Про затвердження Правил експлуатації та типових норм забезпечення шахтними вогнегасниками
Міненерговугілля України; Наказ, Правила, Форма типового документа [...] від 11.02.201348
Документ z0512-13, втратив чинність, поточна редакція — Втрата чинності від 26.07.2013, підстава - z1172-13

МІНІСТЕРСТВО ЕНЕРГЕТИКИ ТА ВУГІЛЬНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ

НАКАЗ

11.02.2013  № 48


Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
28 березня 2013 р.
за № 512/23044

{Наказ втратив чинність на підставі Наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості № 438 від 05.07.2013}

Про затвердження Правил експлуатації та типових норм забезпечення шахтними вогнегасниками

Відповідно до статті 4 Закону України «Про пожежну безпеку», постанови Кабінету Міністрів України від 29 березня 2006 року № 374 «Про затвердження Програми підвищення безпеки праці на вугледобувних та шахтобудівних підприємствах» та з метою встановлення єдиних правил застосування, зберігання і перевірки технічного стану вогнегасників та порядку їх технічного обслуговування при експлуатації та при розробленні типових норм забезпечення шахтними вогнегасниками поверхневих і підземних об’єктів вугільних шахт, вуглезбагачувальних та вуглебрикетних фабрик НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Правила експлуатації та типові норми забезпечення шахтними вогнегасниками, що додаються.

2. Директору Департаменту вугільної промисловості Вівчаренку О.В. в установленому порядку подати цей наказ на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на Першого заступника Міністра Поповича І.М.

Міністр

Е. Ставицький




ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства енергетики
та вугільної промисловості
України
11.02.2013  № 48


Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
28 березня 2013 р.
за № 512/23044

ПРАВИЛА
експлуатації та типові норми забезпечення шахтними вогнегасниками

І. Загальні положення

1.1. Ці Правила визначають порядок застосування, зберігання і перевірки технічного стану вогнегасників, їх технічного обслуговування при експлуатації, а також типові норми забезпечення шахтними вогнегасниками поверхневих і підземних об’єктів вугільних шахт, вуглезбагачувальних та вуглебрикетних фабрик.

1.2. Ці Правила встановлюють загальні технічні вимоги до експлуатації переносних шахтних вогнегасників (далі - вогнегасник), маса яких не перевищує 20 кг, що призначені для гасіння пожеж різних класів у шахтних виробках та наземних спорудах вугільних підприємств, та норми забезпечення ними об’єктів вугільних підприємств (далі - об’єкт).

1.3. Ці Правила поширюються на підприємства, установи, організації та об’єднання вугільної промисловості України незалежно від їх форми власності.

1.4. Ці Правила розроблено відповідно до:

Закону України «Про пожежну безпеку»;

Закону України «Про охорону праці»;

Програми підвищення безпеки праці на вугледобувних та шахтобудівних підприємствах, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2006 року № 374;

Типових норм належності вогнегасників, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 02 квітня 2004 року № 151, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 29 квітня 2004 року за № 554/9153 (далі - НАПБ Б.03.001-2004);

Правил експлуатації вогнегасників, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 02 квітня 2004 року № 152, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 29 квітня 2004 року за № 555/9154 (далі - НАПБ Б.01.008-2004);

Правил пожежної безпеки для підприємств вугільної промисловості України, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 12 жовтня 2004 року № 638, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 03 грудня 2004 року за № 1533/10132 (далі - НАПБ Б.01.009-2004);

Правил безпеки у вугільних шахтах, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 22 березня 2010 року № 62, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 17 червня 2010 року за № 398/17693 (далі - НПАОП 10.0-1.01-10);

Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг і виконання робіт протипожежного призначення, затверджених наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 29 вересня 2011 року № 1037, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2011 року за № 1227/19965 (далі - Ліцензійні умови);

НПАОП 0.00-1.59-87. Правила устройства и безопасной эксплуатации сосудов, работающих под давлением (далі - НПАОП 0.00-1.59-87);

ГОСТ 27331-87. Пожарная техника. Классификация пожаров (далі - ГОСТ 27331-87);

ДСТУ 2272-93. Пожежна безпека. Терміни та визначення (далі - ДСТУ 2272-93);

ДСТУ 3675-98. Пожежна техніка. Вогнегасники переносні. Загальні технічні вимоги та методи випробувань (далі - ДСТУ 3675-98);

ДСТУ 4297:2004. Пожежна техніка. Технічне обслуговування вогнегасників. Загальні технічні вимоги (далі - ДСТУ 4297:2004);

СОУ 10.1-00174102-003:2005. Пожежна техніка. Вогнегасники переносні шахтні. Загальні технічні вимоги і методи випробувань (далі - СОУ 10.1-00174102-003:2005);

НАПБ Б.03.002-2007. Норми визначення категорій приміщень, будинків та зовнішніх установок за вибухопожежною та пожежною небезпекою (далі - НАПБ Б.03.002-2007).

1.5. У цих Правилах терміни вживаються у таких значеннях:

випробувальний тиск - надлишковий тиск для вогнегасників (крім вуглекислотних), який дорівнює 1,43 Рр макс, але не менше ніж 2,0 МПа;

вогнегасна здатність вогнегасника - площа модельного вогнища пожежі, на якій вогонь гасять вогнегасником в умовах стандартного експерименту;

вогнегасна речовина - хімічна речовина або суміш, за своїми фізико-хімічними властивостями придатна до застосування в технічних засобах пожежогасіння для припинення горіння;

вогнегасник водопінний переносний шахтний - вогнегасник переносний шахтний із зарядом водного розчину піноутворювача;

вогнегасник водяний переносний шахтний - вогнегасник переносний шахтний із зарядом води чи води з домішками;

вогнегасник вуглекислотний переносний шахтний - вогнегасник переносний шахтний із зарядом діоксиду вуглецю;

вогнегасник переносний шахтний - вогнегасник переносний, за конструктивним виконанням придатний для експлуатації та застосування у шахтних виробках та надземних спорудах шахт за масою не більше ніж 20 кг;

вогнегасник переносний шахтний з газом-витискувачем у балоні - вогнегасник переносний шахтний, споряджений балоном з газом-витискувачем, який може розміщуватися як усередині, так і зовні корпусу вогнегасника;

вогнегасник переносний шахтний закачний - вогнегасник переносний, шахтний корпус якого постійно знаходиться під надлишковим тиском газу-витискувача;

вогнегасник порошковий переносний шахтний - вогнегасник переносний шахтний із зарядом вогнегасного порошку;

вогнище - місце початкового виникнення пожежі;

газ-витискувач - газ, який забезпечує утворення надлишкового тиску в корпусі вогнегасника і який використовують для витиснення з нього вогнегасної речовини;

горіння - екзотермічна реакція окислення речовини, яка супроводжується виділенням диму та (або) виникненням полум'я і (або) свічення;

довжина струменя вогнегасної речовини - відстань від вихідного отвору насадки вогнегасника до межі розповсюдження основної маси вогнегасної речовини в момент, який відповідає 50% номінальної тривалості безперервного викидання вогнегасної речовини при повністю відкритому клапані запірно-пускового пристрою;

експлуатація вогнегасника - стадія життєвого циклу вогнегасника, на якій реалізується і забезпечується його працездатність. До стадій експлуатації вогнегасника належать: зберігання, транспортування, початок його експлуатації, очікування застосування за призначенням, застосування за призначенням, технічне обслуговування, а також завершення експлуатації;

життєвий цикл вогнегасника - проміжок часу від виготовлення до завершення експлуатації вогнегасника;

запірно-пусковий пристрій - пристрій, який використовується для закривання та герметизації корпусу вогнегасника і який забезпечує викидання вогнегасної речовини під дією робочого тиску;

заряд вогнегасної речовини - кількість вогнегасної речовини, яка міститься в корпусі вогнегасника і яку виражають в одиницях маси (кілограмах);

зберігання вогнегасника під час експлуатації - утримування вогнегасника в працездатному стані у відведеному для його збереження місці протягом встановленого строку експлуатації;

максимальний робочий тиск (Рр макс) - усталений надлишковий тиск, досягнутий у зарядженому до номінального значення корпусі вогнегасника в момент початку витиснення вогнегасної речовини газом-витискувачем із вогнегасника, який попередньо витримано за температури (50±3)°С протягом не менше ніж 18 годин;

маса вогнегасника - маса вогнегасника із зарядом вогнегасної речовини;

маса вогнегасника конструктивна - маса вогнегасника без заряду вогнегасної речовини;

модельне вогнище - спеціальне вогнище, призначене для моделювання пожежі під час проведення досліджень або випробувань, розміри, конфігурація, а також горюча речовина якого встановлені стандартом;

номінальний заряд вогнегасної речовини - заряд вогнегасної речовини, відносно якого встановлюються його граничні значення;

об’єкт захисту вогнегасником - рухоме або нерухоме майно юридичної або фізичної особи, до якого встановлено вимоги пожежної безпеки і яке потребує наявності вогнегасника (вогнегасників) як елемента системи його захисту від пожежної небезпеки;

переносний вогнегасник - вогнегасник, за масою та конструктивним виконанням придатний для перенесення та застосування однією людиною, маса якого за повного спорядження не перевищує 20 кг;

пожежа - неконтрольоване горіння поза спеціальним вогнищем, що розповсюджується в часі і просторі, яке класифікується за класами: А (горіння твердих речовин), В (горіння рідких речовин), С (горіння газоподібних речовин), Д (горіння металів);

пожежогасіння - процес впливу сил та засобів, а також використання методів та заходів для ліквідації пожежі;

працездатний стан вогнегасника - стан вогнегасника, при якому значення показників якості (тривалість приведення вогнегасника до дії, довжина струменя вогнегасної речовини, тривалість викидання вогнегасної речовини, маса залишку вогнегасної речовини після повного спрацювання), що характеризують можливість вогнегасника виконувати свої функції, відповідають вимогам нормативних документів;

пункт технічного обслуговування вогнегасників - суб’єкт господарювання, який здійснює технічне обслуговування вогнегасників, засвідчує їх справність і має на це право згідно з чинним законодавством;

робочий тиск (Рр) - усталений надлишковий тиск, досягнутий у зарядженому до номінального значення корпусі вогнегасника в момент початку витиснення вогнегасної речовини газом-витискувачем із вогнегасника, який попередньо витримано за температури (20±3)°С протягом не менше ніж 18 годин;

розривний тиск - значення надлишкового тиску, за якого відбувається розрив корпусу вогнегасника або його складових частин;

температурний діапазон експлуатації вогнегасника - сукупність температурних значень з нижньою і верхньою межами включно, за яких на всіх стадіях експлуатації вогнегасника забезпечується його працездатність;

технічне діагностування вогнегасника - стадія технічного обслуговування, мета якої - визначити технічний стан вогнегасника, знайти несправність та прийняти рішення щодо його ремонтування, технічного опосвідчення, перезаряджання або завершення його експлуатування;

технічне обслуговування вогнегасника - комплекс операцій, спрямованих на перевірку вогнегасника та забезпечення його працездатності для очікування застосування за призначенням, транспортування і зберігання або прийняття рішень щодо ремонту чи зняття його з експлуатації. До стадій технічного обслуговування відносять: технічне діагностування, ремонт, технічне опосвідчення, перезаряджання;

технічне опосвідчення вогнегасника - стадія технічного обслуговування, мета якої - встановити відсутність пошкоджень, справність корпусу і (або) балона з газом-витискувачем, перевірити їх міцність проведенням гідравлічного випробування та прийняти рішення щодо можливості їх подальшої експлуатації;

транспортування вогнегасника під час експлуатації - переміщення вогнегасника в спорядженому стані у разі потреби транспортними і вантажопідіймальними засобами;

тривалість викидання вогнегасної речовини - проміжок часу, протягом якого відбувається безперервне викидання вогнегасної речовини з вогнегасника при повністю відкритому клапані запірно-пускового пристрою, без урахування часу виходу залишку газу-витискувача;

тривалість приведення вогнегасника в дію - проміжок часу з моменту приведення в дію запірно-пускового пристрою до моменту початку викидання вогнегасної речовини з вогнегасника (з урахуванням розблокування органів керування запірно-пускового пристрою);

фактичний заряд вогнегасної речовини - заряд вогнегасної речовини, визначений вимірюванням з допустимою похибкою.

1.6. У цих Правилах використовуються такі умовні позначення:

ВВ - вогнегасник водяний;

ВВК - вогнегасник вуглекислотний;

ВВКШ - вогнегасник вуглекислотний шахтний;

ВВП - вогнегасник водопінний;

ВВПШ - вогнегасник водопінний шахтний;

ВВШ - вогнегасник водяний шахтний;

ВГ - вогнегасник газовий;

ВГШ - вогнегасник газовий шахтний;

ВП - вогнегасник порошковий;

ВПШ - вогнегасник порошковий шахтний;

ПЕОМ - персональна електронно-обчислювальна машина;

ПТОВ - пункт технічного обслуговування вогнегасників;

ТО - технічне обслуговування.

Цифра після позначення типу вогнегасника означає масу вогнегасної речовини у кілограмах, що міститься в його корпусі.

ІІ. Загальні вимоги до експлуатації вогнегасників

2.1. Під час експлуатації вогнегасників слід керуватися цими Правилами, іншими нормативно-правовими актами та нормативними документами, що регламентують вимоги до експлуатації вогнегасників.

2.2. Дотримання цих Правил забезпечує утримання в працездатному стані вогнегасників протягом життєвого циклу (додаток 1).

2.3. Забезпечення виконання вимог цих Правил покладають на вугільні підприємства, установи та організації (далі - підприємство).

2.4. Підприємства зобов’язані:

забезпечувати дотримання вимог цих Правил, стандартів, інших норм з питань експлуатації вогнегасників;

забезпечувати своєчасне проведення періодичних оглядів та ТО вогнегасників;

утримувати вогнегасники у працездатному стані;

не допускати застосування вогнегасників не за призначенням;

організовувати навчання працівників правилам застосування вогнегасників за призначенням.

2.5. На кожному підприємстві наказом або розпорядженням адміністрації повинна бути призначена особа, відповідальна за пожежну безпеку на об’єкті, посадові обов’язки якої мають бути відображені у відповідних посадових документах (функціональних обов’язках, посадових інструкціях, положеннях тощо).

2.6. Особа, відповідальна за пожежну безпеку на підприємстві, повинна мати базову або повну вищу освіту за напрямом підготовки «інженерія», «цивільна безпека», стаж роботи за цим видом робіт не менше трьох років.

Кваліфікаційний рівень виконавців робіт з технічного обслуговування вогнегасників визначається відповідно до настанов з технічного обслуговування вогнегасників, розроблених їх виробниками.

Особа, відповідальна за пожежну безпеку, та виконавці робіт повинні пройти спеціальне навчання з подальшою періодичною (один раз на три роки) перевіркою знань у спеціалізованому навчально-методичному центрі з пожежної безпеки згідно з вимогами пункту 4.18 глави 4 НАПБ Б.01.009-2004.

Після закінчення навчання і успішного складання іспиту особа, відповідальна за пожежну безпеку, отримує посвідчення встановленого зразка.

2.7. З метою належного утримання та забезпечення працездатного стану вогнегасників на підприємстві має бути організовано їх ТО. Для виконання робіт з ТО вогнегасників підприємство може створювати власний ПТОВ або користуватися послугами інших суб’єктів господарювання, що мають ліцензію з надання послуг і виконання робіт протипожежного призначення відповідно до вимог чинного законодавства України.

Шахтні вогнегасники підлягають ТО один раз на рік.

2.8. Усі діючі ПТОВ зобов’язані забезпечувати:

технологічні вимоги, необхідні для технічного обслуговування вогнегасників;

реалізацію вимог щодо якості робіт, визначених відповідними ліцензійними умовами;

проведення комплексу робіт з ТО вогнегасників відповідно до вимог ДСТУ 4297:2004 та інших нормативно-правових актів.

2.9. Виробники вогнегасників, які мають власні ПТОВ та існуючі ПТОВ суб’єктів господарювання, які на договірній основі співпрацюють з виробником, повинні мати ліцензію на провадження господарської діяльності з надання послуг і виконання робіт протипожежного призначення.

ІІІ. Організаційні заходи щодо забезпечення експлуатації вогнегасників

3.1. Вогнегасники, якими оснащується підприємство, повинні відповідати технічній документації, документам виробників з питань експлуатації вогнегасників та бути сертифікованими в Україні у встановленому законодавством порядку.

3.2. Вогнегасники при придбанні та розміщенні їх на об’єктах підприємства повинні обов’язково пройти первинний огляд особою, відповідальною за пожежну безпеку на підприємстві.

Під час проведення первинного огляду вогнегасників встановлюють:

наявність сертифіката відповідності;

наявність паспортів;

цілісність пломб;

відсутність видимих зовнішніх пошкоджень;

наявність робочого тиску у закачних вогнегасниках (стрілка індикатора тиску повинна бути в зеленому секторі шкали індикатора);

наявність на маркуваннях вогнегасників і в їх паспортах найменування виробника, дати виготовлення та дати проведення ТО.

3.3. Вогнегасники, які постачають підприємствам вугільної промисловості, з метою додаткової перевірки відповідності їх вимогам чинних нормативних документів можуть підлягати визначальним випробуванням за пунктами 2, 3, 5, 6, 9-11 таблиці А.1 додатка А до ДСТУ 3675-98.

Перевірку здійснює комісія, призначена розпорядчим документом керівника підприємства. До перевірки можуть бути залучені постачальники вогнегасників - представники виробника, розробника технічної документації, аварійно-рятувальної служби, що обслуговує підприємство.

Перевірка здійснюється шляхом випробування двох одиниць вогнегасників при їх загальній кількості в партії не більше ніж 100 одиниць або 3% вогнегасників при їх загальній кількості в партії понад 100 одиниць. Результат перевірки оформлюють протоколом визначальних випробувань (додаток 2), який затверджує керівник підприємства.

Незадовільні результати перевірки є підставою для замовника (підприємства) повернути всю партію вогнегасників постачальнику.

Під час проведення контролю допускається використання вогнегасників для занять з практичного їх застосування працівниками підприємства (у тому числі для гасіння модельних вогнищ пожеж).

3.4. Після проведення первинного огляду та визначальних випробувань вогнегасникам надають облікові (інвентарні) номери за прийнятою на підприємстві системою нумерації.

3.5. Особа, відповідальна за пожежну безпеку на підприємстві, повинна забезпечити ведення журналу обліку вогнегасників на об’єктах (додаток 3), у якому реєструють:

тип і обліковий номер кожного вогнегасника, а також місце його розміщення на об’єкті підприємства;

дату проведення періодичного огляду вогнегасників та прізвище особи, яка його проводила;

висновки за результатами періодичних оглядів вогнегасників;

дату проведення технічного обслуговування (діагностування) та прізвище особи, яка його проводила, номер її посвідчення, а також дату проведення наступного ТО;

інформацію про направлення вогнегасників на ТО до ПТОВ та про повернення їх на місце розташування після проведення ТО.

Вогнегасники, які відправлені з об'єкта на ТО, повинні бути замінені відповідною кількістю заряджених вогнегасників того самого типу.

Вогнегасники, які під час ремонту, проведення випробувань або перезарядження виведено з експлуатації, повинні бути замінені аналогічними вогнегасниками.

3.6. При розміщенні вогнегасників слід дотримуватися таких вимог:

вогнегасники слід розміщувати у вертикальному положенні в легкодоступних і видимих місцях, а також поблизу місць, де найбільш імовірна пожежа;

забезпечити їх захист від безпосередньої дії сонячних променів, опалювальних і нагрівальних приладів, а також хімічно агресивних речовин (середовищ), які можуть негативно вплинути на працездатність вогнегасників;

вогнегасники у місцях розміщення не повинні створювати перешкод під час евакуації людей;

вогнегасники встановлюють у пожежні шафи пожежних кран-комплектів, на пожежні щити, стенди, підставки тощо або розміщують на вертикальних конструкціях шляхом навішування за допомогою кронштейнів на висоті не більше ніж 1,5 м від нижнього торця вогнегасника і на відстані від дверей, яка достатня для їх повного відчинення;

розміщення вогнегасників має бути виконано таким чином, щоб забезпечувати можливість прочитання маркувальних написів на їхніх корпусах;

вогнегасники, які не призначені для експлуатації за температури нижче 5°С, розміщують на холодний період року в опалюваних приміщеннях;

вогнегасники слід розміщувати з урахуванням зручності їх обслуговування, огляду, користування, а також досягнення найкращої видимості з різних точок захисного простору. Підходи до місця розташування вогнегасників мають бути завжди вільними;

місцезнаходження вогнегасників обов’язково позначають вказівними знаками. Знаки розташовують на видимих місцях на висоті від 2,0 до 2,5 м;

на об’єктах, у яких працівники постійно не перебувають, вогнегасники розміщують ззовні або біля входу до них;

на об’єктах, у яких працівники перебувають постійно, вогнегасники розміщують у приміщеннях.

3.7. Періодичний огляд вогнегасників здійснює особа, відповідальна за пожежну безпеку на підприємстві, не рідше одного разу на місяць.

Під час періодичного огляду вогнегасників перевіряють:

відповідність типу і заводського номера кожного вогнегасника його зареєстрованому обліковому номеру та місцю розташування на об’єкті;

наявність паспортів;

наявність та цілісність на кожному вогнегаснику пломб, пристрою для блокування (запобіжної чеки), гнучкого рукава та насадки;

відсутність видимих зовнішніх пошкоджень вогнегасників та слідів корозії на їхніх корпусах;

наявність робочого тиску у закачних вогнегасниках (стрілка індикатора тиску повинна бути в зеленому секторі шкали індикатора);

непошкодженість маркування (етикеток);

дату проведення ТО, яка повинна відповідати вимогам їх експлуатаційної документації.

Невідповідність типу і заводського номера вогнегасника його зареєстрованому обліковому номеру та місцю розташування на об’єкті та відсутність паспортів усувається на підприємстві, інші невідповідності можуть бути усунені шляхом направлення вогнегасника на ТО.

3.8. У разі наявності на підприємстві вогнегасників зі строком зберігання, що перевищує гарантійний, їх необхідно направити на ПТОВ для проведення ТО.

3.9. Особі, відповідальній за пожежну безпеку, забороняється самостійно (або доручати іншій особі) здійснювати будь-які операції з ТО вогнегасників.

3.10. Результати періодичних оглядів реєструють у журналі обліку вогнегасників на об’єкті.

3.11. Транспортування та зберігання вогнегасників під час експлуатації проводять відповідно до вимог чинних стандартів, експлуатаційної документації та технічних умов на вогнегасники. Транспортування вогнегасників дозволено всіма видами транспорту з обов’язковим дотриманням вимог та правил транспортування, що встановлені для кожного виду вогнегасника.

3.12. Під час транспортування та зберігання вогнегасників повинні бути забезпечені умови, які запобігають механічному пошкодженню і впливу на них безпосередньо сонячних променів, нагрівальних приладів, вологи та хімічно агресивних речовин (середовищ) тощо.

3.13. ТО вогнегасників здійснює ПТОВ відповідно до ліцензійних умов та технічної документації на ці роботи за кожним типом вогнегасників.

Виробник вогнегасника надає ПТОВ, суб’єкту господарювання, що має договірні відносини з виробником, враховані в особистому реєстрі примірник настанови з ТО та каталог деталей і складних одиниць вогнегасника з реєстраційними номерами та відбитком печатки виробника.

3.14. Матеріали та комплектувальні вироби, які використовують у технологічних процесах при ТО вогнегасників, повинні мати документи, що підтверджують їх якість, комплектність, відповідність вимогам креслень і технічних умов виробника.

Виробник вогнегасника на договірній основі забезпечує поставку оригінальних запасних частин на ПТОВ суб’єкта господарювання.

3.15. Під час проведення ТО заборонено переробляти вогнегасник одного типу в інший або переобладнувати його для використання іншого типу вогнегасної речовини.

3.16. Приймання вогнегасників для надання послуг з ТО обов’язково здійснюють у присутності уповноваженого представника підприємства у такій послідовності:

перевірка супровідних документів і заявки споживача щодо надання йому послуг;

оформлення акта приймання вогнегасників. Акт складається у двох примірниках і підписується представниками замовника послуг і ПТОВ.

3.17. При прийманні вогнегасників ПТОВ може проводити вибракування вогнегасників, що не підлягають ТО через незадовільний технічний стан.

3.18. Особа, відповідальна за пожежну безпеку, направляє вогнегасники на ПТОВ для їх ТО в таких випадках:

за негативними результатами первинного або періодичного огляду;

після застосування за призначенням;

після закінчення гарантійного строку експлуатації або строку надання ТО.

3.19. Першою стадією ТО є технічне діагностування, під час якого визначають:

відповідність вогнегасників вимогам нормативних та експлуатаційних документів;

технічний стан вогнегасників;

обсяг робіт, який необхідно провести для забезпечення працездатного стану вогнегасників.

Технічне діагностування вогнегасників на ПТОВ здійснюють у строк та в обсязі відповідно до технічних вимог настанов з ТО, експлуатаційних документів виробника.

3.20. Якщо за результатами технічного діагностування вогнегасник визнається придатним для відновлення з метою подальшого застосування за призначенням, то на його корпусі працівник ПТОВ прикріплює етикетку встановленого виробником зразка, на якій позначає маркування про проведене технічне діагностування (контрольний знак жовтого кольору) із зазначенням його дати та номера свого посвідчення на право проведення ТО. У паспорті на вогнегасник працівник ПТОВ також записує дату проведення технічного діагностування та номер свого посвідчення.

3.21. Якщо за результатами технічного діагностування вогнегасники визнають не придатними до подальшого застосування за призначенням, то приймають рішення щодо їх ремонту або завершення їх експлуатації. Ці вогнегасники, якщо їхній технічний стан не впливає на безпеку застосування, дозволяють використовувати для навчання (гасіння модельних вогнищ пожежі, виготовлення з них макетів тощо).

Вогнегасники, які не мають маркування, знімають з експлуатації, а використання їх для навчання забороняють.

Згідно з вимогами СОУ 10.1-00174102-003:2005 призначений строк служби для водяних, водопінних, порошкових типів вогнегасників повинен бути не менше ніж 5 років. Призначений строк служби для вуглекислотних вогнегасників повинен бути не менше ніж 10 років.

3.22. ТО вогнегасників (ремонт, технічне опосвідчення і перезарядку) ПТОВ здійснюють відповідно до вимог настанов з ТО та експлуатаційних документів виробника.

На корпусах вогнегасників, що пройшли ТО, працівник ПТОВ закріплює етикетки встановленого виробником зразка, на яких він здійснює маркування про проведене технічне обслуговування (контрольний знак зеленого кольору), із зазначенням дати проведення ТО та номера посвідчення працівника, що його проводив, а також дати проведення наступного ТО (контрольний знак червоного кольору). Таку саме інформацію працівник ПТОВ записує і в паспортах на вогнегасники.

3.23. Вогнегасники після надання ТО повинні відповідати вимогам нормативних і експлуатаційних документів та цих Правил.

3.24. Приймання вогнегасників замовником (споживачем) необхідно здійснювати у присутності повноважного представника ПТОВ у такій послідовності:

перевірка документів, що оформлені ПТОВ;

наявність паспортів на вогнегасники з печаткою виробника;

перевірка обсягу та якості проведених робіт з ТО вогнегасників;

проведення приймально-здавальних випробувань вогнегасників після їх ТО та оформлення протоколу згідно з додатком В до ГОСТ 15.309-98.

Приймально-здавальні випробування здійснюють згідно з програмою, наведеною в таблиці А.1 додатка А до ДСТУ 3675-98.

Вогнегасники надають замовнику після відповідного приймання їх контролером якості ПТОВ (у наряді-замовленні має бути підпис, який засвідчено печаткою).

Приймання вогнегасників після ТО необхідно оформлювати актом, який складають у двох примірниках і підписують представники замовника послуг та ПТОВ.

3.25. Вогнегасники, які постачають підприємствам вугільної промисловості після ТО, з метою додаткової перевірки відповідності їх вимогам чинних нормативних документів можуть підлягати визначальним випробуванням за пунктами 2, 3, 5, 6, 9-11 таблиці А.1 додатка А до ДСТУ 3675-98.

Перевірку здійснює комісія, призначена розпорядчим документом керівника підприємства. До перевірки можуть бути залучені постачальники вогнегасників, представники ПТОВ, виробника, розробника технічної документації, аварійно-рятувальної служби, що обслуговує підприємство.

Перевірка здійснюється шляхом випробування двох одиниць вогнегасників при їх загальній кількості в партії не більше ніж 100 одиниць або 3% вогнегасників при їх загальній кількості в партії понад 100 одиниць. Результат перевірки оформлюють протоколом визначальних випробувань, який затверджує керівник підприємства, за формою протоколу, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Незадовільний результат перевірки може бути підставою для повернення всієї партії вогнегасників постачальнику.

Під час здійснення контролю допускають використання вогнегасників для занять з практичного їх застосування працівниками підприємства (у тому числі для гасіння модельних вогнищ пожеж).

3.26. ПТОВ повинен гарантувати відповідність вогнегасників, що пройшли ТО, вимогам чинних нормативних і експлуатаційних документів та вимогам замовника (споживача), які наведено в договорі на надання послуг.

Замовник послуг має право вимагати від ПТОВ встановлення гарантійних зобов’язань відповідно до вимог нормативних і експлуатаційних документів та інформації про послуги, що надаються.

Гарантійний строк експлуатації вогнегасників визначається в період з дати ТО до дати наступного ТО.

3.27. ПТОВ гарантує замовнику виконання замовлених послуг у строк і в повному обсязі. Гарантійний строк може бути збільшено ПТОВ за умови надання замовником обґрунтованої рекламації (протягом одного місяця від моменту одержання замовником вогнегасників від ПТОВ) на надану послугу. Час збільшення обчислюють від дати, коли замовник послуги звернувся з рекламацією на надану послугу, до дати усунення недоліків.

3.28. ПТОВ забезпечує збереження вогнегасників, які він прийняв на час проведення ТО відповідно до акта приймання. Збитки, що пов’язані з утратою та псуванням вогнегасників під час надання послуг, ПТОВ відшкодовує згідно із законодавством.

3.29. Виробник шахтних вогнегасників один раз на рік має право провести випробування вогнегасників, що пройшли ТО на ПТОВ, за програмою приймально-здавальних випробувань за таблицею А.1 ДСТУ 3675-98.

ІV. Вимоги до безпеки під час експлуатації вогнегасників

4.1. Під час експлуатації вогнегасників необхідно дотримуватись заходів безпеки, які викладено в НПАОП 0.00-1.59-87, ДСТУ 3675-98, СОУ 10.1-00174102-003:2005, чинних стандартах та технічній документації виробника.

4.2. Застосовувати вогнегасники слід у вертикальному положенні згідно з вимогами паспортів, настанов з експлуатації виробників або за вказівками про порядок дій під час застосування вогнегасників, зазначених на їхніх етикетках.

4.3. Під час експлуатації вогнегасників заборонено:

використовувати вогнегасники з наявністю вм’ятин більше ніж 5 мм, здутостей або тріщин на корпусі, на запірно-пусковому пристрої, у разі порушення герметичності з’єднань вузлів вогнегасника та несправності індикатора тиску (для закачних вогнегасників), а також при неповній комплектації вогнегасника;

завдавати ударів по вогнегаснику;

розбирати і перезаряджати вогнегасники особам, які не мають права на проведення таких робіт;

кидати вогнегасник у вогонь під час застосування за призначенням;

ударяти вогнегасником об землю з метою приведення його в дію;

спрямовувати насадку вогнегасника (гнучкий рукав або розтруб) у бік людей під час його застосування;

використовувати вогнегасники не за призначенням (не для гасіння пожеж).

4.4. Гасіння пожеж слід здійснювати з навітряного боку.

4.5. Під час гасіння пожежі одночасно кількома вогнегасниками не дозволено здійснювати гасіння струменями вогнегасної речовини, спрямованими назустріч один одному.

4.6. Газові вогнегасники слід застосовувати у тих випадках, коли для ефективного гасіння пожежі необхідні вогнегасні речовини, які не пошкоджують обладнання та об’єкти (обчислювальні центри, радіоелектронну апаратуру тощо).

4.7. Під час застосування газового або порошкового вогнегасника для гасіння пожежі електрообладнання, що перебуває під напругою змінного або постійного електричного струму не більше ніж 1000 В, необхідно дотримуватись безпечної відстані (не менше ніж 1 м) від розпилювальної насадки вогнегасника до струмопровідних частин електрообладнання.

4.8. Категорично заборонено застосовувати водяні та водопінні вогнегасники для гасіння обладнання, що перебуває під електричною напругою, а також для гасіння речовин, які вступають з водою в хімічну реакцію, що супроводжується інтенсивним виділенням тепла та розбризкуванням речовини.

4.9. Застосування порошкових вогнегасників для захисту обладнання, яке може вийти з ладу в разі потрапляння на нього вогнегасного порошку (електронне обладнання, ПЕОМ), дозволено лише за відсутності газових вогнегасників.

4.10. Під час гасіння пожежі порошковими вогнегасниками в приміщенні необхідно враховувати утворення високої запиленості і як наслідок зниження видимості в приміщенні.

4.11. Під час гасіння пожежі газовими вогнегасниками необхідно враховувати можливість зниження концентрації кисню в повітрі приміщення, особливо якщо воно невелике за об’ємом.

У приміщеннях, де застосування газових вогнегасників може створити небезпечну для життя людини концентрацію газів у повітрі, необхідно використовувати ізолювальні засоби індивідуального захисту органів дихання.

V. Основні вимоги до оснащення об’єктів вогнегасниками

5.1. Виробничі, складські, лабораторні, адміністративні та побутові будівлі і приміщення об’єктів різного призначення повинні бути оснащені переносними вогнегасниками відповідно до цих Правил. Цю вимогу враховують також для будівель, споруд та приміщень, що обладнані будь-якими типами систем пожежогасіння, пожежної сигналізації або внутрішніми пожежними кран-комплектами.

Під час будівництва, реконструкції, технічного переоснащення, розширення, капітального ремонту, здавання в експлуатацію збудованих об’єктів (будівель, споруд, приміщень) об’єкти, будівельні майданчики, а також тимчасові споруди і підсобні приміщення повинні бути оснащені вогнегасниками відповідно до цих Правил.

5.2. Своєчасне і повне оснащення об’єктів вогнегасниками, здійснення їх ТО, навчання працівників правилам користування ними забезпечують керівники підприємства.

5.3. За відсутності у цих Правилах норми забезпечення вогнегасниками для конкретних об’єктів захисту, тип та необхідна кількість вогнегасників визначаються відповідно до пункту 2.5 глави 2 НАПБ Б.03.001-2004.

5.4. Для вибору типу та необхідної кількості вогнегасників для оснащення об’єкта слід ураховувати фізико-хімічні та пожежонебезпечні властивості горючих речовин, характер їх взаємодії з вогнегасними речовинами, а також площу приміщень, будівель і споруд.

5.5. Необхідну кількість вогнегасників визначають окремо для кожного приміщення об’єкта.

Приміщення наземних споруд, у яких розміщені декілька різних за пожежною небезпекою виробництв, що не відділені одне від одного протипожежними стінами, оснащують вогнегасниками за нормами найбільш небезпечного виробництва.

За наявності декількох приміщень з однаковим рівнем пожежної небезпеки необхідну кількість вогнегасників для їх захисту визначають згідно з нормами забезпечення, наведеними в додатках 4-7 до цих Правил, та з урахуванням сумарної площі цих приміщень.

5.6. Критеріями вибору типу та необхідної кількості вогнегасників для захисту об'єкта є:

рівень пожежної небезпеки об’єкта;

клас пожежі наявних у ньому горючих речовин та матеріалів;

придатність вогнегасника для гасіння пожежі певного класу та відповідність його умовам експлуатації;

вогнегасна здатність вогнегасника конкретного типу;

категорія об’єкта за вибухонебезпечною та пожежною небезпекою;

наявність у приміщеннях об’єкта модульних установок автоматичного пожежогасіння;

площа об’єкта.

VІ. Основні вимоги до вибору типу та необхідної кількості вогнегасників

6.1. Під час вибору типу і необхідної кількості вогнегасників для оснащення об’єктів наземних споруд підприємств вугільної промисловості слід керуватися галузевими правилами пожежної безпеки, нормами технологічного проектування та іншими нормативно-правовими актами, які регламентують вимоги до оснащення об’єктів вогнегасниками.

6.2. Вибір типу та необхідної кількості вогнегасників проводять згідно з нормами забезпечення, наведеними в додатках 4-7 до цих Правил. Додатками 4-6 до цих Правил визначено кількість вогнегасників для захисту приміщення залежно від його площі, а саме: порошкового, водяного, водопінного або газового. Тип вогнегасника слід вибирати відповідно до особливостей конкретного об’єкта.

6.3. Вибір типу вогнегасника обумовлений розмірами можливих осередків пожеж у приміщеннях підприємства.

6.4. При виборі типу вогнегасників необхідно враховувати кліматичні умови експлуатації споруд. Придатність переносних вогнегасників до гасіння пожеж різних класів та діапазони температур їх експлуатації наведено в додатку 8 до цих Правил.

6.5. Якщо на об’єкті можливі осередки пожеж різних класів, то слід вибирати вогнегасники окремо для кожного класу пожежі або віддавати перевагу універсальнішому вогнегаснику щодо області застосування. При виборі таких вогнегасників їх кількість повинна дорівнювати більшому значенню, ніж отримане для кожного класу пожежі окремо.

6.6. За необхідності застосування різних типів вогнегасників допускається здійснювати заміну одного типу на інший із забезпеченням рівності сумарної вогнегасної здатності вогнегасників за класом пожежі, яка характерна для цього об'єкта. Для здійснення такої заміни в додатку 9 до цих Правил наведено коефіцієнти ефективності вогнегасників, які є відносними значеннями ефективності пожеж класів А та В. Наприклад: порошковий вогнегасник ВП-9 для пожежі класу В, який має коефіцієнт ефективності 13, можна замінити на два вогнегасники: порошковий ВП-6 (має коефіцієнт ефективності 8) та водопінний ВВП-6 (має коефіцієнт ефективності 5), які мають сумарний коефіцієнт ефективності 13.

6.7. Адміністративно-побутові будинки на кожному поверсі повинні мати не менше двох переносних (порошкових, водопінних або водяних) вогнегасників з масою заряду вогнегасної речовини 5 кг або більше. Крім того, слід передбачати по одному газовому вогнегаснику з величиною заряду вогнегасної речовини 3 кг або більше:

на 20 м-2 площі підлоги в таких приміщеннях: офісні приміщення з ПЕОМ, комори, електрощитові, вентиляційні камери та інші технічні приміщення;

на 50 м-2 площі підлоги приміщень архівів, машинних залів, бібліотек, музеїв.

Додатково вищезазначені приміщення можна оснащувати аерозольними водопінними вогнегасниками з масою заряду вогнегасної речовини 400 г і більше.

6.8. Для захисту від пожежі приміщення з наявністю ПЕОМ, телефонних станцій тощо слід використовувати газові вогнегасники або водопінні вогнегасники.

6.9. Приміщення, у яких розміщені ПЕОМ, слід оснащувати переносними газовими вогнегасниками з розрахунку один вогнегасник ВВК-1,4 або ВВК-2 на три ПЕОМ, але не менше ніж один вогнегасник із зазначених типів на приміщення.

6.10. Приміщення, які обладнано модульними установками автоматичного пожежогасіння, якщо в них не перебувають постійно люди, можна забезпечувати вогнегасниками на 50% від норм забезпечення для цих приміщень.

6.11. У приміщеннях, у яких постійно не перебуває обслуговувальний персонал, вогнегасники слід розміщувати ззовні приміщення або біля входу до нього.

6.12. У приміщеннях, у яких обслуговувальний персонал перебуває постійно, вогнегасники слід розміщувати всередині приміщень, запобігаючи створенню перешкод для евакуації людей.

VІІ. Вибір типу та необхідної кількості вогнегасників для оснащення вугільних підприємств

7.1. Вибір типу та необхідної кількості вогнегасників для оснащення наземних об’єктів вугільних підприємств виконано з урахуванням основних загальних вимог і положень щодо вибору типу та необхідної кількості вогнегасників для оснащення промислових об’єктів (додаток 10).

7.2. До розміщення та експлуатації на вугільних підприємствах дозволено вогнегасники, що відповідають вимогам СОУ 10.1-00174102-003:2005, за умови відповідності їх вимогам НПАОП 10.0-1.01-10, технічним, гігієнічним та екологічним вимогам, які викладено в нормативних документах (у підземних виробках вугільних шахт застосовують порошкові вогнегасники з газом-витискувачем у балоні).

7.3. Визначення категорій приміщень та споруд з вибухонебезпечної і пожежної небезпеки здійснюють згідно з НАПБ Б.03.002-2007 і НАПБ Б.01.009-2004.

7.4. Розміщення шахтних вогнегасників у гірничих виробках та наземних спорудах здійснюється згідно з нормами, наведеними в додатку 10 до цих Правил.

7.5. Уздовж гірничих виробок, що мають кріплення з горючих матеріалів (дерев'яної або металевої арки з дерев'яним затягуванням), необхідно розміщувати по два вогнегасники (порошковий та водопінний) через кожні 300 м довжини виробок.

7.6. У виробках, що обладнані стрічковими конвеєрами, на відстані від 3 до 5 м від приводних і натяжних головок, біля розподільних пунктів та через кожні 100 м уздовж конвеєра в доступних і видимих місцях треба розміщувати по два вогнегасники (порошковий і водопінний).

7.7. Поблизу пересувних електропідстанцій, а також біля всіх електромеханізмів, що знаходяться поза камерою, слід розміщувати два порошкових вогнегасники. Біля електромеханізмів з турбомуфтами необхідно розташовувати три вогнегасники (два порошкових і один водопінний).

7.8. Склади аварійного устаткування та матеріалів на поверхні, що розташовані на проммайданчику, повинні бути укомплектовані шахтними вогнегасниками в кількості:

порошкові - 20 одиниць;

водяні або водопінні - 20 одиниць.

7.9. За наявності на місці експлуатації вогнегасників з різними вогнегасними речовинами рекомендовано здійснювати гасіння пожежі спочатку порошковими вогнегасниками.

Заступник директора
Департаменту вугільної
промисловості



О.І. Коровка




Додаток 1
до Правил експлуатації та типових норм
забезпечення шахтними вогнегасниками

СХЕМА
життєвого циклу вогнегасника



Додаток 2
до Правил експлуатації та типових норм
забезпечення шахтними вогнегасниками

ПРОТОКОЛ
визначальних випробувань



Додаток 3
до Правил експлуатації та типових норм
забезпечення шахтними вогнегасниками

ЖУРНАЛ
обліку вогнегасників на об’єкті

Обліковий № та тип вогнегасника

Місце розташування вогнегасника

Дата проведення огляду

Висновки за результатами огляду

Перелік вжитих заходів щодо усунення виявлених недоліків

Дата надання вогнегасника на ТО

Дата повернення вогнегасника з ТО

Посада, прізвище та підпис і № посвідчення особи, яка проводила огляд та (або) направляла вогнегасник на ТО, та особи, яка приймала вогнегасник після ТО

1

2

3

4

5

6

7

8












Додаток 4
до Правил експлуатації та типових норм
забезпечення шахтними вогнегасниками

ТИПОВІ НОРМИ
забезпечення порошковими вогнегасниками виробничих і складських будівель та приміщень промислових підприємств

№ з/п

Гранична захищувана площа, м-2

Клас можливої пожежі

Мінімальна кількість порошкових вогнегасників

вогнегасник (з газом-витискувачем у балоні або закачний) із зарядом вогнегасної речовини, кг

5

6

8

9

12

1

2

3

4

5

6

7

8

1. Приміщення категорій А, Б, а також В з наявністю горючих газів і рідин

1.1

До 25 включно

А, В, С, (Е)

2

2

1

1

1

1.2

Понад 25-50

А, В, С, (Е)

3

3

2

2

2

1.3

Понад 50-150

А, В, С, (Е)

4

4

3

3

2

1.4

Понад 150-250

А, В, С, (Е)

6

6

4

4

3

1.5

Понад 250-500

А, В, С, (Е)

8

8

6

6

4

1.6

Понад 500-1000

А, В, С, (Е)

16

16

12

12

8

1.7

Понад 1000

А,В, С, (Е)

На першу 1000 м-2 площі числові значення кількості вогнегасників згідно з пунктом 1.6 таблиці; на кожні наступні: 50 м-2 - згідно з пунктом 1.2, 150 м-2 - згідно з пунктом 1.3, 250 м-2 - згідно з пунктом 1.4, 500 м-2 - згідно з пунктом 1.5, 1000 м-2 - згідно з пунктом 1.6

2. Приміщення категорій В за відсутності горючих газів і рідин

2.1

До 50 включно

А, (Е)

2

2

1

1

1

2.2

Понад 50-100

А, (Е)

3

3

2

2

2

2.3

Понад 100-300

А, (Е)

4

4

3

3

2

2.4

Понад 300-500

А, (Е)

6

6

4

4

3

2.5

Понад 500-1000

А, (Е)

9

9

7

7

5

2.6

Понад 1000

А, (Е)

На першу 1000 м-2 площі числові значення кількості вогнегасників згідно з пунктом 2.5 таблиці; на кожні наступні: 50 м-2 - згідно з пунктом 2.1, 100 м-2 - згідно з пунктом 2.2, 300 м-2 - згідно з пунктом 2.3, 500 м-2 - згідно з пунктом 2.4, 1000 м-2 - згідно з пунктом 2.5

3. Приміщення категорії Г

3.1

До 50 включно

В, С

2

2

1

1

1

3.2

Понад 50-100

В, С

3

3

2

2

2

3.3

Понад 100-300

В, С

5

5

3

3

2

3.4

Понад 300-500

В, С

7

7

4

4

3

3.5

Понад 500-1000

В, С

11

11

7

7

5

3.6

Понад 1000

В, С

На першу 1000 м-2 площі числові значення кількості вогнегасників згідно з пунктом 3.5 таблиці; на кожні наступні: 50 м-2 - згідно з пунктом 3.1, 100 м-2 - згідно з пунктом 3.2, 300 м-2 - згідно з пунктом 3.3, 500 м-2 - згідно з пунктом 3.4, 1000 м-2 - згідно з пунктом 3.5

4. Приміщення категорій Г, Д

4.1

До 50 включно

А, (Е)

2

2

1

1

1

4.2

Понад 50-150

А, (Е)

3

3

2

2

2

4.3

Понад 150-500

А, (Е)

4

4

3

3

2

4.4

Понад 500-1000

А, (Е)

6

6

4

4

3

4.5

Понад 1000

А, (Е)

На першу 1000 м-2 площі числові значення кількості вогнегасників згідно з пунктом 4.4 таблиці; на кожні наступні: 50 м-2 - згідно з пунктом 4.1, 150 м-2 - згідно з пунктом 4.2, 500 м-2 - згідно з пунктом 4.3, 1000 м-2 - згідно з пунктом 4.4

Примітки:

1. За наявності в приміщенні можливості виникнення пожеж різних класів кількість вогнегасників вибирають за одним із класів, для якого ця кількість більша.

2. «Мінімальну кількість порошкових вогнегасників» визначають за однією з позицій, які наведено в колонках 4-8 цієї таблиці.




Додаток 5
до Правил експлуатації та типових норм
забезпечення шахтними вогнегасниками

ТИПОВІ НОРМИ
забезпечення водяними або водопінними вогнегасниками виробничих і складських будівель та приміщень промислових підприємств

№ з/п

Гранична захищувана площа, м-2

Клас можливої пожежі

Мінімальна кількість водяних або водопінних вогнегасників

вогнегасник (з газом-витискувачем у балоні або закачний) із зарядом вогнегасної речовини, кг

5

6

9

12

1

2

3

4

5

6

7

1. Приміщення категорій А, Б та В з наявністю горючих рідин

1.1

До 25 включно

А

4

4

2

2

В

3

3

2

1

1.2

Понад 25-50

А

8

8

4

3

В

5

5

3

2

1.3

Понад 50-150

А

12

12

6

4

В

8

8

5

3

1.4

Понад 150-250

А

-

-

8

6

В

-

-

7

4

1.5

Понад 250-500

А

-

-

12

8

В

-

-

10

6

1.6

Понад 500-1000

А

-

-

-

16

Б

-

-

-

12

1.7

Понад 1000

А В

На першу 1000 м-2 площі числові значення кількості вогнегасників згідно з пунктом 1.6 таблиці; на кожні наступні: 50 м-2 - згідно з пунктом 1.2, 150 м-2 - згідно з пунктом 1.3, 250 м-2 - згідно з пунктом 1.4, 500 м-2 - згідно з пунктом 1.5, 1000 м-2 - згідно з пунктом 1.6

2. Приміщення категорій В за відсутності горючих рідин

2.1

До 50 включно

А

4

4

2

2

2.2

Понад 50-100

А

8

8

4

3

2.3

Понад 100-300

А

12

12

6

4

2.4

Понад 300-500

А

-

-

8

6

2.5

Понад 500-1000

А

-

-

14

10

2.6

Понад 1000

А

На першу 1000 м-2 площі числові значення кількості вогнегасників згідно з пунктом 2.5 таблиці; на кожні наступні: 50 м-2 - згідно з пунктом 2.1, 100 м-2 - згідно з пунктом 2.2, 300 м-2 - згідно з пунктом 2.3, 500 м-2 - згідно з пунктом 2.4, 1000 м-2 - згідно з пунктом 2.5

3. Приміщення категорії Г

3.1

До 50 включно

В

3

3

2

1

3.2

Понад 50-100

В

5

5

3

2

3.3

Понад 100-300

В

8

8

5

3

3.4

Понад 300-500

В

11

11

7

4

3.5

Понад 500-1000

В

-

-

12

7

3.6

Понад 1000

В

На першу 1000 м-2 площі числові значення кількості вогнегасників згідно з пунктом 3.5 таблиці; на кожні наступні: 50 м-2 - згідно з пунктом 3.1, 100 м-2 - згідно з пунктом 3.2, 300 м-2 - згідно з пунктом 3.3, 500 м-2 - згідно з пунктом 3.4, 1000 м-2 - згідно з пунктом 3.5

4. Приміщення категорій Г, Д

4.1

До 50 включно

А

4

4

2

2

4.2

Понад 50-150

А

8

8

4

3

4.3

Понад 150-500

А

12

12

6

4

4.4

Понад 500-1000

А

16

16

8

6

4.5

Понад 1000

А

На першу 1000 м-2 площі числові значення кількості вогнегасників згідно з пунктом 4.4 таблиці; на кожні наступні: 50 м-2 - згідно з пунктом 4.1, 150 м-2 - згідно з пунктом 4.2, 500 м-2 - згідно з пунктом 4.3, 1000 м-2 - згідно з пунктом 4.4

Примітки:

1. Знаком «-» позначені водяні та водопінні вогнегасники, які не допускають для оснащення зазначених приміщень.

2. За наявності в приміщенні можливості виникнення пожеж різних класів кількість вогнегасників вибирають за одним із класів, для якого ця кількість більша.

3. Для гасіння пожеж класу В слід застосовувати водяні вогнегасники із зарядом води з добавками, що забезпечують гасіння пожеж класу В.

4. «Мінімальну кількість водяних або водопінних вогнегасників» визначають за однією з позицій, які показані в колонках 4-7 цієї таблиці.




Додаток 6
до Правил експлуатації та типових норм
забезпечення шахтними вогнегасниками

ТИПОВІ НОРМИ
забезпечення газовими вогнегасниками виробничих і складських будівель та приміщень промислових підприємств

№ з/п

Гранична захищувана площа, м-2

Клас можливої пожежі

Мінімальна кількість газових вогнегасників

Вогнегасник із зарядом вогнегасної речовини, кг

3,5

5,0

1

2

3

4

5

1. Приміщення категорій А, Б, а також В з наявністю горючих рідин

1.1

До 25 включно

В, (Е)

4

4

1.2

Понад 25-50

В, (Е)

8

8

1.3

Понад 50-150

В, (Е)

13

13

1.4

Понад 150

В, (Е)

-

-

2. Приміщення категорії Г

2.1

До 50 включно

В, (Е)

4

4

2.2

Понад 50-100

В, (Е)

8

8

2.3

Понад 100-300

В, (Е)

13

13

2.4

Понад 300

В, (Е)

-

-

Примітки:

1. Знаком «-» позначені газові вогнегасники, які не допускають для оснащення зазначених приміщень.

2. За наявності в приміщенні можливості виникнення пожеж різних класів кількість вогнегасників вибирають за одним із класів, для якого ця кількість більша.

3. Мінімальну кількість газових вогнегасників визначають за однією з позицій, які показані в колонках 4, 5 цієї таблиці.




Додаток 7
до Правил експлуатації та типових норм
забезпечення шахтними вогнегасниками

ТИПОВІ НОРМИ
забезпечення вогнегасниками гаражів та автомайстерень

№ з/п

Кількість місць стоянки автотранспортних засобів у боксі гаража, од.

Мінімальна кількість вогнегасників одного з типів

порошковий

водяний*

водопінний

1

2

3

4

5

1

До 10 включно

Один ВП-5 або один ВП-6

Два ВВ-9

Два ВВП-9

2

Понад 10

На кожні наступні 15 місць стоянки - згідно з колонками 3-5 таблиці 6.1

__________
* Водяний вогнегасник із зарядом, придатним для гасіння пожеж класів А та В.

Примітка. Мінімальну кількість вогнегасників визначають за однією з позицій, які наведено в колонках 3-5 цієї таблиці.




Додаток 8
до Правил експлуатації та типових норм
забезпечення шахтними вогнегасниками

ПРИДАТНІСТЬ ВОГНЕГАСНИКІВ
до гасіння пожеж різних класів та діапазони температур їх експлуатації

Тип вогнегасника

Придатність до гасіння пожеж класів

Діапазон температур експлуатації, не менше

А

В

С

Е

Порошковий

+

+

+

+

Від мінус 20°С до плюс 50°С, або
від мінус 30°С до плюс 50°С, або
від мінус 40°С до плюс 50°С, або
від мінус 50°С до плюс 50°С

Водопінний

+

+

-

-*

Від плюс 5°С до плюс 50°С, або
від 0°С до плюс 50°С, або
від мінус 10°С до плюс 50°С, або
від мінус 20°С до плюс 50°С

Водяний

+

+**

-

-*

Від плюс 5°С до плюс 50°С, або
від 0°С до плюс 50°С, або
від мінус 10°С до плюс 50°С або
від мінус 20°С до плюс 50°С

Газовий

-

+

-

+

Від мінус 20°С до плюс 50°С

__________
* Застосування, небезпечне для життя людини.
** Для водяних вогнегасників із зарядом води з добавками, що забезпечують гасіння пожеж класу В.

Примітки:

1. Класи пожеж: А - горіння твердих речовин, В - горіння рідких речовин, С - горіння газоподібних речовин, Е - горіння електроустановок, що перебувають під напругою електричного струму

2. Знак « + » означає придатність вогнегасника для гасіння пожежі цього класу; знак « - » означає непридатність для гасіння пожежі цього класу.




Додаток 9
до Правил експлуатації та типових норм
забезпечення шахтними вогнегасниками

КОЕФІЦІЄНТИ
ефективності вогнегасників за вогнегасною здатністю щодо гасіння модельних вогнищ пожеж класів А та В

Тип та позначення вогнегасника

Коефіцієнт ефективності вогнегасника за його вогнегасною здатністю щодо гасіння модельного вогнища пожежі

класу А

класу В

Водяний

ВВ-2

ВВ-3

ВВ-5; ВВ-6

ВВ-9

ВВ-12

2

2

2

4

6

2*

3*

5*

8*

13*

Водопінний

ВВП-6

ВВП-9

ВВП-12

2

4

6

5

8

13

Газовий

ВВК-1,4; ВВК-2

ВВК-3,5; ВВК-5

-

-

2

3

Порошковий

ВП-2

ВП-3

ВП-4

ВП-5

ВП-6

ВП-8

ВП-9

ВП-12; ВП-20

2

4

4

6

6

8

8

12

2

3

5

8

8

13

13

17

__________
* Для водяних вогнегасників із зарядом води з добавками, що забезпечують гасіння пожеж класу В.




Додаток 10
до Правил експлуатації та типових норм
забезпечення шахтними вогнегасниками

РОЗМІЩЕННЯ ШАХТНИХ ВОГНЕГАСНИКІВ

1. У надшахтному комплексі

Приміщення, споруда, установка

Кількість вогнегасників, од.

водяні, водопінні за масою заряду вогнегасної речовини не менше ніж 9 кг

порошкові за масою заряду вогнегасної речовини, кг, не менше ніж

4

8

1

2

3

4

Надшахтні приміщення, які мають безпосередній зв'язок зі стволами шахт:




небезпечних за газом та пилом;

2

-

5

безпечних за газом та пилом (на приміщення)

2

2

-

Приміщення багатоканатних підіймальних машин у баштовому копрі, будівля (секція) підіймальних машин (на приміщення)

-

2

-

Будівля (секція) компресорної станції (на приміщення)

2

-

-

Насосна станція для перекачування негорючих рідин, будівля лебідок, маневрових пристроїв (на приміщення)

1

1

-

Будівля вентиляторних установок (на приміщення)

-

2

-

Будівля калориферних установок (на приміщення)

-

-

1

Будівля (секція) холодильних установок (на приміщення маслостанції)

1

1

-

Будівля дегазаційних установок:




приміщення вакуум-насосів та газопідготовчої апаратури;

2

-

1

приміщення контрольно-вимірювальних приладів та автоматики

1

-

1

автоматики;

1

-

1

приміщення електроустаткування та електроапаратури

-

2

-

Адміністративно-побутовий комбінат:




лампова (зарядження та зберігання світильників);

-

2

-

приміщення для ремонту світильників

-

2

-

Будівля вагоноперекидача, ями привізного вугілля

2

2

-

Надбункерне приміщення

2

2

-

Надшахтні приміщення, які мають безпосередній зв'язок зі стволами шахт:




небезпечних за газом та пилом;

2

-

5

безпечних за газом та пилом

2

2

-

Підбункерне приміщення, якщо використовується вугілля: небезпечне за пилом

2

-

2

безпечне за пилом

2

2

-

Породні бункери (на кожні 200 м-2 площі)

-

2

-

Склади цементу, інертного пилу, протипожежних матеріалів (на кожні 200 м-2 площі)

1

1

-

Матеріальні склади для зберігання твердих негорючих матеріалів (на кожні 400 м-2 площі)

1

-

1

Матеріальні склади для зберігання горючих матеріалів (на кожні 50 м-2 площі)

1

-

1

Склади брикетів (на кожні 200 м-2 площі)

2

2

-

Приміщення з горючою рідиною, емульсійні (на кожні 100 м-2 площі)

1

-

1

Відкриті та закриті склади устаткування (на кожні 300 м-2 площі)

1

-

-

Склади круглого лісоматеріалу (на кожні 500 м-2 площі)

1

-

1

Склади пиляного лісоматеріалу (на кожні 300 м-2 об'єму)

1

-

1

Закриті склади лісоматеріалів (на кожні 100 м-2 об'єму)

1

-

1

Відкриті склади пиломатеріалів

1

-

1

Відкриті склади круглого лісоматеріалу (на кожні 500 м-2 об'єму)

1

-

1

Насосні станції перекачування та склади пально-мастильних і лакофарбових матеріалів з температурою спалаху парів (закриті та відкриті):
до плюс 28°С;




2




-




2

від плюс 28°С до плюс 45°С;

1

-

2

від плюс 45°С до плюс 61°С;

1

-

1

вище ніж плюс 61°С

2

2

-

Перевантажувальні станції, станції навантаження на канатній дорозі, конвеєрні галереї для породи

-

2

-

Приміщення столярних і деревообробних майстерень (на кожні 100 м-2 площі)

1

-

1

Породні навантажувальні пункти

-

2

-

Перевантажувальні станції та транспортні галереї для вугілля: що небезпечне за пилом;

2

-

1

що безпечне за пилом

2

2

-

Будівля (цех) лісообробки (на приміщення)

2

2

-

Будівля (цех) лісопильні:




відділення просочення;

2

2

-

сушильне відділення

2

2

-

Ремонтно-механічні будівлі, відділення, цехи:




слюсарні, металообробні, механоскладальні, інструментальні;

-

2

-

ковальські, пресові;

-

2

-

вулканізаційні;

2

2

-

електроремонтні;

-

2

-

зарядження акумуляторів;

-

-

2

ремонту контрольно-вимірювальних приладів та автоматики;

-

2

-

ремонту гідравлічного кріплення;

2

2

-

електрозварювання;

-

2

-

газозварювання (на приміщення)

-

2

-

Депо електровозів, електрокранів (без приміщень для заряджання та ремонту акумуляторів)

-

2

-

Депо дизель-електровозів, тепловозів, автонавантажувачів, думпкарів, мотовозів

2

2

-

Пункти екіпірування електровозів та тепловозів

2

2

-

Гаражі:




ремонтні зони;

2

2

-

стоянки машин (закриті);

2

2

-

приміщення для миття машин;

-

2

-

кузовні, мастильні приміщення;

-

2

-

шпалерне відділення;

-

2

-

агрегатно-механічне відділення;

-

2

-

шиноремонтне відділення (на кожні 100 м-2 площі);

2

-

2

роздавальні бензоколонки (на колонку)

1

-

-

Вагонне депо, пункт технічного огляду вагонів (на приміщення)

2

2

-

Водонапірні башти, резервуари питного, господарського та протипожежного запасу води

-

2

-

Касові, секретні, архівні, креслярські, світлокопіювальні (на кожні 100 м-2 площі)

1

-

1

Машинописні (на кожні 100 м-2 площі)

1

-

-

Телефонні комутатори (на кожні 100 м-2 площі)

1

-

1

Кросові та апаратні (на кожні 100 м-2 площі)

-

-

1

Гардеробні (на кожні 100 м-2 площі)

1

-

-

Фотарій та інші електрокабінети

-

-

1

Їдальні (на кожні 100 м-2 площі)

1

-

-

Зал зібрань (на кожні 200 м-2 площі)

1

-

1

Кінопроекційний комплекс (на приміщення)

1

-

1

2. На підземних об’єктах шахт

1

2

3

Приствольний двір - біля сполучення ствола з виробками горизонту

2

5

Верхні та нижні площі похилих стволів, шурфів, уклонів та бремсбергів, а також їх сполучення з ярусними та поверховими відкаточними штреками

1

1

Центральні електропідстанції та зарядні камери

-

4

Електровозні гаражі

2

5

Камери підземних ремонтних майстерень

2

2

Підземні інструментальні камери та пункти охорони здоров’я

1

1

Камери підземних стаціонарних холодильних установок

2

5

Дільничні трансформаторні камери, електророзподільні пункти, камери водовідливу

-

4

Склади вибухових матеріалів

2

2

Лебідкові камери

2

5

Силові стаціонарні маслоагрегати, розташовані в спеціальних камерах

2

5

Електромеханізми, які знаходяться поза камерами

-

2

Устаткування з гідромуфтами, які працюють на маслі

1

2

Виробки, які обладнані стрічковими конвеєрами:



приводні та натяжні секції (крім обладнаних гідромуфтами, що працюють на маслі);

1

1

підземні пересувні компресорні установки;

-

5

розподільні пункти;

1

2

уздовж конвеєра через кожні 100 м довжини

1

1

Сполучення вентиляційних штреків з лавами

1

1

Навантажувальні пункти лав - на відстані від 3 до 5 м з боку надходження свіжого струменя повітря

1

1

Вибої підготовчих виробок - не далі 20 м від місця роботи

1

1

Виробка з горючим кріпленням - через 300 м довжини

1

1

Тупикові виробки - через 50 м довжини

-

2

Пересувні електропідстанції

-

2

Дегазаційні камери

1

1

Прохідницькі та виїмкові комбайни, породонавантажувальні машини

-

2

3. На вуглезбагачувальних фабриках

1

2

3

4

Відділення сухої класифікації вугілля, яке небезпечне за пилом

2

-

1

Те саме, безпечне за пилом

2

2

-

Відділення мокрої класифікації та дешламації

2

2

-

Відділення пневматичного збагачення вугілля, яке небезпечне за пилом

2

-

2

Те саме, безпечне за пилом

2

2

-

Відділення збагачення у важких середовищах

2

2

-

Відділення відсадки вугілля

2

2

-

Відділення флотації

2

2

-

Відділення згущення і зневоднення шламів

2

2

-

Відділення готування та зберігання горючих реагентів

2

-

2

Сушильне відділення:




для вугілля, яке небезпечне за пилом;

2

-

2

для вугілля, яке безпечне за пилом;

2

2

-

приміщення димососів;

2

2

-

приміщення топок та шлакозоловидалення

-

2

-

Будівлі сортувалень вугілля, яке небезпечне за пилом

2

-

2

Те саме, безпечне за пилом

2

2

-

Будівлі для відбирання проб у разі використання вугілля, яке небезпечне за пилом

2

-

2

Те саме, безпечне за пилом

2

2

-

Будівлі радіальних згущувачів, суспензійних освітлювачів, шламового басейну

2

2

-

Будівля для плавлення в'яжучого (сполучного) матеріалу

2

2

-

4. На вуглебрикетних фабриках

Пресовий цех для вугілля, яке небезпечне за пилом

2

-

2

Те саме, безпечне за пилом

2

2

-

Галереї охолоджувального відділення брикетів з вугілля, яке небезпечне за пилом (на кожні 100 м довжини)

2

-

2

Те саме, безпечне за пилом

2

2

-

Рампа, відкрита для складування та навантаження брикетів

2

-

1

Цех сушіння брикетів з вугілля, яке небезпечне за пилом

2

2

-

Дозувально-акумулювальні бункери для рядового вугілля, яке небезпечне за пилом

2

-

2

Те саме, безпечне за пилом

2

2

-

Споруди для приймання в’яжучого матеріалу

2

2

-

Конвеєрні тунелі, галереї та перевантажувальні станції для вугілля і брикетів, що небезпечні за пилом

2

-

2

Те саме, безпечні за пилом

2

2

-




вгору