ПОЛОЖЕННЯ
про психологічну реабілітацію військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, які брали участь в антитерористичній операції, здійснювали заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях чи виконували службові (бойові) завдання в екстремальних умовах
IV. Направлення військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту на психологічну реабілітацію до суб’єктів надання послуг
1. Командир військової частини (підрозділу):
за 30 діб до виведення військової частини (підрозділу) з району виконання завдань за призначенням подає письмове звернення до замовника послуг, за місцем постійної дислокації військових частин (підрозділів) про потребу в наданні послуг із психологічної реабілітації військовослужбовцям;
у зверненні зазначає орієнтовні періоди проходження психологічної реабілітації, кількість військовослужбовців, які плануються до проходження психологічної реабілітації;
на підставі рекомендацій робочої групи після проведення заходів декомпресії рекомендує направлення військовослужбовців для проходження психологічної реабілітації;
складає графіки відправлення військовослужбовців, які потребують проходження психологічної реабілітації, до визначених суб’єктів надання послуг (з відшкодуванням вартості проїзду до суб’єктів надання послуг та у зворотному напрямку у встановленому законодавством порядку);
контролює подальший психологічний супровід військовослужбовців, які пройшли психологічну реабілітацію, у військовій частині (підрозділі).
Тривалість проходження курсу психологічної реабілітації у стаціонарних умовах не перевищує 18 днів (із щоденним обсягом послуг не менше 2 облікованих одиниць (крім вихідних і святкових днів)).
2. Командир (начальник) органу військового управління, з’єднання, військової частини (підрозділу), військового навчального закладу, установи та організації в семиденний строк після повернення військовослужбовців, які брали безпосередню участь в АТО/ООС у складі зведеного підрозділу, організовує проведення заходів декомпресії та після завершення декомпресії надає рекомендації командиру (начальнику) цих військовослужбовців про їх направлення на психологічну реабілітацію до суб’єктів надання послуг (з відшкодуванням вартості проїзду та у зворотному напрямку у встановленому законодавством порядку).
3. З метою запобігання додатковій психотравматизації військовослужбовців, які після нещодавнього виконання службових обов’язків демонструють гостру реакцію на стрес або ознаки БПТ, командування військової частини (підрозділу):
забезпечує щодо них безумовне дотримання військової етики й субординації іншими військовослужбовцями;
обмежує їх контакти з важкохворими чи пораненими;
забезпечує максимальне обмеження приймання ними лікарських психотропних препаратів (за винятком серйозних порушень сну);
за можливості забезпечує їх перевезення до закладів охорони здоров’я (за потреби) немедичним військовим транспортом.
4. Перелік та зміст заходів психологічної корекції під час психологічної реабілітації в стаціонарних установах визначаються з урахуванням віку, психологічних особливостей особистості військовослужбовців (індивідуальних ресурсних можливостей), особистих психологічних труднощів, соціального оточення, мотивації та активності військовослужбовців.
Під час проведення психокорекційних заходів передбачається як індивідуальна, так і групова форми роботи.
5. Основним рекомендованим методом для здійснення психологічної корекції є психологічний дебрифінг (організоване обговорення екстремальної ситуації, спільно пережитої військовослужбовцями) у складі підрозділу (відділення).
6. Індивідуальне психологічне консультування військовослужбовців проводиться щодо проблем, які виникають унаслідок:
розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів;
гострих психологічних криз тощо.
7. Ефективність психологічної реабілітації особового складу військової частини, підрозділу (окремого військовослужбовця) визначається шляхом оцінки їх здатності виконувати службові обов’язки.
Водночас щодо особового складу військової частини, підрозділу (окремого військовослужбовця) проводять:
визначення оцінки стану психофізіологічної спроможності й готовності виконувати службові обов’язки;
надання рекомендацій щодо підтримання стану психофізіологічної спроможності й готовності виконувати службові обов’язки на досягнутому рівні;
визначення програми заходів (надання рекомендацій) щодо запобігання можливому розвитку психічних розладів.
Про результати проведення заходів реабілітації військовослужбовців командири військових частин (підрозділів) доповідають вищому командуванню.
Організація та контроль за виконанням заходів психологічної реабілітації військовослужбовців здійснюються відповідним підрозділом Міністерства оборони України з питань психологічної реабілітації військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту.