Document v_299600-07, current version — Adoption on April 11, 2007

                                                          
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.04.2007 Справа N 4/299-23/47
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 31.05.2007
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. - головуючого, Коробенко Г.П., Рогач Л.І. розглянувши матеріали касаційної скарги Львівського обласного
госпіталю інвалідів війни та репресованих імені Юрія Липи на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.10.2006
у справі господарського суду Львівської області
за позовом Державного комунального підприємства "Міжлікарняна
аптека N 252" до Львівського обласного госпіталю інвалідів війни та
репресованих імені Юрія Липи про про спонукання до виконання умов договору про взаємне
співробітництво та відшкодування збитків в розмірі 87997 грн.
43 коп., штрафних санкцій в розмірі 13858 грн.00 коп. та за зустрічним позовом Львівського обласного госпіталю
інвалідів війни та репресованих імені Юрія Липи до Державного комунального підприємства "Міжлікарняна
аптека N 252" про визнання недійсним договору про взаємне співробітництво в судовому засіданні взяли участь представники: від позивача: не з'явились від відповідача: не з'явились В С Т А Н О В И В:
Справа була призначена до розгляду на 04.04.2007. В судовому
засіданні була оголошена перерва до 11.04.2007 у відповідності з
ч. 2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ).
Рішенням від 21.07.2006 господарського суду Львівської
області в задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний
позов задоволено.
Визнано недійсним договір про взаємне співробітництво від
21.06.2001 з моменту його переукладення (продовження), тобто з
25.12.2003.
Постановою від 10.10.2006 Львівського апеляційного
господарського суду рішення господарського суду Львівської області
від 21.07.2006 частково скасовано та прийняте нове судове рішення.
Первісний позов задоволено частково. Зобов'язано Львівський
обласний госпіталь інвалідів війни та репресованих імені Юрія Липи
здійснювати закупівлю відповідних товарів: наркотичних,
психотропних засобів, прекурсорів, антибіотиків, екстемпоральні
рецептури та інші лікарські форми в одного постачальника -
ДКП "Міжлікарняна аптека N 252" з врахуванням та у відповідності
до листа-погодження процедури закупівлі Головного управління
економіки облдержадмінстрації N 5 від 23.01.2006 в межах фактично
профінансованих обласним бюджетом сум закупівлі.
Зобов'язано Львівський обласний госпіталь інвалідів війни та
репресованих імені Юрія Липи виконувати умови п.п. 2.2.2, 2.2.3
договору про взаємне співробітництво від 21.06.2001.
Стягнено з Львівського обласного госпіталю інвалідів війни та
репресованих імені Юрія Липи на користь ДКП "Міжлікарняна аптека
N 252" - 40 875,00 грн. збитків.
В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю. В решті
рішення залишено без змін.
Постанова мотивована тим, що відповідно до ст. 1166
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) майнова шкода, завдана
неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим
немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода,
завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в
повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди,
звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди
завдано не з її вини. Для застосування деліктної відповідальності
необхідна наявність складу правопорушення: протиправної поведінки
(дії чи бездіяльності) особи, шкоди, причинного зв'язку між
протиправною поведінкою і шкодою, вини особи, яка заподіяла шкоду.
Не погоджуючись з постановою Львівський обласний госпіталь
інвалідів війни та репресованих імені Юрія Липи звернувся до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить
її скасувати посилаючись на те, що судом апеляційної інстанції
порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема,
ст. 124, 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ), ст. 230
Господарського кодексу України ( 436-15 ), ст. 101 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ), а також п. 5 ч. 1,
ст. 2-2, ч. 1 ст. 33 Закону України "Про закупівлю товарів, робіт
і послуг за державні кошти" ( 1490-14 ).
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального та процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить
необхідним касаційну скаргу задовольнити.
Господарським судом встановлено, що сторонами у справі
21.06.2001 укладено договір про взаємне співробітництво. Договір
про взаємне співробітництво укладено строком на три роки.
Протоколом засідання тендерної комісії від 25.12.2003 продовжено
дію договору від 21.06.2001 на медикаменти та товари медичного
призначення з ДКП "Міжлікарняна аптека N 252" терміном на
три роки.
Господарський суд дійшов висновку, що 25.12.2003 сторонами
вчинено новий правочин. Переукладаючи договір, сторони у справі
повинні були привести його у відповідність до чинних на день його
переукладення (25.12.2003 ) вимог законодавства. Вказаний договір
на день його переукладення суперечив вимогам Бюджетного кодексу
України. Львівський обласний госпіталь інвалідів війни та
репресованих імені Юрія Липи є розпорядником бюджетних коштів і
фінансується за рахунок обласного бюджету, про що також зазначено
у листі Головного фінансового управління Львівської обласної
державної адміністрації за N 7-28/480 від 09.03.2006. Листом
N 1347/16 від 11.04.2006 Головне управління охорони здоров'я
повідомило, що закупівля медикаментів здійснюється за рахунок
коштів обласного бюджету.
Відповідно до ст.ст. 2, 21, ч. 1 ст. 23, ч. 6 ст. 78
Бюджетного кодексу України ( 2542-14 ) будь-які бюджетні
зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за
наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетне
призначення - це повноваження, надане головному розпоряднику
бюджетних коштів цим Кодексом, Законом про Державний бюджет
України або рішенням про місцевий бюджет, що має кількісні та
часові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування, а
бюджетне асигнування - це повноваження, надане розпоряднику
бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення на взяття
бюджетного зобов'язання та здійснення платежів з конкретною метою
в процесі виконання бюджету. Бюджетне зобов'язання - це будь-яке
здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення
замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи
здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду,
згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж
періоду або у майбутньому.
Виконання місцевих бюджетів за видатками здійснюється за
процедурою, визначеною ст. 51 Бюджетного кодексу України
( 2542-14 ), відповідно до якої розпорядники бюджетних коштів
беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах
бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Будь-які
зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами за кошти
Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань
або ж з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та
Законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними
зобов'язаннями.
В матеріалах справи відсутні докази існування у відповідача
бюджетного асигнування відповідно до бюджетного призначення на
укладання у 2003 році договорів, згідно з якими необхідно
здійснити платежі поза межами бюджетного періоду, зокрема, у
майбутньому (протягом 2004, 2005, 2006 років).
Господарський суд дійшов висновку, що Львівський обласний
госпіталь інвалідів війни та репресованих, переукладаючи
25.12.2003 договір від 21 червня 2001 року, взяв на себе бюджетні
зобов'язання за відсутності відповідних бюджетних асигнувань та
вийшов за межі наданих йому Бюджетним кодексом України ( 2542-14 )
повноважень.
Як встановлено господарським судом у 2004-2005 роках
лікарські препарати не закуповувались госпіталем у аптеки на
підставі спірного договору від 21.06.2001, закупівля ліків в ці
роки здійснювалась на підставі окремих договорів N 3/04-32 від
02.02.2004 та N 6/32 від 09.02.2005.
На момент укладення та переукладення спірного договору на
закупівлю товарів, що повністю здійснювались за рахунок державних
коштів, на суму не меншу, ніж 50 000 грн. в місяць, поширювалась
дія Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за
державні кошти" ( 1490-14 ). Згідно ст. 14, ч. 2 ст. 33 вказаного
Закону основною процедурою здійснення закупівель визначено
відкриті торги, процедура закупівлі у одного учасника
застосовується замовником після погодження в установленому порядку
з уповноваженим органом, зокрема у разі: відсутності конкуренції
(у тому числі з технічних причин) на товари, роботи чи послуги,
які можуть бути поставлені (виконані) тільки певним учасником, і
при цьому немає альтернативи.
Проте проведені госпіталем торги засвідчили наявність
конкуренції щодо поставки у 2006 році лікарських препаратів, у
тому числі й тих, що вказані у листі-погодженні N 5.
Головним управлінням економіки Львівської обласної державної
адміністрації у висновку щодо організації та здійснення
відповідачем за первісним позовом процедури закупівлі лікарських
препаратів зазначено, що порушень встановленого Законом України
"Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти"
( 1490-14 ) порядку проведення процедури закупівлі, які впливають
на об'єктивність визначення переможця процедури закупівлі або
приводять до дискримінації учасників процедури не виявлено. Торги
відмінено частково за лотами 11 "сироватки та вакцини" та 12
"наркотичні психотропні лікарські препарати", оскільки жоден із
учасників не запропонував цін на вказані препарати. Укладені
відповідачем за первісним позовом договори N 17 від 06 березня
2006 року з ДКП "Міжлікарняна аптека N 224" та N 25 від 02 лютого
2006 року з Львівським національним університетом імені Данила
Галицького доводять наявність альтернативи та не суперечать
чинному законодавству.
Щодо вимог ДКП "Міжлікарняна аптека N 252" зобов'язати
госпіталь виконувати п.п. 2.2.2., 2.2.3. договору від 21.06.2001,
то господарським судом встановлено, що тендерною документацією про
закупівлю товару передбачена річна потреба госпіталя у закупівлі
лише 2650 амп р-ну омнопону 2% 1,0; 2420 амп р-ну
фентанілу 0,005% 2,0; 292 амп р-ну сібазону 0,5% 1,0 (діазепам);
60 таблеток сібазону 0,005; 15 уп. анотоксину п/правц N 10; 15 уп
с-ка п/правц N 10; 5 уп. Туберкуліну N 10.
Доказів того, що госпіталь має потребу у наркотичних
психотропних лікарських препаратах, сировотках та вакцинах на суму
не меншу, ніж 50 тис. грн. в місяць (п. 2.2.3. договору від
21.06.2006) позивачем за первісним позовом суду не надано.
З зазначеної вище кількості лікарських препаратів відповідачем за
первісним позовом у 2006 отримано від ДКП "Міжлікарняна
аптека N 252" 149 ампул р-ну омнопону 2% 1,0; 100 амп. р-ну
фентанілу 0,005% 2,0; 2 уп. (40 табл) сібазону 0,005 та інші
лікарські препарати.
Господарський суд дійшов висновку, що оспорюваний договір про
взаємне співробітництво від 21.06.2001 ні в момент укладення, ні
при переукладенні не відповідав вимогам, встановленим наказом
Міністерства фінансів України N 83 ( z0251-98 ) від 06.04.1998
(зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 квітня 1998 року
за N 251/2691). Даний договір про взаємне співробітництво за своїм
змістом та правовою природою не може вважатись договором про
співпрацю, передбаченим Главою 38 Цивільного кодексу
Української РСР ( 1540-06 ), чинним на час укладання договору,
оскільки його предмет не відповідає вимогам ст. 430 цього Кодексу,
і сам договір не містить домовленості сторін щодо всіх істотних
умов договору, передбачених ст.ст. 431-433 Цивільного
кодексу УРСР, для договорів даного виду. Вказаний договір від
21.06.2001, (продовжений 25.12.2003) не може вважатись попереднім
договором, оскільки, не містить зобов'язання сторін протягом
певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому
(основний договір) на умовах, встановлених у попередньому
договорі, як це передбачено ст. 635 Цивільного кодексу України
( 435-15 ).
Що стосується вимог ДКП "Міжлікарняна аптека N 252" про
стягнення 87997,43 грн. прямих збитків, завданих невиконанням
зобов'язання, то згідно з ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі
знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа
зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права
(реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за
звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена
вигода).
Відповідно ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України
( 436-15 ) під збитками розуміються витрати, зроблені управненою
стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею
доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного
виконання зобов'язання або додержання правил здійснення
господарської діяльності другою стороною.
Колегія суддів вважає, що господарський суд обгрунтовано
дійшов висновку щодо відмови у задоволенні вимог про стягнення
збитків, за їх недоведенності.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що Львівським
апеляційним господарським судом дана неправильна юридична оцінка
обставинам справи, тому постанова не відповідає чинному
законодавству України та обставинам справи і підлягає скасуванню,
а рішення як законне та обґрунтоване, залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п. 1
ст. 111-9 - ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити.
Постанову від 10.10.2006 Львівського апеляційного
господарського суду зі справи N 4/299-23/47 скасувати.
Рішення господарського суду Львівської від 21.07.2006 зі
справи N 4/299-23/47 залишити без змін.
Доручити господарському суду Львівської області видати
відповідні накази з урахуванням ст. 122 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ).
Головуючий В.С.Божок
Судді Г.П.Коробенко
Л.І.Рогач



on top