Документ z1149-13, втратив чинність, поточна редакція — Втрата чинності від 30.06.2016, підстава - z0550-16

МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ

НАКАЗ

14.06.2013  № 401


Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
9 липня 2013 р.
за № 1149/23681

{Наказ втратив чинність на підставі Наказу Міністерства оборони № 155 від 22.03.2016}

Про затвердження Інструкції з організації інформаційно-пропагандистського забезпечення у Збройних Силах України

Відповідно до Положення про Міністерство оборони України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 406, та з метою вдосконалення організації та підвищення ефективності інформаційно-пропагандистського забезпечення у Збройних Силах України НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Інструкцію з організації інформаційно-пропагандистського забезпечення у Збройних Силах України, що додається.

2. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

Міністр оборони України

П.В. Лебедєв




ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства
оборони України
14.06.2013  № 401


Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
9 липня 2013 р.
за № 1149/23681

ІНСТРУКЦІЯ
з організації інформаційно-пропагандистського забезпечення у Збройних Силах України

І. Загальні положення

1.1. Ця Інструкція визначає зміст, мету, основні складові, завдання та порядок організації і проведення інформаційно-пропагандистського забезпечення у Збройних Силах України (далі - інформаційно-пропагандистське забезпечення).

1.2. Інформаційно-пропагандистське забезпечення полягає у здійсненні органами військового управління, військовими навчальними закладами, військовими частинами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини) заходів щодо впровадження гуманітарної політики держави через систему інформації і військово-патріотичного виховання особового складу.

1.3. У цій Інструкції терміни вживаються в таких значеннях:

бойове інформування - оперативне і систематичне доведення до особового складу бойової обстановки, поставлених завдань і способів їх виконання, передового досвіду та героїчних дій військовослужбовців;

військово-технічне інформування - процес доведення до військовослужбовців основних напрямів воєнно-технічної політики держави, перспектив розвитку військової техніки і озброєння, їх тактичних та технічних характеристик, способів та досвіду бойового застосування;

зв’язки з громадськістю та засобами масової інформації - систематична діяльність військових частин з управління всією сукупністю комунікаційних процесів, яка сприяє встановленню і підтримці взаєморозуміння між Збройними Силами України та громадськістю за допомогою обміну інформацією і оцінки реакції громадськості;

інформаційна робота - оперативне, об’єктивне доведення і роз’яснення особовому складу Збройних Сил України державної політики, законів України та інших нормативно-правових актів у сфері національної безпеки та оборони, інформування про діяльність органів державної влади, військового управління, суспільно-політичну та економічну обстановку в державі та світі, з інших актуальних питань;

наочна агітація - сукупність об’єктів інформаційно-пропагандистського характеру, що знаходяться на території військових частин (плакатів, стендів, бігбордів, лайтбоксів, відеобордів, панно, архітектурних споруд, конструкцій архітектурно-художніх елементів, рекламної друкованої продукції);

оперативне інформування - своєчасне доведення до особового складу актуальної, термінової інформації та змін в обстановці, яка склалася;

правове інформування - процес доведення до військовослужбовців інформації правового характеру;

суспільно-політичне інформування - оперативна форма доведення і роз’яснення особовому складу актуальних питань розвитку держави та Збройних Сил України, суспільно-політичної обстановки та останніх подій в Україні і світі;

тематичне інформування - процес ознайомлення особового складу з інформацією за визначеною тематикою, присвяченою визначним подіям у політичному, суспільно-громадському, культурно-мистецькому, історико-культурному житті держави, а також життєдіяльності видатних постатей в історії України та світу.

1.4. Змістом інформаційно-пропагандистського забезпечення є запровадження системи інформаційної політики держави у військах (силах), здійснення цілеспрямованого впливу на свідомість та поведінку військовослужбовців з метою формування в них високого морально-психологічного стану, вірності Військовій присязі і військовому обов’язку.

1.5. Метою інформаційно-пропагандистського забезпечення є реалізація у військах (силах) інформаційної політики держави, формування у військовослужбовців громадянської свідомості і відповідальності.

1.6. Основними напрямами інформаційно-пропагандистського забезпечення є:

проведення інформаційно-роз’яснювальної роботи з питань воєнної політики держави;

доведення та оперативне роз’яснення особовому складу законів України, інших нормативно-правових актів, що стосуються проходження військової служби, соціального та правового захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей, міжнародних зобов’язань України у військовій сфері;

виховання у військовослужбовців відданості українському народові, Військовій присязі та Бойовому прапору військової частини, готовності до свідомого виконання положень Конституції України, законів України, вимог статутів Збройних Сил України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України та наказів командирів (начальників);

формування позитивного іміджу Збройних Сил України, образу військовослужбовця - захисника Вітчизни, підвищення престижу військової служби;

роз’яснення внутрішньої і зовнішньої політики України у сфері оборони, функціонального призначення Збройних Сил України в мирний та воєнний час;

здійснення моніторингу засобів масової інформації та суспільно-політичної обстановки в районах дислокації військ (сил);

організація та здійснення заходів щодо захисту особового складу від негативного інформаційно-психологічного впливу;

доведення до особового складу воєнно-політичної обстановки у світі та суспільно-політичної обстановки в районах виконання завдань у частині, що стосується;

пропагування військово-технічних знань, виховання у військовослужбовців прагнення до вдосконалення свого професійного вишколу, утримання в готовності до застосування озброєння та військової техніки;

підтримання і розвиток військових традицій Збройних Сил України, виду та роду військ, військової частини;

інформування особового складу щодо суспільно-політичного, соціально-економічного, культурного та духовного розвитку України;

організація і проведення заходів з метою ознайомлення громадськості з діяльністю Збройних Сил України, формування громадської думки в інтересах підтримки воєнної політики України, налагодження зв’язків із цих питань з органами державної влади, місцевого самоврядування, об’єднаннями громадян;

використання технічних засобів виховання і наочної агітації під час проведення інформаційно-пропагандистських заходів.

1.7. Організація інформаційно-пропагандистського забезпечення обумовлюється характером воєнної та інформаційної політики держави, а також особливостями суспільно-політичної обстановки в районах дислокації та завдань, які покладені на військову частину.

1.8. Основними складовими інформаційно-пропагандистського забезпечення є: воєнно-ідеологічна підготовка, інформаційна робота, зв’язки з громадськістю та засобами масової інформації.

ІІ. Інформаційна робота

2.1. Інформаційна робота здійснюється з метою цілеспрямованого впливу на свідомість військовослужбовців для підвищення рівня їх обізнаності у різних сферах суспільного життя та військової служби, формування необхідних переконань та прагнення до свідомого виконання вимог Конституції України, законів України, статутів Збройних Сил України, наказів командирів (начальників).

2.2. Основні принципи інформаційної роботи:

оперативність та зрозумілість доведення інформації;

взаємозалежність та узгодженість змісту, форм і методів;

практична спрямованість та поєднання із завданнями, покладеними на військову частину;

безперервність і спадкоємність;

плановість, системність та послідовність;

розвиваючий характер та зворотний зв’язок;

раціональне поєднання колективних та індивідуальних форм і способів.

2.3. Основні завдання інформаційної роботи:

формування в особового складу патріотизму, відповідальності та прагнення до набуття необхідних знань, умінь і навичок, підвищення рівня професійної майстерності, свідомого ставлення до оволодіння військовими спеціальностями;

усвідомлення військовослужбовцями воєнної політики України, рішень керівництва держави, Міністерства оборони України, цілей та завдань, які стоять перед військами (силами), військовою частиною;

роз’яснення місця і ролі Збройних Сил України в забезпеченні обороноздатності держави, особливостей і способів ведення сучасних бойових дій, специфіки виконання визначених військовій частині завдань за призначенням;

задоволення інформаційних потреб особового складу, досягнення необхідного рівня його громадянської і моральної свідомості, обізнаності з правових та військово-технічних питань;

доведення до особового складу воєнно-політичної обстановки у світі та суспільно-політичної обстановки в державі, оперативне роз’яснення воєнної політики України;

організація та проведення заходів з нагоди державних та професійних свят, історичних та пам’ятних дат в історії українського народу;

виховання у військовослужбовців патріотизму на національних та військових традиціях;

формування у військовослужбовців відповідальності за рівень особистої військово-професійної підготовки та виконання завдань військової служби;

захист особового складу від впливу негативної інформації, пов’язаної з необ’єктивним висвітленням процесів, які відбуваються у Збройних Силах України;

розвиток системи морально-духовних цінностей та норм поведінки особового складу, підвищення його морально-психологічної готовності до сумлінного виконання завдань військової служби;

формування правової обізнаності, правової культури та свідомої правомірної поведінки особового складу;

поширення серед особового складу військово-технічних та військово-спеціальних знань, підвищення його військово-технічної культури, майстерного володіння озброєнням та військовою технікою.

2.4. Основними методами інформаційної роботи є:

виступ;

розповідь;

пояснення;

демонстрація.

2.5. Основними формами інформаційної роботи є:

планове та оперативне інформування (суспільно-політичне, правове, воєнно-технічне, бойове тощо);

випуск інформаційних бюлетенів, інших друкованих матеріалів;

вечори запитань і відповідей;

день інформування (щомісяця у кожний третій четвер);

день відкритих дверей (до державних та військово-професійних свят);

екскурсії, відвідування музеїв (кімнат бойової слави) військових частин (кораблів), історичних місць та пам’яток;

зустрічі з представниками органів державної влади та громадських організацій;

проведення виступів військовослужбовців у навчальних закладах;

використання засобів наочної агітації;

перегляд та прослуховування інформаційних і тематичних теле- і радіопередач, новин, художніх, документальних та навчальних кіно-, відеофільмів та аудіоматеріалів.

2.6. Загальне керівництво інформаційною роботою з особовим складом здійснює командир. Безпосередню роботу щодо організації і проведення інформаційної роботи проводить заступник командира по роботі з особовим складом.

2.7. Аналіз стану організації та проведення інформаційної роботи у військовій частині у загальній системі підбиття підсумків стану роботи з особовим складом здійснюють штаби, органи по роботі з особовим складом.

2.8. Основними видами інформаційної роботи є: суспільно-політичне, правове, військово-технічне, оперативне та тематичне інформування.

2.9. Суспільно-політичне інформування проводиться:

з особами офіцерського, сержантського і старшинського, рядового складу, які проходять військову службу за контрактом або за призовом, - 1 раз на місяць по 30 хвилин згідно з розпорядком дня військової частини;

з військовослужбовцями строкової військової служби - 1 раз на тиждень по 30 хвилин.

Зміст та основні напрями проведення суспільно-політичного інформування:

аналіз воєнно-політичної обстановки у світі;

соціально-економічний розвиток у державі, регіоні дислокації військової частини;

аналіз політичних процесів в Україні;

питання національної безпеки України та шляхи її забезпечення, впровадження вимог Конституції України у соціальній, економічній, політичній і гуманітарній сферах;

стан та розвиток Збройних Сил України, виконання навчально-бойових завдань військовою частиною;

військове міжнародне співробітництво та миротворча діяльність Збройних Сил України;

духовні традиції, культура, наука, освіта, релігія;

значення, уроки та висновки із важливих подій в історії України та збройних сил.

Суспільно-політичне інформування здійснюється у вигляді аналітичних оглядів, доведення до особового складу інформації з політичних, економічних, соціальних, історичних, моральних, культурологічних та інших питань.

2.10. Правове інформування проводиться:

з особами офіцерського, сержантського і старшинського, рядового складу, які проходять військову службу за контрактом або за призовом, - один раз на місяць по 30 хвилин згідно з розпорядком дня військової частини;

з військовослужбовцями строкової служби - один раз на тиждень по 30 хвилин.

Змістом правового інформування є пропагування правових знань, доведення і роз’яснення законодавства України, нормативних актів Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Основні напрями проведення правового інформування:

вивчення права, правова самоосвіта;

Збройні Сили України в політичній системі держави;

військове законодавство України;

законність і правопорядок, правопорушення і юридична відповідальність особового складу Збройних Сил України;

конституційне право України;

адміністративне і цивільне право України, особливості застосування у Збройних Силах України;

виконання військовослужбовцями вимог законодавства України, Указів Президента України, наказів і директив Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

2.11. Військово-технічне інформування військовослужбовців проводиться не рідше 1 разу на місяць за рахунок часу, відведеного на суспільно-політичне інформування.

Зміст та основні напрями проведення військово-технічного інформування:

роль військової техніки і озброєння у забезпеченні обороноздатності держави;

проблеми вивчення військової техніки і озброєння, їх зберігання та експлуатації;

досвід застосування та використання озброєння і військової техніки у локальних конфліктах і регіональних війнах;

запобігання аваріям і катастрофам військової техніки;

розвиток матеріально-технічного забезпечення військ (сил);

історія, сучасний стан і перспективи розвитку окремих видів військової техніки й озброєння;

внесок української науки, конструкторської думки у розвиток сучасної військової техніки і озброєння.

2.12. Бойове інформування проводиться під час бойових дій, бойового чергування, виконання завдань вартової служби, усіх видів навчань із залученням особового складу.

Зміст бойового інформування залежить від конкретних умов та особливостей виконання завдань.

2.13. Порядок планування, тематика, строки, періодичність, форми і методи проведення інформування особового складу визначаються командирами (начальниками) військових частин відповідно до обстановки та умов виконання завдань.

2.14. Організація планування та проведення інформування в військовій частині покладається на штаби військових частин та органи по роботі з особовим складом. Вони організовують проведення, узагальнюють результати, здійснюють контроль та надання допомоги.

ІІІ. Використання наочної агітації в інтересах інформаційно-пропагандистського забезпечення

3.1. Наочна агітація військових частин спрямована на висвітлення завдань реформування та розвитку Збройних Сил України, формування в особового складу почуття гордості за належність до Збройних Сил України, прагнення до зразкового виконання завдань військової служби. Командири (начальники) забезпечують змістовне та естетичне оформлення наочної агітації у військовій частині, утримання її в належному стані та своєчасне оновлення.

3.2. Наочна агітація військових частин має бути актуальною, оперативною, змістовною, переконливою, дієвою, відповідати призначенню та завданням, покладеним на військову частину. Вона повинна оформлятися за єдиним композиційним рішенням з урахуванням можливостей розміщення військової частини.

3.3. Наочна агітація у військовій частині розміщується:

на території військового містечка, полігону;

у будівлях (приміщеннях) штабу, казарм, навчального корпусу, бібліотеки, клубу, варти, інформаційного центру підрозділу (за відповідною спрямованістю);

у кімнаті відвідувачів (на контрольно-пропускному пункті).

3.4. Перелік, розмір стендів та зміст інформації, необхідної для розміщення в наочній агітації військових частин, визначаються командирами (начальниками) військових частин відповідно до покладених завдань, мети підготовки особового складу та наявних можливостей.

3.5. Для організації інформаційно-пропагандистського забезпечення під час проведення заходів бойової підготовки в польових умовах (за межами пунктів постійної дислокації) обладнуються:

у бригадах (полках) та їм рівних - довідково-інформаційні пункти;

у батальйонах (дивізіонах), ротах (батареях) та їм рівних - похідні комплекти наочної агітації.

3.6. Командування видів Збройних Сил України (оперативні командування) визначають порядок обладнання і зміст наповнення довідково-інформаційного пункту та похідного комплекту наочної агітації. Вони повинні забезпечувати якісне проведення з особовим складом заходів інформаційно-пропагандистського забезпечення під час виконання навчально-бойових завдань у польових умовах.

ІV. Зв’язки з громадськістю та засобами масової інформації

4.1. Метою зв’язків з громадськістю та засобами масової інформації є встановлення двостороннього спілкування для виявлення спільних інтересів і досягнення взаєморозуміння, що ґрунтується на достовірній інформованості.

4.2. Напрями діяльності у сфері зв’язків з громадськістю та засобами масової інформації:

взаємодія з представниками органів державної влади та місцевого самоврядування, релігійних організацій та громадськістю;

взаємодія та співпраця із представниками засобів масової інформації;

залучення громадськості до участі у процесі обговорення та прийняття рішень.

4.3. Завдання у сфері зв’язків з громадськістю та засобами масової інформації у Збройних Силах України:

інформування суспільства щодо напрямів реформування та розвитку Збройних Сил України;

формування, підтримка (відновлення) позитивного ставлення суспільства до Збройних Сил України, їхньої діяльності;

налагодження зв’язків та організація скоординованої, узгодженої співпраці із представниками засобів масової інформації;

пропагування та рекламування військової служби;

сприяння організації захисту особового складу від негативного інформаційно-психологічного впливу;

налагодження взаємодії військових частин із органами державної влади та місцевого самоврядування з метою інформування громадськості про діяльність Збройних Сил України.

Начальник
Головного управління
по роботі з особовим складом
Збройних сил України
генерал-майор





І.М. Чубенко



вгору