Щодо визнання нечинними абзаців 3 і 4 п. 16.6 Інструкції N 68 від 27.06.2006 р.
Спеціалізовані суди; Постанова від 02.10.20092a-2517/09/2670
Документ v2517805-09, поточна редакція — Прийняття від 02.10.2009

                                                          
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
П О С Т А Н О В А
02.10.2009 N 2a-2517/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії
суддів: головуючого судді Келеберди В.І., суддів Цвіркуна Ю.І.,
Добрянської Я.І. при секретарі судового засідання Горбан А.В.
вирішив адміністративну справу Акціонерного банку "БРОКБІЗНЕСБАНК"
до Державної судової адміністрації України про визнання нечинним
абзаців 3 і 4 п. 16.6 Інструкції N 68 ( z0860-06 ) від
27.06.2006 р.
Обставини справи:
Позивач звернувся до суду із вимогами про визнання нечинними
абзаци 3 і 4 п. 16.6 Інструкції з діловодства в місцевому
загальному суді, затвердженої наказом Державної судової
адміністрації України N 68 ( z0860-06 ) від 27.06.2006 р., в
частині, що стосується заочного рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на
Цивільний процесуальний кодекс України ( 1618-15 ), Положення про
Державну судову адміністрацію, затверджене Указом Президента
України від 03.03.2003 р. N 182/2003 ( 182/2003 ), та зазначає,
що, закріплюючи положення абзаців 3 та 4 п. 16.6 Інструкції з
діловодства в місцевому загальному суді ( z0860-06 ) в частині, що
стосується заочного рішення, відповідачем було порушено вимоги
чинного законодавства, оскільки норми, які містяться в абзацах 3 і
4 п. 16.6 Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді
( z0860-06 ), в частині, що стосується заочного рішення, не тільки
не відповідають положенням ЦПК України ( 1618-15 ), але й
впроваджені державним органом, компетенція якого не поширюється на
здійснення подібних дій.
Відповідач проти позову заперечував з підстав, викладених у
запереченні, проте явку свого повноважного представника до суду не
забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та
місце судового засідання.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши
пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі
фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши
докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і
вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста
Києва, В С Т А Н О В И В:
26.06.2007 р. Акціонерний банк "БРОКБІЗНЕСБАНК" (далі - Банк)
направили до Шевченківського районного суду м. Києва позовну заяву
до Ф.І.М. про стягнення заборгованості по кредитному договору.
В мотивувальній частині рішення Шевченківського районного
суду міста Києва у справі N 2-935/2008 вказано, що відповідач в
судові засідання не з'являвся, про час, місце та дату слухання
справи повідомлявся належним чином, про поважність причин своєї
неявки до суду не повідомляв.
28.01.2008 р. Шевченківський районний суд м. Києва в складі
головуючого Шостака О.О., при секретарі Симоненко О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
N 2-935/2008, на підставі наявних у справі доказів у відповідності
до ст. 224 Цивільного процесуального кодексу України ( 1618-15 )
(далі - ЦПК України) виніс заочне рішення про задоволення позовних
вимог Банку у повному обсязі.
03.03.2008 р. Банк звернувся до канцелярії Шевченківського
районного суду м. Києва із заявою про видачу виконавчого листа по
вищевказаній цивільній справі. Проте позивачу було відмовлено у
видачі виконавчого листа по справі N 2-935/2008 із посиланням на
п. 16.6 Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді,
затвердженої наказом Державної судової адміністрації України N 68
( z0860-06 ) від 27.06.2006 р. (далі - Інструкція), згідно з яким
у разі неотримання судом повідомлення (даних про отримання
боржником копії судового наказу чи відповідачем копії заочного
рішення) судовий наказ чи заочне рішення вважаються такими, що не
набрали законної сили. Після з'ясування точного місцезнаходження
(місця проживання) боржника (відповідача) копія судового наказу
(заочного рішення) надсилається боржнику (відповідачу) повторно.
Не погоджуючись із отриманою відповіддю, позивач звернувся із
клопотанням про видачу виконавчого листа по цивільній справі
N 2-935/2008 до голови Шевченківського районного суду м. Києва
Тельнікової Ірини Георгіївни (вих. N 994/006 від 08.04.2008 р.).
10.03.2009 р. позивач отримав відповідь на звернення від
08.04.2008 р. за підписом виконуючого обов'язки голови
Шевченківського районного суду міста Києва Н.О.Марчука, в якому
позивачу повторно було відмовлено у отриманні виконавчого листа із
посиланням на п. 16.6 Інструкції ( z0860-06 ) із зазначенням, що
виконавчий лист може бути видано лише після отримання судом даних
про отримання відповідачем копії заочного рішення.
Питання заочного розгляду справи в цивільному судочинстві
регулюються главою 8 ЦПК України ( 1618-15 ). В ст. 227 ЦПК
України ( 1618-15 ) чітко зазначено, що відповідачам, які не
з'явилися в судове засідання, направляється рекомендованим листом
із повідомленням копія заочного рішення не пізніше п'яти днів з
дня його проголошення. Жодних інших вимог згідно з ЦПК України
( 1618-15 ) стосовно доведення змісту заочного рішення до відома
відповідача немає.
Крім того, в ст. 233 ЦПК України ( 1618-15 ) зазначено, то
заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального
порядку, встановленого Кодексом ( 1618-15 ).
Так, у відповідності з вимогами ч. 1 ст. 223 ЦПК України
( 1618-15 ) рішення суду набирає законної сили після закінчення
строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про
апеляційне оскарження не було подано. Згідно з ч. 1 ст. 294 ЦПК
України ( 1618-15 ) строк подачі заяви про апеляційне оскарження
рішення суду першої інстанції складає 10 днів з дня проголошення
рішення.
Таким чином, заочне рішення набирає законної сили через
10 днів з дня його проголошення (у випадку, якщо заява про
апеляційне оскарження не була подана).
Згідно з ч. 2 ст. 368 ЦПК України ( 1618-15 ) за кожним
судовим рішенням, яке набрало законної сили, за заявкою осіб, на
користь яких воно ухвалено, видається один виконавчий лист.
З вищенаведеного слідує, що питання набрання заочним рішенням
сили врегульоване ЦПК України ( 1618-15 ), воно здійснюється в
загальному порядку, встановленому Кодексом ( 1618-15 ). Окремий
порядок набрання законної сили заочним рішенням у випадку його
неотримання відповідачем не передбачений.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України ( 2747-15 ) у справах щодо
оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних
повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті
(вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб,
що передбачені Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження
надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що
мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи
несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з
дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливим
наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на
досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням
права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно,
тобто протягом розумного строку.
Правовий акт - акт волевиявлення (рішення) уповноваженого
суб'єкта права, що регулює суспільні відносини за допомогою
встановлення (зміни, скасування, зміни сфери дії) правових норм, а
також визначення (зміни припинення) на основі цих норм прав і
обов'язків учасників конкретних правовідносин, міри
відповідальності конкретних осіб за скоєне ними правопорушення.
Форми, найменування і порядок прийняття актів державними чи
іншими органами залежать від місця даного органу в системі
відповідних органів та його компетенції і регламентуються
Конституцією України ( 254к/96-ВР ), відповідними законами України
та положенням (статутом) про такий орган.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України ( 254к/96-ВР )
органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх
посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах
повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією
( 254к/96-ВР ) та законами України.
Згідно з п. 1 Положення про Державну судову адміністрацію
України, затвердженим Указом Президента України від 03.03.2003 р.
N 182/2003 ( 182/2003 ), ДСА України є центральним органом
виконавчої влади зі спеціальним статусом, діяльність якого
спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. ДСА
України здійснює організаційне забезпечення діяльності судів
загальної юрисдикції, інших органів та установ судової системи
(крім Конституційного Суду України, Верховного Суду України та
вищих спеціалізованих судів).
Пункт 2 зазначеного Положення ( 182/2003 ) передбачає, що у
межах своїх повноважень ДСА України організовує виконання актів
законодавства, здійснює систематичний контроль за їх реалізацією;
узагальнює практику застосування законодавства з питань, що
належать до її компетенції, розробляє пропозиції щодо
вдосконалення цього законодавства та вносить їх у встановленому
порядку на розгляд Президентові України і Кабінету Міністрів
України.
Перелік повноважень ДСА України визначений в ст. 126 Закону
України "Про судоустрій" ( 3018-14 ). Аналіз даної статті дає
можливість зробити висновок, що до повноважень ДСА України не
входить функція здійснення нормотворчої діяльності.
Оскаржувані норми, по своїй суті, мають нормативний характер
та встановлюють додаткові норми для цивільного судочинства, що
може бути вирішено лише у межах Цивільного процесуального кодексу
України ( 1618-15 ).
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його
вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом
компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою
визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям
відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача
у справі.
З урахуванням закріплених законом принципів здійснення
державної влади, виконання основних функцій держави та завдань
органів виконавчої влади у відповідності до Конституції
( 254к/96-ВР ) та законів України, суд вбачає за необхідне
зазначити про наступне.
Відповідно до ст. 8 Конституції України ( 254к/96-ВР ) в
Україні визнається і діє принцип верховенства права, згідно з яким
Конституція України ( 254к/96-ВР ) має найвищу юридичну силу, а
закони та інші нормативно-правові акти приймаються на її основі і
повинні їй відповідати.
Враховуючи, що абз. 3 та 4 п. 16.6 Інструкції ( z0860-06 )
суперечить нормам ЦПК України ( 1618-15 ) в частині, що стосується
заочного рішення, є також впроваджений державним органом,
компетенція якого не поширюється на здійснення подібних дій, суд
приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення
адміністративного позову.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ч. 3 ст. 160 КАС України
( 2747-15 ), а також ст. ст. 161-163, 171 КАС України ( 2747-15 ),
Окружний адміністративний суд міста Києва П О С Т А Н О В И В:
1. Задовольнити адміністративний позов.
2. Визнати нечинними абзаци 3 і 4 п. 16.6 Інструкції з
діловодства в місцевому загальному суді, що затверджена наказом
Державної судової адміністрації України N 68 ( z0860-06 ) від
27.06.2006 р. На постанову може бути подана апеляційна скарга в порядку
ст. 186 КАС України ( 2747-15 ) шляхом подання заяви про
апеляційне оскарження постанови протягом 10 днів з дня оголошення
та наступного подання апеляційної скарги протягом 20 днів з для
подання заяви про апеляційне оскарження. Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому
ст. 254 КАС України ( 2747-15 ). Дата складення рішення суду у повному обсязі - 13.10.2009 р.
Головуючий, суддя В.І.Келеберда
Судді: Я.І.Добрянська
Ю.І.Цвіркун



вгору