Документ va846323-07, поточна редакція — Прийняття від 05.12.2007

                   МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ 
МІНІСТЕРСТВО ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
ДЕРЖАВНИЙ ДЕПАРТАМЕНТ НАГЛЯДУ
ЗА ДОДЕРЖАННЯМ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ПРАЦЮ
Р О З' Я С Н Е Н Н Я
05.12.2007 N 21-46-846
14.12.2007 N 013-1866-3

Щодо застосування положень статті 3
Закону України "Про фермерське господарство"
від 19.06.2003 р. N 973, в частині правомірності
оформлення трудових відносин шляхом
укладання трудового договору з членами
(головою) фермерського господарства

Згідно з частиною другою статті 3 Кодексу законів про працю
України ( 322-08 ) особливості праці членів кооперативів та їх
об'єднань, колективних сільськогосподарських підприємств,
фермерських господарств, працівників підприємств з іноземними
інвестиціями визначаються законодавством та їх статутами. При
цьому гарантії щодо зайнятості, охорони праці, праці жінок,
молоді, інвалідів надаються в порядку, передбаченому
законодавством про працю.
Особливості праці фермерських господарств визначає Закон
України "Про фермерське господарство" ( 973-15 ).
Так, частиною першою статті 1 цього Закону ( 973-15 )
передбачено, що фермерське господарство є формою підприємницької
діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили
бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію,
займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку
на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського
господарства, відповідно до закону.
Фермерське господарство може бути створене одним громадянином
України або кількома громадянами України, які є родичами або
членами сім'ї, відповідно до закону (частина друга цієї статті
Закону ( 973-15 ).
Згідно зі статтею 3 зазначеного Закону ( 973-15 ) членами
фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти,
які досягли 14-річного віку, інші члени сім'ї, родичі, які
об'єдналися для спільного ведення фермерського господарства,
визнають і дотримуються положень Статуту фермерського
господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути
особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом).
Відповідно до частини першої статті 4 цього Закону ( 973-15 )
головою фермерського господарства є його засновник або інша
визначена в статуті особа. Питання щодо трудових відносин у
фермерському господарстві регулює стаття 27 зазначеного Закону.
Згідно з частинами першою, другою статті 27 цього Закону
( 973-15 ) трудові відносини у фермерському господарстві базуються
на основі праці його членів. У разі виробничої потреби фермерське
господарство має право залучати до роботи в ньому інших громадян
за трудовим договором (контрактом).
Трудові відносини членів фермерського господарства
регулюються Статутом, а осіб, залучених до роботи за трудовим
договором (контрактом), законодавством України про працю.
Крім цього, згідно з частиною третьою цієї статті Закону
( 973-15 ) з особами, залученими до роботи у фермерському
господарстві укладається трудовий договір (контракт) у письмовій
формі, в якому визначаються строк договору, умови праці і
відпочинку (тривалість робочого дня, вихідні дні, щорічна
оплачувана відпустка, форми оплати праці та її розміри, харчування
тощо).
Таким чином, враховуючи положення Закону України "Про
фермерське господарство" ( 973-15 ), трудовий договір (контракт)
укладається з особами, які залучаються до роботи в фермерському
господарстві, та які не являються членами такого фермерського
господарства.
Щодо загальнообов'язкового державного соціального страхування
членів фермерського господарства і осіб, які працюють у
фермерському господарстві слід зазначити, що відповідно до частини
першої статті 34 вищезгаданого Закону ( 973-15 ) члени
фермерського господарства і особи, які працюють у ньому за
трудовим договором (контрактом), підлягають загальнообов'язковому
державному соціальному страхуванню, встановленому законом.
Зокрема, статтею 6 Закону України "Про загальнообов'язкове
державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою
працездатності та витратами, зумовленими похованням" ( 2240-14 )
визначено коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому
державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою
працездатності та витратами, зумовленими похованням.



вгору