Щодо права на додаткову відпустку
Мінсоцполітики України; Лист, Витяг від 27.01.201114/13/116-11
Документ v0014739-11, поточна редакція — Прийняття від 27.01.2011

        МІНІСТЕРСТВО ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ 
Л И С Т
27.01.2011 N 14/13/116-11

Згідно з п. 1 статті 8 Закону України "Про відпустки"
( 504/96-ВР ) щорічна додаткова відпустка за особливий характер
праці надається окремим категоріям працівників, робота яких
пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним
навантаженням або виконується в особливих природних географічних і
геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я, -
тривалістю до 35 календарних днів за Списком виробництв, робіт,
професій і посад ( 1290-97-п ), затверджуваним Кабінетом Міністрів
України.
Список виробництв, робіт, професій і посад працівників,
робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та
інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих
природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного
ризику для здоров'я, затверджено постановою Кабінету Міністрів
України від 17.11.97 р. N 1290 ( 1290-97-п ) (додаток 2, у
редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.05.2003 р.
N 679 ( 679-2003-п ).
Слід зазначити, що у Списку ( 1290-97-п ) визначено
максимальну тривалість такої відпустки.
Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за
особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим
договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.
Порядок застосування цього Списку затверджений наказом
Мінпраці від 30.01.98 р. N 16 ( z0057-98 ) <...>.
У розрахунок часу, що дає право працівнику на додаткову
відпустку, зараховуються дні, коли він фактично був зайнятий на
роботах з особливим характером праці не менше половини тривалості
робочого дня, установленого для працівників цих виробництв, робіт,
професій і посад.
При цьому слід мати на увазі, що відповідно до статті 9
Закону України "Про відпустки" ( 504/96-ВР ) до стажу роботи, що
дає право на щорічні додаткові відпустки (стаття 7 та 8 цього
Закону) ( 504/96-ВР ), зараховуються: 1) час фактичної роботи із шкідливими і важкими умовами праці
та особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих
умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для
працівників даного виробництва, цеху, професії або посади; 2) час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із
шкідливими і важкими умовами праці і за особливий характер праці; 3) час роботи вагітних жінок, переведених на підставі
медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають
впливу несприятливих виробничих факторів.
Тому, якщо працівник був на лікарняному, у відпустці без
збереження заробітної плати, на курсах підвищення кваліфікації
тощо, - ці дні не зараховуються до стажу роботи, що дає право на
щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці. У
зазначених випадках працівнику надається така відпустка тривалістю
пропорційно до фактично відпрацьованого часу, а не повної
тривалості.
Директор Департаменту О.Товстенко



вгору