ПРАВИЛА
охорони праці під час експлуатації навантажувачів
VI. Мінімальні вимоги безпеки до навантажувачів
1. Вимоги безпеки, зазначені в цьому розділі, поширюються на навантажувачі, виготовлені до 12 серпня 2013 року - дати обов’язкового застосування Технічного регламенту безпеки машин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року № 62.
2. Навантажувачі мають долати з номінальним вантажем ухил, зазначений виробником у експлуатаційних документах.
3. Навантажувачі мають бути оснащені пристроями для їх буксирування (гак, петля тощо). Якщо передбачено використання навантажувача як тягача, то конструкція тягово-зчіпного пристрою має унеможливлювати мимовільне роз’єднання.
4. Навантажувачі повинні мати позначені місця стропування для їх навантаження (розвантаження) на транспортні засоби в разі транспортування.
5. На корпусі навантажувачів із пневматичними шинами має бути зазначений тиск у шинах.
6. Колеса навантажувачів, що виступають за зовнішній контур шасі, мають бути захищені, щоб звести до мінімуму ризик отримання водієм, який перебуває в нормальному робочому положенні, травми від предметів, що вилітають з-під коліс.
7. Конструкція систем навантажувачів має унеможливлювати краплепадіння робочої рідини гідросистем, палива і шкідливих рідин (у разі порушення герметичності з’єднань), особливо на гарячі складові частини навантажувачів, що здатні викликати займання цих рідин. Допускається краплепадіння в призначені для цього закриті або заправні ємності.
8. Навантажувачі мають забезпечувати подовжню та поперечну стійкість із вантажем і без вантажу, під час штабелювання та пересування.
9. На автонавантажувачі має бути передбачене місце для установлення вогнегасника.
10. Металоконструкції та металеві деталі навантажувачів мають бути захищені від корозії відповідно до умов експлуатації.
11. На навантажувачах на видному для водія місці мають бути прикріплені таблички з діаграмами:
зміни вантажопідіймальності залежно від положення центра ваги вантажу;
зміни вантажопідіймальності залежно від висоти підіймання вантажу.
12. Вимоги до систем гальмування:
1) навантажувачі мають бути оснащені двома незалежними системами для приведення в дію робочого і стоянкового гальм;
2) стоянкове гальмо має приводитися в дію вручну або автоматично і залишатися затисненим до його навмисного відпускання;
3) приведення в дію робочого гальма не має викликати автоматично одночасного спрацювування стоянкового гальма;
4) робоча гальмівна система має забезпечувати ефективне гальмування одноразовим натисненням педалі або іншого привідного елемента гальма;
5) повітряна гальмівна система із застосуванням накопиченої енергії має бути оснащена сигнальним пристроєм, що спрацьовує в разі падіння рівня накопиченої енергії нижче за 50 відсотків від установленого виробником максимуму. Сигнальний пристрій розміщується на видному місці. Водій повинен чути сигнал, який має бути тривалим;
6) ефективність утримання навантажувача стоянковою і робочою гальмівними системами перевіряється відповідно до вимог експлуатаційних документів;
7) кут заносу навантажувача під час гальмування робочим гальмом не має перевищувати 8о.
13. Вимоги до вантажопідіймача:
1) максимальна висота підіймання вил вантажопідіймача, а також їх опускання в нижнє положення має обмежуватися гідроциліндром підіймання чи спеціальним пристроєм;
2) граничні кути нахилу вил вантажопідіймача вперед і назад мають обмежуватися гідроциліндрами нахилу чи спеціальним пристроєм. Пристрої, що здійснюють зсув, висунення, повертання вантажопідіймача та інші робочі операції, повинні мати обмежувачі ходу;
3) вила вантажопідіймача повинні мати чітке маркування, яке має містити такі відомості:
товарний знак (або найменування) виробника;
номінальну вантажопідіймальність вил у кілограмах;
номінальну відстань центра ваги вантажу від передньої поверхні спинки вил у міліметрах;
місяць і рік виготовлення, серійний номер;
4) вила вантажопідіймача мають бути оснащені пристроями для поперечної фіксації їх на вантажній плиті;
5) конструкцією навантажувачів може бути передбачена можливість установлення замість вил інших змінних вантажозахоплювальних пристроїв;
6) ланцюги, що застосовуються на навантажувачах, мають відповідати вимогам чинного законодавства;
7) швидкість підіймання та опускання вил вантажопідіймача має бути регульованою та вибиратися водієм залежно від умов роботи;
8) номінальний вантаж, піднятий на будь-яку висоту, має утримуватися на цій висоті. Мимовільне опускання вантажу протягом перших 10 хвилин не має перевищувати 50 мм за вертикального положення вантажопідіймача;
9) швидкість нахилу вантажопідіймача має бути регульованою та вибиратися водієм залежно від умов роботи;
10) кут мимовільного нахилу вантажопідіймача вперед із номінальним вантажем не має перевищувати 5о за 10 хвилин за вертикального положення вантажопідіймача і на висоті підіймання номінального вантажу 2500 мм, а для навантажувачів із низьким підійманням - на максимальній висоті підіймання.
14. Вимоги до гідравлічного обладнання:
складові частини гідравлічної системи (гідропристрої, рукави, трубопроводи, їхні з’єднання тощо) мають бути герметичними. Рукави, трубопроводи та елементи з’єднань не повинні мати видимих дефектів і пошкоджень;
навантажувачі повинні мати запобіжний клапан у гідросистемі або інший пристрій, що запобігає перевантаженню механізму підіймання. Запобіжний клапан має бути опломбований.
15. Вимоги до електричного обладнання:
1) навантажувачі із швидкістю пересування понад 10 км/год мають бути оснащені світлосигнальною апаратурою, що забезпечує безпеку роботи за допомогою:
2) навантажувачі мають бути обладнані звуковим сигнальним пристроєм, що спрацьовує незалежно від пристрою, який вимикає коло керування. Звук сигнального пристрою має бути добре чутним;
3) навантажувачі мають бути оснащені пристроями, що приводяться в дію ключем (ключем-маркою) або іншим пристроєм (наприклад, який вмикається введенням PIN-коду тощо), за допомогою яких можуть бути ввімкнені або вимкнені кола керування (у навантажувачів з електроприводом) і кола запалення, і (або) пристрою для запуску двигуна (у навантажувачів із ДВЗ);
4) електричною схемою має бути передбачене штепсельне з’єднання для заряджання акумуляторної батареї і відключення її від решти електричних елементів навантажувача;
5) у електричній схемі мають бути передбачені пристрої електричного захисту, у місцях установлення запобіжників мають бути вказані значення номінального струму, на який вони розраховані;
6) з’єднання елементів електричного кола мають бути виконані за однопровідною схемою у автонавантажувачів та за двопровідною схемою у електронавантажувачів. Ізоляція проводів має бути стійкою до дії електроліту і мастил. Всі проводи повинні мати чітке і стійке маркування відповідно до електричної схеми;
7) проводи електричних кіл повинні мати наконечники. Можна приєднувати проводи кіл керування, освітлення та сигналізації перетином не більше ніж 2,5 мм-2 без наконечників;
8) проводи в місцях проходу через отвори металоконструкцій мають бути захищені від механічних пошкоджень;
9) ізоляція струмопровідних частин електрообладнання має витримувати протягом 1 хв випробувальну напругу змінного струму частотою від 25 Гц до 100 Гц:
500 В - для номінальної напруги електричних кіл до 48 В (постійний струм);
1000 В - для номінальної напруги електричних кіл понад 48 В (постійний струм).
Під час проведення випробування мають бути вимкнуті акумуляторні батареї, електронний блок керування, кола сигналізації та освітлення.
Під час повторного випробування значення випробувальної напруги змінного струму зменшується на 20 %.
Можна зменшувати тривалість прикладання напруги до 1 с за умови підвищення випробувальної напруги на 25 %;
10) опір ізоляції струмопровідних частин електрообладнання щодо корпусу навантажувача в холодному стані при вимкнутій акумуляторній батареї має бути не менше ніж 0,5 МОм і має перевірятися не рідше ніж один раз на 12 місяців.
16. Вимоги до робочого місця водія:
1) ергономічні вимоги до робочого місця водія та органів керування навантажувачів мають відповідати чинному законодавству;
2) робоче місце водія, який сидить або стоїть, має бути влаштоване так, щоб водій перебував всередині контура навантажувача в плані, коли він займає нормальне робоче положення, за винятком штабелеукладачів, для яких передбачено керування з платформи водія, яка може складатися чи повертатися, або з підлоги, коли водій під час керування супроводжує штабелеукладач пішки;
3) підлога робочого місця, підніжки і східці повинні мати поверхню, що унеможливлює ковзання;
4) для доступу водія на робоче місце навантажувачі мають бути обладнані засобами доступу - підніжками і драбинами з поручнями (ручками). Можна використовувати як поручні та проміжні підніжки конструктивні елементи навантажувача;
5) рукоятки та контактні поверхні органів керування мають бути виготовлені з матеріалів, стійких до корозії, нетоксичних і з низькою теплопровідністю;
6) робоче місце водія, який сидить, має обладнуватися сидінням водія;
7) за потреби, наприклад, для супровідної особи тощо, на робочому місці водія може бути передбачене друге сидіння;
8) робоче місце водія, який сидить, може влаштовуватися в кабіні;
9) кабіни мають обладнуватися дверима із замком, що замикається ключем;
10) якщо закрита кабіна має опалення, то опалювальний прилад повинен забезпечувати рівномірний розподіл теплого повітря в кабіні, а також має бути передбачений відповідний пристрій (щиток, екран тощо), що захищає водія від опіків;
11) мають бути передбачені пристрої для провітрювання кабіни (вентилятор тощо);
12) якщо вікна кабіни скляні, то скло має бути безпечним. Лобове та заднє скло мають бути оснащені склоочисниками;
13) з робочого місця водія, за вертикального положення вантажопідіймача, має бути забезпечена видимість кінця одних із вил у крайньому верхньому та нижньому положеннях, а також за висоти підіймання вил 1200 мм;
14) кабіна водія повинна має обладнана дзеркалом заднього виду, сонцезахисним пристроєм (козирок, шторка тощо), заскленим вікном стелі, елементами конструкції для природної вентиляції кабіни при закритих дверях;
15) платформа водія на навантажувачі, що виходить за межі робочого місця водія, має бути сконструйована так, щоб витримувати подовжнє зусилля, відповідне масі завантаженого навантажувача та прикладене у напрямі подовжньої осі навантажувача. Платформа водія охоплює підсилювальні елементи конструкції і всі частини навантажувача, що беруть участь в упорі платформи деформації від дії подовжнього зусилля;
16) поверхня платформи водія навантажувача, керованого водієм стоячи, має бути жорсткою, з піднесенням біля країв або мати захисний борт заввишки не менше ніж 25 мм для унеможливлення зісковзування ноги водія;
17) робоча платформа, призначена для підіймання працівників (наприклад, з метою технічного обслуговування, ремонту тощо), має бути споряджена засобами кріплення та надійної фіксації платформи до вантажопідіймача (до каретки і (або) до вил), а також засобами для кріплення та надійної фіксації запобіжних поясів працівників. Робоча платформа повинна мати підлогу, що перешкоджає ковзанню, бути обладнана поручнями, захисним бордюром заввишки не менше ніж 100 мм з усіх боків і бути захищена від тих рухомих частин навантажувача, які можуть становити небезпеку;
18) матеріали, що використовуються для оздоблення кабіни чи робочого місця водія (стіни, підлога, панелі керування, органи керування, сидіння тощо), мають відповідати вимогам чинного законодавства.
17. Вимоги до органів керування повертанням коліс:
1) органи рульового керування навантажувача мають бути розміщені всередині контура навантажувача в плані і мати захист, щоб унеможливити травмування водія;
2) у навантажувачах, де водій знаходиться обличчям до напрямку руху і якими він керує за допомогою кермового колеса (горизонтального, похилого або вертикального), обертання кермового колеса за годинниковою стрілкою у разі руху вперед має повертати навантажувач праворуч;
3) у разі руху вперед обертання рульового колеса за годинниковою стрілкою має відповідати повороту навантажувача вправо;
4) люфт кермового колеса навантажувачів не має перевищувати 20о. Для навантажувачів покращеної прохідності люфт кермового колеса має бути не більше ніж 25о;
5) кути повороту, кути розвалу та сходження керованих коліс навантажувача, кути нахилу шворня мають бути зазначені в експлуатаційних документах навантажувача;
6) на дишлі навантажувачів (з електричним або ручним приводом), керованих водієм із долу, має бути відповідним чином оформлена рукоятка для захисту рук водія від травм, які можуть бути завдані дверима, стінами, колонами тощо. Переміщення дишла за годинниковою стрілкою відповідає повороту штабелеукладача в тому ж напрямі, при цьому вантаж розміщений позаду.
18. Вимоги до органів керування:
1) позиції важелів керування мають бути чітко вказані;
2) на навантажувачах, де водій сидить, важелі перемикання напряму руху і важіль реверсивного перемикача мають бути розміщені так, щоб напрям їхнього переміщення збігався з бажаним напрямом руху;
3) керування переміщенням вантажу може здійснюватися за допомогою важелів, натискних кнопок, маховиків тощо. Важелі керування переміщенням вантажу розміщені так, щоб вони приводилися в дію правою рукою водія і були чітко відокремленими від органів керування рухом навантажувача. Важелі керування для вказівки на їхнє призначення повинні мати ясне маркування. Кожен символ має бути нанесений на важіль керування або на табличку, встановлену поряд із важелем. Кожен важіль, дія на який припинена, має автоматично повертатися в нейтральне положення, а робоча операція має зупинятися;
4) натискні кнопки, за допомогою яких керують підійманням, опусканням, нахилом вантажу і змінними вантажозахоплювальними пристроями, мають повертатися в нейтральне положення, як тільки припиняється дія на них. Функції кожної з натискних кнопок мають бути чітко позначені.
19. Вимоги до захисних пристроїв:
1) навантажувачі мають бути оснащені такими захисними пристроями:
захисні ґрати (рамка) для вантажу на каретці вантажопідіймача (за потреби);
пристрій, що запобігає перевантаженню механізму підіймання;
2) захисним навісом, призначеним для захисту водія від вантажів, що падають, масою менше ніж вантажопідіймальність навантажувача, оснащуються навантажувачі з висотою підіймання вантажу понад 1800 мм;
3) захисний навіс розміщують над робочим місцем водія, який сидить або стоїть. Ця вимога застосовна і для навантажувачів, що працюють із нахиленим уперед вантажопідіймачем;
4) конструкція і розміри захисного навісу не мають обмежувати оглядовість для водія;
5) у разі оснащення навантажувача кабіною вона має виконувати функції захисного навісу;
6) навантажувачі мають бути сконструйовані так, щоб на каретку вантажопідіймача можна було (за потреби) встановити захисні ґрати (рамку) для вантажу;
7) навантажувачі мають бути обладнані пристроєм, що запобігає перевантаженню механізму підіймання. Значення перевантаження, за якого спрацьовує пристрій, має бути зазначене в настанові з експлуатації навантажувача. Пристрій має бути опломбований;
8) вантажопідіймач із силовим приводом має бути обладнаний пристроями, що обмежують висоту підіймання та опускання вантажу.
20. Вимоги до складових частин силових систем навантажувача з ДВЗ:
1) запуск двигуна навантажувача має відбуватися з кабіни;
2) струмінь відпрацьованих газів не має спрямовуватися на водія і легкозаймисті матеріали;
3) заправні горловини паливного бака та системи охолодження мають знаходитися поза кабіною;
4) усі елементи системи живлення паливом мають бути міцно закріплені на навантажувачі.
21. Вимоги до силових систем навантажувача з електроприводом:
1) над виводами акумуляторної батареї, що перебуває під напругою, має бути повітряний зазор не менше ніж 30 мм або кришка батареї повинна мати електроізолювальне покриття;
2) у батарейному відсіку над акумуляторними батареями передбачені вентиляційні отвори;
3) акумуляторні батареї і батарейні відсіки мають бути встановлені на навантажувачі так, щоб унеможливити будь-яке їхнє переміщення, яке може призвести до травмування водія, під час нормальної експлуатації і обмежити це переміщення у разі аварії;
4) роз’єми для підключення зарядного струму мають бути влаштовані так, щоб під час заряджання батарея відключалася від робочих кіл навантажувача;
5) для аварійного вимкнення акумуляторної батареї має бути передбачений відповідний пристрій, до якого водій повинен мати зручний і вільний доступ;
6) усі резистори в системі електрообладнання мають бути розміщені так, щоб уникнути зайвого нагріву та пошкодження.
22. Додаткові вимоги до складових частин силових систем навантажувача з ДВЗ, що працює на зрідженому газі:
1) балон (або балони) для зрідженого газу повинен мати або стаціонарне кріплення на навантажувачі, або швидкознімне. Балони мають бути пофарбовані в червоний колір, мати нанесені на них паспортні дані відповідно до вимог чинного законодавства;
2) балони встановлюються на навантажувачі так, щоб вони були захищені від атмосферного впливу (прямої дії сонячних променів), зокрема від корозії, і від дії вантажів, з якими здійснюють вантажно-транспортні операції на цьому навантажувачі;
3) балони мають бути міцно закріплені на навантажувачі, а вібрації не повинні впливати на систему кріплення. Ці вимоги стосуються й додаткових балонів, якщо вони встановлюються на навантажувачі;
4) балони, як стаціонарно закріплені, так і швидкознімні, обладнуються пристроєм, що перешкоджає раптовому виділенню великих кількостей газу, зокрема в разі обриву трубопроводу. Пристрій для забору палива з балона має бути споряджений ручним легкодосяжним вентилем. Забір палива слід здійснювати в рідкій фазі, якщо тільки балон і двигун не обладнані спеціально для прямого забору палива в газоподібній фазі;
5) усі балони мають бути обладнані:
запобіжним клапаном від надмірного високого тиску в балоні, сполученим із газовою стороною балона (у разі встановлення таких балонів у закритих об’ємах (відділеннях) навантажувача випускна сторона запобіжного клапана має бути виведена в атмосферу за допомогою трубки);
6) якщо балони встановлюють у закритому відділенні, то воно повинне мати постійні отвори у верхній і нижній частині для того, щоб була забезпечена достатня вентиляція;
7) якщо балони є знімними, то їхнє кріплення має бути зручним для маніпуляцій, а також забезпечувати легку перевірку всієї установки після заміни балона;
8) балони мають бути встановлені на навантажувачі так, щоб отвір запобіжного клапана завжди був сполучений із газовою стороною (верхньою частиною) балона. Це може бути досягнуто за допомогою чеки, що фіксує балон, коли він правильно встановлений. Ця вимога стосується й додаткових балонів, якщо вони встановлюються на навантажувачі;
9) на випадок відкритого зберігання балона рекомендовано встановлювати на його приєднувальних елементах запобіжні заглушки;
10) сполучні трубопроводи і всі допоміжні елементи паливопроводів мають бути легкодосяжними, захищеними від пошкоджень і спрацювання, а також достатньо гнучкими, щоб не деформуватися в процесі експлуатації, зокрема під впливом вібрації;
11) паливопроводи мають бути прокладені так, щоб розміщені поруч нагріті частини двигуна не спричиняли пошкоджень, а в разі пошкоджень і витікання їх легко можна було виявити;
12) не можна застосовувати повністю жорсткі трубопроводи для з’єднання балона з приладами системи живлення, установленими на двигуні;
13) гнучкі трубки і сполучні елементи паливопроводів мають витримувати тиск 3,0 МПа і замінюватися за перших ознак пошкодження або руйнування;
14) балони і трубопроводи, що сполучають їх, мають бути розміщені так, щоб вони не виступали за габарит навантажувача. З’єднання балонів має бути захищене жорстким щитком;
15) усі ділянки паливопроводу, що містять зріджений газ між двома запірними вентилями, які можуть бути перекриті, мають бути обладнані відповідним розвантажувальним клапаном із метою унеможливлення дії надмірно високого тиску на такі ділянки;
16) заборонено застосування алюмінію для виготовлення трубопроводів, якими подається зріджений газ;
17) у разі зупинки двигуна подача газу має автоматично перекриватися незалежно від того, вимкнена чи ні система запалювання;
18) якщо передбачено декілька баків із різним паливом - багатопаливна система живлення - вона має бути сконструйована так, щоб не допускати проникнення палива з одного бака в інший. Кожне джерело палива (паливний бак, балон для газу тощо) має бути перекрите, перш ніж інше джерело, яке його замінює, буде відкрите;
19) має бути унеможливлене потрапляння палива із запобіжного клапана або покажчика рівня рідини на ті складові частини навантажувача, що можуть стати джерелом займання;
20) якщо корозія будь-якої складової частини системи живлення може бути причиною порушення правильного її функціонування, то ця складова частина повинна мати покриття, що захищає від корозії.
23. Вимоги до змінних вантажозахоплювальних пристроїв:
1) конструкція змінних вантажозахоплювальних пристроїв має забезпечувати надійне та безпечне встановлення та їх зміну на каретці вантажопідіймача;
2) змінні вантажозахоплювальні пристрої, що навішуються на вила (наприклад, подовжувачі вил, траверса, ківш для вил тощо), мають бути оснащені пристроями (защіпками), що надійно фіксують їх на вилах;
3) змінний вантажозахоплювальний пристрій має витримувати без пошкодження швів зварних з’єднань і залишкових деформацій статичне перевантаження на 25 відсотків від номінальної вантажопідіймальності, а також роботу з перевантаженням на 10 відсотків;
4) трубопроводи і апаратура в складеному вигляді мають бути герметичними у разі перевищення в 1,5 раза тиску, на який відрегульовано запобіжний клапан. Випробування слід проводити на спеціальному стенді, попередньо знявши запобіжний клапан;
5) частини пристроїв, що рухаються та виступають за габарити навантажувача, а також можуть стати небезпечними під час експлуатації, повинні мати попереджувальне фарбування;
6) на змінному вантажозахоплювальному пристрої має бути встановлена табличка з діаграмою вантажопідіймальності.