливо шкідливими умовами праці, лікувально-профілактичним харчуванням, а на роботах із шкідливими умовами праці - молоком або іншими рівноцінними харчовими продуктами відповідно до Вимог до роботодавців щодо захисту працівників від шкідливого впливу хімічних речовин, затверджених наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 22 березня 2012 року № 627, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10 квітня 2012 року за № 521/20834.

1.38. Роботодавець повинен забезпечувати працівників питною водою шляхом встановлення водопровідних колонок з фонтанчиками для подавання води із централізованої системи питного водопостачання, сатураторних установок для газованої води, кулерів та інших пристроїв.

Якість питної води повинна відповідати вимогам Державних санітарних норм та правил «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною» (ДСанПіН 2.2.4-171-10), затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 12 травня 2010 року № 400, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 01 липня 2010 року за № 452/17747.

II. Вимоги до охорони праці під час виконання технологічних процесів

1. Загальні вимоги

1.1. Загальні вимоги безпеки до технологічних процесів повинні відповідати ГОСТ 12.3.002-75 «ССБТ. Процессы производственные. Общие требования безопасности», затвердженому постановою Державного комітету стандартів Ради Міністрів СРСР від 25 квітня 1975 року № 1064, та СП 1042-73 «Санитарные правила организации технологических процессов и гигиенические требования к производственному оборудованию», затвердженим Головним санітарним лікарем СРСР 04 квітня 1973 року за № 1042-73.

1.2. У технологічній документації повинні бути враховані вимоги охорони праці відповідно до ГОСТ 3.1120-83 «ЕСТД. Общие правила отражения и оформления требований безопасности труда в технологической документации», затвердженого постановою Державного комітету СРСР зі стандартів від 20 грудня 1983 року № 6351.

1.3. На кожен технологічний процес проектною організацією повинен бути розроблений технологічний регламент, затверджений роботодавцем.

1.4. Роботодавець повинен забезпечити встановлення знаків безпеки для позначення небезпечних зон відповідно до вимог Технічного регламенту знаків безпеки і захисту здоров’я працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2009 року № 1262 (далі - Технічний регламент знаків безпеки), та ДСТУ ISO 6309:2007 «Протипожежний захист. Знаки безпеки. Форма та колір», затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 30 березня 2007 року № 71 (далі - ДСТУ ISO 6309:2007).

1.5. У приміщеннях об’єктів з виробництва основної неорганічної продукції та мінеральних добрив (крім азотної продукції) забороняється куріння тютюнових виробів, крім спеціально відведених для цього місць, відповідно до Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров’я населення».

Для куріння суб’єктом господарювання визначаються спеціально відведені місця, які обладнуються урнами або попільницями з негорючих матеріалів, витяжною вентиляцією чи іншими засобами для видалення тютюнового диму, позначаються знаком або написом «Місце для куріння. Куріння шкодить Вашому здоров'ю!».

1.6. У виробничих приміщеннях необхідно організувати контроль параметрів повітря робочої зони на вміст шкідливих речовин відповідно до ГОСТ 12.1.007-76 «ССБТ. Вредные вещества. Классификация и общие требования безопасности», затвердженого постановою Державного комітету стандартів Ради Міністрів СРСР від 10 березня 1976 року № 579, в строки, визначені залежно від класу небезпеки речовин за ГОСТ 12.1.005-88.

Для проведення замірів концентрації шкідливих речовин у повітрі робочої зони мають залучатися акредитовані лабораторії.

1.7. Усі технологічні процеси, пов’язані з транспортуванням твердої продукції, необхідно проводити відповідно до ГОСТ 12.3.020-80 та ГОСТ 12.2.022-80 «ССБТ. Конвейеры. Общие требования безопасности», затвердженого постановою Державного комітету СРСР зі стандартів від 05 вересня 1980 року № 4576.

1.8. Під час проведення технологічних процесів, пов’язаних із застосуванням шкідливих небезпечних речовин, повинна бути виключена можливість контакту працівників із цими речовинами в процесі обслуговування устаткування та виконання робіт, передбачених технологічним регламентом.

Технологічні процеси (стадії технологічного процесу) необхідно проводити в герметичному обладнанні або обладнанні, під час експлуатації якого концентрація шкідливих небезпечних речовин у повітрі робочої зони не перевищує норм, встановлених ГОСТ 12.1.005-88.

Обладнання, що працює під тиском і яке використовується під час виконання технологічних процесів, повинно відповідати вимогам безпеки, встановленим Технічним регламентом безпеки обладнання, що працює під тиском, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 січня 2011 року № 35 (далі - Технічний регламент безпеки обладнання).

Транспортування рідких шкідливих речовин необхідно здійснювати трубопроводами або в герметичних посудинах.

Окремі стадії технологічного процесу, які не можуть виконуватися в герметичному обладнанні (завантаження сировини та вивантаження товарної продукції), повинні бути механізованими або виконуватися з використанням механічних пристроїв, які виключають безпосередній контакт працівників із шкідливими речовинами.

1.9. Експлуатацію систем вентиляції необхідно здійснювати відповідно до вимог Правил з безпечної експлуатації систем вентиляції у хімічних виробництвах, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 05 жовтня 2009 року № 164, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2009 року за № 988/17004.

Забороняється заставляти вентиляційні камери, канали та майданчики сторонніми предметами.

Чищення, ремонт електродвигунів, вентиляторів, насосів необхідно проводити після повної зупинки частин, що обертаються, а в разі виявлення ударів або вібрації обладнання необхідно негайно відключити від електромережі.

1.10. Роботодавець повинен забезпечити безперебійну та ефективну роботу і безпечну експлуатацію установок очищення газу, підтримувати їх у справному стані, проводити технічне навчання і перевірку знань інженерно-технічного та обслуговуючого персоналу, залученого до експлуатації установок, відповідно до вимог Правил технічної експлуатації установок очистки газу, затверджених наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 06 лютого 2009 року № 52, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 13 квітня 2009 року за № 327/16343.

2. Вимоги до охорони праці під час виробництва сульфатів

2.1. Подрібнення сировини (каолін, барит) необхідно здійснювати в млинах (ножових, ролико-кільцевих маятникових або іншої конструкції), що розміщуються в окремому приміщенні чи в звукоізольованій камері, обладнаних аспіраційною системою. Завантаження сировини до млина та її вивантаження мають бути механізовані.

2.2. Конструкція завантажувальних і розвантажувальних пристроїв кільцевої печі для обпалення каоліну повинна забезпечувати достатню герметичність печі і запобігати надходженню газу в приміщення із отворів печі під час завантаження або вивантаження каоліну, а також забезпечувати автоматичне відключення надходження газу в разі зникнення тяги, відключення вентиляторів.

2.3. Для запобігання недопалу та перепалу каоліну в кільцевій печі необхідно чітко підтримувати температуру за зонами обпалення, встановлену технологічним регламентом, та швидкість руху обпалювальних зон.

2.4. Експлуатацію газового обладнання необхідно здійснювати відповідно до вимог Правил безпеки систем газопостачання України, затверджених наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 01 жовтня 1997 року № 254, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15 травня 1998 року за № 318/2758, та НАПБ А.01.001-2004.

Кільцева піч у разі зупинення для ремонту повинна бути відключена від загальної газової комунікації шляхом встановлення заглушок.

2.5. Температура зовнішніх поверхонь кільцевої печі не повинна перевищувати 43°С відповідно до ДСТУ EN 563-2001 «Безпечність машин. Температури поверхонь, доступних до дотику. Ергономічні дані для встановлення граничних значень температури гарячих поверхонь (EN 563:1994, IDT)», якому надано чинності в Україні наказом Держстандарту України від 14 вересня 2001 року № 454 (далі - ДСТУ EN 563-2001).

2.6. Печі та інше тепловипромінювальне обладнання необхідно розміщувати вздовж зовнішніх стін виробничих приміщень на відстані, що забезпечує розсіювання теплових потоків до рівня параметрів мікроклімату на робочих місцях, встановлених ДСН 3.3.6.042-99.

2.7. Перед введенням в експлуатацію печі для обпалення сировини (каоліну) працівники, які її обслуговують, повинні провести огляд футеровки, починаючи з верху печі, видалити зруйновану цеглу та вмурувати нову, перевірити герметичність печі і комунікацій та стан змащення всіх механізмів, що забезпечують обертання печі.

2.8. Реактор, у якому проводиться кислотне розкладання каоліну сульфатною кислотою, повинен бути обладнаний системою захисту, яка унеможливлює введення його в дію при відкритій кришці завантажувального люка.

Подавати із печі обпалений каолін у реактор сульфатування необхідно механізованим способом, а сульфатну кислоту - трубопроводом через ваговий пристрій зі складу.

Для уникнення можливого потрапляння сірчаного газу в повітря робочої зони і утворення кислого туману, сульфатну кислоту необхідно подавати до реактора зі швидкістю, зазначеною в технологічному регламенті.

2.9. Алюміній сульфат із реактора сульфатування необхідно подавати на відведений майданчик транспортером або іншими засобами транспортування для природного охолодження та кристалізації.

2.10. За обсягів виробництва понад 1000 т/рік розпушування алюміній сульфату на майданчику може здійснюватися бульдозером, грейферним краном, ковшовим навантажувачем, а завантаження у вагони, автомашини - завантажувальною машиною та іншими механізмами.

2.11. У разі необхідності одержання чистого алюміній сульфату продукт, одержаний у реакторі сульфатування, повинен проходити систему очищення, передбачену технологічним регламентом.

2.12. Плавлення мідного брухту та попередньо брикетованого дроту, стружки і висічок міді необхідно проводити в полум’яній печі, футерованій вогнестійкою шамотною цеглою.

2.13. Спінювання плаву міді необхідно проводити введенням до плаву сірки.

2.14. Гранулювання міді необхідно проводити в сталевому кошику з дірчастими стінками, встановленому в заповненому водою басейні.

Для одержання гранул встановленого розміру введення плаву міді в кошик необхідно здійснювати тонкою цівкою з обраною швидкістю.

2.15. Поглинальна башта повинна бути футерована кислотостійкою цеглою та діабазовою плиткою і обладнана турбінкою для зрошення гранул пористої міді бризками маточного розчину і сульфатної кислоти.

2.16. Перекачування розчину, що витікає з поглинальної башти, в обертовий кристалізатор безперервної дії необхідно здійснювати відцентровим насосом із хромонікелевої сталі.

2.17. Живлення центрифуг маточним розчином з кристалами міді сульфату необхідно здійснювати через проміжну ємність - збірник з мішалкою.

2.18. Сушіння міді сульфату необхідно проводити в барабанній сушарці або сушарці іншої конструкції за температури 90-100°С з дотриманням вимог ДСТУ EN 563-2001.

2.19. Розвантажування сушарки необхідно проводити в закриті посудини після герметичного з’єднання їх з люком сушарки.

Висота падіння пилоутворювальних матеріалів на дільницях їх перевантаження не повинна перевищувати 0,5 м.

Вивантаження порошкоподібних матеріалів відкритим способом забороняється.

2.20. Механічна муфельна сульфатна піч для виготовлення натрій сульфату повинна бути футерована вогнетривкими і кислотостійкими шамотними плитками та обладнана завантажувальною лійкою і димоходами зверху та знизу.

Завантаження печі натрій хлоридом необхідно здійснювати безперервно шнековим живильником, а купоросним олієм - трубопроводом через розподільник кислоти, встановлений на валу. Перемішування реакційної суміші необхідно проводити хрестоподібною мішалкою з чавунними гребками з керамічними кінцівками.

Чищення печі необхідно проводити один раз на 2,5-3 місяці.

2.21. Сушіння натрій сульфату необхідно здійснювати в трубчатому шаровому млині з водяною сорочкою або в обладнанні іншої конструкції, в якому необхідно підтримувати температуру, визначену технологічним регламентом.

Для повного звільнення млина від пилоутворювальних матеріалів необхідно встановлювати механічні чи інші пристрої, що виключають необхідність використання ручної праці.

Для з’єднання розвантажувальних люків з приймачами порошків необхідно використовувати рукава з м’якої пилонепроникної міцної тканини.

2.22. Транспортування натрій сульфату на фасування та на склад необхідно здійснювати транспортерами або іншими механізованими засобами.

2.23. Виділення заліза сульфату з травильних розчинів (відходів металургійних та металообробних підприємств), що утворилися під час обробки сталевих виробів сульфатною кислотою, необхідно здійснювати шляхом кристалізації в обладнанні різної конструкції і принципу дії відповідно до обсягів виробництва.

2.24. Кристалізацію заліза сульфату у вакуум-кристалізаторах необхідно здійснювати з використанням багатоступеневих пароструменевих інжекторів.

2.25. У разі використання технології отримання заліза сульфату із ільменітового концентрату його завантаження в кислотостійкий реактор необхідно здійснювати механічним способом, а подачу сульфатної кислоти - трубопроводом через ваговий пристрій.

2.26. Для проведення розкладання ільменітового концентрату сульфатною кислотою за температури 180-200°С необхідно використовувати герметичний реактор, обладнаний системою відведення оксидів сірки.

2.27. Апарат для відновлення заліза сульфату повинен бути герметичним і обладнаним системою захисту, яка унеможливлює його введення в дію при відкритій кришці люка під час завантаження чавунного пилу або залізних обрізків.

2.28. Тверді відходи після фільтрування заліза сульфату необхідно вивантажувати з центрифуги механізованим способом і направляти на утилізацію.

2.29. Тонкоподрібнений барій сульфат для промислового використання необхідно попередньо очищати від домішок (сполук алюмінію, заліза, кальцію).

Для очищення барій сульфату необхідно повільно вводити його до кислотостійкого реактора, оснащеного мішалкою і заповненого сульфатною кислотою або розтопом натрій (кальцій) хлориду.

2.30. Суспензію барій сульфату необхідно спрямовувати кислотостійким трубопроводом до центрифуги (гідравлічного преса, фільтрпреса) і багаторазово промивати або кип’ятити у воді, неодноразово міняючи воду. Паста барій сульфату із вмістом 20-30% води повинна відповідати ГОСТ 5694-77 «Барий сернокислый для баритования бумаг. Технические условия», затвердженому постановою Державного комітету СРСР зі стандартів від 11 лютого 1977 року № 370.

2.31. Висушування барій сульфату необхідно здійснювати за температури 110-120-0С, а потім - 300-350-0С у спеціальному устаткуванні, обладнаному системою забезпечення температурного режиму, передбаченого технологічним регламентом. Температура зовнішньої поверхні обладнання повинна відповідати ДСТУ EN 563-2001.

2.32. Вилуговування попередньо подрібненої цинкової сировини або суспензії мідистого пилу з малою концентрацією міді необхідно проводити сульфатною кислотою в резервуарі, футерованому кислотостійким матеріалом, за температури 90-0С і при постійному барботуванні повітря.

Реакційний резервуар має бути приєднаний до вентиляційної системи з кількістю повітрообміну, що унеможливлює накопичення водню в повітрі виробничого приміщення.

2.33. Пульпу цинк сульфату після очищення від міді сульфату необхідно направляти до двоступеневої випарної батареї, що працює за температури 140-120°С та тиску 0,3 і 0,15 МПа відповідно.

2.34. Суспензію цинк сульфату необхідно фільтрувати або охолоджувати у фільтрпресі на поверхні барабана, в якому циркулює вода, для одержання твердого продукту - гідрату цинк сульфату.

3. Вимоги до охорони праці під час виробництва калійних добрив

3.1. Подрібнення каїнітових руд необхідно здійснювати в млинах, дробарках або іншому обладнанні, що розташоване в окремому приміщенні, оснащеному системою вентиляції.

3.2. Температура зовнішньої поверхні обладнання, яке використовують для приготування гарячих зворотних розчинів магній хлориду (для отримання калій хлориду) та магній сульфату (для отримання калій сульфату), не повинна перевищувати 43°С відповідно до ДСТУ ЕN 563-2001. Обладнання повинно мати антикорозійний захист.

3.3. Транспортування зворотних розчинів необхідно здійснювати насосами по трубопроводах, виготовлених із корозійностійких матеріалів.

3.4. Завантаження подрібненої руди до розчинника необхідно проводити механізованим способом відповідно до ГОСТ 12.3.020-80. Просипи сировини необхідно збирати і спрямовувати у виробництво.

3.5. Розчин каїнітової руди в магній хлориді після охолодження необхідно направляти трубопроводом до центрифуги для відділення калій хлориду, а маточний розчин повертати у виробництво.

3.6. У гарячий розчин каїнітової руди необхідно додавати калій хлорид та лангбейніт (до насичення) і спрямовувати на фугування для відділення натрій (калій) хлоридів.

Розділення хлоридів необхідно проводити за неодноразового охолодження.

3.7. Маточні розчини з центрифуги самопливом необхідно спрямовувати на оброблення вторинного лангбейніту для отримання шеніту і в подальшому, після оброблення водою, - виділення калій сульфату.

3.8. Концентрування розчинів натрій карбонату - побічного продукту, що утворюється під час виробництва глинозему із нефеліну, необхідно здійснювати у вакуум-випарних апаратах за підвищених температур.

3.9. Завантаження та вивантаження розчинів на всіх стадіях упарювання необхідно здійснювати насосами. Трубопроводи і частини насосів, які стикаються з розчинами карбонатів, необхідно використовувати з корозійностійкого матеріалу або матеріалу з антикорозійним покриттям.

3.10. Калій карбонат можна використовувати зволоженим після відтиснення на центрифузі без висушування.

ІІI. Вимоги до безпеки машин, механізмів та устатковання

1. Загальні вимоги

1.1. Загальні вимоги безпеки до виробничого обладнання повинні відповідати ДСТУ 7234:2011 «Дизайн і ергономіка. Обладнання виробниче. Загальні вимоги дизайну та ергономіки», затвердженому наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 02 лютого 2011 року № 37 (далі - ДСТУ 7234:2011), ГОСТ 12.1.004-91 «ССБТ. Пожарная безопасность. Общие требования», затвердженому постановою Державного комітету СРСР з управління якістю продукції та стандартів від 14 червня 1991 року № 875, і ГОСТ 12.1.010-76 «ССБТ. Взрывобезопасность. Общие требования», затвердженому постановою Державного комітету стандартів Ради Міністрів СРСР від 28 червня 1976 року № 1581.

1.2. Розміщення технологічного обладнання необхідно здійснювати відповідно до класу вибухонебезпечних зон та ДСТУ ГОСТ 12.2.061:2009 «ССБТ. Оборудование производственное. Общие требования безопасности к рабочим местам», введеного наказом Держспоживстандарту України від 22 грудня 2008 року № 495 (далі - ДСТУ ГОСТ 12.2.061:2009).

1.3. Монтаж, експлуатацію та технічне обслуговування пневматичних систем необхідно проводити відповідно до ГОСТ 12.3.001-85 «ССБТ. Пневмоприводы. Общие требования безопасности к монтажу, испытаниям и эксплуатации», затвердженого постановою Державного комітету СРСР зі стандартів від 10 листопада 1985 року № 3559.

Експлуатацію та технічне обслуговування гідравлічних систем необхідно проводити відповідно до ГОСТ 12.2.086-83 «ССБТ. Гидроприводы объемные и системы смазочные. Общие требования безопасности к монтажу, испытаниям и эксплуатации», затвердженого постановою Державного комітету СРСР зі стандартів від 05 січня 1983 року № 4.

1.4. На кожну одиницю машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки відповідно до Порядку проведення огляду, випробування та експертного обстеження (технічного діагностування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 687, повинні бути технічні та експлуатаційні документи, в яких визначені граничний строк експлуатації або величина ресурсу з урахуванням конкретних умов експлуатації.

1.5. Посудини, що працюють під тиском, повинні відповідати вимогам Технічного регламенту безпеки обладнання.

Запобіжні клапани, які встановлені на посудинах, що працюють під тиском, повинні відповідати ДСТУ ГОСТ 12.2.085:2007 «Посудини, що працюють під тиском. Клапани запобіжні. Вимоги щодо безпеки», якому надано чинності в Україні наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 17 жовтня 2007 року № 267.

1.6. Обертові й рухомі частини устаткування, приводних механізмів, двигунів повинні бути огороджені відповідно до ГОСТ 12.2.062-81 «ССБТ. Оборудование производственное. Ограждения защитные», затвердженого постановою Державного комітету СРСР зі стандартів від 30 жовтня 1981 року № 4772.

На зовнішній поверхні огорожі повинні бути нанесені або закріплені попереджувальні знаки відповідно до ДСТУ ISO 6309:2007.

Під час експлуатації обладнання необхідно здійснювати контроль за утворенням конденсату на внутрішній поверхні огорожі.

1.7. Фланцеві з’єднання на трубопроводах для сульфатної кислоти необхідно накривати захисними кожухами.

Забороняється замуровувати в стіни, перекриття або фундаменти фланцеві з’єднання трубопроводів.

1.8. Конструкція та надійність теплообмінних елементів технологічного обладнання повинні виключати можливість взаємного проникнення теплоносія і реакційної маси, що нагрівається.

1.9. Не допускається розташування технологічного обладнання:

під естакадами технологічних трубопроводів із сульфатною кислотою;

над майданчиками незахищених насосних та компресорних установок, крім випадків використання герметичних безсальникових насосів або в разі встановлення піддонів, що унеможливлює потрапляння їдких та вибухопожежонебезпечних речовин на обладнання, встановлене нижче.

1.10. Для запобігання проривам трубопроводів для транспортування сульфатної кислоти необхідно проводити технічне діагностування відповідно до ДСТУ 4223-2003 «Котли, посудини під тиском і трубопроводи. Технічне діагностування. Загальні вимоги», затвердженого наказом Дерспоживстандарту України від 15 вересня 2003 року № 155, або систематичний операційний контроль, механічні випробування зразків, вирізаних із пробних стиків, перевірку суцільності стиків з виявленням внутрішніх дефектів одним із неруйнівних методів контролю, а також гідравлічні або пневматичні випробування.

1.11. Теплові апарати, паропроводи, устаткування, що випромінюють тепло, повинні мати ефективну та надійну теплову ізоляцію і відповідати вимогам ДСТУ EN 563-2001.

1.12. Для кожного виробничого приміщення повинна бути складена схема розташування та взаємозв’язку технологічного обладнання і трубопроводів із зазначенням запірної та регулювальної арматури, контрольно-вимірювальних приладів та протиаварійної системи. Запірна арматура трубопроводів повинна бути нанесена на схему і пронумерована, а напрямок переміщення реакційної маси указаний стрілкою.

Номер запірної арматури та інші позначки в схемі мають збігатися з номерами, зазначеними в технологічних регламентах, технологічних інструкціях, інструкціях на виконання ремонтних робіт і очищення устаткування.

1.13. Розміщення засобів вибухо- і пожежозахисту у виробничих приміщеннях та на відкритих майданчиках повинно забезпечувати зручну і безпечну їх експлуатацію, можливість проведення ремонтних робіт та організацію оперативних заходів із запобігання аварійним ситуаціям або локалізації аварій.

1.14. Періодичне очищення технологічного обладнання необхідно здійснювати засобами гідравлічного, механічного або хімічного очищення, і тільки в окремих випадках дозволяється використання ручної праці.

1.15. Очищення трубопроводів від осаду необхідно проводити в міру потреби, але не рідше одного разу на рік. Промивну рідину з продуктами промивання необхідно збирати в окрему посудину і направляти в систему очищення стічних вод.

Забороняється зливати в каналізацію робочу і промивну рідини.

1.16. Технологічні трубопроводи повинні бути пофарбовані відповідно до вимог Технічного регламенту знаків безпеки та ГОСТ 14202-69 «Трубопроводы промышленных предприятий. Опознавательная окраска, предупреждающие знаки и маркировочные щитки», затвердженого постановою Комітету стандартів, мір та вимірювальних приладів при Раді Міністрів СРСР від 07 лютого 1969 року № 168.

1.17. Технологічне і транспортне обладнання, на якому можуть накопичуватися заряди статичної електрики, повинно бути заземлене.

2. Вимоги до охорони праці під час проведення робіт у посудинах, резервуарах та на трубопроводах

2.1. Посудини та резервуари, в яких мають проводитися роботи, необхідно вивести з експлуатації, звільнити від продуктів (речовин), відключити від усіх комунікацій шляхом установлення заглушок, очистити, промити водою і, за потреби, пропарити та провітрити 5-6-кратною зміною повітря.

2.2. Приводи всіх механізмів, робочі органи яких розташовані в посудинах і апаратах, повинні бути знеструмлені та відключені від електродвигунів шляхом зняття запобіжників або інших заходів із вивішуванням знаків безпеки «Не вмикати. Працюють люди» відповідно до вимог Технічного регламенту знаків безпеки.

2.3. Проведення робіт усередині технологічних апаратів і посудин необхідно виконувати за нарядами-допусками вдень. У разі проведення робіт уночі розробляються додаткові заходи безпеки (освітлення території, встановлення знімних огорож).

2.4. Спуск працівника до відкритої посудини повинен проводитися з використанням переносної драбини, що має зверху гаки для зачіплювання за край посудини.

2.5. Роботи всередині посудин мають проводити бригади в складі не менше двох працівників (працюючий та спостерігаючий). При виконанні робіт у посудинах більше ніж одним працівником потрібно вживати додаткових заходів безпеки, що передбачають збільшення числа спостерігаючих (не менше одного спостерігаючого на одного працюючого в апараті), визначення відповідальним виконавцем робіт переліку робіт для кожного працівника, послідовності їх виконання та порядку евакуації працівників, розміщення обладнання на місці проведення робіт.

2.6. Доступ працівників усередину посудин, що мають верхні та нижні люки, необхідно здійснювати тільки через нижній люк.

2.7. Під час ремонту температура в посудинах не повинна перевищувати 40°С. У разі проведення робіт у посудині за вищої температури необхідно передбачати додаткові заходи безпеки: проведення перед початком робіт аналізу повітря на вміст кисню та шкідливих домішок у посудині, безперервне обдування свіжим повітрям працівників, що виконують роботи всередині обладнання, забезпечення їх спеціальним одягом відповідно до ГОСТ 12.4.045-87 «ССБТ. Костюмы мужские для защиты от повышенных температур. Технические условия», затвердженого постановою Державного комітету СРСР зі стандартів від 25 вересня 1987 року № 3675 (далі - ГОСТ 12.4.045-87), спеціальним взуттям відповідно до ДСТУ 2772-94 «Взуття спеціальне із шкіряним верхом для захисту від дії підвищених температур. Технічні умови (ГОСТ 12.4.032-95, IDT)», затвердженого наказом Держстандарту України від 30 вересня 1994 року № 240 (далі - ДСТУ 2772-94), переносними вибухобезпечними світильниками з напругою не вище 12 В, створення умов для відпочинку (після 24 хвилин роботи 30 хвилин відпочинку).

Швидкість руху повітря на робочому місці всередині посудини повинна становити від 0,3 до 1,5 м/с, температура повітря, що подається до резервуара, - не нижче 20°С.

2.8. Перед допуском до роботи в посудині працівника необхідно забезпечити додатково каскою, запобіжним поясом, страхувальним канатом (мотузкою), а в окремих випадках, якщо не відомий вміст кисню та шкідливих домішок у посудині, респіратором або протигазом відповідно до вимог Правил вибору та застосування засобів індивідуального захисту органів дихання, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 28 грудня 2007 року № 331, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 04 квітня 2008 року за № 285/14976.

Запобіжні пояси (мотузки) повинні бути випробувані, промарковані та мати бирку із зазначенням наступного терміну випробувань.

До складу бригади необхідно включати додатково спостерігача для слідкування за подачею повітря до працівника, що перебуває всередині апарата.

2.9. Роботодавець повинен забезпечити виконання вогневих робіт усередині посудини відповідно до вимог НАПБ А.01.001-2004, ГОСТ 12.3.003-86 «ССБТ. Работы электросварочные. Требования безопасности», затвердженого постановою Державного комітету СРСР зі стандартів від 19 грудня 1986 року № 4072, Інструкції з організації безпечного ведення вогневих робіт на вибухопожежонебезпечних та вибухонебезпечних об'єктах, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 05 червня 2001 року № 255, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 червня 2001 року за № 541/5732.

Не допускається проведення зварювальних робіт усередині замкнутих просторів без вентиляції.

2.10. Улаштування, обслуговування та експлуатацію електрозварювальних установок необхідно здійснювати відповідно до вимог Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Комітету по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України від 09 січня 1998 року № 4, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10 лютого 1998 року за № 93/2533 (далі - НПАОП 40.1-1.21-98).

Підключення та відключення від електромережі електрозварювального обладнання, а також його ремонт повинен проводити електротехнічний персонал. Переміщення електрозварювальної установки дозволяється тільки після відключення її від електромережі.

Довжина проводу від електромережі до зварювальної установки не повинна перевищувати 10 м. Ізоляція проводів має бути захищеною від механічних пошкоджень.

2.11. Виробничі приміщення, в яких проводяться електрозварювальні роботи, повинні бути оснащені загальнообмінною припливно-витяжною вентиляцією.

Забороняється виконувати зварні та інші вогневі роботи на посудинах, апаратах, трубопроводах, заповнених горючими або шкідливими речовинами, а також коли вони знаходяться під тиском або напругою.

Відрізок трубопроводу, на якому будуть проводитися зварювальні роботи, повинен бути з обох боків відокремлений від технологічної лінії, спорожнений від продукту, оброблений нейтралізуючим розчином (у разі трубопроводу із сульфатною кислотою), промитий водою, осушений повітрям та перевірений на відсутність шкідливих речовин.

2.12. До виконання зварювальних робіт необхідно допускати працівників, які пройшли спеціальне навчання з безпечних методів і прийомів ведення зварювальних робіт, мають відповідну кваліфікаційну групу з електробезпеки та свідоцтво. Зварювальні роботи необхідно виконувати за нарядом-допуском.

Зварник, який має працювати всередині резервуара, повинен бути забезпечений рятувальним лямковим поясом із страхувальною мотузкою.

Забороняється використовувати пояси без наплічних ременів.

2.13. Дільниці, на яких систематично проводиться зварювання виробів масою понад 20 кг, повинні бути обладнані підйомно-транспортними механізмами.

2.14. Під час експлуатації та технічного обслуговування електротехнічних систем автоматизації та контрольно-вимірювальних приладів необхідно дотримуватись вимог НПАОП 40.1-1.21-98, ГОСТ 12.2.007.0-75 «ССБТ. Изделия электротехнические. Общие требования безопасности», ГОСТ 12.2.007.1-75 «ССБТ. Машины электрические вращающиеся. Требования безопасности» та ГОСТ 12.2.007.14-75 «ССБТ. Кабели и кабельная арматура. Требования безопасности», затверджених постановою Державного комітету стандартів Ради Міністрів СРСР від 10 вересня 1975 року № 2368.

2.15. Система протиаварійного захисту повинна забезпечувати переведення технологічного процесу в безаварійний режим роботи або зупинення його в разі припинення електропостачання або подавання стисненого повітря для живлення приладів контролю та управління. Захисні пристрої, що здійснюють аварійне відключення, повинні блокуватися від автоматичного пуску.

Застосування систем автоматизації та дистанційного управління машинами забороняється за відсутності блокування подачі електроенергії в разі несправності цих систем.

2.16. Повітря для компресорів, контрольно-вимірювальних приладів та систем автоматизації необхідно використовувати очищене від мастила, вологи, пилу. Якість стисненого повітря має відповідати ДСТУ 4169-2003 «Стиснене повітря. Частина 1. Забрудники та класи чистоти (ISO 8573-1:2001, MOD)», затвердженому наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 10 червня 2003 року № 100.

2.17. Не допускається використовувати обладнання з вимкнутими або несправними системами контролю, керування та протиаварійного захисту, а також несправні засоби вимірювальної техніки або засоби з простроченим терміном повіряння та калібрування.

2.18. Засоби автоматизації, які передбачено використовувати під час виконання ПЛАС, повинні бути виділені та позначені за їх місцезнаходженням.

2.19. Для вимірювання і регулювання технологічних параметрів необхідно використовувати засоби вимірювальної техніки і регулятори встановленого класу точності та виконання, які пройшли атестацію відповідно до ДСТУ 3215-95 «Метрологія. Метрологічна атестація засобів вимірювальної техніки. Організація та порядок проведення», затвердженого наказом Держстандарту України від 29 вересня 1993 року № 326, калібрування відповідно до ДСТУ 3989-2000 «Метрологія. Калібрування засобів вимірювальної техніки. Основні положення, організація, порядок проведення та оформлення результатів», затвердженого наказом Держстандарту України від 25 вересня 2000 року № 574, та повірку відповідно до ДСТУ 2708:2006 «Метрологія. Повірка засобів вимірювальної техніки. Організація та порядок проведення», затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 03 лютого 2006 року № 18 (далі - ДСТУ 2708:2006).

2.20. Ремонт засобів вимірювальної техніки необхідно виконувати відповідно до вимог Інструкції щодо умов і правил проведення ремонту засобів вимірювальної техніки, затвердженої наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 04 травня 2005 року № 108, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 травня 2005 року за № 560/10840.

2.21. Усі встановлені манометри повинні відповідати метрологічним і технічним вимогам, визначеним у нормативних чи експлуатаційних документах, бути опломбованими та мати червону стрілку навпроти поділки, яка відповідає допустимому робочому тиску. Позитивні результати їх повірки повинні бути засвідчені відбитком повірочного тавра, нанесеного на пломбу, відповідно до ДСТУ 2708:2006. Манометри необхідно перевіряти один раз на рік.

2.22. Для живлення контрольно-вимірювальних приладів і автоматів необхідно використовувати розподільні щити, до яких не підключене енергоємне виробниче устаткування (електродвигуни, млини, електропечі).

ІV. Вимоги до охорони праці щодо організації робочих місць

4.1. Робочі місця працівників повинні відповідати ДСТУ 7234:2011, ГОСТ 12.2.032-78 «ССБТ. Рабочее место при выполнении работ сидя. Общие эргономические требования», затвердженому постановою Державного комітету стандартів Ради Міністрів СРСР від 26 квітня 1978 року № 1102, ГОСТ 12.2.033-78 «ССБТ. Рабочее место при выполнении работ стоя. Общие эргономические требования», затвердженому постановою Державного комітету стандартів Ради Міністрів СРСР від 26 квітня 1978 року № 1100, та ДСТУ ГОСТ 12.2.061:2009.

4.2. Робочі місця з обслуговування устаткування, які розміщені на висоті 1,3 м і вище від підлоги, обладнуються стаціонарними площадками із застосуванням огороджень та сходів (драбин).

Вибір засобів доступу до робочих місць необхідно здійснювати з урахуванням частоти проведення робіт, їх тривалості і висоти розміщення робочих місць відповідно до Загальних вимог стосовно забезпечення роботодавцями охорони праці працівників, затверджених наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 25 січня 2012 року № 67, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 14 лютого 2012 року за № 226/20539 (далі - Загальні вимоги).

Дозволяється використання драбин як робочих місць лише за обставин, коли використання інших безпечних засобів недоцільне через незначність ризику, короткочасність використання або особливості конструкцій, які неможливо змінити.

4.3. На робочих місцях повинні бути інструкції з охорони праці за професіями та видами робіт, інструкції з ведення технологічних процесів та обслуговування обладнання в обсязі посадових обов’язків, інструкції з пожежної безпеки, розроблені відповідно до вимог НПАОП 0.00-4.15-98, та витяги з ПЛАС в обсягах, що є достатніми для якісного виконання відповідних робіт працівниками, які братимуть участь у ліквідації аварії.

4.4. Засоби праці, які надаються в розпорядження працівників, повинні відповідати своєму призначенню для певного виду робіт і відповідати вимогам, зазначеним у Загальних вимогах, з метою гарантування безпеки і захисту здоров’я працівників.

4.5. Рівень шуму на робочих місцях повинен відповідати нормам, встановленим Державними санітарними нормами виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку, затвердженими постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01 грудня 1999 року № 37 (далі - ДСН 3.3.6.037-99).

Загальні вимоги безпеки щодо захисту від шуму на робочих місцях, шумових характеристик машин та механізмів повинні відповідати ГОСТ 12.1.003-83 «ССБТ. Шум. Общие требования безопасности», затвердженому постановою Державного комітету СРСР зі стандартів від 06 червня 1983 року № 2473.

Контроль рівня шуму необхідно здійснювати відповідно до ГОСТ 12.1.050-86 «ССБТ. Методы измерения шума на рабочих местах», затвердженого постановою Державного комітету СРСР зі стандартів від 28 березня 1986 року № 790, та ДСТУ 2867-94 «Шум. Методи оцінювання виробничого шумового навантаження. Загальні вимоги», затвердженого наказом Держстандарту України від 08 грудня 1994 року № 310. Виміри має проводити працівник об’єкта виробництва, призначений роботодавцем.

4.6. Рівень вібрації на робочих місцях не повинен перевищувати норм, встановлених Державними санітарними нормами виробничої загальної та локальної вібрації, затвердженими постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01 грудня 1999 року № 39.

Гігієнічну оцінку вібрації, що діє на людину у виробничих умовах, необхідно проводити відповідно до ДСТУ ГОСТ 12.1.012:2008 «ССБТ. Вибрационная безопасность. Общие требования», введеного наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 жовтня 2008 року № 366.

4.7. Організація робочих місць для проведення зварювальних робіт повинна відповідати ДСТУ ГОСТ 12.2.061:2009.

4.8. Прибирання пилу у виробничих приміщеннях, на робочих місцях та майданчиках, у проходах та на сходах необхідно проводити не рідше одного разу на зміну способом, який виключає пилоутворення.

У разі можливості застосовується централізоване прибирання пилу відповідно до вимог ДСТУ 2893-94 «Системи централізованого пилоприбирання. Загальні вимоги безпеки», чинного в Україні згідно з наказом Держстандарту України від 09 грудня 1994 року № 312.

4.9. Працівникам забороняється перелазити через конвеєри, трубопроводи та інші пристрої підвищеної небезпеки.

V. Вимоги до охорони праці щодо зберігання та транспортування речовин і матеріалів, що застосовуються в технологічних процесах

5.1. Зберігання сульфатів та калійних добрив необхідно здійснювати на складах, які відповідають вимогам ДБН В.2.2-7-98 «Будинки і споруди. Будівлі і споруди для зберігання мінеральних добрив та засобів захисту рослин», затверджених наказом Держбуду України від 18 лютого 1998 року № 41.

5.2. Зберігання сульфатів необхідно здійснювати на складах, розміщених у сухих приміщеннях, захищених від потрапляння ґрунтових вод та атмосферних осадів.

5.3. Вентиляція у складських приміщеннях для зберігання сульфатів та калійних добрив має бути природною.

5.4. Сульфати та калійні добрива необхідно зберігати упакованими в мішки (25, 50 кг) або мішки МКР масою 800-1000 кг. Мішки вагою до 50 кг необхідно розміщувати в приміщенні складу штабелями, а паковання по 800-1000 кг - на підлозі приміщення складу або на відкритих майданчиках, захищених від атмосферних опадів.

5.5. Не дозволяється зберігати заліза сульфат (пентагідрат) у приміщенні складу, де зберігаються сильні кислоти, луги та органічні речовини.

5.6. Території, відведені для зберігання сировини (каолін, ільменітовий концентрат, металобрухт тощо), повинні мати тверде покриття та навіси для захисту від атмосферних опадів.

5.7. Сульфатну кислоту необхідно зберігати в окремому складі або в спеціальних цистернах (баках), обладнаних покажчиками рівня і встановлених на пристосованих для цього огороджених майданчиках під навісами, виготовленими з негорючих матеріалів.

Цистерни, які розташовані на відкритій території, повинні мати оболонку для забезпечення їх обігрівання теплоносієм.

На посудини повинні бути нанесені знаки безпеки відповідно до вимог Технічного регламенту знаків безпеки. Необхідно щодня проводити зовнішній огляд посудин, а внутрішній огляд - у строки, встановлені підприємством-виробником посудин.

Запірну арматуру необхідно встановлювати у верхній частині цистерни.

Необхідно передбачати систему промивання цистерн (баків) і відведення промивної води.

Поблизу цистерн на території складу необхідно встановлювати ящики з піском та посудини з лужним нейтралізуючим розчином.

Підлога в приміщенні складу і на майданчику повинна бути із кислотостійких матеріалів і мати ухил для стікання випадково розлитої кислоти до спеціального приймача.

5.8. Вертикальні циліндричні посудини для зберігання сульфатної кислоти необхідно встановлювати на стрічкові фундаменти висотою від 0,8 до 1,0 м. Штуцери, люки, арматура, контрольно-вимірювальні прилади повинні розміщуватися на дахах резервуарів по периферії й обслуговуватися з майданчика, розташованого нижче даху резервуара від 0,7 до 0,9 м.

Горизонтальні посудини для зберігання сульфатної кислоти повинні бути встановлені з урахуванням забезпечення умов огляду і ремонту днищ. Відстань між днищем і піддоном має бути не менше ніж 0,5 м.

Посудини повинні бути заземлені.

5.9. У посудинах для зберігання сульфатної кислоти об’ємом до 50 м-3 допускається влаштування нижнього зливу. У посудинах з об’ємом більше 50 м-3 необхідно влаштовувати верхній злив.

Встановлення штуцерів у днищах вертикальних резервуарів не допускається.

Перекачування сульфатної кислоти необхідно здійснювати вакуум-насосами. Сальники насосів, а також фланцеві з’єднання трубопроводів концентрованої сульфатної кислоти та її розчинів необхідно захищати кожухами від можливого розбризкування.

5.10. На дихальних лініях від збірників, мірників і посудин для сульфатної кислоти, виготовлених із сталі, не допускається встановлення запірної арматури.

Не дозволяється встановлювати запірну арматуру під посудинами.

5.11. Навантажувально-розвантажувальні роботи в складських будівлях необхідно здійснювати відповідно до ГОСТ 12.3.009-76 «ССБТ. Работы погрузочно-разгрузочные. Общие требования безопасности», затвердженого постановою Державного комітету стандартів Ради Міністрів СРСР від 23 березня 1976 року № 670, та Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 18 червня 2007 року № 132, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 09 липня 2007 року за № 784/14051.

5.12. Сульфати та калійні добрива необхідно транспортувати упакованими в мішки або в спеціальні м’які контейнери (біг-беги) в критих вагонах або автомобільним транспортом відповідно до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568.

Продукцію, розфасовану в мішки МКР, дозволяється транспортувати у відкритих залізничних вагонах та автомобільним транспортом.

5.13. Сульфати та калійні добрива дозволяється транспортувати насипом у сухих чистих залізничних вагонах або в сухих відсіках трюмів суден.

VI. Вимоги щодо забезпечення працівників засобами індивідуального захисту

6.1. Роботодавець повинен забезпечувати працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та засобами індивідуального захисту відповідно до Норм безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам хімічних виробництв (Частина 1), затверджених наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 07 вересня 2004 року № 194, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2004 року за № 1362/9961, та Норм безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам хімічних виробництв. Частина 2, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 13 грудня 2007 року № 305, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 31 березня 2008 року за № 264/14955.

Засоби індивідуального захисту, якими забезпечуються працівники, повинні відповідати вимогам Технічного регламенту засобів індивідуального захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2008 року № 761.

6.2. Роботодавець повинен організувати зберігання, прання, хімчистку, дезінфекцію, ремонт спеціального одягу, спеціального взуття та засобів індивідуального захисту відповідно до Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затвердженого наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 24 березня 2008 року № 53, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2008 року за № 446/15137.

6.3. Працівників необхідно забезпечувати засобами індивідуального захисту відповідно до ДСТУ 7239:2011 «ССБП. Засоби індивідуального захисту. Загальні вимоги та класифікація», затвердженого наказом Держстандарту України від 02 лютого 2011 року № 37, ГОСТ 27652-88 «Костюмы мужские для защиты от кислот. Технические условия», затвердженого постановою Державного комітету СРСР зі стандартів від 28 березня 1988 року № 768, ГОСТ 27654-88 «Костюмы женские для защиты от кислот. Технические условия», затвердженого постановою Державного комітету СРСР зі стандартів від 28 березня 1988 року № 771, ДСТУ 3962-2000 «Взуття спеціальне з верхом із шкіри для захисту вiд нафти, нафтопродуктiв, кислот, лугiв, нетоксичного та вибухонебезпечного пилу. Технічні умови (ГОСТ 12.4.137-2001, IDT)», затвердженого наказом Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 17 квітня 2000 року № 278, ДСТУ ГОСТ 12.4.041:2006 «ССБП. Засоби індивідуального захисту органів дихання фільтрувальні. Загальні технічні вимоги (ГОСТ 12.4.041:2001, IDT)», затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 10 листопада 2006 року № 322, ДСТУ EN 14387:2006 «Засоби iндивiдуального захисту органів дихання. Фільтри протигазовi і фiльтри скомбiнованi. Вимоги, випробування, маркування (EN 14387:2004, IDT)», затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29 червня 2006 року № 179, ГОСТ 12.4.013-85 «ССБТ. Очки защитные. Общие технические условия», затвердженого постановою Державного комітету СРСР зі стандартів від 13 травня 1985 року № 1336, ГОСТ 12.4.029-76 «Фартуки специальные. Технические условия», затвердженого постановою Державного комітету стандартів Ради Міністрів СРСР від 11 листопада 1976 року № 2532, ГОСТ 20010-93 «Перчатки резиновые технические. Технические условия», чинного в Україні за наказом Держстандарту України від 19 червня 1996 року № 246.

Забороняється допускати працівників до роботи із шкідливими речовинами без спеціального одягу, спеціального взуття та засобів індивідуального захисту.

6.4. Працівники, зайняті на зварювальних роботах, повинні бути забезпечені спеціальним одягом з вогнестійким просоченням відповідно до ГОСТ 12.4.045-87, спеціальним взуттям відповідно до ДСТУ 2772-94 і щитками відповідно до ГОСТ 12.4.035-78 «ССБТ. Щитки защитные лицевые для электросварщиков. Технические условия», затвердженого постановою Державного комітету стандартів Ради Міністрів СРСР від 19 січня 1978 року № 109.

6.5. У разі використання обладнання з рівнем шуму, що перевищує норми, встановлені ДСН 3.3.6.037-99, необхідно використовувати засоби колективного захисту відповідно до ДСТУ 7238:2011 «ССБП. Засоби колективного захисту працюючих. Загальні вимоги та класифікація», затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 02 лютого 2011 року № 37, та забезпечувати працівників засобами індивідуального захисту органів слуху відповідно до ГОСТ 12.4.051-87 «ССБТ. Средства индивидуальной защиты органа слуха. Общие технические требования и методы испытаний», затвердженого постановою Державного комітету стандартів Ради Міністрів СРСР від 29 жовтня 1987 року № 4082.

6.6. Працівників, які обслуговують обладнання з локальною вібрацією, необхідно додатково забезпечувати засобами захисту рук відповідно до ГОСТ 12.4.002-97 «ССБТ. Средства защиты рук от вибрации. Технические требования и методы испытаний», затвердженого протоколом Міждержавної Ради зі стандартизації, метрології та сертифікації від 25 квітня 1997 року № 11, а при виконанні робіт із загальною вібрацією - забезпечувати спеціальним взуттям відповідно до ГОСТ 12.4.024-76 «ССБТ. Обувь специальная виброзащитная. Общие технические требования», затвердженого постановою Державного комітету стандартів Ради Міністрів СРСР від 26 січня 1976 року № 207.

6.7. Працівників, які обслуговують електроустановки, необхідно забезпечувати електрозахисними та діелектричними засобами захисту відповідно до вимог Правил безпечної експлуатації електроустановок, затверджених наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 06 жовтня 1997 року № 257, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 13 січня 1998 року за № 11/2451.

6.8. Працівники, які обслуговують полум’яні печі, печі обпалення та інше обладнання, яке випромінює тепло, повинні бути забезпечені спеціальним одягом відповідно до ДСТУ ГОСТ 12.4.221-2004 «ССБП. Одяг спеціальний для захисту від підвищених температур теплового випромінення, конвективної теплоти. Загальні технічні умови (ГОСТ 12.4.221-2002, ІDT)», затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 08 жовтня 2004 року № 222.

6.9. Працівникам, які під час виконання роботи знаходяться під впливом шкідливих речовин, що можуть викликати подразнення шкіри рук, необхідно видавати захисні пасти та мазі відповідно до ГОСТ 12.4.068-79 «ССБТ. Средства индивидуальной защиты дерматологические. Классификация и общие требования», затвердженого постановою Державного комітету СРСР зі стандартів від 21 вересня 1979 року № 3639.

Начальник відділу
взаємодії з ВРУ, КМУ
та з питань координації роботи
центральних органів
виконавчої влади,
діяльність яких
спрямовується
та координується
через Міністра









В.І. Теличко



вгору