(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 11.05.2006 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
у листопаді 2004 року ПП В.В.В. звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ПП "Арс-Віт", ТОВ "МТ-1", ДП Державного Комітету України з державного матеріального резерву "Хлібна база 73" про розірвання договору та стягнення збитків.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що відповідно до умов договору N 166 від 08.10.2004 року, державне підприємство Державного Комітету України з державного матеріального резерву "Хлібна база 73" здійснює зберігання належного йому насіння соняшника у кількості 432 538 кг, що підтверджується відповідною складською квитанцією, виданою на виконання ст. 37 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" 37-15 .
10.11.2004 року він продав зазначене насіння соняшника приватному підприємству "Арс-Віт", яке зобов'язалось сплатити за нього 692 059,07 грн.
Проте, в порушення умов договору N 10/10, приватне підприємство "Арс-Віт" кошти за товар не сплатило, а 16.11.2004 року продало насіння соняшника ТОВ "МТ-1" за 672 596,59 грн., видавши останньому підроблену квитанцію N 92 від 10.11.2004 року серії АЗ N 018092.
Вважаючи, що своїми діями ПП "Арс-Віт" суттєво порушило умови договору та завдало йому значної шкоди, позивач просив розірвати укладений між ними договір купівлі-продажу від 10.11.2004 року, відшкодувати збитки насінням соняшника, яке було предметом купівлі-продажу за спірним договором, та визнати недійсною складську квитанцію N 95 від 16.11.2004 року серії АЗ N 018095, виданої зерновим складом ТОВ "МТ-1".
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2005 року позов у частині розірвання договору купівлі-продажу від 10.11.2004 року та відшкодування збитків обсягами насіння соняшника, яке було предметом купівлі-продажу, задоволено. Провадження у справі в частині визнання недійсною складської квитанції N 95 серії АЗ N 018095 припинено.
За наслідками перегляду рішення господарського суду першої інстанції в апеляційному порядку, постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.11.2005 року рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2005 року скасовано частково. Постановлено провадження по справі в частині визнання недійсною складської квитанції N 95 серії АЗ N 018095 на насіння соняшника припинити, а в іншій частині позову відмовити. Стягнуто з позивача 212,50 грн. мита в доход Державного бюджету України, арешт на 432 538 кг. насіння соняшника скасовано.
У касаційній скарзі позивач посилається на неправильну правову оцінку апеляційним господарським судом обставин справи і просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що постанова апеляційного господарського суду у повному обсязі, а рішення господарського суду першої інстанції - в частині припинення провадження у справі, підлягають скасуванню з направленням справи, у цій частині, на новий судовий розгляд, а у решті рішення суду першої інстанції - зміні, виходячи з наступного.
Постановляючи про відмову у задоволенні позову та припиняючи провадження у справі у частині заявлених вимог, апеляційний господарський суд виходив з того, що строк оплати товару по договору N 10/10 не визначено, а тому за відсутності вимоги щодо оплати товару з боку позивача, покупець взяті на себе зобов'язання не порушив.
Крім того, позивач не дотримався порядку зміни чи розірвання договорів передбаченого ст. 188 ГК України 436-15 , а спірна складська квитанція N 95 серії АЗ N 018095 не є актом, який може бути предметом спору відповідно до ст.12 ГПК України 1798-12 .
Проте, погодитись з наведеними апеляційним господарським судом мотивами відмови у позові та припинення провадження у справі, а також з висновками суду першої інстанції щодо задоволення майнових вимог позивача за рахунок підприємства "Арс-Віт", та припинення провадження у справі у частині заявлених вимог, не можна.
Із наявних у справі матеріалів вбачається, що на умовах договору N 166 від 08.10.2004 року, позивач передав ДП Державного Комітету України з державного матеріального резерву "Хлібна база 73" 432 538 кг насіння соняшника для зберігання на період до 01.06.2005 року.
Відносини сторін щодо складського зберігання зерна, окрім договору від 08.10.2004 року, регулюються Законом України "Про зерно та ринок зерна в Україні" 37-15 , який передбачає, що на підтвердження прийняття зерна на зберігання, зерновий склад видає товаророзпорядчі документи на підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов'язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа.
Згідно ст. 24 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" 37-15 , видача зерна володільцеві складського документа здійснюється в обмін на виписані на це зерно складські документи.
При цьому, Законом 37-15 передбачено, що після погашення складського документа в обмін на раніше виписані видаються нові складські документи (ст. 37, ст. 46).
З метою виконання умов договору N 10/10, щодо продажу наявного на зберіганні насіння соняшнику приватному підприємству "Арс-Віт", позивач переоформив складську квитанцію N 92 серії АЗ N 018092 на покупця, але не передав її останньому, у зв'язку з відсутністю оплати, що виключало перехід права власності на товар до покупця і за час терміну дії договору, на протязі року з часу його підписання, покупець це не оспорював, вимог щодо витребування майна не заявляв.
Зі свого боку, покупець також не вчиняв дій по виконанню договору і розрахунки за товар не здійснив.
Зазначене підтверджує взаємне невиконання позивачем та підприємством "Арс-Віт" взятих на себе зобов'язань по договору N 10/10 на протязі всього терміну його дії і, виходячи з цього, суд першої інстанції правильно виходив з того, що при оспорюванні права позивача на спірне майно з боку третіх осіб, яким це майно передавалось за підробленими документами позивач вправі вимагати захисту свого майнового права, зокрема, і шляхом повернення майна у його власність.
Але, висновок про задоволення цих вимог за рахунок покупця є без підставним, оскільки, спірне майно із власності позивача не вибувало і покупцем не витребовувалось, збитків позивач не зазнав, а тому враховуючи, що встановлені судом першої інстанції обставини не потребують додаткового дослідження, а судом допущена лише їх неправильна правова кваліфікація, судова колегія вважає можливим не передавати справу у цій частині на новий судовий розгляд, а рішення суду першої інстанції змінити і, у порядку захисту оспорюваного права позивача, визнати за ним право власності на 432 538 кг. насіння соняшника, яке зберігається на зерновому складі, погасивши при цьому складську квитанцію N 92 серії АЗ N 018092 видану на підприємство "Арс-Віт".
Що ж до наведених апеляційним господарським судом мотивів відмови у визнанні права на спірне майно, то вони безпідставні.
Передбачений ст. 188 ГК України 436-15 порядок зміни та розірвання господарського договору не виключає звернення безпосередньо до суду та розгляд спору судом при відсутності даних про врегулювання спору за взаємною згодою сторін, а невиконання договору покупцем на протязі терміну його дії і відсутність обставин, які б свідчили про його намір здійснити оплату товару, давало суду першої інстанції право для висновку про можливість розірвання договору N 10/10, як індивідуального регулятора відносин, що визначав зобов'язання сторін у минулому, і які припинені на майбутнє.
Не можна визнати правильним і скасування рішення господарського суду першої інстанції з мотивів наявності рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.02.2005 року у справі N 34/429, яким право власності на 432 538 кг насіння соняшника визнано за ПП ВКФ "Гідротехнології", оскільки, предметом спору у цій справі були відносини, які не стосуються предмету даного спору і не можуть впливати на право позивача, щодо переданого ним на зберігання майна.
В той же час, рішення господарського суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду у частині припинення провадження у справі за вимогами про визнання недійсною складської квитанції N 95 серії АЗ N 018095 не може залишатися без змін і підлягає скасуванню з направленням матеріалів справи, у цій частині, для розгляду до суду, оскільки, відповідно до ст. 37 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" 37-15 , складська квитанція є товаророзпорядчим документом, який посвідчує наявність зерна і зобов'язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа, тобто в силу ст. 957 ЦК України 435-15 визначає взаємні зобов'язання між поклажодавцем і зберігачем, які можуть бути предметом судового спору.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 111-9, 111-11 ГПК України 1798-12 , Вищий господарський суд України, - ПОСТАНОВИВ :
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2005 року у частині припинення провадження у справі за вимогами про визнання недійсною складської квитанції N 95 серії АЗ N 018095 скасувати і справу, у цій частині направити для розгляду до суду першої інстанції.
У решті рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2005 року змінити, виклавши резолютивну частину рішення у наступній редакції:
Договір купівлі-продажу N 10/10, укладений між приватним підприємцем В.В.В. та приватним підприємством "Арс-Віт" розірвати.
Визнати за приватним підприємцем В.В.В. (ідент. код 2757702137) право власності на 432 538 кг насіння соняшника, яке зберігається на ДП Державного Комітету України з державного матеріального резерву "Хлібна база 73" на підставі договору N 166 від 08.10.2004 року, погасивши складську квитанцію N 92 серії АЗ N 018092 на підприємство "Арс-Віт" та зобов'язавши зберігача за договором N 166 від 08.10.2004 року видати складську квитанцію підприємцю В.В.В.
Стягнути з приватного підприємства "Арс-Віт" на користь приватного підприємця В.В.В. 3 518 грн. на відшкодування судових витрат.