Про затвердження Правил штурманського забезпечення польотів державної авіації України
Міноборони України; Наказ, Правила, Журнал [...] від 23.02.2016100
Документ z0418-16, чинний, поточна редакція — Прийняття від 23.02.2016
( Остання подія — Набрання чинності, відбулась 19.04.2016. Подивитися в історії? )

МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ

НАКАЗ

23.02.2016  № 100


Зареєстровано у Міністерстві
юстиції України
22 березня 2016 р.
за № 418/28548

Про затвердження Правил штурманського забезпечення польотів державної авіації України

Відповідно до частини другої статті 7 Повітряного кодексу України та з метою нормативно-правового регулювання забезпечення польотів державної авіації України НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Правила штурманського забезпечення польотів державної авіації України, що додаються.

2. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

Міністр оборони України
генерал армії України


С.Т. Полторак

ПОГОДЖЕНО:

Голова Державної
прикордонної служби України
генерал-полковник

Міністр внутрішніх справ України

Голова Державної служби України
з надзвичайних ситуацій





В. Назаренко

А.Б. Аваков


М. Чечоткін



ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ
Міністерства оборони України
23.02.2016  № 100


Зареєстровано у Міністерстві
юстиції України
22 березня 2016 р.
за № 418/28548

ПРАВИЛА
штурманського забезпечення польотів державної авіації України

І. Загальні положення

1. Ці Правила визначають завдання, порядок організації та здійснення проведення штурманського забезпечення польотів державної авіації України (далі - ДА) і є обов’язковими для керівництва і виконання всіма суб’єктами авіаційної діяльності (далі - САД) ДА України.

2. Ці Правила регулюють питання щодо:

призначень і завдань штурманських служб суб’єктів авіаційної діяльності ДА;

загального порядку проведення штурманської підготовки та штурманського забезпечення польотів САД ДА;

заходів забезпечення безпеки повітряної навігації і бойового (спеціального) застосування державних повітряних суден (далі - ПС).

3. Органи управління авіацією (далі - ОУА) центральних органів виконавчої влади (далі - ЦОВВ) та Збройних Сил України (далі - ЗСУ) розробляють документи з питань штурманського забезпечення польотів з урахуванням особливостей (специфіки) своєї діяльності та відповідно до цих Правил. Примірники цих документів надаються до уповноваженого підрозділу Міністерства оборони України з питань регулювання діяльності ДА України.

4. Терміни, що використовуються у цих Правилах, вживаються в таких значеннях:

авіаційна карта - топографічна, спеціальна, цифрова (електронна) карта (польотна, спеціальна, довідкова), що містить необхідну інформацію, пов’язану з використанням повітряного простору, та може бути використана для планування чи виконання польотних завдань;

безпека повітряної навігації - стан штурманського забезпечення польотів, який виключає випадки втрати орієнтування, потрапляння ПС в умови, які можуть призвести до інцидентів та до авіаційної події, а також до порушення порядку використання повітряного простору;

вихід на ціль - вихід ПС у визначену ділянку повітряного простору, з якої забезпечується виявлення певної цілі, розпізнавання та вирішення завдань бойового застосування (дій за призначенням);

візуальне орієнтування - оглядово-порівняльний метод визначення місцезнаходження ПС, який базується на порівнянні зображення місцевості на карті з фактичним виглядом цієї місцевості на земній поверхні;

гарантійний запас палива - мінімальний запас палива для компенсації можливого відхилення технічних характеристик ПС та двигунів від визначених інструкціями середніх значень, що визначається інструкціями з розрахунку дальності і тривалості польоту та уточнюється практичними вимірюваннями витрат палива для кожного ПС окремо;

забезпечення аеронавігаційною інформацією - комплекс заходів, спрямований на збір, аналіз, обробку, відображення (публікацію) та своєчасне забезпечення заінтересованого авіаційного персоналу повною і достовірною аеронавігаційною інформацією, необхідною для організації та виконання польотів, управління ними і направленою на підвищення безпеки польотів, якості та надійності повітряної навігації;

карта - умовне зменшене зображення земної поверхні (окремих її ділянок) на площині, виконане у відповідному масштабі та побудоване за певними законами;

комплексне застосування навігаційних засобів - найбільш раціональне використання екіпажем ПС бортових, наземних та супутникових систем навігації і посадки, а також всієї наявної навігаційної інформації одночасно з веденням візуального орієнтування для забезпечення точної і безпечної повітряної навігації;

лідирування іноземного повітряного судна - контроль за польотом іноземного ПС присутнім на його борту штурманом-лідирувальником;

лінія заданого шляху - проекція заданої траєкторії польоту ПС на земну поверхню, по якій екіпаж повинен провести ПС;

маршрут польоту - лінія заданого шляху ПС, що задається поворотними пунктами маршруту, по якій повинно пролетіти ПС;

масштаб карти - відношення довжини лінії на карті до довжини відповідної лінії на земній поверхні;

міжнародний політ - політ, пов’язаний із перетинанням ПС державного кордону України та іншої держави, або політ, який виконується в повітряному просторі іншої держави (інших держав);

мінімальна висота прольоту перешкод - мінімально допустима висота польоту, що гарантує уникнення зіткнення ПС із земною (водною) поверхнею або перешкодами на ній;

мінімальний залишок палива після посадки - розрахунковий залишок палива на момент торкання земної або водної поверхні та закінчення пробігу, який забезпечує повторний захід на посадку і самостійний рух ПС по аеродрому (площі маневрування) до вимкнення двигунів;

особи органів управління повітряним рухом - працівники обслуги пунктів управління ДА, групи керівництва польотами на аеродромах, кораблях, полігонах, майданчиках приземлення та групи бойового управління (авіаційні навідники);

пілотажно-навігаційне обладнання - обладнання, яке забезпечує вирішення завдань навігації та бойового (спеціального) застосування ПС;

прицільно-навігаційний комплекс - автоматизована система, призначена для вирішення завдань навігації, управління польотом і озброєнням;

рубіж повернення - розрахунковий рубіж на маршруті польоту, від якого наявний залишок палива забезпечує повернення ПС (групи) на аеродром вильоту або визначений (запланований) аеродром і посадку на ньому;

топогеодезичне забезпечення польотів державної авіації - комплекс заходів, спрямованих на топогеодезичну підготовку аеродромів, позиційних районів радіотехнічних систем навігації і управління, безпілотних літальних апаратів, автоматизованої системи управління, створення і доведення до САД ДА топографічних, спеціальних карт та розрахунково-геодезичних даних, необхідних для вивчення і оцінки місцевості під час планування польотів (бойових дій), організації взаємодії, управління, а також для ефективного застосування авіаційної техніки;

штурманська підготовка - комплекс заходів, спрямованих на набуття та вдосконалення теоретичних знань і практичних навичок особовим складом суб’єкта державної авіації для виконання завдань повітряної навігації, бойового (спеціального) застосування (виконання дій за призначенням) та штурманського забезпечення польотів;

штурманська служба державної авіації - штурманські служби ОУА ЦОВВ, ОУА ЗСУ (Повітряних Сил, Сухопутних військ, Військово-Морських Сил), органів управління суб’єктів державної авіації, структурних підрозділів суб’єктів державної авіації;

штурманське забезпечення безпеки польотів - комплекс заходів щодо забезпечення безпеки повітряної навігації та бойового (спеціального) застосування ПС;

штурманське забезпечення польотів - комплекс заходів, що проводяться штурманською службою суб’єкта державної авіації з метою досягнення високої точності і надійності повітряної навігації, ефективності і якості бойового (спеціального) застосування, успішного вирішення завдань бойової (спеціальної) підготовки і безпеки польотів.

Інші терміни, що використовуються у цих Правилах, вживаються в значеннях, наведених в нормативно-правових актах України з питань діяльності в галузі авіації та Правилах виконання польотів державної авіації України, затверджених наказом Міністерства оборони України від 05 січня 2015 року № 2, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 26 січня 2015 року за № 82/26527 (далі - ПВП ДА-2015).

5. Керівництво штурманською службою здійснюють:

1) у Збройних Силах України:

у Повітряних Силах - головний штурман - начальник штурманського управління авіації Командування Повітряних Сил (далі - головний штурман Повітряних Сил ЗСУ);

в авіації Сухопутних військ - начальник штурманської служби - головний штурман служби армійської авіації Командування Сухопутних військ ЗСУ;

в авіації Військово-Морських Сил - головний штурман морської авіації;

у Спеціалізованому центрі бойової підготовки авіаційних фахівців Збройних Сил України (далі - СЦБП АФ) - начальник штурманської служби;

у Державному науково-випробувальному центрі Збройних Сил України (далі - ДНВЦ) - головний штурман-випробувач;

у вищому навчальному закладі (далі - ВНЗ) - начальник штурманської служби - старший інспектор-штурман;

2) в авіації Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС) - начальник штурманської служби - головний штурман відділу професійної та спеціальної підготовки управління авіації Головного управління Національної гвардії України;

3) у Державній службі України з надзвичайних ситуацій (далі - ДСНС) - головний штурман авіації;

4) у Державній прикордонній службі України (далі - ДПС) - головний штурман авіації;

5) у з’єднанні - головний штурман;

6) в авіаційній частині - старший штурман (штурман);

7) в авіаційній ескадрильї (групі) - старший штурман (штурман) авіаційної ескадрильї (групи), а там, де ця посада не передбачена, - заступник командира авіаційної ескадрильї - штурман;

8) в авіаційній ланці (загоні) - штурман (льотчик-штурман) ланки (загону), а там, де ця посада не передбачена, - командир авіаційної ланки (загону).

6. На головного штурмана Повітряних Сил покладаються: керівництво штурманською службою Повітряних Сил, координація діяльності штурманських служб авіації видів ЗСУ, авіації ЦОВВ з основних завдань штурманської служби та організація взаємодії зі штурманською службою Українського центру планування використання повітряного простору України та регулювання повітряного руху (далі - Украероцентр).

7. Підпорядкованість, обов’язки та повноваження головного штурмана Повітряних Сил, головних штурманів авіації видів ЗСУ, штурманських служб авіації МВС, ДСНС, ДПС визначаються відповідно до чинного законодавства.

8. Розпорядження і вказівки посадових осіб штурманської служби суб’єктів державної авіації (далі - СДА), віддані в межах їх компетенції, з питань штурманського забезпечення польотів ДА, штурманської підготовки льотного складу, офіцерів штабів авіаційних частин, авіаційного персоналу командних пунктів (далі - КП) і пунктів управління авіації (далі - ПУА), керівників польотів (далі - КрП) авіаційних частин (полігонів), авіаційних диспетчерів, фахівців груп бойового управління (далі - ГБУ), а також з питань підготовки та застосування авіаційної техніки, авіаційних засобів ураження (далі - АЗУ), засобів радіотехнічного забезпечення (далі - РТЗ) польотів, із штурманського забезпечення безпеки польотів (далі - БзП) є обов’язковими для виконання.

9. Посадова особа штурманської служби СДА виконує польоти як штурман екіпажу ПС, його помічник (другий штурман, штурман-оператор) та інструктор.

Посадова особа штурманської служби (за фахом льотчик) виконує польоти як льотчик (командир екіпажу ПС, його помічник, льотчик-штурман) та інструктор.

10. Льотчики, штурмани та особи, пов’язані з керівництвом та управлінням польотами, зобов’язані мати необхідне штурманське спорядження.

11. До комплекту штурманського спорядження входять:

портфель або картоутримувач;

наколінний планшет льотчика (штурмана) (далі - НПЛ (НПШ));

масштабна лінійка;

навігаційний транспортир;

інструмент для обчислювання (навігаційна лінійка або навігаційний розраховувач);

годинник штурманський (наручний).

Комплект штурманського спорядження може доповнюватись іншими вимірювальними і обчислювальними інструментами, зокрема: програмованим мікрокалькулятором (мікро-ЕОМ); прийомоіндикатором супутникової навігаційної системи (далі - СНС); засобом електронно-обчислювальної техніки типу ноутбук (нетбук, планшет) тощо.

ІІ. Призначення та завдання штурманських служб суб’єктів авіаційної діяльності державної авіації

1. Штурманська служба САД ДА є льотною службою та призначена для вирішення питань:

теорії і практики повітряної навігації та бойового (спеціального) застосування;

організації та проведення штурманської підготовки;

штурманського забезпечення бойової готовності (готовності до дії за призначенням) СДА;

штурманського забезпечення польотів;

штурманського забезпечення БзП.

2. Заходи топогеодезичного, навігаційного забезпечення, забезпечення польотів СДА аеронавігаційною інформацією (штурманське забезпечення безпеки використання полігонів) проводяться на підставі рішень командирів (начальників), які організовують польоти, вказівок вищих посадових осіб та керівників штурманських служб ОУА ЦОВВ та ЗСУ відповідно до чинного законодавства.

3. Основними завданнями штурманської служби СДА є:

забезпечення високої точності, надійності та безпеки навігації, а також ефективності бойового (спеціального) застосування;

досягнення і підтримання високого рівня штурманської підготовки авіаційного персоналу і посадових осіб ОУА ЦОВВ та ЗСУ;

розробка та реалізація заходів щодо: штурманського забезпечення польотів, бойової підготовки (підготовки до дій за призначенням) СДА, використання полігонів, забезпечення польотів аеронавігаційною інформацією, топогеодезичного, навігаційного забезпечення завдань, що вирішуються штурманською службою, штурманського забезпечення БзП;

розвиток та вдосконалення теорії і практики навігації, бойового (спеціального) застосування;

організація контролю, аналізу і оцінки точності навігації та бойового (спеціального) застосування;

визначення вимог до навігаційного обладнання районів польотів;

вирішення кадрових питань, що стосуються особового складу штурманської служби.

Свої завдання штурманська служба вирішує самостійно та у взаємодії зі штабами та іншими службами САД ДА.

4. Успішне вирішення завдань штурманської служби СДА досягається такими заходами:

висока організація і якісне проведення штурманської підготовки льотного складу ДА;

підвищення рівня спеціальних знань і навичок, методичної підготовки керівного складу штурманської служби;

висока організація розробки і реалізації заходів штурманського і топогеодезичного забезпечення польотів;

своєчасне і чітке виконання заходів штурманського забезпечення, спрямованих на підвищення БзП;

організація контролю за станом прицільно-навігаційних комплексів (далі - ПрНК), пілотажно-навігаційного обладнання (далі - ПНО), авіаційного озброєння, десантного обладнання, апаратури розвідки (пошуку) і бортових засобів радіоелектронної боротьби (далі - РЕБ) ПС, за готовністю до роботи автоматизованих робочих місць зі складу автоматизованої системи управління (далі - АСУ), засобів РТЗ польотів;

аналіз і об’єктивність оцінки стану штурманської підготовки, штурманського, топогеодезичного та навігаційного забезпечення польотів (бойових дій) СДА, забезпечення польотів аеронавігаційною інформацією, штурманського забезпечення БзП;

взаємодія з іншими САД ДА (штабами, командуваннями, управліннями, відділами (відділеннями) і службами) з питань планування та організації заходів штурманського забезпечення, що вимагають відповідних спільних рішень і дій;

підвищення рівня автоматизації виконання завдань штурманської служби в повсякденній і бойовій діяльності.

ІІІ. Штурманська підготовка суб’єктів авіаційної діяльності державної авіації

1. Загальні питання штурманської підготовки

1. Штурманська підготовка СДА включає:

1) штурманську підготовку льотного складу;

2) штурманську підготовку офіцерів штабів авіаційних частин: начальників штабів та їх заступників, офіцерів оперативних відділів (відділень), служб з пошуку та рятування, розвідки, РЕБ, зв’язку та РТЗ;

3) штурманську підготовку обслуг ПУА, груп керівництва польотами (далі - ГКрП) та авіаційних диспетчерів;

4) штурманську підготовку КрП на полігонах, майданчиках приземлення та фахівців ГБУ (авіаційних навідників).

2. За штурманську підготовку льотного складу відповідають такі посадові особи:

1) льотного складу - керівники штурманських служб ОУА ЦОВВ та ЗСУ, головні штурмани з’єднань (начальники штурманських служб ВНЗ, СЦБП АФ, ДНВЦ), старші штурмани (штурмани) авіаційних частин (підрозділів, ескадрилій);

2) офіцерів штабів авіаційних частин, обслуг ПУА, ГКрП на аеродромах (вертодромах, постійних злітно-посадкових майданчиках (далі - ЗПМ)), КрП на полігонах, майданчиках приземлення, та фахівців ГБУ - їхні безпосередні командири (начальники).

3. Штурманська підготовка офіцерів органів військового управління здійснюється за планами відповідних начальників штабів.

2. Штурманська підготовка льотного складу

1. Штурманська підготовка льотного складу є основою штурманської підготовки ДА і складається із:

1) загальної штурманської підготовки;

2) штурманської підготовки до польоту;

3) льотної штурманської підготовки.

2. Загальна штурманська підготовка льотного складу проводиться у формі теоретичних і практичних занять. Кількість годин навчального часу на загальну штурманську підготовку, тематика і види занять визначаються службовими документами ОУА ЦОВВ та ЗСУ, у підпорядкуванні яких знаходяться СДА. У ході планування бойової (спеціальної) підготовки на навчальний рік тематика і кількість годин на загальну штурманську підготовку можуть уточнюватися рішенням командира (керівника, начальника) авіаційної частини, виходячи з конкретних завдань та рівня штурманської підготовки льотного складу.

3. Загальна штурманська підготовка льотного складу включає вивчення:

теоретичних питань навігації та бойового (спеціального) застосування ПС, що експлуатуються, їх обладнання і систем авіаційного озброєння з урахуванням бойового (спеціального) призначення ПС;

систем і засобів навігації та бойового (спеціального) застосування, АЗУ і засобів об’єктивного контролю (далі - ОК), а також методики їх використання в різних умовах навігаційної і тактичної обстановки;

службових документів з організації, підготовки та виконання польотів і забезпечення їх безпеки;

району польотів;

даних роботи і зон дій (робочих областей) засобів зв’язку та РТЗ польотів;

нормативно-правових актів України з використання повітряного простору (далі - ВПП), стандартів та рекомендованої практики ІКАО, інструкцій з виконання польотів (використання повітряного простору) (далі - ІВП) у районах аеродромів (вертодромів, постійних ЗПМ), з виконання десантування на майданчики приземлення, з експлуатації та ВПП полігонів;

документів аеронавігаційної інформації (далі - АНІ);

авіаційних карт;

об’єктів АСУ, інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - ІТС), за допомогою яких вирішуються завдання в інтересах штурманської підготовки до польотів та штурманського забезпечення польотів (бойових дій);

порядку експлуатації СНС.

4. Під час загальної штурманської підготовки льотчики і штурмани вивчають особливості авіаційних карт, що використовуються, здійснюють їх підбір і склеювання на район польотів (бойових дій), а також їх загальну підготовку.

Кількість авіаційних карт, їх категорії за призначенням та за формою надання картографічної інформації для екіпажу визначає старший штурман авіаційної частини залежно від поставленого завдання на політ.

5. У результаті проведення загальної штурманської підготовки льотний склад в обсязі виконання своїх функціональних обов’язків за посадою повинен знати:

порядок перевірки та допуску до польотів льотного складу; обов’язки посадових осіб з організації, проведення і забезпечення польотів;

тактико-технічні дані, принцип дії бортових і наземних засобів (систем) навігації, бойового (спеціального) застосування та ОК польоту в обсязі, необхідному для їх підготовки і грамотного використання в польоті;

правила підготовки та використання ПрНК (ПНО), озброєння ПС на землі та в польоті; обсяг, порядок і строки перевірки (юстирування) ПрНК (ПНО), порядок складання графіків (таблиць) поправок до показань приладів;

теорію навігації та бойового (спеціального) застосування, порядок вибору та прокладання маршруту польоту, виконання навігаційного розрахунку та інженерно-штурманського розрахунку (далі - ІШР) польоту;

класифікацію, призначення, масштаби, види проекцій і особливості використання авіаційних карт, зміст і порядок їх загальної підготовки; кліматичні, метеорологічні та орнітологічні особливості району базування і місцеві ознаки зміни погоди; магнітне схилення і магнітні аномалії;

загальний фізико-географічний характер району польотів (бойових дій); основні лінійні і площинні орієнтири, їх характерні особливості, можливість використання для ведення візуального й радіолокаційного орієнтування, корекції ПрНК в різних умовах; рельєф місцевості та її основні висоти, місцезнаходження основних штучних перешкод та їх висоту;

порядок управління повітряним рухом (обслуговування повітряного руху) (далі - УПР (ОПР)); порядок подання заявок на польоти і сповіщення про них;

структуру повітряного простору України, правила і порядок його використання; розташування державного кордону (лінії зіткнення військ), прикордонної смуги, маршрутів ОПР, небезпечних, заборонених зон та зон обмежень польотів;

основні і запасні аеродроми (вертодроми, постійні ЗПМ), їх місце розташування, розміри і напрямки злітно-посадкових смуг (далі - ЗПС), засоби зв’язку та РТЗ польотів; місце розташування полігонів, майданчиків приземлення, зон повітряних стрільб, їх обладнання, особливості виконання польотів;

місце розташування радіонавігаційних систем, їх тип і дані роботи, позивні, робочі ділянки за висотами польотів, порядок запиту роботи засобів РТЗ польотів на землі і з борту ПС; методику застосування засобів РТЗ польотів для вирішення завдань навігації та бойового (спеціального) застосування;

способи шикування і витримування заданих бойових (польотних) порядків, виходу на вихідний пункт маршруту;

порядок виконання польоту за маршрутом, контролю та виправлення лінії шляху, виходу на ціль, маневрування, виходу на аеродром посадки, розпуску бойових (польотних) порядків і заходу на посадку;

порядок роботи на полігонах, майданчиках приземлення, організацію керівництва польотами на них;

види бойового (спеціального) застосування ПС, способи і порядок їх виконання; методику і способи вирішення завдань навігації та бойового застосування (дій за призначенням); варіанти бойової зарядки ПС та порядок її розвантаження;

методику визначення раціональних і безпечних умов виконання завдань навігації та бойового (спеціального) застосування;

порядок організації (керівництва) і виконання польотів, забезпечення їх безпеки;

заходи щодо штурманського забезпечення БзП;

причини та ознаки відмов авіаційної техніки на землі і в польоті, можливості відновлення її працездатності в польоті або виконання завдання з використанням дублювальних (резервних) засобів;

заходи щодо попередження втрати орієнтування, порушення державного кордону, входу в заборонені зони, застосування АЗУ поза межами полігона, десантування поза межами заданих майданчиків приземлення; дії екіпажу під час відновлення орієнтування та в інших особливих випадках польоту;

дії екіпажу в разі отримання сигналів “Стріла”, “Режим” і “Килим”;

можливості наявних в авіаційній частині об’єктів АСУ та ІТС, порядок підготовки і введення даних, алгоритми та методику вирішення завдань штурманської служби СДА;

класифікацію та зміст документів АНІ, їх використання під час підготовки до польоту і в польоті;

методику роботи із засобами ОК, дешифрування та оцінювання точності виконання завдань навігації та бойового (спеціального) застосування;

методику підготовки та проведення розбору польотів.

6. У результаті проведення загальної штурманської підготовки льотний склад повинен вміти самостійно підготуватися до польоту та мати необхідні теоретичні знання і практичні навички:

у підготовці польотної документації;

у роботі з обладнанням ПС;

у використанні засобів РТЗ польотів;

у виконанні штурманських розрахунків.

Рівень загальної штурманської підготовки льотного складу перевіряється посадовими особами штурманської служби.

7. Штурманська підготовка льотного складу до польоту організовується відповідно до чинного законодавства і проводиться з метою повної реалізації можливостей ПС.

Якість штурманської підготовки до польоту є одним з основних критеріїв успішного виконання польотного завдання і штурманського забезпечення БзП.

8. Штурманську підготовку льотного складу до польоту організовує старший штурман (штурман) авіаційної частини на підставі рішення командира авіаційної частини на виконання польотів та вказівок керівника штурманської служби ОУА ЦОВВ або ЗСУ.

Обсяг і зміст підготовки до польоту визначаються рівнем штурманської підготовки льотного складу, характером поставленого завдання, умовами його виконання і наявним часом на підготовку.

Незалежно від терміновості виконання польотного завдання льотному складу повинен завжди надаватися час, необхідний на штурманську підготовку до польоту.

9. Штурманська підготовка екіпажу (льотчика) до польоту проводиться по підрозділах або групах тактичного призначення під керівництвом старших штурманів (штурманів) підрозділів (груп) та поділяється на:

1) попередню штурманську підготовку до польоту;

2) передпольотну штурманську підготовку.

10. Попередня штурманська підготовка екіпажу (льотчика) до польоту включає:

1) отримання завдання на політ, усвідомлення його змісту;

2) самостійну штурманську підготовку до польоту;

3) тренування на тренажерах і в кабінах ПС;

4) контроль штурманської готовності до польоту.

11. Завдання на польоти льотному складу ставить командир, який їх організовує. Строки й обсяг попередньої штурманської підготовки до польотів (бойового вильоту, дій за призначенням) визначаються командиром залежно від складності завдання та рівня штурманської підготовки льотного складу.

Під час постановки завдання командир або за його вказівкою старший штурман (штурман) авіаційної частини доводить до льотного складу:

навігаційну обстановку в районі польотів (бойових дій);

маршрути та профілі польотів;

порядок, умови (режими) та особливості виконання польотних завдань з навігації та бойового (спеціального) застосування;

порядок використання засобів навігації, бойового (спеціального) застосування та ОК польотів;

бойовий (польотний) порядок авіаційної частини (підрозділів, тактичних груп), способи їх шикування, витримування і розпуску, а також заходу на посадку на основному або запасному аеродромах;

порядок виконання завдань в районі цілей (на полігонах, майданчиках приземлення та в зонах стрільб);

заходи щодо штурманського забезпечення БзП;

дані ІШР;

порядок проведення штурманської підготовки до польотів і контролю штурманської готовності до польотів.

Під час постановки завдань на польоти старший штурман (штурман) авіаційної частини може використовувати робочу карту, штурманський план польоту, схеми, графіки і таблиці, підготовлені для виконання польотів.

12. Самостійну штурманську підготовку екіпажів до польоту організовує старший штурман (штурман) підрозділу, а за його відсутності - командир.

13. Кожен льотчик і штурман у процесі самостійної штурманської підготовки до польоту зобов’язаний:

вивчити польотне завдання, твердо засвоїти його зміст і порядок виконання;

вивчити документи аеронавігаційної інформації;

підготувати польотні карти (пункти 3, 4 глави 2 розділу IV);

прокласти маршрут, виконати розрахунок польоту;

підготувати карту району цілі (майданчика приземлення, району розвідки, району пошуку) (пункт 6 глави 2 розділу IV);

вивчити маршрут, профіль і режим польоту, засоби РТЗ, основну і запасні цілі (мішеневу обстановку на полігоні), майданчик приземлення, район розвідки (пошуку);

усвідомити бойовий (польотний) порядок авіаційної частини, підрозділів (тактичних груп), місце екіпажу в бойовому (польотному) порядку, спосіб шикування бойового (польотного) порядку, дії щодо його витримування, способи розпуску і заходу на посадку;

здійснити ІШР польоту (отримати дані розрахунку) (глава 9 розділу IV);

розробити (деталізувати) штурманський план польоту (глава 10 розділу IV);

підготувати дані для програмування польоту і підготовки ПрНК (ПНО) до польоту (глава 8 розділу IV);

перевірити наявність необхідних довідкових даних (підготувати необхідні довідкові дані) щодо навігації, бойового (спеціального) застосування, посадки на основний або запасний аеродром (глава 3 розділу IV);

заповнити бортовий журнал (здійснити записи в НПЛ, НПШ);

відпрацювати на тренажері або в кабіні ПС послідовність дій у польоті в разі виникнення особливих випадків.

14. Розрахунок польоту виконується після прокладення і розмітки маршруту та з’ясування режиму польоту.

У результаті проведення розрахунку польоту льотчики і штурмани повинні знати та вміти визначати:

довжину ділянок маршруту, відстані до контрольних рубежів (набору висоти і зниження, зрівняльних, виявлення тощо), відстань до цілі, загальну довжину маршруту;

рубежі зустрічі із взаємодіючими підрозділами, тактичними групами;

розрахунковий час виходу на ціль при заданому часі зльоту або розрахунковий час зльоту, якщо визначено час виходу на ціль;

рубежі зустрічі з темрявою і світанком, курсові кути небесних світил (Сонця, Місяця і Полярної зірки) для орієнтовного контролю напрямку польоту;

дані для виконання ІШР польоту.

15. У результаті вивчення маршруту польоту льотчики і штурмани повинні знати:

систему характерних візуальних і радіолокаційних орієнтирів у смузі, ширина якої визначається старшим штурманом авіаційної частини з урахуванням типу ПС, але не менше ± 50 км від лінії заданого шляху, можливості їх використання для орієнтування, виходу на ціль і корекції ПрНК;

засоби РТЗ польотів, сплановані до використання з метою навігації та бойового (спеціального) застосування, їх координати, дані роботи, робочі ділянки по висотах;

місце розташування запасних аеродромів (вертодромів, постійних ЗПМ), їх координати і дані;

рельєф місцевості та штучні перешкоди в смузі ± 25 км від лінії заданого шляху, мінімальні висоти польоту по ділянках маршруту;

місця розташування державного кордону (лінії зіткнення військ), прикордонної смуги, небезпечних та заборонених зон, зон обмеження польотів;

заходи щодо штурманського забезпечення БзП і порядок відновлення орієнтування (по ділянках маршруту);

порядок перетинання маршрутів ОПР.

16. Вивчення району цілі (полігону) здійснюється за картами цілей, макетами, фотосхемами, супутниковим зображенням місцевості, отриманими за допомогою інтернет-ресурсів, та іншими матеріалами, а також за доповідями екіпажів, які раніше виконували польоти на ці цілі.

У результаті вивчення цілей льотчики і штурмани повинні знати:

точне місце розташування цілей і їх координати, способи пошуку цілі, якщо її місце розташування відомо орієнтовно;

характер і розміри цілі, точки прицілювання і їх координати;

систему орієнтирів, що забезпечують надійний пошук і впізнавання цілі (точки прицілювання), а також корекцію ПрНК та вихід на початок бойового шляху (далі - ПБШ);

основні елементи цілі, їх взаємне розташування та уразливість;

раціональні АЗУ, бойову зарядку ПС;

абсолютну висоту цілі (точки прицілювання), її перевищення над рівнем аеродрому зльоту (над точкою останньої корекції висоти);

способи виділення точок прицілювання (орієнтирів корекції) на екрані радіолокаційного прицілу в умовах РЕБ;

заданий (розрахунковий) час виходу на ціль, умови природного освітлення;

систему вогню засобів протиповітряної оборони (далі - ППО), наявність удаваних об’єктів, що імітують ціль, у ході проведення навчань;

способи і порядок нанесення удару (застосування зброї) і контролю його результатів;

заходи щодо забезпечення безпеки під час застосування АЗУ (у разі виконання інших видів бойового застосування);

порядок відходу від цілі.

У разі виконання інших видів бойового (спеціального) застосування (десантування, розвідка, гасіння пожеж тощо) карта району готується з урахуванням особливостей виконання завдання.

17. Під час з’ясування бойового (польотного) порядку авіаційної частини (підрозділу, тактичної групи) льотчики і штурмани повинні засвоїти:

параметри бойового (польотного) порядку і своє місце в ньому;

порядок зльоту і спосіб шикування, дії із зайняття свого місця в бойовому (польотному) порядку;

порядок відходу від аеродрому та час на шикування;

дії екіпажу щодо витримування заданого місця в бойовому (польотному) порядку і виходу з нього в особливих випадках;

способи, порядок зустрічі і розходження із взаємодіючими групами;

параметри загального бойового (польотного) порядку;

способи розпуску бойового (польотного) порядку і заходу на посадку.

18. У ході самостійної підготовки до польотів вивчається метеорологічна і орнітологічна обстановки на маршруті та в районі бойового застосування (дій за призначенням). Прогноз на час польоту здійснюється за елементами: характер хмарності, вітер, повітряні течії, ділянки турбулентності, висоти тропопаузи й утворення інверсійного сліду, відхилення температури повітря від стандартної залежно від висоти, місця скупчення і висоти польоту птахів, небезпечні для авіації явища погоди, очікувані температура і тиск на рівні ЗПС.

19. У ході попередньої підготовки до польоту під керівництвом командирів (штурманів) авіаційних ланок (загонів) проводиться тренування екіпажів на тренажері або в кабінах ПС. Тренування проводяться у вигляді моделювання конкретного польотного завдання з навігації та бойового (спеціального) застосування і дій екіпажу в особливих випадках у польоті.

Обсяг і тривалість тренувань визначаються командиром авіаційної ескадрильї залежно від завдання та рівня штурманської підготовки екіпажів.

У разі обмеження часу на попередню штурманську підготовку тренування можуть проводитися в період передпольотної підготовки.

20. З метою відпрацювання льотним складом штурманського окоміру, набуття навичок у читанні карт, в усних розрахунках та вирішення інших завдань з навігації і бойового (спеціального) застосування під час попередньої підготовки до польотів проводяться штурманські тренажі, тематику яких визначає старший штурман (штурман) авіаційної частини залежно від характеру спланованих польотів.

21. Попередня штурманська підготовка екіпажів до польоту завершується проведенням контролю штурманської готовності до польотів.

Контроль штурманської готовності до польоту проводиться з метою недопущення до виконання польоту непідготовлених екіпажів, а також ПС з несправними або непідготовленими ПрНК (ПНО) і недостатнім запасом палива.

22. Контроль штурманської готовності до польоту повинен бути індивідуальним, охоплювати всіх членів екіпажу, які виконують навігацію та бойове застосування (завдання за призначенням), та здійснюватися посадовими особами, які проводили підготовку екіпажів до польоту. Зазначений контроль включає перевірку:

штурманської підготовки екіпажів до польоту;

готовності ПрНК (ПНО), спеціального обладнання та озброєння ПС;

наявності в кабінах ПС графіків (таблиць) поправок до показань навігаційних приладів.

23. Штурманська готовність екіпажів до польоту визначається:

знанням польотного завдання і послідовності його виконання відповідно до штурманського плану польоту;

наявністю підготовлених польотних та спеціальних карт, що визначені для екіпажу, штурманського плану польотів (далі - ШПП) та ІШР польоту;

знанням програми польоту, що введена (або вводиться під час польоту) в ПрНК;

наявністю бортового журналу (записів в НПЛ, НПШ), даних, необхідних для вирішення завдань навігації, бойового застосування (дій за призначенням), заходження на посадку на основний та запасні аеродроми;

наявністю встановленого штурманського спорядження;

знанням аеронавігаційної обстановки;

знанням обстановки на маршруті польоту і в районі цілі, конфігурації державного кордону, положення заборонених зон та зон з особливим режимом польоту і порядку виконання польоту поблизу них;

знанням особливостей місцевості, основних орієнтирів і засобів РТЗ польотів у смузі маршруту, особливостей пошуку цілі або майданчика приземлення та виходу на них;

знанням заходів щодо штурманського забезпечення БзП.

24. Штурманську підготовку до польоту контролюють:

старший штурман (штурман) авіаційної частини - екіпажів управління авіаційної частини і командирів авіаційних ескадрилій (за його рішенням може проводитися контроль готовності інших екіпажів авіаційної частини);

старший штурман (командир, штурман) авіаційної ескадрильї - екіпажів заступників командирів авіаційних ескадрилій і командирів авіаційних ланок (загонів) (за його рішенням може проводитися контроль готовності інших екіпажів ескадрильї);

штурман (командир) авіаційної ланки (загону) - екіпажів авіаційної ланки (загону).

У разі зміни польотного завдання в ході перельоту (перегонки) ПС контроль штурманської готовності екіпажів до подальшого польоту на аеродромі проміжної посадки здійснює командир екіпажу (старший групи ПС) із доповіддю безпосередньому командиру (начальнику).

25. Під час виконання авіаційною частиною (підрозділом) відповідальних (складних) завдань контроль штурманської готовності екіпажів до польоту перевіряє керівник штурманської служби органу управління вищого рівня.

Допуском до польоту є підпис контролюючої особи у бортовому журналі штурмана (додаток 1) або в робочому зошиті штурмана, льотчика, а під час виконання перегонки ПС - у листі контролю готовності.

Рішенням керівника СДА форма бортового журналу штурмана може коригуватися залежно від типу ПС.

26. Випуск у політ екіпажів без контролю штурманської готовності до польоту забороняється.

27. Передпольотна штурманська підготовка проводиться з метою:

1) оцінки останніх даних повітряної (навігаційної), аеронавігаційної обстановки і метеорологічних умов;

2) виконання необхідних штурманських розрахунків;

3) уточнення порядку виконання польотних (спеціальних) завдань і доведення цих даних до екіпажів та ГКрП;

4) перевірки справності ПрНК (ПНО) і спеціального обладнання ПС;

5) перевірки правильності підвіски АЗУ (розміщення вантажу) та установки підривачів;

6) перевірки роботи засобів РТЗ польотів.

28. Старший штурман авіаційної частини до початку та в ході передпольотної підготовки:

бере участь в оцінці фактичного стану і прогнозу метеорологічних умов, в уточненні маршруту польоту і завдання на розвідку погоди;

оцінює обстановку в районі польотів, по маршруту та в районі цілі, у разі необхідності уточнює маршрути польотів, ешелони (висоти) польотів і порядок виконання завдання екіпажами; зміни маршрутів або ешелонів (висот) польотів погоджує з Центром організації повітряного руху (далі - ОрПР) (через авіаційного диспетчера аеродрому);

здійснює контроль затвердження заявок на польоти, використання полігонів, роботу засобів РТЗ польотів;

контролює доставку до ПС АЗУ відповідно до польотного завдання, а також знання спеціалістами інженерно-авіаційної служби (далі - ІАС) варіантів бойової зарядки ПС, типів підривачів та їх підготовку згідно із завданнями на польоти;

уточнює готовність запасних аеродромів, їх засобів управління і контролю за польотами;

організовує контроль проведення тренувань у кабінах ПС, перевірки ПрНК (ПНО) та авіаційного озброєння;

перевіряє годинник за сигналами точного часу;

готує передпольотні вказівки зі штурманського забезпечення польотів, доповідає командиру авіаційної частини про особливості ВПП під час польотів та про штурманську готовність до польотів.

29. Старший штурман (командир, штурман) авіаційної частини на передпольотних вказівках зобов’язаний довести льотному складу та особам ГКрП, КП інформацію щодо:

навігаційної, аеронавігаційної і повітряної обстановки в районі польотів;

виконання польотів у районі аеродрому;

висот, ешелонів польотів по маршрутах, у зонах, на полігонах, порядку їх витримування;

часу і порядку зльоту екіпажів, схеми шикування бойового (польотного) порядку і відходу від аеродрому на маршрути, дій екіпажів під час витримування заданого місця в бойовому (польотному) порядку, виходу на аеродром, розпуску і заходу на посадку;

цілей, часу, порядку виходу на них та режимів (умов) бойового (спеціального) застосування;

порядку наведення і цілерозподілу під час дій за нововиявленими цілями;

порядку (особливостей) застосування СНС;

запасних аеродромів і залишку палива, що забезпечує відхід на них і посадку;

зміни даних про місцезнаходження, характер роботи і порядок застосування засобів РТЗ польотів;

безпечних умов польоту по маршрутах, застосування АЗУ, викидання вантажу (десанту);

заходів штурманської безпеки польотів;

точного часу.

30. Кожен екіпаж під час передпольотної штурманської підготовки зобов’язаний:

усвідомити умови польоту й уточнений порядок виконання завдання, режими роботи навігаційних засобів та РТЗ польотів, наявність обмежень на ВПП;

перевірити працездатність ПрНК (ПНО), правильність вводу програми польоту в ПрНК (ПНО) та рішення контрольних задач;

встановити вихідні дані для польоту, які не були введені в процесі попередньої підготовки;

перевірити правильність підвіски АЗУ (розміщення вантажу), підготовку підривачів відповідно до завдання, готовність спеціального обладнання;

уточнити розрахунок польоту, ІШР, рубежі повернення (відходу на запасні аеродроми), мінімальні висоти польоту по маршруту нижче абсолютної висоти переходу за правилами польотів за приладами і правилами візуальних польотів (далі - ППП і ПВП), безпечні умови застосування АЗУ з урахуванням фактичних даних про вітер, атмосферний тиск і температуру зовнішнього повітря;

установити точний час на наручних і бортових годинниках.

31. Старші штурмани (штурмани) авіаційних частин (головні штурмани з’єднань) зобов’язані:

контролювати порядок і правильність ведення журналу обліку добового ходу та перевірки порівнювальних годинників, періодично перевіряти точність визначення поправок за сигналами точного часу;

спільно з начальником зв’язку авіаційної частини (з’єднання) організовувати і контролювати передачу сигналів точного часу не менше чотирьох разів на добу, а під час польотів - через кожні 2 години з таким розрахунком, щоб сигнали прослуховувалися у всіх службових приміщеннях авіаційної частини (з’єднання) і на стоянках державних ПС.

Точний час визначається за радіосигналами, переданими широкомовними радіостанціями, а також за порівнювальними годинниками (хронометрами), що знаходяться в метеорологічних підрозділах або на ПУА авіаційних частин.

Перед зльотом кожен член екіпажу зобов’язаний перевірити бортові годинники і встановити на них точний час. Під час польотів годинники перевіряються через кожні 2 години за сигналами точного часу.

Точність установки (визначення часу) бортових і наручних годинників не повинна виходити з межі ± 2 секунди.

Точність установки часу на засобах автоматизації УПР повинна бути в межах ±1 секунди.

32. Льотна штурманська підготовка льотного складу має на меті набуття (відновлення), підтримання та вдосконалення практичних навичок льотчиків і штурманів у виконанні навігації та бойового застосування (дій за призначенням).

33. Льотна штурманська підготовка організовується і проводиться відповідно до чинного законодавства.

34. У результаті проведення льотної штурманської підготовки льотний склад повинен мати тверді навички у вирішенні таких завдань:

точне водіння ПС по заданих траєкторіях з комплексним застосуванням ПрНК (ПНО), засобів візуального і радіолокаційного орієнтування;

шикування, витримування, розпуск бойових (польотних) порядків та захід на посадку;

виконання тактичних прийомів подолання ППО і нанесення ударів;

точний (за місцем і часом) вихід на наземні, морські і повітряні цілі (на задані рубежі застосування АЗУ, майданчики приземлення та об’єкти розвідки);

ефективне застосування АЗУ по заданих цілях, точне десантування військ і бойової техніки (вантажів);

ведення повітряної розвідки, пошук заданих об’єктів, визначення їх координат і повітряне фотографування, позначення і освітлення цілей, застосування засобів РЕБ;

виконання спеціальних видів застосування ПС за призначенням;

надійне повернення на аеродром посадки і виконання заходу на посадку з обмеженим застосуванням засобів РТЗ польотів.

35. Керівники штурманських служб ОУА ЦОВВ та ЗСУ (СДА) повинні знати рівень льотної штурманської підготовки льотного складу з’єднань, авіаційних частин та їх керівного складу.

Рівень льотної штурманської підготовки льотного складу визначається за результатами, досягнутими в ході бойової (спеціальної) підготовки, практичних перевірок з навігації та бойового (спеціального) застосування (дій за призначенням), які проводяться відповідно до чинного законодавства.

36. Перевірка льотної штурманської підготовки льотчиків і штурманів проводиться посадовими особами штурманської служби (льотчиками - у разі, якщо їх рівень штурманської підготовки дає змогу здійснити перевірку).

Льотчики одномісних ПС рішенням командира авіаційної частини (підрозділу) можуть перевірятися на навчальному ПС підготовленим льотчиком-інструктором.

Перед перевіркою льотчика або штурмана перевіряючий повинен ознайомитися з рівнем його штурманської підготовки та перевірити підготовку до польоту. Після польоту провести розбір польоту та помилок, допущених льотчиком (штурманом) під час перевірки, вказати заходи щодо їх усунення та дати висновок про допуск до подальших польотів.

37. На ПС, на яких можна розмістити перевіряючих, льотчики і штурмани перевіряються штурманами-інструкторами (льотчиками-інструкторами). У разі розміщення штурмана-інструктора (льотчика-інструктора) на робочому місці штурмана (льотчика) перевіряючі виконують обов’язки штурмана (льотчика) ПС.

У разі неможливості розміщення перевіряючих на ПС льотна штурманська підготовка льотчиків і штурманів перевіряється на навчальних ПС за матеріалами ОК або під час польоту перевіряючого на іншому ПС (у парі).

38. Штурман-інструктор, включений до складу екіпажу для перевірки або навчання, незалежно від займаного робочого місця є старшим штурманом на борту і відповідає за виконання польотного завдання з навігації та бойового (спеціального) застосування, а також за штурманське забезпечення БзП.

39. Перевірка рівня штурманської підготовки льотчика або штурмана з виконання завдань повітряної навігації, бойового (спеціального) застосування виконується за елементами та нормативами оцінок, визначеними курсами бойової (льотної) підготовки СДА.

Результати перевірки льотної штурманської підготовки з виставленням оцінок, а також рішення про допуск до подальшого виконання польотів заносяться в льотну книжку льотчика (штурмана).

40. У випадках втрати орієнтування в польоті, застосування АЗУ за межами полігона (не по заданій цілі), десантування за межами заданого майданчика приземлення з вини льотчика або штурмана, а також у разі допущення ними грубих помилок у навігації та бойовому застосуванні (діях за призначенням), що загрожують безпеці польоту, старший за займаною посадою штурман повинен прийняти у льотчика (штурмана) залік з відповідної дисципліни і перевірити його вміння і навички з навігації та бойового (спеціального) застосування на тренажері, а також у кабіні ПС на землі і в польоті.

До подальших самостійних польотів льотчик або штурман допускається у разі позитивних результатів зазначеної перевірки.

41. Виконання завдань з навігації та бойового (спеціального) застосування здійснюється штурманом (командиром) екіпажу відповідно до ШПП з урахуванням зміни умов польоту і команд ПУА.

42. Штурман екіпажу (другий штурман, штурман-оператор) здійснює навігацію в польоті за допомогою комплексного використання бортових і наземних засобів у поєднанні з візуальним або радіолокаційним орієнтуванням.

Витримування заданого режиму польоту (курсу, швидкості, висоти, крену і вертикальної швидкості) здійснює командир екіпажу.

43. Польоти багатомісних ПС без штурмана, якщо він передбачений штатом у складі екіпажу, забороняються.

44. Командир екіпажу з метою підвищення надійності, точності і безпеки навігації та бойового застосування (дій за призначенням) у польоті зобов’язаний:

постійно знати місцезнаходження свого ПС;

витримувати задане місце в бойовому (польотному) порядку і режим польоту;

контролювати дії штурмана, використовуючи для цього доповіді членів екіпажу, дані ПрНК (ПНО), радіотехнічні засоби;

вести візуальне спостереження за наземними орієнтирами та місцезнаходженням інших ПС бойового (польотного) порядку.

45. Члени екіпажу, на робочих місцях яких є технічні засоби, що забезпечують отримання навігаційної інформації, зобов’язані надавати її за вимогою командира або штурмана екіпажу.

46. На бойовому шляху (у районі виконання авіаційних робіт) екіпаж зобов’язаний діяти тільки в інтересах забезпечення роботи членів екіпажу, які безпосередньо здійснюють бойове застосування (дії за призначенням).

47. Під час наведення ПС на повітряну (наземну) ціль обслугою ПУА за допомогою АСУ за командами офіцера бойового управління (далі - ОБУ) або штурмана наведення (далі - ШН) екіпаж зобов’язаний точно виконувати їх команди із дотриманням заходів БзП та, зберігаючи орієнтування, постійно бути готовим продовжувати навігацію самостійно.

ОБУ (ШН) відповідає за правильність і точність наведення і нарівні з льотним екіпажем - за вихід його на ціль і штурманське забезпечення БзП.

Льотчик одномісного ПС після виконання перехоплення повітряної цілі зобов’язаний бути готовим до самостійної навігації та виведення ПС на заданий аеродром посадки або в задану зону.

48. Під час виконання групових польотів старшим штурманом групи призначається старший за займаною посадою штурман зі складу групи, який виконує політ в екіпажі командира групи, відповідає за штурманську підготовку групи до польоту і виконання нею завдань з навігації та бойового (спеціального) застосування.

У групі одномісних ПС командир групи виконує обов’язки штурмана групи.

49. Командир групи може займати в бойовому (польотному) порядку місце як ведучого, так і веденого. В останньому випадку штурманом ведучого повинен бути найбільш підготовлений і досвідчений штурман зі складу групи. У будь-якому випадку командир і старший штурман групи відповідають за виконання завдання та БзП.

50. Старший штурман групи в польоті, крім виконання функцій штурмана екіпажу, зобов’язаний:

постійно стежити за шикуванням (розпуском) і витримуванням заданого бойового (польотного) порядку групи, виконанням ШПП її екіпажами (підрозділами);

спільно з командиром групи визначати подальші дії екіпажів (підрозділів), які не витримують (з якихось причин) встановлений порядок виконання завдання;

постійно стежити за обстановкою, спільно з командиром оцінювати її та за потреби змінювати (уточнювати) порядок виконання завдання;

у разі потреби запрошувати навігаційну інформацію від екіпажів групи та готувати узагальнені дані для вирішення поставлених завдань або завдань, що виникають під час польоту;

під час нанесення ударів із попереднім перешикуванням бойового порядку групи визначати необхідні для цього вихідні дані і залежно від обстановки уточнювати порядок виконання завдання;

під час нанесення ударів по групових розосереджених цілях здійснювати цілерозподіл і цілевказування екіпажам (підрозділам) групи;

з урахуванням конкретної обстановки уточнювати дії екіпажів щодо штурманського забезпечення БзП і доповідати про це командиру екіпажу;

у разі виникнення аварійної обстановки на борту ПС в бойовому (польотному) порядку групи (відмова авіаційної техніки, втрата орієнтування тощо) доповідати командиру групи пропозиції щодо порядку подальших дій екіпажів зазначених ПС.

51. Штурман ведучого екіпажу групи зобов’язаний:

виконувати навігацію згідно із завданням і ШПП, дотримуючись найбільшої точності витримування заданого маршруту і режиму польоту;

своєчасно доповідати командиру екіпажу щодо зміни на заданих рубежах режиму польоту та виконання маневру групою відповідно до ШПП;

постійно стежити за обстановкою; у разі необхідності виконання позапланового маневру групою негайно доповідати про це командиру екіпажу або за його вказівкою - командиру групи;

у випадках, що загрожують безпеці польоту та потребують негайного реагування, спільно з командиром екіпажу визначати і виконувати необхідний маневр, подаючи відповідні сигнали веденим;

під час польоту в розосередженому бойовому (польотному) порядку інформувати екіпажі групи (підрозділу) про точний час прольоту ведучим екіпажем контрольних орієнтирів (рубежів) і про непередбачені зміни навігаційної обстановки за маршрутом польоту, звертаючи особливу увагу на наявність небезпечних для авіації явищ погоди та інших умов, що не забезпечують БзП;

під час вирішення завдань бойового застосування за командою ведучого виконувати прицілювання і своєчасно надавати необхідні попередні та виконавчі команди веденим.

52. Льотчик одномісного ПС (ведений) під час виконання групових польотів зобов’язаний:

витримувати задані способи шикування і розмикання (розпуску) бойового (польотного) порядку групи;

виконувати команди ведучого групи і доповідати про їх виконання;

безперервно знати своє місцезнаходження і бути готовим до самостійної навігації та вирішення завдань бойового (спеціального) застосування, а також до заміни ведучого.

53. Під час виконання групових польотів у розосередженому бойовому (польотному) порядку навігацію та бойове (спеціальне) застосування екіпаж здійснює самостійно. Витримування заданого місця (у разі відсутності у льотчика індикації місця в бойовому порядку) здійснюється підбором режиму польоту за командами штурмана (без штурмана на борту - льотчиком).

3. Штурманська підготовка офіцерів штабів авіаційних частин

1. Штурманська підготовка офіцерів штабів авіаційних частин включає вивчення:

нормативно-правових актів, що регулюють організацію ВПП України та діяльності в галузі ДА, положень цих Правил;

району польотів, району бойового (спеціального) застосування;

ІВП у районі аеродрому (вертодрому, постійного ЗПМ), інструкції з виконання десантування на майданчик приземлення, інструкції з експлуатації полігона та інструкції з використання повітряного простору полігона;

основ теорії і практики повітряної навігації та бойового (спеціального) застосування, принципів роботи бортових і наземних засобів навігації та бойового (спеціального) застосування, способів їх використання в різних умовах польоту;

теорії і методики наведення ПС на повітряні і наземні цілі з використанням АСУ та без приладів (на око), порядку перенацілювання ПС на інші (запасні) цілі;

тактико-технічних даних і бойових можливостей основних типів ПС авіаційного формування;

основ авіаційної картографії;

документів аеронавігаційної інформації;

основних заходів штурманського забезпечення польотів СДА;

загальних заходів із штурманського забезпечення БзП.

2. У результаті проведення штурманської підготовки офіцер штабу авіаційної частини зобов’язаний знати:

структуру повітряного простору;

положення про використання повітряного простору України та правила використання повітряного простору України;

положення ІВП у районі аеродрому (вертодрому, постійного ЗПМ), інструкції з виконання десантування на майданчик приземлення, інструкції з експлуатації полігона та інструкції з використання повітряного простору полігона;

основні і запасні аеродроми, їх розташування, обладнання засобами навігації і посадки; порядок відправки ПС на запасні аеродроми;

принцип дії, тактико-технічні дані ПрНК (ПНО), систем авіаційного озброєння ПС і АЗУ, засобів управління польотами і наведення;

методику вирішення завдань навігації, бойового (спеціального) застосування, наведення і перенацілювання екіпажів одиночних ПС і груп на повітряні, наземні (морські) цілі в різних умовах обстановки;

можливості ПС щодо дальності і тривалості польоту, кілометрові і годинні витрати палива ПС;

бойові можливості ПС;

порядок проведення основних заходів в інтересах штурманського забезпечення польотів (бойових дій, дій за призначенням);

правила відновлення екіпажами орієнтування в повітрі та надання допомоги екіпажам, що зазнають лиха.

4. Штурманська підготовка обслуг пунктів управління авіації, осіб груп керівництва польотами та авіаційних диспетчерів

1. Метою проведення штурманської підготовки обслуг (посадових осіб) ПУА та ГКрП є набуття ними таких вмінь та навичок:

виконання штурманських розрахунків польоту та безпечних умов польоту;

нанесення на планшети ПУА, індикатори радіолокаційних станцій (далі - РЛС) розташування державного кордону (лінії зіткнення військ), прикордонної смуги, коридорів прольоту, заборонених зон, зон обмеження і небезпечних зон, обмежувальних пеленгів, маршрутів польотів ПС, маршрутів ОПР;

здійснення контролю за роботою засобів РТЗ польотів;

здійснення контролю за польотами ПС за даними технічних засобів, наведення екіпажів (груп) ПС на повітряні, наземні та морські цілі, виконання їх перенацілювання;

здійснення штурманського забезпечення БзП, надання допомоги екіпажам у відновленні орієнтування.

2. Штурманська підготовка обслуг ПУА та осіб ГКрП складається з:

1) теоретичної підготовки;

2) часткових тренувань;

3) комплексних тренувань.

3. Теоретична підготовка обслуг ПУА та осіб ГКрП включає вивчення:

нормативно-правових актів, що регулюють використання повітряного простору України та діяльність в галузі ДА, цих Правил, основ навігації (наведення) та бойового застосування (дій за призначенням);

району польотів (бойових дій);

ІВП у районах аеродромів (вертодромів, постійних ЗПМ), інструкції з виконання десантування на майданчик приземлення, інструкції з експлуатації полігона та інструкції з використання повітряного простору полігона;

тактико-технічних даних, бойових можливостей основних типів ПС;

принципу дії ПрНК (ПНО) ПС;

засобів навігації та бойового (спеціального) застосування, їх можливостей;

засобів РТЗ польотів;

теорії і практики наведення на повітряні, наземні (морські) цілі, порядку їх перенацілювання та передачі (прийому) управління між пунктами управління польотами;

методики виконання необхідних штурманських розрахунків і підготовки довідкових даних;

способів шикування і розпуску бойових (польотних) порядків, способів заходу на посадку, порядку відправлення на запасні аеродроми;

основ авіаційної картографії.

4. У результаті теоретичної штурманської підготовки посадові особи ПУА та ГКрП зобов’язані знати:

положення цих Правил, основ навігації та бойового (спеціального) застосування;

район польотів (бойових дій) - загальну характеристику, конфігурацію державного кордону (лінії зіткнення військ), коридори прольоту; заборонені (небезпечні) зони, зони обмеження польотів та зони з особливим режимом ВПП; розташування і характеристику запасних аеродромів, засобів РТЗ польотів, маршрутів ОПР і полігонів; розташування найбільш характерних орієнтирів, характер місцевості (особливості рельєфу, його висоти), місцезнаходження та висоту штучних перешкод;

принцип дії, тактико-технічні дані ПрНК (ПНО) та систем авіаційного озброєння ПС авіаційної частини, наземних систем навігації, їх бойові можливості;

методику рішення завдань навігації, бойового (спеціального) застосування, наведення і перенацілювання екіпажів (груп) ПС на задані (резервні) повітряні, наземні, морські цілі у разі виводу їх на аеродроми посадки в різних умовах обстановки;

способи контролю за шикуванням та розпуском бойових (польотних) порядків, польотами за маршрутами, виходом ПС на задані цілі та аеродроми посадки, зниженням і заходом на посадку;

можливості ПС щодо дальності і тривалості польоту, кілометрові і годинні витрати палива ПС, залишок палива на кінцевому пункті маршруту, що забезпечує посадку на свій або запасний аеродром;

методику виконання штурманських розрахунків, нанесення маршрутів польоту на карти, планшети, індикатори РЛС, виконання розрахунків мінімальних висот польоту;

заходи щодо забезпечення безпеки під час виконання польотів у районі аеродрому (вертодрому, постійного ЗПМ), полігона, майданчика приземлення, у зонах стрільб (пусків), на маршрутах та в ході виконання бойового (спеціального) застосування;

правила відновлення орієнтування та надання допомоги екіпажам, що потрапили в умови, не передбачені завданням на політ;

особливості використання барометричних висотомірів під час зльоту та посадки ПС на високогірні аеродроми.

5. Часткові і комплексні тренування з обслугами ПУА та ГКрП проводяться за тематикою та в строки, що визначаються службовими документами ОУА ЦОВВ та ЗСУ (курсами бойової (спеціальної) підготовки ПУА).

6. На часткових тренуваннях посадові особи ПУА та ГКрП відповідно до своїх функціональних обов’язків відпрацьовують комплекс штурманських розрахунків, необхідних під час здійснення наведення ПС на повітряні, наземні і морські цілі, контролю за шикуванням бойових (польотних) порядків і місцезнаходженням ПС у польоті, виведення їх на аеродроми, розпуску, зниження та заходу на посадку.

7. На комплексних тренуваннях удосконалюються навички посадових осіб ПУА та ГКрП з виконання штурманських розрахунків та їх використання під час управління ПС (групами ПС) у польоті, контролю за їх місцезнаходженням, точним і своєчасним наведенням їх на наземні (морські) цілі з передачею управління на взаємодіючі ПУА, забезпечення посадки на заданому (запасному) аеродромі.

8. Після закінчення комплексних тренувань виконується оцінювання обслуги ПУА та осіб ГКрП за результатами обробки таких матеріалів ОК:

даних проведення ПС (груп ПС) по маршрутах;

даних наведення на задані повітряні, наземні і морські цілі;

знімків екранів РЛС, зроблених за допомогою фотоапаратів та інших засобів, які мають відповідні приписи на експлуатацію;

записів радіообміну ПУА з екіпажами ПС, переговорів між особами обслуги ПУА та ГКрП;

даних контролю навігації та бойового (спеціального) застосування.

9. Кожне комплексне тренування повинно закінчуватися розбором, на якому оцінюються виконання завдань екіпажами ПС, дії обслуги ПУА та рівень штурманської підготовки екіпажів ПС.

10. Штурманська підготовка авіаційних диспетчерів проводиться за спеціальною програмою, у результаті вивчення якої вони зобов’язані знати:

нормативно-правові акти України з ВПП, ІВП у районі аеродрому (вертодрому, постійного ЗПМ), інструкцію з виконання десантування на майданчик приземлення, інструкцію з експлуатації полігона та інструкцію з використання повітряного простору полігона;

район польотів (бойових дій), конфігурацію державного кордону (лінії зіткнення військ), положення коридорів прольоту, заборонених (небезпечних) зон, зон обмеження польотів та зон з особливим режимом ВПП, маршрути ОПР, порядок забезпечення БзП в районах перетинання маршрутів польоту ДА та маршрутів ОПР;

висотні та швидкісні характеристики різних типів ПС, їх можливості щодо дальності і тривалості польоту.

11. Авіаційні диспетчери повинні вміти:

визначати за картами геодезичні і прямокутні координати об’єктів, користуватися сіткою ППО, вимірювати на картах відстані і напрямки;

користуватися документами АНІ;

контролювати відповідність заявлених екіпажами маршрутів дозволеним.

5. Штурманська підготовка керівників польотів на полігонах, майданчиках приземлення та офіцерів груп бойового управління (авіаційних навідників)

1. Штурманська підготовка КрП на полігонах, майданчиках приземлення та фахівців ГБУ здійснюється на спеціальних зборах.

2. У результаті проведення штурманської підготовки КрП на полігонах, майданчиках приземлення та фахівці ГБУ зобов’язані знати:

нормативно-правові акти України з ВПП, інструкцію з експлуатації полігона та інструкцію з використання повітряного простору полігона, інструкцію з виконання десантування на майданчик приземлення;

засоби управління і контролю польотів, порядок їх використання;

способи застосування АЗУ (десантування);

способи атаки цілей і порядок виконання повторних заходів;

радіуси зон ураження АЗУ, мінімальні висоти їх застосування одиночними екіпажами ПС і групами ПС;

порядок виходу ПС на наземні (морські) цілі;

способи самостійного пошуку цілей екіпажами в заданому районі;

способи наведення і цілевказування;

необхідний залишок палива для польоту на аеродром посадки;

маневри із забезпечення БзП в районі полігона (майданчика приземлення) та при наведенні на наземні цілі.

3. Підготовку КрП на полігонах і майданчиках приземлення, фахівців ГБУ організовують головні (старші) штурмани ОУА ЗСУ (СДА), а штатних КрП на полігонах - начальники полігонів.

4. Підготовка до безпосереднього управління польотами на полігоні, майданчику приземлення та до наведення ПС на наземні цілі на наступний льотний день (ніч) включає вивчення:

планової таблиці (плану-графіка) роботи авіаційної частини (підрозділу) на полігоні, майданчику приземлення;

висот, швидкостей, напрямків і способів виходу ПС на цілі, майданчик приземлення та порядку відходу від них;

способів контролю за польотами ПС в районі полігона, майданчика приземлення;

характеристик АЗУ, що використовуються, безпечних умов їх застосування;

способів застосування АЗУ, десантування;

вимог щодо забезпечення БзП у районі полігона (майданчика приземлення), можливих помилок екіпажів під час виконання бойового застосування та дій КрП (авіаційного навідника) щодо їх запобігання;

порядок проведення ОК роботи екіпажів на полігоні (майданчику приземлення) і передачі результатів бойового застосування на борт ПС.

5. Підготовку і контроль готовності до керівництва польотами проводять старший штурман і заступник командира (командир) авіаційної частини, а на навчаннях і перевірках - посадові особи за вказівкою керівника навчання (перевірки).

6. Підготовка до управління польотами на рухомому полігоні додатково включає вивчення:

структури повітряного простору, аеродромів у районі розгортання рухомого полігона;

заходів, що виключають порушення екіпажами встановленого порядку ВПП і режиму польотів під час роботи в районі рухомого полігона;

зони відповідальності КрП на рухомому полігоні, засобів і способів контролю за польотами ПС у зоні рухомого полігона;

способів пошуку і атаки виявлених цілей;

необхідних мінімальних залишків палива для повернення ПС на основний або запасний аеродром.

IV. Штурманське забезпечення польотів

1. Загальна організація штурманського забезпечення польотів

1. Штурманське забезпечення польотів організовується старшим штурманом (штурманом) авіаційної частини на основі вказівок командира, який організовує польоти, вказівок штабів та посадових осіб штурманської служби вищого рівня.

Штурманське забезпечення бойових дій (навчань), дій за призначенням організовується та здійснюється відповідно до службових документів ОУА ЗСУ та ЦОВВ.

2. Обсяг і зміст заходів штурманського забезпечення визначаються характером завдань, що виконуються, навігаційною та аеронавігаційною обстановкою в районі польотів, тактико-технічними даними ПС, рівнем штурманської підготовки керівного і льотного складу, обслуг ПУА, а також наявним часом.

3. Основними заходами щодо штурманського забезпечення польотів є:

1) підготовка авіаційних карт;

2) підготовка довідкових даних;

3) обладнання району польотів (навігаційне забезпечення);

4) участь у розробленні документів із загальної організації польотів;

5) розроблення вказівок щодо штурманського забезпечення польотів;

6) розроблення пропозицій командиру для прийняття рішення про виконання польотів;

7) програмування польоту та підготовка ПрНК (ПНО);

8) участь у відпрацюванні ІШР;

9) відпрацювання ШПП;

10) організація та контроль виконання вказівок зі штурманського забезпечення польотів;

11) узагальнення і поширення досвіду роботи зі штурманської підготовки, штурманського забезпечення польотів, штурманського забезпечення БзП;

12) штурманське забезпечення міжнародних польотів;

13) організація забезпечення польотів АНІ.

2. Авіаційні карти та порядок їх підготовки

1. Авіаційні карти за своїм призначенням діляться на:

1) польотні карти (маршрутні (навігаційні), бортові, району цілей);

2) спеціальні карти (радіонавігаційні, аеронавігаційні);

3) довідкові карти (магнітні, штучних перешкод, орієнтирів корекції, із сіткою ППО, часових поясів, зоряного неба, метеорологічні, консультативні, гравіметричні).

Основні масштаби авіаційних карт, що використовуються в державній авіації, наведені в додатку 2 до цих Правил.

За формою надання картографічної інформації топографічні (авіаційні) карти можуть бути аналоговими (паперовими) або цифровими (електронними).

2. У процесі попередньої штурманської підготовки до польоту готуються:

польотна (маршрутно-польотна) карта;

бортова аеронавігаційна карта;

карта району цілей (полігона, розвідки, десантування (майданчика приземлення));

спеціальні карти.

3. Польотні карти входять до обов’язкового комплекту польотної документації екіпажів ПС.

Підготовка польотних карт здійснюється згідно зі службовими документами ОУА ЦОВВ та ЗСУ з повітряної навігації та включає нанесення даних, прокладення та розмітку маршруту польоту тощо.

Польотні карти повинні мати командир, помічник командира (другий льотчик), штурман, помічник штурмана (другий штурман, штурман-оператор), льотчик-штурман.

4. Загальна підготовка маршрутних карт включає:

виділення державного кордону та прикордонної смуги (лінії зіткнення військ);

нанесення основного і запасних аеродромів, схем заходу на них, зазначення даних радіотехнічних засобів навігації;

нанесення ділянок маршрутів ОПР з режимами їх перетинання, кордонів заборонених зон та зон з особливим режимом ВПП, зазначення відсічних пеленгів (азимутів) і дальності до них від визначених засобів РТЗ, магнітних схилень, позааеродромних засобів РТЗ польотів, меж районів польотної інформації Центрів ОрПР;

нанесення меж робочих ділянок радіонавігаційних систем, рубежів початку і закінчення безперервної корекції ПрНК;

виділення характерних візуальних і радіолокаційних орієнтирів, нанесення їх координат;

виділення основних висот місцевості та нанесення штучних перешкод.

5. Бортова аеронавігаційна карта зберігається на борту ПС і повинна охоплювати район радіусом, не меншим максимальної практичної дальності польоту ПС. Загальна підготовка бортової карти включає:

виділення державного кордону (нанесення лінії зіткнення військ);

виділення сітки геодезичних координат і нанесення даних для застосування ПрНК;

нанесення аеродромної мережі і позааеродромних засобів РТЗ польотів.

6. З метою забезпечення високої точності і надійності виходу на задану ціль кожен екіпаж готує великомасштабну карту району цілей (полігона, розвідки, десантування (майданчика приземлення)) згідно зі службовими документами ОУА ЗСУ з повітряної навігації.

Загальна підготовка карт району цілей включає:

позначення меж району цілі (полігона);

нанесення дозволених секторів атак (розвідки) цілей;

позначення та виділення цілі, точки прицілювання і допоміжних (винесених) точок прицілювання;

вибір, відмічання та виділення ПБШ, прокладання і розмічання лінії бойового шляху;

вимірювання і нанесення курсу, відстані і часу польоту до цілі;

визначення та нанесення висоти (перевищення) цілі над рівнем моря (над аеродромом базування);

виділення радіолокаційних і візуальних (контрольних) орієнтирів, засобів РТЗ польотів, що забезпечують корекцію ПрНК, вихід на ПБШ і ціль, її пошук і розпізнавання;

розрахунок і нанесення геодезичних (прямокутних, ортодромічних) координат цілі, точки прицілювання, ПБШ і опорних орієнтирів (орієнтирів корекції ПрНК);

нанесення безпечних рубежів застосування зброї від військ, розташованих в районі полігона;

нанесення зон виявлення і ураження засобів ППО, що застосовуються під час навчань.

Карти, фотосхеми, знімки радіолокаційного зображення району цілі підбираються штабом і старшим штурманом (штурманом) авіаційної частини залежно від завдання, характеру цілі, умов спланованих польотів і типу ПС.

7. Спеціальні карти використовуються в інтересах навігації та бойового застосування (дій за призначенням) залежно від обладнання ПС та засобів РТЗ польотів.

8. Робочі карти призначені для:

скорочення часу на підготовку штурманом-керівником пропозицій командиру (начальнику) для прийняття ним рішення про польоти (дії за призначенням, бойові дії);

особистої підготовки головного (старшого) штурмана до постановки завдання;

розроблення польотних завдань і програм польоту.

9. Загальна підготовка робочої карти включає:

нанесення державного кордону та прикордонної смуги (лінії зіткнення військ);

нанесення засобів РТЗ польотів, даних їх роботи і зон дії (робочих ділянок), цілей (полігонів), опорних орієнтирів, аеродромів базування і запасних аеродромів;

нанесення елементів навігаційної обстановки в районі польотів (структури повітряного простору);

вибір та нанесення сітки ортодромічної системи координат.

До робочої карти додаються бланки оперативної і неоперативної інформації ПрНК, інші необхідні документи.

Залежно від призначення авіаційної частини рішенням старшого штурмана на авіаційні карти можуть наноситися й інші дані.

10. Цифрові (електронні) карти застосовуються в наземних автоматизованих комплексах підготовки польотних завдань, на автоматизованих робочих місцях головного (старшого) штурмана і в бортових автоматизованих системах інформаційної підтримки екіпажів.

11. У разі виникнення загрози національній безпеці, суверенітету, територіальній цілісності України або під час збройного конфлікту (проведення спеціальної операції) на карти, що використовуються на борту ПС, наносити розташування своїх військ, кораблів, базування авіації та інші секретні дані забороняється.

12. Підготовка авіаційних карт проводиться відповідно до цих Правил, вказівок керівників штурманських служб ОУА ЦОВВ та ЗСУ (СДА).

Умовні позначки, які використовуються під час підготовки авіаційних карт і роботи з ними, наведені у додатку 3 до цих Правил.

3. Підготовка довідкових даних

1. Керівники штурманських служб ОУА ЦОВВ та ЗСУ, старші штурмани (штурмани) авіаційних частин організовують та проводять роботу щодо підготовки довідкових даних і виконання необхідних штурманських розрахунків. Основним призначенням довідкових даних є скорочення часу на відпрацювання і реалізацію заходів штурманського забезпечення польотів та підготовку до них.

2. До довідкових даних належать:

таблиці тактико-технічних даних ПС, АЗУ, систем управління і наведення;

таблиці бойових можливостей авіаційних частин і підрозділів, ПС, графіки (розрахунки) щодо ураження типових об’єктів (цілей);

тактико-технічні дані засобів РТЗ польотів та дані щодо їх зон дії (робочих ділянок);

таблиці природного освітлення;

номограми і графіки для виконання штурманських розрахунків (різних маневрів, шикування та розпуску бойових порядків);

таблиці нормативів оцінок з навігації та бойового (спеціального) застосування;

документи аеронавігаційної інформації.

3. Рішенням керівника штурманської служби ОУА ЦОВВ та ЗСУ, старшого штурмана (штурмана) авіаційної частини перелік довідкових даних може бути розширений, виходячи з бойового (спеціального) призначення авіаційної частини.

4. Довідкові дані повинні забезпечувати визначення:

тактичного радіусу дій авіаційних частин і підрозділів, ПС при різних варіантах бойової зарядки на типових режимах і профілях польоту;

максимальної практичної дальності перельоту ПС (груп ПС);

тривалості чергування і рубежів досяжності під час дій із зон чергування в повітрі;

раціональної бойової зарядки ПС для ураження типових об’єктів (цілей);

потрібних нарядів сил для заданого ступеня ураження типових об’єктів (цілей) або очікуваного результату дій при заданому наряді сил;

засобів РТЗ польотів, що забезпечують виконання польотних завдань;

рубежів введення в бій винищувачів для ураження повітряних цілей з різних положень і ступенів готовності;

можливостей щодо наведення винищувачів на повітряні цілі;

можливостей із десантування (перевезення) військ, техніки та вантажів;

оцінки авіаційних частин (підрозділів і екіпажів) з навігації та бойового (спеціального) застосування;

безпечних умов навігації та бойового (спеціального) застосування.

5. Конкретний зміст, кількість і форма складання довідкових даних визначаються рішенням керівника штурманської служби ОУА ЦОВВ або ЗСУ (старшого штурмана (штурмана) авіаційної частини).

6. З метою підвищення якості підготовки до польоту в установлені командиром (начальником) строки та полегшення роботи в польоті льотчики і штурмани повинні мати (готувати) довідкові дані, необхідні для вирішення завдань навігації і бойового застосування (дій за призначенням). Довідкові дані готуються згідно з вказівками керівників штурманських служб ОУА ЦОВВ або ЗСУ (старшого штурмана (штурмана) авіаційної частини).

4. Обладнання району польотів (навігаційне забезпечення)

1. Обладнання району польотів в частині навігаційного забезпечення здійснюється з метою забезпечення потрібної точності, надійності і безпеки навігації та бойового (спеціального) застосування.

Обладнання району польотів здійснюється завчасно на основі плану, який розробляється головним штурманом і начальником військ зв’язку та інформаційних систем виду ЗСУ (начальником військ зв’язку та АСУ з’єднання) з урахуванням наявних коштів і вказівок вищого штабу. План затверджується командувачем виду ЗСУ.

Обладнання району польотів в інтересах державної авіації ЦОВВ здійснюється за планами цих відомств або за заявками через Міністерство оборони України.

Удосконалення обладнання району польотів здійснюється під час льотної підготовки авіаційних частин (підрозділів) з урахуванням набутого досвіду, змін у завданнях бойової (спеціальної) підготовки, а також у разі надходження нових ПС і засобів РТЗ польотів.

2. Обладнання району польотів в частині навігаційного забезпечення включає:

розміщення засобів РТЗ польотів з урахуванням покриття району польотів суцільною робочою ділянкою;

геодезичне прив’язування позицій засобів РТЗ польотів і розроблення даних роботи засобів РТЗ польотів;

визначення (розрахунок) робочих ділянок засобів РТЗ польотів для різних висот польоту;

розрахунок поправок на розповсюдження радіохвиль у різних радіонавігаційних системах;

обліт зон дії (робочих ділянок) засобів РТЗ польотів.

3. Розміщення засобів РТЗ польотів здійснюється, якщо можливо, з урахуванням дублювання робочої ділянки однієї системи робочою ділянкою системи іншого типу. Райони аеродромів і полігонів повинні покриватися робочою ділянкою системи, що забезпечує максимальну точність визначення місця ПС.

4. Геодезичне прив’язування позицій засобів РТЗ польотів здійснюється завчасно підрозділами військових частин топографічної служби ЗСУ за заявками через Центральне управління воєнно-топографічне та навігації Головного управління оперативного забезпечення ЗСУ. Розрахунок робочих зон виконується після прив’язування позицій.

Розроблення даних роботи засобів РТЗ польотів виконують фахівці зв’язку та РТЗ.

Поправки на розповсюдження радіохвиль у фазових системах радіотехнічних систем дальньої навігації (далі - РСДН) розраховуються фахівцями військ зв’язку та наносяться на спеціальних картах.

5. Позиції мобільних засобів РТЗ польотів вибираються після визначення робочих ділянок стаціонарних засобів таким чином, щоб створити суцільне навігаційне поле і необхідне перекриття робочих ділянок.

6. Обліт зон дій (робочих ділянок) засобів РТЗ польотів виконується спеціальними літаками-лабораторіями або (у разі їх відсутності) підготовленими екіпажами ПС. Обліт здійснюється з метою уточнення розрахункових меж робочих ділянок та визначення точнісних можливостей засобів РТЗ в комплексі з бортовими засобами.

7. Вивчення з льотним складом даних роботи і робочих ділянок засобів РТЗ польотів, їх точнісних характеристик здійснюється після виконання обльоту.

5. Розроблення документів із загальної організації польотів

1. Керівник штурманської служби ОУА ЦОВВ або ЗСУ (старший штурман (штурман) авіаційної частини) бере участь у розробленні таких документів із загальної організації польотів:

1) ІВП у районі аеродрому (вертодрому);

2) ІВП на вертолітному посадковому майданчику (постійному ЗПМ);

3) інструкції з ВПП полігона;

4) інструкції з експлуатації полігона;

5) інструкції з виконання десантування на майданчик приземлення.

Під час розроблення зазначених документів керівник штурманської служби керується чинним законодавством України.

2. В ІВП у районі аеродрому (вертодрому) визначаються:

розташування аеродрому (вертодрому) щодо найближчого великого населеного пункту, геодезичні координати контрольної точки аеродрому (далі - КТА) і порогів ЗПС, номер часового поясу, магнітне схилення, форма і розмір льотного поля, ухил ЗПС, напрямки (дійсний та магнітний шляхові кути) основний і запасний ЗПС, їх розміри і відповідні напрямкам посадки номери порогів ЗПС, перевищення аеродрому (вертодрому) і порогів ЗПС відносно рівня моря;

коротка характеристика рельєфу місцевості, природні та штучні перешкоди на підході до аеродрому та в районі аеродрому (вертодрому), їх маркування, висоти відносно аеродрому (вертодрому) і розташування відносно КТА (азимут, видалення) на схемі, а також їх висоти відносно відповідних порогів ЗПС на схемах зниження і заходу на посадку;

розташування аеродромних зон, висоти і маршрути польоту в зони, а також виходу на аеродром, мінімальні висоти, обмежувальні пеленги;

зони очікування (встановлений маневр, ешелони), зони вимушеного покидання ПС, аварійного зливу палива, місця скидання підвісних баків тощо;

повітряні коридори (маршрути) і мінімальні висоти для входу в район аеродрому (вертодрому) і виходу з нього;

маршрути польотів нижче абсолютної висоти переходу (на малих і гранично малих висотах);

найближчі запасні аеродроми (вертодроми, постійні ЗПМ), придатні для вимушених посадок, із зазначенням їх місцезнаходження, перевищення, дійсних (магнітних) шляхових кутів польоту і відстаней до них, розмірів і напрямків ЗПС (ЗПМ);

мінімально допустимі інтервали зльоту і посадки між ПС різних типів і порядок радіолокаційного контролю за ПС в районі аеродрому (спільно із заступником командира авіаційної частини);

порядок направлення ПС на запасні аеродроми;

маршрути польоту для заходу на посадку способами, встановленими для цього аеродрому (вертодрому);

висота польоту по колу, ешелон (висота) переходу, мінімальна висота кола польотів над аеродромом (вертодромом), мінімальна висота польоту в районі управління повітряним рухом відомчим органом УПР аеродрому;

порядок відходу та маршрути польоту на полігони, майданчики приземлення і порядок виходу з них на аеродром (вертодром) у простих і складних метеоумовах для кожного напрямку ЗПС;

порядок розпуску груп ПС;

опис схем зниження і заходу на посадку в умовах польоту за ППП та ПВП для ПС, що мають швидкість польоту по колу більше 300 км/год, а також 300 км/год і менше;

порядок виконання позачергового заходу на посадку і відходу на запасні аеродроми;

порядок польоту по коридорах входу (виходу) в район (з району) аеродрому, підходу до аеродрому (вертодрому), а також порядок виходу на аеродром для виконання заданого способу заходу на посадку;

порядок обходу зон із небезпечними метеоумовами в районі аеродрому (вертодрому), порядок заходження на посадку в разі виходу з ладу аеродромних засобів посадки або обладнання ПС, що забезпечує політ за приладами;

порядок виконання польотів на малих і гранично малих висотах;

дії екіпажу в разі втрати орієнтування і порядок його відновлення;

порядок виходу на свій або запасний аеродром в умовах польоту за ППП та ПВП з урахуванням наявних засобів зв’язку та РТЗ польотів і характерних орієнтирів;

дії обслуги ПУА під час надання допомоги екіпажу у відновленні втраченого орієнтування;

порядок використання засобів зв’язку і РТЗ польотів для визначення місцезнаходження ПС, що терпить лихо;

схеми набору висоти і відходу на маршрути, у зони для всіх напрямків зльоту;

схеми маневру для заходу на позачергову посадку, схеми зниження і заходження на посадку всіма способами, встановленими для різних типів ПС і напрямків ЗПС;

маршрути повітряної і радіолокаційної розвідки погоди (спільно з начальником метеорологічної служби авіаційної частини);

карта структури повітряного простору району аеродрому (вертодрому).

За потреби розробляються схеми шикування та розпуску бойових (польотних) порядків різних типів ПС. У разі розташування аеродрому (вертодрому) поблизу державного кордону розробляється схема контролю за польотом ПС з метою попередження порушення державного кордону.

3. В ІВП на вертолітному посадковому майданчику (постійному ЗПМ) визначаються:

розташування вертолітного посадкового майданчика (постійного ЗПМ) від найближчого населеного пункту або характерного орієнтира;

географічні координати місцезнаходження вертолітного посадкового майданчика (постійного ЗПМ), висота відносно рівня моря, магнітне схилення;

форма, розміри та маркування зони кінцевого етапу заходження на посадку і зльоту, зони приземлення та відриву (якщо таке передбачено);

основні курси посадки;

характерні орієнтири при підході до вертолітного посадкового майданчика (постійного ЗПМ) та перешкоди в радіусі 20 км;

маршрут польоту з базового аеродрому і у зворотному напрямку;

запасні аеродроми (вертолітні посадкові майданчики (постійні ЗПМ), магнітні шляхові кути та відстань до них;

місцеві особливості розташування споруд або перешкод, що можуть впливати на безпеку польотів;

карта району вертолітного посадкового майданчика (постійного ЗПМ);

таблиця перешкод у районі вертолітного посадкового майданчика (постійного ЗПМ).

4. В інструкції з використання повітряного простору полігона визначаються:

район полігона, межі повітряного простору полігона, діапазон висот ВПП полігона;

елементи структури повітряного простору в районі полігона (маршрути ОПР та ешелони польотів ПС по них, заборонені (небезпечні) зони, зони обмеження польотів та зони з особливим режимом ВПП тощо);

зони очікування над полігоном;

порядок подання заявок на використання полігона;

дії КрП на полігоні щодо дотримання порядку ВПП в районі полігона та взаємодія з відповідним Центром ОрПР;

заходи безпеки ВПП в районі полігона;

карта структури повітряного простору району полігона.

5. В інструкції з експлуатації полігона визначаються:

розташування полігона від найближчого великого населеного пункту, координати центру полігона, перевищення центру полігона над рівнем моря, магнітне схилення, координати земельної ділянки (акваторії моря), межі полігона та робочої площі полігона;

найближчі від полігона аеродроми (вертодроми), відповідні відстані та курси польотів до них; можливі майданчики на випадок вимушеної посадки ПС в районі полігона;

наявність у районі полігона природних і штучних перешкод, їх параметри;

умови виконання бойових застосувань на полігоні при одночасному знаходженні декількох ПС в районі полігона, напрямки дозволених атак цілей та види маневрів;

мішеневе обладнання полігона (координати центрів мішеней, їх розміри, дозволені сектори заходів, допустимі висоти бойового застосування та дозволені типи АЗУ);

безпечні умови бойового застосування на полігоні;

карта із визначенням робочої зони, мішеневих полів із заліковими площами, пунктів управління і спостереження, вертолітних посадкових майданчиків (постійних ЗПМ), військового містечка та інших об’єктів полігона, бойових курсів заходу на цілі, заборонених секторів заходу та заборонених зон (районів).

6. В інструкції з виконання десантування на майданчик приземлення визначаються:

розташування майданчика приземлення відносно населених пунктів;

характеристика покриття майданчика приземлення, природні та штучні орієнтири, що обмежують майданчик;

характерні орієнтири, що використовуються для орієнтування на місцевості;

структура повітряного простору в районі майданчика приземлення в радіусі 50 км (розташування маршрутів ОПР, пілотажних зон, коридорів підходів, аеродромів (вертодромів, постійних ЗПМ), пунктів запусків повітроплавних засобів);

характеристика майданчика приземлення (розміри майданчика, наявність зон безпеки, геодезичні координати точок приземлення першого парашутиста та центру майданчика, перевищення майданчика відносно рівня моря, магнітне схилення, ПБШ, бойовий дійсний шляховий кут, максимально допустима помилка в напрямку виходу на майданчик);

можливості десантування парашутистів, бойової техніки та вантажів у різноманітній навігаційній та метеорологічній обстановці вдень та вночі одиночними ПС та з бойових порядків;

можливості одночасного (групового) викиду десанту та безпарашутного десантування;

залежність довжини серії десантування від способу прицілювання, висоти десантування, форми бойового порядку та швидкості польоту ПС;

схема маневру ПС в районі десантування залежно від напрямку заходу (можливість і порядок виконання повторного заходу на десантування);

заходи безпеки десантування (штурманські);

карта структури повітряного простору в районі майданчика приземлення.

6. Розроблення вказівок щодо штурманського забезпечення польотів

1. Керівники штурманських служб ОУА ЦОВВ та ЗСУ після затвердження планів підготовки підпорядкованих СДА на відповідний рік відпрацьовують вказівки щодо штурманського забезпечення польотів і виконання завдань з навігації та бойового застосування (дій за призначенням).

2. Керівник штурманської служби ОУА ЦОВВ та ЗСУ у вказівках щодо штурманського забезпечення польотів відображає:

зміст і особливості виконання завдань бойової (спеціальної) підготовки на рік з питань штурманського забезпечення (навігації, бойового застосування або дій за призначенням);

особливості штурманської підготовки до польотів і проведення контролю готовності до них;

особливості і порядок освоєння (виконання) складних видів бойового (спеціального) застосування;

вимоги до рівня бойової готовності (готовності за призначенням) СДА та заходи щодо його досягнення і підтримання з питань штурманського забезпечення;

особливості використання полігонів;

порядок організації використання засобів ОК польотів та аналізу результатів навігації і бойового застосування (дій за призначенням);

зміст штурманської підготовки обслуг ПУА та осіб ГКрП, авіаційних диспетчерів, особливості роботи в ході наведення ПС та контролю за виконанням польотів;

вимоги щодо виконання заходів штурманського забезпечення БзП;

порядок підготовки КрП на полігонах та майданчиках приземлення, фахівців ГБУ;

особливості топогеодезичного і навігаційного забезпечення виконання завдань бойової (льотної, спеціальної) підготовки СДА;

порядок використання навчальної бази і тренажерів в інтересах якісного виконання завдань зі штурманської підготовки;

основну тематику занять зі штурманської підготовки.

У вказівках можуть додатково відображатися інші питання та заходи штурманського забезпечення польотів з урахуванням особливостей виконання завдань за призначенням.

3. Вказівки щодо штурманського забезпечення польотів підписує керівник штурманської служби ОУА ЦОВВ та ЗСУ і розсилає до ОУА ДА.

4. У випадку змін завдань бойової (льотної, спеціальної) підготовки, місць та умов базування СДА керівник штурманської служби ОУА ЦОВВ та ЗСУ додатково відпрацьовує вказівки щодо штурманського забезпечення польотів.

7. Розроблення пропозицій командиру для прийняття рішення щодо виконання польотів

1. Пропозиції командиру для прийняття рішення щодо виконання польотів розробляються старшим штурманом (штурманом) авіаційної частини на основі плану на рік та завдань на конкретну льотну зміну з урахуванням вказівок керівника штурманської служби ОУА ЦОВВ та ЗСУ, а також вивчення та оцінки навігаційної обстановки.

2. Вивчення та оцінка навігаційної обстановки проводяться за такими основними елементами:

1) базування авіаційної частини (підрозділу):

основні і запасні аеродроми, їх координати, перевищення, умови заходу на посадку, розміри і напрямки ЗПС, обладнання радіотехнічними засобами та інші необхідні дані;

взаємне розташування аеродромів і можливість (порядок) виконання на них одночасних польотів;

полігони (майданчики приземлення, тактичні цілі), їх віддалення від аеродромів базування, мішенева обстановка;

схеми (маневри) виходу на цілі і режими повторних заходів;

видимість цілей (орієнтирів корекції, точок прицілювання);

режими і способи застосування АЗУ (десантування), дозволених на полігонах (майданчиках приземлення);

особливості підготовки екіпажів, ПС і АЗУ до виконання завдань на полігоні;

особливості контролю та оцінки результатів бойового застосування на полігоні (майданчику приземлення);

забезпечення безпеки під час виконання бойового (спеціального) застосування;

2) характер місцевості в районі польотів:

загальна характеристика місцевості за ділянками (рівнинна, горбиста, гірська, лісова, степова, болотиста, пустельна тощо), їх перевищення над рівнем моря, координати і висоти штучних перешкод;

вплив рельєфу місцевості і штучних перешкод на організацію та виконання польотів на малих і гранично малих висотах, а також на роботу засобів РТЗ польотів;

наявність снігового і крижаного покривів, сезонних і паводкових вод та їх вплив на зміну конфігурації характерних орієнтирів, вихід на полігони (тактичні цілі) та майданчики приземлення;

можливість ведення візуального та радіолокаційного орієнтування, використання орієнтирів для корекції ПрНК (ПНО), а також як точок прицілювання під час виконання бомбометання (пуску ракет) по невидимих цілях і десантування;

магнітне схилення і райони магнітних аномалій, їх вплив на курсові системи (особливо під час польотів на малих висотах);

3) метеорологічні умови:

фактичний стан погоди і можливі її зміни на період польотів;

вплив основних метеорологічних елементів і орнітологічної обстановки на бойові (польотні) порядки, способи їх шикування та розпуску, заходу на посадку, на вибір маршрутів і профілів польоту, можливість ведення візуального і радіолокаційного орієнтування, вихід на цілі і використання прицільних пристроїв, на застосування АЗУ;

небезпечні для авіації явища погоди;

4) природне освітлення:

час настання світанку, сходу і заходу Сонця, настання темряви, тривалість світлого і темного часу доби, час сходу і заходу Місяця, його фаза для аеродромів базування і запасних аеродромів, полігонів (майданчиків приземлення), рубежів зустрічі з винищувачами супроводу і взаємодіючими групами;

вплив метеоумов, рельєфу місцевості і висот польоту на зміну умов природного освітлення;

можливість застосування оптичних, оптико-електронних (електронно-оптичних), телевізійних, тепловізійних, лазерних візирів (прицілів) та астрономічних засобів навігації;

5) обладнання району польотів засобами РТЗ польотів:

дислокація, характер роботи, зони дії (робочі ділянки) засобів РТЗ польотів та систем наведення;

можливості використання засобів РТЗ польотів для корекції ПрНК, визначення місцезнаходження ПС і навігаційних елементів польоту.

3. Старший штурман (штурман) розробляє і доповідає командиру авіаційної частини пропозиції для прийняття рішення про польоти з таких питань:

природне освітлення в районі аеродрому (вертодрому) базування, запасних аеродромів, полігонів, майданчиків приземлення та на інших рубежах, вплив природного освітлення на виконання завдань у польоті;

маршрути і профілі польоту;

розрахунок польоту;

порядок виконання польотних завдань;

бойова зарядка, полігони (майданчики приземлення), умови бойового (спеціального) застосування ПС;

запасні аеродроми та порядок виходу на них;

вимоги і дії екіпажів, обслуги ПУА та осіб ГКрП із штурманського забезпечення БзП;

використання наземних і бортових засобів ОК під час польотів, порядок визначення й оцінки результатів навігації та бойового застосування (дій за призначенням) ПС;

забезпечення наведення ПС на задані повітряні, наземні (морські) цілі з урахуванням особливостей керівництва польотами на полігонах;

основні питання постановки завдання на польоти з навігації та бойового застосування (дії за призначенням);

порядок штурманської підготовки та контролю штурманської готовності до польотів.

Обсяг і зміст пропозицій може змінюватися залежно від складності завдань, умов їх виконання, вказівок командира і часу, відведеного на доповідь старшого штурмана авіаційної частини.

4. Після прийняття командиром рішення щодо виконання польотів старший штурман авіаційної частини дає вказівки штурману-програмісту на підготовку програм польотів, видає дані на виконання ІШР польоту та приступає до опрацювання ШПП.

8. Програмування польоту та підготовка прицільно-навігаційних комплексів (пілотажно-навігаційного обладнання)

1. Дані для програмування польоту, що вводяться в ПрНК (ПНО), а також дані для використання дублювальних приладів (у разі відмови ПрНК) готуються в ході штурманської підготовки до польоту штурманом-програмістом або штурманом (льотчиком) і перевіряються старшим штурманом (штурманом) авіаційної частини.

2. Під час підготовки до бойових дій, а також у разі обмежених строків підготовки до польотів у мирний час дані для програмування польоту готуються штурманами-програмістами або особами, що визначаються старшим штурманом (штурманом) авіаційної частини, з обов’язковим дублюванням (перевіркою) цих робіт одним із підготовлених штурманів-програмістів.

3. Обсяг і зміст даних для програмування польоту з конкретним ПрНК (ПНО), а також методика їх визначення викладаються в службових документах із льотної експлуатації певного типу ПС.

4. Підготовка ПрНК (ПНО) до польоту полягає в перевірці їх загальної працездатності, введенні програми польоту і перевірці правильності вирішення завдань навігації та бойового застосування.

Перевірка ПрНК (ПНО) проводиться спеціалістами ІАС спільно з льотним складом згідно зі службовими документами з експлуатації ПрНК (ПНО) та з льотної експлуатації певного типу ПС.

У разі обмежених строків підготовки до польоту перевірка ПрНК (ПНО) може здійснюватися тільки спеціалістами ІАС, а при перельотах на проміжних аеродромах - льотним екіпажем.

5. Льотчики і штурмани відповідають за правильну експлуатацію в польоті ПрНК (ПНО), спеціального обладнання й авіаційного озброєння ПС та зобов’язані стежити за своєчасністю і якістю їх перевірок.

Виліт з непідготовленим, несправним спеціальним обладнанням і озброєнням ПС або ПрНК (ПНО), строк перевірки якого минув, забороняється.

6. Контроль за строками перевірок і юстирування ПрНК (ПНО), спеціального обладнання і озброєння ПС, виконання девіаційних робіт на всіх магнітних компасах і каналах магнітного курсу курсових та інерціальних систем здійснюють старші штурмани (штурмани, командири) структурних підрозділів авіаційних частин, а якість їх виконання перевіряють спеціалісти ІАС і штурмани (командири) екіпажів.

За своєчасне проведення девіаційних робіт, оформлення протоколів і внесення запису про проведення девіаційних робіт у формуляр ПС відповідає старший штурман (штурман) структурного підрозділу авіаційної частини (екіпажу).

У разі виникнення в екіпажу сумніву в правильності роботи ПрНК (ПНО), спеціального обладнання і озброєння ПС за його вимогою здійснюється їх позачергова перевірка, а за потреби і юстирування.

Після виконання перевірок і юстирувань висотомірних приладів та виконання девіаційних робіт на всіх магнітних компасах і каналах магнітного курсу курсових та інерціальних систем розрахунки поправочних таблиць виконують старші штурмани (штурмани) структурних підрозділів авіаційної частини.

Для підготовки інерціальних систем використовуються лінії розмітки місць стоянки літаків, а також природні чи спеціально обладнані орієнтирні пункти, які забезпечують можливість оцінки стоянкового курсу ПС під час виставлення інерціальних систем вдень і вночі.

Визначення дійсного азимута осьової лінії та азимутів на орієнтирні пункти, а також магнітного схилення стоянок та укриття виконують спеціалісти топогеодезичної служби під керівництвом старшого штурмана (штурмана) авіаційної частини.

За нанесення, збереження розмітки стоянок, стан спеціально обладнаних орієнтирних пунктів на аеродромі відповідає командир авіаційно-технічної частини.

9. Інженерно-штурманський розрахунок польоту

1. ІШР польоту виконується в таких випадках:

1) протяжність маршруту перевищує 75 % практичної дальності польоту;

2) під час польоту на надзвуковій швидкості (незалежно від тривалості);

3) під час польотів на гранично малих і малих висотах (незалежно від тривалості), крім польотів вертольотів та легкомоторних ПС;

4) під час перельотів (незалежно від тривалості польоту);

5) під час обльоту ПС, контрольного, ознайомлювального та випробувального польоту.

За рішенням командира (старшого штурмана, штурмана) авіаційної частини ІШР може виконуватися і в інших необхідних випадках.

2. ІШР польоту виконується згідно з інструкціями з розрахунку дальності та тривалості польоту конкретних типів ПС або керівництвами з льотної експлуатації ПС.

3. Під час виконання ІШР польоту, крім передбаченого службовими документами гарантійного запасу палива на розбіжності технічних характеристик ПС та двигунів, додатково береться запас палива на можливу зміну навігаційної і тактичної обстановки, який повинен становити не менше 5 % розрахункового запасу палива на політ, а також запас на політ строєм.

В умовах мирного часу запас палива повинен виключати спрацьовування сигналізації про аварійний залишок палива до посадки ПС на аеродром. Залишок палива після посадки може бути визначений рішенням командира, яким організовані польоти, але не менше мінімального.

4. Під час польоту (перельоту) одиночного ПС ІШР виконується екіпажем цього ПС з наступним контролем ІШР старшим штурманом авіаційної частини і заступником командира авіаційної частини з озброєння (ІАС).

Під час польотів ПС авіаційної частини (групи) ІШР виконується старшим штурманом (штурманом) авіаційної частини (групи) і заступником командира авіаційної частини з озброєння (ІАС).

5. Старші штурмани (штурмани) авіаційних частин (груп) визначають (контролюють) вихідні дані для ІШР, а саме:

час для зльоту і шикування бойового (польотного) порядку ПС авіаційної частини (підрозділу, групи);

відстані, режими (швидкість, висоту) та час польоту по ділянках маршруту, загальні відстані і час польоту до цілі та від цілі до аеродрому посадки, час на розпуск і посадку групи;

бойову зарядку ПС.

6. Заступник командира (начальника) авіаційної частини з озброєння (ІАС) за вихідними даними ІШР виконує розрахунок витрати палива та залишку палива за етапами польоту.

7. Під час виконання ІШР польоту льотчики і штурмани повинні твердо усвідомлювати і чітко оперувати даними щодо:

необхідної заправки паливом для досягнення цілі при заданій бойовій зарядці ПС, виконання завдання і повернення на аеродром посадки;

бойової зарядки і заправки ПС паливом для досягнення цілі на граничному радіусі дії, виконання завдання і повернення на аеродром посадки;

витрати палива по ділянках маршруту і його залишку під час прольоту контрольних орієнтирів (рубежів), режиму роботи двигунів і режиму польоту;

практичної стелі ПС по ділянках маршруту (на форсажному і безфорсажному режимах), а на багатодвигунних ПС - у разі відмови одного і більше двигунів;

залишку палива та резерву льотного часу при виході в точку початку зниження для маневру заходження на посадку і після посадки;

необхідної кількості палива для виконання польотного завдання (у разі неповного заправлення);

рубежу повернення на аеродром зльоту та рубежів відходу на запасні аеродроми.

8. Форми бланків інженерно-штурманських розрахунків польоту, що наведені в додатку 4 до цих Правил, можуть змінюватися залежно від типу ПС.

Дані про залишки палива для основних точок маршруту наносяться на польотних картах і на ШПП.

10. Відпрацювання штурманського плану польоту

1. Обсяг і зміст ШПП визначаються залежно від завдання на політ та доводяться до льотного складу старшим штурманом (штурманом) або командиром структурного підрозділу авіаційної частини під час постановки завдання на польоти.

2. Залежно від роду авіації, навігаційної обстановки і польотного завдання у ШПП відображаються такі елементи:

час і порядок зльоту, бойовий (польотний) порядок групи (підрозділу, авіаційної частини), способи її (його) шикування, витримування, розпуску і заходу на посадку на основному і запасному аеродромах;

порядок виходу на вихідний пункт маршруту (далі - ВПМ) та від кінцевого пункту маршруту (далі - КПМ) на аеродром посадки або в точку початку розпуску бойового (польотного) порядку групи;

маршрути і режим польоту екіпажів, груп (підрозділів) авіаційної частини;

мінімальні висоти польоту по етапах маршруту, розрахунок польоту;

зрівняльні рубежі, рубежі та порядок зустрічі з винищувачами (взаємодіючими ПС) і закінчення супроводження, час їх проходження;

порядок виходу на ціль (майданчик приземлення) та маневрування для виходу на неї (нього) у заданий час;

умови бойового застосування АЗУ (десантування) або спеціального застосування;

порядок відходу від цілі (майданчика приземлення);

порядок використання ПрНК (ПНО) та засобів РТЗ польотів на кожній ділянці маршруту, під час виходу на ціль (майданчик приземлення), а також на аеродром посадки;

рубежі введення в бій винищувачів;

зони чергування в повітрі та райони самостійного пошуку з їх нумерацією, порядок виходу в зони і райони пошуку, ешелонування і маневру ПС у зонах під час пошуку і виявлення цілей;

організація управління під час наведення на повітряну (наземну) ціль;

порядок дій екіпажів під час ціленаведення і перенацілювання;

робота обслуги ПУА під час наведення і контролю за виконанням польотів;

заходи щодо штурманського забезпечення БзП;

порядок відновлення втраченого орієнтування;

порядок використання засобів ОК навігації та бойового (спеціального) застосування;

порядок контролю за витратою палива.

3. Залежно від рівня підготовки льотного складу рішенням старшого штурмана (штурмана) авіаційної частини в ШПП можуть включатися додаткові заходи (дії), спрямовані на успішне виконання поставлених завдань.

4. Під час попередньої підготовки до польоту кожен екіпаж розробляє ШПП, виходячи із завдання на політ та вказівок старшого штурмана (штурмана) авіаційної частини.

5. ШПП розробляється в довільній формі на окремому аркуші (у наколінному планшеті) у вигляді схеми маршруту або на польотній карті. Умовними знаками або текстуально в ШПП відображаються зміст, послідовність роботи екіпажу в польоті та заходи (дії) із штурманського забезпечення БзП.

6. Під час польоту в складі групи штурманський план польоту ведених екіпажів повинен відповідати плану польоту ведучого.

11. Організація та контроль виконання вказівок щодо штурманського забезпечення польотів

1. Керівник штурманської служби ОУА ЦОВВ та ЗСУ (СДА) організовує та контролює виконання вказівок (розпоряджень) щодо штурманського забезпечення польотів в авіаційних частинах (підрозділах).

2. Контроль за виконанням вказівок в авіаційних частинах (підрозділах) проводиться з метою визначення:

відповідності заходів щодо штурманського забезпечення польотів авіаційної частини документам, які регламентують льотну роботу, завданням бойової (спеціальної) підготовки, вказівкам керівника штурманської служби ОУА ЦОВВ та ЗСУ, навігаційній обстановці і рівню штурманської підготовки льотного складу, обслуг ПУА, осіб ГКрП, авіаційних диспетчерів, КрП на полігонах, майданчиках приземлення та фахівців ГБУ;

відповідності штурманської підготовки і штурманської готовності до польотів цим Правилам і вказівкам керівника штурманської служби ОУА ЦОВВ та ЗСУ;

правильності вибору засобів і способів навігації та бойового застосування (дій за призначенням) для успішного виконання завдань;

повноти використання засобів ОК навігації та бойового (спеціального) застосування;

ступеня виконання вимог і заходів щодо штурманського забезпечення БзП;

повноти виконання ШПП підрозділами (екіпажами).

3. Організація і контроль виконання вказівок щодо штурманського забезпечення польотів здійснюються шляхом:

заслуховування посадових осіб штурманської служби СДА та ПУА авіаційної частини;

перевірки відпрацьованих документів, довідкових даних, розрахунків, програм польоту, заявок на роботу полігонів, зарезервованих зон, засобів РТЗ польотів;

заслуховування постановки завдань льотному складу на польоти;

перевірки перебігу штурманської підготовки льотного складу, обслуг ПУА, осіб ГКрП, авіаційних диспетчерів, КрП на полігонах, майданчиках приземлення та фахівців ГБУ;

перевірки топогеодезичної готовності аеродромів та забезпеченості авіаційних частин авіаційними картами;

проведення контролю штурманської готовності до польотів екіпажів авіаційних частин (підрозділів);

перевірки якості управління польотами під час їх виконання;

перевірки матеріалів наземних і бортових засобів ОК щодо виконання польотів, навігації та бойового застосування (дій за призначенням);

перевірки якості виконання польотних завдань екіпажами.

4. Контроль за виконанням вказівок (розпоряджень) може поєднуватися з контролем стану штурманської підготовки САД ДА.

Керівник штурманської служби ОУА ЦОВВ та ЗСУ перевіряє стан штурманської підготовки авіації з’єднань не рідше одного разу на рік, авіаційних частин безпосереднього підпорядкування - не рідше двох разів на рік.

Головний штурман з’єднання перевіряє стан штурманської підготовки кожної авіаційної військової частини не рідше одного разу на квартал.

Старший штурман авіаційної частини перевіряє стан штурманської підготовки кожного структурного підрозділу не рідше одного разу на два місяці.

За потреби (за результатами перевірки) керівник штурманської служби ОУА ЦОВВ та ЗСУ (старший штурман (штурман) авіаційної частини) відпрацьовує заходи щодо усунення (попередження) виявлених недоліків.

12. Узагальнення і поширення досвіду роботи зі штурманської підготовки, штурманського забезпечення польотів, штурманського забезпечення безпеки польотів

1. Керівний склад штурманських служб ОУА ЦОВВ та ЗСУ зобов’язаний займатися узагальненням і поширенням досвіду роботи з організації та проведення штурманської підготовки авіаційних частин, штурманського забезпечення польотів, штурманського забезпечення БзП, а також вдосконаленням цієї роботи.

2. Основна увага під час узагальнення досвіду діяльності штурманських служб СДА, льотного складу, обслуг ПУА, осіб ГКрП, авіаційних диспетчерів, КрП на полігонах (майданчиках приземлення) та фахівців ГБУ приділяється:

виявленню переваг та недоліків різних методик навігації і бойового застосування (застосування за призначенням);

вивченню пропозицій щодо удосконалення штурманської підготовки, штурманського забезпечення польотів ДА та штурманського забезпечення БзП;

вивченню досвіду роботи щодо досягнення високої якості штурманського виконання польотних завдань;

удосконаленню методики застосування ПрНК (ПНО), засобів РТЗ польотів;

навчанню методиці проведення (виконання заходів) штурманської підготовки, штурманського забезпечення польотів, штурманського забезпечення БзП;

проведенню аналізу авіаційних подій, інцидентів і застосування АЗУ за межами полігона (десантування за межами майданчиків приземлення) з вини штурманської служби, аналізу помилок у навігації та бойовому застосуванні (діях за призначенням), розробці і впровадженню заходів щодо їх попередження;

проведенню заходів щодо збору, обліку і аналізу точнісних характеристик ПрНК (ПНО) (спільно з фахівцями ІАС);

пошуку шляхів та розробленню рекомендацій (методичних посібників) щодо застосування та удосконалення точнісних характеристик ПрНК (ПНО), АЗУ, засобів розвідки та засобів РТЗ польотів, способів десантування;

досвіду роботи штурманської служби авіаційної частини, яка досягла відмінних результатів у своїй діяльності, поширенню цього досвіду з наданням доповідей щодо аналізу стану штурманської підготовки, штурманського забезпечення польотів та штурманського забезпечення БзП цієї штурманської служби.

13. Штурманське забезпечення міжнародних польотів

1. Льотний склад, який має допуск до виконання міжнародних польотів, раз на три роки проходить курси підвищення кваліфікації з вивченням таких дисциплін:

спеціалізація;

міжнародне повітряне право;

особливості міжнародного метеорологічного забезпечення;

фразеологія радіообміну під час польотів на міжнародних повітряних лініях;

розмовна лексика та лексика ділового спілкування;

ведення радіообміну під час виникнення особливої ситуації (особливого випадку) у польоті;

документи ІKАО та документи АНІ іноземних держав;

міжнародні правила польотів;

особливості аеронавігаційного обслуговування.

2. Члени екіпажу, які допущені до виконання міжнародних польотів, зобов’язані знати:

Конвенцію про міжнародну цивільну авіацію та додатки до неї, а також правила польотів іноземних держав, у повітряному просторі яких буде виконуватись політ;

порядок використання збірників АНІ, радіонавігаційних карт і довідкового матеріалу іноземних видань;

організацію ОПР у повітряному просторі іноземних держав;

процедури митного і паспортного контролю;

організацію і оформлення вильоту;

правила заповнення і подання плану польоту (флайт-плану) та отримання передпольотної АНІ;

порядок пошуково-рятувального забезпечення;

порядок метеорологічного забезпечення польотів;

схеми побудови маневрів під час зниження, заходу на посадку та після виконання зльоту;

міжнародні сигнали і процедури під час перехоплення цивільних ПС винищувачами ППО іноземних держав;

фразеологію і правила ведення радіотелефонного зв’язку англійською мовою.

3. Всі екіпажі ПС, що виконують міжнародні польоти, повинні мати підготовлені польотні карти (для одномісних ПС - один примірник, для багатомісних ПС - два примірники).

Під час вивчення маршруту польоту екіпаж повинен ознайомитись з аеронавігаційною обстановкою, аеродромами призначення та запасними, а також аеродромами, розташованими вздовж визначеного маршруту, на випадок вимушеної (аварійної) посадки.

Перетинання державного кордону України здійснюється в порядку, визначеному статтею 32 Повітряного кодексу України.

4. Під час виконання польотів на гірські аеродроми (аеродроми в гірській місцевості) карти районів аеродромів готуються відповідно до правил, встановлених для ДА України.

Під час підготовки до польоту на гірський аеродром, де орієнтиром для заходу на посадку передбачено тільки маяк VOR (всенаправлений УКХ-радіомаяк) або маяк NDB (ненаправлений радіомаяк), екіпаж додатково визначає інші засоби контролю та орієнтування для забезпечення прийнятної точності виведення ПС у створ ЗПС.

Для польоту на гірський аеродром з обмеженими повітряними підходами і нестандартною схемою заходу на посадку або набору висоти екіпаж повинен мати дані щодо обмеження мінімально допустимих швидкостей польоту за приладом та кутів крену в різних конфігураціях для різної польотної маси.

5. Польоти в повітряному просторі над відкритим морем виконуються у повній відповідності до стандартів ІKАО.

6. У закордонному аеропорту (на аеродромі) ІШР польоту виконується штурманом екіпажу (бортовим техніком).

7. Інформація щодо запланованого польоту оформлюється у вигляді плану польоту (флайт-плану).

План польоту (флайт-план) складається на бланку, який заповнюється згідно з вимогами ІKАО та містить інформацію про позначення літака, правила польоту і тип літака, кількість літаків, категорію супутньої турбулентності, обладнання, аеродром вильоту, розрахунковий час, крейсерську швидкість, крейсерський ешелон, маршрут польоту, аеродром прибуття, загальний розрахунковий час польоту, запасний аеродром (запасні аеродроми), запас палива, загальну кількість осіб на борту, аварійне і рятувальне обладнання тощо.

План польоту (флайт-план) подається диспетчерському органу аеропорту (Центру ОрПР) у строки, визначені правилами використання повітряного простору України.

8. Під час передпольотної підготовки екіпаж ПС повинен отримати документи польотної інформації:

1) підтверджений план польоту (флайт-план);

2) бюлетень АНІ (NОТАМ);

3) метеорологічний інформаційний матеріал;

4) відомості про завантаження ПС.

9. Політ над територією іноземної держави виконується відповідно до правил і норм, встановлених цією державою, які, зокрема, включають:

умови перетинання державного кордону;

ширину маршрутів ОПР і висоти (ешелони) польоту по них;

заборонені і небезпечні зони, зони з особливим режимом ВПП та інші зони;

правила аеронавігації, зв’язку і сигналізації;

правила використання аеродромної мережі;

вимоги до польотної документації;

норми запасу палива;

системи відліку часу.

10. Ешелонування ПС під час польоту в повітряному просторі іноземної держави здійснюється відповідно до встановлених правил польотів іноземної держави.

11. За дотримання встановлених правил польотів над територією відповідної держави та управління ПС відповідає його командир. Відступати від чинних у державі правил польотів командиру ПС дозволяється лише з метою забезпечення БзП.

12. За 75-100 км до перетинання державного кордону України командир ПС запитує у відповідного органу ОПР дозвіл на перетинання державного кордону та доповідає йому ешелон (висоту) польоту і розрахунковий час прольоту державного кордону України.

Під час перетинання державного кордону України екіпаж ПС доповідає диспетчеру органу ОПР фактичний час перетинання та ешелон (висоту) польоту.

Перетинання державного кордону України ПС без радіозв’язку забороняється.

13. ПС, що перетнуло державний кордон України без відповідного дозволу або скоїло інші порушення правил перельоту через державний кордон України чи порядку ВПП України, вважається повітряним судном-порушником і примушується до посадки, якщо воно не виконує вимоги органів ОПР (УПР).

14. Для штурмана екіпажу, який виконує міжнародний політ після тривалої перерви, льотна перевірка є обов’язковою незалежно від класної кваліфікації.

Під час виконання міжнародних польотів (перельотів) до складу екіпажу може бути додатково включений штурман-стажер. У такому випадку навчальний політ поєднується з виконанням основного завдання.

15. Польоти іноземних ПС у повітряному просторі України з посадкою на аеродромах (в аеропортах), не відкритих для регулярних міжнародних рейсів, із міркувань безпеки виконуються тільки в разі наявності на борту лідирувальника-штурмана (льотчика) ДА України, який має відповідний рівень підготовки і допуск.

Лідирувальник відповідає за штурманське забезпечення БзП іноземного(ї) ПС (групи ПС).

14. Організація забезпечення польотів ПС державної авіації аеронавігаційною інформацією

1. Забезпечення САД ДА АНІ здійснюється відповідно до правил забезпечення аеронавігаційною інформацією державної авіації України, що затверджуються Міністерством оборони України.

2. Забезпечення ПС, що виконують польоти, АНІ здійснюється через штатні (позаштатні) органи аеронавігаційної інформації та штурманів з навігаційного (аеронавігаційного) забезпечення.

3. У разі відсутності в штатному розписі авіаційної частини посади штурмана з навігаційного (аеронавігаційного) забезпечення виконання його функціональних обов’язків покладається на одного зі штурманів із виданням відповідного наказу командиром авіаційної частини.

15. Штурманське обладнання навчально-методичної бази

1. З метою створення сприятливих умов для проведення теоретичних занять із повітряної навігації, бойового застосування (застосування за призначенням), попередньої та передпольотної підготовки екіпажів ПС в авіаційних частинах обладнуються навчальні (навчально-методичні) класи.

Кількість навчальних (навчально-методичних) класів та порядок їх обладнання визначаються відповідними наказами ОУА ЦОВВ та ЗСУ (СДА), у підпорядкуванні яких є авіаційні частини та підрозділи ДА, з урахуванням їх організаційно-штатної структури та визначених завдань за призначенням.

2. За організацію обладнання та утримання в належному стані навчальних (навчально-методичних) класів відповідають командири авіаційних частин та їх заступники.

За розроблення змісту стендів, методичних схем, карт, плакатів щодо штурманських заходів відповідає старший штурман (штурман) авіаційної частини.

За технічне оснащення класів постановки завдань (передпольотної підготовки) та розбору польотів магнітофоном, радіоприймачем, гучномовцем, годинником тощо та справність зазначеного оснащення відповідають посадові особи РТЗ польотів.

3. Обладнання навчальних (навчально-методичних) класів повинно систематично оновлюватись штурманським спорядженням, графіками, таблицями, навчальними та наочними посібниками з урахуванням особливостей діяльності СДА.

V. Правила штурманського забезпечення безпеки польотів державних повітряних суден

1. Заходи штурманського забезпечення безпеки польотів

1. Керівники штурманських служб ОУА ЦОВВ та ЗСУ, старші штурмани (штурмани) авіаційних частин планують і проводять заходи щодо штурманського забезпечення БзП, спрямовані на виключення:

1) втрат орієнтування в польоті;

2) зіткнень (дотиків) ПС із земною (водною) поверхнею та перешкодами на ній;

3) небезпечних зближень і зіткнень (дотиків) ПС у повітрі;

4) вимушених посадок ПС через нестачу палива для продовження польоту;

5) потрапляння ПС в заборонені (небезпечні) зони, зони обмеження польотів та зони з особливим режимом ВПП, несанкціонованого перетинання державного кордону України;

6) потрапляння ПС в зони з небезпечними для авіації явищами погоди і складною орнітологічною обстановкою;

7) потрапляння ПС в зону ураження АЗУ;

8) застосування АЗУ не по заданих цілях (за межами полігона);

9) десантування військ, військової техніки та вантажів за межами заданих майданчиків приземлення.

2. Льотним складом, обслугою ПУА, особами ГКрП, фахівцями ГБУ штурманське забезпечення БзП забезпечується шляхом:

виконання нормативно-правових актів, що регламентують льотну роботу ДА, дотримання встановленого порядку і обсягу штурманської підготовки та контролю готовності до польотів;

чіткого засвоєння теоретичних знань і практичних навичок з повітряної навігації, бойового застосування (дій за призначенням) та заходів щодо штурманського забезпечення БзП, вмілого використання цих знань під час виконання польотів;

чіткого засвоєння дій в особливих випадках у польоті;

систематичного вивчення і аналізу керівним штурманським складом помилок, які допускаються екіпажами ПС, обслугою ПУА, особами ГКрП, фахівцями ГБУ під час організації польотів та управління ними, проведення заходів щодо їх попередження.

3. Основою профілактичної роботи щодо штурманського забезпечення БзП є своєчасне й об’єктивне розслідування авіаційних подій та інцидентів, допущених з вини штурманської служби СДА, обслуг ПУА, осіб ГКрП, КрП на полігонах (майданчиках приземлення), фахівців ГБУ, а також розроблення заходів щодо їх запобігання.

2. Запобігання випадкам втрати орієнтування в польоті

1. Орієнтування в польоті вважається повністю втраченим, якщо екіпаж ПС не знає свого місцезнаходження і не може його визначити з точністю, необхідною для виконання поставленого завдання.

Орієнтування в польоті вважається тимчасово втраченим, якщо екіпаж після втрати орієнтування вжив заходів щодо визначення свого місцеположення та виконав поставлене завдання.

2. Основними заходами штурманської служби СДА щодо запобігання випадкам втрати орієнтування є:

постійне навчання льотного складу, керівного складу штурманської служби СДА основам повітряної навігації, методиці ведення екіпажем орієнтування з комплексним використанням бортових і наземних засобів, порядку відновлення орієнтування різними способами, діям у разі відмов навігаційного обладнання та курсових приладів;

перевірка знань екіпажем району польотів та засобів РТЗ польотів, порядку дій у разі втрати орієнтування;

контроль за систематичністю і якістю виконання екіпажами польотів за маршрутами;

аналіз з льотним складом та особами ПУА і ГКрП випадків втрат орієнтування, порушення правил навігації через недисциплінованість екіпажу в польоті (виконання польоту без урахування курсу і часу, без контролю витримування лінії заданого шляху і своєчасного її виправлення; зміна без потреби режиму польоту; допущення грубих помилок під час визначення фактичних навігаційних елементів польоту);

якісна підготовка ПрНК (ПНО) до польоту, перевірка стану навігаційного обладнання, систематичне та якісне проведення девіаційних (радіодевіаційних) робіт на ПС.

3. Порядок дій екіпажу ПС та обслуги ПУА (осіб ГКрП) у разі одержання доповіді про втрату орієнтування визначається Правилами польотів державної авіації в повітряному просторі України, затвердженими наказом Міністерства оборони України від 09 грудня 2015 року № 700, зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 24 грудня 2015 року за № 1622/28067.

3. Запобігання випадкам зіткнення державних повітряних суден із земною (водною) поверхнею та перешкодами на ній

1. Основними заходами штурманської служби СДА щодо запобігання зіткненню ПС із земною (водною) поверхнею та перешкодами на ній є:

аналіз авіаційних подій та інцидентів через зіткнення ПС із земною (водною) поверхнею та перешкодами на ній;

перевірка знання льотним складом району польотів, рельєфу місцевості та штучних перешкод, порядку розрахунку мінімальних висот прольоту перешкод, заходів безпеки під час виконання польотів на малих та гранично малих висотах і в гірській місцевості, методики зниження на різних етапах польоту (на маршруті, в районі бойового застосування (дій за призначенням), під час заходу на посадку);

проведення з льотним складом, особами ПУА та ГКрП, фахівцями ГБУ практичних занять та прийняття заліків зі знання порядку визначення та витримування заданої висоти польоту, порядку управління та контролю за польотами на малих і гранично малих висотах; проведення комплексних тренажів з порядку використання бортових систем забезпечення БзП, радіовисотомірів та систем відображення навігаційної інформації;

уточнення порядку використання висотомірів, виносних індикаторів систем посадки тощо;

перевірка правильності виконання розрахунків мінімальних висот польоту в районі аеродрому, полігона, у пілотажних зонах, за маршрутами польотів тощо;

контроль нанесених штучних перешкод та мінімальних висот на польотних картах льотного складу;

перевірка правильності нанесення значень мінімальних висот польоту на планшетах та виносних індикаторах кругового огляду на ПУА;

контроль обліку сумарних поправок на висотомірах;

проведення занять (тренажів) із виконання розрахунків мінімальних висот прольоту перешкод, значень втрати висоти під час виведення з пікірування, оцінки рельєфу місцевості для визначення можливості виконання польотів із використанням маловисотного контуру (далі - МВК);

коригування висот польоту в районі аеродрому і за маршрутами польотів залежно від періодів міграції та місць гніздувань птахів;

доведення на попередній і передпольотній підготовках до льотного складу та органів УПР заходів безпеки.

2. Для забезпечення БзП ПС встановлюються:

1) мінімальна абсолютна/відносна висота прольоту перешкод у зоні УПР відомчим органом УПР аеродрому;

2) мінімальна абсолютна/відносна висота прольоту перешкод у районі УПР відомчим органом УПР аеродрому;

3) мінімальна абсолютна/відносна висота прольоту перешкод на ділянці маршруту під час польоту нижче абсолютної висоти переходу;

4) мінімальна відносна висота прольоту перешкод у зоні (районі) виконання спеціальних завдань (робіт).

3. Штурманська підготовка до польотів на малих і гранично малих висотах має такі особливості:

основною польотною картою є карта масштабу 1:500 000 (для нешвидкісних ПС - 1:200 000);

основними точками маршруту визначаються орієнтири, що мають чітку візуальну й радіолокаційну контрастність;

довжина ділянок маршруту вибирається в межах 50-100 км, а контрольні орієнтири - через 15-30 км;

під час прокладання маршруту на карту наносяться контрольні точки маршруту (для звірення показань барометричного висотоміра і радіовисотоміра), а також значення мінімальних висот для кожного етапу маршруту польоту;

підготовка ПрНК (ПНО) до польоту повинна включати перевірку наявності на борту ПС таблиць сумарних поправок до барометричних висотомірів. Виконання польотів на малих і гранично малих висотах на ПС, що не мають таблиць сумарних поправок на борту, забороняється (крім ПС, для яких такі таблиці не передбачені).

4. Навчально-тренувальні польоти на малих і гранично малих висотах виконуються за встановленими маршрутами, для яких складаються лоції смуг, де повинні вказуватися:

межі смуги;

рельєф місцевості з природними та штучними перешкодами в смузі ±25 км від осі коридору;

характерні візуальні (радіолокаційні) орієнтири і дальність їх виявлення;

радіотехнічні засоби навігації, рубежі їх впевненого пеленгування;

розташування пунктів управління, меж районів відповідальності Центрів ОрПР, рубежів передачі управління, порядок ведення радіозв’язку;

вертикальні розрізи рельєфу місцевості по осі маршруту з інтервалом 5 км у смузі ±25 км;

профілі польоту по заданих траєкторіях;

значення мінімальної висоти польоту в межах виділеного коридору;

магнітне схилення;

порядок відновлення орієнтування;

зони і маршрути польотів літаків-ретрансляторів.

Дані наносяться на карти великого масштабу з додатками (схемами, графіками, фотознімками тощо). Обліт смуг маршрутів польотів на малих і гранично малих висотах повинен здійснюватися не рідше одного разу на рік керівним складом (найбільш підготовленими екіпажами) вдень на висотах не нижче мінімальних.

5. Для польоту по траєкторії, що огинає рельєф місцевості, задається і витримується дійсна висота польоту. Контроль висоти в таких польотах здійснюється за радіовисотомірами.

Дійсна висота польоту при використанні МВК залежить від технічних можливостей цієї апаратури, маневрених можливостей ПС, характеру рельєфу місцевості на ділянці польоту і рівня підготовки льотчика.

6. З метою запобігання зіткненню із земною (водною) поверхнею на полігонах екіпаж ПС зобов’язаний:

володіти навичками розподілу уваги для своєчасного визначення моменту початку виведення ПС з пікірування;

залежно від швидкості та кута пікірування вміти визначати і суворо дотримуватися безпечної висоти початку виведення з пікірування і темпу створення перевантаження;

своєчасно виконувати команди КрП на полігоні.

7. Під час планування польотів за ПВП дійсна висота візуального польоту встановлюється командиром (начальником) авіаційної частини для кожного льотчика індивідуально, виходячи з рівня його підготовки і конкретних умов польоту.

4. Запобігання випадкам небезпечного зближення і зіткнення (дотику) повітряних суден у повітрі

1. Основними заходами штурманської служби СДА щодо запобігання небезпечним зближенням та зіткненням ПС у повітрі є:

аналіз авіаційних подій та інцидентів стосовно зіткнення ПС у повітрі;

аналіз рівня натренованості, допущених помилок льотного складу та порядку відновлення ним втрачених навичок у виконанні групових польотів;

забезпечення ПУА та робочих місць ГКрП прямим зв’язком з Центрами ОрПР;

розробка і вивчення з льотним складом, фахівцями ГКрП і обслугою ПУА заходів безпеки на всіх етапах польотів щодо запобігання небезпечним зближенням і зіткненням ПС;

перевірка у льотного складу, осіб ГКрП і ПУА знання рекомендацій щодо попередження зіткнень ПС у повітрі під час виконання групових польотів, обов’язків ведучих та ведених;

проведення тренажів з особами ГКрП і ПУА з ешелонування ПС у районі аеродрому, на маршрутах польотів та під час формування потоку ПС для заходу на посадку;

уточнення в ІВП у районах аеродромів (вертодромів, постійних ЗПМ) взаємного розміщення елементів структури повітряного простору (маршрутів, зон пілотажу, схем заходу на посадку);

нанесення маршрутів ОПР та їх ешелонів (висот) на виносних індикаторах кругового огляду РЛС;

проведення занять з льотним складом із вивчення нормативно-правових актів та службових документів з організації ВПП України та виконання польотів ДА;

вивчення заходів безпеки та прийняття заліків з питань попередження зіткнень ПС у повітрі під час перехоплень і атак повітряних цілей, бойового маневрування та ведення навчальних повітряних боїв;

проведення занять з питань попередження зіткнень ПС у повітрі під час польотів на полігони (у райони десантування, виконання спеціальних завдань за призначенням);

доведення на попередній та передпольотній підготовках до особового складу заходів штурманського забезпечення БзП.

2. Запобігання випадкам небезпечного зближення і зіткнення ПС у повітрі досягається дотриманням правил вертикального, поздовжнього та бокового ешелонування.

За правильність вертикального, поздовжнього і бокового ешелонування під час планування польотів відповідають керівники штурманських служб ОУА ЦОВВ та ЗСУ (старші штурмани (штурмани) авіаційних частин), які розробляють порядок виконання польотного завдання.

За ешелонування у випадках зміни заявлених маршрутів і висот (ешелонів) при видачі умов на польоти відповідають обслуги ПУА (посадові особи Центрів ОрПР).

За витримування заданого режиму польоту відповідає командир екіпажу.

5. Запобігання випадкам вимушених посадок повітряних суден через нестачу палива для продовження польоту

1. Основними заходами штурманської служби СДА щодо запобігання випадкам вимушених посадок ПС через нестачу палива для продовження польоту є:

проведення з льотним складом занять щодо вивчення та аналізу авіаційних подій та інцидентів через повне вироблення палива або випадків посадки ПС з аварійним залишком;

виконання розрахунків мінімального залишку палива для відходу на запасний аеродром та доведення даних до льотного складу, осіб ГКрП та ПУА;

проведення занять з методики виконання ІШР;

організація (проведення) тренажів із виконання розрахунків: витрат палива у польоті на різних режимах роботи двигуна; залишку палива, необхідного для відходу на запасний аеродром; рубежів витрачання палива; рубежів повернення та перенацілювання; потрібного палива для виконання повторних заходів на полігоні, основних фігур пілотажу та заходу на посадку;

перевірка наявності у льотного складу довідкових даних щодо кілометрових та годинних витрат палива залежно від режиму польоту, варіантів бойового завантаження (показників лобового опору), пам’яток щодо дій екіпажу в особливих випадках у польоті, схем відходу на запасні аеродроми із зазначенням потрібного залишку палива.

2. З метою запобігання випадкам вимушених посадок ПС через нестачу палива для продовження польоту командир і штурман екіпажу зобов’язані:

знати кілометрові та годинні витрати палива свого ПС залежно від польотної маси, режиму польоту, конфігурації крила, кількості та типу зовнішніх підвісок, а також потрібний його запас для виконання польотного завдання та залишок палива, що забезпечує повернення на аеродром посадки;

уточнити під час передпольотної підготовки ІШР польоту витрату палива (його залишок) за етапами з урахуванням останніх даних про вітер, температуру повітря і зміни умов польоту (висоти та швидкості);

контролювати витрату палива в польоті і в разі його залишку менше розрахункового, що не дає змоги повністю виконати польотне завдання з посадкою на заданий аеродром, доповісти про це на ПУА (Центр ОрПР) та здійснити посадку на найближчий аеродром.

3. Під час дій авіації з положення чергування в повітрі екіпажі, посадові особи ПУА та ГКрП повинні знати максимальну тривалість чергування в повітрі та залишок палива, необхідного для повернення із зони і посадки на заданому аеродромі, контролювати час знаходження ПС в зоні чергування.

6. Запобігання випадкам непередбаченого потрапляння державних повітряних суден у заборонені (небезпечні) зони, зони обмеження польотів та зони з особливим режимом використання повітряного простору, несанкціонованого перетинання державного кордону України

1. Основними заходами штурманської служби СДА щодо запобігання непередбаченому входу в заборонені (небезпечні) зони, зони обмеження польотів та зони з особливим режимом ВПП, несанкціонованому перетинанню державного кордону України є:

аналіз випадків непередбаченого входу в заборонені (небезпечні) зони, у прикордонну смугу, перетинання державного кордону;

вивчення з льотним складом конфігурації державного кордону, розташування орієнтирів і радіотехнічних систем, які забезпечують надійне візуальне та радіолокаційне орієнтування;

контроль знання льотним складом, обслугою ПУА та особами ГКрП конфігурації прикордонної смуги, відсічних пеленгів, заборонених (небезпечних) зон та зон обмеження польотів (нанесених на екранах локаторів);

перевірка наявності ШПП, польотних карт із чітко позначеними на них лініями державного кордону України і прикордонної смуги, відсічних пеленгів, заборонених (небезпечних) зон та зон обмеження польотів, а також правильності складання та введення програм польоту в ПрНК.

2. Під час підготовки до польотів та їх виконання поблизу прикордонної смуги льотний склад і обслуга ПУА відпрацьовують заходи щодо попередження порушення державного кордону та зобов’язані:

позначити на карті і детально вивчити конфігурацію державного кордону та прикордонної смуги;

визначити і нанести обмежувальні пеленги;

виміряти і зазначити дальність до характерних радіолокаційних орієнтирів і наземних маяків радіотехнічних систем ближньої навігації;

прокласти і ретельно вивчити маршрут польоту;

визначити найбільш надійні засоби і способи навігації;

вивчити розташування та уточнити дані роботи засобів РТЗ польотів;

уточнити рубежі передачі управління;

проконтролювати правильність введення програм польоту і працездатність ПрНК (ПНО);

неухильно виконувати правила польотів поблизу державного кордону;

суворо дотримуватися програми польоту і ШПП;

здійснювати постійний і надійний контроль працездатності ПрНК (ПНО), безперервно вести прокладання місцеположення ПС;

своєчасно і точно коригувати координати місцеположення ПС;

бути готовими перейти на неавтоматизоване витримування лінії заданого шляху;

постійно оцінювати умови виконання польоту та своєчасно вносити зміни в програму ПрНК;

вміло поєднувати автоматизований й автономний політ у разі вимушеного відхилення від заданої траєкторії польоту (обходу небезпечних для авіації явищ погоди);

постійно бути готовими до зміни маршруту, режиму і профілю польоту, до виникнення складної обстановки, пов’язаної з відмовою авіаційної техніки.

3. Обслуга ПУА зобов’язана мати на індикаторах РЛС і планшетах конфігурацію державного кордону, прикордонної смуги, положення заборонених (небезпечних) зон і рубежів мінімально допустимого наближення ПС до них з урахуванням маневру під час розвороту від державного кордону.

7. Запобігання випадкам потрапляння державних повітряних суден в зони з небезпечними для авіації явищами погоди і складною орнітологічною обстановкою

1. Керівники штурманських служб ОУА ЦОВВ та ЗСУ, старші штурмани (штурмани) авіаційних частин під час планування та проведення заходів щодо запобігання випадкам потрапляння державних повітряних суден у зони з небезпечними для авіації явищами погоди і складною орнітологічною обстановкою керуються ПВП ДА-2015, Правилами польотів державної авіації у повітряному просторі України, затвердженими наказом Міністерства оборони України від 09 грудня 2015 року № 700, зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 24 грудня 2015 року за № 1622/28067, та Правилами метеорологічного забезпечення польотів державної авіації України, затвердженими наказом Міністерства оборони України від 29 вересня 2015 року № 516, зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 16 жовтня 2015 року за № 1264/27709.

2. Основними заходами штурманської служби СДА щодо недопущення випадків потрапляння ПС в небезпечні метеорологічні умови та складну орнітологічну обстановку є:

аналіз авіаційних подій та інцидентів, пов’язаних із потраплянням у небезпечні явища погоди та зіткненням ПС із птахами;

проведення занять (заліків) і тренажів з льотним складом, особами ГКрП, обслугою ПУА та фахівцями ГБУ з вивчення небезпечних явищ погоди, порядку виконання розрахунків щодо обходу купчасто-дощових хмар та небезпечних явищ погоди з урахуванням розташування державного кордону, рельєфу місцевості і запасу палива, дій екіпажу в разі відмови бортової РЛС;

перевірка стану прицільно-навігаційного та радіолокаційного обладнання ПС.

3. Командир і штурман екіпажу з метою виключення потрапляння ПС в зони з небезпечними для авіації явищами погоди або в зони зі складною орнітологічною обстановкою зобов’язані:

під час підготовки до польоту і перед вильотом ретельно вивчити фактичний стан, прогноз погоди і орнітологічну обстановку на період часу польоту;

вивчити характер, розташування і переміщення зон грозової діяльності, бовтанки і обмерзання, намітити маршрути їх обходу (виходу із зон) з урахуванням розташування державного кордону, заборонених зон, рельєфу місцевості і запасу палива;

намітити дублювальні засоби і способи навігації на випадок погіршення роботи засобів РТЗ польотів через грозову діяльність;

виходячи з орнітологічної обстановки, визначити заходи, що виключають зіткнення з птахами;

під час відпрацювання маршруту обходу зон із небезпечними для авіації явищами погоди, маневрів виходу в разі потрапляння в них керуватися положеннями нормативно-правових актів, що регулюють організацію ВПП України.

8. Запобігання випадкам потрапляння державних повітряних суден у зону ураження своїх авіаційних засобів ураження

1. Основними заходами штурманської служби СДА щодо недопущення потрапляння ПС в зону ураження своїх АЗУ є:

вивчення з льотним складом основних характеристик та зон розльоту уламків АЗУ, авіаційних підривачів, що застосовуються, методики розрахунків мінімальної безпечної висоти бойового застосування, мінімальної безпечної дистанції при груповому застосуванні АЗУ, мінімальної безпечної висоти початку виведення ПС при атаках цілі з пікірування;

постійний контроль за витримуванням екіпажами заданих режимів польоту та параметрів бойового порядку під час бойового застосування (інтервалу, дистанції, висоти бойового застосування);

підготовка КрП на полігоні щодо знання характеристик АЗУ та безпечних умов їх застосування, порядку контролю за ПС на бойовому шляху, вміння надавати дієву допомогу екіпажам у разі порушення безпечних умов бойового застосування.

2. Для виключення випадків потрапляння ПС в зону ураження своїх АЗУ в процесі підготовки до польоту екіпаж повинен твердо засвоїти:

умови і порядок виконання завдання;

інструкцію з експлуатації полігона та інструкцію з використання повітряного простору полігона (мішеневу обстановку, схему побудови маневрів атак цілей (мішеней), порядок ведення радіозв’язку, особливості пошуку цілей і виходу на них);

послідовність і місця зняття блокувань у ланцюгах озброєння;

експлуатаційні обмеження ПС і АЗУ;

параметри безпечного режиму застосування АЗУ (безпечна висота, швидкість, дальність застосування, глибина бойового порядку групи, дистанція між групами тощо);

маневр безпеки і його параметри;

заходи безпеки під час стрільби або бомбометання, передбачені керівництвом з льотної експлуатації (далі - КЛЕ) і методичним посібником з бойового застосування конкретного типу ПС;

дії в особливих випадках у польоті.

9. Запобігання випадкам застосування авіаційних засобів ураження не по заданих цілях (за межами полігона)

1. Основними заходами штурманської служби СДА щодо запобігання застосуванню АЗУ не по заданих цілях (за межами полігона) є:

ретельна підготовка екіпажів до польотів з бойовим застосуванням АЗУ;

вивчення з льотним складом характерних орієнтирів на бойовому курсі та в районі полігона;

організація перевірок складання програм польотів та їх вводу в ПрНК екіпажами;

відпрацювання з екіпажами послідовності роботи з органами управління ПрНК (ПНО) на бойовому шляху та встановлення перемикачів у системі управління озброєнням;

виконання юстирувань прицільного обладнання на ПС;

вивчення з льотним складом та КрП на полігоні способів ціленаведення, позначення цілей і сигналів перенацілювання, засобів позначення (розпізнавання) своїх військ та порядку їх використання.

2. Для виключення випадків застосування АЗУ не по заданих цілях (за межами полігона) та нанесення ударів по військах, що розташовані в районі полігона, екіпаж зобов’язаний:

детально вивчати район цілі (заданий рубіж застосування авіаційного озброєння);

знати особливі і демаскувальні ознаки цілі та її точні координати;

ретельно виконувати розрахунки для бойового застосування АЗУ з використанням ПрНК (ПНО) по основній та запасній цілях;

вибирати найбільш раціональний спосіб корекції ПрНК, правильно розраховувати установчі дані, вводити та контролювати їх введення в ПрНК (ПНО) перед виходом на бойовий курс;

перевіряти правильність корекції (показань) ПрНК за даними дублювальних засобів;

упізнання заданої цілі виконувати за кількома ознаками, особливо у випадках перенацілювання;

вибирати надійну точку прицілювання та правильно виконувати прицілювання по ній;

грамотно використовувати можливості ПрНК (ПНО), систем управління озброєнням;

знати способи ціленаведення, позначення цілей та сигнали перенацілювання;

знати засоби позначення (розпізнавання) своїх військ та порядок їх використання.

3. Екіпаж ПС зобов’язаний суворо виконувати інструкцію з експлуатації полігона, інструкцію з використання повітряного простору полігона і команди КрП на полігоні.

4. КрП на полігоні зобов’язаний контролювати правильність виходу ПС (груп ПС) на бойовий шлях, точність його (їх) польоту до моменту застосування АЗУ, а також під час польоту в складі групи - точність витримування ними заданого місця.

5. Параметри бойового порядку ПС та умови застосування АЗУ повинні повністю забезпечувати безпеку всіх ПС.

Екіпажі бойового порядку зобов’язані витримувати встановлені інтервали та дистанції між ПС (групами ПС), а також задані висоти бойового застосування та виведення з пікірування.

6. У разі застосування АЗУ у безпосередній близькості від об’єктів полігона або військ відпрацьовуються заходи безпеки щодо гарантованого виключення їх ураження.

7. Застосування АЗУ в разі невпевненості екіпажу у виході на задану ціль забороняється.

10. Запобігання десантуванню військ, військової техніки та вантажів за межами заданих майданчиків приземлення

1. Основними заходами штурманської служби СДА щодо запобігання випадкам незадовільного виконання десантування військ, військової техніки та вантажів є:

досягнення належного рівня десантної підготовки льотного складу авіаційної частини (підрозділу);

виконання ретельної оцінки району десантування (майданчика приземлення), визначення координат початку викидання десанту;

відпрацювання необхідних дій щодо виключення небезпечного зближення ПС між двома послідовними точками контролю свого місця в бойовому порядку;

вивчення з льотним складом порядку витримування швидкості польоту, параметрів бойового порядку (дистанції, інтервалу та перевищення між ПС), моментів початку розворотів на новий курс слідування та витримування кута крену на розворотах, рубежів початку розгону і гальмування, порядку вимірювання і витримування заданої висоти десантування та ешелонування ПС у бойовому порядку.

2. Для виключення десантування військ, військової техніки та вантажів поза межами заданих майданчиків приземлення екіпаж зобов’язаний:

детально вивчити район майданчика приземлення;

знати розпізнавальні і демаскувальні ознаки майданчика приземлення та його точні координати;

правильно розраховувати дані на десантування та вводити установчі дані в прицільні пристрої, контролювати введення цих даних перед виходом на ПБШ;

використовувати прицільні пристрої і способи прицілювання, які забезпечують найбільш ефективне десантування для певних умов обстановки;

надійно розпізнавати майданчик приземлення, правильно вибирати точку прицілювання, виконувати точне прицілювання;

грамотно експлуатувати прицільно-навігаційне і десантне обладнання;

контролювати правильність роботи наземних маяків, які виставляються для позначення точки прицілювання;

розробляти та знати заходи безпеки щодо виключення випадків десантування за межами заданого майданчика приземлення.

3. Екіпаж ПС зобов’язаний суворо дотримуватись інструкції з виконання десантування на майданчик приземлення і виконувати команди керівника десантування на майданчику приземлення.

4. Керівник десантування на майданчику приземлення зобов’язаний контролювати правильність виходу ПС (груп ПС) на бойовий шлях, точність його (їх) польоту до моменту десантування військ (військової техніки, вантажу).

5. Десантування військ (військової техніки, вантажу) у разі невпевненості екіпажу у виході на заданий майданчик приземлення забороняється.

VI. Обов’язки та права посадових осіб штурманської служби

1. Обов’язки головного штурмана авіації виду Збройних Сил України

1. Головний штурман авіації виду ЗСУ керує штурманською службою авіації виду ЗСУ і за своєю спеціальністю - діяльністю головних штурманів з’єднань і старших штурманів авіаційних частин безпосереднього підпорядкування.

2. Головний штурман авіації виду ЗСУ відповідає за:

бойову готовність авіації виду ЗСУ (у штурманській частині);

стан штурманської служби та рівень професійної підготовки керівного штурманського складу з питань бойової та оперативної підготовки (несення бойового чергування);

рівень штурманської підготовки льотного складу, обслуг ПУА, авіаційних полігонів, що забезпечує вирішення завдань з’єднаннями та авіаційними частинами виду ЗСУ відповідно до їх бойового призначення;

розроблення та реалізацію заходів штурманського забезпечення польотів (несення бойового чергування, ведення бойових дій) авіаційних частин;

розроблення заходів аеронавігаційного, навігаційного, топогеодезичного забезпечення завдань, що вирішуються штурманською службою;

штурманське забезпечення БзП.

3. Головний штурман авіації виду ЗСУ зобов’язаний:

готувати пропозиції командувачу щодо штурманського забезпечення застосування авіації за оперативними завданнями для прийняття ним рішення про бойові дії (польоти, бойове чергування), брати участь у розробленні рішення та проводити роботу з його реалізації (у штурманській частині);

брати участь в організації взаємодії під час спільних дій (польотів та навчань) зі з’єднаннями та військовими частинами інших видів ЗСУ та відомств;

брати участь у розробленні та реалізації заходів щодо навігаційної і топогеодезичної підготовки району бойових дій (польотів), у вжитті заходів із розташування і використання засобів зв’язку, навігації, спостереження та АСУ авіації, організації їх контрольних льотних перевірок;

знати рівень штурманської підготовки авіації з’єднань, авіаційних частин;

брати участь у розробленні плану підготовки військ (сил) виду ЗСУ, планів підготовки з’єднань та авіаційних частин, контролювати їх виконання з питань навігації і бойового застосування. Направляти до з’єднань та авіаційних частин безпосереднього підпорядкування результати аналізу стану штурманської підготовки льотного складу, обслуг ПУА, ГКрП та вказівки щодо усунення виявлених недоліків (наприкінці першого і другого півріч навчального року);

знати і контролювати рівень штурманської підготовки командирів (начальників відділів авіації), головних (старших) штурманів з’єднань та авіаційних частин, проводити з ними заняття з нових та найбільш складних тем;

організовувати штурманську підготовку льотного складу авіаційних частин, обслуг ПУА, фахівців органу військового управління (за планом начальника штабу виду ЗСУ);

контролювати (разом з іншими службами) стан обладнання полігонів, організацію керівництва польотами на них, брати участь у розробленні мішеневої обстановки;

брати участь в організації та здійсненні ОК навігації, бойового застосування i наведення. Вести облік та аналіз якості виконання маршрутних польотів i результатів бойового застосування в авіаційних частинах;

організовувати і контролювати збір, накопичення й обробку статистичного матеріалу з навігації та бойового застосування;

розробляти та реалізовувати заходи щодо штурманського забезпечення БзП, брати участь у розслідуванні випадків втрати орієнтування, порушень правил ВПП, застосування АЗУ не по заданих мішенях (за межами полігона), десантування військ, військової техніки та вантажів за межами заданих майданчиків приземлення. Аналізувати обставини та причини цих випадків, доповідати про них командувачу виду ЗСУ. Результати аналізу i заходи щодо їх попередження доводити до всього льотного складу виду ЗСУ;

не допускати до виконання польотів екіпажів авіаційних частин (пiдрозділiв), до управління польотами - обслуг ПУА, КрП на аеродромах та на полігонах, що не підготовлені в частині штурманського забезпечення;

брати участь у підборі та розстановці кадрів штурманської служби авіації виду ЗСУ, керувати відпрацюванням пропозицій щодо системи їх підготовки і перепідготовки;

брати участь у проведенні заходів щодо підвищення класної кваліфікації льотного складу;

брати участь у розподілі ліміту АЗУ і контролювати раціональність його використання в авіаційних частинах;

контролювати забезпеченість авіаційних частин штурманським (навігаційним) спорядженням, аеронавігаційними картами i топогеодезичними даними, нормативними документами, настановами, навчальною літературою (посібниками), тренажерами, засобами автоматизації та обчислювальною технікою тощо;

організовувати та контролювати службу точного часу в авіаційних частинах, а також в командному центрі (КП) командування виду ЗСУ;

організовувати підготовку та своєчасне оновлення довідкових даних, необхідних для підготовки бойових дій (польотів, несення бойового чергування) та управління ними, перевіряти їх введення в АСУ, контролювати цю роботу в з’єднаннях та авіаційних частинах;

організовувати та контролювати оновлення баз даних бортових СНС та інших систем ПС, обладнаних відповідно до ІКАО;

вести карту навігаційної обстановки (структури повітряного простору) та робочу карту району бойових дій (польотів);

проводити роботу з пошуку найбільш ефективних способів вирішення завдань навігації та бойового застосування, а також підвищення точнісних характеристик ПрНК (ПНО) та авіаційного озброєння;

організовувати і брати участь у проведенні зборів, наукових семінарів, конференцій з обговорення теоретичних питань та практики навігації, бойового застосування авіації;

організовувати узагальнення і поширення передового досвіду щодо вирішення завдань навігації та бойового застосування в авіаційних частинах;

знати авіаційну техніку й АЗУ, що знаходяться на озброєнні ЗСУ, та їх бойові можливості;

розробляти, проводити фахову експертизу проектів законів та інших нормативно-правових актів з питань організації, виконання та забезпечення польотів ДА;

особисто виконувати польоти, опановувати нову авіаційну техніку, авіаційне озброєння та способи їх застосування.

4. Головний штурман авіації виду ЗСУ має право:

давати вказівки особовому складу з’єднань та авіаційних частин з питань штурманської підготовки, штурманського забезпечення бойових дій (польотів, бойового чергування, дій за призначенням), штурманського забезпечення БзП і контролювати їх виконання;

у невідкладних випадках забороняти польоти (до авіаційної частини включно) у разі незадовільної штурманської підготовки до польотів або грубих порушень правил їх виконання з подальшим наданням доповіді начальнику авіації або командувачу виду ЗСУ;

усувати від польотів екіпажі (льотчиків, штурманів) (до командира з’єднання включно) у разі їх особистої незадовільної штурманської підготовки до польотів або грубих порушень правил виконання польотів;

усувати від керівництва (управління, наведення) польотами осіб ГКрП, обслуг ПУА у разі їх незадовільної штурманської підготовки та грубих порушень штурманського забезпечення БзП.

5. Посадові особи штурманської служби у своїй діяльності керуються відповідними положеннями про штурманську службу управління (відділу), що розробляються головним штурманом та затверджуються начальником авіації виду ЗСУ.

2. Обов’язки старшого інспектора-штурмана органу управління авіації

1. Старший інспектор-штурман ОУА відповідає за:

виконання в авіаційних частинах вимог документів, що регламентують льотну роботу та штурманське забезпечення БзП;

контроль за рівнем підготовки льотного складу до виконання завдань з навігації та бойового (спеціального) застосування;

контроль штурманської підготовки обслуг ПУА авіаційних частин та з’єднань.

2. Старший інспектор-штурман ОУА зобов’язаний:

знати рівень штурманської підготовки льотного складу, обслуг ПУА авіаційних частин і з’єднань та завдання, які вони виконують;

контролювати та надавати допомогу в організації навчання льотного складу теорії та практики повітряної навігації і бойового (спеціального) застосування ПС;

аналізувати передовий досвід роботи штурманських служб з’єднань та авіаційних частин, впроваджувати його в практику;

брати участь у перевірках авіаційних частин та з’єднань, надавати їм допомогу в організації навчально-бойової підготовки. Здійснювати контроль за дотриманням методики штурманської підготовки льотного складу, обслуг ПУА та ГКрП, за станом і обладнанням штурманських класів і за службою часу;

розробляти навчально-методичний матеріал та проводити заняття за тематикою штурманської підготовки з льотним складом, обслугами ПУА авіаційних частин та з’єднань;

проводити аналіз авіаційних подій та інцидентів з питань навігації та бойового (спеціального) застосування, розробляти та проводити профілактичні заходи;

контролювати відповідність запланованих вправ рівню підготовки льотного складу;

здійснювати вибірковий контроль готовності до польотів льотних екіпажів та осіб ГКрП (ПУА);

перевіряти стан штурманського обладнання полігонів;

перевіряти якість виконання штурманських розрахунків і вводу програм в ПрНК, ПНО (СНС);

контролювати відповідність метеорологічних умов рівню підготовки льотних екіпажів та завданням, що вирішуються;

навчати керівний льотний склад об’єднань та авіаційних частин виконанню нових, найбільш складних елементів повітряної навігації та бойового (спеціального) застосування;

перевіряти організацію аналізу та використання матеріалів ОК навігації та бойового (спеціального) застосування. Вибірково контролювати об’єктивність оцінки польотних завдань;

виявляти порушення порядку виконання польотних завдань, правил ВПП, підготовки й експлуатації озброєння, навігаційного та спеціального обладнання ПС;

контролювати ведення обліково-звітної документації штурманської служби, забезпеченість з’єднань та авіаційних частин нормативними документами, настановами, навчальною літературою, штурманським спорядженням, тренажерами, засобами супутникової навігації, обчислювальною технікою тощо;

розробляти, проводити фахову експертизу проектів законів та інших нормативно-правових актів з питань організації, виконання та забезпечення польотів ДА;

брати участь у польотах, виконувати перевірки льотного складу з навігації та бойового (спеціального) застосування.

3. Старший інспектор-штурман ОУА має право:

усувати від польотів льотчиків (штурманів) (до заступника командира авіаційної частини включно) у випадку їх незадовільної штурманської підготовки до виконання польотних завдань;

усувати від керівництва (управління) польотами осіб ПУА (ГКрП) авіаційних частин у разі їх незадовільної штурманської підготовки до керівництва (управління) польотами;

доповідати начальнику авіації та головному штурману ОУА про виявлені факти незадовільної організації та порушення в проведенні польотів в авіаційній частині з метою прийняття рішення щодо їх заборони (закриття).

3. Обов’язки головного штурмана з’єднання

1. Головний штурман з’єднання керує штурманською службою з’єднання, а за своєю спеціальністю - діяльністю старших штурманів (штурманів) авіаційних частин (підрозділів) з’єднання.

Головний штурман з’єднання відповідає за:

бойову готовність авіації з’єднання (в штурманській частині);

стан штурманської підготовки льотного складу та штурманського забезпечення польотів (несення бойового чергування, ведення бойових дій, дій за призначенням) авіаційних частин (підрозділів) з’єднання;

штурманське забезпечення БзП.

2. Головний штурман з’єднання зобов’язаний:

готувати пропозиції командиру з питань штурманського забезпечення бойових дій (польотів, бойового чергування, дій за призначенням) за варіантами виконання оперативних (визначених) завдань для прийняття ним відповідного рішення. Брати участь у відпрацюванні рішення командира та проводити заходи щодо його реалізації (в штурманській частині);

брати участь в організації взаємодії під час спільних дій (польотів, навчань) зі з’єднаннями та військовими частинами інших видів ЗСУ та ЦОВВ;

брати участь у розробленні та реалізації заходів навігаційної і топогеодезичної підготовки району польотів (бойових дій). Брати участь у здійсненні заходів із розташування та використання засобів зв’язку, навігації, спостереження та АСУ авіації, організації їх контрольних льотних перевірок;

брати участь у розробленні плану підготовки та заходів бойової підготовки з’єднання, організації виконання планів навігації та бойового застосування;

знати рівень штурманської підготовки командирів авіаційних частин і підрозділів, їх заступників, старших штурманів (штурманів) авіаційних частин і підрозділів. Проводити роботу щодо вдосконалення їх методичних навичок із навчання льотного складу. Регулярно проводити з ними заняття з нових та найбільш складних питань штурманської підготовки;

організовувати, проводити та контролювати штурманську підготовку керівного і льотного складу авіаційних частин (підрозділів) з’єднання. Організовувати і брати участь у навчанні льотного складу повітряної навігації, бойового застосування ПС, застосування систем наведення і посадки, АЗУ, засобів ОК;

перевіряти рівень штурманської підготовки заступника командира з’єднання з авіації та командирів авіаційних частин (підрозділів);

у разі виявлення недоліків штурманської підготовки льотного складу, обслуг ПУА вживати заходів щодо їх усунення;

брати участь в організації штурманської підготовки обслуг ПУА з’єднання, полігонів. За наявності допуску періодично брати участь у наведенні ПС на наземні (морські) та повітряні цілі;

контролювати стан та готовність до роботи авіаційних полігонів з’єднання, організацію керівництва польотами на них, брати участь у розробці мішеневої обстановки;

організовувати виконання ОК точності навігації, наведення та бойового (спеціального) застосування. Вести облік і оцінювати якість виконання маршрутних польотів та бойових (спеціальних) застосувань;

визначати рівень штурманської підготовки авіаційних частин (підрозділів) з’єднання та їх готовності до виконання польотів (завдань за призначенням);

розробляти та реалізовувати заходи щодо штурманського забезпечення БзП. Брати участь у розслідуванні випадків втрати орієнтування, порушень правил ВПП, застосування АЗУ не по заданих мішенях (за межами полігона), десантування військ, військової техніки та вантажів за межами заданих майданчиків приземлення, аналізувати обставини та причини цих випадків. Про всі події, які трапились в авіаційних частинах, та профілактичні заходи щодо їх попередження доповідати командиру з’єднання та головному штурману виду ЗСУ;

брати безпосередню участь у підборі та розстановці штурманських кадрів з’єднання;

проводити заходи щодо підвищення класної кваліфікації льотного складу та обслуг ПУА;

розробляти нові і вдосконалювати існуючі способи навігації та бойового застосування, брати участь у наукових семінарах, конференціях та обговореннях питань теорії і практики повітряної навігації та бойового застосування, способів застосування авіації з’єднання;

узагальнювати досвід роботи штурманської служби, проводити роботу з поширення та впровадження передового досвіду в авіаційних частинах (підрозділах) з’єднання;

контролювати стан тренажерів та їх використання льотним складом для тренування з навігації та бойового (спеціального) застосування;

брати участь у розподілі ліміту АЗУ між авіаційними частинами з’єднання та контролювати його витрату;

контролювати забезпеченість авіаційних частин штурманським (навігаційним) спорядженням, авіаційними (аеронавігаційними) картами, топогеодезичними даними і необхідною літературою;

готувати, оновлювати й уточнювати довідкові дані, необхідні для організації та проведення польотів (бойового чергування, бойових дій), контролювати цю роботу в авіаційних частинах;

вести карту навігаційної обстановки (структури повітряного простору) та робочу карту району польотів (бойових дій) авіації з’єднання;

організовувати та контролювати службу точного часу в авіаційних частинах, а також на КП з’єднання;

організовувати та контролювати оновлення баз даних бортових СНС;

знати стан ПрНК (ПНО) ПС з’єднання. Проводити роботу щодо оцінки точнісних показників ПрНК (ПНО) та спеціального обладнання ПС. Вживати заходів щодо приведення їх у відповідність до тактико-технічних характеристик;

контролювати правильність і повноту ведення екіпажами польотної документації і льотних книжок;

знати авіаційну техніку, авіаційне озброєння з’єднання та їх бойові можливості;

особисто виконувати польоти, опановувати нову авіаційну техніку, авіаційне озброєння та способи їх застосування.

3. Головний штурман з’єднання має право:

давати вказівки особовому складу авіаційних частин і підрозділів з’єднання з питань штурманської підготовки, штурманського забезпечення польотів (бойового чергування, бойових дій, дій за призначенням), штурманського забезпечення БзП та контролювати їх виконання;

забороняти польоти (до авіаційної частини включно) у разі незадовільної штурманської підготовки до польотів або грубих порушень правил їх виконання з подальшим наданням доповіді начальнику авіації або командиру з’єднання;

усувати від польотів екіпажі (льотчиків, штурманів) (до командира авіаційної частини включно) у разі їх особистої незадовільної штурманської підготовки та грубих порушень правил виконання польотів;

усувати від керівництва (управління) польотами осіб ГКрП, обслуг ПУА у разі їх незадовільної підготовки до управління польотами з питань штурманського забезпечення.

4. Посадові особи штурманської служби з’єднання у своїй діяльності керуються обов’язками і правами, що розробляються головним штурманом і затверджуються начальником авіації з’єднання.

4. Функціональні обов’язки начальника штурманської служби вищого навчального закладу

1. Начальник штурманської служби ВНЗ керує штурманською службою, а за своєю спеціальністю - начальником кафедри повітряної навігації та бойового управління авіацією і старшими штурманами підпорядкованих авіаційних частин (підрозділів) та відповідає за:

стан штурманської служби та рівень підготовки керівного штурманського складу ВНЗ;

штурманську підготовку льотно-інструкторського складу та курсантів, відповідність завданням навчально-льотної підготовки;

організацію та якість проведення льотного навчання курсантів-штурманів;

бойову готовність ВНЗ (в штурманській частині);

організацію штурманського та навігаційного забезпечення навчально-льотної підготовки;

штурманське забезпечення БзП.

2. Начальник штурманської служби ВНЗ зобов’язаний:

доповідати начальнику ВНЗ пропозиції з питань штурманського та навігаційного забезпечення навчально-льотної підготовки (польотів);

готувати пропозиції з планування навчально-льотної підготовки (польотів), брати участь у розробленні планів льотної підготовки курсантів та забезпеченні їх виконання (в частині штурманського забезпечення);

проводити та контролювати штурманську підготовку і методичні навички в керівного та льотно-інструкторського складу;

перевіряти штурманську підготовку заступників начальника ВНЗ, командирів та старших штурманів (штурманів) авіаційних частин;

проводити заходи щодо підвищення класної кваліфікації льотного складу та обслуг ПУА;

організовувати навчання льотно-інструкторського складу щодо застосування ПНО, ракетного і бомбардувального озброєння (десантного обладнання), апаратури повітряної розвідки та пошуку, систем наведення та посадки ПС;

брати участь у проведенні штурманської підготовки обслуг ПУА, здійснювати контроль за їх підготовкою;

перевіряти організацію полігонного забезпечення навчально-льотної підготовки (польотів), дотримання умов бойового застосування АЗУ та керівництва польотами на авіаційному полігоні (в частині штурманських завдань);

контролювати стан забезпечення ВНЗ штурманським спорядженням, аеронавігаційними і топографічними картами, нормативними документами, навчальною літературою та посібниками тощо;

готувати та оновлювати довідкові дані, необхідні для організації і здійснення навчально-льотної підготовки (польотів);

готувати та вести робочу карту районів польотів авіаційних частин ВНЗ;

контролювати стан тренажерів та їх використання льотно-інструкторським складом і курсантами для тренування з навігації та бойового застосування;

розробляти і здійснювати заходи щодо штурманського забезпечення БзП, брати участь у розслідуванні випадків втрати орієнтування, порушень правил і режиму польотів, застосування АЗУ не по заданих цілях (за межами полігона), десантування військ, військової техніки та вантажів за межами заданих майданчиків приземлення, аналізувати обставини та причини цих випадків. Про всі події, які трапились в авіаційних частинах, та профілактичні заходи щодо їх попередження доповідати начальнику ВНЗ та головному штурману Повітряних Сил ЗСУ;

контролювати організацію навчального процесу на кафедрі повітряної навігації та бойового управління авіацією;

перевіряти методику навчання та якість теоретичної, льотної і штурманської підготовки курсантів;

відпрацьовувати курси навчально-льотної підготовки, плани-графіки льотної підготовки курсантів-штурманів та здійснювати контроль за їх виконанням;

організовувати та контролювати льотне навчання курсантів-штурманів, перевіряти якість їх льотної штурманської підготовки;

перевіряти організацію та проведення наземної, загальної, попередньої, передпольотної підготовки та розбору польотів з курсантами-штурманами;

контролювати викладання тактико-спеціальних, військово-спеціальних дисциплін на кафедрах та їх відповідність базовим документам, що регламентують льотну роботу та штурманську підготовку;

організовувати і контролювати штурманське та навігаційне забезпечення навчально-льотної підготовки (польотів);

контролювати організацію ОК точності навігації, результатів застосування АЗУ (десантування) та використовувати матеріали ОК для підвищення якості льотного навчання. Вести облік й оцінювати якість виконання маршрутних польотів та бойових застосувань;

узагальнювати досвід роботи штурманської служби, застосування ПНО, авіаційного озброєння (десантного обладнання), поширювати і впроваджувати позитивний досвід в авіаційних частинах (підрозділах);

визначати рівень штурманської підготовки авіаційних частин та підрозділів, їх готовність до виконання польотів. У разі виявлення недоліків у штурманській підготовці льотного складу вживати заходів щодо їх усунення;

знати авіаційну техніку, що знаходиться на озброєнні авіаційних частин, її бойові можливості;

організовувати та здійснювати контроль перевірки бортових та наручних годинників за сигналами точного часу;

брати участь у підборі та розстановці штурманських кадрів;

особисто в польотах контролювати штурманську підготовку льотно-інструкторського складу та курсантів;

перевіряти в польоті курсантів-штурманів, кандидатури яких подані для відрахування через незадовільне льотне навчання.

3. Начальник штурманської служби ВНЗ має право:

давати вказівки особовому складу ВНЗ з питань штурманської підготовки, забезпечення польотів, штурманського забезпечення БзП та контролювати їх виконання;

у невідкладних випадках забороняти польоти (до авіаційної частини включно) у разі незадовільної штурманської підготовки до польотів або грубих порушень правил їх виконання з подальшою доповіддю начальнику ВНЗ;

усувати від польотів льотний склад (до командира авіаційної частини включно) у разі його незадовільної штурманської підготовки та грубих порушень правил виконання польотів;

усувати від керівництва польотами осіб ГКрП, ПУА в разі їх незадовільної штурманської підготовки до польотів або порушення заходів штурманського забезпечення БзП.

4. Посадові особи штурманської служби ВНЗ у своїй діяльності керуються обов’язками і правами, що розробляються начальником штурманської служби ВНЗ і затверджуються заступником начальника ВНЗ з льотної підготовки.

5. Обов’язки начальника штурманської служби Спеціалізованого центру бойової підготовки авіаційних фахівців Збройних Сил України

1. Начальник штурманської служби СЦБП АФ керує штурманською службою СЦБП АФ, а за своєю спеціальністю - діяльністю циклової комісії військово-спеціальних дисциплін (штурманської служби та бойового управління авіацією) та відповідає за:

якість штурманської підготовки льотного складу СЦБП АФ та штурманського забезпечення завдань за призначенням;

стан готовності СЦБП АФ до виконання завдань штурманської підготовки авіаційних фахівців;

штурманське забезпечення БзП.

2. Начальник штурманської служби СЦБП АФ зобов’язаний:

проводити і контролювати штурманську підготовку льотного складу СЦБП АФ, вдосконалювати рівень штурманської підготовки керівного льотного складу, їх інструкторсько-методичні навички;

готувати (уточнювати) довідкові дані, необхідні для організації штурманської підготовки льотного складу СЦБП АФ;

організовувати процес навчання авіаційних фахівців з питань застосування ПрНК (ПНО), ракетного і бомбардувального озброєння, десантного обладнання, апаратури повітряної розвідки і пошуку, систем наведення і посадки ПС в частині штурманського забезпечення;

контролювати стан тренажерного обладнання СЦБП АФ та порядок його використання авіаційними фахівцями з метою вдосконалення штурманської підготовки у вирішенні завдань повітряної навігації, бойового (спеціального) застосування, управління та наведення авіації;

особисто проводити заняття зі штурманської підготовки зі змінним льотним складом та особами ПУА та ГКрП на курсах удосконалення фахової підготовки та під час їх перенавчання;

вживати заходів щодо штурманського забезпечення БзП;

брати участь у розслідуванні випадків втрати орієнтування, порушень правил виконання польотів і використання повітряного простору, порушень заходів безпеки під час бойового (спеціального) застосування АЗУ, десантування та інших грубих порушень штурманського забезпечення БзП, розробляти методичні рекомендації щодо попередження та виключення таких подій;

проводити заходи щодо підвищення класної кваліфікації штурманського складу СЦБП АФ;

брати участь у розробленні нормативних і методичних документів з питань виконання польотів, ВПП України та бойового (спеціального) застосування авіації;

узагальнювати досвід роботи штурманських служб авіації ЗСУ, застосування ПрНК (ПНО) та обладнання з метою впровадження в авіаційних частинах (підрозділах) позитивного досвіду для досягнення високої точності повітряної навігації та ефективності бойового застосування авіації;

контролювати забезпечення СЦБП АФ штурманським спорядженням, аеронавігаційними та топографічними картами, навчальними посібниками та літературою;

брати безпосередню участь у підборі та розстановці штурманських кадрів СЦБП АФ;

у разі виявлення недоліків у штурманській підготовці льотного складу СЦБП АФ або в методиці штурманської підготовки авіаційних фахівців вживати заходів щодо їх усунення;

знати авіаційну техніку, авіаційне озброєння ЗСУ, техніку ПУА та їх бойові можливості;

особисто виконувати польоти.

3. Начальник штурманської служби СЦБП АФ має право:

давати вказівки особовому складу СЦБП АФ та слухачам з питань штурманської підготовки, штурманського забезпечення польотів, штурманського забезпечення БзП, контролювати та вимагати їх виконання;

усувати від польотів льотний склад (до заступника начальника СЦБП АФ включно) у разі його незадовільної штурманської підготовки до польотів та грубих порушень правил виконання польотів з наданням доповіді начальнику СЦБП АФ та головному штурману авіації виду ЗСУ;

інформувати командирів з’єднань, авіаційних частин щодо якості штурманської підготовки льотного складу, фахівців ПУА та ГКрП, які пройшли підготовку (перенавчання) в СЦБП АФ;

під час виконання польотів в авіаційних частинах доповідати командиру, старшому штурману (штурману) авіаційної частини про виявлені недоліки штурманської підготовки особового складу або грубі порушення правил виконання польотів.

6. Функціональні обов’язки головного штурмана-випробувача Державного науково-випробувального центру Збройних Сил України

1. Головний штурман ДНВЦ керує штурманською службою центру, а за своєю спеціальністю - старшим штурманом льотно-випробувального комплексу (далі - ЛВК) та відповідає за:

постійну готовність ДНВЦ до виконання завдань за призначенням в частині штурманського забезпечення;

стан штурманської підготовки особового складу ДНВЦ та штурманського забезпечення виконання завдань у районі відповідальності;

безпеку польотів, випробувань озброєння та авіаційної техніки в частині штурманських завдань.

2. Головний штурман ДНВЦ зобов’язаний:

готувати пропозиції начальнику ДНВЦ для прийняття ним рішення про проведення польотів у районі відповідальності, проводити роботу щодо штурманського забезпечення їх виконання;

брати участь у розробленні і виконанні заходів навігаційної та топогеодезичної підготовки району відповідальності ДНВЦ, розташуванні і використанні засобів зв’язку, навігації та спостереження, організації контрольних льотних перевірок (обльотів);

брати участь в організації та виконанні випробувань озброєння і авіаційної техніки, заходів бойової підготовки військових частин, перевіряти готовність полігонів до експлуатації (виконання завдань) в частині штурманського забезпечення;

організовувати, проводити і контролювати штурманську підготовку льотного складу ДНВЦ та ЛВК, а також фахівців ПУА та ГКрП;

брати участь у розробленні плану підготовки ДНВЦ, організовувати його виконання в частині навігації та бойового застосування, визначати потребу в АЗУ на навчальний рік;

проводити заходи щодо підвищення класної кваліфікації льотного складу (випробувачів);

брати безпосередню участь у підборі та розстановці штурманських кадрів ДНВЦ та ЛВК;

організовувати і контролювати обробку статистичних матеріалів, що характеризують точність навігації та бойового застосування під час випробувань озброєння й авіаційної техніки;

доповідати головному штурману авіації виду ЗСУ про хід випробувальних робіт в частині штурманських заходів;

надавати висновки і рекомендації щодо підвищення ефективності та безпеки виконання випробувальних робіт;

систематично контролювати забезпечення ДНВЦ і ЛВК штурманським (навігаційним) спорядженням, аеронавігаційними та топографічними картами, необхідною літературою;

брати участь у розробленні методичних документів та польотних завдань на проведення випробувальних польотів і обльотів. Своєчасно надавати дані для заявок на польоти та встановлення обмежень на ВПП;

знати принцип побудови ПрНК (ПНО) ПС, робочих місць льотного складу та методику їх ергономічної оцінки;

брати участь у роботі льотно-методичної ради ДНВЦ, а також комісій на різних етапах створення (випробування) авіаційної техніки та озброєння;

здійснювати контроль за організацією керівництва польотами, відпрацьовувати розділи ІВП у районі аеродрому, інструкції з використання повітряного простору полігона ДНВЦ та інструкції з експлуатації полігона ДНВЦ в частині штурманських заходів;

розробляти та реалізовувати заходи щодо штурманського забезпечення БзП. Брати участь у розслідуванні подій та інцидентів з навігації та бойового (спеціального) застосування. Доповідати начальнику ДНВЦ та головному штурману авіації виду ЗСУ про профілактичні заходи з їх попередження. Доводити до льотного складу, обслуг ПУА і ГКрП результати аналізу таких подій та інцидентів;

організовувати і контролювати службу точного часу;

готувати і оновлювати довідкові дані, необхідні для підготовки та проведення польотів, випробувань, навчань, вести робочу карту і карту навігаційної обстановки (структури повітряного простору);

у разі виявлення недоліків у штурманській підготовці льотного складу, обслуг ПУА і ГКрП вживати заходів щодо їх усунення, не допускати до польотів (керівництва польотами) непідготовлених в частині штурманського забезпечення екіпажів (обслуг ПУА і ГКрП);

особисто виконувати польоти, опановувати нову авіаційну техніку, авіаційне озброєння та способи їх застосування.

3. Головний штурман ДНВЦ має право:

давати вказівки особовому складу ДНВЦ та ЛВК з питань штурманської підготовки, штурманського забезпечення польотів (випробувань), штурманського забезпечення БзП та контролювати їх виконання;

забороняти польоти у ЛВК у разі незадовільної штурманської підготовки до польотів або грубих порушень правил їх виконання з подальшим наданням доповіді начальнику ДНВЦ;

усувати від польотів екіпажі (льотчиків, штурманів) (до командира ЛВК включно) у разі їх особистої незадовільної штурманської підготовки та грубих порушень правил виконання польотів;

усувати від керівництва (управління) польотами осіб ГКрП, ПУА у разі їх незадовільної штурманської підготовки до польотів або порушень заходів щодо штурманського забезпечення БзП.

4. Функціональні обов’язки посадових осіб штурманської служби ДНВЦ визначаються у положенні про Державний науково-випробувальний центр Збройних Сил України.

7. Обов’язки старшого штурмана авіаційної частини

1. Обов’язки старшого штурмана авіаційної частини під час організації та проведення польотів наведені у главі 11 розділу XVІІІ ПВП ДА-2015.

2. У повсякденній діяльності старший штурман авіаційної частини зобов’язаний:

1) знати:

рівень штурманської підготовки льотного складу, обслуг ПУА та ГКрП авіаційної частини та їх готовності до виконання польотів, бойових (спеціальних) завдань та управління польотами; у разі виявлення недоліків у штурманській підготовці ПУА та ГКрП вживати заходів щодо їх усунення;

стан ПрНК (ПНО) в авіаційній частині, постійно виконувати роботи з оцінки точнісних показників ПрНК (ПНО) і спеціального обладнання ПС; вживати заходів щодо приведення цих показників у відповідність до тактико-технічних характеристик та знаходити шляхи їх покращення;

забезпеченість льотного складу, обслуг ПУА та ГКрП штурманським (навігаційним) спорядженням, авіаційними (аеронавігаційними) картами та необхідною літературою;

порядок оцінювання навігаційної та радіаційної обстановки в районі польотів (бойових або спеціальних дій);

2) проводити:

інструкторсько-методичні заняття з льотним складом за новими та найбільш складними темами повітряної навігації та бойового (спеціального) застосування, навчання льотного складу бойовому застосуванню ПрНК;

штурманську підготовку авіаційних ескадрилій (ланок, загонів);

перевірку рівня льотної штурманської підготовки у заступників командира авіаційної частини і командирів підрозділів;

оцінку якості виконання навігації та бойового (спеціального) застосування екіпажів у заступників командира авіаційної частини і командирів авіаційних ескадрилій (ланок, загонів);

аналіз неправильних дії та помилок, що допускаються льотним складом, обслугами ПУА й особами ГКрП;

контроль правильності та повноти ведення екіпажами штурманської польотної документації та льотних книжок;

роботу щодо скорочення строків підготовки екіпажів авіаційної частини та ПрНК (ПНО) до вильоту;

заходи щодо штурманського забезпечення БзП; брати участь у розслідуванні випадків втрати орієнтування, порушень правил виконання польотів та ВПП, застосування АЗУ за межами полігона (не по заданих мішенях), десантування військ, військової техніки та вантажів за межами заданих майданчиків приземлення. Про всі події, їх причини і заходи, які вживаються щодо їх попередження, доповідати командиру авіаційної частини, головному штурману з’єднання (керівнику штурманської служби ОУА);

підготовку для командира авіаційної частини матеріалів для аналізу роботи штурманської служби за місяць та період навчального року;

аналіз досвіду роботи штурманської служби з метою підвищення точності, надійності, безпеки навігації і бойового (спеціального) застосування; впроваджувати передовий досвід у практичну діяльність підрозділів та екіпажів;

підготовку та оновлення довідкових даних і бази даних, необхідних для планування та виконання польотів (бойового чергування, ведення бойових або спеціальних дій), а також для роботи на об’єктах АСУ;

3) організовувати:

проведення штурманських тренажів (на тренажерах і в кабінах ПС) з льотним складом та з фахівцями ПУА та ГКрП;

перевірку бортових і наручних годинників льотного складу;

перевірку наявності на борту ПС сумарних поправок до анероїдно-мембранних приладів (таблиць поправок);

застосування обчислювальної і навігаційної техніки, оновлення баз даних бортових СНС та інших систем ПС, обладнаних відповідно до ІКАО;

ведення облікової документації з основних видів робіт штурманської служби авіаційної частини, зі збору й обліку (за встановленими формами) маршрутних польотів, результатів бойового (спеціального) застосування (точнісних характеристик ПрНК (ПНО));

4) брати участь:

у відпрацюванні командиром авіаційної частини рішення про виконання польотів (бойового чергування, бойових дій, дій за призначенням) та проводити роботу щодо його реалізації в частині штурманських заходів. Розробляти варіанти виконання бойових (спеціальних) завдань і готувати пропозиції командиру авіаційної частини з питань штурманського забезпечення;

у розробленні польотних завдань екіпажам ПС з навігації і бойового (спеціального) застосування;

в організації польотів (бойового чергування, бойових дій, дій за призначенням) авіаційної частини, у розробленні плану бойової (спеціальної) підготовки, планової таблиці польотів, програм і розкладів навчальних занять та забезпечувати їх виконання з питань штурманської служби;

у проведенні занять з льотним складом, обслугами ПУА та ГКрП зі штурманської підготовки, із наведення ПС на задані повітряні та наземні (морські) цілі, з правил виконання контролю польотів за маршрутами, управління ПС під час виведення їх на аеродром посадки, зниження та заходу на посадку;

у наведенні ПС на повітряні, наземні (морські) цілі, періодично керувати польотами на авіаційному полігоні, майданчику приземлення (під час десантування військ, військової техніки та вантажів);

в організації виконання девіаційних робіт;

у проведенні заходів щодо підвищення класної кваліфікації льотного складу та ОБУ;

у підборі та розстановці штурманських кадрів;

у виконанні польотів (особисто), освоєнні нової авіаційної техніки, авіаційного озброєння і способів їх застосування;

у розробленні програми запобігання авіаційним подіям для військової частини на наступний навчальний рік;

5) здійснювати:

підготовку карти навігаційної обстановки (структури повітряного простору району польотів), робочої карти району бойових дій (дій за призначенням) авіаційної частини, карти маршрутів льотної перевірки засобів зв’язку та РТЗ на аеродромі;

контроль внесення необхідних даних та змін в документи АНІ; завчасно розробляти аеродромні схеми та стежити за відповідністю схем, що опубліковані в документах АНІ, фактичному стану аеродрому базування.

3. Старший штурман авіаційної частини має право:

давати вказівки льотному складу авіаційної частини на виліт (бойові дії або дії за призначенням) з питань навігації та бойового (спеціального) застосування ПС з урахуванням вказівок керівника штурманської служби ОУА ЦОВВ та ЗСУ, головного штурмана з’єднання;

давати вказівки фахівцям ІАС з питань підготовки ПрНК (ПНО) та АЗУ;

давати вказівки особовому складу авіаційної частини з питань штурманської підготовки, штурманського забезпечення польотів (бойового чергування, бойових або спеціальних дій) та штурманського забезпечення БзП, контролювати їх виконання.

8. Обов’язки штурмана-програміста

1. Обов’язки штурмана-програміста авіаційної частини під час організації та проведення польотів наведені у главі 13 розділу XVІІІ ПВП ДА-2015.

2. У повсякденній діяльності штурман-програміст зобов’язаний:

досконало знати стан і принцип роботи ПрНК (ПНО), а також теоретичні засади з вирішення завдань навігації та бойового (спеціального) застосування;

визначати вихідні дані (в установлені строки) для розроблення польотних завдань екіпажам ПС для програмування польоту, точно складати програми і вводити їх в ПрНК;

розробляти та реалізовувати заходи щодо скорочення строків підготовки польотних завдань і програм польоту;

вести робочу карту штурмана-програміста, накопичувати необхідні дані для програмування польотів, систематично перевіряти повноту і достовірність оперативної, неоперативної і постійної інформації, вести облік введених програм стосовно кожного ПС. Під час заміни відповідних блоків своєчасно вносити зміни до програми польоту;

вести облік, контроль та аналіз якості проведення юстирувальних робіт на кожному ПС, своєчасно доповідати старшому штурману (штурману) авіаційної частини про порушення в проведенні юстирувальних робіт, їх повноту і якість, недоліки, про закінчення строків юстирування;

навчати техніків-прошивальників роботі на апаратурі введення програм польоту в ПрНК;

проводити заняття з льотним складом щодо методики програмування польоту та виконання юстирувальних робіт;

аналізувати роботу ПрНК та екіпажів у польоті за даними контрольно-реєструвальної апаратури;

готувати вихідні установчі дані в АСУ для робочого місця старшого штурмана авіаційної частини;

вивчати і використовувати обчислювальну і навігаційну техніку в інтересах штурманської служби авіаційної частини;

оновлювати аеронавігаційну базу СНС та інших систем ПС, обладнаних відповідно до ІКАО;

особисто виконувати польоти, освоювати нову авіаційну техніку, авіаційне озброєння та способи їх застосування.

9. Обов’язки штурмана авіаційної частини з навігаційного (аеронавігаційного) забезпечення

1. Штурман з аеронавігаційного забезпечення авіаційної частини підпорядковується безпосередньо керівнику штурманської служби авіаційної частини і відповідає за:

відповідність аеронавігаційних даних, які надаються для опублікування в документах АНІ, змісту ІВП у районі аеродрому;

якість та своєчасність внесення змін до документів АНІ;

дотримання в авіаційній частині встановленого порядку ведення і використання документів АНІ.

2. Штурман авіаційної частини з навігаційного (аеронавігаційного) забезпечення зобов’язаний:

перевіряти відповідність аеронавігаційних даних ІВП у районі аеродрому (вертодрому, постійного ЗПМ), інструкції з використання повітряного простору полігона змісту аеронавігаційних даних, опублікованих у документах АНІ;

знати порядок та методику складання аеродромних схем, завчасно опрацьовувати аеродромні схеми для включення їх у документи АНІ;

готувати, поновлювати та уточнювати довідкові дані з навігаційного забезпечення, необхідні для організації та проведення польотів (ведення бойових дій);

вести облік змін до документів АНІ та своєчасно доводити їх до користувачів;

узгоджувати з Центром аеронавігаційного забезпечення авіації Збройних Сил України (далі - ЦАНЗ авіації ЗСУ) питання аеронавігаційного забезпечення аеродромів спільного базування, роботи засобів РТЗ польотів та порядку ВПП;

знати, які документи АНІ плануються до видання, і своєчасно надавати заявки до ЦАНЗ авіації ЗСУ про забезпечення ними;

доповідати керівнику штурманської служби авіаційної частини про порушення в забезпеченні польотів АНІ та подавати пропозиції щодо їх усунення;

проводити своєчасну звірку контрольних примірників документів АНІ;

проводити заняття з особовим складом авіаційної частини з вивчення документів АНІ;

вживати заходів щодо удосконалення аеронавігаційного забезпечення;

забезпечувати своєчасне внесення змін до ІВП у районі аеродрому (вертодрому, постійного ЗПМ) та до інструкції з використання повітряного простору полігона;

знати структуру повітряного простору України, аеродромну мережу та її обладнання засобами РТЗ польотів;

керувати в частині штурманських заходів роботою особового складу служби аеронавігаційної інформації (за її наявності).

10. Обов’язки старшого штурмана (штурмана) авіаційного підрозділу (ескадрильї)

1. Обов’язки старшого штурмана авіаційного підрозділу (ескадрильї), штурмана авіаційного підрозділу (ескадрильї) під час організації та проведення польотів наведені у главі 6 розділу XІX ПВП ДА-2015.

2. У повсякденній діяльності старший штурман (штурман) авіаційного підрозділу (ескадрильї), заступник командира авіаційної ескадрильї - штурман зобов’язані:

1) знати:

район польотів (бойових дій, дій за призначенням), авіаційну техніку, що перебуває на озброєнні авіаційного підрозділу (ескадрильї), її тактико-технічні характеристики та бойові можливості;

рівень штурманської підготовки екіпажів; вживати заходів щодо її вдосконалення і підвищення класної кваліфікації льотного складу авіаційного підрозділу (ескадрильї);

методику оцінювання тактичної, навігаційної, метеорологічної, орнітологічної та радіаційної обстановки на землі та в польоті;

стан забезпеченості льотного складу штурманським та навігаційним спорядженням, аеронавігаційними і топографічними картами, навчальною літературою (посібниками), довідковими даними; вживати заходів щодо своєчасного усунення виявлених недоліків;

порядок програмування та виконання обов’язків штурмана-програміста;

тактику і бойову техніку противника; постійно підвищувати свій професійний рівень і методичні навички;

2) здійснювати:

проведення занять з льотним складом з навігації і бойового (спеціального) застосування, з вивчення ПрНК (ПНО), спеціального обладнання та їх використання в польоті, з відпрацювання навичок роботи екіпажів з обладнанням ПС на тренажерах, в кабінах ПС та з виконання штурманських розрахунків;

доведення до льотного складу авіаційного підрозділу (ескадрильї) вказівок старшого штурмана (штурмана) авіаційної частини на польоти щодо навігації та бойового (спеціального) застосування ПС;

необхідні штурманські розрахунки, що деталізують порядок виконання поставленого завдання з урахуванням особливостей завдання та рівня штурманської підготовки екіпажів, для авіаційного підрозділу (ескадрильї);

контроль штурманської готовності до польоту заступників командира авіаційного підрозділу (ескадрильї), командирів авіаційних ланок (загонів) та екіпажів, що виконують найскладніші польотні завдання;

оцінювання за даними засобів ОК якості виконання польотних завдань заступників командира авіаційного підрозділу (ескадрильї) і командирів авіаційних ланок (загонів) та дотримання ними заходів штурманського забезпечення БзП;

аналіз помилок екіпажів з навігації і бойового (спеціального) застосування та розбір цих помилок, відпрацювання і реалізацію заходів щодо їх усунення;

підготовку льотного складу авіаційного підрозділу (ескадрильї) до виконання штурманських обов’язків осіб ГКрП;

3) організовувати:

перевірку (спільно з ІАС) стану ПрНК (ПНО) на ПС авіаційного підрозділу (ескадрильї), виконання девіаційних, радіодевіаційних та юстирувальних робіт; знаходити шляхи скорочення часу на їх проведення і підготовку техніки до польоту;

ведення обліку та аналізу маршрутних польотів, результатів бойового (спеціального) застосування, звітної документації щодо роботи штурманської служби;

узагальнювати досвід організації і проведення штурманської підготовки льотного складу, освоєння і застосування ПрНК (ПНО), впроваджувати передовий досвід в практичну роботу всіх екіпажів;

4) брати участь:

у доповіді командиру авіаційного підрозділу (ескадрильї) розрахунків та пропозицій щодо виконання польотів (бойових вильотів, вильотів за призначенням), порядку підготовки до них льотного складу;

у складанні планів льотної підготовки екіпажів, планових таблиць польотів авіаційного підрозділу (ескадрильї), планів і розкладів занять з командирської підготовки; добиватися відповідності рівня штурманської підготовки льотного складу завданням, що стоять перед підрозділом (ескадрильєю);

у виконанні польотів (особисто);

5) контролювати:

хід і якість штурманської підготовки екіпажів авіаційного підрозділу (ескадрильї) до польоту, повноту і правильність ІШР, ШПП, відпрацювання порядку виконання польотного завдання, комплексного застосування засобів навігації та бойового (спеціального) застосування, дотримання заходів щодо забезпечення БзП з питань штурманського забезпечення;

підготовку екіпажів і польотної документації до дій за визначеними завданнями;

правильність і повноту ведення екіпажами польотної документації і льотних книжок;

рівень льотної штурманської підготовки екіпажів та якість відпрацювання ними вправ курсу бойової (льотної) підготовки; об’єктивно оцінювати досягнутий рівень і здійснювати відповідні записи в льотних книжках;

своєчасність оновлення баз даних бортових СНС та інших систем ПС, обладнаних відповідно до ІКАО;

правильність виконання розрахунків сумарних поправок до анероїдно-мембранних приладів та складання поправочних таблиць до них;

точність показників бортових годинників і наручних годинників льотного складу.

3. Старший штурман (штурман) авіаційного підрозділу (ескадрильї), заступник командира авіаційної ескадрильї - штурман мають право давати вказівки особовому складу авіаційного підрозділу (ескадрильї) щодо їх штурманської підготовки, штурманського забезпечення польотів (бойових вильотів, вильотів за призначенням) та штурманського забезпечення БзП, контролювати їх виконання.

11. Обов’язки штурмана авіаційної ланки (загону)

1. Обов’язки штурмана авіаційної ланки (загону), на одномісних ПС - командира авіаційної ланки (загону) під час організації та проведення польотів наведені у главі 8 розділу XIX ПВП ДА-2015.

2. У повсякденній діяльності штурман авіаційної ланки (загону) зобов’язаний:

проводити льотну та штурманську підготовку екіпажів авіаційної ланки (загону), навчати застосуванню ПрНК (ПНО), систем авіаційного озброєння і спеціального обладнання, знати і удосконалювати рівень штурманської підготовки льотного складу;

знати рівень штурманської підготовки льотного складу ланки (загону), вживати заходів щодо його підвищення;

навчати екіпажі авіаційної ланки (загону) застосуванню засобів навігації та бойовому (спеціальному) застосуванню, відновленню втраченого орієнтування;

уміти оцінювати тактичну, навігаційну, метеорологічну, орнітологічну, радіаційну обстановку на землі та в польоті;

контролювати готовність екіпажів до польотів шляхом перевірки правильності розрахунку польоту, підготовки польотних карт, ІШР, ШПП, досконало знати методику виконання елементів польотного завдання з навігації і бойового (спеціального) застосування та заходи щодо штурманського забезпечення БзП;

систематично працювати над підвищенням своєї професійної і методичної підготовки, знати авіаційну техніку, авіаційне озброєння, спеціальні дисципліни, а також ймовірного противника, його тактику дій і бойову техніку, володіти ефективними способами подолання ППО та нанесення ударів (десантування військ, військової техніки та вантажів) або виконання спеціальних завдань;

грамотно використовувати СНС та інші системи ПС, обладнаних відповідно до ІКАО;

контролювати і знати стан ПрНК (ПНО) на ПС авіаційної ланки (загону), систем авіаційного озброєння, засобів ОК, вживати заходів щодо своєчасного усунення виявлених несправностей;

спільно з фахівцями ІАС виконувати девіаційні, радіодевіаційні та юстирувальні роботи на ПС авіаційної ланки (загону), забезпечувати правильність ведення бортових таблиць, графіків поправок та карт на ПС ланки (загону);

контролювати повноту і правильність заповнення звітної штурманської документації та льотних книжок;

перевіряти у льотного складу наявність і стан штурманського та навігаційного спорядження, польотних (аеронавігаційних, топографічних) карт, необхідних довідкових даних, спеціальних бланків, таблиць;

особисто виконувати польоти.

3. Штурман авіаційної ланки (загону) має право давати вказівки льотному складу авіаційної ланки (загону) з питань штурманської підготовки льотного складу і контролювати їх виконання.

12. Обов’язки штурмана екіпажу

1. Штурман екіпажу (льотчик-штурман, льотчик-оператор, льотчик одномісного ПС) відповідає за вирішення в польоті завдань з навігації та бойового (спеціального) застосування.

2. Штурман екіпажу зобов’язаний:

удосконалювати свою штурманську підготовку, у повному обсязі виконувати штурманську підготовку до польотів;

знати структуру і принцип роботи ПрНК (ПНО), досконало володіти методикою його підготовки до польоту та використання в польоті;

уміти своєчасно і точно виконувати необхідні штурманські розрахунки під час вимушених змін маршруту (режиму) польоту, визначати вихідні дані та складати програму польоту, вводити її в ПрНК і перевіряти працездатність комплексу;

знати техніку та тактику дій ймовірного противника, можливості ППО та способи її подолання;

уміти аналізувати та правильно оцінювати тактичну, метеорологічну, орнітологічну, навігаційну і радіаційну обстановки на землі та в польоті;

знати і вміти використовувати різні способи шикування і розпуску бойових (польотних) порядків, витримування заданого місця в них, маневру заходу на посадку на основному і запасних аеродромах;

знати дані та порядок роботи засобів зв’язку та РТЗ польотів у районі аеродромів посадки і по маршруту;

знати та дотримуватись правил роботи з документами аеронавігаційної і польотної інформації, уміти проводити звірку документів АНІ з контрольними примірниками;

уміти самостійно готуватися до польоту, швидко та з необхідною повнотою і точністю готувати польотні карти, проводити розрахунок польоту, у тому числі ІШР, розробляти ШПП, накреслювати вертикальний розріз місцевості по заданому маршруту, розраховувати мінімальну висоту польоту;

знати порядок виконання польотного завдання відповідно до ШПП, закріплювати знання імітацією польоту на тренажерах та в кабінах ПС;

уміти точно вести ПС по заданому маршруту польоту, своєчасно доповідати в польоті командиру екіпажу про відхилення від встановленого режиму і плану польоту, виявлені несправності ПрНК (ПНО) та надавати пропозиції щодо їх усунення;

постійно знати з необхідною точністю місце ПС, зберігати візуальне або радіолокаційне орієнтування, виводити ПС на ціль (у точку застосування зброї, на майданчик приземлення, у район розвідки тощо) у заданий час, точно уражати задану ціль (виконувати десантування військ, військової техніки та вантажів), визначати координати об’єктів (цілей), ефективно виконувати інші види бойового (спеціального) застосування;

досконало знати ПС, його спеціальне обладнання, систему авіаційного озброєння, АЗУ, принцип їх дії та характеристики, грамотно використовувати СНС та системи ПС, обладнаних відповідно до ІKАО;

постійно стежити за повітряною обстановкою, метеорологічними та орнітологічними умовами польоту, своєчасно доповідати командиру екіпажу про виявлення небезпечних для авіації явищ погоди;

контролювати в польоті фактичні витрату і залишок палива, їх відповідність ІШР;

розраховувати (уточнювати) і доповідати командиру екіпажу час прибуття на чергові пункти маршруту;

уміти відновлювати орієнтування з використанням бортових і наземних засобів навігації та РТЗ польотів, орієнтовно визначати курс польоту за Сонцем, Місяцем та зірками;

точно виводити ПС на аеродром посадки, виконувати розрахунки для побудови маневру заходження на посадку та надавати допомогу командиру екіпажу в його виконанні;

виконувати вимоги щодо штурманського забезпечення БзП, вміти проводити для цього необхідні розрахунки;

вести встановлену польотну штурманську документацію;

постійно знати точний час, систематично перевіряючи показання бортових і наручних годинників.

3. Штурман екіпажу має право вносити пропозиції старшому штурману (штурману) авіаційного підрозділу (ескадрильї) щодо вдосконалення способів навігації та бойового (спеціального) застосування, підвищення точнісних характеристик ПрНК тощо.

4. Обов’язки помічника штурмана екіпажу (другого штурмана, штурмана-оператора тощо) визначаються КЛЕ (інструкцією екіпажу) відповідного типу ПС та вимогами старшого штурмана (штурмана) авіаційної частини.

Другий штурман (штурман-оператор) у своїх діях керується ШПП і вказівками штурмана екіпажу, при цьому він повинен бути постійно готовим до виконання обов’язків штурмана екіпажу. Залежно від розміщення бортового обладнання ПС на другого штурмана (штурмана-оператора) можуть покладатися в польоті додаткові обов’язки (робота з електрообладнанням, засобами РЕБ, зв’язку тощо).

13. Обов’язки старшого штурмана (штурмана) командного пункту (пункту управління авіацією) з’єднання, авіаційної частини

1. Старший штурман (штурман) КП (ПУА) з’єднання (авіаційної частини) з питань організації і виконання штурманської підготовки керується вказівками керівника штурманської служби ОУА ЦОВВ та ЗСУ, головного штурмана з’єднання (старшого штурмана авіаційної частини) та відповідає за стан штурманської підготовки особового складу КП (ПУА) з’єднання (авіаційної частини), а також за виконання плану бойової (спеціальної) підготовки з питань штурманського забезпечення польотів.

2. Старший штурман (штурман) КП (ПУА) з’єднання (авіаційної частини) зобов’язаний:

знати вимоги нормативно-правових актів, що регламентують порядок ВПП України, УПР та ОПР, організацію та несення бойового чергування;

брати участь у складанні плану бойової (спеціальної) підготовки КП (ПУА) та контролювати його виконання в частині штурманських заходів;

організовувати та проводити заняття зі штурманської підготовки особового складу КП (ПУА), контролювати проведення таких занять на КП (ПУА) підпорядкованих авіаційних частин;

проводити штурманський тренаж і часткові тренування з особовим складом КП (ПУА);

контролювати підготовку чергових бойових обслуг КП до виконання їх функціональних обов’язків в частині штурманського забезпечення польотів;

знати тактико-технічні дані, режими роботи, місцезнаходження та порядок використання засобів зв’язку, РТЗ і АСУ, параметри діючого радіолокаційного поля та поля управління;

контролювати стан і готовність засобів зв’язку, РТЗ і АСУ КП (ПУА) авіаційних частин, пунктів наведення авіації (далі - ПНА) до забезпечення виконання завдань з управління (наведення);

знати рівень натренованості ОБУ КП (ПУА) авіаційних частин, штурманів наведення ПНА та організовувати їх підготовку в навчальних центрах;

контролювати правильність використання засобів ОК та оформлення звітної документації згідно з керівними документами;

знати фактичний стан аеродромів України та їх готовність до прийому і випуску ПС;

організовувати, здійснювати та координувати взаємодію з Украероцентром, центрами ОрПР (районними диспетчерськими центрами (далі - РДЦ)) та між ПУА з питань ВПП України;

брати участь у розробці і доведенні до органів ОПР заборон та обмежень на ВПП;

за погодженням з Украероцентром, відповідними центрами ОрПР (РДЦ) визначати порядок управління ПС у повітрі;

брати участь у розробці й проведенні фахової експертизи проектів нормативно-правових актів, службових документів з питань ВПП України, організації управління, взаємодії та несення бойового (оперативного) чергування;

контролювати стан документів АНІ на КП (ПУА) та своєчасність внесення до них змін;

контролювати службу часу на КП (ПУА);

знати плани польотів та перельотів у з’єднанні (авіаційних частинах), стан наземної, повітряної, метеорологічної та орнітологічної обстановки;

брати участь у контролі дотримання екіпажами ПС порядку ВПП;

вести облік інцидентів і недоліків з питань штурманського забезпечення виконання польотів, перельотів та ВПП.

3. Функціональні обов’язки посадових осіб штурманської служби КП (ПУА) визначаються у відповідних положеннях.

14. Обов’язки посадових осіб штурманських служб центральних органів виконавчої влади

Обов’язки посадових осіб штурманських служб ЦОВВ та підпорядкованих їм СДА розробляються на підставі цього розділу та затверджуються керівниками ЦОВВ.

Командувач
Повітряних Сил Збройних
Сил України
генерал-лейтенант




С.С. Дроздов



Додаток 1
до Правил штурманського забезпечення
польотів державної авіації України
(пункт 25 глави 2 розділу ІІІ)

БОРТОВИЙ ЖУРНАЛ
штурмана



Додаток 2
до Правил штурманського забезпечення
польотів державної авіації України
(підпункт 3 пункту 1 глави 2 розділу IV)

ОСНОВНІ МАСШТАБИ
авіаційних карт, що використовуються в державній авіації

Державні ПС

Карти

бортові

польотні (маршрутно-польотні)

району цілі

спеціальні

Літаки

1:2000000

1:500000
1:1000000

1:50000
1:100000
1:200000

1:200000
та менше

Вертольоти

1:500000
1:2000000

1:200000
1:500000

1:50000
1:100000
1:200000

1:100000
та менше

Транспортні ПС

1:2000000
1:4000000

1:1000000
1:2000000

1:50000
1:100000
1:200000

1:500000
та менше


Додаток 3
до Правил штурманського забезпечення
польотів державної авіації України
(пункт 12 глави 2 розділу IV)

УМОВНІ ПОЗНАЧКИ,
які використовуються під час підготовки авіаційних карт і роботи з ними


Додаток 4
до Правил штурманського забезпечення
польотів державної авіації України
(пункт 8 глави 9 розділу IV)

ФОРМИ БЛАНКІВ
інженерно-штурманських розрахунків польоту



вгору