![]()
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 05.05.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Щотки С.О. (головуючий), Подоляк О.А., Семчука В. В.Рішенням господарського суду Херсонської області від
22.06.2004 року у справі N 4/203 (суддя Ємленінова З.І.) позовні
вимоги ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" до ВАТ "Херсонгаз"
про стягнення 7387289,09 грн. боргу з урахуванням суми
інфляційних, пені та процентів річних, за переданий природний газ
по договору N 10/1-285 від 25.01.2001 року, задоволено частково:
стягнуто з відповідача на користь позивача 779211,03 грн. боргу,
витрати по сплаті державного мита та витрати на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; відстрочено
виконання рішення строком на 1 рік; припинене провадження у справі
в частині стягнення 5063490,39 грн. основного боргу в задоволенні
решти позовних вимог відмовлено.Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
02.09.2004 року (судді: Кричмаржевський В.А., Мірошниченко М.В.,
Радченко О.П.) рішення господарського суду Херсонської області від
22.06.2004 року змінено: стягнуто з відповідача на користь
позивача 529466,09 грн. процентів річних, 194718,78 грн. збитків
від інфляції, 593485,56 грн. пені. Одночасно з цим, рішення
господарського суду першої інстанції в частині надання відстрочки
його виконання скасоване. В решті рішення залишене без змін.Не погоджуючись з постановою господарського суду апеляційної
інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою, в якій просить постанову
Запорізького апеляційного господарського суду від 02.09.2004 року
скасувати, рішення господарського суду Херсонської області від
22.06.2004 року залишити без змін. В обґрунтування своїх вимог
скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції
неправильно застосовані норми матеріального та процесуального
права, що призвело до прийняття незаконного судового акту.Колегія суддів, вислухавши пояснення представників сторін,
обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку
обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши
правильність застосування місцевим господарським судом норм
матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга
підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України "Про
судове рішення" від 29.12.76 N 11 ( v0011700-76 ) із змінами,
внесеними постановами Пленуму від 24.04.81 N 4, від 25.12.92 N 13
( v0013700-92 ), рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі
вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши
обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального
права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх
відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини,
або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України.Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені
судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і
відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна
частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші
нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено
права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені
обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду
стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,
дослідженими в судовому засіданні.Разом з тим, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані
рішення та постанова вказаним вимогам не відповідають виходячи з
наступного.Як вбачається з матеріалів справи, апеляційний господарський
суд, повторно розглянувши справу в повному обсязі та дослідивши
період дії мораторію на задоволення кредиторських вимог, дійшов
обґрунтованого висновку про неналежне виконання відповідачем
власних зобов'язань за договором N 10/1-285 від 25.01.2001 року на
постачання природного газу (далі - Договір N 10/1-285), а відтак,
про необхідність зміни рішення та стягнення з відповідача суми
відсотків річних, інфляційних витрат та пені, визначеної за
розрахунками суду. При цьому апеляційний суд правомірно дійшов
висновку про необхідність стягнення пені, оскільки остання
нарахована за період, коли мораторій на задоволення вимог
кредиторів був скасований ухвалою господарського суду Херсонської
від 08.10.2002 року у справі N 5/10-Б, а відтак, не діяв.
Водночас, за змістом абзацу другого частини четвертої статті 12
Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) дія мораторію поширюється на
нараховану позивачем пеню, тоді як суми боргу з урахуванням
індексу інфляції та трьох процентів річних, як плати за
користування коштами, підлягають стягненню.Разом із тим, приймаючи постанову про стягнення з відповідача
суми відсотків річних та інфляційних витрат у заявленому позивачем
розмірі, апеляційний господарський суд не звернув увагу на те, що
розрахунок вказаних сум, заявлених до стягнення, здійснено
позивачем за період з липня 2001 по березень 2004 року включно.
При цьому, обґрунтовуючи прийняте рішення посиланням на положення
ст. 625 Цивільного кодексу України ( 435-15 ), який набрав
чинності з 01.01.2004 року, апеляційний суд не проаналізував зміст
положень ч. 2 ст. 9 ЦК України, ст. 7, ч. 2 ст. 175 Господарського
кодексу України ( 436-15 ) (набрав чинності з 01.01.2004 року)
відповідно до яких особливості регулювання майнових відносин у
сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України,
а майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських
відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням
особливостей, передбачених Господарським кодексом України.Крім того, згідно ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського
кодексу України ( 436-15 ), учасники господарських відносин несуть
господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері
господарювання шляхом застосування до правопорушників
господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим
Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання
застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування
збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.Види, склад та розмір, а також підстави і порядок
застосування господарських санкцій визначені в ст. 224-226,
230-232, 235-237 Господарського кодексу України ( 436-15 ).Оскільки пунктами 6.1, 6.2 Договору N 10/1-285 сторони
обумовили за порушення договірних зобов'язань стягнення пені, а
також покладання відповідальності у відповідності з чинним
законодавством України, апеляційний господарський суд, приймаючи
постанову про стягнення за період із січня по березень 2004 року
відсотків річних та інфляційних витрат не вказав, яка правова
природа цих стягнень, а відтак, чи підлягають вони віднесенню до
господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України
( 436-15 ).За таких обставин рішення апеляційного господарського суду
про задоволення позову в частині вказаних стягнень є передчасним
та безпідставним.Враховуючі вимоги ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ),
відповідно до яких касаційна інстанція не має права встановлювати
або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні
або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази, оскаржувані судові рішення у справі в частині
вимог про стягнення відсотків річних та інфляційних витрат
підлягають скасуванню, а справа в цій частині направленню на новий
розгляд.При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене,
всебічно, повно, об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, надати
об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її
розгляду, правильно застосувати норми матеріального права, які
регулюють спірні відносини та вирішити спір відповідно до вимог
закону.На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9 - 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), суд П О С Т А Н О В И В:Рішення господарського суду Херсонської області від
22.06.2004 року та постанову Запорізького апеляційного
господарського суду від 02.09.2004 року в частині вимог про
стягнення відсотків річних та інфляційних витрат у справі N 4/203
скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд
господарському суду Херсонської області.
Про стягнення коштів
Про стягнення коштів
Вищий господарський суд;
Постанова, Справа
від 09.03.2005
№ 4/203
Документ vb203600-05, поточна редакція — Прийняття від 09.03.2005