МЕТОДИКА
попередньої оцінки ризиків затоплення
IІ. Методологія попередньої оцінки ризиків затоплення, її перегляд та оновлення
1. Основними документами та матеріалами для попередньої оцінки ризиків затоплення є:
інформаційні матеріали про затоплення, що сталися в минулому, їхні наслідки та вжиті заходи;
дані спостережень за водним режимом (показники рівнів води на гідрологічних постах);
дані метеорологічних спостережень (показники кількості опадів на метеорологічних станціях і гідрологічних постах);
технічна документація на зони ризику і зони можливого затоплення земель;
інформація автоматизованого масиву даних про надзвичайні ситуації;
дані відомчих систем реєстрації та обробки даних про затоплення Українського гідрометеорологічного центру;
звіти про виконання науково-дослідних робіт і технічних проектів, дослідження та спостереження у сфері гідрології, візуалізації рівнів води і картографування затоплень;
документація щодо стану гідротехнічних споруд;
державні та регіональні програми, які містять завдання та заходи з протипаводкового захисту;
схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж відповідних адміністративно-територіальних одиниць, проекти землеустрою щодо організації та встановлення меж об’єктів і територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень щодо використання земель та їх режимоутворюючих об’єктів, інші види документації із землеустрою, визначені Законом України «Про землеустрій»;
плани управління річковими басейнами та плани управління ризиками затоплення;
проекти організації та розвитку лісового господарства лісокористувача(ів);
інформація щодо змін клімату в Україні;
цифрові, растрові карти, векторні шари географічної інформаційної системи, дані інформаційних банків (баз) геопросторових даних тощо.
2. Опис затоплень, які сталися в минулому, включає:
затоплень, які завдали значної шкоди об’єктам ураження і ймовірність повторення яких залишається високою;
значних затоплень, повторення яких може спричинити значні негативні наслідки;
2) характеристику об’єктів ураження внаслідок затоплення;
3) визначення типів затоплення з урахуванням національної практики управління ризиками затоплення відповідно до Порядку класифікації надзвичайних ситуацій за їх рівнями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 року № 368 (далі - Порядок класифікації), та класифікаційних ознак надзвичайних ситуацій. Відповідність типів затоплення видам надзвичайних ситуацій та їх класифікаційним ознакам наведено в додатку 1 до цієї Методики;
4) визначення типів джерел затоплення, які підлягають попередній оцінці ризиків затоплення, до яких належать:
річкове джерело затоплення (затоплення річковими водами) - затоплення території водами із частини природного або штучного водного об’єкта. Це джерело включає затоплення, спричинені водами річок, озер та штучних водотоків, а також затоплення, що виникають внаслідок заторів, зажорів;
атмосферні опади як джерело затоплення - затоплення, спричинені безпосередньо атмосферними опадами, що випадають на поверхню землі або перетікають нею. Це джерело включає стічні води, відведені із забудованої території, на якій вони утворилися внаслідок випадання атмосферних опадів, та інший поверхневий стік, що утворився внаслідок надлишку дощових вод або сніготанення;
підземні води як джерело затоплення (підтоплення) - затоплення території водами, що підіймаються з-під земної поверхні, до рівня вище поверхні землі;
морські води як джерело затоплення (затоплення морем) - затоплення території внутрішніми морськими водами. Це джерело включає затоплення морем (зокрема сильне хвилювання моря та морські згінно-нагінні явища);
штучні споруди як джерело затоплення - затоплення території водою внаслідок її переливу через штучні споруди, які затримують воду, або внаслідок аварії на них;
5) зазначення масштабів затоплення, оцінки негативних наслідків затоплення. Опис також має містити інформацію про відповідні райони річкових басейнів та причини затоплення.
Під час проведення попередньої оцінки ризиків затоплення можуть бути виключені такі типи затоплень:
незначні затоплення, ймовірність та рівень наслідків яких неможливо передбачити;
затоплення, ймовірність яких надзвичайно низька (зокрема прорив гідротехнічних споруд, віднесених до класу наслідків (відповідальності) СС3 відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).
Ризик затоплення вважається потенційно значним у районах, де затоплення, що сталося в минулому, мало негативний вплив на об’єкти ураження.
Ризик затоплення в малонаселених або незаселених районах чи районах низького економічного або екологічного значення вважається незначним.
3. Оцінка потенційно значних ризиків затоплення включає:
1) визначення ймовірності виникнення потенційно значних ризиків затоплення в географічних районах з урахуванням такого:
розташування об’єктів ураження в межах прогнозованого поширення затоплення із середньою ймовірністю (затоплення, яке може статися не частіше ніж один раз на 100 років);
відповідність розміру зони затоплення, та/або кількості постраждалих осіб, та/або спричиненої шкоди виду надзвичайної ситуації не менше ніж місцевого рівня відповідно до Порядку класифікації;
наявність помірного ризику затоплення, що визначається згідно з пунктом 7 додатка 2 до цієї Методики;
2) визначення масштабів затоплення відповідно до критеріїв, установлених пунктом 3 Порядку класифікації.
Масштаб затоплення прив’язується до певного рівня надзвичайної ситуації за умови відповідності щонайменше одному з критеріїв, наведених у пунктах 4-6 та 9 Порядку класифікації;
3) визначення відповідності типів затоплення видам надзвичайних ситуацій та їх класифікаційним ознакам;
Під час оцінки ризиків затоплення враховуються такі довгострокові чинники:
соціальні та економічні процеси.
4. Попередня оцінка ризиків затоплення здійснюється з урахуванням:
1) планів управління річковими басейнами;
2) типу водного об’єкта або окремих його ділянок (зокрема для річок за показником ухилу дна (гірські або рівнинні));
3) встановлених значень витрат води різної забезпеченості (1%, 5%, 10%, 20%, 50%).
Якщо території, які мають потенційно значний ризик затоплення, знаходяться у межах районів міжнародних річкових басейнів, забезпечується обмін належною інформацією з компетентними органами відповідних країн.
Зміст попередньої оцінки ризиків затоплення наведено в додатку 2 до цієї Методики.
5. Рекомендації для картографування (тип геометрії або колір) територій, які мають потенційно значні ризики затоплення, для потреб попередньої оцінки ризиків затоплення.
Дані про території, які мають потенційно значні ризики затоплення (далі - ТПЗРЗ), зазначаються на картах районів річкових басейнів у таких геометричних конфігураціях:
полігональні ТПЗРЗ - для територій площею 100 кв. км і більше;
лінійні ТПЗРЗ - для річок завдовжки 50 км і більше;
точкові ТПЗРЗ - для територій площею менше 100 кв. км та для річок завдовжки менше 50 км.
Національні ТПЗРЗ позначаються червоним кольором і літерою «N».
Затверджені транскордонні ТПЗРЗ позначаються яскраво-жовтим кольором і літерою «Y».
Незатверджені транскордонні ТПЗРЗ (щодо яких триває обговорення) позначаються пурпуровим кольором і літерою «U».
6. Результати попередньої оцінки ризиків затоплення періодично переглядаються кожні шість років після проведення першої оцінки та за необхідності оновлюються з урахуванням ймовірного впливу зміни клімату на виникнення затоплення та інших довгострокових процесів (якщо такі мають місце).
|
Директор Департаменту
|
|