Дайджест від 10 грудня 1999 року
Редакції видань; Digest on December 10, 1999
Document v012d697-99, current version — Adoption on December 10, 1999

                 Дайджест від 10 грудня 1999 року 
Зміст

Адміністративні штрафи
_____
Запитання - відповіді
Якщо ви акціонери
Готельні послуги
- Відображення в обліку валового доходу, ПДВ і готельного збору
- Включення вартості готельних послуг до валових витрат
Торговельна діяльність
- Продаж лотерейних квитків
- Відкликання платіжних доручень з картотеки
- Підзвітні суми
- Переробка сільськогосподарської продукції
- Документи, що підтверджують ціну на товар в магазині
- Книга відгуків і пропозицій в автомагазині
- Збір виручки протягом робочого дня
- Повернення товарів санітарно-гігієнічного призначення

________________________________________________________________
Розділ I
Адміністративні штрафи
Наталія Кирієнко, оглядач "Вісника"
Адміністративні стягнення - це штрафні санкції, що
накладаються на керівників і службових осіб підприємств, установ
та організацій за порушення податкового законодавства
Законом України від 04.12.90 р. N 509-XII ( 509-12 ) "Про
державну податкову службу в Україні" передбачено притягнення до
адміністративної відповідальності керівників та інших службових
осіб підприємств, установ і організацій чи громадян, винних у
порушенні законодавства про оподаткування або в порушенні порядку
здійснення підприємницької діяльності, чи таких, що не виконують
законних вимог державних податкових інспекцій. До адміністративної відповідальності можуть бути притягнуті
громадяни і посадові особи, винні в порушенні податкового
законодавства. Адміністративній відповідальності підлягають особи,
які досягли під час вчинення правопорушення 16-річного віку. З
усіх видів адміністративних стягнень податковим органам надано
право застосовувати адміністративний штраф. Адміністративний штраф є грошовим стягненням, що накладається
на громадян і посадових осіб за адміністративні правопорушення у
випадках і розмірі, встановлених Кодексом України про
адміністративні правопорушення ( 80731-10, 80732-10 ) (далі -
КпАП) та іншими законами України. Адміністративна відповідальність (штрафи), що застосовується
податковими органами, на відміну від накладання фінансових
санкцій, передбачених у п. 7 ст. 11 Закону, має такі особливості: - підставою для застосування адміністративної
відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення (ст.
9 КпАП); - адміністративні штрафи накладаються лише на фізичних осіб
(громадян) - окремих платників податків, керівників і бухгалтерів
платників податків - юридичних осіб, інших громадян, винних у
порушенні податкового законодавства; - розмір штрафу залежить від сукупності обставин, що
пом'якшують або обтяжують відповідальність порушника (ст. 34, 35),
а також від його особи, ступеня вини, майнового стану (ст. 33
КпАП); - оскарження щодо застосування штрафу зупиняє його стягнення
до розгляду скарги за суттю (ст. 291 КпАП); - порушник взагалі може бути звільнений від адміністративної
відповідальності із застосуванням, наприклад, усного зауваження
(ст. 22 КпАП). Рекомендації щодо застосування адміністративних стягнень
містяться в Інструкції Мінфіну України і ГДПІ України від 22.03.94
р. N 04-115/10-1018 ( v1018225-94 ). Начальники державних податкових інспекцій та їх заступники
відповідно до п. 11 ст. 11 Закону України "Про державну податкову
службу в Україні" мають право накладати адміністративні штрафи, а
саме: на керівників та інших посадових осіб підприємств, установ,
організацій, винних у заниженні суми податку, іншого платежу,
приховуванні (заниженні) об'єктів оподаткування, а також у
відсутності бухгалтерського обліку об'єктів оподаткування або
веденні його з порушеннями встановленого порядку, у неподанні,
несвоєчасному поданні або поданні за невстановленою формою
бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій,
розрахунків, аудиторських висновків, платіжних доручень та інших
документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших
платежів,- від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян, а за ті ж самі дії, вчинені особою, яку протягом року
було піддано адміністративному стягненню за одне із зазначених
правопорушень,- від десяти до п'ятнадцяти неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян; на керівників та інших посадових осіб підприємств, установ,
організацій, включаючи установи Національного банку України,
комерційні банки та інші фінансово-кредитні установи, які не
виконують перелічених у пунктах 2 - 5 цієї статті вимог посадових
осіб органів державної податкової служби, - від десяти до двадцяти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб підприємств, установ і організацій, а також
на громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, які
виплачували доходи, винних у неутриманні, неперерахуванні до
бюджету сум податку на доходи фізичних осіб, перерахуванні податку
за рахунок коштів підприємств, установ і організацій (крім
випадків, коли таке перерахування дозволено законодавством), у
неповідомленні або несвоєчасному повідомленні державним податковим
інспекціям за встановленою формою відомостей про доходи громадян,
- у розмірі трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а
за ті ж самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано
адміністративному стягненню за одне із зазначених правопорушень, -
у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на громадян, винних у неподанні або несвоєчасному поданні
декларацій про доходи чи у включенні до декларацій перекручених
даних, у відсутності обліку або неналежному веденні обліку доходів
і витрат, для яких встановлено обов'язкову форму обліку, - від
одного до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на громадян, які займаються підприємницькою діяльністю,
винних у протидіях посадовим особам органів державної податкової
служби, зокрема у недопущенні їх до приміщень, які
використовуються для здійснення підприємницької діяльності та
одержання доходів, - від десяти до двадцяти неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян; на громадян, які займаються підприємницькою діяльністю без
державної реєстрації чи без спеціального дозволу (ліцензії), якщо
його отримання передбачено законодавством, - від трьох до восьми
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на громадян, які здійснюють продаж товарів без придбання
одноразових патентів або з порушенням терміну їх дії чи здійснюють
продаж товарів, не зазначених у деклараціях, - від одного до
десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за ті ж
самі дії, вчинені громадянином, якого протягом року було піддано
адміністративному стягненню за одне із зазначених правопорушень, -
від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян. Щодо адміністративних штрафів за невиконання вимог державних
податкових інспекцій, перелічених у пунктах 2-5 ст. 11 Закону
України "Про державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ), то
зазначені штрафи накладаються на керівників та інших службових
осіб підприємств, установ і організацій: за неподання в
установленому порядку податковим інспекціям необхідних відомостей
з метою оподаткування, довідок, копій документів про
фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки
підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та
громадян про розрахункові, валютні та інші рахунки, інформації про
наявність та обіг коштів на цих рахунках, у тому числі про
ненадходження у встановлені терміни валютної виручки від суб'єктів
підприємницької діяльності, та іншої інформації, пов'язаної з
обчисленням та сплатою податків, інших платежів, у порядку,
визначеному законодавством; за входження в будь-які інформаційні
системи, зокрема комп'ютерні, для визначення об'єкта
оподаткування; за недопущення службових осіб державних податкових
інспекцій до обстеження будь-яких виробничих, складських,
торговельних та інших приміщень підприємств, установ і організацій
незалежно від форм власності та житла громадян, якщо воно
використовується як юридична адреса суб'єкта підприємницької
діяльності, а також для отримання доходів. Факт здійснення адміністративного правопорушення - порушення
законодавства про оподаткування чи підприємницьку діяльність -
установлюється в процесі або за наслідками перевірки підприємства,
установи, організації чи громадянина. Сама процедура накладання штрафу має такий узагальнений
вигляд: - складання протоколу про адміністративне правопорушення (ст.
256-258 КпАП) ( 80732-10 ); - передача протоколу та інших необхідних матеріалів керівнику
відповідного податкового органу; - призначення справи до розгляду з письмовим попереднім
повідомленням про це (точна дата і місце розгляду) порушника та
інших заінтересованих осіб; - надання порушнику або його законному представнику
(адвокату), іншим особам, які беруть участь у розгляді справи,
можливості ознайомитись з матеріалами справи, заявити клопотання,
надати докази на підтвердження своєї позиції та реалізувати інші
права, передбачені у ст. 268 КпАП; - безпосередній розгляд матеріалів справи; - прийняття постанови (рішення) про застосування штрафу; - оголошення постанови і вручення її копії порушнику протягом
трьох днів з моменту оголошення; - надання порушнику 10 днів для оскарження і припинення
виконання постанови до остаточного розгляду скарги у відповідному
суді. Штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через
п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладання
штрафу, а в разі оскарження або опротестування такої постанови -
не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про
залишення скарги або протесту без задоволення. У разі несплати штрафу порушником у вищезазначений термін
постанову про накладення штрафу згідно з ст. 308 КпАП необхідно
надіслати за місцем роботи, навчання або органу соціального
забезпечення для відрахування суми штрафу в примусовому порядку з
його заробітної плати чи іншого заробітку, пенсії або стипендії
відповідно до правил, установлених Цивільним процесуальним
кодексом України. Якщо особа, на яку накладено штраф, не працює або якщо
стягнення штрафу із заробітної плати чи іншого заробітку, пенсії
або стипендії порушника є неможливим з інших причин, стягнення
провадиться на підставі постанови начальника державної податкової
інспекції чи його заступника про накладання штрафу судовим
виконавцем, що перебуває при районному (міському) народному суді
за місцем проживання порушника, шляхом звернення стягнення на
особисте майно порушника, а також на його частку в спільній
власності. Постанова про накладення адміністративного стягнення є
обов'язковою для виконання державними і громадськими органами,
підприємствами, установами, організаціями, службовими особами та
громадянами (ст. 298 КпАП). Враховуючи, що згідно з ст. 308 КпАП забороняється віднесення
накладених на службових осіб штрафів за рахунок підприємств,
установ і організацій, державні податкові інспекції у разі
перерахування підприємством, установою чи організацією суми штрафу
повинні з'ясувати при перевірці дотримання цих вимог і вжити
заходів, передбачених законодавством.
// Вісник податкової служби України. - 1999. - N 42. - С.44-46.
_________________________________________________________________
Розділ II
Якщо ви акціонери
На запитання наших дописувачів щодо прав і обов'язків
акціонерів відповідає директор департаменту Фонду державного майна
України Й.Войцеховський
Чи має право ЗАТ доплачувати завідуючій секцією за виконання
обов'язків тимчасово відсутнього завідуючого крамницею? Чи зобов'язане ЗАТ зберігати міжкваліфікаційні співвідношення
в оплаті праці, що були в галузі в 1990 р.?
Відповідь. Так, має право за рішенням правління товариства. Галузеві угоди, які укладають відповідні державні органи
(міністерства, відомства), поширюються на підприємства та суб'єкти
підприємницької діяльності всіх форм власності. Як правило,
колективні договори розробляють виходячи із вимог галузевих угод. Якщо правління ЗАТ (вищий орган), виходячи із своїх
фінансових можливостей, встановило розміри посадових окладів
працівникам, не нижчі від рекомендованих галузевою угодою, але не
збережено міжкваліфікаційні співвідношення, і це передбачено
Статутом товариства і колективним договором, то такі дії правління
правомірні.
Після значного спаду виробництва підприємство (ВАТ) стало
працювати зі збитками, погіршилось його фінансове становище.
Протягом якого терміну за акціонером зберігається право на
одержання дивідендів і яка відповідальність ВАТ?
Відповідь. Право на одержання дивідендів не обмежено
терміном. Якщо загальними зборами було ухвалено рішення виплатити
дивіденди за звітний рік не пізніше першого півріччя наступного за
звітним року і це рішення правлінням товариства не виконано,
акціонер має право оскаржити неправомірні дії через суд. Щодо
відповідальності правління, то це належить до компетенції вищого
органу, котрий може ухвалити будь-яке рішення аж до звільнення з
посади голови (члена) правління.
Я працюю на приватизованому підприємстві. Чи маю право
продати свої акції сторонній особі - не акціонеру підприємства,
якщо наше підприємство є закритим акціонерним товариством?
Відповідь. Ви маєте право продавати свої акції кому завгодно,
якщо інше не передбачено статутом та установчим договором
закритого акціонерного товариства.
Чи можна приватизувати житловий будинок, що знаходиться на
балансі Віньковецького районного відділення Національної
акціонерної страхової компанії "Оранта"? Чи у власність він може
перейти лише шляхом відчуження?
Відповідь. Законом України "Про приватизацію державного
житлового фонду" ( 2482-12 ) визначено правові засади приватизації
житла, що перебуває в державній власності. Державний житловий фонд
- це житловий фонд місцевих рад народних депутатів та житловий
фонд, який перебуває в повному господарському віданні чи
оперативному управлінні державних підприємств, організацій,
установ. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про
створення Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" від
07.09.93 р. N 709 ( 709-93-п ) їй передано майнові права та
обов'язки Української державної страхової комерційної організації,
тобто Компанія змінила статус з державної на акціонерне
товариство. Це означає, що на майно НАСК "Оранта" не поширюється
чинність Закону України "Про приватизацію державного житлового
фонду". Отже, будинок, який придбало Віньковецьке районне відділення
НАСК "Оранта" за договором купівлі-продажу від 17 червня 1991 р.,
є власністю НАСК "Оранта" і може бути відчужений шляхом продажу.
Не виключено також можливість укладення договору оренди.
Робітник підприємства був травмований під час виконання
трудових обов'язків, йому встановлено інвалідність. Підприємство
визнано банкрутом. Ліквідаційна комісія майно підприємства
продала, а повідомлення до місцевого органу державного соціального
страхування не надіслала. В який термін ліквідаційна комісія зобов'язана надіслати
повідомлення місцевому органові державного соціального
страхування, який порядок капіталізації коштів у разі ліквідації
підприємства без правонаступника та хто зобов'язаний виконати цю
процедуру?
Відповідь. Законом України "Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ), ухваленим
Верховною Радою України 30 червня 1999 р., який набере чинності з
1 січня 2000 р. замість чинного Закону України "Про банкрутство"
(ст.31), передбачено черговість задоволення вимог кредиторів. У
другу чергу задовольняють вимоги щодо зобов'язань, котрі виникли
унаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом
капіталізації відповідних платежів у порядку, встановленому
Кабінетом Міністрів України. У ст.3 розділу VII цього Закону зобов'язано Кабінет Міністрів
України на день набрання чинності цим Законом забезпечити розробку
й ухвалення міністерствами та іншими центральними органами
виконавчої влади України нормативно-правових актів відповідно до
цього Закону. Нині чинним законодавством це питання не врегульовано.
// Праця і зарплата. - 1999. - N 33.- С.14.
_________________________________________________________________
Розділ III
Готельні послуги
3.1 Відображення в обліку валового доходу, ПДВ і готельного збору
Згідно з правилами, установленими в нашому готелі, мешканець
оплачує вартість готельних послуг при виїзді. У касовому звіті
касира в цей день будуть відображені дохід, готельний збір, ПДВ.
При цьому слід урахувати, що розрахункова година в готелях - 12
годин дня. Як правильно відобразити дохід, ПДВ і готельний збір, якщо
надання готельних послуг може бути розпочате в одному звітному
(податковому) періоді, а закінчене в наступному? Ми вважаємо, що
дохід і податки повинні відображатися в тому місяці, коли надійшли
гроші до каси, оскільки надання послуги розпочате, але не
завершене, тобто вважати факт надання послуги таким, що збігається
з оплатою за неї при виїзді.
1. Відображення в обліку валового доходу Як правило, оплата готельних послуг здійснюється в перший
день, тобто при поселенні мешканця, що відповідає вимогам пункту
2.4 Правил N 77. Згідно із зазначеним пунктом після оформлення
документів на проживання в готелі громадянинові видається документ
про оплату номера (місця) і візитна картка готелю. Ключ від номера
видається після пред'явлення візитної картки, а в готелях, де такі
картки не видаються, - після пред'явлення документа про оплату
проживання. У запропонованій у запитанні ситуації оплата готельних послуг
здійснюється не в перший, а в останній день проживання, що також
не є порушенням пункту 3.5 Правил N 77, згідно з яким термін і
форма оплати за проживання встановлюються адміністрацією готелю. Однак при обчисленні валового доходу слід урахувати, що з
набуттям чинності Закону "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (з 01.07.97 р.) установлений новий підхід до
визначення дати виникнення доходу. На підставі підпункту 11.3.1
цього Закону датою збільшення валового доходу вважається дата, що
припадає на податковий період, протягом якого відбувається
будь-яка з подій, що сталася раніше: - або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на
банківський рахунок платника податків в оплату товарів (робіт,
послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт,
послуг) за готівкові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податків, а за
відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській
установі, що обслуговує платника податків; - або дата відвантаження товарів, а для робіт, послуг - дата
фактичного надання - результатів робіт (послуг) платником
податків. Таким чином, згідно з установленими правилами ведення
податкового обліку валовий дохід виникає по першій події: або по
даті надходження оплати, або по даті фактичного надання
результатів послуги. Датою фактичного надання результатів готельних послуг є
календарна доба, протягом якої гість проживав у готелі, що
підтверджується обліковими документами: журналом обліку громадян,
які проживають у готелі, журналом обліку іноземців, які проживають
у готелі. Тому у цьому випадку першою подією є надання готельних
послуг, а не їх оплата. Отже, і валовий дохід повинен
обчислюватися починаючи з дати надання готельних послуг, з дня
поселення мешканця.
2. Відображення в обліку податкових зобов'язань з ПДВ Надання готельних послуг обкладається податком на додану
вартість за ставкою 20 %. Згідно із Законом про ПДВ ( 168/97-ВР )
до 1 жовтня 1998 року датою виникнення податкових зобов'язань була
дата зарахування коштів як оплата товарів (робіт, послуг) і датою
виникнення права на податковий кредит була дата списання коштів в
оплату товарів (робіт, послуг). А з 1 жовтня 1998 року, відповідно
до Указу N 857/98 "Про деякі зміни в оподаткуванні", дата
виникнення податкових зобов'язань і податкового кредиту з ПДВ
визначається по першій події. Отже, у цьому випадку до 1 жовтня
1998 року податкові зобов'язання з ПДВ слід нараховувати з дати
оплати, а з 1 жовтня -1998 року - з дати поселення мешканця. Але знову ж, якщо оплата вартості проживання здійснюється при
поселенні гостя, у цьому випадку бухгалтерові нескладно обчислити
податкові зобов'язання з ПДВ, оскільки він керується звітом
касира. А в тому випадку, коли вартість готельних послуг
оплачується в останній день проживання, процес обчислення
податкових зобов'язань з ПДВ буде більш трудомістким, оскільки
бухгалтеру треба буде користуватися даними не звіту касира, а
облікових документів, що підтверджують час проживання гостя
протягом цього податкового періоду.
3. Відображення в обліку готельного збору Відповідно до Декрету "Про місцеві податки і збори" N 56-93
платниками готельного збору є громадяни - фізичні особи, які
проживають у готелі. Граничний розмір цього збору не повинен
перевищувати 20 % добової вартості проживання (без додаткових
послуг). Також названим Декретом установлено, що готельний збір
справляється і перераховується до місцевого бюджету адміністрацією
готелю. Тобто на банківському рахунку готелю акумулюється
(збирається) сплачений мешканцями готельний збір, який повинен
перераховуватися до місцевого бюджету в термін і в порядку,
установлені розпорядженням органу місцевого самоврядування. Таким чином, готельний збір не включається ні до складу
валового доходу, ні до складу валових витрат готелю. Сплата
мешканцем готельного збору відображається по дебету рахунка 50
(51) і кредиту відповідного субрахунка рахунка 68. При
перерахуванні збору до місцевого бюджету сума збору, акумульована
на рахунку 51, списується з кредиту рахунка 51 у дебет рахунка 68.
// Баланс. - 1999. - N 48. - С.43-44. _____
3.2 Включення вартості готельних послуг до валових витрат
Вартість яких готельних номерів можна віднести на валові
витрати за наявності всіх документів, що підтверджують
відрядження?
Як відомо, готелі класифікуються за рівнем комфорту і
розвитку служб обслуговування, що позначається на вартості
проживання в готельному номері. А вартість проживання, у свою
чергу, ураховується у складі витрат на відрядження. Для того щоб
визначити, який рівень затрат на наймання житлових приміщень
включається до складу валових витрат, звернемося до підпункту
5.4.8 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) і нормативних документів, що регламентують рівень
витрат на відрядження, - Інструкції про службові відрядження в
межах України та за кордон N 59 ( z0218-98 ) і Постанови Кабінету
Міністрів України "Про норми відшкодування витрат на відрядження в
межах України та за кордон" N 663 (663-99-п). Слід зазначити, що для працівників підприємств, які не
утримуються за рахунок бюджетних коштів (назвемо працівників таких
підприємств "небюджетними" працівниками), і для працівників
підприємств, установ та організацій, що повністю або частково
утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів (назвемо
працівників таких підприємств "бюджетними" працівниками),
вищепереліченими документами встановлені різні норми витрат на
наймання житлового приміщення. Так, при відрядженні в межах України і за кордон
"небюджетного" працівника встановлене наступне: - витрати на оплату вартості проживання в готелях (мотелях),
на наймання інших житлових приміщень, а також включені до таких
рахунків витрати на харчування, побутові послуги (прання, чищення,
прасування одягу, білизни, ремонт взуття), за користування
холодильником, телевізором (крім каналів, за які встановлена
окрема плата), кондиціонером, включаються до складу валових витрат
у межах фактичних затрат відрядженої особи: - затрати на бронювання місця в готелі при відрядженні в
межах України включаються до валових витрат в розмірі не більше 50
% його вартості за одну добу на підставі поданих підтвердних
документів. Звертаємо увагу на те, що коли до рахунка готелю (мотелю,
іншого місця проживання) включені затрати на харчування, то у
цьому разі зменшується розмір добових, що включаються до складу
валових витрат, які відповідно до Постанови N 663 становлять: одноразове харчування, для відряджень у межах України -
4 гривні 80 коп., за кордон - 126 гривень; дворазове харчування, для відряджень у межах України -
3 гривні 60 коп., за кордон - 90 гривень; триразове харчування, для відряджень у межах України -
2 гривні 40 коп., за кордон - 57 гривень. При відрядженні "бюджетного" працівника Інструкцією N 59 і
Постановою N 663 установлено таке: - затрати на наймання житлового приміщення відшкодовуються в
межах норм, які при відрядженні за кордон диференційовані залежно
від країни перебування, а при відрядженні в межах України
становлять 50 грн. за 1 добу; - затрати на бронювання місць у готелях при відрядженні в
межах України включаються до складу витрат на відрядження в
розмірі не більше 50 % вартості місця за добу; - затрати на харчування, вартість якого включена в рахунок на
оплату вартості проживання, покриваються "бюджетним" працівником
за рахунок добових; - затрати на побутові послуги, що надаються в готелях
(прання, чищення, прасування одягу, білизни, ремонт взуття),
відшкодовуються в межах не більше 10 % норм добових витрат для
країни, куди відряджається "бюджетний" працівник. Таким чином, з урахуванням вищевикладеного не має значення, у
готельному номері якої категорії проживав відряджений. А при
вирішенні питання про те, у якому обсязі включається до валових
витрат вартість готельного номера, слід виходити з того, якому
працівникові - "бюджетному" чи "небюджетному" - надані послуги з
проживання. Так, якщо відряджений не є працівником бюджетного
підприємства, то витрати на наймання житлового приміщення
включаються до складу валових витрат у межах фактичних затрат. А витрати на наймання житлового приміщення "бюджетного"
працівника включаються до складу валових витрат а урахуванням
обмежень, установлених Інструкцією N 59 і Постановою N 663. Звертаємо увагу на те, що відповідно до підпункту 5.4.8
Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" власник або
уповноважена ним особа може встановлювати додаткові обмеження
відносно сум і цілей використання коштів, наданих на відрядження.
// Баланс. - 1999. - N 48. - С.44-45. _________________________________________________________________
Розділ IV
Торговельна діяльність
4.1 Продаж лотерейних квитків
Підприємство надає послуги з продажу лотерейних квитків
української національної лотереї. Комісійна винагорода за послуги
становить 5 % від вартості проданих квитків. Як у цьому разі вести
податковий і бухгалтерський облік?
Українська національна лотерея, випущена в обіг за дозволом
Міністерства фінансів України, є державною лотереєю. Підприємство,
яке надає послуги з розповсюдження квитків на підставі договору
доручення (комісії) підприємству "Українська національна лотерея",
що є агентом, згідно з Правилами розповсюдження державних лотерей
( z0824-98 ), є розповсюджувачем державних грошових лотерей. Відповідно до цих Правил підприємство-розповсюджувач повинне
здійснювати облік проданих квитків і виплати виграшів. Такий облік
ведеться у відомостях обліку руху квитків і виручки установленого
зразка, які агент разом з лотерейними квитками надає
розповсюджувачу. Особливості реалізації лотерейних квитків
державної національної лотереї наведені в листі Державної
податкової адміністрації України від 13.10.98 р.
N 11793/10/23-3117 ( v1793225-98 ) "Про особливості проведення
державної "Національної лотереї" і контролю за розрахунками, які
здійснюються уповноваженими агентами". У бухгалтерському обліку лотерейні квитки враховуються на
забалансовому рахунку 002 "Товарно-матеріальні цінності, прийняті
на відповідальне зберігання". Вартість лотерейних квитків,
проданих підприємством-розповсюджувачем, по кредиту рахунка 46
"Реалізація" не відображається, оскільки згідно з підпунктом 2.3.7
Інструкції про облік роздрібного товарообороту і товарних запасів
( z0013-97 ) продаж роздрібними торговельними підприємствами
населенню лотерейних квитків у роздрібний товарооборот не
включається. По кредиту зазначеного рахунка відображається сума
нарахованої комісійної винагороди. У податковому обліку вартість проданих лотерейних квитків не
включається до валового доходу підприємства-розповсюджувача,
оскільки є доходом підприємства "Українська національна лотерея".
До валового доходу розповсюджувача включається тільки сума
комісійної винагороди. Оскільки українська національна лотерея є державною лотереєю,
то згідно з підпунктом 3.2.4 Закону "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) обороти по її випуску, обігу і погашенню
не є об'єктом обкладення ПДВ. А це означає, що не обкладаються ПДВ
доходи, які отримуються підприємством "Українська національна
лотерея". Законом про ПДВ для розповсюджувачів державних лотерейних
квитків пільг не передбачено, тому їхні послуги обкладаються ПДВ
на загальних підставах.
// Баланс. - 1999. - N 48. - С.46. _____
4.2 Відкликання платіжних доручень з картотеки
Підприємство, маючи картотеку по платежах до бюджету,
погасило заборгованість перед бюджетом з готівкової виручки шляхом
перерахування грошових коштів через Ощадбанк. Чи можна відкликати
з банку платіжні доручення?
Згідно з пунктом 16-1 Інструкції НБУ "Про безготівкові
розрахунки в господарському обороті України" N 7 ( v0204500-96 )
банки здійснюють повернення розрахункових документів, які
враховуються на забалансовому рахунку N 9803 "Розрахункові
документи, не оплачені у строк у зв'язку з відсутністю коштів у
платників" і стосуються сплати податків, зборів, інших
обов'язкових платежів і внесків до державних цільових фондів, на
підставі отриманого від клієнта листа про відкликання
розрахункових документів на сплату податків і неподаткових
платежів. При цьому підприємства, установи, організації можуть
відкликати з установ банків невиконані платіжні доручення на
сплату податків і неподаткових платежів тільки зі згоди
відповідного органу стягнення (у даному випадку - податкової
інспекції). На листі про відкликання робиться відмітка органу
стягнення про згоду на відкликання з картотеки розрахункового
документа, яка підписується уповноваженою особою даного органу і
засвідчується печаткою.
// Баланс. - 1999. - N 48. - С.47. _____
4.3 Підзвітні суми
Підприємство з липня знаходиться на картотеці. За
обслуговування поточного банківського рахунка за червень директор
підприємства сплатив на розрахунковий рахунок банку суму зі своїх
особистих коштів. Директорові була видана квитанція про оплату за
розрахункове обслуговування рахунка за період з 01.06.99 р. по
30.06.99 р. Як відобразити в податковому і бухгалтерському обліку
цю операцію? Чи треба заповнювати касову книгу, якщо гроші в касу
підприємства не надходили і не видавалися?
Згідно з підпунктом 11.2.1 Закону "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) датою збільшення валових витрат
вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого
відбувається будь-яка з подій, що сталися раніше: - або дата списання коштів з банківських рахунків, або день
видачі грошей з каси; - або дата оприбуткування товарів, а для робіт (послуг) -
дата фактичного отримання результатів робіт (послуг). Якщо банк повідомляє своїх клієнтів про суми, що підлягають
оплаті за розрахункове обслуговування, в усній формі, то вартість
наданих банком послуг може бути віднесена на валові витрати по
даті оплати їх директором, оскільки отримана ним квитанція буде
документом, який підтверджує не тільки факт оплати, але і факт
надання послуг. Якщо банк повідомляє своїх клієнтів про суми, що підлягають
оплаті за розрахункове обслуговування у письмовій формі, то
вартість наданих банком послуг може бути віднесена на валові
витрати по першій події - за фактом отримання послуг на підставі
письмового повідомлення. При оплаті директором послуг банку заповнювати касову книгу
не треба. Але директор повинен скласти авансовий звіт про
витрачені суми, додати до нього квитанцію і подати у бухгалтерію.
// Баланс. - 1999. - N 48. - С.47. _____
4.4 Переробка сільськогосподарської продукції
Підприємство займається виробництвом і реалізацією ковбасних
виробів. Для виробництва цієї продукції підприємство закуповує
м'ясо у сільськогосподарських товаровиробників і у населення. За
закуплене м'ясо підприємство розраховується за бартером (80 %) і
за готівку (20 %). Чи поширюється на підприємство дія статті 4
Указу N 227/95 "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни
в народному господарстві України"?
Згідно зі статтею 4 Указу N 227/95 "Про заходи щодо
нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві
України" підприємства оптової і роздрібної торгівлі незалежно від
форми власності перераховують інкасовану виручку від реалізації
сільськогосподарської продукції і продовольства, придбаних у
товаровиробників агропромислового комплексу України, за
вирахуванням торговельної націнки не пізніше наступного дня після
дня зарахування виручки на рахунки постачальників, після чого
платежі здійснюються у встановленому порядку. У разі використання цих коштів підприємствами оптової і
роздрібної торгівлі для іншої цілі або залишення їх на рахунку або
проведення різного роду операцій з незарахування коштів на
розрахункові рахунки товаровиробників агропромислового комплексу
органами державної податкової служби в безспірному порядку
стягується до місцевого бюджету штраф у розмірі 50 відсотків від
сум, не перерахованих у встановлені терміни вказаним
товаровиробникам. Дія цієї статті Указу N 227/95 поширюється тільки на
підприємства, що займаються торговельною діяльністю - діяльністю з
купівлі і продажу товарів у цілях отримання прибутку. Тільки
торговельні підприємства можуть визначити суму, яка підлягає
перерахуванню постачальникам, як різницю між виручкою від
реалізації і торговельною націнкою. Із поставленого запитання випливає, що підприємство
займається виробничою діяльністю і закуповує сільськогосподарську
продукцію та продукти її переробки не у цілях перепродажу, а для
подальшої переробки у цілях виробництва готової продукції, тому
дія статті 4 Указу N 227/95 на підприємство не поширюється.
// Баланс. - 1999. - N 48. - С.47-48. _____
4.5 Документи, що підтверджують ціну на товар в магазині
Поясніть, як повинні виконуватися норми статті 19 Закону
України "Про захист прав споживачів" ( 1023-12 ) відносно прав
споживачів на ознайомлення на їхню вимогу з документами, що
засвідчують роздрібну ціну в магазині, якщо накладні на поставку
товарів, у яких підприємства відображають роздрібні ціни,
додаються до товарних звітів і здаються в бухгалтерію у
встановлені для цього терміни?
Так, дійсно, згідно з пунктом 4 статті 19 Закону "Про захист
прав споживачів" покупець має право на перевірку ціни товарів, що
придбаваються. На вимогу споживача продавець магазину зобов'язаний
у цьому випадку надати йому документи, які підтверджують ціну на
товар. Документами, які обгрунтовують сформовані і встановлені ціни
на товари, що надійшли на підприємство роздрібної торгівлі, є
рахунки-фактури, накладні, товарно-транспортні накладні, квитанції
про приймання товарів на комісію, описи-акти уцінки (до оцінки)
оформлені у встановленому порядку, тощо. Але ці документи
нетривалий час знаходяться в торговельній точці, оскільки
передаються в бухгалтерію разом з товарним звітом. Згідно з
пунктом 5 Інструкції N 2 роздрібні ціни фіксуються у реєстрі
роздрібних цін. Суб'єкт господарювання відображає у реєстрі
найменування товару, марку, тип, оптову відпускну ціну (ціну
постачальника) з посиланням на підтвердний документ (назву
документа та його номер, наприклад, квитанція про приймання товару
на комісію N... опис-акт уцінки (дооцінки) N... і т. д.), розмір
торговельної націнки, установлену роздрібну ціну. До речі, у
реєстрі не міститься інформації про того, хто є постачальником
товарів. Така інформація працівниками сфери торгівлі, як правило,
класифікуються як комерційна таємниця. Таким чином, якщо покупець виявить бажання ознайомитися з
документами, що підтверджують ціну товарів, які придбаваються ним,
можна ознайомити його з реєстром роздрібних цін.
// Баланс. - 1999. - N 48. - С.48. _____
4.6 Книга відгуків і пропозицій в автомагазині
Чи необхідна наявність Книги відгуків і пропозицій в
автомагазині?
Мабуть, таке запитання виникло у зв'язку з тим, що згідно з
п. 13 Правил N 369 пред'являються вимоги щодо наявності Книги
відгуків і пропозицій у кожному стаціонарному пункті
дрібнороздрібної торговельної мережі. Автомагазин дійсно є одним з пунктів дрібно-роздрібної
торговельної мережі і часто протягом тривалого часу здійснює
продаж на одному відведеному йому місці. Однак відповідно до п. 7
Порядку заняття торговельною діяльністю і правила торговельного
обслуговування населення ( 108-95-п ) автомагазин не є
стаціонарним пунктом продажу. Таким чином, вимога Правил N 369 відносно наявності Книги
відгуків і пропозицій у стаціонарному пункті дрібнороздрібної
торговельної мережі на автомагазини не поширюється.
// Баланс. - 1999. - N 48. - С.48. _____
4.7 Збір виручки протягом робочого дня
Підприємство здійснює роздрібний продаж товарів і має мережу
торговельних точок (магазинів, лотків, кіосків тощо). Каса
підприємства знаходиться у приміщенні офісу і віддалена від
торговельних точок. У деяких випадках працівник підприємства,
призначений керівником підприємства провадити збір виручки і
транспортування її до каси, забирає виручку декілька разів на
день. Потім цей же працівник розвозить по торговельних точках
квитанції до прибуткових касових ордерів. Ось і виходить, що
протягом певного часу в торговельній точці немає ні грошей, ні
касових документів. Порадьте, що робити?
Такі ситуації хвилюють багатьох суб'єктів підприємницької
діяльності. На практиці, коли збір виручки з торговельної точки
здійснюється в середині робочого дня, для передачі її до каси
підприємства (для подальшого внесення до банку, а також з метою
забезпечення збереження грошових коштів при здійсненні продажу
товарів з лотків, прилавків тощо, матеріально відповідальні особи
складають інкасаційну відомість у двох примірниках через
копіювальний папір, у якій зазначають: - дані про суб'єкт підприємницької діяльності; - найменування торговельної точки; - дату складання відомості; - час (астрономічний) - момент передачі грошей з торговельної
точки особі, яка здійснює збір готівки; - прізвище, ім'я, по батькові матеріально відповідальної
особи, яка здає гроші до каси; - прізвище, ім'я, по батькові матеріально відповідальної
особи, яка здійснює збір і передачу готівки до каси підприємства; - вартість грошових купюр, їх кількість і суму; - загальну
суму розмінної монети; - загальну кількість натуральних одиниць, тобто кількість
грошових купюр (цифрами і прописом); - загальну суму виручки (цифрами і прописом). Інкасаційна відомість обов'язково підписується матеріально
відповідальною особою торговельної точки, а також особою, яка
прийняла виручку. Бланки таких інкасаційних відомостей виготовляються
друкарським способом або ж безпосередньо в торговельному
підприємстві за допомогаю оргтехніки. Перший примірник інкасаційної відомості разом з виручкою цієї
торговельної точки вручається працівникові, призначеному
здійснювати збір виручки і транспортування її до каси
підприємства. Другий примірник залишається в торговельній точці у
матеріально відповідальної особи і протягом певного часу, до
моменту отримання квитанції прибуткового касового ордера, є
"виправдувальним документом" на випадок перевірки про відсутність
виручки за проданий товар і квитанції прибуткового ордера. Вважаємо за необхідне нагадати, що в тих торговельних точках,
де розрахунки зі споживачами здійснюються із застосуванням ЕККА,
перед тим як здійснити передачу грошей матеріально відповідальній
особі, яка здійснює збір виручки в середині робочого дня,
необхідно виконати операцію "службова видача" (вимоги п. 6.5
Положення про порядок реєстрації і застосування електронних
контрольно-касових апаратів при розрахунках готівкою у сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг ( z0594-97 ). А ось у тих торговельних точках, де розрахунки зі споживачами
здійснюються із застосуванням ТКК, запис до витратної частини
товарно-касової книги призначають не в момент передачі грошей до
каси, а в момент отримання касового документа - квитанції до
прибуткового касового ордера (вимоги п. 12 Порядку реєстрації та
ведення товарно-касової книги при розрахунках готівкою у сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг ( z0123-97 ). У разі зарахування на роботу і призначення на посаду,
пов'язану з прийманням і транспортуванням грошових коштів з
торговельних точок до каси підприємства, або при періодичному
залученні працівників підприємства до зазначених вище робіт
керівникам підприємства необхідно з такими працівниками укласти
договір про індивідуальну матеріальну відповідальність. До виконання таких робіт бажано не залучати: - осіб, які раніше притягувалися до кримінальної
відповідальності за вмисні злочини; - осіб, у яких судимість не погашена або не знята в
установленому порядку; - осіб, за постановою суду позбавлених права займатися
вищезгаданими видами діяльності; - осіб, які страждають хронічними психічними захворюваннями; - осіб, які знаходяться на спеціальному медичному обліку з
приводу алкогольної або наркотичної залежності.
// Баланс. - 1999. - N 48. - С.48-49. _____
4.8 Повернення товарів санітарно-гігієнічного призначення
Чи підлягають поверненню продані у магазині дитячі памперси,
якщо вони з будь-якої причини не можуть бути використані
споживачем за призначенням?
У статті 20 Закону про захист прав споживачів визначено, що
споживач має право на повернення грошей у разі, якщо придбаний ним
раніше товар належної якості не може бути використаний ним за
призначенням, а інший аналогічний товар або будь-який інший товар
йому не потрібен. Дитячі памперси не підлягають ні поверненню, ні
обміну на аналогічний товар або будь-який інший товар, оскільки
вони класифікуються як товари санітарно-гігієнічного призначення
(згідно з Класифікатором товарів зовнішньо-економічної діяльності,
затвердженим наказом Держстандарту України від 02.07.98 р. N 459,
дитячі памперси віднесені до санітарно-гігієнічних виробів. Код
цих товарів - 5.01.10). Постановою "Про реалізацію окремих положень Закону України
"Про захист прав споживачів" ( 172-94-п ) затверджений Перелік
товарів належної якості, що не підлягають обміну (поверненню). До
цього Переліку включені предмети сангігієни.
// Баланс. - 1999. - N 48. - С.49.



on top