Документ va186700-05, поточна редакція — Прийняття від 31.05.2005

                                                          
СУДОВА ПАЛАТА У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
31.05.2005 Справа N 11/189

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України
у складі: <...>, розглянувши касаційну скаргу товариства з
обмеженою відповідальністю "Карпати-Агро" (далі - Товариство) на
ухвалу Вищого господарського суду України від 18 березня 2005 року
N 11/189, В С Т А Н О В И Л А:
У липні 2004 року Товариство звернулося в господарський суд
Закарпатської області з позовом до Мукачівської міської державної
санітарно-епідеміологічної станції про зобов'язання провести
обстеження об'єкта торгівлі по вул. Возз'єднання, 17 у м. Мукачеві
та видати дозвіл на функціонування зазначеного об'єкта торгівлі.
Ухвалою господарського суду Закарпатської області від
30 вересня 2004 року провадження у справі зупинено на підставі
частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ).
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
2004 року зазначену ухвалу залишено без змін.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 18 березня
2005 року N 11/189 Товариству повернуто касаційну скаргу на
постанову Львівського апеляційного господарського суду від
20 грудня 2004 року на підставі пункту 4 частини 1 статті 111-3
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ),
мотивувавши її тим, що до скарги не додано документів, що
підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і
розмірі.
19 травня 2005 року колегією суддів Верховного Суду України
за касаційною скаргою Товариства порушено провадження з перегляду
у касаційному порядку ухвали Вищого господарського суду України
від 18 березня 2005 року N 11/189. У касаційній скарзі ставиться
питання про скасування оскарженої ухвали з мотивів її
невідповідності рішенням Верховного Суду України з питань
застосування норм процесуального права, неправильного застосування
норм процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача,
розглянувши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши
матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного
Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з
таких підстав.
Відповідно до частини 1 статті 46 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) державне мито
сплачується чи стягується в доход Державного бюджету України в
порядку і розмірі, встановлених законодавством України (справляння
державного мита визначено статтею 2 Декрету Кабінету Міністрів
України від 21 січня 1993 року N 7-93 ( 7-93 ) "Про державне мито"
із змінами і доповненнями (далі - Декрет N 7-93), і, зокрема,
встановлено, що державне мито справляється із позовних заяв і заяв
кредиторів у справах про банкрутство, що подаються до
господарських судів, апеляційних і касаційних скарг на рішення та
постанови цих судів, а також: заяв про їх перегляд за
нововиявленими обставинами. З положеннями цієї статті
кореспондують положення пункту 2 статті 3 Декрету N 7-93, яким
встановлено розміри державного мита із зазначених заяв, що
подаються до господарських судів.
Таким чином, за правилами цих статей Декрету N 7-93 ( 7-93 )
апеляційні й касаційні скарги на ухвали господарських судів не є
об'єктами справляння державного мита.
Відповідно державне мито не повинно справлятися також із
касаційної скарги на постанову апеляційного господарського суду,
якщо її прийнято за наслідками розгляду апеляційної скарги на
ухвалу місцевого господарського суду. Це випливає з положень
підпункту "г" пункту 2 статті 3 Декрету N 7-93 ( 7-93 ), згідно з
яким ставки державного мита із касаційних скарг на рішення та
постанови господарських судів встановлено у розмірі 50 відсотків
ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви для розгляду спору
в суді першої інстанції, а із спорів майнового характеру -
50 відсотків ставки, обчисленої з оспорюваної суми.
Судові рішення, які ухвалені з процесуальних питань, не
пов'язані з вирішенням справи по суті, а тому їх оскарження в
апеляційному чи касаційному порядку не обумовлюється ані суттю
заяви, що подавалась до суду першої інстанції, ані характером
вимог (майнові чи немайнові). Тому відсутня база обчислення ставки
державного мита, як її визначено у підпункті "г" пункту 2 статті 3
Декрету N 7-93 ( 7-93 ).
Враховуючи викладене, Вищий господарський суд України
неправильно застосував пункт 4 частини 1 статті 111-3
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) та без
законних підстав повернув касаційну скаргу Товариства.
За таких обставин оскаржену ухвалу Вищого господарського суду
України слід скасувати, а справу передати на розгляд до цього
суду.
Керуючись статтями 111-17 - 111-21 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Судова палата у
господарських справах Верховного Суду України
П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу Товариства задовольнити.
Ухвалу Вищого господарського суду України від 18 березня
2005 року N 11/189 скасувати, а справу передати на розгляд до
Вищого господарського суду України.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.



вгору