Про визнання недійсними актів ненормативного характеру
Вищий господарський суд; Постанова, Справа від 14.07.200411/445-03
Документ v_445600-04, поточна редакція — Прийняття від 14.07.2004

                                                          
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.07.2004 Справа N 11/445-03
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 28.10.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого Кривди Д.С., суддів: Жаботиної Г.В., Уліцького А.М. розглянувши касаційну скаргу ТОВ "Агро-Сервіс ЛТД" на постанову від 11.02.2004 р. Харківського апеляційного
господарського суду у справі N 11/445-03 господарського суду Харківської області за позовом ТОВ "Агро-Сервіс ЛТД" до Золочівської районної державної адміністрації Харківської
області третя особа Золочівська районна рада Харківської області про визнання недійсними актів ненормативного характеру за участю представників сторін від позивача: у засідання прибули без довіреності -
Гончарова З.П. від відповідача: Макеєв А.М., дов. від третьої особи: Чебукін А.В., дов. В С Т А Н О В И В:
ТОВ "Агро-Сервіс ЛТД" звернулося до господарського суду
Харківської області з позовною заявою до Золочівської районної
державної адміністрації про визнання недійсним розпоряджень
відповідача N 71 від 06.03.2003 та N 85 від 21.03.2003 року. Позов
обґрунтовано тим, що вказані розпорядження прийняті в порушення
приписів нормативно-правових актів без наявності на то правових
підстав та порушують права позивача.
Відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що
розпорядженнями N 71 від 06.03.2003 та N 85 від 21.03.2003
скасовано розпорядження N 121 від 11.03.1997, оскільки останнє
прийняте з порушенням Закону України "Про місцеве самоврядування в
Україні" ( 280/97-ВР ) та Земельного кодексу України ( 561-12 ) і
в зв'язку із задоволенням протесту прокурора, внесеним на
розпорядження N 121 від 11.03.1997.
Ухвалою від 25.09.2003 господарського суду Харківської
області до участі у справі залучено Золочівську районну раду
народних депутатів в якості третьої особи, яка не заявляє
самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
Рішенням від 30.10.2003 господарського суду Харківської
області (суддя М.І. Черленяк) позовні вимоги позивача задоволені.
Суд першої інстанції встановив, що позивач по справі є
правонаступником орендного колективу "Рассвет", відповідно, до
позивача перейшли усі майнові права та обов'язки приєднаного
підприємства, у тому числі і право на земельну ділянку, яка була
отримана орендним колективом "Рассвет" на підставі рішень ради.
Після реорганізації орендного колективу "Рассвет" землею, що
знаходилася у його користуванні, користувався позивач по справі до
2003 року, і ні Золочівська районна рада народних депутатів, ні
сільська рада, на території якої знаходиться ця земля, не
заперечували проти цього, не приймали будь-яких рішень, які б
обмежували право позивача на користування землею.
Заперечення відповідача, що позивач не є правонаступником
орендного колективу "Рассвет", оскільки після здійснення
перереєстрації установчих документів 15.09.1993 в новій редакції
статуту позивача відсутнє положення про правонаступництво, не
прийнято судом до уваги, встановивши, що позивач, є
правонаступником орендного колективу "Рассвет". Особа, яка стала
правонаступником іншої особи в результаті реорганізації шляхом
приєднання, не може в подальшому відмовитися від
правонаступництва. Тобто незалежно від того, чи знайшло своє
закріплення в новій редакції статуту положення про
правонаступництво, правонаступник продовжує користуватися правами
приєднаного підприємства та нести його обов'язки.
Оскільки правонаступник орендного колективу "Рассвет"
(позивач) не позбавлений права переоформити право користування
землею на себе, позивач звернувся з відповідною заявою до
Золочівської районної державної адміністрації Харківської області
для вирішення цього питання.
Розпорядженням Золочівської районної державної адміністрації
Харківської області N 121 від 11.03.1997 передана в постійне
користування земля загальною площею 467,0 га. В розпорядженні
також зазначено, що договір оренди, укладений з орендним
колективом "Рассвет" 24.05.1990, слід вважати недійсним.
06.05.1997 Головою Золочівської районної ради народних
депутатів позивачеві виданий Державний акт на право постійного
користування землею.
25.02.2003 року прокурором Золочівського району Харківської
області винесений протест на розпорядження голови Золочівської
районної державної адміністрації від 11.03.1997 N 121. В протесті
прокурор вимагав скасувати вказане розпорядження, оскільки, на
його думку, розпорядження винесено в порушення Земельного кодексу
України ( 561-12 ) в редакції 1992 року. Питання щодо надання
земель повинно було вирішуватися районною радою.
Задовольняючи протест прокурора, голова Золочівської районної
державної адміністрації прийняв розпорядження N 71 від 06.03.2003,
яким скасував розпорядження від 11.03.1997.
21.03.2003 року Голова Золочівської районної державної
адміністрації прийняв розпорядження N 85, яким визнав недійсним
Державний акт на право постійного користування землею серії
N ХР-13-00-000495, виданий ТОВ "Агро-Сервіс".
Дослідивши законодавство, яким регулюються повноваження
районної державної адміністрації, суд дійшов висновку, що
Золочівська районна державна адміністрація після прийняття Закону
України "Про Представника Президента України" ( 2167-12 ) була
створена на базі виконавчого комітету районної ради і являлася
органом державної виконавчої влади, то відповідно до рішення
Золочівської районної ради від 29.03.1995 4 сесії 22 скликання,
повноваження щодо вирішення земельних питань знаходилися у віданні
Золочівської районної державної адміністрації і за таких обставин
суд вважає, що Розпорядження Голови Золочівської районної
державної адміністрації від 11.03.1997 N 121 про надання
позивачеві землі в постійне користування прийнято правомірно, в
межах компетенції, тому правових підстав для його скасування
немає. При цьому суд визнав, що незалежно від прийняття
розпорядження N 121 від 11.03.1997 право позивача на земельну
ділянку існувало і існує, оскільки він є правонаступником
орендного колективу "Рассвет", на умовах, на яких земельна ділянка
надавалася останньому.
Розпорядження Голови районної державної адміністрації від
21.03.2003 N 85 не відповідає вимогам чинного законодавства, що
регулює спірні відносини, оскільки жодна із статей Земельного
Кодексу України ( 561-12 ), на які міститься посилання в
розпорядженні, так само як і інші нормативно-правові акти, не
надають право Голові райдержадміністрації визнавати недійсним
Державний акт на право "постійного користування землею, а
відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України ( 254к/96-ВР )
органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх
посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах
повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами
України.
Постановою від 11.02.2004 Харківського апеляційного
господарського суду (колегія суддів у складі: Бондаренка В.П. -
головуючого, Токара М.В., Лакізи В.В.) рішення суду першої
інстанції скасовано в частині задоволення позову про визнання
недійсним розпорядження голови Золочівської районної державної
адміністрації N 71 від 06.03.2003, яким скасовано розпорядження
від 11.03.1997 голови Золочівської районної державної
адміністрації N 121. В решті рішення залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції визнав, що оскільки у процесі
реорганізації шляхом приєднання юридична особа, що приєднується,
припиняється, то у відповідності із п. 3 ст. 27 Земельного Кодексу
( 561-12 ) ця обставина є підставою для припинення права
користування земельною ділянкою. Реалізацію цієї норми було
проведено Золочівською районною Радою XXI скликання шляхом
прийняття рішення від 24.03.1993, в якому міститься вимога
повернути раніше надані у користування (оренду) землі до запасу
сільської Ради, тобто про припинення права користування землями.
Висновки суду першої інстанції про набуття позивачем прав
правонаступника орендного підприємства "Рассвет" та делегування
Золочівською районною радою повноважень по питаннях надання
земельних ділянок Золочівський державній адміністрації визнані
такими, що не відповідають обставинам у справі, ст. 4 Постанови
Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України
"Про Представника Президента України" ( 2168-12 ) та рішенню
Довжицької сільської ради від 12.12.96. Отже, суд апеляційної
інстанції дійшов висновку, що спірна земельна ділянка первісно
належала радгоспу "Довжанський", стосовно якої була відмова
радгоспу на користь ОП "Рассвет", після цього набула статусу
державної власності. Тобто Золочівська районна Рада не мала права
на той час надавати цю земельну ділянку в користування будь-яким
юридичним особам, в тому числі позивачеві.
Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції ТОВ
"Агро-Сервіс ЛТД" звернулося до Вищого господарського суду України
з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову та
залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Касатор доводить, що є належним правонаступником, права якого
на постійне користування не припинялися внаслідок приєднання до
товариства "Агро-Сервіс ЛТД" орендного колективу "Рассвет", а не
ліквідації останнього та помилкового висновку щодо компетенції
органів, які згідно законодавством регулюють земельні відносини за
делегованими повноваженнями.
Ухвалою від 20.05.2004 Вищий господарський суд України
порушив касаційне провадження у справі.
Заслухавши суддю-доповідача Уліцького А.М., пояснення
представників сторін, що під тримали викладені у справі доводи,
перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України
вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з
наступного.
У відповідності з п. 3 ч. 1 ст. 27 ЗК України ( 561-12 )
право користування земельною ділянкою чи її частини припиняється у
разі припинення діяльності підприємства.
Статтею 37 ЦК України ( 1540-06 ) та ст. 34 Закону України
"Про підприємства в Україні" ( 887-12 ) встановлено, що юридична
особа припиняє свою діяльність шляхом ліквідації чи реорганізації
(злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення).
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій,
рішенням І сесії Довжанської сільської ради 21 скликання від
23.03.1990 Орендному підприємству "Рассвет" було надано на
25 років земельну ділянку площею 530,7 га з подальшим клопотанням
перед Золочівською районною радою народних депутатів про виділення
орендному колективу "Рассвет" 530,7 га землі, належних радгоспу
"Довжанський". Суд першої інстанції не встановивши обставин
припинення землекористування радгоспом "Довжанський" та орендним
підприємством "Рассвет", визнав позивача правонаступником
орендного підприємства.
Проте обставини правонаступництва та ліквідації орендного
товариства "Рассвет" щодо земельних правовідносин на підставі
актів прийнятих на загальних зборах усіма членами товариства
матеріалами не знайшло підтвердження, враховуючи склад членів
товариства, зазначений у протоколах зборів, що є у справі, тому
суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов висновку про неповне
з'ясування судом першої обставин, які мають суттєве значення у
справі.
Позивач як юридична особа згідно ст. 19 ЗК України ( 561-12 )
(в редакції чинній на момент його утворення) мав право на надання
йому у користування земельної ділянки за рішенням органу місцевого
самоврядування або органу, якому таке право було делеговано згідно
з законодавством України.
Позивач не довів, що спірна земельна ділянка знаходилася у
державній власності, і районна державна адміністрація, видавши
розпорядження N 121 від 11.03.1997, діяла відповідно до вимог
ст.ст. 118, 119, 140 Конституції України ( 254к/96-ВР ), а
Золочівська районна рада повноважна була делегувати районній
державній адміністрації права надання земель у користування згідно
ст.ст. 3, 9, 11 ЗК України ( 561-12 ) (у редакції 1990 р.), якими
визначені функції державних виконавчих органів, сільських,
районних рад.
Суд апеляційної інстанції з встановлених у справі обставин
обґрунтовано дійшов висновку про недоведеність вимог позивача і їх
невідповідність обставинам у справі та земельному законодавству.
Зважаючи на викладене, підстав для задоволення касаційної
скарги і скасування постанови апеляційної інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Постанову від 11.02.2004 Харківського апеляційного
господарського суду у справі N 11/445-03 залишити без змін, а
касаційну скаргу без задоволення.



вгору