Документ v5882705-07, поточна редакція — Прийняття від 04.09.2007

            КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 
У Х В А Л А
04.09.2007 Справа N 22а-5882/07

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії
суддів: головуючого: Бєлової Л.В., суддів: Ситникова О.Ф.,
Бистрик Г.М., при секретарі: Гладишко О.М., за участю:
представника позивача - [...], представника відповідача - [...],
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну
скаргу Кабінету Міністрів України на постанову господарського суду
м. Києва від 12.03.2007 року ( v6_41805-07 ) по справі за позовом
Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" до Кабінету
Міністрів України про визнання незаконною та скасування в частині
постанови, В С Т А Н О В И В:
Відкрите акціонерне товариство "Укрнафта" (далі -
ВАТ "Укрнафта") звернулося до господарського суду міста Києва з
позовом до Кабінету Міністрів України про визнання незаконною та
скасування з моменту набрання чинності постанови відповідача
N 1850 ( 1850-2006-п ) від 29.12.2006 в частині внесення до
Порядку обчислення та внесення до Державного бюджету України
рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат,
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 256
( 256-2001-п ) від 22.03.2001, змін щодо доповнення пункту 1
зазначеного Порядку абзацом про встановлення поняття "нересурсний
обсяг природного газу" та в частині внесення змін до п. 4
зазначеного Порядку про застосування до нересурсного обсягу
природного газу семикратного розміру рентної плати за природний
газ (у тому числі нафтовий (природний) газ).
Постановою господарського суду міста Києва від 12 березня
2007 року ( v6_41805-07 ) позов ВАТ "Укрнафта" задоволено
частково, визнано незаконною та скасовано з моменту набрання
чинності постанову Кабінету Міністрів України N 1850
( 1850-2006-п ) від 29.12.2006 року в частині внесення до Порядку
обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати
за нафту, природний таз і газовий конденсат, затвердженого
постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2001 р. N 256
( 256-2001-п ), змін щодо доповнення пункту 1 зазначеного Порядку
абзацом про встановлення поняття "нересурсний обсяг природного
газу", стягнуто з Державного бюджету України на користь
ВАТ "Укрнафта" 3,4 грн. судового збору, в іншій частині позову
відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, представником
Кабінету Міністрів України подано апеляційну скаргу, в якій
відповідач просить скасувати постанову господарського суду
м. Києва від 12.03.2007 р. ( v6_41805-07 ) та прийняти нову
постанову суду, якою відмовити позивачу у задоволенні його
позовних вимог у повному обсязі, також апелянт просить скасувати
заходи забезпечення позову, які було вжито господарським судом
м. Києва відповідно до ухвали суду від 19.02.2007 р.
В обгрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те,
що судом першої інстанції порушені норми матеріального та
процесуального права, а саме неповне з'ясування судом обставин, що
мають значення для справи та невідповідність висновків суду
обставинам справи.
Позивач подав до адміністративного суду апеляційної інстанції
заперечення на апеляційну скаргу, в яких зазначає, що постанова
суду першої інстанції є законною та обгрунтованою, та просить
залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без
змін.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення
з'явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи,
колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що у п. 2 постанови
Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 року N 747
( 747-98-п ) "Про утворення Національної акціонерної компанії
"Нафтогаз України" встановлено, що статутний фонд Компанії
сформовано, зокрема шляхом передачі до нього пакетів акцій
відкритих акціонерних товариств, визначених у додатку N 2 до цієї
постанови, в тому числі пакета акцій у розмірі 50% плюс одна акція
ВАТ "Укрнафта". Згідно п. 9 цієї постанови установити, що
100 відсотків акцій НАК "Нафтогаз України", які випускаються на
величину її статутного фонду, залишаються у державній власності до
прийняття в установленому порядку рішення про їх продаж. Отже
Позивач є господарським товариством, більше ніж 50 відсотків акцій
якого знаходиться у статутному фонді іншого господарського
товариства (в даному випадку НАК "Нафтогаз України"), акціонером
якого є держава і володіє в ньому контрольним пакетом акцій.
Статтею 3 Закону України "Про Державний бюджет України на
2007 рік" ( 489-16 ) установлено, що у 2007 році, зокрема,
господарські товариства, більше ніж 50 відсотків акцій (часток,
паїв) яких знаходиться у статутних фондах інших господарських
товариств, акціонером яких є держава і володіє в них контрольним
пакетом акцій, а також дочірні підприємства, представництва та
філії таких підприємств і товариств, учасники договорів про
спільну діяльність та/або уповноважені особи договорами про
спільну діяльність, укладеними за участю зазначених підприємств,
щомісячно здійснюють продаж всього природного газу (у тому числі
нафтового (попутного) газу) власного видобутку (видобутого на
підставі спеціальних дозволів на користування надрами) для
формування ресурсу природного газу, що використовується для потреб
населення, безпосередньо суб'єкту, уповноваженому Кабінетом
Міністрів України на формування такого ресурсу, за ціною, що не
перевищує граничний рівень оптової ціни на природний газ, що
використовується для потреб населення, визначеної в установленому
порядку, за вирахуванням розміру тарифів на транспортування,
постачання та цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ
для споживачів усіх форм власності. Установлено, що за рахунок
природного газу (у тому числі нафтового (попутного) газу), що
видобувається суб'єктами господарювання, визначеними в абзаці
першому цієї статті, формується та використовується у порядку,
встановленому Кабінетом Міністрів України, ресурс природного газу,
що використовується для потреб населення. З метою дотримання норм
цієї статті передання нафти сирої, газового конденсату, природного
газу, у тому числі нафтового (попутного) та скрапленого, на умовах
договорів комісії, давальницької переробки, інших договорів, які
не передбачають передання права власності на них, не допускається.
Підпунктом 1 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України N 1729
( 1729-2001-п ) від 27.12.2001 р. та абзацом 2 п. 4 Порядку
забезпечення споживачів природним газом, який затверджено
зазначеною постановою, встановлено, що Національна акціонерна
компанія "Нафтогаз України" є уповноваженим суб'єктом з формування
і розпорядження ресурсами природного газу, що використовується для
задоволення потреб населення, а газодобувні підприємства, зокрема
ВАТ "Укрнафта", реалізують природний газ власного видобутку
(у тому числі видобутий у процесі виконання договорів про спільну
діяльність) виключно НАК "Нафтогаз України", що здійснює
реалізацію зазначених обсягів природного газу суб'єктам
господарювання, які мають ліцензію на постачання природного газу
за регульованим тарифом, для потреб населення.
Підпунктом 4 п. 2 зазначеної постанови ( 1729-2001-п )
встановлено, що для задоволення виробничо-технологічних та власних
потреб газодобувних підприємств, а також для виробництва
скрапленого газу, їх потреба у природному газі задовольняється за
рахунок обсягів природного газу власного видобутку. Крім того,
пп. 1 п. 2 зазначеної постанови установлено, що потреба населення
в природному газі задовольняється з ресурсу природного газу, який
формується за рахунок продажу національній акціонерній компанії
"Нафтогаз України" господарськими товариствами, більш як
50 відсотків акцій (часток, паїв) яких перебуває у статутних
фондах інших господарських товариств, контрольним пакетом акцій
(часток, паїв) яких володіє держава, всього обсягу природного
газу, за винятком обсягів газу, що використовується видобувними
підприємствами для виробничо-технологічних витрат, задоволення
власних потреб і виробництва скрапленого газу.
Пунктом 3 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України
"Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань
оподаткування" N 398-V ( 398-16 ) від 30 листопада 2006 року
встановлено, що у 2007 році, у випадку здійснення, зокрема,
господарськими товариствами, більш ніж 50 відсотків акцій (часток,
паїв) яких знаходиться у статутних фондах інших господарських
товариств, акціонером яких є держава і володіє в них контрольним
пакетом акцій, а також учасниками договорів про спільну діяльність
та/або уповноваженими особами, договорами про спільну діяльність,
що укладені за участю зазначених підприємств, операцій з
реалізації обсягів природного газу (у тому числі нафтового
(попутного) газу) власного видобутку не для формування ресурсу
природного газу, що використовується для потреб населення, до
зазначених обсягів видобутого природного газу (у тому числі
нафтового (попутного) газу) застосовується семикратний розмір
рентної плати за природний газ (у тому числі нафтовий (попутний)
газ), величина якої затверджена цим пунктом. Цим пунктом
установлено, що у 2007 році суб'єкти господарювання вносять до
Державного бюджету України рентну плату у порядку, визначеному
Кабінетом Міністрів України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції
про застосування семикратного розміру рентної плати лише у
випадку, якщо видобутий обсяг видобутого природного газу, на який
нараховується звичайний розмір рентної плати, був реалізований
позивачем не НАК "Нафтогаз України"; а іншим особам, тобто у
випадку здійснення позивачем операцій з реалізації цього газу
іншим особам.
29 грудня 2006 року Кабінет Міністрів України прийняв
постанову N 1850 ( 1850-2006-п ), якою вніс зміни до Порядку
обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати
за нафту, природний газ і газовий конденсат (надалі - Порядок),
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 256
( 256-2001-п ) від 22.03.2001 р., та встановив інший порядок
нарахування та сплати семикратного розміру рентної плати. Зокрема,
Кабінет Міністрів України встановив у спірній постанові, що
семикратний розмір рентної плати застосовується не в разі
реалізації видобутих обсягів газу третім особам, а семикратний
розмір рентної плати застосовується до обсягів газу, які видобуті
у звітному періоді, але не реалізовані відкритим акціонерним
товариством "Укрнафта" у звітному періоді НАК "Нафтогаз України".
Крім того, дата виникнення зобов'язань щодо сплати семикратного
розміру рентної плати ставиться в залежність не від факту продажу
газу третім особам, а встановлюється Кабінетом Міністрів України у
тому звітному періоді, у якому газ був видобутий, але не
реалізований ВАТ "Укрнафта" в цьому ж періоді НАК "Нафтогаз
України".
Спірною постановою викладено в новій редакції абзац 1 п. 4
Порядку ( 256-2001-п ) та встановлено, що до нересурсного обсягу
природного газу застосовується семикратний розмір ставки рентної
плати за природний газ. Крім того, дано визначення терміна
"нересурсний обсяг природного газу" та визначено, що нересурсний
обсяг природного газу - це обсяг природного газу (у тому числі
нафтового (попутного) газу), видобутого у звітному (податковому)
періоді на підставі спеціальних дозволів на право користування
надрами, зокрема ВАТ "Укрнафта", учасниками договорів про спільну
діяльність та/або уповноваженими особами договорами про спільну
діяльність, що укладені за участю зазначених підприємств, але не
реалізованого такими суб'єктами господарювання у звітному
(податковому) періоді безпосередньо НАК "Нафтогаз України" як
окремій юридичній особі на формування ресурсу природного газу, що
використовується для задоволення потреб населення.
Цей обсяг визначено Кабінетом Міністрів України як різниця
між обсягами природного газу (у тому числі нафтового (попутного)
газу), видобутого у звітному (податковому) періоді, та обсягами
природного газу, реалізованого зазначеними суб'єктами
господарювання безпосередньо НАК "Нафтогаз України" як окремій
юридичній особі на формування ресурсу природного газу, що
використовується для задоволення потреб населення.
Прийнявши спірну постанову, Кабінет Міністрів України
встановив правила застосування семикратного розміру рентної плати,
відмінні від правил, встановлених п. 3 розділу II "Прикінцеві
положення" Закону України "Про внесення змін до деяких
законодавчих актів України з питань оподаткування" N 398-V
( 398-16 ) від 30 листопада 2006 року, що застосовуються в
кореспонденції з приписами ст. 3 Закону України "Про Державний
бюджет України на 2007 рік" ( 489-16 ).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України ( 254к/96-ВР )
органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах
повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами
України.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України ( 254к/96-ВР )
органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у
встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів
України. Згідно з ч. 3 ст. 113 Конституції України Кабінет
Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією
та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону "Про систему оподаткування"
( 1251-12 ) механізми справляння податків і зборів (обов'язкових
платежів) не можуть встановлюватися або змінюватися іншими
законами України, крім законів про оподаткування, що свідчить про
те, що відповідач не вправі змінювати порядок нарахування рентної
плати, встановлений законом. Підставами визнання акта недійсним є
невідповідність його вимогам чинного законодавства України та/або
визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно
встановив обставини справи та з додержанням вимог чинного
законодавства ухвалив судове рішення про задоволення вимог
ВАТ "Укрнафта" в частині визнання незаконною та скасування
постанови Кабінету Міністрів України N 1850 ( 1850-2006-п ) від
29 грудня 2006 року у частині внесення до Порядку обчислення та
внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту,
природний газ і газовий конденсат, затвердженого постановою
Кабінету Міністрів України від 22 березня 2001 р. N 256
( 256-2001-п ), змін щодо доповнення п. 1 зазначеного Порядку
абзацом про встановлення поняття "нересурсний обсяг природного
газу".
Суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позову
в іншій частині, оскільки семикратний розмір рентної плати
встановлено Законом України N 398-V ( 398-16 ) від 30 листопада
2006 року, позивач оскаржує порядок визначення нересурсного обсягу
природного газу, а не розмір ставок рентної плати.
Що стосується доводів Відповідача про порушення судом першої
інстанції норм процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, попереднє судове засідання
призначено на 05.02.2007 р.
05.02.2007 р. у судовому засіданні був присутній представник
відповідача [...].
Ухвалою суду від 05.02.2007 р. було закінчено підготовче
провадження та призначено справу до судового розгляду на
19.02.2007 р., про що під розписку були повідомлені представник
відповідача та позивача.
19.02.2007 р. у судове засідання з'явився представник
позивача, представник відповідача у судове засідання не з'явився,
передавши через канцелярію клопотання про відкладення розгляду
справи, в зв'язку з чим судом було оголошено перерву до
12.03.2007 р.
12.03.2007 р. представник відповідача в судове засідання не
з'явився; про день та час розгляду справи належним чином
повідомлений, що підтверджується матеріалами справи.
Згідно з ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) суд першої інстанції мав всі правові підстави
розглянути справу у відсутності відповідача.
Колегією суддів не встановлено порушення норм процесуального
права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова
господарського суду міста Києва від 12.03.2007 року
( v6_41805-07 ) ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному
розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення
спору, відповідає нормам матеріального права, порушень норм
процесуального права, що призвело до неправильного вирішення
справи, не встановлено, доводи апеляційної скарги не спростовують
висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній
постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не
вбачається.
Стосовно вимоги відповідача про скасування заходів
забезпечення адміністративного позову, які були вжиті
господарським судом міста Києва відповідно до ухвали від 19 лютого
2007 року, колегія суддів відзначає, що із контексту положень
ст. 118 КАС України ( 2747-15 ) у випадку, коли у задоволенні
вимог судом першої інстанції позивачеві відмовлено, заходи до
забезпечення позову, вжиті адміністративним судом, діють до
набрання постановою суду першої інстанції законної сили.
Оскаржуваною постановою суду першої інстанції
від 12.03.2007 р. ( v6_41805-07 ) позовні вимоги були задоволені
частково.
Ухвала господарського суду м. Києва від 19.02.2007 р.
оскаржувалась відповідачем у Київському апеляційному
адміністративному суді.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від
26.06.2007 р. заяву про апеляційне оскарження та апеляційну скаргу
Кабінету Міністрів України залишено без розгляду, з тих підстав,
що заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подані з
порушенням без поважних причин строків, передбачених ст. 186 КАС
України ( 2747-15 ), то в задоволенні клопотання про поновлення
строку відмовлено (справа N 22-а-512/07)
Враховуючи те, що підстав для скасування постанови суду
першої інстанції колегія суддів не вбачає та виходячи з положень
ст. 118 КАС України ( 2747-15 ), судова колегія звертає увагу, що
питання про скасування ухвали про забезпечення позову має
вирішувати той суд, який вжив цих заходів забезпечення позову. При
вирішенні питання про скасування заходів забезпечення
адміністративного позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України ( 2747-15 ),
суд У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України на постанову
господарського суду м. Києва від 12.03.2007 року у справі за
позовом Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" до Кабінету
Міністрів України про визнання незаконною та скасування в частині
постанови - залишити без задоволення.
Постанову господарського суду м. Києва від 12.03.2007 року
( v6_41805-07 ) у справі за позовом Відкритого акціонерного
товариства "Укрнафта" до Кабінету Міністрів України про визнання
незаконною та скасування в частині постанови - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може
бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної
скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий, суддя
Судді:



вгору