Критерії визначення уразливих та менш уразливих зон
Мінприроди України; Наказ, Критерії, Нормативи від 14.01.20196
Документ z0126-19, чинний, поточна редакція — Прийняття від 14.01.2019
( Остання подія — Набрання чинності, відбулась 26.02.2019. Подивитися в історії? )


ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства екології
та природних ресурсів України
14 січня 2019 року № 6


Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
05 лютого 2019 р.
за № 126/33097

КРИТЕРІЇ
визначення уразливих та менш уразливих зон

I. Загальні положення

Ці Критерії застосовуються для встановлення необхідності додаткового очищення стічних вод перед їх скиданням у водні об’єкти та вжиття інших заходів із запобігання евтрофікації та забрудненню водних об’єктів.

Термін «уразливі зони» означає масиви поверхневих вод та внутрішні морські води, на які впливають скиди стічних вод та в яких спостерігається евтрофікація або які найближчим часом можуть стати евтрофними, якщо не буде вжито запобіжних заходів.

Інші терміни у цих Критеріях вживаються у значеннях, наведених у Водному кодексі України, Законах України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону біоресурсів», «Про державний кордон України».

II. Масиви поверхневих вод

1. Масив поверхневих вод визнається рішенням органу місцевого самоврядування уразливою зоною, якщо він належить до однієї з таких категорій:

1) природні прісноводні озера, інші прісноводні масиви поверхневих вод, естуарії та прибережні води, в яких спостерігається евтрофікація або які найближчим часом можуть стати евтрофними, якщо не буде вжито запобіжних заходів. Під час визначення забруднюючої речовини, вміст якої в очищених стічних водах необхідно скоротити за рахунок додаткового очищення, враховується таке:

в озерах та струмках, що впадають в озера, водосховища або закриті затоки, де спостерігається недостатній водообмін, необхідно скоротити вміст сполук фосфору, якщо тільки не буде доведено, що їх вилучення не вплине на рівень евтрофікації. За наявності скидів стічних вод міст та селищ, а також об’єднаних територіальних громад додатково розглядається необхідність вилучення сполук нітрогену;

в естуаріях, затоках та інших прибережних водах, де спостерігається недостатній водообмін або в які скидається велика кількість органічних речовин, зі скидів великих населених пунктів необхідно вилучати сполуки фосфору та/або нітрогену, якщо тільки не буде доведено, що їх вилучення не вплине на рівень евтрофікації.

2) поверхневі прісні водні об’єкти, призначені для забору питної води, концентрація нітратів в яких перевищуватиме норму, встановлену Державними санітарними нормами та правилами «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною» (ДСанПіН 2.2.4-171-10), затвердженими наказом Міністерства охорони здоров’я України від 12 травня 2010 року № 400, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 01 липня 2010 року за № 452/17747, якщо не буде вжито запобіжних заходів;

3) зони, в яких необхідно здійснювати додаткове очищення з огляду на інші вимоги законодавства.

2. Стічні води, які надходять до систем централізованого водовідведення або на очисні споруди населених пунктів, популяційний еквівалент яких становить 10 тисяч і більше, перед їх скиданням в уразливі зони підлягають повному біологічному очищенню та додатковому очищенню від сполук фосфору та сполук нітрогену:

1) до зазначених очисних споруд та очисних споруд, розташованих у пов’язаних з уразливими зонами частинах водозбору, застосовуються нормативи гранично допустимого вмісту забруднюючих речовин, встановлені Правилами охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 1999 року № 465;

2) для зон, зазначених у підпункті 1 пункту 1 цього розділу, додатково встановлюються нормативи гранично допустимого вмісту фосфору або нітрогену в скидах стічних вод з очисних споруд згідно з додатком до цих Критеріїв;

3) наведені вище нормативи можуть не застосовуватися в уразливих зонах до окремих систем централізованого водовідведення або очисних споруд, якщо доведено, що мінімальний відсоток зменшення загального навантаження речовинами, що потрапляють до всіх систем водовідведення або очисних споруд відповідної зони, складає як мінімум 75 % щодо загальної частки фосфору та принаймні 75 % щодо загальної частки нітрогену.

3. Визначені уразливі зони підлягають перегляду кожні чотири роки та картуванню разом з іншими зонами (територіями), які підлягають охороні згідно з відповідними планами управління річковими басейнами відповідно до Порядку розроблення плану управління річковим басейном, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 травня 2017 року № 336.

4. Якщо зону визнано уразливою внаслідок перегляду відповідно до пункту 3 цього розділу, протягом семи років з дня прийняття органом місцевого самоврядування рішення про повторне визнання зони уразливою забезпечується приведення її у відповідність до вимог пункту 2 цього розділу.

III. Морські води

1. Масив прибережних вод або окрема частина внутрішніх морських вод визнається рішенням органу місцевого самоврядування менш уразливою зоною, якщо зворотні води не мають негативного впливу на навколишнє природне середовище через притаманні цьому масиву або частині внутрішніх морських вод морфологічні, гідрологічні або гідравлічні умови:

1) під час визначення менш уразливих зон враховується ризик перенесення зворотних вод до суміжних масивів або частин внутрішніх морських вод, де вони можуть мати значний негативний вплив на навколишнє природне середовище, а також наявність уразливих зон, визнаних іноземними державами;

2) під час визначення менш уразливих зон також враховуються відкриті затоки, естуарії та інші прибережні води з належним водообміном, в яких не виявлено евтрофікації чи зменшення кількості кисню або потрапляння зворотних вод в які малоймовірно призведе до евтрофікації чи зменшення кількості кисню.

2. Визначені менш уразливі зони підлягають перегляду кожні чотири роки та (у частині прибережних вод) картуванню разом з іншими зонами (територіями), які підлягають охороні згідно з відповідними планами управління річковими басейнами відповідно до Порядку розроблення плану управління річковим басейном, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 травня 2017 року № 336.

3. Якщо в результаті перегляду відповідно до пункту 2 цього розділу зону не визнано менш уразливою, протягом семи років з дня прийняття органом місцевого самоврядування такого рішення в межах цієї зони забезпечується повне біологічне очищення стічних вод або (за необхідності) приведення її у відповідність до вимог пункту 2 розділу ІІ цих Критеріїв.

Заступник начальника
Управління охорони земельних
та водних ресурсів -
начальник відділу збереження
та раціонального використання
водних ресурсів






О. Бонь


Додаток
до Критеріїв визначення уразливих
та менш уразливих зон
(підпункт 2 пункту 2 розділу ІІ)

НОРМАТИВИ
гранично допустимого вмісту фосфору або нітрогену в скидах стічних вод з очисних споруд

Параметри

Концентрація-1

Мінімальний відсоток зменшення-2

Стандартний
метод вимірювання

Загальний фосфор

2 мг/л
(п.е. 10000-100000)
1 мг/л
(п.е. понад 100000)

80

Молекулярна абсорбційна спектрофотометрія

Загальний нітроген-3

15 мг/л
(п.е. 10000-100000)
10 мг/л
(п.е. понад 100000)

70-80

Молекулярна абсорбційна спектрофотометрія

__________
Примітки:


п.е. - популяційний еквівалент населеного пункту;
-1 - ці величини концентрації є середньорічними. Вимоги до нітрогену можна перевірити, використовуючи щоденні середні величини, якщо доведено, що забезпечується однаковий рівень захисту від впливу випадкових факторів. У цьому разі щоденна середня величина загального нітрогену не має перевищувати 20 мг/л для всіх зразків, коли температура потоку в біологічному реакторі перевищує або дорівнює 12 °C. Умови щодо температури можуть бути замінені обмеженням часу дії, щоб врахувати регіональні кліматичні умови;
-2 - зменшення відносно навантаження матеріалами потоку стічних вод, що надходить на очисні споруди;
-3 - загальний нітроген або загальний нітроген за К’єльдалем - інтегрований параметр, що відображає сумарний вміст органічних і неорганічних форм сполук азоту у воді та визначається після реакції відновлення (нітритів та нітратів) і мінералізації органічних сполук азоту у кислому середовищі до аміаку.



вгору