(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 18.11.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Дерепи В.І. - головуючого (доповідача), Стратієнко Л.В., Чабана В.В., за участю представників сторін: позивача - Сафонова В.І., Гончарука В.Г.,
розглянувши касаційну скаргу ВАТ "Українська страхова компанія "Гарант-авто" на рішення господарського суду м. Києва від 14 січня 2004 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17 травня 2004 року у справі за позовом Акціонерного банку "Південний" в особі філії АБ "Південний" до ВАТ "Українська страхова компанія "Гарант-авто", третя особа ТзОВ "Агентство Сервіс" про стягнення 242747,73 грн. та за зустрічним позовом ВАТ "Українська страхова компанія "Гарант-авто" до ТзОВ "Агентство Сервіс", Акціонерного банку "Південний" в особі філії АБ "Південний" про визнання договору страхування недійсним, ВСТАНОВИВ :
Рішенням господарського суду м. Києва (суддя Пінчук В.І.) від 14 січня 2004 року частково задоволений позов акціонерного банку "Південний" в особі філії АБ "Південний". Стягнуто з ВАТ "Українська страхова компанія "Гарант-авто" на користь позивача 200000 грн. заборгованості по кредиту, 36164,38 грн. заборгованості по виплаті процентів по кредиту, судові витрати. В іншій частині позову відмовлено. У зустрічному позові ВАТ "Українська страхова компанія "Гарант-авто" відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17 травня 2004 року рішення суду залишене без змін.
У касаційній скарзі ВАТ "Українська страхова компанія "Гарант-авто" просить скасувати вказані судові рішення, посилаючись на те, що вони прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень норм матеріального права, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 24 квітня 2001 року між позивачем та ТзОВ "Агентство Сервіс" був укладений кредитний договір N 199, і позивачем була відкрита ТОВ "Агентство Сервіс" кредитна лінія з максимальною сумою заборгованості 200000 грн. на строк з 24 квітня 2001 року по 22 квітня 2002 року.
В забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "Агентство Сервіс", за вказаним кредитним договором, між акціонерним банком "Південний" в особі Криворізької філії, ВАТ Українською компанією "Гарант-Авто" та ТзОВ "Агентство Сервіс" 25 квітня 2001 року був укладений договір страхування N 0043120 фінансового ризику позичальника за непогашення кредиту.
Відповідно до умов укладеного договору страхування, відповідач зобов'язався при настанні страхового випадку сплатити позивачу страхове відшкодування в обсязі страхової суми, яка складає 280000 грн., в тому числі: кредит в сумі 200000 грн., проценти за користування кредитом в розмірі 80000 грн.
У встановлений договором строк, ТОВ "Агентство Сервіс", позичальник - страхувальник, свою заборгованість перед позивачем по кредитному договору не погасив.
Відповідно до пункту 3.4.1 вказаного договору страхування, відповідач зобов'язаний при настанні страхового випадку, на підставі письмової заяви страхувальника - ТОВ "Агентство Сервіс" або кредитора - позивача, скласти акт про несплачену суму кредиту та процентів за його користування.
На підставі заяв позивача, відповідачем були складені страхові акти N 35 від 17.10.2002 року, N 41 від 11.11.2002 року, N 42 від 11.12.2002 року, N 01 від 13.01.2003 року та N 02 від 10.02.2003 року.
За не виконання страховиком зобов'язань щодо сплати позивачеві - кредитору страхового відшкодування, відповідно до п. 3.4.6 договору добровільного страхування фінансового ризику позичальника, позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 6583,35 грн.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції обгрунтовано задовольнив позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 200000 грн. заборгованості по кредиту та 36164,38 грн. заборгованості по виплаті процентів.
При вирішенні спору місцевий і апеляційний суди всебічно дослідили надані сторонами докази і правильно встановили, що у позивача відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в сумі 6583,35 грн., оскільки відповідно до ст. 72 Цивільного кодексу УРСР 1540-06 скорочені строки позовної давності тривалістю в шість місяців встановлені за позовами про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про страхування" 85/96-ВР , Правила страхування розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо і підлягають реєстрації в Уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування.
Згідно ст. 16 вказаного Закону 85/96-ВР , договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання, у разі настання страхового випадку, здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній в договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування. Тобто, законом передбачений обов'язок страховика здійснювати страхову виплату не тільки безпосередньо страхувальнику, а також і іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником.
Розглядаючи справу, суди правильно встановили, що відповідачем не було надано доказів того, що договір N 0043120 добровільного страхування фінансового ризику позичальника за непогашення кредиту від 25 квітня 2001 року, а також Правила добровільного страхування фінансового ризику Позичальника за непогашення кредиту, затверджені Укрстрахнаглядом 25 березня 1997 року N 59, на які посилається відповідач у вказаному договорі страхування, суперечать вимогам ч. 2 ст. 17 Закону України "Про страхування" 85/96-ВР .
Виходячи з викладеного, суд першої інстанції, з яким погодилась апеляційна інстанція, дійшов обгрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір страхування N 0043120 від 25 квітня 2001 року відповідає вимогам діючого законодавства, зокрема Закону України "Про страхування" 85/96-ВР .
Крім того, суди правильно встановили, що з урахуванням не погашення ТОВ "Агентство Сервіс" заборгованості по кредитному договору перед позивачем, відповідно до ст. 371 ЦК УРСР 1540-06 та п. 1.3 договору N 0043120 добровільного страхування фінансового ризику позичальника за непогашення кредиту, відповідач повинен виплатити позивачеві страхове відшкодування.
Також, суди правомірно дійшли висновку про те, що позивач повинен був нараховувати відповідачу пеню, з урахуванням укладених між сторонами додаткових угод про пролонгацію кредитної лінії, після 10 березня 2003 року, а тому, позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені є безпідставними і задоволенню не підлягають.
До того ж, місцевим господарським судом правомірно відмовлено у задоволенні зустрічного позову ВАТ "Українська страхова компанія "Гарант-авто".
Касаційною інстанцією перевірені обставини справи і їх відповідність наведеним судами нормам матеріального права.
Наведені висновки місцевого та апеляційного судів відповідають матеріалам справи та діючому законодавству.
Доводи касаційної скарги про необґрунтованість оскаржуваних судових рішень помилкові і не відповідають матеріалам справи.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України 1798-12 , суд ПОСТАНОВИВ :