Про затвердження Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж
Мінпаливенерго України; Наказ, Правила, Форма типового документа [...] від 14.02.200771
Документ z0197-07, чинний, поточна редакція — Редакція від 05.05.2015, підстава - z0407-15


     6.1.13. У разі розриву мазутопроводу або газопроводу в межах котельні або великих витікань мазуту (газу) має бути вжито всіх заходів для припинення витікання палива через пошкоджені ділянки чи нещільності аж до відключення мазутних насосів чи закриття запірної арматури на газо-регулювальному пункті, а також для запобігання пожежі або вибуху.
     6.1.14. Котел має бути негайно зупинено персоналом у разі відмови у роботі захистів або їх відсутності у таких випадках:
     а) недопустимого підвищення або зниження рівня води в барабані або виході з ладу всіх водовказівних приладів;
     б) швидкого зниження рівня води в барабані, незважаючи на посилене підживлювання котла;
     в) недопустимого підвищення тиску в пароводяному тракті;
     г) виявлення несправності запобіжного клапана або інших запобіжних пристроїв, що його заміняють;
     ґ) недопустимого зниження тиску в тракті водогрійного котла на час, більший ніж 10 с;
     д) розриву труб пароводяного тракту або виявлення тріщин в основних елементах котла (барабані, колекторах, паро- і водоперепускних, водоопускних трубах), у паропроводах, у живильних трубопроводах і пароводяній арматурі, які знаходяться під тиском і не можуть бути відключені;
     е) погасання факела у паливні;
     є) недопустимого зниження тиску газу або мазуту за регулювальним клапаном;
     ж) відключення усіх димосмоктів (для котлів з урівноваженою тягою) або дуттьових вентиляторів;
     з) вибуху у паливні, вибуху або загоряння відкладень у газоходах і золовловнику, розігріві (до почервоніння) несучих балок каркасу, обвалі обмурівки, а також інших пошкодженнях, що загрожують персоналу або устаткованню;
     и) зниження витрати води через водогрійний котел нижче від мінімально допустимої на час, що перевищує 10 с;
     і) підвищення температури води на виході з водогрійного котла вище від допустимої;
     ї) пожежі, яка загрожує персоналу, устаткованню або лініям дистанційного керування арматури, що відключає та входить до схеми захисту котла;
     к) втрати напруги на пристроях дистанційного й автоматичного керування або на усіх ЗВТ;
     л) розриву мазутопроводу або газопроводу в межах котла;
     м) підвищення тиску або збільшення розрідження в паливній камері котла з газощільними екранами вище від значень, рекомендованих заводами-виробниками.
     6.1.15. Під час виведення котлів в оперативний стан резерву терміном понад 3 доби слід вжити заходів щодо запобігання (зниження інтенсивності) корозії металу внутрішніх і зовнішніх поверхонь нагріву відповідно до інструкцій з експлуатації.
     6.1.16. Улаштування дахових котелень на природному газі може виконуватися відповідно до Рекомендацій з проектування дахових, вбудованих і прибудованих котельних установок та установлення побутових теплогенераторів, що працюють на природному газі, затверджених наказом Державного комітету України у справах містобудування та архітектури від 20 вересня 1994 року N 35.
 
     6.2. Теплофікаційні установки
     6.2.1. Експлуатація теплофікаційних установок здійснюється за інструкціями з експлуатації, розробленими з урахуванням вимог заводів-виробників і вимог цих Правил, затверджених технічним керівником суб'єкта господарювання.
     6.2.2. Режим роботи теплофікаційної установки (тиск у подавальному і зворотному трубопроводах і температура в подавальному трубопроводі) має підтримуватися відповідно до завдання диспетчера теплової мережі.
     Температура в подавальному трубопроводі водяної теплової мережі відповідно до затвердженого для цієї мережі температурного графіка слід задавати за усередненою температурою зовнішнього повітря за проміжок часу 12-24 год., який визначається диспетчером теплових мереж залежно від довжини мереж, кліматичних умов та інших факторів.
     Для розрахункової витрати мережної води відхилення параметрів від заданого режиму за головною засувкою ДТ мають бути не більшими ніж:
     температура води, що надходить у теплову мережу +- (3-4) град. С;
     тиск у подавальному трубопроводі +- 50 кПа (+- 0,5 кгс/кв. см);
     тиск у зворотному трубопроводі +- 20 кПа (+- 0,2 кгс/кв.см).
     Середньодобова температура зворотної мережної води не повинна перевищувати задану графіком більш ніж на 3-4 град. С. Зниження температури зворотної мережної води проти графіка не лімітується.
     У разі перевищення розрахункової витрати мережної води джерел теплопостачання диспетчер теплової мережі і начальник зміни джерел теплопостачання повинні вжити заходів до відновлення розрахункової витрати або відкоригувати режим.
     Відхилення тиску і температури пари в колекторах джерел теплопостачання, яка подається на теплофікаційні установки, мають бути не більшими ніж +- 5 % від заданих параметрів. Конкретні величини цих відхилень повинні бути зазначені в інструкції з експлуатації (режимній карті) теплофікаційної установки.
     6.2.3. Для кожного мережного водопідігрівача і групи водопідігрівачів на підставі проектних даних з урахуванням вимог ДНАОП 0.00-1.26 і результатів випробувань встановлюються:
     - розрахункова теплова продуктивність та відповідні їй параметри гріючої води або пари і мережної води;
     - температурний напір і максимальна температура підігріву мережної води;
     - граничнодопустимий тиск із боку мережної води та гріючої води або пари;
     - розрахункова витрата мережної води та відповідні їй втрати напору.
     Крім того, на основі даних випробувань повинні бути встановлені втрати напору у водогрійних котлах, трубопроводах і допоміжному устаткованні теплофікаційної установки за розрахункової витрати мережної води.
     Випробування теплофікаційних установок слід здійснювати після введення в експлуатацію новозмонтованих і в процесі експлуатації - періодично (один раз у 3 роки) і після капітального ремонту.
     На підставі результатів випробувань теплофікаційних установок і режиму роботи водяних теплових мереж для опалювального і літнього періодів розробляються режимні карти роботи цих установок.
     6.2.4. Регулювання температури води на виході з мережних підігрівачів, на виводах теплової мережі, а також на станціях підмішування слід здійснювати повільно зі швидкістю, яка не перевищує 30 град. С/год.
     6.2.5. Під час роботи мережних підігрівачів слід забезпечити:
     - контроль за рівнем конденсату і роботою пристроїв автоматичного регулювання рівня;
     - контроль за нагріванням мережної води і температурним напором;
     - відведення газів, які не конденсуються, з парового простору у повітровідсмоктувальний пристрій або конденсатор турбіни;
     - контроль гідравлічної щільності (за якістю конденсату гріючої пари).
     6.2.6. Трубна система теплообмінних апаратів має перевірятися і періодично за графіком (під час ремонту теплообмінних апаратів) очищатися. Очищення слід здійснювати також у випадку відхилення температурного напору та гідравлічного опору від установлених значень.
     6.2.7. Підживлювально-скидні пристрої мають підтримувати заданий тиск на всмоктувальній стороні мережних насосів у робочому режимі теплових мереж і під час зупину мережних насосів. Слід передбачити захист зворотних трубопроводів від раптового підвищення тиску.
     6.2.8. Пристрої для автоматичного включення резерву повинні перебувати в постійній готовності до дії і перевірятися періодично за графіком.
     6.2.9. Установка для підживлення теплових мереж має забезпечувати їхнє підживлення хімічно очищеною деаерованою водою в робочому режимі і аварійне підживлення необробленою водою із систем господарсько-питного (для відкритих систем теплопостачання) або виробничого водопроводу у розмірах, передбачених проектом.
     6.2.10. Підживлення теплової мережі водою, що не відповідає нормам згідно з пунктом 6.8.8, може здійснюватися тільки з дозволу чергового диспетчера теплової мережі, а кожен випадок такого підживлення має бути засвідчено в оперативному журналі із зазначенням причини порушення режиму, кількості поданої води і джерела водопостачання. Крім того, на джерелі теплопостачання має здійснюватися узагальнений облік усіх випадків такого підживлення, аналізуватися причини цього, розроблятися і впроваджуватися профілактичні заходи.
     6.2.11. Контроль якості мережної води в подавальному і зворотному трубопроводах кожного теплофікаційного виводу має здійснюватися за допомогою спеціальних пробовідбірників.
     На ДТ у з'єднаннях трубопроводів підживлювального пристрою з трубопроводами технічної, циркуляційної або водопровідної води слід передбачити контрольний вентиль (кран) між двома закритими і опломбованими засувками. За нормальної роботи теплових мереж контрольний вентиль має бути відкрито.
     6.2.12. У разі наявності баків-акумуляторів підживлювальної води їх робочий об'єм і розташування біля джерел теплопостачання і в теплових мережах має відповідати СНиП 2.04.01 "Внутренний водопровод и канализация зданий".
     6.2.13. Експлуатацію теплофікаційних трубопроводів, що належать ДТ, має бути організовано відповідно до вимог цього підрозділу з урахуванням вимог НПАОП 0.00-1.11.
     Антикорозійне покриття і теплова ізоляція теплофікаційних трубопроводів має перебувати у справному стані.
     Теплофікаційні трубопроводи не рідше одного разу на місяць мають оглядатися відповідальними за безпечну експлуатацію трубопроводів особами і щороку випробовуватися на гідравлічну міцність і щільність.
     6.2.14. Межею теплофікаційного устатковання джерел теплопостачання слід вважати огородження його території або розділювальні засувки, якщо немає іншої документально оформленої домовленості з організацією, що експлуатує теплові мережі.
     Розділювальні засувки перебувають у віданні джерела теплопостачання незалежно від місця їх розташування і обслуговуватися його персоналом.
     У разі установлення засобів вимірювальної техніки, що належать джерелу теплопостачання, на ділянці теплової мережі поза розділювальними засувками (огородженням території ДТ) вимірювальні пристрої витратомірів (вимірювальні діафрагми), первинні перетворювачі цих пристроїв, перші запірні вентилі, з'єднювальні лінії і самі прилади мають перебувати у віданні джерела теплопостачання і обслуговуватися його персоналом.
     6.2.15. Теплофікаційне устатковання слід ремонтувати відповідно до графіка, погодженого з організацією, що експлуатує теплові мережі.
     6.2.16. Кількість насосів слід приймати:
     мережевих - не менше двох, один з яких є резервним, при цьому резервний насос встановлюють незалежно від кількості робочих насосів;
     підкачувальних та змішувальних (у теплових мережах) - не менше трьох, один з яких є резервним, при цьому резервний насос встановлюють незалежно від кількості робочих насосів;
     підживлювальних: у закритих системах теплопостачання - не менше двох, один з яких є резервним, у відкритих системах - не менше трьох, один з яких також є резервним.
{ Пункт 6.2 розділу 6 доповнено новим підпунктом згідно з Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості N 183 ( z0407-15 ) від 27.03.2015 }
 
     6.3. Теплові мережі
     6.3.1. Монтаж трубопроводів теплових мереж виконується спеціалізованими монтажними організаціями із застосуванням технології монтажу, яка б забезпечувала високу експлуатаційну надійність роботи теплових мереж.
     6.3.2. Під час експлуатації теплових мереж слід забезпечити безперебійне постачання споживачів тепловою енергією у вигляді гарячої води або пари встановлених параметрів відповідно до умов договору.
     У разі вичерпання фактичної потужності ДТ і пропускної спроможності магістралей теплової мережі приєднання нових (додаткових) споживачів забороняється. Рішення щодо підвищення пропускної спроможності теплових мереж та (або) потужності ДТ вирішується органами місцевого самоврядування з урахуванням їх розвитку та обсягів коштів, передбачених бюджетом.
     Обслуговування теплових мереж здійснюється згідно з інструкціями з їх експлуатації, розробленими з урахуванням вимог цих Правил і ГКД 34.20.504 .
     6.3.3. Межа відповідальності між споживачем і організацією, що постачає теплову енергію, за стан та обслуговування теплових мереж і систем теплопостачання визначається договором.
     6.3.4. Розподіл внутрішніх теплопроводів між підрозділами (об'єктами), відповідно і межа відповідальності, затверджуються наказом чи розпорядженням по суб'єкту господарювання.
     Організація, яка займається експлуатацією теплових мереж, повинна мати паспорт технічного стану теплової мережі та паспорт теплової мережі (додатки 5, 6).
     Експлуатація теплових мереж і ділянок, не закріплених за відповідальними особами, не допускається.
     6.3.5. Організація, що експлуатує теплові мережі, здійснює контроль за дотриманням режимів споживання теплової енергії згідно з договором.
     6.3.6. На невеликих суб'єктах господарювання, де штатним розписом яких не передбачено посади інженерно-технічного працівника, у віданні якого мають перебувати теплові мережі та вводи, може бути призначено особу з інженерно-технічних працівників організації вищого рівня. Допускається забезпечувати експлуатацію теплових мереж невеликих суб'єктів господарювання шляхом укладення відповідних угод із спеціалізованими організаціями, які у встановленому порядку атестовано на виконання робіт з технічного обслуговування, ремонту, налагоджування та випробування теплових мереж. Відповідальним за справний стан і експлуатацію теплових мереж є власник (керівник).
     6.3.7. Організацією, що експлуатує теплову мережу, має бути забезпечено справність огороджувальних конструкцій, що перешкоджають доступу сторонніх осіб до устатковання і до запірно-регулювальної арматури, та здійснено контроль за підтриманням в належному стані шляхів доступу до об'єктів мережі, а також за дорожніми покриттями і плануванням поверхонь над підземними спорудами.
     Відстані від огороджувальних конструкцій тепломережі до будівель, споруд повинні відповідати вимогам СНиП 2.04.07.
     У місцях прокладання трубопроводів теплових мереж забороняється спорудження будівель, розміщення автозаправних станцій, гаражів, ринків, стоянок, складування, насадження дерев і багаторічних кущів у межах охоронних зон на віддалі менше ніж 3 м від проекції на поверхню землі краю будівельних конструкцій теплової мережі підземної канальної прокладки та повітряної прокладки або від проекції на землю краю трубопроводів теплових мереж безканальної прокладки.
     Ця віддаль у разі безканального прокладання трубопроводів умовним проходом понад 300 мм може становити 5 м і більше з урахуванням глибини залягання та характеристик ґрунту, виходячи з умов безпечного виконання земляних робіт.
     Планування поверхні ґрунту на трасі теплової мережі має передбачати недопущення потрапляння поверхневих вод на трубопроводи.
     6.3.8. Розкопування траси трубопроводів теплової мережі або виконання робіт поблизу них сторонніми організаціями допускається тільки з дозволу організації, що експлуатує теплову мережу, і під наглядом спеціально нею призначеної особи.
     6.3.9. Організація, що експлуатує теплову мережу, складає:
     - план теплової мережі (масштабний);
     - оперативну та експлуатаційну (розрахункова) схеми;
     - профілі теплотрас щодо кожної магістралі.
     Щороку перед початком опалювального періоду слід коригувати план, схеми і профілі відповідно до фактичного стану теплової мережі.
     6.3.10. Оперативна схема теплових мереж, а також налагодження автоматики і пристроїв технологічного захисту мають забезпечувати:
     - надійне теплопостачання споживачів теплоносієм заданих параметрів згідно з укладеними договорами;
     - оптимальний потокорозподіл теплоносія в теплових мережах;
     - резервування роботи ділянок теплових мереж;
     - можливість здійснення спільної роботи декількох ДТ на об'єднану теплову мережу і переходу в разі необхідності до роздільної роботи ДТ;
     - переважне використання найбільш економічних ДТ.
     6.3.11. Усім тепломагістралям, камерам (вузлам відгалуження), підкачувальним, підживлювальним і дренажним насосним, вузлам автоматичного регулювання, нерухомим опорам, компенсаторам та іншим спорудам теплової мережі присвоюються експлуатаційні номери, якими вони позначаються на планах, схемах і п'єзометричних графіках.
     На експлуатаційних (розрахункових) схемах підлягають нумерації всі приєднані до мережі абонентські системи, а на оперативних схемах, крім того, - секціонувальна і запірна арматура.
     Арматура, встановлена на подавальному трубопроводі (паропроводі), має бути позначена непарним номером, а відповідна їй арматура на зворотному трубопроводі (конденсатопроводі) - парним, наступним за ним номером.
     6.3.12. Кожен район теплових мереж повинен мати перелік газонебезпечних теплових камер і прохідних каналів.
     Газонебезпечні камери мають спеціальні позначення або розпізнавальне фарбування. Усі газонебезпечні камери і ділянки траси позначаються на оперативній схемі теплової мережі.
     Газонебезпечні камери повинні утримуватись у замкненому належним чином стані.
     Перед початком робіт у газонебезпечних теплових камерах і прохідних каналах вони перевіряються з метою визначення відсутності або наявності в них газу.
     Нагляд за газонебезпечними камерами здійснюється відповідно до НПАОП 0.00-1.20.
     6.3.13. Експлуатуюча теплову мережу організація здійснює контроль гідравлічних випробувань на міцність і щільність теплових мереж, систем теплопостачання та теплоспоживання, обладнання теплових пунктів споживача після їх монтажу або ремонту на встановлений НД тиск, який не повинен перевищувати від максимально допустимого пробного тиску для даних мереж, арматури, устатковання.
     6.3.14. Організація, що експлуатує теплову мережу здійснює постійний контроль якості мережної води в подавальному і зворотному трубопроводах магістралі відповідно до вимог пункту 6.8.9, виявляє споживачів, які погіршують якість мережної води.
     6.3.15. Трубопроводи теплових мереж до введення їх в експлуатацію після монтажу або капітального ремонту підлягають очищенню:
     - паропроводи - продувкою зі скиданням пари в атмосферу;
     - водяні мережі в закритих системах теплопостачання і конденсатопроводи - методом гідропневматичного промивання або іншим методом відповідно до проектної документації;
     - водяні мережі у відкритих системах теплопостачання - методом гідропневматичного промивання або іншим методом відповідно до проектної документації і дезинфекції з наступним промиванням питною водою.
     Промивання після дезинфекції повинно здійснюватися до досягнення показників скидної води, які відповідають санітарним нормам на питну воду.
     6.3.16. Підключення місцевих (розподільчих) теплових мереж, що не пройшли відповідне очищення і промивання згідно з пунктом 6.3.15, забороняється.
     6.3.17. Усі новозмонтовані трубопроводи теплових мереж до введення в експлуатацію підлягають гідравлічним випробуванням на міцність і щільність відповідно до вимог НПАОП 0.00-1.11.
     Нові тепломагістралі від ДТ протягом першого року експлуатації підлягають випробуванням на розрахункову температуру теплоносія.
     6.3.18. Заповнення мережних трубопроводів, їхнє промивання, дезинфекція, включення системи циркуляції, прогрів, продування паропроводів і операції з пуску водяних або парових теплових мереж, а також будь-які випробування мережі чи окремих її елементів і конструкцій виконуються під керівництвом відповідального керівника за спеціально розробленою технічною програмою, затвердженою керівником експлуатуючої теплову мережу організації і погодженою з керівництвом ДТ.
     6.3.19. Трубопроводи теплових мереж заповнюються водою з температурою не вище ніж 70 град. С в умовах відключення систем теплоспоживання.
     Експлуатація трубопроводів теплової мережі без пристроїв для спуску і відводу води з кожної секціонованої ділянки забороняється.
     6.3.20. Для запобігання корозії зовнішня поверхня трубопроводів і металевих конструкцій теплових мереж (балки, опори, естакади тощо) слід захистити стійкими антикорозійними покриттями.
     Введення в експлуатацію теплових мереж після закінчення будівництва або капітального ремонту без зовнішнього антикорозійного покриття труб і металевих конструкцій забороняється.
     6.3.21. Трубопроводи теплових мереж, арматура, компенсатори і фланцеві з'єднання покриваються тепловою ізоляцією відповідно до проекту.
     Застосування в теплових мережах гідрофільної засипної ізоляції, а також набивної ізоляції у разі прокладання трубопроводів у гільзах (футлярах) забороняється.
     6.3.22. Теплові мережі, що вводяться в експлуатацію в зоні дії високих ґрунтових вод і періодично підтоплювані, прокладаються з попередньо ізольованих трубопроводів.
     6.3.23. Прохідні канали, а також великі вузлові камери, в яких встановлено електроустатковання, повинні мати електроосвітлення (напругою не більше ніж 42 В) відповідно до правил улаштування електроустановок.
     З метою запобігання проникненню у ці приміщення вибухонебезпечних газів для освітлення слід застосовувати вибухобезпечні пристрої.
     Припливно-витяжна вентиляція прохідних каналів має перебувати у справному стані.
     6.3.24. Усі з'єднання труб теплових мереж мають бути зварними, за винятком місць установки фланцевої арматури (допускається приварювання фланцевої арматури безпосередньо до трубопроводів, але тільки за наявності відповідної технології зварювання).
     6.3.25. За умови надземного прокладання теплових мереж засувки з електроприводами слід розміщувати в приміщенні або мати кожухи, які захищають арматуру та електропривід від атмосферних опадів і унеможливлюють доступ сторонніх осіб.
     6.3.26. Приєднання до теплових мереж установок гарячого водопостачання з несправними регуляторами перепаду і температури води, а також систем теплоспоживання з несправними приладами обліку забороняється.
     6.3.27. Організація, що експлуатує теплову мережу, повинна систематично, за графіком, здійснювати контроль стану будівельних конструкцій, трубопроводів і устатковання, антикорозійного покриття і теплової ізоляції трубопроводів теплової мережі із застосуванням сучасних ЗВТ і методів діагностики. Слід вести облік, систематизацію та аналіз виявлених дефектів за видами устатковання, виявляти причини, розробляти і впроваджувати заходи до запобігання виникненню дефектів. У разі відсутності сучасних ЗВТ і методів діагностики, як виняток, можливим є застосування шурфовок.
     Контроль за станом трубопроводів і устаткованням теплової мережі має здійснюватися з урахуванням вимог ДНАОП 0.00-1.11.
     Після виконання ремонтно-відновних та інших робіт у місцях їхнього проведення всі будівельні і теплоізоляційні конструкції і антикорозійні покриття теплової мережі має бути відновлено і захищено від потрапляння вологи до трубопроводу.
     6.3.28. На водяних теплових мережах і конденсатопроводах слід організувати систематичний контроль за внутрішньою корозією трубопроводів шляхом аналізу мережної води і конденсату, а також за індикаторами внутрішньої корозії, встановлюваними у найбільш характерних точках: на виводах від ДТ, на кінцевих ділянках, у двох-трьох проміжних вузлах магістралі.
     Теплова мережа, що не працює, має заповнюватися тільки хімічно очищеною, деаерованою водою. { Абзац другий підпункту 6.3.28 пункту 6.3 розділу 6 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості N 183 ( z0407-15 ) від 27.03.2015 }
     6.3.29. З паропроводів насиченої пари конденсат слід безперервно відводити через конденсатовідвідники.
     Робота конденсатовідвідників на загальний конденсатопровід без установлення зворотних клапанів забороняється.
     6.3.30. Секціонувальні засувки і запірна арматура в нормальному режимі мають перебувати в повністю відкритому або повністю закритому положенні; регулювати ними витрату теплоносія забороняється.
     6.3.31. Прокладання, застосовані матеріали і конструктивні елементи теплопроводів мають відповідати вимогам державних будівельних норм, СНиП 2.04.07, СНиП 3.05.03 та НАПБ А. 01.001.
     Для теплових мереж слід застосовувати переважно сталеві труби і арматуру.
     Для трубопроводів теплових мереж і теплових пунктів з температурою води 115 град. С та нижче, з тиском до 1,6 МПа (16 кгс/кв.см) включно допускається застосовувати неметалеві труби, якщо їхня якість задовольняє санітарні вимоги і відповідає параметрам теплоносія.
     6.3.32. Прокладки для фланцевих з'єднань має бути виготовлено з параніту чи інших теплостійких матеріалів. Застосування у фланцевих з'єднаннях картонних чи гумових прокладок, а також застосування бавовняних чи прядив'яних (конопляних, лляних) набивок, у тому числі для сальників, забороняється.
     Для сальників застосовується азбестова прографічена набивка або набивка з термостійкої гуми. Рухома частина стакана сальникового компенсатора, а також штоки засувок слід систематично змащувати графітовим мастилом.
     Змащення слід здійснювати у міру необхідності, але не рідше одного разу на місяць.
     6.3.33. Вентилі та засувки теплопроводів повинні мати:
     - написи з номерами відповідно до оперативної схеми теплових мереж та інструкцій з експлуатації;
     - покажчики напряму руху теплоносія та обертання маховика на закриття і відкриття;
     - дистанційне механічне чи електричне керування у випадку недоступності або незручності розміщення вентилів і засувок для безпосереднього обслуговування, а також коли їхнє обслуговування пов'язане із небезпекою для персоналу;
     - засувки умовним проходом 300 мм і більше, крім ручного приводу, слід оснащувати ще й механізованим (електричним чи гідравлічним) приводом;
     - для засувок і затворів на водяних теплових мережах умовним проходом 300 мм і більше, а на парових мережах - 200 мм і більше слід передбачати обвідні лінії з запірною арматурою відповідно до СНиП 2.04.07.
     Усю запірну арматуру, встановлену на теплових мережах, слід постійно підтримувати у стані, що забезпечує її вільне відкриття і повне закриття, відсутність парувань і витікань через фланцеві з'єднання та сальникові ущільнення.
     Використання запірної арматури для регулювання параметрів теплоносія не дозволяється.
     6.3.34. На всіх трубопроводах теплових мереж, за виняткам теплових пунктів та мереж гарячого водопостачання, не допускається застосовувати арматуру:
     - із сірого чавуну (в районах з розрахунковою температурою зовнішнього повітря для проектування опалення понад мінус 10 град. С);
     - з латуні та бронзи за температури теплоносія понад 250 град. С.
     На виходах теплових мереж від ДТ встановлюється виключно стальна арматура.
     6.3.35. Установлення запірної арматури передбачається:
     - на всіх трубопроводах теплових мереж від ДТ незалежно від параметрів теплоносія;
     - на трубопроводах водяних теплових мереж з умовним проходом 100 мм і більше на відстані не більше ніж 1000 м - секціонувальні засувки з улаштуванням перемички між подавальним і зворотнім трубопроводами (за наявності відгалужень на цій відстані);
     - у водяних і парових теплових мережах у вузлах відгалужень трубопроводів з умовним проходом понад 100 мм, а також у вузлах відгалужень трубопроводів до окремих будівель незалежно від умовного проходу трубопроводу;
     - на конденсатопроводах на вводі до баку збирання конденсату.
     Зовнішня поверхня арматури має бути чистою, а різьба штока змащеною.
     6.3.36. Теплопроводи повинні мати розпізнавальне забарвлення (додаток 4) і маркувальні таблички відповідно до чинних національних стандартів.
     У разі прокладання теплопроводів у непрохідних каналах або в умовах безканального прокладання розпізнавальне забарвлення на трубопроводах наносять у межах камер та оглядових ділянок.
     Якщо поверхню ізоляції трубопроводу вкривають обшивкою з корозійностійкого металу, то забарвлення по всій довжині обшивки можна не виконувати, обмежившись лише нанесенням через певні проміжки розпізнавальних та маркувальних позначень і написів.
     6.3.37. На відгалуженнях трубопроводів, у місцях установлення вентилів, засувок, клапанів, ЗВТ, у місцях проходу трубопроводів крізь стіни, на вводах і виводах із виробничих споруд слід розміщати маркувальні таблички та написи.
     6.3.38. Маркувальні написи на трубопроводах теплових мереж застосовуються для додаткового позначення середовища в трубах і параметрів теплоносія (тиск і температура). Написи на трубопроводах слід виконувати шрифтом, який добре читається, вони не повинні містити зайвих даних, маловживаних термінів, незрозумілих скорочень.
     Умовні позначення транспортованого середовища наведено в додатку 4.
     6.3.39. Напрям потоку середовища на трубопроводах теплових мереж вказується гострим кінцем стрілок на маркувальних табличках або стрілками, що зображуються безпосередньо на трубопроводах. Форма і розмір стрілок мають відповідати формі і розміру маркувальних табличок.
     Для маркувальних написів і стрілок застосовують білий або чорний колір, що найбільш контрастує із основним забарвленням трубопроводів.
     6.3.40. На трубопроводи і арматуру теплових мереж, на які поширюється дія ДНАОП 0.00-1.11, обов'язково слід наносити номери магістралей та умовні позначення, передбачені ними. Крім цього, на цих трубопроводах повинні бути таблички розміром 400 x 300 мм із такими даними:
     - реєстраційний номер;
     - дозволений тиск;
     - температура середовища;
     - дата (місяць і рік) наступного зовнішнього огляду.
     На кожному трубопроводі має бути не менш як три таблички: на обох кінцях і посередині трубопроводу.
     Якщо один і той же трубопровід розміщується в кількох приміщеннях, табличка на трубопроводі має бути на кожному із них.
     6.3.41. У теплових мережах необхідно забезпечити надійну компенсацію теплових подовжень теплопроводів із розмежуванням ділянок, які підлягають компенсації, нерухомими опорами.
     Для компенсації теплових подовжень застосовуються:
     - гнучкі компенсатори з труб (П-подібні) з попереднім розтягуванням під час монтажу;
     - кути поворотів від 90 град. до 130 град. (самокомпенсація);
     - сильфонні, лінзові, сальникові та манжетні компенсатори.
     6.3.42. Сальникові стальні компенсатори допускається застосовувати для трубопроводів умовним проходом 100 мм і більше в умовах підземного та надземного прокладання на низьких опорах за параметрів теплоносія не більше ніж 2,5 МПа (25 кгс/кв.см) та 300 град. С. Сальникові компенсатори слід оснащувати реперами, які позначають граничні позиції стакана компенсатора в холодному і гарячому стані.
     Розтягування П-подібного компенсатора слід виконувати на величину, що вказана у проекті, після закінчення монтажу трубопроводу, контролю якості зварних стиків (за винятком замикаючих стиків) та закріплення конструкцій нерухомих опор з урахуванням поправки на температуру зовнішнього повітря під час зварювання замикаючих стиків.
     Розтягування компенсаторів відповідно до СНиП 3.05.03 необхідно виконувати одночасно з двох боків на стиках, розташованих на відстані не менше ніж 20 і не більше ніж 40 діаметрів трубопроводу відносно осі симетрії компенсатора, за допомогою пристроїв для розтягування, якщо інші вимоги не обумовлені проектом.
     Після проведення розтягування компенсаторів складається акт.
     6.3.43. На паропроводах умовним проходом понад 150 мм і температурою пари 300 град. С та вище обов'язково слід встановлювати покажчики для контролю за розширенням паропроводів і спостереженням за правильністю роботи опор.
     6.3.44. Теплові мережі слід обладнувати:
     а) автоматичними регуляторами, протиударним устаткуванням і блокуванням, що забезпечують:
     заданий тиск води в подавальному або зворотному трубопроводах водяних теплових мереж із підтриманням у подавальному трубопроводі постійного тиску - "після себе" і в зворотному - "до себе" (регулятор підпору);
     розсікання водяної мережі на гідравлічно незалежні зони при підвищенні тиску води більше допустимого;
     вмикання підживлювального устаткування у вузлах перетину для підтримання статичного тиску води на заданому рівні у вимкненій зоні;
     б) пристроями для відбору проб із необхідною запірною арматурою для вимірювання:
     температур води в подавальних (вибірково) і зворотних трубопроводах перед арматурою для секціонування і, як правило, у зворотному трубопроводі відгалужень з d >= 300 мм перед запірною y
арматурою за потоком води; 
тисків води в подавальних і зворотних трубопроводах до і
після запірної арматури для секціонування і регулювальних
пристроїв і, як правило, у подавальних і зворотних трубопроводах
відгалужень з d >= 300 мм перед запірною арматурою;
y
     витрати води в подавальних і зворотних трубопроводах відгалужень з d >= 400 мм; y
     тисків пари в трубопроводах відгалужень перед запірною арматурою;
     в) захистом обладнання теплових мереж і систем теплоспоживання від недопустимих змін тиску при зупинці мережних або підкачувальних насосів, закриванні (відкриванні) автоматичних регуляторів, запірної арматури.
{ Підпункт 6.3.44 пункту 6.3 розділу 6 в редакції Наказу Міністерства палива та енергетики N 2 ( z0088-10 ) від 12.01.2010 }
     6.3.45. Усі елементи трубопроводів із температурою зовнішньої поверхні стінки вище 43 град. С, розміщені в доступних для обслуговуючого персоналу місцях, покриваються ізоляцією, температура зовнішньої поверхні якої не повинна перевищувати 43 град. С.
     Товщина теплової ізоляції визначається на основі техніко-економічних розрахунків.
     У разі техніко-економічного обґрунтування допускається прокладання без теплової ізоляції:
     - зворотних трубопроводів опалювальних теплових мереж умовним проходом до 200 мм, розміщених у структурних підрозділах промислових суб'єктів господарювання, тепловий потік яких використовується для опалення;
     - конденсатних трубопроводів, які прокладаються разом із паровими в непрохідних каналах.
     На об'єктах, що вводяться вперше, зварні та фланцеві з'єднання трубопроводів не слід попередньо ізолювати на 150 мм по обидва боки з'єднань до проведення гідравлічних випробувань.
     Забороняється застосування ізоляційних матеріалів, що є схильними до гниття, таких, що містять сірчані сполуки або можуть виділяти кислоти і луги; використовувати матеріали, які містять азбест, для зовнішньої ізоляції без покриття її відповідно до вимог санітарних норм при роботі з азбестом.
     Крім того, забороняється застосування теплоізоляції з вогненебезпечних матеріалів для захисту теплових мереж, які розміщуються у приміщеннях категорій А, Б, В, у технічних і підвальних поверхах з виходами через загальні сходові клітки, а також експлуатація теплових мереж з пошкодженою чи просоченою нафтопродуктами ізоляцією.
     Теплові мережі, прокладені поза приміщеннями (незалежно від виду прокладання), слід надійно захищати від дії вологи та зовнішньої корозії.
     6.3.46. Проектування теплових мереж суб'єктів господарювання, розташованих у зоні можливого впливу блукаючих струмів, має передбачати заходи з їх електрохімічного захисту.
     6.3.47. Для обслуговування елементів устатковання теплових мереж на висоті 2,5 м і вище споруджуються стаціонарні майданчики завширшки не менш як 0,6 м із поручнями та сходами.
     Для обслуговування елементів устатковання, розташованих на висоті до 2,5 м, допускається використовувати пересувні майданчики.
     6.3.48. Елементи устатковання, арматура і прилади теплового контролю, дистанційного керування підземних теплопроводів, які потребують періодичного огляду, слід розміщувати вздовж траси теплової мережі в спеціальних камерах або підвалах, доступних для обслуговуючого персоналу. Приводи арматури, встановленої на трубопроводах, прокладених над землею, повинні бути захищені від атмосферних опадів і доступу сторонніх осіб.
     6.3.49. Габаритні розміри камер, тунелів, каналів, кількість люків камер, відстань між камерами тунелів має відповідати вимогам чинних ДБН.
     Люки камер не повинні пропускати поверхневі води. Отвори в люках камер для взяття проб аналізу на загазованість мають закриватися інвентарними кришками. Входи і виходи у прохідні та напівпрохідні канали (тунелі) мають закриватися спеціальними пристроями, конструкція яких повинна відповідати проекту.
     Камери для обслуговування трубопроводів, прокладених під землею, має бути обладнано сходами або скобами.
{ Підпункт 6.3.49 пункту 6.3 розділу 6 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості N 183 ( z0407-15 ) від 27.03.2015 }
     6.3.50. У нижніх точках трубопроводів водяних і конденсатних теплових мереж слід передбачити штуцери із запірною арматурою для спуску води (спускні пристрої).
     Діаметри спускних штуцерів визначаються тривалістю спорожнення трубопроводів умовним проходом до 300 мм - не довше ніж 2 години; умовним проходом 500 мм і більше - не довше ніж 4 години.
     У теплових мережах на відстані не більше ніж через 1000 м встановлюються засувки для секціонування (про них йдеться і в пункті 6.3.35). На транзитних магістралях віддаль між цими засувками може бути збільшено за умови забезпечення спуску води з трубопроводу секції за вищезазначений час.
     6.3.51. Експлуатація парових теплових мереж без дренажних пристроїв трубопроводів не допускається.
     У нижніх точках і перед вертикальними ділянками слід передбачити постійно діючі дренажі паропроводів. У цих же місцях, а також на прямих ділянках паропроводів через кожні 400-500 м за попутного ухилу і через кожні 200-300 м за зустрічного ухилу слід передбачати спусковий дренаж паропроводу (менші інтервали передбачають для пари з підвищеною вологістю).
     6.3.52. У вищих точках трубопроводів теплових мереж слід передбачати повітровипускні крани (повітряники).
     Ухил горизонтальних ділянок теплопроводів має бути не меншим ніж 0,002.
     У всіх нижніх точках паропроводів, де в процесі експлуатації стан пари наближається до насиченого, належить передбачати автоматичні конденсатовідвідники.
     6.3.53. Спуск води з трубопроводів водяних теплових мереж слід спрямовувати в дренажні колодязі з подальшим відводом води з них самопливом чи насосами (безпосередньо з трубопроводів) у системи каналізації. Температура води, яка скидається в систему каналізації, не повинна перевищувати 40 град. С, для чого необхідно передбачати спеціальні заходи.
     У разі відведення води в господарсько-фекальну каналізацію на самопливному трубопроводі має бути передбачено гідрозатвор, а за можливості зворотного потоку - додатковий зворотний клапан.
     За відсутності самопливного стоку води має бути забезпечено періодичне її відкачування. Піднімання рівня води в каналах до низу ізоляції теплопроводів не допускається.
     Ухил труб попутного дренажу має становити не менш ніж 0,003.
     У місцях прокладання теплопроводів земля повинна бути спланована по всій трасі теплової мережі. Віддаль від рівня землі до низу ізоляції теплопроводів повітряного прокладання не повинна бути меншою ніж 0,5 м.
     Щорічно після закінчення опалювального періоду необхідно прочищати трубопроводи попутного дренажу. Для цього застосовуються азбоцементні труби з муфтами, керамічні каналізаційні розтрубні, поліетиленові труби, а також готові трубофільтри. Діаметр дренажних труб не повинен бути меншим ніж 150 мм.
     Оглядові колодязі системи попутних дренажів підлягають огляду і очищенню від наносів не рідше одного разу на квартал. Вода, що накопичується в камерах теплової мережі, має безперервно або періодично виводитися за допомогою стаціонарних чи пересувних засобів відкачування води.
     6.3.54. Підземне прокладання теплової мережі разом з іншими інженерними мережами допускається:
     у каналах - з водопроводом, трубопроводами стисненого повітря тиском до 1,6 МПа, мазутопроводами, контрольними кабелями, призначеними для обслуговування теплових мереж;
     у тунелях - з водопроводами діаметром до 500 мм, кабелями зв'язку, силовими кабелями напругою до 10 кВ, трубопроводами стисненого повітря тиском не більше 1,6 МПа, трубопроводами напірної каналізації.
     Прокладання трубопроводів теплових мереж у каналах і тунелях разом з іншими інженерними мережами, окрім зазначених, не допускається.
{ Підпункт 6.3.54 пункту 6.3 розділу 6 в редакції Наказу Міністерства палива та енергетики N 2 ( z0088-10 ) від 12.01.2010 }
     6.3.55. У разі прокладання теплопроводів у повітрі над вулицями та проїздами висота розміщення трубопроводів від рівня землі до зовнішньої поверхні ізоляції не має бути меншою ніж 5 м, а у випадках прокладання через залізничну колію віддаль від головки рейки до зовнішньої поверхні ізоляції має сягати не менше ніж 5,55 м; для електрифікованих залізниць - не менше ніж 6,9 м.
     У місцях проїзду транспорту під теплопроводами слід розміщувати знаки із зазначенням висоти проїжджої частини відповідно до НД. { Абзац другий підпункту 6.3.55 пункту 6.3 розділу 6 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства палива та енергетики N 2 ( z0088-10 ) від 12.01.2010 }
     6.3.56. У тих випадках, коли віддаль від нижньої точки ізоляції теплопроводів до рівня землі менша за 2 м, місця проходу обладнують спеціальними перехідними пристроями.
     6.3.57. На вводах трубопроводів теплових мереж в будівлі для забезпечення їх герметизації встановлюються пристрої (футляри), що перешкоджають проникнення води та газу у будівлю. Ущільнення виконувати негорючими матеріалами, що забезпечує нормовану межу вогневитривкості огородження.
{ Підпункт 6.3.57 пункту 6.3 розділу 6 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства палива та енергетики N 2 ( z0088-10 ) від 12.01.2010 }
     6.3.58. У місцях перетину надземних теплових мереж з повітряними високовольтними лініями електропередавання виконується заземлення всіх елементів теплових мереж, які проводять струм, розташованих на відстані 5 м з кожного боку від осі проекції краю конструкції повітряної лінії на поверхню землі. При цьому опір заземлювальних пристроїв не повинен перевищувати 10 Ом.
     6.3.59. Для перевірки міцності і щільності трубопроводів, запірної і регулювальної арматури після ремонту до початку опалювального періоду теплова мережа підлягає гідравлічним випробуванням на міцність і щільність відповідно до вимог ДНАОП 0.00-1.11.
     Мінімальна величина пробного тиску має бути 1,25 робочого тиску, але не менше ніж:
     1,6 МПа (16 кгс/кв. см) - для магістральних теплових мереж;
     1,2 МПа (12 кгс/кв. см) - для розподільчих теплових мереж.
     У цьому випадку значення робочого тиску встановлюється технічним керівником організації, що експлуатує теплові мережі.
     Максимальна величина пробного тиску встановлюється за розрахунком на міцність згідно з НД, погодженим з Держпромгірнаглядом, з урахуванням місцевих умов.
     У кожному конкретному випадку значення пробного тиску встановлює технічний керівник організації, що експлуатує теплові мережі, у межах, обумовлених вище.
     6.3.60. Для гідравлічних випробувань на міцність і щільність трубопроводи теплових мереж заповнюється водою з температурою не нижче ніж 5 град. С і не вище ніж 40 град. С. Результати випробувань оформлюються актом (додаток 7).
     На час проведення випробувань теплової мережі пробним тиском теплові пункти і системи теплоспоживання повинні бути надійно відключені.
     6.3.61. До пуску в роботу всі трубопроводи, на які поширюються дія НПАОП 0.00-1.11, мають бути паспортизовані та, залежно від категорії, зареєстровані в місцевих органах Держпромгірнагляду.
     6.3.62. Гідравлічне випробування новозмонтованих трубопроводів теплової мережі, прокладених у непрохідних каналах і в умовах безканального прокладання, має здійснюватися двічі: попереднє - до встановлення устатковання, перекриття каналів і засипання траншей і остаточне - після завершення будівельно-монтажних робіт і встановлення всього устатковання теплових мереж. Результати випробувань оформлюються актом (додаток 8).
     6.3.63. Випробування теплових мереж на розрахункову температуру теплоносія виконується під час введення їх в експлуатацію, у разі заміни компенсаторів, а також після приєднання додаткових розподільчих мереж до магістральних.
     Випробуванням підлягає вся мережа від ДТ до теплових пунктів систем теплоспоживання.
     Одночасне проведення випробувань теплових мереж на розрахункову температуру теплоносія і на міцність та щільність забороняється.
     У процесі подальшої експлуатації допускається замість випробування на розрахункову температуру проводити випробування кожні 2 роки на фактичну максимальну температуру теплоносія, що зафіксована за попередніх 2 роки. При цьому визначені величини (значення) теплових переміщень трубопроводів, у тому числі сальникових компенсаторів, необхідно порівнювати з розрахунковими значеннями та тими, що зафіксовані під час випробування теплової мережі на розрахункову температуру теплоносія.
     У теплових мережах слід періодично, за графіком, здійснювати контроль за температурним видовженням трубопроводів і порівнювати їх з розрахунковими.
     6.3.64. Випробування з визначення теплових і гідравлічних втрат у теплових мережах здійснюються з періодичністю один раз на 5 років за програмою, затвердженою технічним керівником організації, що експлуатує теплову мережу, і погодженою технічним керівником ДТ.
     Випробування на розрахункову температуру теплоносія, а також з визначення теплових і гідравлічних втрат здійснюються спеціалізованою організацією.



вгору