Про визнання недійсним договору оренди та зобов'язання звільнити приміщення
Постанова Верховного суду України; Справа від 06.09.20053/505
Документ v_505700-05, поточна редакція — Прийняття від 06.09.2005

                                                          
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
06.09.2005 Справа N 3/505

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України
у складі: <...>
за участю представників: <...>
розглянувши касаційну скаргу благодійної організації "Віват
Феміда!" (далі - Організація) на постанову Вищого господарського
суду України від 29 червня 2005 р. у справі за позовом
Регіонального відділення Фонду державного майна України по
м. Києву (далі - РВ ФДМУ) до державного комплексного торговельного
підприємства "Хрещатик" (далі - Підприємство), Організації про
визнання недійсним договору оренди та зобов'язання звільнити
приміщення, В С Т А Н О В И Л А:
У листопаді 2004 року РВ ФДМУ звернулось до суду з позовом
про визнання недійсним на майбутнє договору оренди від
23 грудня 2003 року, укладеного між Підприємством та Організацією,
щодо нежилого приміщення площею 170,8 кв. м за адресою: м. Київ,
вул. Хрещатик, 24-а, і додаткових угод від 27 січня 2004 року та
6 лютого 2004 року до договору, а також про зобов'язання
Організації звільнити займане приміщення та передати за актом
приймання-передачі балансоутримувачу (Підприємству). Позовні
вимоги обґрунтовувались тим, що встановлений у договорі розмір
орендної плати, всупереч вимогам чинного законодавства, не
погоджений з уповноваженим органом.
Підприємство позовні вимоги визнало у повному обсязі.
Організація проти позову заперечувала, посилаючись на
укладення та виконання спірного договору у повній відповідності до
вимог законодавства та відсутність будь-яких підстав для визнання
його недійсним за статтею 215 Цивільного кодексу України
( 435-15 ).
Рішенням господарського суду міста Києва від
1 лютого 2005 року, залишеним без змін постановою Київського
апеляційного господарського суду від 1 квітня 2005 року, у позові
відмовлено.
Судові рішення мотивовано тим, що розмір орендної плати за
спірним договором відповідає Методиці розрахунку і порядку
використання плати за оренду державного майна, затвердженій
постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року N 786
( 786-95-п ), а договір оренди від 23 грудня 2003 року укладений з
дотриманням вимог чинного законодавства.
Постановою Вищого господарського суду України від
29 червня 2005 року зазначені судові рішення скасовані, позов
задоволено. Постанову мотивовано тим, що погодження розміру
орендної плати з Фондом державного майна України при укладенні
спірного договору було обов'язковим і недотримання наведеного
порядку є підставою для визнання договору оренди недійсним.
4 серпня 2005 року Верховним Судом України порушено
провадження за касаційною скаргою Організації, у якій ставиться
питання про скасування постанови Вищого господарського суду
України від 29 червня 2005 року та залишення у силі постанови
Київського апеляційного господарського суду від
1 квітня 2005 року. В обґрунтування скарги зроблено посилання на
неправильне застосування норм матеріального права, різне
застосування Вищим господарським судом України одного і того ж
положення закону в аналогічних справах та невідповідність
оскаржуваної постанови рішенням Верховного Суду України з питань
застосування норм матеріального права, положенням Конституції
України ( 254к/96-ВР ).
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін,
перевіривши матеріали справи і рішення, які приймалися судами в
процесі її розгляду, Судова палата вважає, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до пункту 1 статті 111 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) Судова палата
Верховного Суду України за результатами розгляду справи має,
зокрема, право залишити постанову Вищого господарського суду
України без змін, а скаргу - без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли Судова
палата визнає, що постанова суду касаційної інстанції ухвалена з
дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
У даному випадку, Судова палата не вбачає підстав для
скасування чи зміни оскаржуваної постанови суду касаційної
інстанції, оскільки остання є законною та обґрунтованою.
Вищий господарський суд України, скасовуючи постанову суду
апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції про відмову
в задоволенні позову і задовольняючи позов, прийшов до правильного
висновку, з урахуванням фактичних обставин справи, про те, що
погодження розміру орендної плати з Фондом державного майна
України при укладенні спірного договору було обов'язковим, а
недотримання наведеного порядку є підставою для визнання договору
оренди недійсним.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 111-17 - 111-20
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Судова
палата П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу Організації залишити без задоволення.
Постанову Вищого господарського суду України від
29 червня 2005 року залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.



вгору