Щодо понижуючого коефіцієнта до розміру єдиного внеску
Комітети Верховної Ради; Letter on November 10, 201504-27/10-1785
Document v1785450-15, current version — Adoption on November 10, 2015

КОМІТЕТ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ ПОДАТКОВОЇ ТА МИТНОЇ ПОЛІТИКИ

ЛИСТ

10.11.2015  № 04-27/10-1785

Щодо понижуючого коефіцієнта до розміру єдиного внеску

У Комітеті Верховної ради України з питань податкової та митної політики розглянуто звернення народного депутата України Журжія А. В. щодо практичного застосування суб'єктами господарювання понижуючого коефіцієнта до розміру єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у випадках коли заробітна плата не перевищує розміру мінімальної заробітної плати за відповідний місяць.

У зверненні, посилаючись на одержані від суб'єктів господарювання численні скарги, народний депутат робить висновок, що у листі Державної фіскальної служби України від 20 серпня 2015 року № 31041/7/99-99-17-03-03-17 контролюючим органом значно обмежені права роботодавців на застосовування понижуючого коефіцієнта (далі - Коефіцієнт). Зокрема, у вказаному листі ДФС України, у спосіб, не передбачений законом, встановлюється заборона роботодавцям застосовувати Коефіцієнт, коли хоча б по одній застрахованій особі здійснюється донарахування сум єдиного внеску до розміру мінімальної заробітної плати (виключенням є лікарняні, відпускні та допомога у зв'язку з вагітністю та пологами).

Комітет на засіданні 4 листопада 2015 року розглянув порушене у зверненні народного депутата питання щодо застосування понижуючого коефіцієнта та відповідно до норм частини 3 статті 21 Закону України "Про комітети Верховної Ради України" вважає за доцільне надати роз'яснення щодо застосування положень Закону України від 8.07.10 р. № 2464 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464), яке не має статусу офіційного тлумачення, а саме:

1. З 13 березня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці" від 02 березня 2015 року № 219-VIII.

Розділ VIII Закону № 2464 доповнено новим пунктом 9 5. Згідно із зазначеним пунктом платники єдиного внеску до 31 грудня 2015 року при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам та/або при нарахуванні винагороди за цивільно-правовими договорами, оплати допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами розмір єдиного внеску (встановлений частиною п'ятою та абзацом другим частини шостої статті 8 Закону № 2464 для платників єдиного внеску, визначених в абзацах другому, третьому, четвертому та сьомому пункту першого частини першої статті 4 цього Закону), застосовується з понижуючим коефіцієнтом при умові, що таким платником єдиного внеску одночасно дотримано трьох умов, визначених у цьому пункті.

Перелік цих умов є вичерпним і до них відноситься наступне:

- база нарахування єдиного внеску в розрахунку на одну застраховану особу у звітному місяці збільшилась на 20 і більше відсотків порівняно з середньомісячною базою нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік в розрахунку на одну застраховану особу;

- після застосування Коефіцієнта середній платіж на одну застраховану особу у звітному місяці складе не менше ніж середньомісячний платіж на одну застраховану особу платника за 2014 рік;

- кількість застрахованих осіб у звітному місяці, яким нараховані виплати, не перевищує 200 % середньомісячної кількості застрахованих осіб платника за 2014 рік. Ця умова не застосовується до платників єдиного внеску, визначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464.

Тобто якщо платником єдиного внеску одночасно дотримано перелічених вище трьох умов (окрім платників до яких не застосовується третя умова), такий платник має право застосовувати Коефіцієнт. Інших умов для застосування Коефіцієнта законодавством не передбачено.

Норми передостаннього абзацу частини п'ятої статті 8 Закону № 2464 вказують, що у разі, якщо база нарахування єдиного внеску (крім винагороди за цивільно-правовими договорами) не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки єдиного внеску, встановленої для відповідної категорії платника.

Таким чином, вищевказана норма вказує, що роботодавець при виплаті заробітної плати працівнику, розмір якої не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, повинен сплатити нарахований єдиний внесок виходячи з розміру мінімальної заробітної плати за відповідний місяць.

Заробітна плата може не перевищувати розміру мінімальної заробітної плати, наприклад: коли у звітному місяці були лікарняні, відпускні, допомога у зв'язку з вагітністю та пологами, допомога по тимчасовій непрацездатності, чи робота на умовах неповного робочого дня (тижня), легкі умови праці, мали місце прогули та в інших випадках.

В пункті 9-5 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464, зокрема, вказано, що Коефіцієнт застосовується при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам. Різниця між мінімальною та фактичною заробітною платою не відноситься до заробітної плати, тому не може бути врахована при застосуванні Коефіцієнта.

У взаємозв'язку вказаних норм видно, що у разі, якщо роботодавцем здійснюється донарахування сум єдиного внеску до розміру мінімальної заробітної плати, то Коефіцієнт не застосовується лише до суми різниці між мінімальною заробітною платою та фактично нарахованою заробітною платою.

Таким чином, якщо роботодавцем виконані умови п. 9-5 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464, в тому числі, коли було здійснено донарахування сум єдиного внеску до розміру мінімальної заробітної плати, роботодавець має право застосувати Коефіцієнт до нарахованої заробітної плати (доходів) фізичним особам та/або нарахованої винагороди за цивільно-правовими договорами. Більше того, як було зазначено вище, головними умовами застосування Коефіцієнта є збільшення бази нарахування єдиного внеску в розрахунку на одну застраховану особу на 20 і більше відсотків по всьому підприємству, за умови, що середній платіж на одну застраховану особу буде не менше ніж в 2014 році.

Вказаний висновок узгоджується з роз'ясненнями, наданими листом Пенсійного фонду України "Опис формату Звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року № 435, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 квітня 2015 року за № 460/26905" від 19 червня 2015 року, в якому зазначено, що під час заповнення реквізиту 21 "Суми нарахованого єдиного внеску за звітний місяць (на заробітну плату (дохід)" єдиний внесок на суми різниці нараховується без застосування понижуючого коефіцієнта".

Враховуючи вказане, на виконання контрольних функцій, передбачених Законом України "Про комітети Верховної Ради України", та з метою забезпечення прав роботодавців, Комітет пропонує Державній фіскальній службі України привести лист від 20 серпня 2015 року № 31041/7/99-99-17-03-03-17 у відповідність до норм Закону № 2464.

Про наслідки розгляду просимо повідомити Комітет у строки, визначені законом.

Голова Комітету

Н.П. Южаніна



on top