Щодо набуття і здійснення права власності на знак для товарів і послуг
Держдепартамент інтелект.вл.; Лист від 07.05.201016-15/2568
Документ v2568585-10, поточна редакція — Прийняття від 07.05.2010

               МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 
ДЕРЖАВНИЙ ДЕПАРТАМЕНТ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ
Л И С Т
07.05.2010 N 16-15/2568

Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства
освіти і науки України (далі - Держдепартамент) розглянув питання,
щодо яких Ви просите надати роз'яснення, та у межах своєї
компетенції повідомляє таке.
Відносини, які виникають у зв'язку із набуттям і здійсненням
права власності на знак для товарів і послуг (далі - знак) в
Україні регулюються Цивільним кодексом України ( 435-15 ) (далі -
ЦКУ), Законом України "Про охорону прав на знаки для товарів і
послуг" ( 3689-12 ) (далі - Закон) та іншими нормативно-правовими
актами.
Відповідно до пункту 1 статті 494 ЦКУ ( 435-15 ) набуття
права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується
свідоцтвом.
Відповідно до статті 16 Закону ( 3689-12 ) права, що
випливають із свідоцтва, діють від дати подання заявки на знак для
товарів і послуг. Оскільки з цією датою пов'язується виникнення
прав, які випливають із свідоцтва про право власності на знак, то
правомірним є використання цього позначення особою, яка подала
заявку на видачу відповідного свідоцтва.
Згідно з пунктом 2 статті 495 майнові права інтелектуальної
власності на торговельну марку належать володільцю відповідного
свідоцтва, володільцю міжнародної реєстрації, особі, торговельну
марку якої визнано в установленому законом порядку добре відомою,
якщо інше не встановлено договором.
Майновими правами інтелектуальної власності на торговельну
марку відповідно до пункту 1 статті 495 ЦКУ ( 435-15 ) є: право на
використання торговельної марки, виключне право дозволяти
використання торговельної марки, виключне право перешкоджати
неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі
забороняти таке використання, інші майнові права інтелектуальної
власності, встановлені законом.
При вирішенні питання стосовно такого платежу, як роялті
доцільно керуватися положеннями Національного стандарту N 4
"Оцінка майнових прав інтелектуальної власності", затвердженого
постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007 року
N 1185 ( 1185-2007-п ) (далі - Стандарт), відповідно до якого
роялті належить до ліцензійних платежів і визначається як
періодичний платіж за надання прав на використання об'єкта права
інтелектуальної власності, що є предметом ліцензійного договору.
У ліцензійному договорі, зокрема, визначаються розмір,
порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права
інтелектуальної власності (стаття 1109 ЦКУ) ( 435-15 ).
Зазначеною статтею також передбачено, що предметом
ліцензійного договору не можуть бути права на використання об'єкта
права інтелектуальної власності, які на момент укладення договору
не були чинними.
Застосовуватись може і паушальний платіж - одноразовий
платіж, який становить фіксовану суму і не залежить від обсягів
виробництва (продажу) продукції (товарів, робіт, послуг) з
використанням об'єкта права інтелектуальної власності (пункт 3
Стандарту ( 1185-2007-п )).
Питання щодо порядку формування статутного капіталу
підприємства за рахунок майнових прав інтелектуальної власності
виходить за межі повноважень Держдепартаменту.
Для отримання роз'яснень з порушеного питання пропонуємо
звернутись до Державного комітету України з питань регуляторної
політики та підприємництва, який відповідно до Положення,
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня
2007 року N 667 ( 667-2007-п ), забезпечує реалізацію державної
політики у сфері підприємництва та є спеціально уповноваженим
органом з питань державної регуляторної політики, державної
реєстрації, ліцензування та дозвільної системи у сфері
господарської діяльності.
Заступник Голови В.Дмитришин



вгору