Дайджест від 29 жовтня 1999 року
Редакції видань; Дайджест від 29.10.1999
Документ v002d697-99, поточна редакція — Прийняття від 29.10.1999

                 Дайджест від 29 жовтня 1999 року 
Зміст
1) Нове в законодавстві: оперативний огляд
2) Нове у звітності про доходи нерезидентів
3) Нове в стимулюванні інвестиційної діяльності
4) Порядок відображення бартерних операцій у податковому і
бухгалтерському обліках
5) Порядок сплати податків і зборів при ввезенні транспортних
засобів на митну територію України
6) Про Закон, що "лікуватиме хворі підприємства"
_________
Запитання - відповіді
- Оподаткування прибутку підприємств
-- Податок на ощадні сертифікати
-- Консолідований податок на прибуток
-- Погашення заборгованості за рахунок ПДВ
-- Присвоєння реєстраційних номерів
-Податок на додану вартість
-- Податкові зобов'язання
-- Дотації
-- Збір від продажу паливно-мастильних матеріалів
-- Будівництво житла
- Збір на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства
-- Об'єкт оподаткування
-- Імпорт
-- Оптова торгівля
-- Фірмові магазини
-- Збір у складі ціни
-- Магазин безмитної торгівлі
-- Додатковий субрахунок
-- Платники єдиного податку
-- Платники фіксованого сільськогосподарського податку
-- Неодноразовий перепродаж
- Прибутковий податок з громадян
-- Пільги сім'ям загиблих військовослужбовців
_________________________________________________________________
Розділ I
Нове в законодавстві: оперативний огляд
Верховною Радою України Законом України від 08.09.99 р.
N 1019-XIV "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України
з питань справляння державного мита" ( 1019-14 ) встановлено, що
розмір державного мита за посвідчення договорів оренди (суборенди)
земельних ділянок становить 0,01 відсотка від грошової оцінки
земельної ділянки, яка встановлюється за методикою, затвердженою
Кабінетом Міністрів України. У разі відсутності грошової оцінки
земель - 1 відсоток суми договору, але не менше одного
неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
// Урядовий кур'єр. - 28.09.99 р. - N 181. ______
Верховною Радою України постановою від 07.09.99 р. N 1016-XIV
"Про проект Закону України про внесення змін до статті 4 Закону
України "Про підприємництво" (стосовно ліцензування діяльності в
галузі зв'язку)" ( 1016-14 ) відповідно до пункту 4 розділу XV
"Перехідні положення" Конституції України ( 254к/96-ВР ) проект
Закону України про внесення змін до статті 4 Закону України "Про
підприємництво" ( 698-12 ), внесений на розгляд Верховної Ради
України у зв'язку з виданням Указу Президента України від 27
червня 1999 року N 737/99 "Про ліцензування окремих видів
підприємницької діяльності", відхилено.
// Урядовий кур'єр. - від 22.09.99 р. - N 177. _____
Верховною Радою України постановою від 07.09.99 р. N 1017-XIV
"Про проект Закону України про внесення доповнення до Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 1017-14 ) відповідно до
пункту 4 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України
( 254к/96-ВР ) проект Закону України про внесення доповнення до
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ),
внесений на розгляд Верховної Ради України у зв'язку з виданням
Указу Президента України від 28 червня 1999 року N 759/99,
відхилено.
// Урядовий кур'єр. - від 22.09.99 р. - N 177. _____
Верховною Радою України постановою від 09.09.99 р. N 1023-XIV
"Про проект Закону України про кредитні спілки" ( 1023-14 )
відповідно до пункту 4 розділу XV "Перехідні положення"
Конституції України ( 254к/96-ВР ) проект Закону України про
кредитні спілки, внесений на розгляд Верховної Ради України
Президентом України у зв'язку з виданням Указу від 22 червня 1999
року N 701/99 "Про кредитні спілки", відхилено.
// Урядовий кур'єр. - від 28.09.99 р. - N 179. _____
Верховною Радою України постановою від 09.09.99 р. N 1025-XIV
"Про проект Закону України про внесення змін до Закону України
"Про оподаткування прибутку підприємств" ( 1025-14 ) відповідно до
пункту 4 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України
( 254к/96-ВР ) проект Закону України про внесення змін до Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ),
внесений на розгляд Верховної Ради Україну у зв'язку з виданням
Указу Президента України від 22 червня 1999 року N 690/99 "Про
деякі питання оподаткування грального бізнесу", відхилено.
// Голос України. - від 25.09.99 р. - N 178. _____
Верховною Радою України постановою від 16.09.99 р. N 1050-XIV
"Про проект Закону України про додаткові заходи щодо регулювання
операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних
відносинах" ( 1050-14 ) відповідно до пункту 4 розділу XV
"Перехідні положення" Конституції України ( 254к/96-ВР ) проект
Закону України про додаткові заходи щодо регулювання операцій з
давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах, поданий
на розгляд Верховної Ради України Президентом України у зв'язку з
виданням Указу від 27 червня 1999 року N 723/99 "Про додаткові
заходи щодо регулювання операцій з давальницькою сировиною у
зовнішньоекономічних відносинах", відхилено.
// Голос України. - від 25.09.99 р. - N 178. _____
Верховною Радою України постановою від 16.09.99 р. N 1052-XIV
"Про проект Закону України про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 1052-14 ) відповідно до пункту 4 розділу XV "Перехідні
положення" Конституції України ( 254к/96-ВР ) проект Закону
України про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами, внесений Президентом
України у зв'язку з виданням Указу від 28 червня 1999 року
N 754/99 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами", відхилено.
// Голос України. - від 25.09.99 р. - N 178. _____
Верховною Радою України постановою від 16.09.99 р. N 1054-XIV
"Про проект Закону України про недопущення відпливу з України
валютних та інших майнових цінностей" ( 1054-14 ) відповідно до
пункту 4 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України
( 254к/96-ВР ) проект Закону України про недопущення відпливу з
України валютних та інших майнових цінностей, внесений на розгляд
Верховної Ради України Президентом України у зв'язку з виданням
Указу від 27 червня 1999 року N 724/99 "Про заходи щодо
недопущення відпливу з України валютних та інших майнових
цінностей", відхилено.
// Голос України. - від 25.09.99 р. - N 178. _____
Кабінетом Міністрів України постановою від 01.10.99 р. N 1822
( 1822-99-п ) внесено зміни до пункту 2 постанови Кабінету
Міністрів України від 23 квітня 1999 р. N 658 "Про затвердження
Положення про порядок справляння та обліку фіксованого
сільськогосподарського податку".
// Вісник податкової служби України. - N 38. - 1999. - С.10. _____
Ліцензійною палатою України, Комітетом по нагляду за охороною
праці України наказом від 1 вересня 1999 року N 74/157,
зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15 вересня 1999 р.
за N 621/3914 ( z0621-99 ), затверджено Інструкцію про умови і
правила провадження підприємницької діяльності (ліцензійні умови)
з виготовлення і реалізації вибухових речовин та контроль за їх
дотриманням. Інструкцію розроблено відповідно до Закону України
"Про підприємництво" ( 698-12 ) та на виконання постанови Кабінету
Міністрів України від 03.07.98 р. N 1020 "Про порядок ліцензування
підприємницької діяльності" ( 1020-98-п ). Її дія поширюється на
суб'єктів підприємницької діяльності всіх форм власності, які
виготовляють і реалізують вибухові речовини, що використовуються в
суспільному виробництві.
// Вісник податкової служби України. - N 38. - 1999. - С.10. _________________________________________________________________
Розділ II
Нове у звітності про доходи нерезидентів
15 липня 1999 р. Верховна Рада України прийняла Закон України
за N 977-XIV "Про внесення змін до деяких законів України з метою
стимулювання інвестиційної діяльності", який набув чинності 21
серпня 1999 р. ( 977-14 ). Цим Законом внесено зміни до порядку оподаткування доходів
нерезидентів, які отримують доходи із джерелом, їх походження з
України, визначені ст. 13 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ), а саме: оподаткування
дивідендів, нарахованих на корпоративні права, емітовані
резидентами. Законом визначено, що суми доходів нерезидентів,
отриманих у вигляді, дивідендів, оподатковуються за ставкою 15
відсотків від нарахованої суми виплати за рахунок такої виплати.
При цьому податок на репатріацію, передбачений п. 13.2 ст. 13, не
сплачується. Ці зміни застосовуються до дивідендів, які нараховано
після набрання чинності Законом від 15.07.99 р. N 977-XIV
( 977-14). У зв'язку з цими змінами у законодавстві і було внесено
наказом ДПА України від 14.09.99 р. N 491 (який зареєстровано в
Мін'юсті України 27.09.99 р. за N 652/3945 ( z0652-99 ) відповідні
зміни до Порядку надання звітів про утримання та внесення до
бюджету податку на доходи нерезидентів. Цин наказом затверджено
нову форму звіту про утримання та внесення до бюджету податку на
доходи нерезидентів. Слід звернути увагу, що нова форма звіту має
подаватись до державних податкових органів вже за підсумками III
кварталу 1999 р. Зазначеним наказом внесено ще одну зміну до Порядку надання
звітів. Вона стосується оподаткування доходів нерезидентів,
отриманих за облігаціями внутрішньої державної позики. Як відомо,
ДПА України наказом від 17.05.99 р. N 261 затвердила Порядок
застосування міжнародних договорів України про уникнення
подвійного оподаткування щодо звільнення (зменшення) від
оподаткування доходів нерезидентів, отриманих за облігаціями
внутрішньої державної позики (зареєстровано в Мін'юсті України
21.07.99 р. за N 323/3616 ( z0323-99 )). Якщо згідно з цим
Порядком державний податковий орган прийняв рішення про попереднє
звільнення від оподаткування або зменшення ставки податку, то у
відповідних рядках звіту вказуються відповідні ставки податку.
Ю.В. Гладун, начальник Управління міжнародних зв'язків ДПА України
// Вісник податкової служби України. - N 38. - 1999. - С.18. _________________________________________________________________
Розділ III
Нове в стимулюванні інвестиційної діяльності
Верховною Радою України 15.07.99 р. було прийнято Закон
України N 977-XIV "Про внесення змін до деяких законів України з
метою стимулювання інвестиційної діяльності" ( 977-14 ), який
набрав чинності 21 серпня цього року і застосовується платниками
податків при визначенні податкових зобов'язань за результатами
звітного (податкового) періоду, на який припадає дата набрання
чинності цим Законом, тобто починаючи з III кварталу поточного
року. Цей Закон є альтернативним, оскільки його було внесено на
розгляд Верховної Ради України після відхилення відповідних
законів, що подавалися під укази Президента України від 04.06.99
р. N 615/99 "Про стимулювання розвитку фондового ринку в Україні"
та N 616/99 "Про оподаткування операцій на ринку цінних паперів
України". Положення цього Закону врегулювали важливі питання обкладання
як податком на додану вартість, так і податком на прибуток, що
спрямовано на стимулювання інвестиційної діяльності платників цих
податків. Зупинимося на змінах, внесених цим Законом до Закону України
"Про оподаткування прибутку підприємств", які викликали
необхідність внесення змін до Порядку складання декларації про
доходи страховика (наказ ДПА України від 15.09.99 р. N 493,
зареєстрований у Мін'юсті України 29.09.99 р. за N 657/3950
( z0657-99 )), Порядку складання декларації про прибуток
банківської установи та до деяких додатків до Декларації про
прибуток банківської установи (наказ ДПА України від 15.09.99 р.
N 492, зареєстрований у Мін'юсті України 29.09.99 р. за N 658/3951
( z0658-99 )). Так, виключено з числа операцій з борговими зобов'язаннями
орендні операції, у зв'язку з чим до складу валових витрат
платника податку не відносяться витрати, пов'язані з виплатою або
нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями у вигляді
орендної плати (пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону про оподаткування
прибутку підприємств ( 334/94-ВР )). У зв'язку з цим виключено рядок 1.10 додатка "А" до
Декларації про прибуток банківської установи ( z0323-97 ) "Доходи
у вигляді нарахованих (отриманих) процентів"; рядок 1 додатка "Е"
до цієї Декларації "Інші доходи, що входять до складу об'єкта
оподаткування" викладено у такій редакції: "доходи від здійснення
лізингових (орендних) операцій"; виключено рядок 1.6 додатка "Є"
до Декларації "Витрати у вигляді нарахованих (сплачених)
процентів"; рядок 4 додатка "И" до Декларації "Інші витрати"
викладено в такій редакції: "витрати від здійснення лізингових
(орендних) операцій". Водночас пп. 3.1.10 розділу "Валові доходи" Порядку складання
декларації про прибуток банківської установи ( z0323-97 )
виключено, а пп. 3.12.1 викладено у такій редакції: "У рядку 1
додатка "Е" вказуються доходи банківської установи від здійснення
лізингових (орендних) операцій згідно із Законом України "Про
банки і банківську діяльність" ( 872-12 ). Відповідно виключено пп. 4.1.6 розділу "Валові витрати" цього
Порядку, а пп. 4.17.4 викладено у такій редакції: "У рядку 4
додатка "И" вказуються витрати банківської установи від здійснення
лізингових (орендних) операцій згідно із Законом України "Про
банки і банківську діяльність" ( 872-12 ). Викладено у новій редакції абзаци треті підпунктів 7.9.1,
7.9.2 та пп. 7.9.3 п. 7.9 ст. 7 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" (із внесеними змінами та доповненнями)
( 334/94-ВР ). Новою редакцією цих пунктів законодавчо
врегульовано болюче як для банківських установ, так і для інших
платників податку питання оподаткування операцій з ощадними
(депозитними) сертифікатами. За результатами III кварталу 1999 року не включаються до
складу валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або
майно у зв'язку з залученням платником податку коштів або майна в
довірче управління, коштів у депозит (вклад), в тому числі шляхом
випуску ощадних (депозитних) сертифікатів, або на інші строкові чи
довірчі рахунки, в тому числі шляхом емісії (випуску) облігацій,
векселів чи інвестиційних сертифікатів, а також поверненням
платнику податку основної суми депозиту (вкладу), в тому числі
шляхом погашення (викупу) ощадних (депозитних) сертифікатів, або з
інших строкових чи довірчих рахунків, відкритих іншими особами на
користь такого платника податку, в тому числі шляхом погашення
облігацій, векселів чи інвестиційних сертифікатів. Не включаються до складу валових витрат кошти або майно,
надані платником податку у зв'язку з поверненням платником податку
коштів або майна з довірчого управління, основної суми депозитів
(вкладів), у тому числі залучених шляхом випуску ощадних
(депозитних) сертифікатів, або коштів з інших строкових чи
довірчих рахунків, у тому числі шляхом погашення (викупу)
облігацій, векселів чи інвестиційних сертифікатів, а також
розміщенням платником податку коштів у депозит (вклад), у тому
числі шляхом придбання ощадних (депозитних) сертифікатів, або на
інші строкові та довірчі рахунки, відкриті на користь такого
платника податку, в тому числі шляхом придбання облігацій,
векселів чи інвестиційних сертифікатів. У зв'язку з цим рядки 1 та 2 додатка "Е" до Декларації про
прибуток банківської установи та підпункти 3.12.1 та 3.12.2
Порядку її складання ( z0323-97 ) виключено, бо зазначені в
підпунктах доходи тепер не відносяться до валових доходів, що
входять до складу об'єкта оподаткування. Відповідно не включаються
до складу валових витрат витрати, зазначені в пп. 3.12.1. Тому
рядки 4 та 5 додатка "И" до цієї Декларації також виключено. Що стосується Декларації про доходи страховика, то у зв'язку
із новою редакцією вищезазначених пунктів у Порядку її складання
( z0322-97 ) у п. 4.2 розділу 4 абзац шостий виключено. Законом України "Про внесення змін до деяких законів України
з метою стимулювання інвестиційної діяльності" ( 977-14 ) внесено
інші зміни до Закону про оподаткування прибутку підприємств
( 334/94-ВР ), які не вплинули на редакцію декларацій, а саме: не
включаються до складу валового доходу кошти спільного інвестування
інвестиційних фондів та інвестиційних компаній, якщо жоден із
засновників (учасників) та пов'язаних з ними осіб не володіє більш
як 25 відсотками (раніше було 10 відсотків) статутного фонду таких
інвестиційних фондів або інвестиційних компаній і якщо такі
інвестиційні фонди та взаємні фонди інвестиційних компаній
протягом 30 календарних днів після подання річного податкового
звіту розподіляють між їх засновниками (учасниками) не менш як 90
відсотків сум річного доходу від інвестиційних операцій. Більш
чіткою стала норма, передбачена пп. 5.5.3, оскільки слова "осіб,
що не є резидентами України" замінено словами "осіб, що є
нерезидентами". Суттєво змінено порядок оподаткування доходів нерезидентів,
отриманих у вигляді дивідендів, нарахованих на корпоративні права,
емітовані резидентами. Це стосується Порядку надання звітів про
утримання та внесення до бюджету податку на доходи нерезидентів,
який затверджено наказом ДПА України від 16.01.98 р. N 28,
зареєстрованим у Мін'юсті України 30.01.98 р. за N 56/2496
( z0056-98 ).
Віталій Семенович оглядач "Вісника податкової служби України"
// Вісник податкової служби України. - N 38. - 1999. - С.23-24. _________________________________________________________________
Розділ IV
Порядок відображення бартерних операцій
у податковому і бухгалтерському обліках
Визначення бартеру (товарообмінної операції) наведено в п.
1.19 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
у редакції від 22.05.97 р. N 283/97-ВР. Відповідно до цього визначення бартер (товарний обмін) - це
господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за
товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій ніж грошова,
включаючи будь-які види заліку і погашення взаємної
заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування
коштів (гривні або іноземної валюти) на рахунки продавця для
компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг). Товарообмінні операції відносяться до операцій особливого
виду, і відповідно до пп. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 вищенаведеного Закону
доходи і витрати від їх здійснення визначаються платником податку
виходячи з договірної ціни таких операцій, але не нижчої за
звичайні ціни. Відповідно до п. 1.20 ст. 1 цього Закону звичайна ціна - це
ціна продажу товарів (робіт, послуг) продавцем, включаючи суму
нарахованих (сплачених) процентів, вартість іноземної валюти, яка
може бути отримана у разі їх продажу особам, які не пов'язані з
продавцем при звичайних умовах ведення господарської діяльності. Коли ціни підлягають державному регулюванню відповідно до
законодавства, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з
принципами такого регулювання. Вищенаведене визначення звичайної ціни досить розпливчасте і
не дає ясності платнику податку щодо визначення валових доходів і
валових витрат. Тому для конкретизації цього поняття звернемося до
інших законодавчих і нормативних актів. Пунктом 13 Указу Президента України від 23.07.98 р. N 817/98
"Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності"
визначено, що індикативні або звичайні ціни на товари (роботи,
послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях
установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін
реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку
України, яка проводиться уповноваженим державним органом у
визначеному ним порядку. Індикативні або звичайні ціни не можуть
установлюватися органами виконавчої влади, які використовують їх
для нарахування та стягнення податків і зборів (обов'язкових
платежів) й неподаткових платежів, крім випадків відсутності
статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів (робіт,
послуг). Указом Президента України від 10.02.96 р. N 124/96 "Про
заходи щодо удосконалення кон'юктурно-цінової політики в сфері
зовнішньоекономічної діяльності" затверджено Положення про
індикативні ціни в сфері зовнішньоекономіч ної діяльності.
Відповідно до цього Положення на Міністерство зовнішніх
економічних зв'язків і торгівлі України й уповноважені ним
організації покладено повноваження щодо розробки індикативних цін
на товари, які відповідають цінам, що склалися або складаються на
від-повідний товар на ринку експорту або імпорту на момент
здійснення експортної (імпортної) операції з обліком умов
постачання й умов здійснення розрахунків, визначених згідно із
законодавством України. Приймає рішення про запровадження індикативних цін на
відповідні товари і затверджує перелік індикативних цін із
наступним опублікуванням у газеті "Урядовий кур'єр" Міністерство
зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України. У разі відхилення контрактної ціни (при зовнішньоекономічних
контрактах) у бік зменшення відносно індикативної такий контракт
може бути зареєстровано в Держзовнішінформі тільки після
узгодження ціни за кожною специфікацією. Якщо ж експортуються товари, на які не встановлено
індикативних цін, то для визначення звичайної ціни необхідно
використовувати дані щодо цін, опублікованих в бюлетені
Держзовнішінформу "Огляд цін українського і світового товарних
ринків". Таким чином, джерело одержання інформації про звичайні ціни з
метаю оподаткування при здійсненні експортно-імпортних операцій
вам уже відоме. Щодо застосування з метою оподаткування звичайних
цін при здійсненні операцій на внутрішньому ринку України, то
варто керуватися даними, опублікованими Держкомстатом України,
наприклад, "Середні ціни і їх індекси", а стосовно операцій, які
провадяться у межах окремих областей, - статистичною інформацією
про ціни на товари в регіонах, які є в розпорядженні обласних
управлінь статистики. За відсутності статистичних даних на місцях зви-чайні ціни
можуть визначатися виходячи із цін, зазначених у "Прайс-листах". Отже, слід зауважити, що на сьогодні ціна придбання і
звичайна ціна - це не взаємозалежні поняття. Ціна придбання - це сума будь-яких витрат платника податку в
грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як
компенсація вартості товарів (робіт, послуг), що купуються
(виготовляються) таким платником податку для їх наступного
використання у власній господарській діяльності. Звичайна ж ціна - це ціна продажу. На цьому питанні
акцентується увага, оскільки учасник бартерної операції виступає
як покупець і продавець одночасно. Розглянемо питання нарахування і сплати податку на додану
вартість при здійсненні бартерних операцій. Підпунктом 7.3.4 п.-7.3 ст. 7 Закону України від 03.04.97 р.
N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" установлено, що датою
виникнення податкових зобов'язань під час проведення бартерних
(товарообмінних) операцій вважається будь-яка з подій, що настала
раніше: або дата відвантаження платником податку товарів, а для робіт
(послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання
робіт (послуг) платником податку; або дата оприбуткування платником додатку товарів, а для
робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт
отримання платником податку результатів робіт (послуг). Щодо дати виникнення права на податковий кредит, а також
ставок оподаткування при здійсненні бартерних операцій, то
відповідно до п. 12 Указу Президента України від 07.08.98 р. N
857/98 "Про деякі зміни в оподаткуванні" установлено, що при
здійсненні бартерних (товарообмінних) операцій на території
України податок стягується за повною ставкою, у тому числі під час
обміну товарами (роботами, послугами), операції з продажу яких
звільняються від оподаткування або ж оподатковуються за нульовою
ставкою. Право на одержання податкового кредиту під час здійснення
таких операцій виникає за датою здійснення кожної з частин
заключної (балансуючої) операції в сумі, пропорційній таким
частинам. Дата виникнення валових доходів відповідає даті виникнення
податкових зобов'язань (пп. 11.3.4. д.: 11.3 ст. 11 Закону України
"Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР )), а дата
виникнення валових витрат відповідає даті виникнення податкового
кредиту (пп. 11.2. 3. п. 11.2 ст. 11 вищезазначеного Закону). Щодо відображення бартерних (товарообмінних) операцій в
галузі зовнішньої торгівлі, то слід зазначити, що ці операції є
одним із видів експортно-імпортних операцій. За нинішніх умов зовнішньоекономічний бартер регулюється
Законом України від 23.12.98 р. N 351-XIV "Про регулювання
товарообмінних (бартерних) операцій у сфері зовнішньоекономічної
діяльності" ( 351-14 ) із змінами і доповненнями. Відповідно до наведеного Закону в бартерному договорі
визначається загальна вартість товарів, що імпортуються й
експортуються, в іноземній валюті з обов'язковим вираженням її в
іноземній валюті, віднесеній Національним банком України до першої
групи Класифікатора іноземних валют. Тому при оподаткуванні прибутку зовнішньоекономічних
бартерних (товарообмінних) операцій слід враховувати норми,
встановлені пп. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ). Незалежно від того, яка з подій відбулася раніше -
відвантаження товарів (робіт, послуг) або ж оприбуткування товарів
(одержання результатів робіт, послуг), у платника податку -
резидента виникає валовий дохід який визначається як сума
заборгованості (дебіторської або кредиторської) в іноземній
валюті, що відображається в податковому обліку за допомогою й
перерахунку в гривні за офіційним курсом Національного банку
України на дату її виникнення (балансова вартість такої
заборгованості). Протягом звітного періоду (кварталу) балансова вартість такої
заборгованості у разі зміни курсу Національного банку України не
перераховується. Якщо ж заборгованість погашається протягом цього ж звітного
періоду, то провадиться перерахунок сум такої заборгованості,
вираженої в іноземній валюті у гривні за офіційним курсом
Національного банку України, що діяв на дату її погашення, а саме
на дату здійснення заключної (балансуючої) операції. Для наступного податкового періоду балансова вартість
заборгованості прирівнюється до вартості такої заборгованості,
визначеної шляхом перерахунку її в гривні за курсом Національного
банку України на останній робочий день попереднього звітного
періоду. Щодо податку на додану вартість, то датою виникнення
податкових зобов'язань при здійсненні товарообмінних операцій із
нерезидентами вважається дата події що сталася першою: або дата оформлення вивізної (експортної) митної декларації,
що підтверджує вивіз товарів платником податку, а для робіт
(послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт надання
результатів (робіт, послуг) нерезиденту; або дата оформлення ввізної (імпортної) митної декларації, що
свідчить про одержання товарів платником податку, а для робіт
(послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт одержання
результатів (робіт, послуг) платником податку. При цьому на дату оформлення вивізної (експортної) митної
декларації або дату оформлення документа про надання робіт, послуг
нерезиденту податкові зобов'язання виникають у сумі 0,0 грн.,
оскільки згідно з підпунктами 6.2.1. і 6.2.2 ст. 6 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) такі операції
оподатковуються податком на додану вартість за нульовою ставкою. На дату оформлення ввізної (імпортної) митної декларації або
на дату оформлення документа про одержання робіт, послуг від
нерезидента податкові зобов'язання виникають у сумі розрахованій
за ставкою 20% виходячи з бази оподаткування, визначеної
відповідно до п. 4.3 вищенаведеного Закону. Платнику податку також слід врахувати, що до 1 січня 2000 р.
у разі вивозу (експорту) товарів (робіт, послуг) за межі митної
території України суми податку на додану вартість, сплачені
(нараховані) у зв'язку з придбанням таких товарів (робіт, послуг),
на збільшення податкового кредиту не відносяться, а включаються до
складу валових витрат виробництва (обігу) платника податку і
відображаються по дебету рахунків обліку виробничих запасів,
товарів, витрат виробництва, обігу тощо.
Олена Єрмакова, головний державний податковий
ревізор-інспектор Головного управління організації документальних
перевірок ДПА України
// Вісник податкової служби України. - N 38. - 1999. - С.13-16.
_________________________________________________________________
Розділ V
Порядок сплати податків і зборів при ввезенні
транспортних засобів на митну територію України
Постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.94 р. N 341
"Про затвердження Правил ввезення транспортних засобів на
територію України" ( 341-94-п ) визначено порядок ввезення на
територію України транспортних засобів підприємствами, установами,
організаціями та громадянами. Транспортні засоби можуть бути ввезені для постійного чи
тимчасового користування, реалізації або з метою транзиту. Підприємства та громадяни, які ввозять транспортні засоби на
територію України, повинні підтвердити відповідними документами
правомірність володіння або користування ними. У разі ввезення транспортних засобів для постійного
користування або реалізації на прикордонній митниці номерні знаки
транспортних засобів інших країн вилучаються і видаються номерні
знаки типу "Транзит". Ввезення транспортних засобів для тимчасового користування
здійснюється під зобов'язання про їх зворотне вивезення у
зазначений термін. Якщо це зобов'язання не виконується, винні
несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Заборонено ввозити в Україну для постійного користування
механічні транспортні засоби (у тому числі механічні транспортні
засоби, що ввозяться в Україну з метою їх розукомплектування на
запасні частини), які на момент ввезення було виготовлено п'ять і
більше років тому. Це обмеження не поширюється на: транспортні
засоби, що ввозяться громадянами, які в'їжджають у Україну на
постійне місце проживання; ввезення (отримання) транспортних
засобів громадянами, які постійно проживають в Україні, як
спадщини; ввезення з метою розукомплектування для забезпечення
належного технічного стану автобусів іноземного виробництва, що
експлуатуються підприємствами транспорту загального користування і
використовуються для перевезень пасажирів; ввезення транспортних
засобів в колекційних цілях (антикварні та такі, що мають художню,
історичну або іншу цінність) на підставі висновків (дозволів)
Мінтрансу, погоджених з Мінкультури; ввезення транспортних
засобів, що поставляються на підставі міжурядових угод. Усі транспортні засоби, що ввозяться на територію України,
підлягають митному оформленню в установленому порядку. Наказом
Держмитслужби України від 25.06.99 р. N 393 затверджено Правила
митного оформлення транспортних засобів, номерних вузлів та
агрегатів, що переміщуються через митний кордон України
(зареєстровано в Мін'юсті України 29.07.99 р. за N 516/3809)
( z0516-99 ). Ввезені в Україну транспортні засоби реєструються в органах
Державтоінспекції на підставі належним чином оформлених і виданих
митними органами вантажних митних декларацій (для юридичних осіб),
посвідчень про реєстрацію транспортних засобів (для громадян) або
завірених митними органами довідок-рахунків (для юридичних осіб та
громадян). Якщо транспортні засоби експлуатувалися за межами
України і були зареєстровані у відповідних органах іноземної
держави, обов'язковим є подання до органів Державтоінспекції
реєстраційних документів цієї держави. У разі вивезення транспортних засобів, що переміщуються через
митну територію України транзитом, митниці перевіряють
відповідність цих транспортних засобів заявленим у деклараціях, а
також дотримання заявленого підчас ввезення терміну. Держмитслужба має право приймати рішення щодо пропуску на
територію України для постійного користування механічних
транспортних засобів (не більше одного на особу), виготовлених
п'ять і більше років тому, але не більш як 10 років, і якщо вони
ввозяться громадянами України (або за їх дорученням іншими
фізичними чи юридичними особами), які виїхали за межі України та
придбали транспортний засіб до 1 квітня 1998 року, а також не
в'їжджали в Україну до придбання транспортних засобів і з
об'єктивних причин не могли ввезти їх на територію України відразу
після придбання. Діючими нормативними та законодавчими актами встановлено, що
на Державні митні органи покладено відповідальність за
правильність обчислення та своєчасність сплати податку на додану
вартість та акцизного збору з товарів, ідо імпортуються в Україну
за діючими ставками при митному оформленні таких товарів одночасно
зі справлянням мита та митних зборів. Постановою Верховної Ради України від 24.05.96 р. N 217/96-ВР
"Про введення в дію Закону України "Про ставки акцизного збору і
ввізного мита на деякі транспортні засоби і шини до них" доручено
Кабінету Міністрів України з метою запобігання ухиленню від сплати
податку на додану вартість шляхом заниження митної вартості
транспортних засобів встановити мінімальну митну вартість
імпортних автомобілів, які входять до товарних груп, визначених
цим Законом, у еквіваленті до екю залежно від марки автомобіля,
об'єму його двигуна та строку експлуатації, згідно з якою митні
органи зобов'язані стягувати ПДВ при ввезенні автомобілів на митну
територію України. Порядок справляння ПДВ та акцизного збору в разі ввезення
товарів на митну територію України регулюється постановою Кабінету
Міністрів України від 27.01.97 р. N 66 (із змінами та
доповненнями) ( 66-97-п ), яка втратила чинність у частині
встановлення порядку справляння ПДВ згідно з постановою Кабінету
Міністрів України від 02.04.98 р. N 417 "Про затвердження Порядку
внесення податку на додану вартість до бюджету під час ввезення
(пересилання) товарів на митну територію України" ( 417-98-п ). На виконання постанови Кабінету Міністрів України від
02.04.97 р. N 417 прийнято наказ Державної митної служби України
від 09.06.99 р. N 346 "Про затвердження Інструкції про порядок
контролю митними органами за справлянням під час митного
оформлення товарів, увезених (пересланих) на Митну територію
України, та перерахуванням до бюджету податку на додану вартість"
( z0427-99 ). З метою вдосконалення механізму справляння податку на додану
вартість Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 24.10.96
р. N 1282 "Про мінімальну митну вартість імпортних автомобілів та
шин до них" ( 1282-96-п ). Постановою встановлено мінімальну митну вартість нових
імпортних автомобілів згідно з додатком N 1 та коефіцієнти для
визначення мінімальної митної вартості імпортних автомобілів, що
були в користуванні. Якщо мінімальна вартість імпортних автомобілів, що були в
користуванні, обчислена за наведеними у додатку N 2 цієї постанови
коефіцієнтами, становить менше ніж 5000 дол. США, то її розмір
встановлюється на рівні 5000 дол. США. Установлено мінімальну митну вартість імпортних шин для
автомобілів: а) шини нові, залежно від посадочного діаметра: 12 дюймів - 25 дол. США за одну шину; 13 дюймів - 30 дол. США за одну шину; 14 дюймів - 40 дол. США за одну шину; 15 дюймів - 50 дол. США за одну шину; 16 дюймів і більше - 60 дол. США за одну тину; б) шини, які були в користуванні, всіх посадочних діаметрів -
20 дол. США за одну шину.
КОЕФІЦІЄНТИ
визначення мінімальної митної вартості
імпортних автомобілів, що були в користуванні
------------------------------------------------------------------ | Новий | Автомобіль, що був у користуванні | | автомобіль |------------------------------------------------| | |понад два рокі |понад три роки | понад чотири | | | | | роки | |---------------+---------------+---------------+----------------| | 100% | 80% | 70% | 60% | ------------------------------------------------------------------
Коефіцієнти визначено у відсотках відповідної мінімальної
вартості імпортних автомобілів, зазначених у додатку N 1 до цієї
постанови. Ставки акцизного збору та ввізного мита на транспортні засоби
обчислюються відповідно до Закону України від 24.05.96 р.
N 216/96-ВР "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі
транспортні засоби та шини до них". Зупинимося на конкретному прикладі розрахунку належних до
сплати податків і зборів при ввезенні легкового автомобіля на
митну територію України. Наприклад, підприємство придбало за кордоном автомобіль марки
"Opel" вартістю 3000 дол. США з об'ємом циліндра двигуна 1500 куб.
см 1996 року випуску. На дату розмитнення курс 1 дол. США - 4,0 грн., курс 1 євро -
4,2 грн.
1. Акцизний збір Законом України від 24.05.96 р. N 216/96-ВР "Про ставки
акцизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби та
шини до них" встановлено, що акцизний збір з транспортних засобів,
що імпортуються в Україну, сплачується у валюті України за
валютним (обмінним) курсом Національного банку України, який діяв
на день подання митної декларації. Визначені цим Законом транспортні засоби, незалежно від
країни їх виробництва, які ввозяться (пересилаються) на митну
територію України громадянами України, іноземними громадянами та
особами без громадянства, підлягають обкладенню всіма видами
податків, встановлених для імпортованих товарів (податок на додану
вартість, ввізне мито, акцизний збір тощо), якщо інше не
передбачено міжнародними договорами України. Відповідно до Закону для обчислення суми акцизного збору
застосовуються ставки акцизного збору в екю за 1 куб. см залежно
від об'єму двигуна автомобіля. Національний банк України своїм листом від 29.12.98 р.
N 13-311/1399 ( v1399500-98 ) повідомив, що замість однієї одиниці
екю введено одиницю євро. Ставка акцизного збору на автомобіль з об'ємом двигуна 1500
куб. см становить 0,2 євро. Сума акцизного збору дорівнює: 1500 куб. см x 0,2 євро x 4,2 грн. = 1260 грн.
2. Ввізне мито Відповідно до вищеназваного Закону ставка ввізного мита на
автомобіль з об'ємом двигуна 1500 куб. см становить 0,1 євро. Сума ввізного мита: 1500 куб. см x 0,1 євро x 4,2 грн. = 630 грн.
3. Митні збори У додатку до постанови Кабінету Міністрів України від
27.01.97 р. N 65 "Про ставки митних зборів" (із змінами і
доповненнями) ( 65-97-п ) встановлено, що за митне оформлення
товарів та інших предметів при митній вартості більш ніж 1000 дол.
США ставка митного збору становить 0,2 відсотка митної вартості
товарів. Постановою Кабінету Міністрів України від 19.05.99 р. N 840
( 840-99-п ) внесено зміни до постанови N 65 ( 65-97-п ) та
установлено, що на період з 01.07.99 р. до 31.12.99 р. до митного
збору за митне оформлення товарів, які імпортуються на Митну
територію України, додатково включається збір у розмірі двох
відсотків митної вартості товарів із спрямуванням одержаних коштів
до Державного бюджету України. Законом України від 05.02.92 р. N 2097-XII "Про єдиний митний
тариф" (із змінами та доповненнями) встановлено, що нарахування
мита на товари та інші предмети, що підлягають митному обкладенню,
провадиться на базі їх митної вартості, тобто ціни, яка фактично
сплачена або підлягає сплаті за них на момент перетину митного
кордону України. При визначенні митної вартості до неї включаються
ціна товару, зазначена в рахунку-фактурі, а також такі фактичні
витрати, якщо їх не включено до рахунку-фактури: на
транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та
страхування до пункту перетину митного кордону України; комісійні
та брокерські; плата за використання об'єктів інтелектуальної
власності, що належить до даних товарів та інших предметів і яка
повинна бути оплачена імпортером (експортером) прямо чи побічно як
умова їх ввезення (вивезення). При явній невідповідності заявленої митної вартості товарів
та інших предметів вартості, що визначається відповідно до
положень цієї статті, або у разі неможливості перевірки її
обчислення митні органи України визначають митну вартість
послідовно на основі цін на ідентичні товари та інші предмети, цін
на подібні товари та інші предмети, що діють у провідних країнах -
експортерах зазначених товарів та інших предметів. У разі якщо фактично сплачено за транспортування,
перевантаження та страхування автомобіля 100 дол. США, то при
обчисленні митних зборів митна вартість автомобіля приймається у
розмірі 3100 дол. США. [(3100 дол. США x 4,0 грн.) х 2,2] : 100 = 272,80 грн.
4. Гербовий збір Відповідно до Закону України від 13.05.99 р. N 643-XIV
( 643-14 ) "Про гербовий збір" гербовий збір - це
загально-державний збір, який підлягає обов'язковій сплаті
суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності при ввезенні на митну
територію України товарів, предметів і транспортних засобів в
порядку, встановленому цим Законом. Об'єктом справляння гербового збору є визначена у ввізній
вантажній митній декларації митна вартість транспортних засобів,
які ввозяться на митну територію України для їх вільного
використання, а для транспортних засобів, які ввозяться з метою
транзиту через митну територію України або у режимі їх тимчасового
ввезення на митну територію України, - вантажна митна декларація. Відстрочка або розстрочка сплати гербового збору не
допускається. Пропуск товарів та інших предметів через митний,
кордон України для їх вільного використання, транзиту або
тимчасового ввезення на митну територію України до моменту
фактичної сплати гербового збору у повному обсязі не допускається. Платниками гербового збору є суб'єкти зовнішньоекономічної
діяльності, які здійснюють декларування товарів та інших предметів
місцем походження з інших країн, які ввозяться на митну територію
України під будь-якими видами митних режимів. Розміри ставок гербового збору визначено ст. 4 Закону залежно
від суми митної вартості транспортних засобів, зазначеної у
ввізній вантажній митній декларації, перерахованої в гривні за
офіційним обмінним курсом Національного банку України, що діяв на
момент подання такої декларації.
------------------------------------------------------------------ | Сума митної вартості товарів, | Розмір гербового | | зазначена у ввізній вантажній митній | збору (у гривнях) | | декларації (у гривнях) | | |--------------------------------------+-------------------------| | від 1001 до 50000 | 200 | ------------------------------------------------------------------
Сума митної вартості автомобіля, зазначена у ввізній
вантажній митній декларації, -12000 грн. (3000 x 4,0 = 12000). Розмір гербового збору - 200 грн.
5. Податок на додану вартість Товари, які ввозяться (пересилаються) в Україну, обкладаються
податком на додану вартість за ставкою, установленою Законом
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ). Відповідно до п. 4.3 ст. 4 цього Закону для товарів, які
ввозяться (пересилаються) на митну територію України платниками
податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість
таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній
митній декларації з урахуванням витрат на транспортування,
навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до
пункту перетину Митного кордону України, сплати брокерських,
агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з
ввезенням (пересиланням) таких товарів, плати за використання
об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів,
акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів
(обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість,
що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами
України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за
валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на
момент виникнення податкових зобов'язань. Датою виникнення податкових зобов'язань при ввезенні товарів
є дата оформлення ввізної митної декларації із зазначенням у ній
суми ПДВ, що підлягає сплаті. Для обчислення суми податку необхідно враховувати норми
постанови Кабінету Міністрів України від 24.10.96 р. N 1282
( 1282-96-п ). Постановою визначено мінімальну митну вартість для
нового автомобіля "Opel" з об'ємом циліндра двигуна 1500 куб. см -
8000 дол. США.
Мінімальна митна
вартість нових імпортних автомобілів
(витяг із постанови N 1282 ( 1282-96-п ))
(у доларах США)
----------------------------------------------------------------- Країна та | Об'єм двигуна, куб. см марка автомобіля |-------------------------------------------- | до 1000 | 1001- | 1501- | 2201- |більш як | | 1500 | 2200 | 3000 | 3000 ------------------------------------------------------------------ OPEL 6000 8000 10000 15000 2500 ------------------------------------------------------------------
У нашому прикладі - автомобіль 1996 року випуску, тому
коефіцієнт визначення мінімальної митної вартості автомобіля - 70%
(понад три роки). Сума податку на додану вартість розраховується за формулою: С пдв = (В + Са + См + Г) x П : 100, де С пдв - сума податку на додану вартість; В - митна вартість; Са - сума акцизного збору; См - сума ввізного мита; Г - розмір гербового збору; П - ставка податку на додану вартість (20%). [(8000 дол. США x 70% x 4,0 грн.) + 1260 грн. + 630 грн. +
+ 200 грн.) x 20)) : 100 = 4898 грн.
Загальна сума податків, що підлягає сплаті: 1260 + 630 + 272,8 + 200 + 4898 = 7260,80 грн.
Ольга Нідзельська, оглядач "Вісника податкової служби
України"
// Вісник податкової служби України. - N 38. - 1999. - С.32-35.
_________________________________________________________________
Розділ VI
Про Закон, що "лікуватиме хворі підприємства"
З 1 жовтня 1999 року вводиться в дію положення Закону України
від 30.06.99 р. N 784-XIV "Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом" ( 784-14 ) стосовно
ліцензування Агентством з питань банкрутства діяльності фізичних
осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють її як
арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією,
ліквідатори). Інші положення названого Закону діятимуть з 1 січня
2000 року (стосовно сільськогосподарських товаровиробників - з 1
січня 2004 року). Закон структуровано таким чином, що майже половину його
тексту присвячено запобіганню банкрутству суб'єктів
підприємницької діяльності, його досудовим та судовим санаційним
процедурам, четверту частину - особливостям застосування положень
до окремих суб'єктів господарювання: містоутворюючих та особливо
небезпечних підприємств, селянських (фермерських) господарств,
страхових організацій та професійних учасників ринку цінних
паперів, а також громадян-підприємців, і лише 15,5% - щодо
ліквідації боржника, визнаного арбітражним судом банкрутом. Положення Закону викладено в 356 пунктах та 450 підпунктах і
частинах, які згруповано до 53 статей у 7 розділах. При підготовці до другого читання було враховано 144
пропозицій народних депутатів України, а до третього і (повторного
другого) читання - 327. Завдяки новому механізму банкрутства, основне спрямування
якого - "вилікувати хворі підприємства", за прогнозами фахівців
удасться запобігти значних втрат, які щорічно наносяться
держбюджету і становлять за останні два з половиною роки 365 млн.
грн., зменшити бюджетні витрати по фіктивних фірмах, що
створювались для разових операцій з переведення коштів до
"офшорних" зон та "податкових гаваней", для підгонки сум
"відшкодування" ПДВ з держбюджету (такі збитки становлять 308,3
млн. грн.). Для зручності в користуванні пропонується технологічна схема
дії Закону, опублікованого в "Голосі України" 30.08.99 р.,
"Урядовому кур'єрі" 15.09.99 р., в чотирьох рівнях: арбітражний
суд; арбітражний керуючий; боржник; кредитори - з визначенням
термінів провадження справи на всіх її стадіях (по вертикалі), а
також дії учасників судового процесу в ході застосування судових
процедур банкрутства: розпорядження майном боржника; мирова угода;
санація (відновлення платоспроможності) боржника; ліквідація
банкрута (по горизонталі).
Степан Варгіч, заступник голови Агентства з питань
банкрутства
// Вісник податкової служби України. - N 38. - 1999. - С.42.
_________________________________________________________________
Розділ VII
ЗАПИТАННЯ - ВІДПОВІДІ
1. Оподаткування прибутку підприємств
1.1 Податок на ощадні сертифікати
Платником податку отримано прибутки від продажу (розміщення)
емітованих ним ощадних сертифікатів. Чи оподатковується ця сума
податком на прибуток?
Статтею 4 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" від 22.05.97 р. ( 334/94-ВР, 283/97-ВР ) визначено,
що до валового доходу платник податків включає суму загальних
доходів від продажу товарів, у тому числі допоміжних і
обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а
також доходи від продажу цінних паперів (крім операцій з їх
первинного випуску (розміщення) і операцій з їх кінцевого
погашення (ліквідації) (пп. 4.1.1). Підпунктом 7.9.3 п. 7.9 ст. 7 цього Закону визначено порядок
оподаткування операцій з борговими вимогами і зобов'язаннями, у
якому зазначено, що доходи, отримані платником, податку від
продажу (розміщення) емітованих ним ощадних сертифікатів,
включаються до валових доходів платника податку у податковому
періоді, в якому було здійснено продаж (розміщення). До законодавчого врегулювання неоднозначного тлумачення
терміна "розміщення" цінних паперів при оподаткуванні доходів
платника від продажу (розміщення) ощадних сертифікатів платнику
слід керуватися пп. 7.9.3 п. 7.9 ст. 7 зазначеного Закону.
// Вісник податкової служби України. - N 38. - 1999. - С.11. _____
1.2 Консолідований податок на прибуток
Платник податків має філії без статусу юридичної особи і з
01.01.98 р. сплачує консолідований податок на прибуток до бюджетів
територіальних громад за місцезнаходженням філій. Чи поширюється
дія ст. 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) щодо визначення об'єкта оподаткування з урахуванням
негативного значення такого об'єкта за результатами роботи за 1997
рік?
Якщо в умовах чинності Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) у другому півріччі 1997 р.
структурні підрозділи платника податку були самостійними
платниками, на них поширювалася дія ст. 6 Закону, як і на всіх
інших платників з числа резидентів. З переходом на консолідовану сплату податку на прибуток з
01.01.98 р. змінилися порядок визначення об'єкта оподаткування
платника і сам платник. Сплата податку до бюджету територіальних
громад за місцем знаходження філій провадиться за результатами
нового податкового періоду. Філії подають до податкового органу за своїм
місцезнаходженням розрахунок податкових зобов'язань при сплаті
консолідованого податку, визначеного розрахунково виходячи із
загальної суми податку, нарахованого платником податку і
розподіленого пропорційно питомій вазі валових витрат філій та
амортизаційних відрахувань, нарахованих по основних фондах
платника податку, розташованих за місцезнаходженням філії у
загальній сумі валових витрат і амортизаційних відрахувань цього
платника податку, тобто в порядку, передбаченому пп. 2.1.3 п. 2.1
ст. 2 Закону. Цим порядком непередбачено включення негативного значення
об'єкта оподаткування структурних підрозділів платника, що
утворився до переходу на консолідовану сплату податку при
визначенні об'єкта оподаткування при консолідованій сплаті.
// Вісник податкової служби України. - N 38. - 1999. - С.11. _____
1.3 Погашення заборгованості за рахунок ПДВ
У зв'язку з набранням чинності Указом Президента України "Про
деякі зміни в оподаткуванні", яка заборгованість може погашатися
за рахунок сум відшкодування ПДВ?
Указ Президента України "Про деякі зміни в оподаткуванні" від
07.08.98 р. N 857/98 набрав чинності з 01.10.98 р. Відповідно до цього Указу сума бюджетного відшкодування
податку на додану вартість може бути зарахована в рахунок
погашення наявної заборгованесті з податків і зборів, що
зараховуються до держбюджету. Наприклад, нараховано податок на
прибуток за рахунок зміни понижуючого коефіцієнта з 0,7 на 0,6,
збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків
Чорнобильської катастрофи і соціального захисту населення, Фонду
соціального страхування, Фонду сприяння зайнятості, Державного
інноваційного фонду, акцизний збір.
// Вісник податкової служби України. - N 38. - 1999. - С.12. _____
1.4 Присвоєння реєстраційних номерів
Який порядок присвоєння реєстраційних номерів первинним
профспілковим організаціям?
Наказом від 03.08.98 р. N 380 ДПА України затверджено порядок
присвоєння реєстраційних (облікових) номерів деяким категоріям
платників податку: - постійним представництвам нерезидентів в Україні; - учасникам договору про спільну діяльність на території
України без створення юридичної особи; - первинним профспілковим організаціям. Якщо у платника податку, який одержав реєстраційний
(обліковий) номер платника податку, відповідно до чинного
законодавства виникають зобов'язання щодо сплати податку на додану
вартість, він також має зареєструватися: в державному податковому
органі як платник ПДВ.
// Вісник податкової служби України. - N 38. - 1999. - С.12.
Відповіді підготовлено за сприяння начальника Головного
управління прямих податків ДПА України А.П. Фурмана
_________________________________________________________________
2. Податок на додану вартість
2.1 Податкові зобов'язання
На яку дату виникають податкові зобов'язання за операціями з
продажу товарів (робіт, послуг), оплата за які здійснюється за
рахунок бюджетних коштів, якщо такі кошти надходять частками?
Відповідно до пп. 7.3.5 п. 7.3 ст. 7 Закону України від
03.04.97 р. N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" датою
виникнення податкових зобов'язань у разі продажу товарів (робіт,
послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження
таких коштів на розрахунковий рахунок платника податку або дата
отримання відповідної компенсації у будь-якому іншому вигляді,
включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його
зобов'язаннями перед таким бюджетом. Враховуючи зазначену норму Закону, на дату надходження (в
повному обсязі або частками) бюджетних коштів (виключно з
бюджетного рахунку через управління Державного казначейства) на
розрахунковий рахунок платника податку або дату отримання
відповідної компенсації в будь-якому іншому вигляді в оплату
поставлених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у продавця
таких товарів (робіт, послуг) виникають податкові зобов'язання
виходячи з суми перерахованих (у повному обсязі або частками)
коштів або суми компенсації, отриманої в будь-якому іншому
вигляді.
// Вісник податкової служби України. - N 38. - 1999. - С.28.
_____
2.2 Дотації
Який порядок обкладання податком на додану вартість дотацій,
що отримують житлово-комунальні господарства з бюджету як
компенсацію вартості комунальних послуг? Чи мають такі
господарства право на податковий кредит?
Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України від 03.04.97 р.
N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" база оподаткування
операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з
їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або
регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору,
ввізного мита, інших загальнодержавних податків і зборів
(обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість,
що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами
України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної)
вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і
не-матеріальних активів, що передаються платнику податку
безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з
компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих
(виконаних, наданих) таким платником податку. Таким чином, сума будь-якої компенсації до товарів (робіт,
послуг), продаж яких здійснюється за вільними цінами, незалежно
від якої особи вона отримана, включається до бази обкладення ПДВ.
При операціях з продажу товарів (робіт, послуг) за регульованими
цінами (тарифами), встановленими згідно з чинним законодавством
державними органами України, базою обкладення ПДВ буде регульована
ціна (тариф). Зважаючи на викладене, а також враховуючи те, що відповідно
до нормативно-правов их актів вартість житлово-комунальних послуг
підлягає державному регулюванню, базою обкладення ПДВ буде розмір
регульованої ціни (тарифу). Бюджетні кошти (дотації), що надійшли у зв'язку з
компенсацією житлово-комунальн их послуг понад встановлений
місцевими органами виконавчої влади тариф і використовуються для
покриття збитків житлово-комунальних господарств, не входять до
бази обкладення ПДВ. При відшкодуванні (дотаціях) з місцевого бюджету частини
тарифу, встановленого органами виконавчої влади, що не сплачена
населенням у зв'язку з отриманням будь-яких пільг з оплати
житлово-комунальних послуг, такі відшкодування підлягають
обкладенню ПДВ у складі тарифу. Що стосується податкового кредиту, то відповідно до норм
пп. 7.4.1, 7.4.3 та 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) платник податку на додану
вартість має право на податковий кредит лише в частині, яка
сплачена (нарахована) платником податку у зв'язку з придбанням
товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу
валових витрат виробництва та основних фондів чи нематеріальних
активів, що підлягають амортизації. По придбаних товарах (роботах,
послугах), вартість яких не відноситься до складу валових витрат
виробництва і не підлягає амортизації, податки, сплачені у зв'язку
з придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел
фінансування і до складу податкового кредиту не включаються. Щодо включення до валових доходів підприємства коштів, що
виділяються з бюджету міста, то згідно з п. 4.1 ст. 4 Закону
України від 22.05.97 р. N 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку
підприємств" (із внесеними змінами та доповненнями) валовий дохід
- загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності,
отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій,
матеріальній або нематеріальних формах як на території України, її
континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні,
так і за їх межами. Водночас пп. 4.1.6 ст. 4 цього Закону
визначено, що до складу валового доходу включаються доходи з інших
джерел та від позареалізаційних операцій, у тому числі у вигляді
сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку
у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно
наданих платнику податку у звітному періоді. Таким чином, у разі отримання підприємствами коштів на
безоплатній основі, що виділялися з бюджету міста, такі доходи є
безоплатного фінансовою допомогою і відповідно до норм
вищезазначеного Закону включаються до валового доходу таких
підприємств. Що стосується питання дотацій і субсидій, то на сьогодні
чинним законодавством України, а саме Законом України "Про
бюджетну систему в Україні" ( 512-12 ), законами з питань
оподаткування не надано визначення бюджетних дотацій і субсидій,
зокрема тих, що одержуються на рівні суб'єктів господарювання, які
б не включалися до валових доходів платника податну. Таким чином, підприємства, установи та організації не мають
підстав не включати з метою оподаткування до складу валових
доходів кошти, отримані ними у вигляді бюджетних дотацій і
субсидій.
// Вісник податкової служби України. - N 38. - 1999. - С.28-29.
_____
2.3 Збір від продажу паливно-мастильних матеріалів
Чи включаються до бази обкладення податком на додану вартість
збір у розмірі 7 відсотків від продажу паливно-мастильних
матеріалів?
Законом України від 15.07.99 р. N 977-XIV "Про внесення змін
до деяких законів України з метою стимулювання інвестиційної
діяльності" ( 977-14 ) внесено зміни до п. 4.1 ст. 4 Закону
України від 03.04.97 р. N 168/97-ВР "Про податок на додану
вартість", яким визначено базу для обкладення податком на додану
вартість при проведенні операцій з продажу товарів (робіт,
послуг). Суть змін полягає в тому, що при визначенні бази
оподаткування до договірної (контрактної) вартості, встановленої
за вільними або регульованими цінами (тарифами), з урахуванням
акцизного збору, ввізного мита, замість інших податків та зборів
(обов'язкових платежів) включаються загальнодержавні податки та
збори (обов'язкові платежі), за винятком ПДВ, що включаються в
ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань
оподаткування. До загальнодержавних податків та зборів належать податки та
збори (обов'язкові платежі), перелік яких установлено ст. 14
Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ). Крім того,
ст. 2 цього Закону встановлено, що до Державного бюджету України
також включаються державні цільові фонди. При цьому відрахування
та збори на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання
автомобільних доріг загального користування України зараховуються
на окремі рахунки відповідних бюджетів та використовуються
виключно на фінансування дорожнього господарства України в
порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від
02.02.93 р. N 83 ( 83-93-п ) із змінами і доповненнями до неї. Поряд з цим Прикінцевими положеннями Закону України від
16.12.97 р. N 724/97 "Про внесення змін до Закону України "Про
джерела фінансування дорожнього господарства України" з
урахуванням змін і доповнень до нього ( 724/97-ВР ) (набирає
чинності з 1 січня 2000 року, крім пунктів 2 і 3 розділу 11
Прикінцевих положень) передбачено, що термін дії Закону України
"Про внесення змін до Закону України "Про систему оподаткування"
( 221/97-ВР ) продовжено до 1 січня 2000 року. Починаючи з 1 січня
2000 року правові основи забезпечення фінансування витрат,
пов'язаних з будівництвом, реконструкцією, ремонтом і утриманням
доріг, регулюватимуться Законом України "Про джерела фінансування
дорожнього господарства України" ( 1562-12 ), який також
передбачає створення Державного дорожнього фонду України у складі
державного бюджету. Підсумовуючи вищевикладене, а також враховуючи те, що Законом
України "Про Державний бюджет України на 1999 рік" ( 378-14 )
передбачено, що до доходів Державного бюджету України на 1999 рік
зараховуються надходження відрахувань на будівництво,
реконструкцію і утримання автомобільних доріг загального
користування, одним із джерел наповнення яких є збір від продажу
паливно-мастильних матеріалів у розмірі 7 відсотків від вартості
реалізованих нафтопродуктів, такий збір включається до бази
обкладення ПДВ при проведенні операцій з продажу таких
нафтопродуктів.
// Вісник податкової служби України. - N 38. - 1999. - С.28-29. _____
2.4 Будівництво житла
Особливості обкладання податком на додану вартість операцій з
будівництва житла 1994-1999 рр.
У період дії Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92
р. N 14-92 "Про податок на добавлену вартість", який був чинним до
1 жовтня 1997 року, вартість робіт з будівництва об'єктів
соціальної сфери і житла звільнялася від обкладення ПДВ. Починаючи з 1 жовтня 1997 року Законом України від 03.04.97
р. N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" пільговий режим
обкладення податком на додану вартість встановлено для робіт з
будівництва житла, що здійснюється за рахунок коштів фізичних
осіб, та передачі такого житла у власність таким фізичним особам.
Тобто цю пільгу обмежено джерелом фінансування. При цьому відповідно до роз'яснення Комітету Верховної Ради
України з питань фінансів і банківської діяльності від 24.10.97 р.
N 06-10/782 ( v_782450-97 ) фізичні особи повинні здійснювати
перерахування коштів будівельним організаціям з належних таким
фізичним особам банківських рахунків або в безготівковому порядку
через банківські установи. У разі якщо фізичні особи купують житло
у будівельних організацій за готівку або здійснюють виплати з
анонімних банківських рахунків, запроваджених Президентом України,
вартість робіт з будівництва житла підлягає обкладенню ПДВ
незалежно від того, чи було здійснено таку оплату в готівковому
або анонімному вигляді повністю чи частково. Таким чином, відповідно до Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 169/97-ВР ) від ПДВ звільнено виконання робіт з
будівництва житла лише за рахунок коштів фізичних осіб, і
перерахування цих коштів повинно здійснюватися в наведеному вище
порядку. Оскільки Законом України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) визначено, що кошти - це гривня або
іноземна валюта, то в разі виконання робіт з будівництва житла для
фізичних осіб з розрахунками товарно-матеріальними цінностями,
зокрема цеглою, блоками, залізобетонними панелями тощо, такі
роботи підлягають обкладенню ПДВ у загальновстановленому порядку. Виходячи з вищевикладеного, при проведенні розрахунків за
виконані роботи в іншій, ніж грошова, формі ці роботи з
будівництва житла підлягають обкладенню ПДВ відповідно до вимог
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 169/97-ВР ) та
п. 12 Указу Президента України від 07.08.99 р. N 857/98 "Про деякі
зміни в оподаткуванні", оскільки така операція належить до
категорії бартерних. З метою реалізації пріоритетів у забезпеченні населення
України житлом і стимулювання інвесторів і забудовників 14.07.99
р. Верховна Рада України прийняла Закон України "Про внесення змін
до Закону України "Про податок на додану вартість" ( 942-14 ),
яким передбачено, що з 1 січня 2000 року звільняються від
оподаткування операції з виконання робіт (вартість робіт) з
будівництва житла незалежно від джерел фінансування. Разом з тим, для поліпшення фінансового стану будівельних
організацій, упорядкування проведення розрахунків за операціями з
виконання підрядних будівельних робіт 14.05.99 р. Верховна Рада
України прийняла Закон України "Про внесення доповнення до ст.11
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 645-14 ), яким
передбачено, що до 1 січня 2001 року за операціями з виконання
підрядних будівельних робіт суб'єктами підприємницької діяльності,
які не перейшли на визначення дати виникнення податкових
зобов'язань на умовах, установлених для виконання контрактів,
визнаних довгостроковими відповідно до Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ), датою
виникнення податкових зобов'язань є дата зарахування коштів на
банківський рахунок платника податку, датою виникнення права на
податковий кредит є дата списання коштів з банківського рахунку в
оплату товарів (робіт, послуг).
// Вісник податкової служби України. - N 38. - 1999. - С.30.
Відповіді підготовлено заступником начальника управління
організації справляння на додану вартість Головного управління ДПА
України Д. Г. Пономаренко та головним державним податковим інспектором Головного управління
непрямих податків ДІІА України С.І. Мережкою
_________________________________________________________________
3. Збір на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства
3.1 Об'єкт оподаткування
Чи включається до об'єкта оподаткування при обчисленні збору
на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства ПДВ?
Статтею 2 Закону України від 09.04.99 р. N 587-XIV ( 587-14 )
"Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства"
визначено, що об'єктом оподаткування є виручка, одержувана від
реалізації в оптово-роздрібній торговельній мережі алкогольних
напоїв та пива. Відповідно до Інструкції про порядок заповнення форм річного
бухгалтерського звіту підприємства, затвердженої наказом Мінфіну
від 18.08.95 р. N 139 та зареєстрованої в Мін'юсті України
01.09.95 р. за N 321/857 ( z0321-95 ), до складу виручки від
реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), у тому числі
алкогольних напоїв та пива, включаються також суми ПДВ та
акцизного збору, інших зборів і надбавок, які включено до
продажної (відпускної) ціни.
// Вісник податкової служби України. - N 38. - 1999. - С.36. _____
3.2 Імпорт
Хто й коли повинен сплачувати збір на розвиток
виноградарства, садівництва і хмелярства у разі ввезення в Україну
алкогольних напоїв та пива?
Пунктом 1 Порядку справляння збору та використання коштів на
розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства визначене, що
зазначений збір справляється у разі реалізації алкогольних напоїв
та пива, включаючи імпортовані. Тому у разі ввезення в Україну
алкогольних напоїв та пива платником збору є суб'єкт
підприємницької діяльності - імпортер, який отримує виручку від
реалізації на території України зазначених товарів.
// Вісник податкової служби України. - N 38. - 1999. - С.36. _____
3.3 Оптова торгівля
Підприємство оптової торгівлі реалізує підприємству
роздрібної торгівлі широкий асортимент продукції, кошти за яку
надходять частинами. Як у такому разі визначити суму виручки від
реалізації, що підлягає обкладанню збором на розвиток
виноградарства, садівництва і хмелярства?
Якщо підприємство оптової торгівлі реалізує широкий
асортимент продукції, наприклад, алкогольні напої, пиво, крупи,
олію тощо, одному покупцю (дрібнооптовій базі, підприємству
роздрібної торгівлі тощо) і сплату за цю продукцію передбачено
частинами в міру її реалізації кінцевим споживачам, то в такому
разі на алкогольні напої та пиво слід виписувати окремі накладні,
а покупець повинен перераховувати підприємству оптової торгівлі
кошти за алкогольні напої та пиво окремими платіжними дорученнями.
// Вісник податкової служби України. - N 38. - 1999. - С.36. _____
3.4 Фірмові магазини
Хто є платником збору у разі реалізації алкогольних напоїв та
пиво через фірмові магазини підприємств-виробників, якщо зазначені
магазини не є суб'єктами підприємницької діяльності? Чи є
платником збору фірмовий магазин підприємства - виробника
алкогольних напоїв, якщо зазначений магазин є структурним
підрозділом підприємства?
Відповідно до Інструкції про порядок обліку платників
податків, затвердженої наказом ДПА України від 19.02.98 р. N 80
( z0172-98 ) (в редакції наказу ДПА України від 17.11.98 р. N 552)
і зареєстрований в Мін'юсті 14.12.98р. за N 791/3231 ( z0791-98 ),
філії, представництва, відділення та інші відокремленні підрозділи
платників податків - юридичних осіб, що не мають статусу юридичної
особи, але мають банківські рахунки, ведуть окремий бухгалтерський
облік своєї діяльності, складають окремий баланс, є платниками
податків. Якщо фірмовий магазин не є суб'єктом підприємницької
діяльності, то незалежно від цього він є відокремленим підрозділом
юридичної особи - підприємства-виробника і відповідно до
зазначеної Інструкції є платником податків, у тому числі платником
збору. У разі реалізації алкогольних напоїв через фірмові магазини,
які є структурними підрозділами підприємства-виробника, тобто не
мають банківських рахунків, не ведуть окремий бухгалтерський облік
своєї діяльності, не складають окремий баланс, платником податку є
підприємство-виробн ик, оскільки відповідно до ст.15 Закону
України від 19.12.95 р. N 481/95-ВР "Про державне регулювання
виробництва, відпуску та торгівлі спиртом етиловим, коньячним і
плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами" роздрібна
торгівля алкогольними напоями може здійснюватися суб'єктами
підприємницької діяльності всіх форм власності, в тому числі її
виробниками, за наявності у них спеціальних дозволів (ліцензій).
// Вісник податкової служби України. - N 38. - 1999. - С.36-37. _____
3.5 Збір у складі ціни
Чи включається до ціни алкогольних напоїв та пива сума
одновідсоткового збору на розвиток виноградарства, садівництва і
хмелярства?
Законом України від 09.04.99 р. N 587-XIV "Про збір на
розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства" ( 587-14 )
визначено, що об'єктом оподаткування є виручка, одержувана від
реалізації в оптово-роздрібній торговельній мережі алкогольних
напоїв та пива у розмірі одного відсотка від об'єкта
оподаткування. Порядок справляння збору та використання коштів на
розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства затверджено
постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 р. N 1170
( 1170-99-п ). Відповідно до пп. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону України від
22.05.97 р. N 283/97-ВР "Про внесення змін до Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат
включаються суми внесених (нарахованих) податків, зборів
(обов'язкових платежів), установлених Законом України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ), за винятком податків, зборів
(обов'язкових платежів), передбачених пп. 5.3.3, 5.3,4, та пені,
штрафів, неустойок, передбачених пп. 5.3.5 цієї статті. Виходячи з викладеного, нарахована сума збору відноситься на
валові витрати і відповідно до п. 4 цього Порядку включається до
валових витрат у декларації про одержаний прибуток.
// Вісник податкової служби України. - N 38. - 1999. - С.37. _____
3.6 Магазини безмитної торгівлі
Чи є платниками збору магазини безмитної торгівлі?
Статтею 1 Закону України від 09.04.99 р. N 587 "Про збір на
розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства" ( 587-14 )
визначено, що платниками збору на розвиток виноградарства,
садівництва і хмелярства є суб'єкти підприємницької діяльності
незалежно від форм власності та підпорядкування, які реалізують в
оптово-роздрібній торговельній мережі алкогольні напої та пиво.
Зазначене поширюється і на магазини безмитної торгівлі, які
відповідно до законодавства є суб'єктами підприємницької
діяльності (юридичними особами), якщо вони реалізують алкогольні
напої та пиво.
// Вісник податкової служби України. - N 38. - 1999. - С.37. _____
3.7 Додатковий субрахунок
Чи має право підприємство - виробник алкогольних напоїв чи
пива застосувати додатковий субрахунок для бухгалтерського обліку
збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства?
Відповідно до Вказівок щодо організації бухгалтерського
обліку в Україні, затверджених наказом Мінфіну України від
15.01.98 р. N 10 і зареєстрованих в Мін'юсті 03.02.98 р. за
N 64/2504 ( z0064-98 ), для бухгалтерського обліку окремих
специфічних господарських операцій підприємства можуть
застосовувати додаткові субрахунки (рахунки другого порядку) із
збереженням номерів (кодів) діючого плану рахунків.
// Вісник податкової служби України. - N 38. - 1999. - С.37. _____
3.8 Платники єдиного податку
Чи є платниками збору на розвиток виноградарства, садівництва
і хмелярства суб'єкти підприємницької діяльності, які відповідно
до законодавства є платниками єдиного податку?
Статтею 1 Закону України від 09.04.99 р. N 587-XIV "Про збір
на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства" ( 587-14 )
не передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які
відповідно до Указу Президента України від 28.06.99 р. N 746/99
"Про внесення змін до Указу Президента України від 3 квітня 1998
року N 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та
звітності суб'єктів малого підприємництва" є платниками єдиного
податку, не відносяться до платників збору на розвиток
виноградарства, садівництва і хмелярства. Тому в разі реалізації
такими суб'єктами алкогольних напоїв та пива вони є платниками
збору на загальних підставах.
// Вісник податкової служби України. - N 38. - 1999. - С.38. _____
3.9 Платники фіксованого сільськогосподарського податку
Чи є платниками збору на розвиток виноградарства, садівництва
і хмелярства суб'єкти підприємницької діяльності, які відповідно
до законодавства є платниками фіксованого сільськогосподарського
податку?
Законом України від 17.12.98 р. N 320-XIV "Про фіксований
сільськогосподарський податок" ( 320-14 ) визначено механізм
справляння фіксованого сільськогосподарсь кого податку, що
сплачується сільськогосподарськими товаровиробниками у грошовій
формі або у вигляді поставок сільськогосподарської продукції. Відповідно до ст. 1 цього Закону фіксований
сільськогосподарський податок сплачується в рахунок таких податків
і зборів (обов'язкових платежів): податку на прибуток підприємств; плати (податку) за землю; податку з власників транспортних засобів та інших самохідних
машин і механізмів; комунального податку; збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок
державного бюджету; збору до Фонду для здійснення заходів щодо
ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального
захисту населення; збору на обов'язкове соціальне страхування; збору на будівництво, реконструкцію, ремонті утримання
автомобільних доріг загального користування Україні; збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; збору до Державного інноваційного фонду України; плати за придбання торгового патенту на здійснення
торговельної діяльності; збору за спеціальне використання природних ресурсів (щодо
користування водою для потреб сільського господарства). Інші податки та збори (обов'язкові платежі), визначені
Законом України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ),
сплачуються сільськогосподарськими товаровиробниками у порядку і
розмірах, визначених законодавчими актами України. Законом України від 09.04.99 р. N 588-XIV "Про внесення змін
до Закону України "Про систему оподаткування" ( 588-14 ) частину
першу ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування"
( 1251-12 ) доповнено п. 21 "збір на розвиток виноградарства,
садівництва і хмелярства", тобто цей збір включено до переліку
загальнодержавних. Враховуючи зазначене, суб'єкти підприємницької діяльності
незалежно від форм власності та підпорядкування, які реалізують в
оптово-роздрібній торговельній мережі алкогольні напої та пиво і
відповідно до Закону України від 09.04.99 р. N 587-XIV "Про збір
на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства" ( 587-14 ) є
платниками збору на розвиток виноградарства, садівництва і
хмелярства, незалежно від того, сплачують вони фіксований
сільськогосподарський податок чи ні, повинні сплачувати цей збір
на загальних підставах.
// Вісник податкової служби України. - N 38. - 1999. - С.38. _____
3.10 Неодноразовий перепродаж
Хто із суб'єктів підприємницької діяльності є платником
збору, якщо одна й та ж партія алкогольних напоїв та пива
неодноразово перепродається на території України?
Статтею 1 Закону України від 09.04.99 р. N 587-XIV "Про збір
на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства" ( 587-14 )
визначено, що платниками збору на розвиток виноградарства,
садівництва і хмелярства є суб'єкти підприємницької діяльності
незалежно від форм власності та підпорядкування, які реалізують в
оптово-роздрібній торговельній мережі алкогольні напої та пиво. Порядок справляння збору та використання коштів на розвиток
виноградарства, садівництва і хмелярства затверджено постановою
Кабінету Міністрів. України від 29.06.99 р. N 1170 ( 1170-99-п ).
Пунктом 2 цього Порядку визначено, що в разі надходження
алкогольної продукції та пива від товаровиробників безпосередньо в
роздрібну торгівлю платником збору є суб'єкт роздрібної торгівлі
незалежно від форм власності та підпорядкування, а в разі
надходження алкогольної продукції та пива з оптово-торговельної
мережі - суб'єкт оптової торгівлі. У разі кількаразового перепродажу однієї й тієї самої партії
алкогольних напоїв та пива платником збору є суб'єкт
підприємницької діяльності, який отримав зазначену партію від
товаровиробника і одержав виручку від її реалізації.
// Вісник податкової служби України. - N 38. - 1999. - С.38.
Відповіді підготувала головний державний податковий інспектор
Головного управління непрямих податків ДПА України С.В. Підтілок
_________________________________________________________________
4. Прибутковий податок з громадян
4.1 Пільги сім'ям загиблих військовослужбовців
Чи поширюється пільга щодо прибуткового податку згідно із
Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх
соціального захисту" ( 3551-12 ) за наявності посвідчення члена
сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни у розмірі 15
неоподатковуваних мінімумів? Чи потрібна додатково ще й
довідка-підтвердження з військкомату?
Для осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про
статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"
( 3551-12 ), як і для всіх ветеранів війни, пільга щодо
прибуткового податку з громадян надається у вигляді зменшення
їхнього сукупного оподатковуваного доходу до п'ятнадцяти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить на
сьогодні 255 грн. на місяць або 3060 грн. на рік. Перелік цих осіб визначено ст. 10 названого Закону України.
До цього переліку включено: сім'ї військовослужбовців, партизанів, підпільників,
учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до
них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули
(пропали безвісти) або померли внаслідок поранені контузії чи
каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання
інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також
внаслідок захворювання, пов'язаного з і перебуванням на фронті або
одержаного в період проходження військової служби чи на території
інших держав під час воєнних дій та конфліктів; сім'ї військовослужбовців, осіб начальницького та рядового
складу, які призивалися на збори військовозобов'язаних
Міністерства оборони органів внутрішніх справ і державної безпеки
колишнього Союзу РСР і загинули (померли) під час виконання
завдань з охорони громадського порядку у надзвичайних ситуаціях,
пов'язаних з антигромадськими проявами; сім'ї загиблих під час Великої Вітчизняної війни осіб з числа
особового складу груп самозахисту об'єктових та аварійних команд
місцевої протиповітряної оборони, сім'ї загиблих працівників
госпіталів і лікарень міст Ленінграда, Сталинграда, Одеси,
Севастополя. До членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти)
військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій
статті, належать: утриманці загиблого або того, хто пропав безвісти, яким у
зв'язку з цим виплачується пенсія; батьки; один із подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від
того, виплачується йому пенсія чи ні; діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім'ї, але стали інвалідами до
досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти; дружини (чоловіки) померлих інвалідів Великої Вітчизняної
війни, а також дружин (чоловіків) померлих учасників війни і
бойових дій, партизанів і підпільників, визнаних за життя
інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з
інших причин, які не одружилися вдруге. На дружин (чоловіків) померлих інвалідів війни, учасників
бойових дій, партизанів, підпільників і учасників війни,
нагороджених орденами і медалями колишнього Союзу РСР за
самовіддану працю і бездоганну військову службу, визнаних за життя
інвалідами, чинність цієї статті поширюється незалежно від часу
смерті інваліда. Пільга щодо прибуткового податку надається на підставі
відповідних документів, які стверджують право на пільги. Перелік
таких документів визначено "Переліком документів, на підставі
одного з яких надаються пільги, передбачені Законом України "Про
статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту",
затвердженим Міністерством соціального захисту, Генеральним штабом
ЗС України від 20.12.93 р. N 05-250/4-04 та від 23.12.93 р.
N 115/5/8978 ( v4-04283-93 ). Документом, на підставі якого надається пільга щодо
прибуткового податку членам сімей вище названих загиблих
військовослужбовців, є "Удостоверение о праве на льготы" чи запис
(штамп) у пенсійному посвідченні такого змісту: "Україна. Сім'я
загиблого". Для дружини (чоловіка) померлого інваліда (учасника)
Великої Вітчизняної війни підставою для надання пільги щодо
прибуткового податку є пенсійне посвідчення, у якому зроблено
запис чи є штамп "Україна. Дружина (чоловік) померлого інваліда
або учасника Вітчизняної війни". Такі записи (штампи) мають бути
завірені підписом керівника відділу (управління) чи іншого органу,
який виплачує пенсію таким особам, та скріплені гербовою печаткою. Таким документом може бути також довідка чи тимчасове
посвідчення, що видаються відповідним органом за місцем проживання
цих осіб (органами соціального захисту населення, Міністерства
оборони, ЗАГСу, Міністерства охорони здоров'я), за зразками, які
діяли на 1 січня 1992 р. Протягом календарного року пільги щодо прибуткового податку
поширюються на доходи, одержувані громадянами за місцем основної
роботи. При зміні місця роботи до бухгалтерії подаються документи,
що підтверджують право на отримання пільг. Пільги протягом року
надаються з місяця, в якому було подано документи, що є підставою
для одержання пільг. У разі несвоєчасного подання документів з
поважних причин пільга надається з місяця виникнення такого права
за рішенням власника або уповноваженого ним органу, або керівника
податкової інспекції, але не раніше як з початку календарного
року. За наявності у громадянина права на пільги з кількох підстав
йому надається одна з них на його вибір. Щодо порядку оподаткування сум доходів, одержаних такими
громадянами протягом календарного року не за місцем основної
роботи, то прибутковий податок із цих сум утримується у джерела
виплати за ставкою 20 відсотків без виключення встановленого
чинним законодавством неоподатковуваного мінімуму і надання
встановлених пільг. По закінченні календарного року після подання зазначеними
громадянами декларації про одержані не за місцем основної роботи
доходи до податкової інспекції за місцем проживання остання, при
обчисленні сукупної річної суми податку, надаватиме встановленні
пільги щодо прибуткового податку в розмірі п'ятнадцяти
неоподатковуваних мінімумів на дату обчислення податку.
Відповідь підготовлено за сприяння державного податкового
інспектора Головного управління по роботі з платниками податків
К.М. Тимохіної та заступника начальника Головного управління оподаткування
фізичних осіб ДПА України З.Й. Мороз
// Вісник податкової служби України. - N 38. - 1999. - С.40-41.



вгору