Про стягнення коштів
Вищий господарський суд; Постановление, Дело от 18.01.200718/269-06
Документ v_269600-07, текущая редакция — Принятие от 18.01.2007

                                                          
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.01.2007 Справа N 18/269-06
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 05.04.2007
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого, судді: Козир Т.П. суддів: Владимиренко С.В., Кота О.В. розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою
відповідальністю "Агросвіт" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від
25 липня 2006 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 24 жовтня 2006 року у справі N 18/269-06 за позовом Заступника прокурора Дарницького району м. Києва в
інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України
та Державного агента по поставці зернозбиральної техніки фірми
"Джон Дір" в Україну корпорації "Українська Універсальна
Агропромислова Біржа" (далі - Корпорація) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросвіт" (далі -
Товариство) про стягнення 415731,15 грн. за участю представників: позивача - Грубко В.В.; відповідача - Лиханського В.О., Храпова О.В.; прокурора - Турлової Ю.А.; В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
25 липня 2006 року (суддя Петрова В.І.) позов задоволено; стягнуто
з Товариства на користь Корпорації заборгованість в сумі
415731,15 грн. та судові витрати.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 24 жовтня 2006 року (судді Герасименко І.М.,
Прудніков В.В., Ясир Л.О.) рішення місцевого господарського суду
залишено без змін.
Товариство звернулося до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого та
постанову апеляційного господарських судів і прийняти нове
рішення.
Перевіривши повноту встановлення господарськими судами
обставин справи та правильність застосування норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено господарськими судами, 15 березня 1996 року,
виконуючи функцію Державного агента, корпорація "Украгропромбіржа"
уклала договір N 15 з КСП ім. Горького, с. Покровське
(правонаступником якого є ТОВ "Агросвіт") на поставку
зернозбиральних комбайнів, адептерів та запчастин фірми "Джон Дір"
на умовах розстрочки платежу та поставку в рахунок держрезерву
сільгосппродукції як плати за одержану техніку.
Відповідно до умов укладеного договору N 15 від 15.06.1996 р.
та акту приймання-передачі N 15, 46 відповідач отримав комбайн
М-9500, одну жатку для зернових, одну жатку для кукурудзи, одну
приставку для збирання соняшнику та один ремінний підбирач.
Розділом 3 Договору передбачено, що за отриману техніку і за
обслуговування кредиту відповідач повинен був розрахуватись з
корпорацією "Украгропромбіржа" протягом шести років продовольчим
зерном м'якої пшениці 3-го класу в кількості 2314 тон в строки не
пізніше 1 жовтня щорічно, згідно графіку визначеному п.3.2
Договору.
Господарські суди встановили, що після отримання техніки
відповідач частково проводив розрахунки з Державним бюджетом, а
саме: в 1996 році відповідачем поставлено зерно на суму,
еквівалентну 26796,6 доларів США; в 1997 році поставлено 376,541 тон зерна, на суму
еквівалентну 54749,1 доларів США; в 1998 році поставлено 446,428 тон зерна на суму еквівалентну
51339,2 доларів США; в 1999 році поставлено 246,684 тон зерна на суму еквівалентну
28368,7 доларів США.
16.11.2000 р. постановою Кабінету міністрів України N 1708
( 1708-2000-п ) була змінена форма розрахунків
сільськогосподарськими товаровиробниками за отриману ними
зернозбиральну техніку "Джон Дір". Пунктом 5 цієї постанови
виключається можливість розрахунків зерном або іншою
сільськогосподарською продукцією. Розрахунки повинні проводитись
тільки власними коштами.
Господарськими судами зазначено, що на підставі вищезгаданої
постанови, відповідачем в 2000 році були проведені розрахунки з
бюджетом власними коштами в розмірі 20000 грн. (еквівалентно
3676,70 доларам США), що посвідчується актом звірки розрахунків,
підписаного відповідачем (а.с.36). В акті зазначено, що сума
простроченої заборгованості господарства перед Державним бюджетом
з 1996-2000 р.р. (без штрафних санкцій) складає 77381,70 доларів
США. Розрахунки здійснюються в національній валюті України по
курсу НБУ на дату проведення розрахунків.
Враховуючи, що платіж за 2001 рік не враховувався при
звірянні розрахунків станом на 01.10.2000 рік сума заборгованості
на час розгляду спору, враховуючи плату за 2001 рік, становить
96181,7 доларів США.
Задовольняючи позов, господарськими судами з посиланням на
протоколи звірки розрахунків з Державним бюджетом за III та IV
квартали 2004 року ( 1344-15 ) враховано, що відповідачем в
2004 році сплачено за договором ще 13858,70 доларів США
(а.с.44-49).
Відповідач заперечував щодо проведення ним розрахунків у
2004 році за сільськогосподарську техніку та просив застосувати
строк позовної давності.
З'ясування вказаної обставини, з врахуванням ст. 267 ЦК
України ( 435-15 ), є ключовою для вирішення даного спору та
вирішення питання щодо стягнення боргу у зв'язку з зупиненням
перебігу строку позовної давності чи відмовою в позові у зв'язку з
пропуском строку позовної давності на стягнення спірної суми.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) встановлює, що доказами у справі є будь-які
фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному
законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на
яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші
обставини, які мають значення для правильного вирішення
господарського спору.
Разом з тим, якщо поданих сторонами доказів недостатньо,
господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та
організацій незалежно від їх участі у справі документи і
матеріали, необхідні для вирішення спору, як це передбачено
частиною 1 ст. 38 ГПК України ( 1798-12 ).
Стаття 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та
фінансову звітність" ( 996-14 ) закріплює, що метою ведення
бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання
користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та
неупередженої інформації про фінансове становище, результати
діяльності та рух грошових коштів підприємства.
Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який
ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші
види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються
на даних бухгалтерського обліку.
Враховуючи наведене, господарським судам необхідно було
з'ясувати питання, чи проведені в бухгалтерському обліку
відповідача та позивача операції щодо перерахування коштів в сумі
13858,7 дол. США в 2004 році.
Проте, зазначені обставини залишились поза увагою
господарського суду.
Приймаючи оскаржувані рішення та постанову, господарські суди
зазначеного не врахували, що призвело до порушення норм
матеріального та процесуального права, а тому рішення місцевого та
постанова апеляційного господарського суду підлягають скасуванню,
а справа - направленню на новий розгляд.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України
( 1798-12 ), Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
"Агросвіт" задовольнити частково, рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 25 лютого 2006 року та постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24 жовтня
2006 року у справі N 18/269-06 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Дніпропетровської області в іншому складі суду.
Головуючий суддя Т.Козир
Судді С.Владимиренко
О.Кот



вверх