Про стягнення коштів
Вищий господарський суд; Постанова, Справа від 26.01.200512/127
Документ vc127600-05, поточна редакція — Прийняття від 26.01.2005

                                                          
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.01.2005 Справа N 12/127
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 13.04.2006
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого - судді Дерепи В.І. суддів: Грека Б.М. - (доповідача у справі), Стратієнко Л.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Трест "Запоріжбуд" на постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 10.11.05 у справі N 12/127 господарського суду Полтавської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трест
"Запоріжбуд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича
комерційна фірма "ВЛІВ" про стягнення 186508,08 грн. за участю представників від: позивача - Проценко Д.В. (дов. без номера й дати) відповідача - Ковальчука О.М. (дов. від 25.01.06) В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Трест "Запоріжбуд"
звернулося до господарського суду Полтавської області з позовною
заявою (з врахуванням уточнення позовних вимог) про стягнення з
Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича
комерційна фірма "ВЛІВ" про стягнення штрафу в розмірі 20%
вартості поставленого неякісного товару (7 мікрофільтрів), що
становить 163194,57 грн., та зобов'язання відповідача за свій
рахунок усунути недоліки товару.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича
комерційна фірма "ВЛІВ" в порядку ст. 60 ГПК України ( 1798-12 )
звернулося до господарського суду Полтавської області з зустрічним
позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю
"Трест "Запоріжбуд" 174500 грн. 82 коп. за договором N 3/03-59Д
від 14.03.03, в тому числі: 130993 грн. 54 коп. основного
боргу, 24138 грн. 70 коп. пені, 4371 грн. 24 коп. річних,
14997 грн. 34 коп. інфляційних витрат.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 16.08.05
(суддя Гетя Н.Г.), залишеним без змін постановою Київського
міжобласного апеляційного господарського суду від 10.11.05
(колегія суддів у складі: головуючого-судді Зеленіної Н.І.,
суддів: Сергейчука О.А., Швеця В.О.), в задоволенні первісного
позову відмовлено; зустрічний позов задоволено: з Товариства з
обмеженою відповідальністю "Трест "Запоріжбуд" на користь
Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича
комерційна фірма "ВЛІВ" стягнуто 130993 грн. 54 коп. основного
боргу, 24138,70 грн. пені за прострочення грошового зобов'язання,
4371,24 грн. - 3% річних, 14997,34 грн. інфляційних витрат,
1745,01 грн. сплаченого державного мита за подання зустрічного
позову та 118 грн. витрат на інформаційне забезпечення судового
процесу.
Щодо відмови в первісному позові, то судові акти мотивовані
тим, що правовідносини сторін не є такими, що склалися при
виконанні державного замовлення, тому неможливим є застосування до
них статті 679 Цивільного кодексу України ( 435-15 ); також,
первісним позивачем не доведено наявності вини відповідача у
виникненні недоліків при роботі мікрофільтрів, а відтак, відсутні
підстави для відповідальності відповідача. Щодо задоволення
зустрічного позову, то суди вказують на те, що Товариство з
обмеженою відповідальністю "Трест "Запоріжбуд" (відповідач по
зустрічному позову), фактично отримавши мікрофільтри в повному
обсязі, розрахувалося за них лише частково, внаслідок чого виникла
заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача.
Не погоджуючись з судовими актами, первісний позивач
звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського
міжобласного апеляційного господарського суду від 10.11.05 та
рішення господарського суду Полтавської області від 16.08.05,
первісний позов задовольнити, а в зустрічному - відмовити.
В обґрунтування скарги заявник посилається на те, що судами були
невірно застосовані приписи статті 269 Господарського кодексу
України ( 436-15 ) та статті 680 Цивільного кодексу України
( 435-15 ).
Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України вважає, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами було встановлено, що 14.03.03 між Товариством з
обмеженою відповідальністю "Трест "Запоріжбуд" (далі - позивач) та
Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича
комерційна фірма "ВЛІВ" укладено договір N 3/03-59Д, згідно умов
якого, відповідач зобов'язався самостійно виготовити і передати
позивачу вісім мікрофільтрів барабанного типу ФОВБ 3 x 2,8, а
позивач зобов'язався прийняти та оплатити мікрофільтри на умовах
договору. Передача мікрофільтрів здійснюється на підставі акта,
який підписується сторонами за договором.
На виконання умов договору позивач прийняв вісім
мікрофільтрів, виготовлених на виконання умов вказаного договору,
на загальну суму 349702,77 грн. що підтверджується
приймально-здавальними актами та видатковими накладними. Отриманий
товар був оплачений позивачем частково, внаслідок чого у нього
виникла заборгованість перед відповідачем в розмірі 130993,54 грн.
Відповідачем здійснено сервісне обслуговування восьмого
мікрофільтру, після чого позивача повідомлено про готовність
ТОВ "НВКФ "ВЛІВ" передати вказаний мікрофільтр для використання.
Однак позивач відмовляється його отримати, чим порушує умови
договору N 3/03-59Д.
В порушення вимог паспорту, виготовлені за договором
мікрофільтри експлуатувались в умовах, не передбачених "Паспортом
та інструкцією по експлуатації ФОВБ", що призвело до виникнення
технічних неполадок, на які вказує позивач, що зафіксовано в акті
від 10.08.04, підписаним представниками позивача та відповідача та
затвердженого керівниками.
Судами не був взятий до уваги наданий позивачем висновок
Запорізького університету ТПП N 0-88 від 24.01.05, в якому вказано
на недоліки мікрофільтрів, оскільки даний висновок зроблено вже
після тривалої експлуатації мікрофільтрів, а вказаною експертизою
підтверджено тільки наявність дефектів на момент проведення даної
експертизи, а не наявність саме виробничих дефектів. До того ж,
суд встановив, що недоліки виникли під час неправильного позивачем
під час монтажу та експлуатації мікрофільтрів.
Посилання скаржника на невірне встановлення судом
вищевказаних обставини не приймаються до уваги господарським судом
касаційної інстанції, оскільки за своєю суттю вони є спонуканням
Вищого господарського суду України до переоцінки обставин справи,
що не відноситься до його компетенції.
З наведених обставин, з врахуванням статей 525,526, 256, 258,
267 Цивільного кодексу України ( 435-15 ), суди попередніх
інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність вини
відповідача у виникненні дефектів мікрофільтрів, а отже, про
безпідставність вимог первісної позовної заяви. Щодо зустрічної
позовної заяви, то судами правомірно вказано на те, що у
відповідача виникла заборгованість перед позивачем за отриманий
товар, яка підлягає стягненню. Колегія суддів Вищого
господарського суду України погоджується з даною правовою позицією
господарських судів, з огляду на наступне.
У відповідності до ч. 6 ст. 269 Господарського кодексу
України ( 436-15 ), постачальник (виробник) зобов'язаний за свій
рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного
строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли
внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або
зберігання виробу. В даному випадку судами встановлено
(а відповідно, відповідачем доведено), що дефекти виникли не з
його вини, а внаслідок порушення позивачем правил монтажу та
експлуатації виробів. А тому, на відповідача не може бути
покладено обов'язок по усуненню недоліків мікрофільтрів.
Щодо вимоги стягнення 20% штрафних санкцій, то за змістом
ч. 2 ст. 231 ГК України ( 436-15 ), у разі, якщо порушено
господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом
господарювання, що належить до державного сектора економіки, або
порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або
виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету
України чи за рахунок державного кредиту, штрафними санкціями за
порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів
(робіт, послуг) є штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості
неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг). Норми даної
статті не повинні застосовуватися до правовідносин між сторонами,
оскільки судами встановлено, що позивач не відноситься до
державного сектору економіки, а оплата замовлення не відбувалась
за державні кошти.
Зі змісту вищенаведених правових норм вбачається, що судами
правомірно відмовлено в задоволенні первісного позову.
Щодо задоволення зустрічного позову, то відповідно до ст. 655
ЦК України ( 435-15 ) за договором купівлі-продажу одна сторона
(продавець) передає, або зобов'язується передати майно (товар) у
власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або
зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну
грошову суму. Як вбачається з аналізу ст.ст. 525, 526 Цивільного
кодексу України, які кореспондуються зі змістом статті 193
Господарського кодексу України ( 436-15 ), зобов'язання повинні
виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до
вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності
таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння
зміна умов договору не допускається, за винятком випадків,
передбачених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України ( 435-15 ) боржник,
який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу
кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням
встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також
три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір
процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи наявність невиконаного грошового зобов'язання та
прострочки оплати з боку позивача, господарськими судами
правомірно задоволені зустрічні позовні вимоги щодо стягнення з
Товариства з обмеженою відповідальністю "Трест "Запоріжбуд" суми
основної заборгованості, 3% річних та інфляційних.
Доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не
можуть бути підставою для скасування постанови у справі, а тому,
постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін,
так як вона ухвалена при повному з'ясуванні судами всіх обставин
справи та при вірному правозастосуванні.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 111-5, 111-7, п. 1 ч. 1
ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"Трест "Запоріжбуд" від 29.11.05 N 25/2332 залишити без
задоволення, постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 10.11.05 у справі N 12/127 залишити без
змін.
Головуючий - суддя В.Дерепа
Судді Б.Грек
Л.Стратієнко



вгору