Про стягнення боргу
Вищий господарський суд; Постанова, Справа від 08.02.200702/4840
Документ v_484600-07, поточна редакція — Прийняття від 08.02.2007

                                                          
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.02.2007 Справа N 02/4840
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 29.03.2007
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Козир Т.П. - головуючого, Чабана В.В., Шевчук С.Р., за участю
представника позивача - Білана В.В. дов. N 1 від 15.10.2006 року
та представників відповідача Березань Я.Г. дов. від
01.01.2007 року та Овчиннікової Л.В. - директора, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу Приватної виробничо-комерційної фірми "СВЭН" на
постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду
від 15 листопада 2006 року у справі господарського суду Черкаської
області за позовом Приватної виробничо-комерційної фірми "СВЭН" до
ПП "Салон-Сніжана" про стягнення боргу, У С Т А Н О В И В:
У жовтні 2005 року Приватна виробничо-комерційна фірма "СВЭН"
звернулась до господарського суду з позовом до ПП "Салон-Сніжана"
про стягнення боргу за виконані підрядні роботи в розмірі
174606,80 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач відмовляється
підписувати акти виконаних робіт та проводити їх оплату.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 14 серпня
2006 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 15 листопада 2006 року апеляційну скаргу
Приватної виробничо-комерційної фірми "СВЭН" на рішення
господарського суду Черкаської області залишено без задоволення, а
рішення господарського суду - без змін.
У касаційній скарзі Приватна виробничо-комерційна фірма
"СВЭН" просить скасувати рішення місцевого господарського суду і
постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення,
яким задовольнити позовну заяву у повному обсязі.
Заявник стверджує, що судами не враховано положення ч.2
ст. 850, ч.1 ст. 853, ч.1 абз.2 ст. 886 ЦК України ( 435-15 ),
ст. 322 ГК України ( 436-15 ) та неправильно застосовано
ст.ст. 653, 848 ч.1 ЦК України та ч.3 ст. 320 ГК України.
Наголошує на тому, що відповідач у справі не виконав свої
зобов'язання за договором та не надав проекту будівництва, не
надав необхідних дозволів на будівництво та не прийняв і не
оплатив виконані позивачем роботи.
Стверджує, що початок і продовження робіт підрядником були
можливими і нічим не ускладненими.
Вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи
касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що
касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних
підстав.
Судами встановлено, що правовідносини між позивачем та
відповідачем врегульовано договором підряду N 1 від 1 травня
2005 року.
Відповідно до даного договору, позивач, як генеральний
підрядник, зобов'язався виконати загально-будівельні роботи та
опоряджувальні роботи на об'єкті будівництва за адресою: м. Сміла,
вул. Свердлова, 53 власними і залученими силами, відповідно до
погодженої документації та передати виконані роботи відповідачу.
Відповідач, у свою чергу, прийняв на себе зобов'язання надати
проектно-кошторисну документацію, своєчасно здійснювати оплату
всіх виконаних робіт у розмірі та строки, передбачені договором та
прийняти роботи виконані позивачем.
Відповідно до п.4 договору вартість робіт по даному договору
визначається на підставі кошторису.
Сторонами було погоджено договірну ціну на будівництво
складських приміщень, прибудованих до існуючої будівлі швейної
фабрики ПП "Салон-Сніжана" в розмірі 909211 грн. та договірну ціну
на улаштування підлоги.
Пунктом 4.2 договору сторони встановили схему проведення
розрахунків за договором та зазначили, що до початку виконання
робіт відповідач перераховує на рахунок позивача передоплату в
розмірі 70% від вартості робіт по затвердженій договірній ціні на
придбання будівельних матеріалів та трудових ресурсів, необхідних
для виконання робіт.
Кінцевий розрахунок за договором повинен був проводитись
протягом 2-х банківських днів з моменту підписання замовником та
підрядником акту приймання-передачі виконаних робіт.
Відповідач перерахував позивачу кошти в сумі 220000 грн., а
позивач в свою чергу почав здійснювати будівництво.
Відповідно до п.2.1 договору замовник зобов'язувався надати
проектно-кошторисну документацію на всі види робіт в повному
об'ємі, погоджену та зареєстровану у встановленому законом та
нормативними актами порядку.
Пункт 2.7 договору передбачав, що підрядник зобов'язаний
розпочати роботи протягом п'яти банківських днів з моменту
надходження передоплати відповідно до п.4.3 договору за умови
надання всієї необхідної документації.
Листом N 29 від 26 вересня 2005 року відповідач звернувся до
позивача з пропозицією про розірвання договору N 1 від 1 травня
2005 року з підстав ненадання позивачем, згідно усної
домовленості, проектної документації, погодженої та зареєстрованої
в установленому порядку, невиправдано завищеної вартості
будівельних матеріалів та об'ємів виконаних робіт, неврахування
зменшення об'єму робіт у зв'язку із скороченням площі будівництва
та в зв'язку з відсутністю документів, які підтверджують надання
маркетингових послуг.
Листом N 3 від 21 жовтня 2005 року позивач погодився на
розірвання договору з підстав невиконання відповідачем п.4.3
договору підряду щодо попередньої оплати 70% вартості підрядних
робіт, невиконання з боку відповідача п.2.3 договору підряду щодо
своєчасної оплати вже виконаних підрядних робіт, невиконання
відповідачем п.п.2.5, 3.1, 3.2, договору підряду щодо прийняття
виконаних робіт та підписання актів, невиконання відповідачем
п.2.4 договору щодо забезпечення умов для виконання підрядних
робіт, яке виразилось у відстороненні працівників підрядника від
продовження виконання робіт.
Судами встановлено, що договір підряду N 1 від 1 травня
2005 року розірваний та припинені договірні відносини щодо
виконання позивачем робіт за даним договором.
У справі судом першої інстанції було призначено судову
експертизу.
Суди встановили, що з висновку судової експертизи вбачається,
що при будівництві складського приміщення, прибудованого до
існуючої будівлі швейної фабрики ПП "Салон-Сніжана" по
вул. Свердлова, 53 в м. Сміла позивачем та відповідачем були
порушені вимоги державних будівельних норм та стандартів.
Зокрема встановлено, що будівництво об'єкту здійснювалось без
належним чином затвердженої та погодженої проектно-кошторисної
документації.
Судами встановлено, що за правовою природою договір N 1 від
1 травня 2005 року є договором підряду на капітальне будівництво.
Відповідно до ст. 318 ГК України ( 436-15 ) за договором
підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник)
зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення другої
сторони побудувати і здати замовникові у встановлений строк
визначений договором об'єкт відповідно до проектно-кошторисної
документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші
роботи, а замовник зобов'язується передати підряднику затверджену
проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний
майданчик, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх.
Судами встановлено, що відповідач не надав позивачу
проектно-кошторисну документацію на об'єкт будівництва, чим
порушив умову передбачену в п.2.1 договору.
Відповідно до положень ч.3 ст. 320 ГК України ( 436-15 )
підрядник має право не братися за роботу, а розпочату роботу
зупинити у разі порушення замовником своїх зобов'язань за
договором, внаслідок якого початок або продовження робіт
підрядником виявляються неможливими чи значно ускладненими.
Статтею 847 ЦК України ( 435-15 ) встановлено, що підрядник
повинен своєчасно попередити замовника про недоброякісність або
непридатність матеріалу, одержаного від замовника, про те, що
додержання вказівок замовника загрожує якості або придатності
результату роботи та про наявність інших обставин, що не залежать
від підрядника, які загрожують якості або придатності роботи.
Зазначених дій позивачем здійснено не було, позивач не
припинив будівельні роботи та продовжував вкладати кошти в
будівництво.
Відповідно до ч.2 ст. 3 ГК України ( 436-15 ) господарська
діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і
соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є
підприємництвом.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про підприємництво"
( 698-12 ) підприємництво - це безпосередня самостійна,
систематична, на власний ризик діяльність по виробництву
продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання
прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами,
зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку,
встановленому законодавством.
Отже, Вищий господарський суд України приходить до висновку,
що позивач на власний ризик здійснював діяльність без наявності
передбачених законодавством дозволів.
Відтак, посилання позивача на безпідставність відмови в
задоволенні позову не ґрунтується на обставинах, встановлених
судами першої та апеляційної інстанцій, які в свою чергу не
спростовані позивачем.
З рішення суду першої та постанови суду апеляційної інстанції
вбачається, що як позивач так і відповідач своїми діями порушили
положення чинного законодавства в галузі будівництва.
Що стосується вимог заявника про стягнення збитків за
невиконання умов договору, то Вищий господарський суд України
приходить до висновку, що дані вимоги також не підлягають
задоволенню, оскільки вони не були предметом розгляду в суді
першої інстанції.
З огляду на зазначене, враховуючи те, що судами повно та
всебічно встановлено всі обставини справи та правильно застосовано
норми матеріального та процесуального права, підстави для
скасування або зміни вказаних судових рішень відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7 - 111-9 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ), суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову
Київського міжобласного апеляційного господарського суду від
15 листопада 2006 року - без зміни.
Головуючий Т.Козир
Судді В.Чабан
С.Шевчук



вгору