![]()
У листопаді 1996 р. Д. звернувся в суд із позовом до
акціонерного товариства "Совтрансавто-Луганськ" (далі - АТ) про
відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної
ушкодженням здоров'я. Позивач зазначав, що з 1979 р. проходив
службу в органах міліції. 13 червня 1988 р. під час виконання
службових обов'язків унаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі
- ДТП) він одержав тілесні ушкодження середньої тяжкості. Протягом
тривалого часу він хворів і 13 жовтня 1995 р. був визнаний
інвалідом III групи з втратою 50 % працездатності, а в листопаді
того ж року його було звільнено з органів міліції за станом
здоров'я.Посилаючись на те, що ДТП сталася з вини водія відповідача,
що підтверджено вироком суду, позивач просив стягнути з
відповідача на відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю, 14 тис.
666 грн. одноразово і по 83 грн. щомісяця з 13 листопада 1996 р.
по 3 жовтня 1997 р., а також моральну шкоду. В подальшому позивач
збільшив суму позову, оскільки 3 квітня 1997 р. його було визнано
інвалідом II групи, а висновком судово-медичної експертизи від 26
січня 1998 р. - встановлено 80 % втрати професійної
працездатності. Також Д. просив стягнути з відповідача 263 грн. 90
коп., які він витратив на придбання ліків.В лютому 1997 р. Д. додатково заявив позов про захист честі
та гідності, посилаючись на те, що представник відповідача,
направляючи суду свої заперечення на його позов, зазначив у них
відомості, які порочать його честь і гідність. У зв'язку із цим
позивач просив стягнути з відповідача 10 тис. грн. на
відшкодування моральної шкоди.У процесі розгляду справи на підставі ст. 105 ЦПК ( 1501-06 )
суд залучив до участі в ній як належного відповідача Управління
Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, а АТ -
як третю особу без самостійних вимог з боку відповідача.Рішенням Первомайського міського суду Луганської області від
26 червня 1998 р., залишеним без зміни ухвалою судової колегії в
цивільних справах Луганського обласного суду від 17 серпня того ж
року, з АТ стягнуто на користь Д. 263 грн. 90 коп. за придбання
ліків, а в решті позову відмовлено.Заступник Голови Верховного Суду України порушив у протесті
питання про скасування постановлених у справі рішень у частині
позовних вимог про відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю.
Президія Луганського обласного суду протест задовольнила з таких
підстав.Відмовляючи в позові про відшкодування шкоди, заподіяної
здоров'ю, суд виходив із того, що на позивача як на працівника
міліції поширюється чинність Закону від 20 грудня 1990 р. "Про
міліцію" ( 565-12 ), а також Положення про проходження служби
рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ
Української РСР (затверджене постановою Кабінету Міністрів України
від 29 липня 1991 р. N 114 ( 114-91-п ) та Положення про порядок і
умови державного обов'язкового особистого страхування осіб
рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і
підрозділів внутрішніх справ України (затверджене постановою
Кабінету Міністрів України від 29 червня 1991 р. N 59 ( 59-91-п ),
які регулюють виплати страхового відшкодування, а страхова сума 1
тис. 50 грн. позивачу виплачена.Проте такий висновок не є обгрунтованим, оскільки позов
заявлено про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
заподіяної ушкодженням здоров'я, а не про виплату страхового
відшкодування.Пленум Верховного Суду України в п. 10 постанови від 27
березня 1992 р. N 6 ( v0006700-92 ) "Про практику розгляду судами
цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" роз'яснив, що
шкода, заподіяна ушкодженням здоров'я, відшкодовується за
правилами гл. 40 ЦК ( 1540-06 ) і в тих випадках, коли вона була
заподіяна життю або здоров'ю громадянина при здійсненні договірних
зобов'язань (трудовий договір, договір перевезення, підряду тощо),
якщо чинним законодавством не передбачено інше. Ці ж правила
поширюються на осіб рядового і начальницького складу органів
внутрішніх справ у випадку заподіяння їм каліцтва або іншого
ушкодження здоров'я під час виконання службових обов'язків. Однак
суд зазначених обставин не врахував і помилково послався на норми,
що регулюють виплату страхового відшкодування.Оскільки суд неправильно застосував норми матеріального права
при вирішенні вимог щодо відшкодування матеріальної шкоди,
заподіяної ушкодженням здоров'я, рішення в цій частині підлягає
скасуванню, як і в частині вимог про відшкодування моральної шкоди
у зв'язку з ушкодженням здоров'я, а справа в цій частині -
направленню на новий розгляд. Судова колегія обласного суду,
залишаючи рішення суду без зміни, не взяла до уваги зазначені
недоліки, тому її ухвала в цій частині також має бути скасована. В
іншій частині рішення суду відповідає матеріалам справи та вимогам
закону.Виходячи з наведеного президія Луганського обласного суду
протест заступника Голови Верховного Суду України задовольнила,
рішення Первомайського міського суду та ухвалу судової колегії в
цивільних справах Луганського обласного суду в частині позовних
вимог про відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю, скасувала і
направила справу в цій частині на новий розгляд.
Наявність у осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України права на одержання страхового відшкодування за умовами їх державного обов'...
Наявність у осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України права на одержання страхового відшкодування за умовами їх державного обов'язкового [...]
Загальні суди;
Постанова, Витяг
від 09.02.2000
Документ n0025705-00, поточна редакція — Прийняття від 09.02.2000