Про розгляд листа (стосовно взаємовідносин з трудовим колективом)
Держкомпідприємництво; Лист від 22.06.20115436
Документ v5436563-11, поточна редакція — Прийняття від 22.06.2011

                ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ 
РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПІДПРИЄМНИЦТВА
Л И С Т
22.06.2011 N 5436
ВАТ "Спеціалізоване
будівельно-монтажне
управління"
вул. Будіндустрії, 2
м. Київ, 01013

Про розгляд листа

Державний комітет України з питань регуляторної політики та
підприємництва розглянув Ваш лист стосовно деяких проблемних
питань взаємовідносин з трудовим колективом Вашого товариства та,
в межах компетенції, повідомляє наступне.
Держкомпідприємництво, відповідно до Положення про Державний
комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва,
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня
2007 року N 667 ( 667-2007-п ), є спеціально уповноваженим органом
з питань державної регуляторної політики, ліцензування та
дозвільної системи у сфері господарської діяльності та не має
права втручатись в діяльність суб'єктів господарської діяльності.
Тому, вирішення порушеного у Вашому листі питання виходить за межі
компетенції Держкомпідприємництва.
Разом з тим зауважимо, що правові і організаційні засади
функціонування системи заходів по вирішенню колективних трудових
спорів (конфліктів) визначено Законом України "Про порядок
вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" ( 137/98-ВР )
(далі - Закон). Статтею 17 Закону ( 137/98-ВР ) визначено, що
тимчасове колективне добровільне припинення роботи працівниками
(невихід на роботу, невиконання своїх трудових обов'язків)
підприємства, установи, організації (структурного підрозділу) з
метою вирішення колективного трудового спору (конфлікту) є
страйком. Страйк застосовується як крайній засіб (коли всі інші
можливості вичерпано) вирішення колективного трудового спору
(конфлікту) у зв'язку з відмовою власника або уповноваженого ним
органу (представника) задовольнити вимоги найманих працівників або
уповноваженого ними органу, профспілки, об'єднання профспілок чи
уповноваженого нею (ними) органу, про які зазначено, зокрема, у
статтях 2 та 4 Закону ( 137/98-ВР ). Тобто, беручи до уваги
наведене, страйк може бути розпочато, якщо примирні процедури не
привели до вирішення колективного трудового спору (конфлікту) або
власник чи уповноважений ним орган (представник) ухиляється від
примирних процедур або не виконує угоди, досягнутої в ході
вирішення колективного трудового спору (конфлікту).
Слід зауважити, що орган (особа), який очолює страйк,
зобов'язаний письмово попередити власника або уповноважений ним
орган (представника) не пізніш як за сім днів до початку страйку,
а у разі прийняття рішення про страйк на безперервно діючому
виробництві - за п'ятнадцять днів.
Страйки, оголошені без додержання найманими працівниками,
профспілкою, об'єднанням профспілок чи уповноваженими ними
органами положень статей 2, 4, 6, частин першої і п'ятої
статті 12, частин першої, третьої і шостої статті 19 цього Закону
( 137/98-ВР ), визнаються незаконними.
Відповідно до статті 23 Закону ( 137/98-ВР ) заява власника
або уповноваженого ним органу (представника) про визнання страйку
незаконним розглядається у судовому порядку. Справа щодо цієї
заяви повинна бути розглянута судом, включаючи строки підготовки
справи до судового розгляду, не пізніш як у семиденний строк.
Рішення суду про визнання страйку незаконним зобов'язує
учасників страйку прийняти рішення про припинення або відміну
оголошеного страйку, а працівників розпочати роботу не пізніше
наступної доби після дня вручення копії рішення суду органові
(особі), що очолює страйк.
Враховуючи вищенаведене, а також статтю 55 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) та статтю 7 Закону України "Про судоустрій
і статус суддів" ( 2453-17 ), відповідно до яких кожному
гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи
бездіяльності органів державної влади, органів місцевого
самоврядування, посадових і службових осіб, радимо Вам звернутися
до суду.
Додатково зазначимо, що справи щодо захисту порушених,
невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають
із трудових відносин, суди розглядають у порядку цивільного
судочинства, відповідно до статті 15 Цивільного процесуального
кодексу України ( 1618-15 ). Усі справи, що підлягають вирішенню в
порядку цивільного судочинства, розглядаються районними, районними
у містах, міськими та міськрайонними судами. Позови, що виникають
з трудових правовідносин, пред'являються за зареєстрованим місцем
проживання чи перебування позивача.
Заступник Голови О.Т.Сохар



вгору