Документ v1634805-13, поточна редакція — Прийняття від 31.01.2013

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

ПОСТАНОВА

31.01.2013  № 2а-16345/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі Головуючого судді Погрібніченка І.М., суддів Іщука І.О., Огурцова О.П. при секретарі судового засідання Мосійчук І.М., за участю представників:

позивача - Димитрієва В.В., Щиголева М.В.,

відповідача 1 - Бельцик І.М., Константинова С.А.,

відповідача 2 — Адам Ю.В., Жменяка Ю.Ю.,

третьої особи 1 - Гребенюк А.В.,

третьої особи 2 - Харабара Т.І.,

третьої особи 3 - Черкасенко А.О.

третьої особи 4 - Опірської М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною


до

1. Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва
2. Міністерства юстиції України

треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Міністерство екології та природних ресурсів України, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, Державна митна служба України, Українська пакувально-екологічна коаліція (УКРПЕК)

про визнання протиправними та скасування рішення та наказу, -

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 31 січня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (далі - позивач) з позовом до Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва (далі - відповідач 1) про визнання протиправним та скасування рішення від 30 жовтня 2012 року № 7.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-16345/12/2670 до участі у справі залучено третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Міністерство екології та природних ресурсів України, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, Державну митну службу України та призначено судове засідання на 18 грудня 2012 року.

18 грудня 2012 року судове засідання відкладено до 29 січня 2013 року.

8 січня 2013 року до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом звернулось Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною з позовом до Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Міністерство екології та природних ресурсів України, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, Державна митна служба України (з урахуванням уточнення позовних вимог) про визнання протиправними дій та скасування рішення від 30 жовтня 2012 року № 7

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 січня 2013 року (суддя Кузьменко В.А.) відкрито провадження в адміністративній справі № 826/321/13-а, закінчено підготовче провадження та справу призначено на 22 січня 2013 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києві від 22 січня 2013 року (суддя Кузьменко В.А.) об'єднано для спільного розгляду адміністративну справу № 826/321/13-а із адміністративною справою № 16345/12/2670 в одну адміністративну справу та присвоєно їй № 16345/12/2670.

23 січня 2013 року Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач 2), треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Міністерство екології та природних ресурсів України, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, Державна митна служба України про визнання протиправним та скасування наказу від 14 січня 2013 року № 101/5 "Про скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правового акта".

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 січня 2013 року (суддя Аблов Є.В.) відкрито провадження в адміністративній справі № 826/928/13-а, закінчено підготовче провадження та справу призначено на 29 січня 2013 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києві від 29 січня 2013 року (суддя Погрібніченко І.М.) об'єднано для спільного розгляду адміністративну справу № 826/928/13-а із адміністративною справою № 16345/12/2670 в одну адміністративну справу та присвоєно їй № 16345/12/2670.

29 січня 2013 року у судовому засіданні судом прийнято заяву про зміну позовних вимог та оголошено перерву до 31 січня 2013 року.

31 січня 2013 року протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Українську пакувально-екологічну коаліцію (УКРПЕК).

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги повністю підтримали та просили їх задовольнити, а саме:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва від 30 жовтня 2012 року № 7 "Про необхідність усунення Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, Міністерством екології та природних ресурсів України та Державною митною службою України порушення принципів державної регуляторної політики згідно з вимогами Закону України від 11.09.2003 № 1160-ІV "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності";

- визнати протиправним та скасувати Наказ Міністерства юстиції України від 14 січня 2013 року № 101/5 "Про скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правового акта".

Представники відповідача 1 та 2 проти задоволення адміністративного позову заперечували.

Представники третьої особи 1, 2 позовні вимоги позивача підтримали та просили їх задовольнити.

Представник третьої особи 3 проти позову не заперечував.

Представник третьої особи 4 проти задоволення позивних вимог заперечував.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ:

26 липня 2001 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 915 "Про впровадження системи збирання, заготівлі та утилізації відходів як вторинної сировини".

30.07.2009 року Міністерством економічного розвитку і торгівлі, Міністерством екології та природних ресурсів України та Державною митною службою України 30.07.2009 року видано наказ № 789/414/709 "Про затвердження Порядку здійснення митного оформлення імпортних товарів у тарі і пакувальних матеріалах". Згідно вказаного наказу він прийнятий у відповідності до п. "в", "п" ст. 17 Закону України "Про відходи" та постанови Кабінету міністрів України від 26.07.2001 р. № 915 "Про впровадження системи збирання, заготівлі та утилізації відходів як вторинної сировини". Вказаний нормативно-правовий акт пройшов процедуру погодження з Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва відповідно до Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Наказом від 30.07.2009 року № 789/414/709 "Про затвердження Порядку здійснення митного оформлення імпортних товарів у тарі і пакувальних матеріалах" затверджено Порядок здійснення митного оформлення імпортних товарів у тарі і пакувальних матеріалах, який розроблено з метою здійснення контролю за тарою і пакувальними матеріалами, у яких на територію України надходять імпортні товари (далі - Порядок).

У подальшому постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.2009 року за позовом ТОВ "Тетра Пак", СП "Вітмарк Україна" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, Іноземного підприємства "Кока-кола Беверіджиз Україна Лімітед" визнано незаконним з моменту прийняття спільний наказ Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, Державної митної служби України № 789/414/709 від 30.07.2009 року "Про затвердження Порядку здійснення митного оформлення імпортних товарів у тарі і пакувальних матеріалах". Вказана постанова суду була залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2011 року.

05.07.2012 року Вищим адміністративним судом України прийнято постанову, якою постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.2009 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2011 року скасовано та у задоволенні позовних вимог ТОВ "Тетра Пак", СП "Вітмарк Україна" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, Іноземного підприємства "Кока-кола Беверіджиз Україна Лімітед" відмовлено.

30.10.2012 року відповідачем 1 прийнято рішення № 7 "Про необхідність усунення Міністерством економічного розвитку і торгівлі, Міністерством екології та природних ресурсів України та Державною митною службою України порушення принципів державної регуляторної політики згідно з вимогами Закону України від 11.09.2003 р. № 1160-IV "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", яким запропоновано Міністерству економічного розвитку і торгівлі, Міністерству екології та природних ресурсів України та Державній митній службі України скасувати спільний наказ Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та Державної митної служби України від 30.07.2009 р. № 789/414/709 "Про затвердження Порядку здійснення митного оформлення імпортних товарів у тарі і пакувальних матеріалах".

Вказане рішення відповідача 1 щодо усунення порушень принципів державної регуляторної політики підлягало виконанню у порядку, визначеному статтею 28 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", у двомісячний строк з дня прийняття такого рішення, шляхом підготовки проекту акта про визнання таким, що втратив чинність та його подання не пізніше одного робочого дня до закінчення строку виконання відповідного рішення до спеціально уповноваженого органу.

У разі невиконання рішення спеціально уповноваженого органу про необхідність усунення порушень принципів державної регуляторної політики або не оскарження цього рішення органом виконавчої влади протягом встановленого в Законі України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" строку, дія регуляторного акта, щодо якого було прийнято відповідне рішення, зупиняється наступного дня з дня закінчення строку виконання такого рішення.

2 січня 2013 року відповідачем 1 надіслано лист № 1/10/20-13 до відповідача 2 "Про зупинення дії регуляторного акта", а саме, спільного наказу Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та Державної митної служби України від 30.07.2009 № 789/414/709 "Про затвердження Порядку здійснення митного оформлення імпортних товарів у тарі і пакувальних матеріалах" та відповідне оголошення до редакції газети "Урядовий кур'єр", яке було опубліковане 10.01.2013 р. у випуску № 5 (4891).

14 січня 2013 року відповідачем 2 прийнято оскаржуваний наказ "Про скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правового акта" № 101/5, яким рішення про державну реєстрацію наказу Міністерства економіки України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та Державної митної служби України від 30 липня 2009 року 789/414/709 "Про затвердження Порядку здійснення митного оформлення імпортних товарів у тарі і пакувальних матеріалах", зареєстрованого в Міністерстві юстиції 31 липня 2009 року № 717/16733 скасованого відповідно до підпункту "в" пункту 17 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731.

Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною не погодившись з рішенням № 7 від 30.10.2012 року "Про необхідність усунення Міністерством економічного розвитку і торгівлі, Міністерством екології та природних ресурсів України та Державною митною службою України порушення принципів державної регуляторної політики згідно з вимогами Закону України від 11.09.2003 р. № 1160-1V "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" та наказом Міністерства юстиції України "Про скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правового акта" № 101/5 від 14 січня 2013 звернулось до суду з адміністративним позовом.

Щодо правомірності звернення до суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до Статуту Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною, воно утворене з метою провадження у Україні екологічної діяльності і подання допомоги підприємствам, установам, організаціям усіх форм власності у сфері збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації відходів як вторинної сировини, у тому числі у сфері поводження з відходами споживання, запобігання накопичення відходів, а також створення і поліпшення умов запровадження систем збирання, переробки та утилізації відходів як вторинної сировини, зменшення негативного впливу їх на довкілля.

Відповідно до покладених завдань, Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною, здійснює відповідно до законодавства співробітництво з міжнародними фінансовими та іншими організаціями, іноземними суб'єктами господарювання з питань, пов'язаних з розвитком виробництва тари (упаковки), збиранням, переробкою та утилізацією тари (упаковки), інших відходів як вторинної сировини, та провадить зовнішньоекономічну діяльність; укладає із заготівельними та іншими підприємствами договори на закупівлю, сортування, переробку, утилізацію і поставку відходів як вторинної сировини та здійснює контроль за їх виконанням, провадить посередницьку діяльність, займається оптовою і роздрібною торгівлею.

Згідно наказу від 30 липня 2009 року № 789/414/709 "Про затвердження Порядку здійснення митного оформлення імпортних товарів у тарі і пакувальних матеріалах" встановлено, що відповідно до пунктів "в", "п" статті 17 Закону України "Про відходи", постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 року N 915 "Про впровадження системи збирання, заготівлі та утилізації відходів як вторинної сировини" (із змінами), зокрема, Міністерству охорони навколишнього природного середовища України разом із Державною компанією "Укрекокомресурси" наказано здійснити заходи із створення інформаційно-аналітичного центру для здійснення обліку, контролю та аналізу інформації про обсяги імпортних товарів у тарі і пакувальних матеріалах.

Також п. 2.2, п. 2.3, п. 2.4, п. 2.5 вказаного наказу, передбачено, що підставою для митного оформлення є наявність у лівому нижньому кутку на зворотному боці аркуша з позначенням 1/6 єдиного адміністративного документа форми МД-2 особистої печатки "Ввіз дозволено" державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища територіальних органів та спеціальних підрозділів Міністерства охорони навколишнього природного середовища України. Особиста печатка держекоінспектора поста екологічного контролю на митній території України "Ввіз дозволено" проставляється після складання відомості про облік та розрахунок тари і пакувальних матеріалів, у яких надходять товари, що підлягають митному оформленню в режимі імпорту, за формою, наведеною в додатку 1, згідно з вимогами цього Порядку. Одержувачу (імпортеру) товарів або особі, яка уповноважена на декларування, необхідно скласти Відомість. Відомість складається за наявності договору з організації збирання, заготівлі та утилізації тари і пакувальних матеріалів з Державною компанією "Укрекокомресурси" або за наявності підтверджуючих документів щодо самостійного приймання та утилізації використаних тари і пакувальних матеріалів.

Водночас, рішенням від 30 жовтня 2012 року № 7 "Про необхідність усунення Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, Міністерством екології та природних ресурсів України та Державною митною службою України порушення принципів державної регуляторної політики згідно з вимогами Закону України від 11.09.2003 № 1160-IV "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", відповідачем 1 встановлено, що відповідно до ст. 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції" вищезазначені положення Порядку носять антиконкурентний характер, оскільки органам влади забороняється пряме або опосередковане примушення суб'єктів господарювання до пріоритетного укладання договорів, тобто як зазначив відповідач 1, вказаним Наказом встановлюється обов'язок імпортерів укладати договір з організації збирання, заготівлі та утилізації тари і пакувальних матеріалів з Державною компанією "Укрекокомресурси", що незаконно усуває конкуренцію на ринку.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вказаним рішенням від 30 жовтня 2012 року № 7 зачіпаються права та інтереси Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною, а тому останній має право на звернення за їх захистом до суду.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що відповідно до постанови від 05.07.2012 року Вищого адміністративного суду України спільний наказ Міністерства екології та природних ресурсів України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Державної митної служби України від 30.07.2009 № 789/414/709 "Про затвердження Порядку здійснення митного оформлення імпортних товарів у тарі і пакувальних матеріалах" є чинним, а тому дії відповідача 1 щодо прийняття рішення від 30 жовтня 2012 року № 7 "Про необхідність усунення Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, Міністерством екології та природних ресурсів України та Державною митною службою України порушення принципів державної регуляторної політики згідно з вимогами Закону України від 11.09.2003 № 1160-ІV "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", яким запропоновано Міністерству економічного розвитку і торгівлі, Міністерству екології та природних ресурсів України та Державній митній службі України скасувати спільний наказ від 30.07.2009 р. № 789/414/709 "Про затвердження Порядку здійснення митного оформлення імпортних товарів у тарі і пакувальних матеріалах", що потягнуло за собою прийняття відповідачем 2 наказу від 14 січня 2013 року № 101/5 "Про скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правового акта" є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач 1, проти позову заперечував, посилаючись на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення № 7 від 30.10.2012 року діяв лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Окрім цього, відповідач 1 зазначив, що положення Порядку суперечить нормам Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 30.05.2012 р. № 651, у зв'язку з чим його вимоги не підлягають застосуванню відповідно до ч. 3 прикінцевих та перехідних положень Митного кодексу України.

Відповідач 2, проти позову заперечував, посилаючись на те, що оскаржуваний наказ Міністерства юстиції України від 14 січня 2013 року № 101/5 "Про скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правового акта" прийнятий в межах повноважень відповідача 2 і відповідно до процедури, передбаченої законодавством. Останній також зазначив, що відповідно до Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" від 11.09.2003 р. № 1160-ІV встановлено обов'язок Міністерства юстиції України у випадку надходження повідомлення Держпідприємництва про зупинення дії регуляторного нормативно-правового акту скасувати своє рішення про державну реєстрацію такого акту. Жодних винятків із цього правила чи умов вказаний Закон не передбачає.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд погоджується з доводами Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини, що склалися між сторонами регулюються нормами Конституції України, Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" від 11.09.2003 р. № 1160-ІV, Положенням "Про Державну службу України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва", затвердженого Указом Президента України від 30 березня 2012 року № 237/2012 та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 1 Положення "Про Державну службу України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва", затвердженого Указом Президента України від 30 березня 2012 року № 237/2012 (далі - Положення № 237/2012) Державна служба України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва (Держпідприємництво України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Основним завданням Держпідприємництва України є реалізація державної політики у сфері розвитку підприємництва, державної регуляторної політики, державної політики у сфері ліцензування, дозвільної системи, нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (п. 3 Положення № 237/2012).

Держпідприємництво України відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, проводить відповідно до законодавства експертизу регуляторних актів центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади, приймає рішення про необхідність усунення виявлених під час експертизи порушень принципів державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності, публікує в установленому порядку повідомлення про зупинення дії регуляторних актів або їх окремих положень, а також надсилає повідомлення про це до органів юстиції, які зареєстрували відповідні регуляторні акти.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" від 11.09.2003 р. № 1160-ІV (далі - Закон № 1160-ІV) державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності (далі - державна регуляторна політика) - напрям державної політики, спрямований на вдосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб'єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, що здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Регуляторний акт - це:

- прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання;

- прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

Регуляторна діяльність - діяльність, спрямована на підготовку, прийняття, відстеження результативності та перегляд регуляторних актів, яка здійснюється регуляторними органами, фізичними та юридичними особами, їх об'єднаннями, територіальними громадами в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 5 Закону № 1160-ІV забезпечення здійснення державної регуляторної політики включає:

- встановлення єдиного підходу до підготовки аналізу регуляторного впливу та до здійснення відстежень результативності регуляторних актів;

- підготовку аналізу регуляторного впливу;

- планування діяльності з підготовки проектів регуляторних актів;

- оприлюднення проектів регуляторних актів з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань, а також відкриті обговорення за участю представників громадськості питань, пов'язаних з регуляторною діяльністю;

- відстеження результативності регуляторних актів;

- перегляд регуляторних актів;

- систематизацію регуляторних актів;

- недопущення прийняття регуляторних актів, які є непослідовними або не узгоджуються чи дублюють діючі регуляторні акти;

- викладення положень регуляторного акта у спосіб, який є доступним та однозначним для розуміння особами, які повинні впроваджувати або виконувати вимоги цього регуляторного акта;

- оприлюднення інформації про здійснення регуляторної діяльності.

Частиною першою та другою ст. 10 Закону № 1160-ІV передбачено, що стосовно кожного регуляторного акта послідовно здійснюються базове, повторне та періодичне відстеження його результативності. Відстеження результативності регуляторного акта включає: виконання заходів з відстеження результативності та підготовку та оприлюднення звіту про відстеження результативності.

Згідно із ч. 1 ст. 27 Закону № 1160-ІV уповноважений орган має право здійснювати експертизу регуляторних актів центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади на відповідність цих актів вимогам статей 4, 5, 8 - 13 цього Закону.

Підставами для проведення експертизи регуляторних актів уповноваженим органом є, зокрема, аналіз уповноваженим органом звітів про відстеження результативності регуляторних актів (с. 2 ст. 27 вказаного Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 27 Закону № 1160-ІV у разі виявлення в регуляторних актах або в діях органів, зазначених у частині першій цієї статті, порушень вимог статей 4, 5, 8 - 13 цього Закону уповноважений орган приймає рішення про необхідність усунення виявлених порушень принципів державної регуляторної політики органом, що прийняв цей акт.

Статтею 28 Закону № 1160-ІV передбачено, що рішення уповноваженого органу про необхідність усунення порушень принципів державної регуляторної політики підлягає виконанню органом виконавчої влади, щодо регуляторного акта якого було прийнято це рішення, у двомісячний строк з дня прийняття такого рішення. Виконання органами виконавчої влади рішень уповноваженого органу передбачає підготовку проекту акта про внесення змін до регуляторного акта, щодо якого було прийнято рішення, або про визнання цього регуляторного акта таким, що втратив чинність.

З матеріалів справи вбачається, що 12 вересня 2012 року Державною службою України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва була проведена нарада під головуванням її голови Бродського М.Ю., на якій були присутні представники Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища, Державної митної служби України, а також представники громадськості, щодо обговорення проблемних питань у галузі збирання, заготівлі та утилізації використаної тари та пакувальних матеріалів.

За підсумками проведеної наради, відповідно до ст. 27 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" Державною службою України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва була проведена експертиза регуляторного акту - спільного наказу Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища, Державної митної служби України від 30.07.2009 № 789/414/709 "Про затвердження Порядку здійснення митного оформлення імпортних товарів у тарі і пакувальних матеріалах" на відповідність принципам державної регуляторної політики та прийнято рішення від 30.10.2012 № 7 "Про необхідність усунення Міністерством економічного розвитку і торгівлі, Міністерством екології та природних ресурсів України та Державною митною службою України порушень принципів державної регуляторної політики згідно з вимогами Закону України від 11.09.2003 р. № 1160-ІV "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Здійснюючи експертизу вказаного вище нормативно-правового акту щодо його відповідності принципам державної регуляторної політики, відповідачем 1 було встановлено порушення принципів державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності. Зокрема, суперечність:

- положенням Закону України "Про відходи" (пп. "б" та "п" ч. 1 ст. 17 Закону), що призводить до встановлення додаткового, не передбаченого вказаним Законом, обов'язку суб'єктів господарювання укладати два договори щодо одного й того ж пакувального матеріалу: перший раз під час імпорту продукції, а другий раз, коли така імпортована упаковка стає використаним пакувальним матеріалом;

- положенням Конституції України, ЦК України, ГК України та Закону України "Про захист економічної конкуренції", оскільки вказаним Наказом встановлюється обов'язок імпортерів укладати договір з організації збирання, заготівлі та утилізації тари і пакувальних матеріалів з Державною компанією "Укрекокомресурси", що незаконно усуває конкуренцію на ринку;

Митному кодексу України, оскільки встановлює як обов'язкову підставу для митного оформлення товарів у тарі і пакувальних матеріалах наявність особистої печатки "Ввіз дозволено" державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища, який не є службовою чи посадовою особою митного органу;

- положенням ГАТТ та зобов'язанням, які Україна взяла на себе як держава-член СОТ, оскільки встановлює додаткові процедури під час проходження митного оформлення товарів, що ускладнює процедуру імпорту в Україну товарів в тарі та пакувальних матеріалах, є неправомірним та таким, що не відповідає дійсності.

У зв'язку з встановленими порушеннями, позивачем було запропоновано Міністерству екології та природних ресурсів України, Міністерству економічного розвитку і торгівлі України та Державній митній службі України скасувати спільний наказ від 30.07.2009 № 789/414/709 "Про затвердження Порядку здійснення митного оформлення імпортних товарів у тарі і пакувальних матеріалах".

При вирішенні вказаної справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Частиною першою ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.2009 року, яка була залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2011 року визнано незаконним з моменту прийняття спільний наказ Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, Державної митної служби України № 789/414/709 від 30 липня 2009 року 709 "Про затвердження Порядку здійснення митного оформлення імпортних товарів у тарі і пакувальних матеріалах" та зобов'язано відповідачів (Кабінету Міністрів України, Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища, Державної митної служби України) невідкладно опублікувати у виданні, в якому було офіційно оприлюднено Наказ № 789/414/709 від 30 липня 2009 року "Про затвердження Порядку здійснення митного оформлення імпортних товарів у тарі і пакувальних матеріалах", резолютивну частину даної постанови суду після набрання постановою законної сили.

Вищим адміністративним судом України, який розглянув матеріали справи за касаційною скаргою Міністерства економіки України, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2011 року у справі № 2а-14240/09/2670 скасовано та прийнято нову постанову від 05.07.2012 року, якою відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Тетра Пак", Спільному підприємству "Вітмарк-Україна" в формі товариства з обмеженою відповідальністю, Іноземному підприємству "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед" у задоволенні адміністративного позову, а Спільний наказ № 789/414/709 від 30 липня 2009 року "Про затвердження Порядку здійснення митного оформлення імпортних товарів у тарі і пакувальних матеріалах" визнано таким, що повністю відповідає законодавству України.

Відповідно до вказаної постанови Вищого адміністративного суду України встановлено, що приймаючи Наказ № 789/414/709 від 30 липня 2009 року Міністерством економіки України, Міністерством охорони навколишнього природного середовища, Державною митною службою України не було порушено вимог антиконкурентного законодавства, встановлено відсутність суперечностей між положеннями вказаного Наказу та нормами Закону України "Про відходи", а також спростовано, що участь працівників спеціальних підрозділів Міністерства охорони навколишнього природного середовища при митному оформленні товарів суперечить порядку митного оформлення товарів, який здійснюється виключно посадовими особами митного органу.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що обставини, які досліджувалися судом та відповідачем 1 за своєю суттю є однаковими, з вказаного приводу Вищий адміністративний суд України зробив свої висновки, які є обов'язковими для всіх органів державної влади, а тому висновки відповідача 1 з приводу одних і тих же обставин, які потягли за собою прийняття 30 жовтня 2012 року оскаржуваного рішення № 7 є протиправними, у зв'язку із чим таке рішення також підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Посилання відповідача 1 на ухвалу Вищого адміністративного суду від 14 серпня 2012 року про відмову ТОВ "Тетра Пак" в допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ТОВ "Тетра Пак", Спільного підприємства у формі ТОВ "Вітмарк-Україна", Іноземному підприємству "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед" до Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, Державної митної служби України, треті особи - ЗАТ "Купянський молочноконсервний комбінат", ТОВ "Юнілівер Україна", ЗАТ "Оболонь", ЗАТ "Крафт Фудз Україна", ВТ "Елопак-Фастів", Державна компанія з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси", про визнання незаконним та нечинним нормативно правового акту, в порядку перегляду по цій справі постанови Вищого адміністративного суду України від 05.07.2012 р., в доведення обґрунтування своєї позиції суд не приймає, оскільки вказане судове рішення не стосується розгляду справи по суті, а лише наявності чи відсутності підстав щодо допуску справи до перегляду Верховним Судом України, тобто не стосується предмета доказування.

Враховуючи вищевикладене, Рішення Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва від 30 жовтня 2012 року № 7 "Про необхідність усунення Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, Міністерством екології та природних ресурсів України та Державною митною службою України порушення принципів державної регуляторної політики згідно з вимогами Закону України від 11.09.2003 № 1160-ІV "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", яким запропоновано Міністерству екології та природних ресурсів України, Міністерству економічного розвитку і торгівлі України та Державній митній службі України скасувати вищевказаний спільний наказ, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство юстиції України затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 395/2011 Міністерство юстиції України (Мін'юст України) є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної правової політики, політики з питань банкрутства та використання електронного цифрового підпису, з формування та забезпечення реалізації політики у сфері архівної справи, діловодства та створення і функціонування державної системи страхового фонду документації, у сфері виконання кримінальних покарань, у сфері захисту персональних даних, у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), з питань державної реєстрації актів цивільного стану, з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, з питань реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, статутів, друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності.

Мін'юст України відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, а також інших органів, акти яких відповідно до законодавства підлягають державній реєстрації та скасовує рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, а також інших органів, акти яких відповідно до законодавства підлягають державній реєстрації (п. 9, 10 вказаного Положення).

Відповідно до ч. 6 ст. 28 Закону № 1160-ІV у разі невиконання рішення уповноваженого органу про необхідність усунення порушень принципів державної регуляторної політики або неоскарження цього рішення органом виконавчої влади протягом встановленого в цьому Законі строку дія регуляторного акта або окремих його положень, щодо яких було прийнято відповідне рішення, зупиняється наступного дня з дня закінчення строку для виконання такого рішення.

Уповноважений орган публікує в газеті "Урядовий кур'єр" повідомлення про зупинення дії регуляторного акта або окремих його положень не пізніше десяти робочих днів з дня зупинення дії цього регуляторного акта або окремих його положень (ч. 7 ст. 28 Закону № 1160-ІV).

Частиною восьмою та дев'ятою ст. 28 Закону № 1160-ІV передбачено, що якщо рішення про необхідність усунення порушень принципів державної регуляторної політики прийнято щодо регуляторного акта, зареєстрованого в органі юстиції, уповноважений орган не пізніше трьох робочих днів з дня зупинення дії регуляторного акта або окремих його положень надсилає повідомлення про зупинення дії до органу юстиції, який зареєстрував відповідний регуляторний акт. Орган юстиції не пізніше п'яти робочих днів з дня одержання повідомлення уповноваженого органу скасовує прийняте ним рішення про державну реєстрацію регуляторного акта, дію якого або окремих його положень було зупинено, і повідомляє про це уповноважений орган та орган виконавчої влади, що прийняв цей регуляторний акт.

Відповідно до пп. "в" п.17 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 р. № 731, рішення про державну реєстрацію нормативно-правового акта може бути скасовано у зв'язку з одержанням повідомлення від Держпідприємництва або його територіального органу про виявлення будь-якої обставини, визначеної у частині першій статті 25 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" або повідомлення Держпідприємництва про зупинення дії регуляторного акта чи окремих його положень відповідно до частини восьмої статті 28 зазначеного Закону".

Судом встановлено, що 2 січня 2013 року Державною службою України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва надіслано лист № 1/10/20-13 до Міністерства юстиції України "Про зупинення дії регуляторного акта", а саме, спільного наказу Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та Державної митної служби України від 30.07.2009 № 789/414/709 "Про затвердження Порядку здійснення митного оформлення імпортних товарів у тарі і пакувальних матеріалах".

14 січня 2013 року, відповідачем 2 на підставі вказаного вище повідомлення видано наказ № 101/5 "Про скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правового акта".

Враховуючи встановлені обставини, суд приходить до висновку, що хоча відповідач 2 і діяв в межах повноважень, передбачених пп. "в" п. 17 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, проте, видаючи оскаржуваний наказ, фактично виконав протиправне рішення відповідача 1, порушивши права позивача, у зв'язку із чим такий наказ підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а відповідна вимога позивача задоволенню.

Частиною третьою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідачами 1, 2 та третьою особою 4 в обґрунтування правомірності дій та рішень суб'єкта владних повноважень не надано достатніх доказів, натомість позивачем доведено обґрунтованість своїх позовних вимог.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Приймаючи до уваги викладене вище, керуючись ст. ст. 69-71, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати Рішення Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва від 30 жовтня 2012 року № 7 "Про необхідність усунення Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, Міністерством екології та природних ресурсів України та Державною митною службою України порушення принципів державної регуляторної політики згідно з вимогами Закону України від 11.09.2003 № 1160-1V "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

3. Визнати протиправним та скасувати Наказ Міністерства юстиції України від 14 січня 2013 року № 101/5 "Про скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правового акта".

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства Україні та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий Суддя

І.М. Погрібніченко

судді:

І.О. Іщук
О.П. Огурцов



вгору