Документ v0499805-09, текущая редакция — Принятие от 09.06.2009

                                                          
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
П О С Т А Н О В А
09.06.2009 N 8/499

Окружний адміністративний суд міста Києва колегією суддів:
Пилипенко О.Є. (головуючий), Добрянська Я.І., Келеберда В.І., при
секретарі Коваль А.В., за результатами розгляду у відкритому
судовому засіданні адміністративної справи за позовом Товариства з
обмеженою відповідальністю "Видавничий дім "Дніпровська хвиля" до
Кабінету Міністрів України, третя особа - Державний комітет
телебачення і радіомовлення України, про визнання недійсною та
скасування постанови від 24.03.2004 р. N 378 ( 378-2004-п )
(за участю представників сторін: від позивача - Анохін В.О. за
дов. від 06.04.2009 р., від відповідача - Золотухіна Г.О. за дов.
N 29-22/169 від 23.12.2008 р., від третьої особи - не з'явився),
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Видавничий дім
"Дніпровська хвиля" звернулося до окружного адміністративного суду
міста Києва з позовними вимогами до Кабінету Міністрів України про
визнання недійсною та скасування постанови від 24.03.2004 р. N 378
( 378-2004-п ), визнання положення нормативно-правового акта, а
саме абзац 2 ст. 4 Порядку спрямування коштів, вивільнених у
зв'язку з наданням податкових пільг, на переоснащення
видавничо-поліграфічної бази, розроблення і впровадження новітніх
технологій, розширення виробництва книжкової продукції
( 1643-2003-п ).
19.01.2009 р. від позивача через Відділ документального обігу
та контролю надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій
просить суд визнати недійсною та скасувати постанову
від 24.03.2004 р. N 378 ( 378-2004-п ) та визнати положення
нормативно-правового акта, а саме абзац 2 ст. 4 та абзац 1 ст. 5
Порядку спрямування коштів, вивільнених у зв'язку з наданням
податкових пільг, на переоснащення видавничо-поліграфічної бази,
розроблення і впровадження новітніх технологій, розширення
виробництва книжкової продукції ( 1643-2003-п ), нечинними та
такими, що не підлягають виконанню з 24.03.2004 р.
Позивач позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити
адміністративний позов. В обґрунтування заявлених вимог, позивач
посилався на Закони України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ), "Про систему оподаткування в Україні"
( 1251-12 ), вважає, що відповідач приймаючи спірну постанову
вийшов за межі наданих йому повноважень Конституцією
( 254к/96-ВР ) та законами України.
Відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Надав суду письмові заперечення, в яких зазначив, що спірна
постанова видана в межах та на виконання повноважень наданих
Кабінету Міністрів України Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами
України, пункти Порядку відповідають нормам чинного законодавства,
зокрема Законам України "Про систему оподаткування в Україні"
( 1251-12 ), "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ), "Про державну підтримку книговидавничої справи в
Україні" ( 601-15 ).
Третя особа надала суду письмові пояснення, в яких проти
адміністративного позову заперечувала, просила відмовити у
задоволенні вимог.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення учасників
судового процесу, суд приходить до наступних висновків.
Постановою Кабінету Міністрів України від 15.10.2003 р.
N 1643 ( 1643-2003-п ) затверджений Порядок спрямування коштів,
вивільнених у зв'язку з наданням податкових пільг, на
переоснащення видавничо-поліграфічної бази, розроблення і
впровадження новітніх технологій, розширення виробництва книжкової
продукції (далі - Порядок).
Згідно Порядку ( 1643-2003-п ) кошти, вивільнені у зв'язку з
наданням платникам податку податкових пільг, спрямовуються на
капітальні вкладення для переоснащення (створення, розвиток,
модернізацію та реконструкцію) видавничо-поліграфічної бази,
розроблення і впровадження новітніх технологій у поліграфічній
промисловості та розширення виробництва книжкової продукції (крім
виготовлення видань рекламного та еротичного характеру).
Вивільнені кошти акумулюються платниками податку на окремому
бухгалтерському рахунку для обліку коштів цільового використання
та спрямовуються на цілі, визначені п. 3 цього Порядку
( 1643-2003-п ), з відображенням цього руху.
До п. 4 були внесені зміни постановою Кабінету Міністрів
України від 24.03.2004 р. N 378 ( 378-2004-п ) "Про внесення змін
до постанови Кабінету Міністрів України від 15.10.2003 р. N 1643"
( 1643-2003-п ), а саме: вивільнені кошти акумулюються платниками
податку на окремому банківському рахунку для обліку коштів
цільового використання та спрямовуються на цілі, визначені пунктом
3 цього Порядку ( 1643-2003-п ), з відображенням їх руху. На
зазначений рахунок кошти перераховуються у строки, встановлені для
сплати податку на прибуток, а не перераховані у ці строки кошти
вважаються такими, що використані не за цільовим призначенням.
Також, п. 5 Порядку ( 1643-2003-п ) передбачено, що у разі
нецільового використання вивільнених коштів платники податку
включають суми отриманих валових доходів і валових витрат під час
провадження видавничої діяльності, виготовлення і розповсюдження
книжкової продукції, виробленої в Україні, з урахуванням яких
визначено прибуток, звільнений від оподаткування, до загальних
валових доходів і валових витрат у податковому (звітному періоді),
в якому отримані такі звільнені доходи. При цьому пеня та штрафні
санкції нараховуються у розмірах і порядку, встановлених законом.
Позивач вважає, що спірна постанова має бути визнана
недійсною через відсутність передбачених законом підстав та як
наслідок неправомірного застосування відповідачем владних
повноважень під час приведення у відповідність з Законом України
"Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні"
від 06.03.2003 р. N 601-IV ( 601-15 ) нормативно-правових актів на
виконання ст. 4 розділу II вказаного Закону ( 601-15 ).
В обґрунтування своєї позиції позивач, зазначив, що Законом
України "Про Державний бюджет на 2004 рік" від 27.11.2003 р.
N 1344-IV ( 1344-15 ) було призупинено дію пп. 7.13.7 п. 7.13
ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
від 28.12.94 р. N 334/94-ВР ( 334/94-ВР ) відносно надання пільг з
01.01.2004 р. Законом України "Про внесення змін до Закону України
"Про Державний бюджет України на 2004 рік" від 17.06.2004 р.
N 1801 ( 1801-15 ) було відновлено дію вищевказаної норми Закону
( 334/94-ВР ).
Таким чином, в період між призупиненням і відновленням
надання пільги, встановленої пп. 7.13.7 п. 7.13 ст. 7 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ),
було прийнято оскаржувану постанову, яка внесла зміни в постанову
Кабміну від 15.10.2003 р. N 1643 ( 1643-2003-п ), тобто пільги
відсутні, а до Порядку ( 1643-2003-п ) вносяться зміни
Суд вважає позовні вимоги недоведеними, необґрунтованими, а
отже, такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у
системі органів виконавчої влади (ч. 1 ст. 1 Закон України "Про
Кабінет Міністрів України") ( 279-17 ).
Відповідно до ч. 2 ст. 3 вказаного Закону Кабінет Міністрів
України ( 279-17 ) здійснює виконавчу владу на підставі, в межах
повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією
( 254к/96-ВР ) та законами України.
Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується
Конституцією України ( 254к/96-ВР ), цим Законом ( 279-17 ),
іншими законами України, а також указами Президента України та
постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до
Конституції ( 254к/96-ВР ) та законів України (ч. 1 ст. 4 Закону)
( 279-17 ).
Статтею 117 Конституції України ( 254к/96-ВР ) передбачено,
що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає
постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Згідно з ч. 3 ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування
в Україні" ( 1251-12 ), яка діяла на момент видання оскаржуваних
постанов, ставки, механізм справляння податків і зборів
(обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору
у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та
теплову енергію, і пільги щодо оподаткування не могли
встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім
законів про оподаткування.
Постанову Кабінету Міністрів України від 15.10.2003 р. N 1643
( 1643-2003-п ), якою затверджено Порядок спрямування коштів,
вивільнених у зв'язку з наданням податкових пільг, на
переоснащення видавничо-поліграфічної бази, розроблення і
впровадження новітніх технологій, розширення виробництва книжкової
продукції, було видано Кабміном на виконання пп. 7.13.7 п. 7.13
ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ).
Відповідно до вказана правової норми з 1 січня 2004 року
тимчасово до 1 січня 2009 року звільнявся від оподаткування
прибуток видавництв, видавничих організацій та підприємств
поліграфії, отриманий від видавничої діяльності, діяльності з
виготовлення і розповсюдження книжкової продукції, виробленої в
Україні, крім видань рекламного та еротичного характеру. При цьому
прибуток, отриманий від надання рекламних послуг, оподатковується
на загальних підставах.
Крім того, суми коштів, вивільнених у зв'язку з наданням
податкових пільг, спрямовувалися суб'єктом господарської
діяльності - платником податків на переоснащення
видавничо-поліграфічної бази, розроблення і запровадження новітніх
технологій, розширення виробництва книжкової продукції в порядку,
визначеному Кабінетом Міністрів України.
З 1 січня 2004 року відповідно до Закону України
від 20.11.2003 р. N 1300-IV ( 1300-15 ) пп. 7.13.7 п. 7.13 ст. 7
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) було викладено в такій редакції: "Тимчасово до
1 січня 2009 року звільняється від оподаткування прибуток
видавництв, видавничих організацій, підприємств поліграфії та
розповсюджувачів книжкової продукції, отриманий від видавничої
діяльності, діяльності з виготовлення і розповсюдження книжкової
продукції, виробленої в Україні, крім видань рекламного та
еротичного характеру. При цьому прибуток, отриманий від надання
рекламних послуг, оподатковується на загальних підставах.
Суми коштів, вивільнених у зв'язку з наданням податкових
пільг, спрямовуються суб'єктом господарської діяльності -
платником податків на переоснащення видавничо-поліграфічної бази,
розроблення і запровадження новітніх технологій, розширення
виробництва книжкової продукції в порядку, визначеному Кабінетом
Міністрів України".
З урахуванням вказаних змін Кабінетом Міністрів України було
видано спірну постанову ( 378-2004-п ), якою до постанови Кабінету
Міністрів України від 15.10.2003 р. N 1643 ( 1643-2003-п ) було
внесено зміни, зокрема: у пункті 2 постанови цифри "2008" замінено цифрами "2009";
у Порядку ( 1643-2003-п ), затвердженому зазначеною
постановою: пункт 2 після слів "підприємства поліграфії" доповнено
словами "розповсюджувачів книжкової продукції";
пункт 4 викладено в такій редакції: "4. Вивільнені кошти акумулюються платниками податку на
окремому банківському рахунку для обліку коштів цільового
використання та спрямовуються на цілі, визначені пунктом 3 цього
Порядку ( 1643-2003-п ), з відображенням їх руху. На зазначений рахунок кошти перераховуються у строки,
встановлені для сплати податку на прибуток, а не перераховані у ці
строки кошти вважаються такими, що використані не за цільовим
призначенням"; в абзаці другому пункту 5 цифри "2008", "3" і "2007" замінено
відповідно цифрами "2009", "4" і "2008".
Відповідно до п. 7.20 ст. 7 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) платники податку, зазначені у
пунктах 7.11, 7.13, 7.21 цієї статті, ведуть окремий облік
доходів, які не включаються до складу валових доходів або
звільняються від оподаткування згідно з нормами зазначених
пунктів. При цьому до складу валових витрат таких платників
податку не включаються витрати, понесені у зв'язку із одержанням
таких звільнених доходів.
Відповідно до пп. 7.21.1 п. 7.21 ст. 7 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) суми коштів,
вивільнених у зв'язку з наданням податкової пільги, спрямовуються
платником податку на збільшення обсягів виробництва. У разі
порушення цільового використання коштів платник податку
зобов'язаний визначити прибуток, неоподаткований у зв'язку з
наданням податкової пільги, та оподаткувати його у поточному
періоді, а також сплатити пеню у розмірах та за період, що
визначені законодавством України.
Отже, з урахуванням п. 7.20 та пп. 7.21.1 п. 7.21 ст. 7
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) з метою фактичного їх виконання, п. 4 Порядку
( 1643-2003-п ) встановлює порядок обліку коштів цільового
використання, тих коштів, які відповідно до закону платник
податків зобов'язаний використовувати за призначенням, визначеним
пп. 7.13.7 п. 7.13 ст. 7 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ).
Пункт 5 Порядку ( 1643-2003-п ) наводить алгоритм визначення
прибутку, неоподаткованого в зв'язку з застосуванням податкової
пільги при нецільовому використанні вивільнених коштів, який
ґрунтується на відповідних нормах податкового законодавства,
зокрема Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ).
Оскільки, вказаним законом встановлено зобов'язання платника
податків здійснювати оподаткування прибутку у встановленому
поточному періоді, а також встановлений окремий облік доходів, які
звільняються від оподаткування, що здійснюється на окремому
рахунку, то норма абзацу 2 п. 4 Порядку ( 1643-2003-п ), яка
визначає, що не перераховані на зазначений рахунок кошти у строки,
встановлені для сплати податку на прибуток, вважаються такими, що
використані не за цільовим призначенням, за своїм змістом не
суперечить нормам Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ).
Таким чином, положення оскаржуваної постанови ( 378-2004-п ),
всупереч твердженням позивача не встановлює та не змінює ані
ставок, ані механізму справляння податків та зборів, її норми не
змінюють існуючих та не встановлюють нових пільг щодо
оподаткування прибутку, які застосовують суб'єкти оподаткування
відповідально до чинного законодавства.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що позивач
оскаржує постанову 2004 року (публікація "Урядовий кур'єр",
2004, 04, 08.04.2004 р. N 66, "Офіційний вісник України", 2004,
N 12), а тому позивач міг та мав можливість дізнатися про
існування спірної постанови, в свою чергу позивач звернувся до
суду з позовом 31.10.2008 р., таким чином позивачем було пропущено
строк звернення до адміністративного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) адміністративний позов може бути
подано в межах строку звернення до адміністративного суду,
встановленого цим Кодексом ( 2747-15 ) або іншими законами.
Згідно з ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) для звернення до адміністративного суду за
захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний
строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли
особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх
прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи вищенаведене слід зазначити, що за загальним
правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду
починається від дня виникнення права на адміністративний позов,
тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свої
прав, свобод чи інтересів.
Статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) передбачено, що пропущення строку звернення до
адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні
адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одні зі
сторін.
Відповідачем були надані суду пояснення, в яких відповідач
вказував на пропущення позивачем строку звернення до
адміністративного суду та наполягав на цьому.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників
сторін, суд прийшов до висновку, що у нього відсутні підстави для
визнання причин пропущення позивачем строку звернення до суду
поважною, тому суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є
необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки
позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду, а
спірне рішення не порушує права та охоронювані законом інтереси
позивача.
На підставі ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ), судові витрати по сплаті судового збору
покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94, 99, 100, 158, 162, 163,
167 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ),
окружний адміністративний суд міста Києва П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою
відповідальністю "Видавничий дім "Дніпровська хвиля" відмовити
повністю.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) набирає законної
сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне
оскарження, встановленого цим Кодексом ( 2747-15 ), якщо таку
заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції
протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за
правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ), шляхом подання через суд першої
інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням
протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може
бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне
оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для
подання заяви про апеляційне оскарження.
Дата підписання повного тексту постанови: 19.06.2009 р.
Головуючий, суддя О.Є.Пилипенко
Судді: Я.І.Добрянська
В.І.Келеберда



вверх