Документ v021u710-04, поточна редакція — Прийняття від 24.03.2004

                           У Х В А Л А 
КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ
Ухвала Конституцийного Суду України
про відмову у відкритті конституційного
провадження у справі за конституційним
поданням 46 народних депутатів України
про офіційне тлумачення положень статті 56,
частини третьої статті 142, частини
третьої статті 143 Конституції України,
абзаців восьмого, дев'ятого, десятого
частини першої статті 57
Закону України "Про освіту"

м. Київ Справа N 2-26/2004
24 березня 2004 року
N 21-у/2004

Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного
Суду України:
Селівона Миколи Федосовича - головуючий, Вознюка Володимира Денисовича, Євграфова Павла Борисовича, Малинникової Людмили Федорівни, Мироненка Олександра Миколайовича, Німченка Василя Івановича, Пшеничного Валерія Григоровича - суддя-доповідач, Розенка Віталія Івановича, Савенка Миколи Дмитровича, Скоморохи Віктора Єгоровича, Тихого Володимира Павловича, Ткачука Павла Миколайовича, Чубар Людмили Пантеліївни, Шаповала Володимира Миколайовича,
розглянув питання щодо відкриття конституційного провадження
у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України
про офіційне тлумачення положень статті 56, частини третьої статті
142, частини третьої статті 143 Конституції України
( 254к/96-ВР ), абзаців восьмого, дев'ятого, десятого частини
першої статті 57 Закону України "Про освіту" ( 1060-12 ) в
редакції Закону України від 23 березня 1996 року ( 100/96-ВР )
(Відомості Верховної Ради України, 1996 р., N 21, ст. 84).
Заслухавши суддю-доповідача Пшеничного В.Г. та дослідивши
матеріали справи, Конституційний Суд України
у с т а н о в и в:
1. Суб'єкт права на конституційне подання - 46 народних
депутатів України - звернувся до Конституційного Суду України з
клопотанням про офіційне тлумачення положень статті 56, частини
третьої статті 142, частини третьої статті 143 Конституції
України ( 254к/96-ВР ), абзаців восьмого, дев'ятого, десятого
частини першої статті 57 Закону України "Про освіту" ( 1060-12 ),
зокрема, дати відповіді на такі запитання:
- "Чи державна влада в особі Уряду України та Верховної Ради
України має обов'язок визнати борги, які випливають із норм
абзаців восьмого, дев'ятого, десятого частини першої статті 57
Закону України "Про освіту" ( 1060-12 ), державним боргом і
забезпечити його повернення;
- чи повинні місцеві відділи освіти, органи місцевого
самоврядування й місцеві державні адміністрації відповідати за не
забезпечені фінансуванням з державного бюджету і закріпленими
загальнодержавними податками повноваження;
- чи можуть суди приймати до розгляду позови з даних справ до
місцевих відділів освіти, органів місцевого самоврядування,
місцевих державних адміністрацій;
- чи можуть органи виконавчої служби здійснювати стягнення й
накладати арешт на рахунки цих установ;
- чи зобов'язаний Уряд України відшкодувати місцевим бюджетам
кошти, стягнені з них на виконання даних судових позовів".
Необхідність в офіційному тлумаченні суб'єкт права на
конституційне подання обгрунтовує тим, що з часу прийняття Закону
України "Про освіту" ( 1060-12 ) в 1996 році до початку бюджетного
2003 року положення і норми, передбачені абзацами восьмим,
дев'ятим, десятим частини першої статті 57 щодо надбавок за
вислугу років, допомоги на оздоровлення та грошової винагороди, не
реалізовувалися. Такі порушення, на думку суб'єкта права на
конституційне подання, до 2000 року включно нічим не
аргументувалися, а в законах про Державний бюджет України
відповідно на 2001 ( 2120-14 ) та 2002 ( 2905-14 ) роки дії норм
абзаців восьмого, дев'ятого, десятого частини першої статті 57
зазначеного Закону ( 1060-12 ) зупинялися. При цьому Міністерство
фінансів України при визначенні міжбюджетних трансфертів для
місцевих бюджетів не передбачало коштів на ці виплати і надбавки,
що, як вважають народні депутати України, є порушенням положення
частини третьої статті 22 Конституції України ( 254к/96-ВР ).
2. Друга колегія суддів Конституційного Суду України
відповідно до статті 48 Закону України "Про Конституційний Суд
України" ( 422/96-ВР ) розглянула питання про відкриття
конституційного провадження у цій справі, але рішення не було
прийнято.
3. Згідно з Законом України "Про Конституційний Суд України"
( 422/96-ВР ) підставою для конституційного подання щодо
офіційного тлумачення Конституції України ( 254к/96-ВР ) та
законів України є практична необхідність у з'ясуванні або
роз'ясненні, офіційній інтерпретації положень Конституції України
( 254к/96-ВР ) та законів України (частина перша статті 93).
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 39 Закону
України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР )
конституційне подання повинно містити правове обгрунтування
тверджень про необхідність в офіційному тлумаченні.
4. Вирішуючи питання щодо відкриття конституційного
провадження, Конституційний Суд України виходить з такого.
Аналіз конституційного подання свідчить, що більшість
запитань, на які автори подання бажають отримати відповіді
Конституційного Суду України, врегульована чинним законодавством,
отже, практичної необхідності у тлумаченні відповідних положень
Конституції України ( 254к/96-ВР ) та Закону України "Про освіту"
( 1060-12 ) немає. Інші питання, які порушуються у конституційному
поданні, потребують законодавчого врегулювання, що не є
повноваженням Конституційного Суду України.
Фактично народні депутати України звертаються з проханням до
Конституційного Суду України зробити аналіз правозастосовної
практики.
4.1. Відповідно до частини третьої статті 142 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) держава бере участь у формуванні доходів
бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве
самоврядування. Витрати органів місцевого самоврядування, що
виникли внаслідок рішень органів державної влади, компенсуються
державою.
Органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом
окремі повноваження органів виконавчої влади. Держава фінансує
здійснення цих повноважень у повному обсязі за рахунок коштів
Державного бюджету України або шляхом віднесення до місцевого
бюджету у встановленому законом порядку окремих загальнодержавних
податків, передає органам місцевого самоврядування відповідні
об'єкти державної власності (частина третя статті 143 Конституції
України ( 254к/96-ВР ).
4.2. Як відзначено у Рішенні Конституційного Суду України від
20 березня 2002 року N 5-рп/2002 ( v005p710-02 ), Закон про
Державний бюджет України є правовим актом, зміст якого
"чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та
використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і
функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади
Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування
протягом бюджетного періоду. Такий закон затверджує повноваження
органів державної влади здійснювати виконання Державного бюджету
України протягом бюджетного періоду".
4.3. У конституційному поданні стверджується, що
заборгованість з виплати надбавок і винагород педагогічним
працівникам є державним боргом. Конституційний Суд України
зазначає, що це питання є предметом законодавчого регулювання,
оскільки відповідно до Конституції України ( 254к/96-ВР ) порядок
утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу
встановлюється виключно законами України (пункт 1 частини другої
статті 92).
4.4. Питання поширення юрисдикції судів на всі
правовідносини, що виникають у державі, були предметом розгляду
Конституційного Суду України (Рішення Конституційного Суду України
від 25 грудня 1997 року N 9-зп ( v009p710-97 ), Рішення
Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року N 6-рп/2001
( v006p710-01 ), Рішення Конституційного Суду України від 7 травня
2002 року N 8-рп/2002 ( v008p710-02 ), Рішення Конституційного
Суду України від 9 липня 2002 року N 15-рп/2002 ( v015p710-02).
Згідно з Конституцією України ( 254к/96-ВР ) права і свободи
людини і громадянина захищаються судом; юрисдикція судів
поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі
(відповідно частина перша статті 55, частина друга статті 124).
Суди зобов'язані приймати до розгляду позови, а за наявності усіх
правових підстав, передбачених Цивільним процесуальним кодексом
України ( 1618-15 ), розглядати їх по суті.
4.5. Накладення арештів та стягнення відповідних коштів з
рахунків установ є повноваженням органів державної виконавчої
служби, які діють у межах законів України "Про державну виконавчу
службу" ( 202/98-ВР ) та "Про виконавче провадження" ( 606-14 ).
Підставою видачі судом виконавчого листа для здійснення стягнення
(стаття 18-1 Закону України "Про виконавче провадження"
( 606-14 ).
Із зазначеного випливає, що підстав для відкриття провадження
у справі щодо роз'яснення або офіційної інтерпретації положень
статті 56, частини третьої статті 142, частини третьої статті 143
Конституції України ( 254к/96-ВР ), абзаців восьмого, дев'ятого,
десятого частини першої статті 57 Закону України "Про освіту"
( 1060-12 ) немає.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 147, 150
Конституції України ( 254к/96-ВР ), статтями 13, 14, 39, 45, 50,
93 Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ),
Конституційний Суд України
у х в а л и в:
1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі
за конституційним поданням 46 народних депутатів України про
офіційне тлумачення положень статті 56, частини третьої статті
142, частини третьої статті 143 Конституції України
( 254к/96-ВР ), абзаців восьмого, дев'ятого, десятого частини
першої статті 57 Закону України "Про освіту" ( 1060-12 ) в
редакції Закону України від 23 березня 1996 року ( 100/96-ВР ) на
підставі пунктів 2, 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний
Суд України" ( 422/96-ВР ) - невідповідність конституційного
подання вимогам, передбаченим Конституцією України ( 254к/96-ВР )
та Законом України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР );
непідвідомчість Конституційному Суду України питань, порушених у
конституційному поданні.
2. Ухвала Конституційного Суду України є остаточною і не може
бути оскаржена.
КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ



вгору