Щодо діяльності територіальних центрів соціального обслуговування
Мінпраці України; Лист, Питання-відповідь від 23.07.20107920/0/14.10/014
Документ v7920203-10, поточна редакція — Прийняття від 23.07.2010

        МІНІСТЕРСТВО ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ 
Л И С Т
23.07.2010 N 7920/0/14.10/014

Щодо діяльності територіальних
центрів соціального обслуговування

Міністерство праці та соціальної політики розглянуло
звернення <...> з питань організації діяльності територіальних
центрів соціального обслуговування (надання соціальних послуг) і
повідомляє.
Питання: Чи буде правомірним, якщо територіальний центр
отримує 5% пенсії осіб, які знаходяться на домашньому
обслуговуванні та мають працездатних родичів, які з поважних
причин не можуть за ними доглядати? Які видатки можна здійснювати
терцентру за рахунок коштів, що надійшли від платного
обслуговування громадян похилого віку? Чи можливо за такі кошти
придбати для працівників терцентру велосипеди (яким чином
здійснюється таке придбання)?
Відповідь: Законом України "Про соціальні послуги" ( 966-15 )
(далі - Закон) визначено, що право на безоплатне соціальне
обслуговування (отримання соціальних послуг) у державних та
комунальних установах мають громадяни, не здатні до
самообслуговування у зв'язку з похилим віком, хворобою
інвалідністю і не мають рідних, які повинні забезпечити їм догляд
і допомогу.
Відповідно до наказу Міністерства соціального захисту
населення України від 01.04.97 р. N 44 ( z0442-97 ) "Про
затвердження Типового положення (взірцевого) про територіальний
центр соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких
непрацездатних громадян і про відділення соціальної допомоги
вдома", який втратив чинність у зв'язку зі скасуванням його
державної реєстрації у липні 2009 р. Міністерством юстиції України
як такого, що не відповідає Закону ( 966-15 ), було передбачено,
ще в окремих випадках відділення соціальної допомоги вдома
приймало на обслуговування непрацездатних громадян, які мали
працездатних дітей або родичів, які відповідно до чинного
законодавства зобов'язані їх утримувати, але з поважних причин не
мали можливості здійснювати за ними догляд (проживали в іншому
населеному пункті або окремо і за станом здоров'я або через
територіальну віддаленість не могли надавати допомогу батькам,
знаходились у відрядженні, на лікуванні та ін.). У таких випадках
непрацездатні громадяни, які отримували пенсію в мінімальних
розмірах, обслуговувались безкоштовно, а ті з них, які отримували
пенсію у розмірі більшому від мінімального, вносили плату в
розмірі 5% від одержуваної пенсії.
З метою приведення нормативно-правових актів, що регулюють
діяльність територіальних центрів соціального обслуговування, у
відповідність до Закону ( 966-15 ), Урядом прийнято постанову
Кабінету Міністрів України від 29.12.2009 р. N 1417
( 1417-2009-п ) "Деякі питання діяльності територіальних центрів
соціального обслуговування (надання соціальних послуг)", якою
затверджено Типове положення про територіальний центр соціального
обслуговування (надання соціальних послуг) (далі - Типове
положення) та Перелік соціальних послуг, умови та порядок їх
надання в структурних підрозділах територіального центру
соціального обслуговування (надання соціальних послуг) (далі -
Перелік).
На виконання Закону ( 966-15 ), яким, крім безоплатного
соціального обслуговування, передбачено також надання платних
соціальних послуг, Урядом прийнято постанови від 14.01.2004 р.
N 12 ( 12-2004-п ) "Про порядок надання платних соціальних послуг
та затвердження їх переліку" та від 09.04.2005 р. N 268
( 268-2005-п ) "Про затвердження Порядку регулювання тарифів на
платні соціальні послуги". Відповідно робота територіальних
центрів з питань надання соціальних послуг громадянам, які мають
рідних, повинна організовуватись на платній основі, згідно з
установленими тарифами на платні соціальні послуги.
Що стосується придбання велосипедів для соціальних
робітників, то відповідно до пп. 6 п. 11 Типового положення
( 1417-2009-п ) в кошторисі витрат територіального центру повинні
передбачатися кошти на придбання для виробничих потреб проїзних
квитків, спецодягу, сумок, велосипедів, автотранспорту, засобів
для пересування та засобів малої механізації для обслуговування
одиноких непрацездатних громадян.
Питання: Чи мають право на отримання додаткової відпустки за
роботу у шкідливих умовах праці перукар та кухар територіального
центру?
Відповідь: Згідно зі ст. 7 Закону України "Про відпустки"
( 504/96-ВР ) працівникам, зайнятим на роботах, пов'язаних із
негативним впливом на здоров'я шкідливих виробничих факторів,
надається щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і
важкими умовами праці за Списком виробництв, цехів, професій і
посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість
працівників на роботах в яких дає право на щорічну додаткову
відпустку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від
17.11.97 р. N 1290 ( 1290-97-п ) (додаток 1 у редакції постанови
Кабінету Міністрів України від 13.05.2003 р. N 679)
( 679-2003-п ).
Кухарі, які працюють біля плити, відповідно до позиції 77
розділу XXXIII "Загальні професії в усіх галузях господарства"
Списку ( 1290-97-п ) мають право на таку відпустку тривалістю до
4 календарних днів.
Перукарі територіальних центрів не передбачені як цим Списком
( 1290-97-п ), так і Списком виробництв, робіт, професій і посад
працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним
та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих
природних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для
здоров'я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий
характер праці (додаток 2 до зазначеної вище постанови), отже,
права на щорічну додаткову відпустку вони не мають.
Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за роботу
із шкідливими і важкими умовами праці встановлюється колективним
чи трудовим договором залежно від результатів атестації робочих
місць за умовами праці та часу зайнятості працівника в цих умовах.
Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці
затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 р.
N 442 ( 442-92-п ).
Згідно з Порядком застосування зазначеного вище Списку,
затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики
України від 30.01.98 р. N 16 ( z0057-98 ) та зареєстрованим
Міністерством юстиції України 30.01.98 р. за N 57/2497 (із
змінами), додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими
умовами праці надається пропорційно фактично відпрацьованому часу.
У розрахунок часу, що дає право працівнику на відповідну
додаткову відпустку, зараховуються дні, коли він фактично був
зайнятий на роботах із шкідливими і важкими умовами праці не менше
половини тривалості робочого дня, встановленого для працівників
цих виробництв, цехів, професій, посад.
Облік часу, відпрацьованого в зазначених умовах, здійснюється
власником або уповноваженим ним органом.
Заступник Міністра В.Маслаков



вгору