Документ z0872-18, чинний, поточна редакція — Прийняття від 02.07.2018
( Остання подія — Набрання чинності, відбулась 23.10.2018. Подивитися в історії? )


Про затвердження Вимог щодо безпеки та захисту здоров’я працівників видобувних підприємств з підземним і відкритим способами видобування


ВИМОГИ
щодо безпеки та захисту здоров’я працівників видобувних підприємств з підземним і відкритим способами видобування


IІ. Загальні обов’язки роботодавця

1. Для забезпечення безпеки та захисту здоров’я працівників роботодавець має вживати заходів для того, щоб:

проектування, спорудження, оснащення, введення в експлуатацію, експлуатація та обслуговування робочих зон здійснювалися таким чином, щоб працівники могли виконувати покладену на них роботу без загрози їх безпеці та здоров’ю;

виконання робіт у робочих зонах здійснювалося під наглядом відповідальної особи;

виконання робіт, пов’язаних із специфічними ризиками, доручалося лише кваліфікованим працівникам і здійснювалося відповідно до наданих інструкцій;

інструкції з питань безпечного ведення робіт були зрозумілими для всіх працівників;

були наявні відповідні засоби для надання першої допомоги;

регулярно здійснювалися інструктажі з питань безпечного виконання робіт та охорони праці.

2. Перед початком робіт роботодавець має оцінити ризики для життя і здоров’я працівників, яких вони можуть зазнати у робочих зонах, вжити відповідних профілактичних заходів на основі результатів оцінювання ризиків, забезпечити безпечне проектування, експлуатацію та обслуговування робочих зон та їх обладнання і задокументувати це.

Якщо робочі зони зазнали значних змін (у разі їх розширення або переоснащення) оцінювання ризиків для життя і здоров’я працівників та вжиття відповідних профілактичних заходів потрібно повторити та задокументувати.

3. Якщо одночасно в одній робочій зоні виконується робота працівниками різних підприємств, кожен роботодавець повинен контролювати роботу відповідно до розмежування ділянок обслуговування (відповідальності).

4. У разі нещасного випадку або аварії на виробництві роботодавець має повідомити про це компетентні ограни відповідно до вимог Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232.

5. Відповідно до характеру виробництва роботодавець повинен вживати заходів для запобігання, виявлення та боротьби з виникненням та поширенням пожеж і вибухів, а також для запобігання виникненню вибухонебезпечних та/або шкідливих для здоров’я середовищ.

6. Роботодавець повинен забезпечити потрібні засоби евакуації та рятування, щоб у разі небезпеки дати змогу працівникам швидко і безпечно покинути свої робочі місця.

7. Роботодавець повинен забезпечити потрібні системи зв’язку та попередження, щоб у разі небезпеки негайно вжити заходів щодо надання допомоги, евакуації та рятувальних робіт.

8. Роботодавець повинен організувати проведення навчання з питань охорони праці відповідно до вимог Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26 січня 2005 року № 15, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2005 року за № 231/10511.

9. Роботодавець повинен організувати проведення попередніх медичних оглядів (під час прийняття на роботу) та періодичних медичних оглядів (протягом трудової діяльності) працівників відповідно до вимог Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 21 травня 2007 року № 246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 липня 2007 року за № 846/14113.

10. Робочі зони мають бути організовані так, щоб забезпечити необхідний захист від небезпек. Робочі зони мають підтримуватися у справному стані, всі шкідливі речовини мають видалятися або контролюватися, щоб це не створювало загроз безпеці та здоров’ю працівників.

11. Робочі місця мають бути спроектовані та облаштовані відповідно до ергономічних принципів з урахуванням того, що працівники мають стежити за за операціями, що здійснюються на їх робочих місцях.

12. Якщо на робочому місці працює тільки один працівник, потрібно організувати відповідний контроль або забезпечити його засобами зв’язку.

13. На кожну робочу зону роботодавець повинен призначити відповідальну особу, яка повинна мати потрібні досвід та кваліфікацію для виконання цих обов’язків.

14. Усі операції, що здійснюються працівниками, мають відбуватися під контролем відповідальної особи, яка повинна відвідувати робочі зони як мінімум один раз щозміни.

15. У кожній робочій зоні має бути достатня кількість кваліфікованих працівників із досвідом роботи та відповідною підготовкою для виконання покладених на них завдань.

Кваліфікаційні вимоги до цих працівників, їх завдання та обов’язки визначаються на основі «Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 5. Гірничодобувна промисловість», затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України від 14 січня 2000 року № 62 (далі - «Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 5. Гірничодобувна промисловість»).

16. Працівники повинні пройти необхідний інструктаж, навчання та перевірку знань із питань охорони праці.

17. Роботодавець повинен забезпечити наявність та довести до відома працівників потрібні для безпечного виконання робіт інструкції, що мають бути зрозумілими для всіх працівників.

18. Проведення робіт у кожній робочій зоні здійснюється відповідно до проектів і паспортів, розроблених і затверджених згідно з правилами технічної експлуатації та вимогами безпеки під час підривних робіт. Проекти та паспорти повинні мати розділ «Протиаварійний захист» та доводитися до відома працівників. Проекти і паспорти підлягають коригуванню та перезатвердженню у разі фактичних чи прогнозованих змін виробничих умов.

19. Для кожної робочої зони та виду робіт мають застосовуватися безпечні методи роботи.

20. Роботодавець на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки повинен отримати дозвіл відповідно до вимог Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1107.

21. Проведення робіт із підвищеною небезпекою має здійснюватися за нарядом-допуском на виконання робіт підвищеної небезпеки. Наряд-допуск має видаватися відповідальною особою перед початком робіт та містити відомості щодо умов та заходів для забезпечення безпечного виконання робіт.

22. Роботодавець повинен організувати систематичну перевірку заходів щодо безпеки і захисту здоров’я працівників, передбачених системою управління охороною праці на підприємстві.

23. Вибір, установку, введення в експлуатацію, експлуатацію та обслуговування механічного та електричного обладнання треба здійснювати з урахуванням вимог щодо безпеки та захисту здоров’я працівників під час застосування виробничого обладнання.

Обладнання (механічне та електричне), що встановлюється, вводиться в експлуатацію, експлуатується, обслуговується чи модернізується у виробничому процесі, має відповідати вимогам Технічного регламенту безпеки машин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року № 62.

Обладнання, що перебуває в зоні, де існує ризик виникнення пожежі або вибуху через спалах газів, парів або летких речовин, має бути придатним для використання у такому середовищі.

Обладнання за потреби має бути оснащене відповідними захисними пристроями або системою аварійної зупинки.

24. Механічне обладнання та устаткування має бути міцним, без видимих дефектів та використовуватися за призначенням.

Електричне обладнання та устаткування має бути відповідного розміру та потужності згідно з призначенням.

Механічне та електричне обладнання і устаткування має бути встановлено та захищено так, щоб не створювати небезпеки.

25. Обслуговування обладнання на видобувних підприємствах з підземним та відкритим способом видобування проводиться за єдиною системою планово-запобіжних ремонтів (від профілактичного огляду і обслуговування до поточного та капітального ремонтів) за заздалегідь розробленим планом.

Технічний огляд, випробування та експертне обстеження машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки проводяться відповідно до вимог Порядку проведення огляду, випробування та експертного обстеження (технічного діагностування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 687.

26. Захисне обладнання має підтримуватися у робочому стані та бути готовим до використання. Обслуговування цього обладнання потрібно здійснювати відповідно до його експлуатаційної документації.

27. Потрібно вживати заходів для оцінювання наявності та визначення концентрації шкідливих для здоров’я та/або вибухонебезпечних речовин у навколишньому середовищі.

З цією метою потрібно встановити у визначених місцях прилади автоматичного безперервного вимірювання концентрації газу, автоматичної сигналізації, прилади автоматичного вимикання живлення електроустановок та двигунів внутрішнього згоряння. Дані, отримані із автоматичних приладів вимірювання, мають фіксуватися та зберігатися.

28. У пожежо- і вибухонебезпечному середовищі забороняється курити та проводити будь-які дії з відкритим вогнем, а також роботи, під час яких може трапитися загоряння, за винятком випадків, коли вжито достатньо запобіжних заходів проти виникнення пожежі або вибуху.

29. Потрібно вживати заходів для запобігання виникненню та зростанню масштабів вибухонебезпечного середовища.

30. У зонах, де є ризик вибуху, треба вживати заходів для запобігання займанню вибухонебезпечного середовища.

31. Має бути розроблений план заходів для захисту від вибухо- і пожежонебезпеки із зазначенням потрібного обладнання.

32. У місцях, де накопичуються або можуть накопичуватися шкідливі речовини, треба вживати заходів для забезпечення осадження їх у джерелі виникнення або збору цих речовин у джерелі виникнення з подальшим видаленням або зменшення їх концентрації так, щоб усунути ризик для безпеки та здоров’я працівників.

Система збору та видалення шкідливих речовин має бути здатна диспергувати шкідливе середовище так, щоб усунути ризик для безпеки та здоров’я працівників.

33. У місцях, де працівники піддаються впливу шкідливого для здоров’я середовища, мають бути передбачені засоби індивідуального захисту органів дихання та реанімаційне обладнання. Застосовувати це обладнання на робочих місцях мають лише кваліфіковані працівники. Обладнання треба належним чином зберігати та періодично оглядати.

34. Якщо у навколишньому середовищі можлива поява токсичних газів, потрібно розробити план локалізації та ліквідації наслідків аварій на об’єктах підвищеної небезпеки у встановленому чинним законодавством порядку.

35. Під час проектування, спорудження, оснащення, введення в експлуатацію, експлуатації та обслуговування робочих зон потрібно вживати відповідних заходів для запобігання виникненню та поширенню пожеж відповідно до вимог Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30 грудня 2014 року № 1417, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 05 березня 2015 року за № 252/26697.

У разі виникнення пожежі мають бути здійснені заходи швидкої та ефективної її ліквідації.

36. Робочі зони мають бути оснащені відповідним обладнанням для гасіння пожеж, а також за потреби пожежними сповіщувачами та пожежною сигналізацією.

37. Неавтоматичне обладнання для гасіння пожеж має бути легкодоступним та простим у використанні, а також за потреби захищеним від пошкоджень.

38. Для кожної робочої зони мають бути розроблені інструкції про заходи пожежної безпеки.

39. Обладнання для гасіння пожеж має бути чітко позначене відповідно до вимог Технічного регламенту знаків безпеки і захисту здоров’я працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2009 року № 1262 (далі - Технічний регламент знаків безпеки і захисту здоров’я працівників).

40. Суб’єкти господарювання повинні мати відповідні ліцензії згідно з Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності», а саме: на провадження господарської діяльності з виробництва вибухових матеріалів промислового призначення за переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України, та на перевезення небезпечних вантажів і небезпечних відходів річковим та/або морським, та/або автомобільним, та/або залізничним, та/або повітряним транспортом.

Ці роботи мають бути організовані та проведені відповідно до Правил безпеки під час поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 12 червня 2013 року № 355, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 05 липня 2013 року за № 1127/23659, таким чином, щоб усунути ризик для безпеки та здоров’я працівників.

41. Доступ до робочих зон має бути безпечним та передбачати можливість швидко і безпечно покинути робочі зони в разі аварійної ситуації.

42. Шляхи пересування, сходи, стаціонарні сходові переходи, вантажні майданчики і пандуси мають бути відповідних розмірів та розміщені так, щоб до них був забезпечений легкий, безпечний доступ людей та під’їзд транспортних засобів для унеможливлення нараження на небезпеку працівників, зайнятих безпосередньо поруч із цими шляхами пересування.

43. Розміри шляхів пересування людей, а також шляхів пересування транспортних засобів мають визначатися з урахуванням кількості користувачів та типу підприємства.

Якщо шляхи пересування використовуються для транспортних засобів, мають бути передбачені безпечні проходи для працівників.

44. Шляхи пересування транспортних засобів мають прокладатися на безпечній відстані від дверей, воріт, проходів для людей, коридорів та сходів.

45. Розмежування шляхів пересування людей та шляхів пересування транспортних засобів має бути позначене відповідними знаками безпеки.

46. Якщо у робочих зонах пересуваються транспортні засоби, мають бути встановлені правила їх руху.

47. Робочі зони, шляхи пересування, майданчики та споруди на відкритому повітрі, де перебувають працівники під час виконання своєї роботи, мають бути організовані так, щоб підхід та під’їзд до них були безпечними.

48. Має бути передбачено штучне освітлення для робочих зон на відкритому повітрі, якщо природне освітлення є недостатнім.

49. Робочі зони на відкритому повітрі мають бути облаштовані так, щоб працівники:

були захищені від погодних впливів і за потреби від падіння предметів на них;

були захищені від впливу шуму, що перевищує допустимий рівень, а також впливу інших шкідливих факторів (газів, випарів, пилу);

у випадку небезпеки могли швидко покинути своє робоче місце або одержати допомогу;

не наражалися на ризик послизнутися або впасти.

50. Усі небезпечні зони мають бути позначені відповідними знаками.

51. Якщо на робочих місцях відповідно до характеру виконуваних робіт наявні небезпечні зони, де існує ризик падіння працівників або падіння предметів, потрібно забезпечити встановлення засобів обмеження доступу до цих зон.

52. Для забезпечення безпеки працівників, які виконують роботи у небезпечних зонах, мають бути вжиті відповідні захисні заходи.

53. У разі виникнення небезпеки працівники повинні мати змогу швидко та безпечно евакуюватися зі своїх робочих місць.

54. Аварійні шляхи та виходи мають бути вільними та забезпечувати найкоротший шлях до відкритого простору або безпечної зони, до безпечного пункту збору або місця евакуації.

Кількість, розміщення і розміри аварійних шляхів та виходів визначаються залежно від їх призначення, розмірів обладнання та робочих місць, а також максимальної кількості осіб, які можуть там перебувати.

55. Двері аварійних виходів мають відчинятися назовні. Двері аварійних виходів мають замикатися так, щоб за потреби кожна особа могла їх легко та швидко відчинити.

56. Двері аварійних виходів не мають замикатися на ключ. Аварійні шляхи та виходи, а також проходи до них не мають бути захаращені сторонніми предметами, щоб можна було безперешкодно їх використати будь-якої миті.

57. Аварійні шляхи мають бути позначені відповідно до вимог Технічного регламенту знаків безпеки і захисту здоров’я працівників.

58. Працівники повинні бути навчені необхідних дій у разі виникнення аварійних ситуацій.

59. Рятувальне обладнання має бути легкодоступним, розміщеним у відповідних місцях, готовим до використання та позначеним відповідно до вимог Технічного регламенту знаків безпеки і захисту здоров’я працівників.

60. У робочих зонах, де перебувають працівники, мають бути організовані та регулярно проводитися навчання та перевірка знань із питань охорони праці, з надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків і правил поведінки у разі виникнення аварії. Навчання має охоплювати питання правильного застосування аварійного обладнання.

61. Обладнання для надання першої медичної допомоги має бути доступним у всіх місцях, де умови праці цього потребують, та відповідати характеру діяльності. Це обладнання має бути позначеним та легкодоступним.

62. Залежно від розмірів приміщень, характеру робіт та частоти нещасних випадків мають бути передбачені одна або декілька кімнат для надання першої медичної допомоги. У цих кімнатах мають бути вивішені на видному місці інструкції з надання першої медичної допомоги.

63. Кімнати для надання першої медичної допомоги мають бути оснащені потрібним пристосуванням та обладнанням для надання першої медичної допомоги, а також бути зручними для використання нош.

Кімнати для надання першої медичної допомоги мають бути позначені відповідно до вимог Технічного регламенту знаків безпеки і захисту здоров’я працівників.

64. Обладнання для надання першої медичної допомоги має бути доступним всюди, де умови праці цього потребують. Це обладнання має бути позначеним та легкодоступним.

65. Достатня кількість працівників має бути навчена користуватися обладнанням для надання першої медичної допомоги.

66. Кожна робоча зона має бути достатньо освітлена для забезпечення безпеки і захисту здоров’я працівників.

67. Робочі зони повинні мати достатнє природне освітлення, а також з урахуванням кліматичних умов обладнані штучним освітленням для забезпечення безпеки і захисту здоров’я працівників.

68. Освітлювальні електроустановки в приміщеннях, де містяться робочі зони, а також у проходах мають бути розміщені так, щоб унеможливити ризик виникнення нещасного випадку.

69. Робочі зони, де працівники піддаються особливому ризику у разі відмови системи освітлення, мають бути обладнані аварійним освітленням відповідної інтенсивності.

Там, де це неможливо, працівники мають бути забезпечені світильниками місцевого освітлення для локального освітлення робочих зон.

70. Якщо працівники зобов’язані носити спеціальний одяг, їм мають надаватися кімнати для переодягання, якщо із санітарних та етичних причин вони не можуть переодягатися в іншому приміщенні.

Кімнати для переодягання мають бути легкодоступними, просторими та облаштованими сидіннями.

71. Кімнати для переодягання мають бути достатньо великі, облаштовані шафами, що замикаються на ключ, для зберігання одягу працівників протягом робочого часу.

Шафи для зберігання спеціального одягу мають бути відокремлені від шаф для зберігання особистого одягу.

У кімнатах для переодягання має передбачатися можливість сушіння мокрого одягу.

72. Для чоловіків і жінок мають передбачатися окремі кімнати для переодягання або роздільне користування ними.

73. Якщо кімнати для переодягання не передбачені, для кожного працівника має бути обладнане місце для зберігання одягу.

74. Для працівників мають передбачатися душові кімнати, якщо цього вимагає характер роботи та санітарні вимоги.

Для чоловіків і жінок мають передбачатися окремі душові кімнати або роздільне користування ними.

75. Душові кімнати мають бути досить великі, щоб кожний працівник безперешкодно міг помитися в умовах відповідного рівня гігієни.

У душових має бути наявна гаряча і холодна вода.

76. Якщо душові кімнати не передбачені, має бути забезпечено встановлення необхідної кількості умивальників із гарячою та холодною водою безпосередньо поруч із робочими місцями і кімнатами для переодягання.

Для чоловіків та жінок мають передбачатися окремі умивальники або роздільне користування ними, якщо це потрібно з етичних причин.

77. Для працівників безпосередньо поруч із робочими місцями, кімнатами для відпочинку, кімнатами для переодягання, душовими кімнатами та умивальнями мають передбачатися спеціальні приміщення, облаштовані достатньою кількістю туалетів та умивальників.

Для чоловіків та жінок мають передбачатися окремі туалети або роздільне користування ними.

Для видобувних підприємств із підземним способом видобування санітарно-побутові приміщення можуть бути розміщені на поверхні.

78. Під час проектування, спорудження, експлуатації та обслуговування розкривних, породних та інших відвалів, а також відстійників має забезпечуватися їх стійкість, а також безпека і захист здоров’я працівників.

79. Робочі зони мають бути спроектовані, споруджені, встановлені, експлуатуватися та обслуговуватися з урахуванням метеорологічних умов. Конструкція та міцність робочих зон мають відповідати характеру їх застосування.

80. Підлога приміщень має бути без нерівностей, отворів або небезпечних нахилів, міцною, надійною та неслизькою.

Зони робочих місць залежно від характеру роботи та фізичних потреб працівників мають бути з достатньою теплоізоляцією.

81. Поверхні підлоги, стін і стель у приміщеннях мають бути такими, щоб їх можна було очищати або відновлювати відповідно до гігієнічних вимог.

82. Прозорі або такі, що пропускають світло, стіни, скляні перегородки в приміщеннях поблизу робочих місць і шляхів пересування мають бути чітко позначені і виготовлені з безпечного матеріалу або відгороджені від робочих місць і шляхів пересування так, щоб працівники не натикалися на ці стіни або травмувалися уламками під час їх руйнування.

83. Перебування працівників на дахах, виготовлених із недостатньо міцних матеріалів, допускається за умови застосування відповідного обладнання для безпечного виконання робіт на дахах.

84. Робочі приміщення мають бути достатньої площі, висоти та об’єму, щоб працівники мали змогу виконувати свою роботу без ризику для своєї безпеки та здоров’я.

85. Розмір вільної площі на робочому місці має дозволяти працівнику виконувати свою роботу безпечно.

86. Вікна, світлові люки та вентиляційні пристрої мають бути сконструйовані так, щоб їх відчинення чи відкривання, регулювання та фіксація були безпечними.

У відкритому положенні вони не мають становити небезпеки для працівників.

87. Конструкція вікон, світлових люків та вентиляційних пристроїв не має становити ризику для безпеки та здоров’я працівників під час їх очищення.

88. Розміщення, кількість, розміри дверей та воріт, матеріали, з яких вони виготовлені, мають відповідати характеру і призначенню приміщень або зон.

89. Прозорі двері мають бути відповідним чином позначені на рівні очей.

90. Поворотні двері та ворота мають бути прозорими або мати прозорі панелі.

91. Якщо прозорі або напівпрозорі поверхні дверей чи воріт виготовлені з крихких матеріалів та існує небезпека травмування працівників їх уламками, потрібно передбачити захист цих поверхонь від пошкодження.

92. Розсувні двері мають бути з пристроями для запобігання їх ковзанню або непередбачуваному випадінню.

93. Двері та ворота, що відчиняються вгору, мають бути з механізмом для запобігання їх непередбаченому падінню вниз.

94. Двері аварійних виходів мають бути відповідно позначені. Під час перебування працівників у робочій зоні двері аварійних виходів мають бути постійно готовими до відчинення їх зсередини без застосування спеціальних допоміжних пристроїв.

95. Безпосередньо поруч із воротами, призначеними для проїзду транспорту, мають бути розміщені двері для безпечного проходу людей. Ці двері мають відповідно позначатися та бути вільними.

96. Механічні двері та ворота мають функціонувати так, щоб унеможливити ризик виникнення нещасного випадку.

Вони мають бути оснащені добре видимими та легкодоступними аварійними вимикачами, а також пристроями для відчинення механічних дверей та воріт вручну в разі зникнення живлення.

97. У закритих приміщеннях має бути вентиляція, яка забезпечує достатню кількість свіжого повітря з урахуванням специфіки роботи та фізичних потреб працівників.

Примусова вентиляція має бути у справному стані.

Для захисту здоров’я працівників має бути передбачена система контролю вентиляційної установки для виявлення її несправностей.

98. Кондиціонери або установки механічної вентиляції мають функціонувати так, щоб працівники не зазнавали дискомфорту через протяги.

Відкладення та забруднення, які можуть становити небезпеку для здоров’я працівників через забруднення повітря, мають негайно усуватися.

99. У робочих приміщеннях протягом робочого часу має підтримуватися сприятлива для людини температура повітря з урахуванням характеру роботи та фізичних потреб працівників.

100. У приміщеннях для відпочинку, для чергового персоналу, санітарних приміщеннях, їдальнях, медичних пунктах має підтримуватися температура, яка відповідає специфіці цих приміщень.

101. Розміщення вікон, світлових люків, скляних перегородок має здійснюватися з урахуванням виду і характеру робіт так, щоб запобігти надмірній інсоляції.

102. Для забезпечення безпеки та здоров’я працівників з урахуванням кількості працівників та характеру роботи потрібно передбачати кімнату для відпочинку.

Для працівників, які працюють у кабінетах або подібних приміщеннях і мають належні умови для відпочинку під час перерв, наявність кімнат для відпочинку не вимагається.

103. Кімнати для відпочинку мають бути просторі, облаштовані достатньою кількістю столів та сидінь зі спинками відповідно до кількості працівників.

104. У кімнатах для відпочинку мають бути передбачені заходи для запобігання поширенню тютюнового диму.

105. Якщо протягом робочого часу робляться регулярні перерви й при цьому відсутня кімната для відпочинку, має бути передбачено інше приміщення, де за потреби можуть перебувати працівники під час перерв.

106. Для вагітних жінок та годувальниць мають бути передбачені умови для відпочинку лежачи.

107. Двері, проходи, сходи, душові кабіни, умивальники, туалети та робочі місця, де перебувають особи з інвалідністю, мають бути влаштовані з урахуванням їх фізичних потреб.




вгору