Про зміни у законодавстві
Держфінінспекція України; Letter on December 6, 201202-18/1346
Document v1346815-12, current version — Adoption on December 6, 2012

ДЕРЖАВНА ФІНАНСОВА ІНСПЕКЦІЯ УКРАЇНИ

ЛИСТ

06.12.2012  № 02-18/1346

Про зміни у законодавстві

16 жовтня 2012 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності Міністерства фінансів України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, інших центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується через відповідних міністрів", який зареєстрований за № 5463-VI та набув чинності 2 грудня поточного року (опублікований в газеті "Голос України" від 01.12.2012 № 229) (далі - Закон № 5463).

Цим Законом внесено комплексні зміни до Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" та інших законодавчих актів у зв'язку з проведенням адміністративної реформи та реорганізацією системи органів державної контрольно-ревізійної служби в систему органів Держфінінспекції України.

Щодо новацій, пов'язаних з прийняттям Закону № 5463, слід відмітити такі.

Перш за все зазнала змін назва Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні". Відповідно до внесених змін цей Закон тепер має назву "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" (далі - Закон про ДФК).

При цьому слід відмітити, що текст Закону про ДФК не містить безпосереднього (власного) найменування органу, що здійснює державний фінансовий контроль (наприклад, ГоловКРУ, Держфінінспекція України).

Відповідно до статті 1 Закону про ДФК здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Президентом України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Такі функції на сьогодні виконує лише Держфінінспекція України, оскільки лише вона на це уповноважена Президентом України відповідно до пункту 1 Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23.04.2011 р. № 499/2011.

З урахуванням цього Закон про ДФК поширюється виключно на діяльність Держфінінспекції України та її територіальних органів.

Законом про ДФК визначаються основні засади діяльності, права та функції органу державного фінансового контролю.

Не варто вважати, що внаслідок цього Закон про ДФК визначає функції лише центрального апарату Держфінінспекції України.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" та пункту 7 Положення про Державну фінансову інспекцію України Держфінінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Таким чином, нормами Закону про ДФК можуть та повинні користуватися як Держфінінспекція України, так і її територіальні органи.

Наведене у Законі про ДФК головне завдання державного фінансового контролю та поняття "підконтрольні установи" повністю відповідають нормам Положення про Державну фінансову інспекцію України.

Законом про ДФК збережено також види та зміст діючих на сьогодні видів державного фінансового контролю - інспектування, державний фінансовий аудит та перевірка державних закупівель.

При цьому форми державного фінансового аудиту окремо не зазначені. Тобто віднині кількість таких форм законодавством не обмежена. Урядом може бути прийнято рішення про запровадження будь-якої нової форми державного фінансового аудиту або скасування діючої.

Слід також відмітити, що відповідно до статті 2 Закону про ДФК порядок проведення державного фінансового аудиту, інспектування та перевірок державних закупівель установлюється Кабінетом Міністрів України.

У зв'язку з цим інформуємо, що Держфінінспекцією України розроблено:

проект постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку проведення перевірок державних закупівель Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами та внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України";

проект наказу Міністерства фінансів України "Про визнання такими, що втратили чинність, наказів Головного контрольно-ревізійного управління України від 26 червня 2007 року № 136 та від 03 серпня 2010 року № 288".

З огляду на зазначене, з метою уникнення оскарження підконтрольною установою результатів перевірки державних закупівель рекомендуємо до затвердження постановою Уряду відповідного Порядку не призначати перевірки державних закупівель.

Визначені статтею 8 Закону про ДФК функції органу державного фінансового контролю також повністю узгоджуються з функціями Держфінінспекції України, встановленими Положенням про неї, Бюджетним кодексом України та іншими актами законодавства.

Окремо слід відмітити, що крім здійснення державного фінансового контролю, на органи Держфінінспекції України покладено також функції із здійснення контролю за виконанням функцій з управління об'єктами державної власності. Перевірка цього питання здійснюється відповідно до пункту 3 Примірної програми ревізії бюджетної установи, затвердженої наказом Держфінінспекції України від 14.10.2011 р. № 14. Особливості дослідження цього питання наведені у пункті 3 розділу IV Методичних рекомендацій щодо здійснення інспектування органами Державної фінансової інспекції України, затверджених наказом Держфінінспекції України від 14.12.2011 р. № 90.

Законом про ДФК також виділено окремою функцією здійснення контролю за станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту у розпорядників бюджетних коштів. Перевірка цього питання передбачена пунктом 4 Примірної програми ревізії бюджетної установи. Рекомендації з цього питання викладено у пункті 4 розділу IV згаданих Методичних рекомендацій.

У порівнянні з попереднім Законом внесені суттєві зміни до статті 10, яка визначає права органів Держфінінспекції України. Разом з цим слід відмітити, що такі зміни узгоджуються з нормами Положення про Державну фінансову інспекцію України.

Визначені Законом про ДФК права тепер стосуватимуться не тільки проведення ревізій, а й інших видів державного фінансового контролю.

Окремим пунктом урегульовано право одержувати від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності, інших юридичних осіб та їх посадових осіб, фізичних осіб - підприємців інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на органи Держфінінспекції України завдань.

Удосконалено законодавче регулювання питання проведення зустрічних звірок. Зокрема, орган державного фінансового контролю має право проводити зустрічні звірки на підприємствах, в установах та організаціях з метою документального та фактичного підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку підприємства, установи та організації, що контролюється. Тобто проводити зустрічні звірки можна не лише у безпосереднього контрагента об'єкта контролю, а й у інших суб'єктів, діяльності яких стосується проведена об'єктом контролю операція (наприклад, не тільки у підрядника робіт, а й в усіх субпідрядників).

Новим у Законі про ДФК є і норма про визначення збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється. При цьому у Законі конкретизовано, що такі збитки мають визначатися не відповідно до затвердженої Урядом Методики (як на сьогодні визначено Положенням про Державну фінансову інспекцію України), а з урахуванням всіх актів законодавства, що встановлюють порядки розрахунку збитків внаслідок певних видів порушень. Під час обчислення розміру збитків слід враховувати лист Держфінінспекції України від 11.01.2012 р. № 02-18/39.

Конкретизовано у Законі про ДФК також і питання пред'явлення вимог за результатами здійснення державного фінансового контролю. Зокрема, встановлено, що вимоги є обов'язковими для виконання, а також знято обмеження питань, щодо яких вони можуть пред'являтися (попередня редакція Закону передбачала можливість пред'явлення вимог лише з питань збереження і використання державної власності та фінансів).

Окремо Законом про ДФК виділено право порушувати перед керівниками відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у допущених порушеннях. Це право передбачає, зокрема:

звернення до уповноважених органів щодо ініціювання питання про відповідність займаній посаді винних у вчиненні порушень осіб (у тому числі керівництва об'єктів контролю);

звернення до об'єктів контролю щодо пред'явлення ними цивільних позовів про відшкодування матеріальної шкоди, завданої їм діями їх працівників;

порушення в установленому порядку питання про притягнення винних осіб до кримінальної, адміністративної та дисциплінарної відповідальності.

Процедура проведення ревізій, визначена статтею 11 Закону про ДФК, змін не зазнала. Залишилися без змін також статті 12, 14 - 17 цього Закону.

Уніфіковано зміст статті 13 Закону про ДФК, яка визначає процедуру розгляду скарг на дії посадових осіб органу державного фінансового контролю. Зокрема, встановлено, що дії або бездіяльність посадових осіб органу державного фінансового контролю можуть бути оскаржені в судовому або адміністративному порядку.

Слід звернути увагу, що орган державного фінансового контролю забезпечує розгляд скарг на дії або бездіяльність своїх посадових осіб в адміністративному порядку не пізніш як у місячний строк з моменту їх надходження.

Таким чином, такого роду скарги мають бути розглянуті протягом календарного місяця (30 календарних днів). Наголошуємо, що відтепер строк їх розгляду не може бути подовжений ще на 15 календарних днів, як це визначено Законом України "Про звернення громадян".

Варто враховувати, що подання скарги в адміністративному порядку не припиняє оскаржуваної дії посадових осіб органу державного фінансового контролю.

Окремо слід наголосити на змінах до Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Змінами до статті 234-1 цього Кодексу визначено, що від імені органів державного фінансового контролю розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право: керівник центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, його заступники, а також інші уповноважені керівником посадові особи цього органу.

Таким чином, відповідні повноваження прямо надані лише Голові та заступникам Голови Держфінінспекції України. Інші особи можуть бути уповноважені на розгляд справ про адміністративні правопорушення і накладення адміністративних стягнень від імені органів державного фінансового контролю виключно Головою Держфінінспекції України.

При цьому варто враховувати наступне. Як вже зазначалося вище, Держфінінспекція України здійснює свої повноваження як безпосередньо, так і через свої територіальні органи. Таким чином, Голова Держфінінспекції України може надати повноваження щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення не тільки посадовим особам Держфінінспекції України, а й посадовим особам її територіальних органів.

Законом № 5463 внесено також зміни до ряду інших законодавчих актів в частині заміни слів "державна контрольно-ревізійна служба" на "орган державного фінансового контролю". Такі зміни, зокрема, внесено до Господарського та Бюджетного кодексів України, законів України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів", "Про Національний архівний фонд та архівні установи", "Про державну таємницю", "Про вибори Президента України", "Про Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим", "Про обіг векселів в Україні", "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму", "Про Центральну виборчу комісію", "Про управління об'єктами державної власності", "Про здійснення державних закупівель".

Перший заступник Голови

В. Костюшко



on top