Пільговий проїзд дітей війни
Редакції видань; FAQ on June 22, 201051
Document p0051697-10, current version — Adoption on June 22, 2010

                   Пільговий проїзд дітей війни 
У львівських маршрутних таксі з'явилися плакати, у яких
вказано перелік осіб, що мають право на пільговий проїзд. У цьому
списку не значиться така категорія пільговиків, як "діти війни".
Чи законні такі дії львівських перевізників? Чи в праві вони
скасовувати закони? Та чи насправді затрати на перевезення
пільговиків транспортним підприємствам не компенсуються?
Володимир Сиротенко.
Львів.

Безкоштовний проїзд усіма видами міського пасажирського
транспорту для дітей війни гарантується статтею 5 Закону "Про
соціальний захист дітей війни" ( 2195-15 ). Щороку з державного
бюджету виділяються кошти на забезпечення дотримання цієї норми.
Гроші у вигляді субвенцій передаються до місцевих бюджетів, а з
місцевих бюджетів - перевізникам як компенсація затрат на
перевезення пільгових категорій громадян.
На цей рік субвенція з державного ( 2154-17 ) місцевим
бюджетам на компенсацію за пільговий проїзд та надання деяких
інших пільг становила загальну суму розміром більш як півтора
мільярда гривень (1539640000 грн.). При цьому для Львівської
області ця сума становить 66282000 грн.
Відмова транспортного підприємства у перевезенні дітей війни
є грубим порушенням закону та повинно викликати відповідну реакцію
як Міністерства транспорту та зв'язку, так і правоохоронних
органів.
Однак не можна оминути ті проблеми, що виникають у процесі
реалізації соціальної політики держави у даному питанні. Адже до
цього часу не існує законодавчо встановленої методики обліку
кількості фактичних поїздок пільговиків та визначення обсягів
компенсаційних виплат транспортним підприємствам. Тому і виходить,
що місцеві органи влади використовують кошти субвенції із
застосуванням власних, законодавчо не передбачених, методик, а
облік зареєстрованої кількості перевезень пільгових пасажирів
просто не ведеться. Іншими словами, прогнозування необхідної
кількості асигнування здійснюється, як то кажуть на око. Такий
підхід рік за роком збільшує заборгованість місцевої влади перед
перевізниками, що і виливається у вороже ставлення водіїв
маршруток до пільговиків.
Варто зазначити, що за відсутності контролю з боку місцевих
органів влади за фактичною кількістю безкоштовно перевезених
пільговиків допускаються факти пред'явлення перевізниками до
оплати завищених розрахунків обсягів компенсації. Як результат,
отримуємо заборгованість місцевих бюджетів з компенсацій за
перевезення пільговиків, що за даними Державного казначейства
станом на 1 січня 2009 року становила 93,8 мільйона гривен. При
цьому недоотримані транспортними компаніями кошти за ці самі
перевезення сягнули 613 мільйонів гривень (дані Мінтрансзв'язку
станом на ту саму дату). Тобто кожен рахує по-своєму, а страждають
люди, що не можуть реалізувати своє право на пільговий проїзд.
Якісно змінити ситуацію може лише законодавче врегулювання
порядку обліку кожного окремого випадку перевезення пільговика. Це
допоможе формувати відповідну статистику та дасть можливість у
проектах державного та місцевих бюджетів закладати реальні обсяги
субвенцій на пільгове перевезення громадян.
Ярослав Грущинський, юрист.



on top