Про стягнення коштів
Вищий господарський суд; Постанова, Справа від 12.04.200503/320-04
Документ vb320600-05, поточна редакція — Прийняття від 12.04.2005

                                                          
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.04.2005 Справа N 03/320-04
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 09.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого - Яценко О.В. (доповідач у справі) суддів: Кривди Д.С., Кравчука Г.А. розглянувши касаційну скаргу Харківського обласного
відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 12.01.2005 р. у справі N 03/320-04 господарського суду Харківської області за позовом Харківського обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів до Приватного вищого навчального закладу "Харківський
соціально-економічний інститут", м. Харків про стягнення 13525,24 грн. в судовому засіданні взяли участь представники сторін від відповідача - Кокарєвій О.В. до р. б/н від 07.04.2005 р. В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Харківської області від
01.11.2004 р. у справі N 03/320-04 (суддя Подобайло З.Г.) позовні
вимоги Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту
інвалідів до Приватного вищого навчального закладу "Харківський
соціально-економічний інститут", м. Харків про стягнення
13525,24 грн. задоволені частково. Стягнуто з приватного вищого
навчального закладу "Харківський соціально-економічний інститут",
м. Харків на користь Харківського обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів 6542,15 грн. за нестворені робочі
місця для працевлаштування інвалідів у 2003 р. В іншій частині
позову відмовлено. Стягнуто з приватного вищого навчального
закладу "Харківський соціально-економічний інститут", м. Харків з
в дохід державного бюджету державне мито у сумі 65,42 грн.
Стягнуто з приватного вищого навчального закладу "Харківський
соціально-економічний інститут", м. Харків на користь ДП "Судовий
інформаційний центр" 118,00 грн. судових витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погодившись з рішенням господарського суду Харківської
області від 01.11.2004 р. у справі N 03/320-04 приватний вищий
навчальний заклад "Харківський соціально-економічний інститут",
м. Харків подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення
господарського суду Харківської області від 01.11.2004 р. по даній
справі.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
12.01.2005 р. (судді: Могилєвкін Ю.О.; Пушай В.І.; Плужник О.В.) у
справі N 03/320-04 апеляційну скаргу задоволено частково. Рішення
господарського суду Харківської області від 01.11.2004 р. по
справі N 03/320-04 змінено. В частині стягнення 6542,15 грн.
державного мита та 118 грн. судових витрат рішення скасовано і в
позові відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін, а
апеляційну скаргу без задоволення.
Не погоджуючись з даною постановою Харківське обласне
відділення Фонду соціального захисту інвалідів подало до Вищого
господарського суду України касаційну скаргу, в якій просило
скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 12.01.2005 р. по даній справі, як прийняту з порушенням норм
матеріального права.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді Яценко О.В.,
розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної
скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, дослідивши правильність застосування судами
попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права
дійшла висновку, про наявність правових підстав для задоволення
касаційної скарги, виходячи з наступного.
Рішення господарського суду Харківської області від
01.11.2004 р. мотивоване тим, що відповідач на порушення вимог
Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в
Україні" ( 875-12 ) в повному обсязі не забезпечив встановленого
нормативу робочих місць щодо працевлаштування інвалідів та не
перерахував встановлені законом штрафні санкції за нестворені
робочі місця та інше.
Постанова апеляційного господарського суду мотивована тим, що
відповідач відповідно до вимог діючого закону повинен був створити
чотири робочих місця, а не 5 як вказано у звіті, оскільки
середньооблікова чисельність штатних працівників відповідача у
звітному періоді становить 121 особу, але господарський суд
апеляційної інстанції, як і відповідач у його звіті невірно
обрахували чисельність інвалідів, які повинні працювати на робочих
місцях, що відповідно до 4-х відсотковому нормативу складає 4,84,
а тому повинна бути заокруглена до чотирьох, а не до п'ять
чоловік.
Проте, такий висновок суду апеляційної інстанції не
відповідає матеріалам справи та положенням закону.
У випадку, коли показник кількості робочих місць для
інвалідів, при його розрахунку, виявляється числом не цілим, слід
застосовувати правило математичного округлення результатів (лист
державного комітету України з питань регуляторної політики та
підприємництва від 12.11.2003 р. N 6538 ( v6538563-03 ) "Щодо
заповнення звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів).
Таке правило застосовується в практиці роботи підрозділів
Держкомстату України (приклади працівників приведені в Інструкції
із статистики чисельності працівників, зайнятих у народному
господарстві, затвердженої наказом Мінстату України від
07.07.1995 р. N 171 ( z0287-95 ); також при аналогічній інформації
податковим інспекціям та іншим Фондам. Таким чином норматив,
встановлений відповідно до ст. 19 Закону ( 875-12 ) від 121 осіб
становить 5 осіб.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до звіту по
формі 10-ПІ ( v0049202-02 ) про зайнятість та працевлаштування
інвалідів за 2003 рік, у відповідача в звітному періоді
середньооблікова чисельність штатних працівників становила
121 осіб, чисельність інвалідів, які повинні працювати на робочих
місцях, створених відповідно 4-х відсотковому нормативу вказано
5 осіб. Відповідачем фактично було створено 4 таких робочих місця,
шляхом працевлаштування інвалідів, що підтверджується списком
інвалідів у звіті та наданими до матеріалів справи довідками МСЕК,
наказом та витягом з трудової книжки працівника Кучера Л.М. (який
не був занесений до звіту).
Згідно із звітом, фонд оплати праці штатних працівників за
2003 рік склав 791,6 тис. грн., середньорічна заробітна плата
штатного працівника становила 6542,15 грн.
Відповідно до статті 19 Закону України "Про основи соціальної
захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (в редакції яка набула
чинності 01.08.2001 р. ( 2606-14 ), для підприємств (об'єднань),
установ і організацій незалежно від форми власності і
господарювання встановлюється норматив робочих місць для
забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох
відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від
15 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не
передбачено законом.
Керівники підприємств (об'єднань), установ і організацій
незалежно від форми власності і господарювання у разі
незабезпечення зазначених нормативів несуть відповідальність у
встановленому законом порядку.
Відповідно до статті 18 цього Закону ( 875-12 ),
працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом
виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами
місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.
Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві,
де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних
у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій
медико-соціальної експертизи.
Підприємства (об'єднання), установи і організації (незалежно
від форм власності і господарювання), які використовують працю
інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з
урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати
інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним
законодавством.
Як встановлено судом першої інстанції, що відповідач подавав
статистичну звітність по Формі N 3-ПН ( z0464-98 ) "Звіт про
наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в
працівниках" до Дзержинського центру зайнятості, в яких протягом
2003 року вказував, що він не має вакантних посад. Тобто
відповідач надав до служби зайнятості, компетентного органу
держави по питанням працевлаштування, звіти які свідчать про
неможливість працевлаштування будь якої особи. Це унеможливлює
направлення до відповідача інвалідів для працевлаштування.
Висновок суду першої інстанції, що факт відсутності вакансій
для працевлаштування (тобто вільних робочих місць) унеможливлює
виконання компетентними органами вимог ст. 18 Закону України "Про
основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ), є
вірним.
Відповідно до статті 20 Закону ( 875-12 ), підприємства
(об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності
і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж
установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19
цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду
України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких
визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на
відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації
за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Порушення термінів сплати штрафних санкцій тягне за собою
нарахування пені із суми недоїмки за кожний день прострочення,
включаючи день сплати, в розмірі, передбаченому законом.
Сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи і
організації провадять відповідно до закону за рахунок прибутку,
який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і
зборів (обов'язкових платежів).
Судом першої інстанції було зазначено, що сума штрафних
санкцій за 1 нестворене відповідачем робоче місце для інваліда
складає 6542,15 грн., і вона на цей час не була сплачена.
Як встановлено матеріалами справи, що відповідач у 2003 році
мав прибуток у розмірі 266,9 тис. грн., що підтверджується
декларацією з податку на прибуток відповідача за 2003 рік.
Суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку, що
оскільки відповідач не створив умов для можливості
працевлаштування інвалідів, не виконав норматив створення робочих
місць для інвалідів у 2003 р., що відповідач мав у 2003 році
прибуток, з якого, відповідно до ст. 20 Закону України "Про основи
соціальної захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ), і тому
повинні сплачуватись штрафні санкції. Таким чином позовні вимоги
щодо стягнення суми штрафних санкцій за 1 нестворене робоче місце
для інвалідів у 2003 році у розмірі 6542,15 грн. є правомірними,
обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що ст. 20 Закону
України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"
( 875-12 ), встановлює, що пеня стягується в розмірі встановленому
законом, а відповідний закон, якій встановлював би розмір -
відсутній. Тому позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі
440,94 грн. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
За таких обставин, судова колегія суддів Вищого
господарського суду України дійшла до висновку, що постанову
Харківського апеляційного господарського суду від 12.01.2005 р. у
справі N 03/320-04 необхідно скасувати, а рішення господарського
суду від 01.11.2004 р. у справі N 03/320-04 залишити без змін.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9 - 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд
України П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Харківського обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів на постанову Харківського
апеляційного господарського суду від 12.01.2005 р. у справі
N 03/320-04 задовольнити.
2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 12.01.2005 р. у справі N 03/320-04 скасувати. Рішення
господарського суду від 01.11.2004 р. у справі N 03/320-04
залишити без змін.



вгору