Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
Вищий господарський суд; Постанова, Справа від 13.07.200537/235
Документ vd235600-05, поточна редакція — Прийняття від 13.07.2005

                                                          
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.07.2005 Справа N 37/235
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 19.09.2005
відмовлено в допуску до провадження
за винятковими обставинами)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
[...] розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ТОВ "Троіца" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 17.01.2005 у справі N 37/235 господарського суду Дніпропетровської області за позовом ТОВ "Троіца" до Лівобережної МДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, за участю представників сторін від: [...] В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
28.10.2004 р. позов задоволено; визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська
N 0001581501/0 від 09.08.2004 р.; стягнуто з відповідача на
користь позивача 85 грн. витрат по сплаті державного мита та
118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу. Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд
виходив з того, що показники та додатки декларації з податку на
прибуток не мають статусу обов'язкових реквізитів; перевірка
показників при прийомі податковою службою податкової декларації
заборонена Законом ( 2181-14 ); спірна декларація містить усі
обов'язкові реквізити, підписана відповідними посадовими особами
позивача та скріплена печаткою; факт несвоєчасного подання
податкової декларації не підтверджується обставинами справи, тому
застосування спірних фінансових санкцій є неправомірним.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 17.01.2005 р. рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 28.10.2004 р. скасовано; прийнято
нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову з посиланням на
те, що застосування штрафних санкцій до позивача є обґрунтованим,
оскільки подання першої декларації не може вважатися таким, що
здійснено належним чином.
У касаційній скарзі ТОВ "Троіца" просить скасувати постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду, як таку, що
прийнята з порушенням та неправильним застосуванням норм
матеріального права, а рішення господарського суду першої
інстанції - залишити без змін.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та
правильність їх юридичної оцінки в рішенні господарського суду
першої інстанції та постанові апеляційного господарського суду,
колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до
висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Судами було встановлено, що на підставі акту від
02.08.2004 р. N ША-00016566 щодо несвоєчасного надання декларації
з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2004 р. відповідач
прийняв та направив на адресу позивача податкове
повідомлення-рішення від 09.08.2004 р. N 0001581501/0, яким
позивачу визначено податкове зобов'язання по сплаті штрафних
(фінансових) санкцій в сумі 170 грн.
Як встановлено місцевим господарським судом, позивачу штрафні
санкції нараховані у зв'язку з тим, що ТОВ "Троіца" подана
відповідачу податкова декларація з податку на прибуток за І
квартал 2004 року за формою, яка не містить змін, що внесені
наказом ДПА України від 10.12.2003 N 593 ( z1227-03 ) "Про
затвердження Змін до форми декларації з податку на прибуток
підприємства та Порядку її складання, затверджених наказом ДПА
України від 29.03.2003 N 143". Зокрема, спірна декларація не
містить рядка 19.4 К7 з показником щодо доходів фізичних осіб,
нарахованих як проценти та Розрахунку податку на доходи фізичних
осіб, отриманих як проценти в додатку К7 до декларації. Листом від
23.04.2004 р. N 7928/10/285 Відповідач повідомив позивача про
неможливість реєстрації вказаної декларації у зв'язку з наведеними
недоліками. У зв'язку з несвоєчасною передачею вказаного листа
поштою, що підтверджується довідкою поштового відділення, позивач
подав виправлену податкову декларацію за I квартал 2004 року
24.05.2004 р., тоді як граничним терміном подачі такої декларації
є 11.05.2004 р.
У відповідності до пп. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетам та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (далі -
Закон - 2181) позивачу нараховані штрафні санкції за неподання
податкової декларації у строки, визначені законодавством, у
розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону - 2181 ( 2181-14 )
прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу.
Податкова декларація приймається без попередньої перевірки
зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус
визначається відповідним нормативно-правовим актом.
Податкова звітність, отримана контролюючим органом від
платника податків як податкова декларація, що заповнена ним
всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її
заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як
податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових
реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не
скріплено печаткою платника податків.
При цьому господарським судом першої інстанції встановлено,
що спірна податкова декларація, що подана за строком, підписана
відповідними посадовими особами та скріплена печаткою.
Щодо наявності в спірній декларації обов'язкових реквізитів,
за якими податкова декларація набуває юридичної сили, суд
зазначає, що їх перелік та опис Законом ( 2181-14 ) не визначені.
Таким нормативно-правовим актом є вищезазначений наказ ДПА України
від 29.03.2003 N 143 ( z0271-03 ), яким затверджено форму
податкової декларації з податку на прибуток та порядок її
заповнення.
Так, п.3.1 вказаного Порядку ( z0271-03 ) передбачено, що
декларація складається із заголовної та двох основних частин і
одинадцяти додатків, з яких сім (К1-К7) подаються щокварталу, у
тому числі за рік, а чотири (Р1-Р4) подаються виключно за рік.
Додаток К1 складається з двох частин - К1/1 та К1/2. Частина К1/2
заповнюється платниками податку, які нараховують амортизаційні
відрахування на суму витрат, пов'язаних із видобутком корисних
копалин. У разі, якщо окремі рядки декларації не заповнюються
через відсутність відповідних операцій, платники податку не
подають податковому органу передбачені відповідним рядком
декларації додатки.
У заголовній частині декларації відображаються повна назва
підприємства (відповідно до установчих документів),
зареєстрованого в установленому порядку, ідентифікаційний код, код
виду економічної діяльності, місцезнаходження та номер телефону
платника (факс, електронна адреса - за бажанням). В основній
частині та в додатках показники відображаються на підставі норм,
установлених Законом України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) та Законом України "Про податок з
доходів фізичних осіб" ( 889-15 ). Порядок заповнення додатків К2,
К4, К5, К6, К7, Р1, Р2, Р3, Р4 визначаються формами цих додатків.
Виходячи з системного аналізу наведених норм, колегія
погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що
норми Порядку заповнення декларації ( z0271-03 ) не відносять до
обов'язкових реквізитів декларації її показники, що відображаються
в таблиці декларації у вигляді рядків та додатків до декларації.
Таким чином, беручи до уваги вищевикладене та вимоги
нормативно-правових актів в їх сукупності, висновок місцевого
господарського суду щодо безпідставності застосування до позивача
штрафних санкцій є правомірним.
Беручи до уваги викладене та вимоги чинного законодавства в
їх сукупності, колегія вважає, що господарським судом першої
інстанції цілком правильно застосовані норми матеріального права
до встановлених у справі обставин справи. Таким чином, висновок
місцевого суду про безпідставність застосування до позивача
штрафних санкцій є правомірним.
Апеляційний суд наведене залишив поза увагою та відмовляючи в
задоволенні позову виходив із того, що про невизнання податковим
органом податкової декларації з податку на прибуток підприємства
за 1 квартал 2004 р. свідчить лист Лівобережної МДПІ
м. Дніпропетровська від 23.04.2004 р. N 7928/10/285. Вказаним
листом позивач попереджений про необхідність переоформити подану
декларацію та подати до ДПІ до 10.05.2004 р.
При цьому судом апеляційної інстанції не враховано, що
зазначений лист, згідно довідки 94-го відділення зв'язку
м. Дніпропетровська, надійшов до організації лише 17.05.2004 р., а
тому позивач був позбавлений можливості подати декларацію у строк
до 10.05.2004 р., встановлений податковою інспекцією. Дана
обставина знайшла відображення в рішенні місцевого господарського
суду.
Неврахування всіх обставин справи при її апеляційному
перегляді призвело до неправильного висновку щодо прав і
обов'язків сторін у справі.
З огляду на викладене постанова суду апеляційної інстанції
підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення місцевого
господарського суду.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 6 ст. 111-9, ч. 1
ст. 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ), - П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ТОВ "Троіца" задовольнити.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 17.01.2005 року у справі N 37/235 скасувати, а рішення
господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2004 року
у цій справі - залишити без змін.
Доручити господарському суду Дніпропетровської області
вирішити питання щодо повернення державного мита, що сплачено при
зверненні скаржника з касаційною скаргою.



вгору