Документ z0872-18, чинний, поточна редакція — Прийняття від 02.07.2018
( Остання подія — Набрання чинності, відбулась 23.10.2018. Подивитися в історії? )


Про затвердження Вимог щодо безпеки та захисту здоров’я працівників видобувних підприємств з підземним і відкритим способами видобування


ВИМОГИ
щодо безпеки та захисту здоров’я працівників видобувних підприємств з підземним і відкритим способами видобування


ІV. Вимоги безпеки під час добування корисних копалин підземним способом

1. Роботодавець повинен вжити заходів для забезпечення безпеки та охорони здоров’я працівників під час добування корисних копалин підземним способом за нормальних умов та у небезпечних ситуаціях. Оцінювання ризиків та профілактичні заходи для забезпечення безпеки та охорони здоров’я працівників, що розроблені з урахуванням основних принципів запобігання, мають бути задокументовані.

2. Роботодавець повинен забезпечити вільний доступ та регулярний перегляд задокументованих профілактичних заходів, передбачених системою управління охороною праці.

Роботи з добування корисних копалин підземним способом потрібно здійснювати з урахуванням проведеного оцінювання ризиків та визначених профілактичних заходів.

3. Для забезпечення радіаційної безпеки у підземних виробках видобувних підприємств із підземним способом видобування, що експлуатуються або будуються, роботодавець повинен забезпечити дотримання вимог Правил безпеки під час розробки родовищ рудних та нерудних корисних копалин підземним способом, затверджених наказом Міністерства соціальної політики України від 23 грудня 2016 року № 1592, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 30 січня 2017 року за № 129/29997.

4. Маркшейдерські плани мають виконуватися у відповідному масштабі. Разом із штреками і забоями на них мають бути зазначені всі елементи, які можуть впливати на безпеку ведення робіт.

5. Маркшейдерські плани мають бути легкодоступними і зберігатися доти, доки цього вимагають вимоги безпеки. Ці плани мають регулярно поновлюватися відповідно до стану робіт і перебувати у робочих зонах.

6. Усі підземні виробки мають бути не менше ніж із двома незалежними, безпечними і легкодоступними для працівників, що працюють під землею, виходами, що ведуть на поверхню. У разі потреби вони мають бути устатковані механічними засобами для підняття людей.

7. Підземні виробки, у яких провадяться роботи, потрібно проходити, використовувати, обладнувати, підтримувати та розмічати так, щоб максимально мінімізувати ризики для працівників під час роботи або руху ними.

8. Транспортне обладнання треба встановлювати, експлуатувати і обслуговувати так, щоб забезпечити безпеку і здоров’я працівників, які перебувають безпосередньо поруч із ним.

Застосування механічних засобів для підняття людей потрібно здійснювати відповідно до інструкцій з експлуатації.

9. За потреби вслід за посуванням вибою потрібно здійснювати кріплення відповідно до планів та інструкцій із безпечного ведення робіт.

У всіх місцях виробки, доступних для працівників, потрібно регулярно здійснювати випробування (перевірку) стійкості порід та пристосовувати кріплення згідно з вимогами технічної документації.

10. Усі підземні виробки, доступні для працівників, мають відповідним чином вентилюватися.

Для цього потрібно передбачити постійну вентиляцію, щоб забезпечити:

безпечне для здоров’я середовище, що відповідає умовам праці з урахуванням характеру роботи та фізичних потреб працівників;

запобігання утворенню вибухонебезпечного середовища, а також скупченню шкідливої для дихання працівників кількості пилу.

11. Якщо природної вентиляції недостатньо, потрібно забезпечити загальну вентиляцію за допомогою встановлення одного або декількох механічних вентиляторів, а також вжити заходів для забезпечення стабільної та безперервної вентиляції.

Рівень депресії головного вентилятора потрібно постійно контролювати, про непередбачену зупинку вентиляції має сигналізувати аварійний пристрій.

12. Параметри вентиляції потрібно контролювати та фіксувати. Схема вентиляції має бути легкодоступна для працівників та регулярно оновлюватися відповідно до стану гірничих робіт.

13. У шахтах, небезпечних через газ, основна вентиляція має здійснюватися механічними засобами вентиляції. Ведення робіт має здійснюватися з урахуванням заходів із дегазації.

Треба вживати заходів, щоб забезпечити максимальне усунення ризиків, пов’язаних із шахтним газом.

Додатково мають здійснюватися вимірювання на наявність шахтного газу.

14. Місцева вентиляція встановлюється в розвідувальних, підготовчих і видобувальних виробках, що мають безпосередній зв’язок із головним вентиляційним струменем.

Місцева вентиляція може встановлюватися в разі, якщо вжито відповідних заходів для забезпечення безпеки і захисту здоров’я працівників.

15. Потрібно регулярно здійснювати вимірювання концентрації шахтного газу у вентиляційних виробках, що ведуть від механізованих вибоїв, від виробок, з покрівлі яких видобувається вугілля, а також від тупикових виробок, у яких механізованим способом провадяться прохідницькі роботи.

16. У шахтах, небезпечних через газ, а також шахтах із горючим пилом:

допускається застосування тільки спеціальних вибухових речовин і засобів підривання;

забороняється курити і брати з собою призначені для куріння тютюнові вироби та засоби для розпалювання відкритого вогню;

забороняється проводити вогневі роботи та зварювання. Проведення вогневих робіт допускається лише за умови здійснення спеціальних заходів для забезпечення безпеки і захисту здоров’я працівників.

17. У шахтах із горючим пилом мають бути вжиті заходи для запобігання осіданню горючого пилу, його видалення, нейтралізації або зв’язування.

18. Поширення вибуху пилу або газу, яке може призвести до нових вибухів пилу, має бути обмежено заслонами для локалізації вибуху.

Розміщення цих заслонів має оновлюватися відповідно до стану гірничих робіт. Відомості щодо розміщення заслонів для локалізації вибуху мають бути доступними для працівників у робочих зонах.

19. Якщо є небезпека раптового викиду газу (разом із викидом корисної копалини або породи чи без нього, гірничим ударом або проривом води), потрібно організовувати і виконувати роботи так, щоб максимально забезпечити безпечне ведення робіт та захист працівників.

20. Потрібно вживати заходів для виявлення небезпечних зон у підземних виробках і захисту працівників, які рухаються в напрямку цих зон або перебувають у них.

21. Потрібно вживати заходів для запобігання самозайманню, а також своєчасного виявлення джерел самозаймання.

22. Якщо у шахту доставляються горючі речовини, їх кількість має бути обмежена до мінімально потрібної.

23. Якщо застосовуються рідини для передачі гідростатичної або гідрокінетичної механічної енергії, потрібно застосовувати, наскільки це можливо, важкозаймисті рідини, щоб запобігти виникненню і поширенню пожеж.

24. Працівники мають бути забезпечені засобами індивідуального захисту органів дихання, а також саморятівниками, які мають бути в межах постійної досяжності.

Кожен працівник повинен знати правила користування цими засобами.

Ці засоби мають регулярно перевірятися.

25. Працівники мають бути забезпечені світильниками місцевого освітлення для локального освітлення робочих зон.

Кожна робоча зона має бути обладнана достатнім штучним освітленням для забезпечення безпеки і захисту здоров’я працівників.

Освітлювальні електроустановки мають бути розміщені так, щоб унеможливити ризик виникнення нещасного випадку.

26. Має бути забезпечена система постійного інформування про місцеперебування кожного працівника, що працює під землею.

27. Для забезпечення потрібних заходів безпеки на підприємствах, що здійснюють підземну розвідку або видобування мінеральної сировини, має бути передбачена державна, спеціалізована, професійна, воєнізована аварійно-рятувальна служба, діяльність якої пов’язана з організацією та проведенням гірничорятувальних робіт, і за потреби допоміжна (регіональна, комунальна чи громадська організація) аварійно-рятувальна служба. Додатково на кожному окремому підприємстві, що здійснює підземну розвідку або видобування мінеральної сировини, можуть функціонувати непрофесійні об’єктові аварійно-рятувальні служби, що створюються з числа інженерно-технічних та інших досвідчених працівників суб’єктів господарювання, які мають потрібний запас знань та навички у проведенні аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт і здатні за станом здоров’я виконувати роботи в екстремальних умовах.

28. Кваліфікаційні вимоги до працівників (рятувальників) аварійно-рятувальної служби, їх завдання та обов’язки визначаються на основі Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 5. Гірничодобувна промисловість та Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників МНС України (Випуск 100), затвердженого наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 01 грудня 2009 року № 808.

29. Кількість аварійно-рятувальних засобів, потрібних для використання на кожному окремому підприємстві, що здійснює підземну розвідку або видобування мінеральної сировини, визначається планом ліквідації аварій, що складається відповідно до вимог Гірничого закону України.

Директор Департаменту
заробітної плати та умов праці


О. Товстенко



вгору