Документ v1196563-02, текущая редакция — Принятие от 27.02.2002

                ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ 
РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПІДПРИЄМНИЦТВА
Л И С Т
N 2-221/1196 від 27.02.2002

Державний комітет України з питань регуляторної політики та
підприємництва розглянув Ваш лист та повідомляє. В частині 1 статті 30 Закону України від 27.03.91 р.
N 887-XII ( 887-12 ) "Про підприємства в Україні" зазначається, що
під комерційною таємницею підприємства маються на увазі відомості,
пов'язані з виробництвом, технологічною інформацією, управлінням,
фінансами та іншою діяльністю підприємства, що не є державною
таємницею, розголошення (передача, витік) яких може завдати шкоди
його інтересам. А відповідно до частини 2 статті 30 цього ж Закону
склад і обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю,
порядок їх захисту визначаються керівником підприємства. В
постанові Кабінету Міністрів України від 09.08.93 р. N 611
( 611-93-п ) "Про перелік відомостей, що не становлять комерційної
таємниці" дано виключний перелік відомостей, які не становлять
комерційну таємницю. В цьому переліку нема відомостей, зазначених
у Вашому листі. Але відповідно до пункту 1 частини 1 статті 20
Закону України від 07.03.96 р. N 85/96-ВР ( 85/96-ВР ) "Про
страхування" одним з обов'язків страховика є ознайомлення
страхувальника з умовами та правилами страхування. Таке ж
положення міститься і в абзаці 6 частини 2 статті 18 Закону
України від 12.05.91 р. N 1023-XII ( 1023-12 ) "Про захист прав
споживачів". На підставі вищезазначеного Держпідприємництво України
вважає, що правила страхування, типові договори страхування,
розроблені на основі цих правил, бланки заяв на страхування та
пропозиції про співробітництво не мають характеру комерційної
таємниці, а навпаки, ця інформація про страхові послуги відповідно
до вищенаведених норм повинна бути доступною, достовірною та
своєчасною, що забезпечує можливість свідомого і компетентного
вибору для потенційних клієнтів страхової компанії.
Т.в.о. Голови В.Загородній



вверх