Про визнання незаконною постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 № 149
Спеціалізовані суди; Постанова від 26.07.2013826/7120/13-а
Документ v7120805-13, поточна редакція — Прийняття від 26.07.2013

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.07.2013  № 826/7120/13-а

(в порядку письмового провадження)

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Кротюка О.В., суддів: Вєкуа Н.Г., Головань О.В., вирішив адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Прем'єр-міністра України Азарова Миколи Яновича, заступника Міністра соціальної політики України Коломієць В.М., Кабінету Міністрів України про визнання незаконною постанови, зобов'язання вчинити дії.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Прем'єр-міністра України Азарова М.Я., заступника Міністра соціальної політики України Коломієць В.М., Кабінету Міністрів України і просить суд:

- Визнати незаконною постанову КМУ від 13.03.2013 № 149 "Деякі питання виплати у 2013 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

- Зобов'язати відповідачів внести зміни до постанови КМУ від 13.03.2013 № 149 "Деякі питання виплати у 2013 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з метою приведення її у відповідності до Конституції та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

- Вжити заходи примусу до відповідних посадових осіб з метою відновлення їх діяльності у напрямку контролю за додержанням законодавства з питань соціального захисту ветеранів війни.

- Витребувати з Генеральної прокуратури звіт про результати розслідування кримінальної справи № 49-3379 від 20.01.2012 та здійснити перегляд переліку осіб, які незаконно отримують або мають право на пільги ветерана війни, скасувати статус ветерана війни, призначеного таким особам незаконно, стягнути на користь держави та громадян компенсації за незаконне використання пільг та моральної шкоди з метою отримання додаткового джерела для фінансування потреб дійсних ветеранів війни.

- Відновити діяльність у напрямку контролю за додержанням законодавства з питань соціального захисту ветеранів війни, передбачених чинним Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а саме: щорічно розглядати в Міністерстві соціальної політики України і КМУ у встановленому порядку належні пропозиції з питань формування державної соціальної політики України, забезпечувати її реалізацію; протягом місяця розробити пропозиції щодо вдосконалення законодавства та нормативних документів з питань соціального захисту ветеранів війни та внести їх в установленому порядку на розгляд Міністерству соціальної політики України і КМУ; протягом місяця спільно Міністерству соціальної політики України і КМУ розробити заходи з метою унеможливлення подальшого порушення законодавства з питань соціального захисту ветеранів війни; до кінця поточного року опублікувати у засобах масової інформації розроблені пропозиції та заходи, щорічно звітувати перед громадянами про результати моніторингу у сфері соціального захисту населення, у тому числі інвалідів, ветеранів війни; використовуючи усі наявні можливості, активно реагувати на кожні випадки порушення законодавства з питань соціального захисту ветеранів війни, вживати заходи щодо попередження таких порушень; Міністерству соціальної політики України і КМУ забезпечити участь у розроблені проектів Державної програми економічного і соціального розвитку України, Державного бюджету України, Програми діяльності Кабінету Міністрів України з метою забезпечення виплат у повному обсязі належної мені та іншим учасникам бойових дій відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічної разової грошової допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком у 2013 та подальших роках; протягом місяця надати на мою адресу детальну інформацію про відновлення діяльності у напрямку контролю за додержанням законодавства з питань соціального захисту ветеранів війни.

- Зобов'язати Прем'єр-міністра України Азарова М.Я. особисто розглянути мою заяву від 17.03.2013 щодо щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2013 та попередні роки та контролю за додержанням законодавства з питань соціального захисту ветеранів війни і дати відповідь за особистим підписом протягом місяця.

- Визнати незаконними рішення та бездіяльність відповідачів щодо додержання і правильного застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

- Стягнути з відповідачів двадцять тисяч гривень на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями та бездіяльністю щодо додержання і правильного застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Відповідач Кабінет Міністрів України заперечив проти позовних вимог, з підстав, викладених у письмовому запереченні, долученому до матеріалів справи.

Інші відповідачі своєї письмової позиції щодо позовних вимог до відома суду не довели, заяв та клопотань від власного імені відносно розгляду справи без своєї участі не направляли.

У відповідності до ч. 6 ст. 128 КАС України суд ухвалив про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 є ветераном війни - учасником бойових дій згідно посвідчення серії НОМЕР_2, отримує пенсію за вислугу років згідно відомостей пенсійного посвідчення № НОМЕР_1.

Позивач вважає незаконною постанову Кабінету Міністрів України № 149 "Деякі питання виплати у 2013 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" від 13.03.2013 (далі - постанова КМУ), оскільки остання не відповідає положенням Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (№ 3551-XII від 22.10.93), Конституції України (254к/96-ВР від 28.06.1996).

Стаття 161 КАС України встановлює, що під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

У відповідності до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи позовні вимоги в цій частині, суд виходить з наступного.

Як вбачається з змісту Постанови КМУ, остання прийнята відповідно до пункту 4 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік", який набрав чинності з 1 січня 2013 року. У відповідності до цього пункту закону встановлено, що у 2013 році норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік.

Пункт 4 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" у встановленому законом порядку неконституційним не визнавався, а отже в силу положень ст. 19, 68 Конституції України підлягає застосуванню та виконанню.

Таким чином, судом вбачається, що сфера відносин в частині питання виплати допомоги до 5 травня, зокрема учасникам бойових дій, регулюється двома законами, а саме: "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про Державний бюджет України на 2013 рік" (пункт 4 розділу "Прикінцеві положення").

Оскільки два закони мають однакову юридичну силу і регулюють одне і теж саме питання, проте по-різному, то за загальним правилом в такому разі пріоритет мають норми нормативно-правового акта, який було прийнято пізніше, а саме: пункт 4 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік".

З огляду на це в 2013 році регулювання питання виплат ветеранам війни до 5 травня здійснюється у відповідності до положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік".

Оскільки оскаржувана Постанова КМУ прийнята відповідно до та на виконання пункту 4 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік", то позовні вимоги щодо визнання вказаного нормативно-правового акта незаконним судом вбачаються безпідставними і необґрунтованими, а тому в їх задоволенні потрібно відмовити.

Додатково суд вважає необхідним звернути увагу позивача на те, що у відповідності до положень ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Зміст цих норм, на думку суду, полягає у забезпеченні мінімальної межі забезпечення життєвого існування, яка визначається розміром прожиткового мінімуму. Таке забезпечення полягає не в тому, щоб кожна (за своїм видом) соціальна виплата була не менше прожиткового мінімуму, а в тому щоб такий мінімум в цілому (може бути одним як таким або сформованим з різних виплат) був дотриманий незалежно від видів і кількості соціальних виплат.

З огляду на вказане вище в сукупності, вимоги позивача до КМ України в частині внесення змін до оскаржуваної Постанови КМУ задоволенню також не підлягають, оскільки не визначають вказані в ній виплати відносно свого розміру як єдине джерело існування особи.

Вимоги позивача до відповідачів про вжиття заходів примусу (включаючи вимоги щодо відновлення діяльності (п. 6.4 позовних вимог)) до відповідних осіб з метою відновлення їх діяльності у напрямку контролю за додержанням законодавства з питань соціального захисту ветеранів війни задоволенню не підлягають, оскільки таких заходів примусу законами України не передбачено, а позивачем зворотного у позові не зазначено. Поряд з цим, позивачем не зазначено конкретні обставини бездіяльності, що зумовлюють необхідність зобов'язання вчинити певні дії згідно положень ст. 19 Конституції України. При цьому така бездіяльність повинна бути відносно позивача, адже завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України). Позивач не навів в позові жодних обставин бездіяльності відповідачів відносно себе в частині питань, що регулюються Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". А тому підстав для зобов'язання судом суб'єктів владних повноважень на вчинення певних дій як способу захисту порушених прав немає.

Суд вважає необхідним відмітити, що позовні вимоги в цілому (відносно пунктів 6.3 та 6.4 з підпунктами) являють собою рекомендації (по суті - вимоги) щодо вжиття певних заходів відповідачами, які на думку позивача, нададуть можливість виплачувати допомогу до 5 травня усім ветеранам війни в розмірах, встановлених Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Проте примусова реалізація таких пропозицій (або вимог) не є завданням адміністративного судочинства і способом захисту порушених прав зацікавленої особи - позивача. А тому в їх задоволенні слід відмовити.

Вимога позивача про визнання незаконними рішень та бездіяльності відповідачів щодо додержання і правильного застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" також не підлягає задоволенню, оскільки не конкретизована. Так, не зазначено конкретні рішення відповідачів та обставини бездіяльності. Зазначене унеможливлює встановлення судом таких обставин та здійснення їх правової оцінки.

Щодо вимог особистого розгляду заяви позивача від 17.03.2013 року Прем'єр-міністром України Азаровим М.Я. і надання відповіді за особистим підписом, то суд керується наступним.

У відповідності до статті 15 Закону "Про звернення громадян" (№ 393/96-ВР від 02.10.96) органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, інвалідів Великої Вітчизняної війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій особисто.

Повноваження Прем'єр-міністра України визначені, зокрема, ст. 42 ЗУ "Про Кабінет Міністрів України" (№ 2591-VI від 07.10.2010). Частиною 2 та 3 цієї статті Закону визначено, що Прем'єр-міністр України може здійснювати інші повноваження, передбачені Конституцією, цим та іншими законами України. Для здійснення Прем'єр-міністром України своїх повноважень у складі Секретаріату Кабінету Міністрів України утворюється патронатна служба - апарат Прем'єр-міністра України, керівник якого призначається на посаду та звільняється з посади в установленому порядку Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 частини 1 статті 44 ЗУ "Про Кабінет Міністрів України" (№ 2591-VI від 07.10.2010) визначено, що Міністр України, зокрема, забезпечує виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України, формування та реалізацію державної політики, виконання інших покладених на Кабінет Міністрів України завдань і повноважень у відповідній сфері.

Згідно частини 1 ст. 48 ЗУ "Про Кабінет Міністрів України" (№ 2591-VI від 07.10.2010) Секретаріат Кабінету Міністрів України здійснює організаційне, експертно-аналітичне, правове, інформаційне та матеріально-технічне забезпечення діяльності Кабінету Міністрів України.

Постановою КМ України № 850 від 12.08.2009 затверджено "Положення про Секретаріат Кабінету Міністрів України", згідно підпункту 33 пункту 17 якого структурні підрозділи Секретаріату відповідно до основних завдань, визначених цим Положенням, та з питань, що належать до їх компетенції, організовують та здійснюють в установленому порядку розгляд звернень громадян, адресованих Кабінету Міністрів України, Прем'єр-міністру України, Першому віце-прем'єр-міністру України.

Враховуючи зазначене вище, матеріали справи (в частині супровідного листа Секретаріату КМУ ОСОБА_1 та листа Міністерства соціальної політики України від 17.04.2013 № 1336/0/014/13-зв), а також відсутності у позивача статусу, визначеного абзацом 2 ст. 15 ЗУ "Про звернення громадян", суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог та їх необґрунтованість, оскільки відповідь на його звернення надана в порядку згідно вимог ст. 19 Конституції України. А тому, в зв'язку з цим, в цій частині позову слід відмовити.

Враховуючи зазначене вище у сукупності, суд дійшов висновку, що підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди немає.

Керуючись ст. 9, 71, 159, 163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку і строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Головуючий Суддя

О.В. Кротюк

Судді

Н.Г. Вєкуа
О. В. Головань

{Текст взято з сайту Єдиного державного реєстру судових рішень http://www.reyestr.court.gov.ua/}



вгору