Документ v_369600-10, поточна редакція — Прийняття від 29.06.2010

                 ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ 
ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЛИСТ
29.06.2010 N 01-08/369
Господарські суди України

Про деякі питання, порушені у доповідних записках
про роботу господарських судів України у 2009 році
щодо застосування норм Господарського
процесуального кодексу України

На підставі вивчення доповідних записок про роботу
господарських судів України у 2009 році Вищий господарський
суд України здійснив узагальнення порушених у доповідних записках
питань щодо застосування у вирішенні спорів деяких норм
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 )
(далі - ГПК) і вважає за доцільне довести відповіді на зазначені
питання до відома господарських судів України.
I. Питання підвідомчості та підсудності справ господарським
судам.
1. Яким господарським судом повинен вирішуватися спір, якщо
відповідачем у справі про визнання права власності на майно
виступає орган, зазначений у частині четвертій статті 16 ГПК
( 1798-12 )?
В останньому абзаці підпункту 27.6 пункту 27 рекомендацій
президії Вищого господарського суду України від 27.06.2007
N 04-5/120 ( va120600-07 ) "Про деякі питання підвідомчості і
підсудності справ господарським судам" викладено правову позицію,
згідно з якою якщо відповідачем у справі зі спору про право
власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного
володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном є органи,
зазначені у частині четвертій статті 16 ГПК ( 1798-12 ), то такі
справи підлягають розглядові у господарському суді міста Києва.
2. Чи може бути розглянуто господарським судом справу за
позовом, пов'язаним з оскарженням протоколу засідання комісії
енергопостачальної компанії щодо визначення обсягу спожитої
електроенергії?
Відповідь на зазначене питання вміщувалася в пункті 10
інформаційного листа Вищого господарського суду України від
18.03.2008 N 01-8/164 ( v_164600-08 ) "Про деякі питання
застосування норм Господарського процесуального кодексу України,
порушені у доповідних записках про роботу господарських судів
у 2007 році" і в пункті 5 інформаційного листа Вищого
господарського суду України від 13.08.2008 N 01-8/482
( v_482600-08 ) "Про деякі питання застосування норм
Господарського процесуального кодексу України, порушені у
доповідних записках про роботу господарських судів у першому
півріччі 2008 року".
Водночас господарському суду необхідно мати на увазі, що до
згаданого в цих листах пункту 6.42 Правил користування електричною
енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання
електроенергетики України від 31.07.96 N 28 ( z0417-96 )
(у редакції постанови названої Комісії від 17.10.2005, з
подальшими змінами, далі - Правила), неодноразово вносилися зміни
та доповнення, в тому числі й після прийняття Верховним Судом
України відповідної постанови.
Зокрема, згідно з постановою Національної комісії регулювання
електроенергетики від 22.11.2006 N 1497 ( z1294-06 ) пункт 6.42
Правил ( z0417-96 ) доповнено абзацом п'ятим (з подальшими
змінами), згідно з яким споживач має право оскаржити в суді
рішення комісії з розгляду актів про порушення.
Отже, господарському суду в розгляді справ, пов'язаних із
застосуванням даного пункту Правил ( z0417-96 ), необхідно
виходити з положень тієї його редакції, яка була або є чинною на
час існування спірних правовідносин.
II. Питання, пов'язані з участю в судовому процесі.
3. Чи може господарський суд першої інстанції видавати
учасникові судового процесу копії документів з матеріалів справи,
складених судом апеляційної інстанції, якщо матеріали справи
знаходяться в місцевому господарському суді?
Відповідно до частини другої статті 22 ГПК ( 1798-12 )
сторони мають право, зокрема, знайомитися з матеріалами справи,
знімати копії.
За змістом частини третьої статті 26, частини четвертої
статті 27, частини четвертої статті 29 названого Кодексу
( 1798-12 ) такі ж права мають треті особи у справі, прокурор,
який бере участь у справі.
Стосовно питань, пов'язаних із зніманням копій будь-яких
матеріалів (документів) справи, учасник судового процесу вправі
звернутися до того господарського суду, в якому на момент такого
звернення знаходяться матеріали справи, - незалежно від того,
судом якої з інстанцій складено відповідний документ.
4. Яким чином має здійснюватися зміна процесуального статусу
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору,
на відповідача? Чи потрібно зазначати в судовому рішенні про
виключення такої особи з числа третіх осіб?
Залучення у разі необхідності підприємства, організації чи
громадянина, що виступав у справі як третя особа, яка не заявляє
самостійних вимог на предмет спору, відповідачем у тій же справі
здійснюється на загальних підставах та в порядку, визначених
статтею 24 ГПК ( 1798-12 ). У такому разі відповідне підприємство,
організація чи громадянин втрачає статус третьої особи у даній
справі, і прийняття якогось окремого судового рішення з приводу
виключення його з числа третіх осіб не вимагається.
5. Чи може адвокат представляти юридичну особу чи громадянина
в господарському суді без довіреності, на підставі угоди про
надання юридичних послуг з наявної справи?
Згідно з частинами третьою і п'ятою статті 28 ГПК
( 1798-12 ): - представниками юридичних осіб можуть бути, зокрема, особи,
повноваження яких підтверджується довіреністю від імені
підприємства, організації; довіреність видається за підписом
керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується
печаткою підприємства, організації; - громадяни можуть вести свої справи в господарському суді,
зокрема, через представників, повноваження яких підтверджуються
нотаріально посвідченою довіреністю.
Таким чином, наявність належним чином оформленої довіреності,
що підтверджує повноваження представника юридичної або фізичної
особи, у передбачених даними нормами випадках є обов'язковою, і
будь-яка угода між відповідною особою і адвокатом згаданої
довіреності не замінює.
III. Питання доказування в судовому процесі (призначення і
проведення судової експертизи).
6. Чи може господарський суд розглянути заяву про відвід
судового експерта, якщо матеріали відповідної справи знаходяться в
експертній установі, а провадження у справі зупинено на підставі
пункту 1 частини другої статті 79 ГПК ( 1798-12 )?
Частиною четвертою статті 41 ГПК ( 1798-12 ) передбачено
можливість заявлення відводу судовому експерту лише до початку
проведення судової експертизи.
Отже, в наведеній ситуації, якщо матеріали справи вже
надіслано господарським судом до експертної установи, суд,
одержавши клопотання (заяву) про відвід експерта, має з'ясувати у
цієї установи, чи розпочалося проведення судової експертизи згідно
з Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз,
затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 08.10.98
N 53/5 ( z0705-98 ) (з подальшими змінами), і якщо так, то
відмовити в задоволенні відповідної заяви на підставі зазначеного
припису ГПК ( 1798-12 ). Якщо ж проведення судової експертизи ще
не розпочалося, суд може, поновивши провадження у справі (частина
третя статті 79 ГПК) ( 1798-12 ), витребувати матеріали справи з
експертної установи, розглянути у встановленому порядку таке
клопотання (заяву), а в разі, якщо його буде відхилено, - знову
своєю ухвалою зупинити провадження у справі і передати її
матеріали до зазначеної установи для проведення експертизи.
IV. Питання щодо вжиття запобіжних заходів.
7. Чи можливе вжиття господарським судом запобіжних заходів у
правовідносинах, не пов'язаних із захистом прав на об'єкти
інтелектуальної власності?
У пункті 10 рекомендацій президії Вищого господарського
суду України від 10.06.2004 N 04-5/1107 ( v1107600-04 ) "Про деякі
питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав
інтелектуальної власності" зазначено, що: "Господарський процесуальний кодекс України ( 1798-12 )
(далі - ГПК) згідно із Законом України "Про внесення змін до
деяких законодавчих актів України щодо правової охорони
інтелектуальної власності" від 22.05.2003 N 850-IV ( 850-15 )
доповнено розділом V-1 "Запобіжні заходи".
Вжиття запобіжних заходів має здійснюватися для попередження
порушень прав інтелектуальної власності та для збереження доказів
такого порушення.
Водночас з огляду на відсутність у цьому розділі ГПК
( 1798-12 ) будь-яких обмежень щодо можливості вжиття запобіжних
заходів виключно у правовідносинах, пов'язаних із захистом прав на
об'єкти інтелектуальної власності, таке вжиття можливе і в інших
правовідносинах, на які поширюються повноваження господарських
судів.
Відповідно в усіх випадках вжиття запобіжних заходів
господарські суди можуть враховувати викладене в даному розділі
цих рекомендацій".
V. Питання, пов'язані з судовими витратами у справі.
8. За якою ставкою повинно сплачуватися державне мито з
позовних заяв про визнання права на майно і про звільнення майна
з-під арешту, поданих у порядку статті 59 Закону України "Про
виконавче провадження" ( 606-14 )?
Відповідно до частини першої статті 59 Закону України "Про
виконавче провадження" ( 606-14 ) особа, яка вважає, що майно, на
яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися
до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення
майна з-під арешту.
Згідно з пунктом 32 Інструкції про порядок обчислення та
справляння державного мита, затвердженої наказом Головної
державної податкової інспекції України від 22.04.93 N 15
( z0050-93 ), з позовних заяв, зокрема, про право власності на
майно, про визнання права на частку у майні державне мито
сплачується виходячи із вартості розшукуваного майна або його
частки.
З цього приводу див. також пункт 14 інформаційного листа
Вищого господарського суду від 14.08.2007 N 01-8/675
( v_675600-07 ) "Про деякі питання практики застосування норм
Господарського процесуального кодексу України, порушені у
доповідних записках про роботу господарських судів у першому
півріччі 2007 року" (у редакції інформаційного листа Вищого
господарського суду України від 21.04.2008 N 01-8/241)
( v_241600-08 ).
VI. Питання подання позову.
9. Чи можна вважати зустрічний позов про визнання правочину
недійсним, взаємно пов'язаним з первісним позовом про стягнення
заборгованості за таким правочином?
Про певні обставини, які свідчать про взаємну пов'язаність
зустрічного позову з первісним, зазначено в пункті 16
інформаційного листа Вищого господарського суду України від
12.03.2009 N 01-08/163 ( v_163600-09 ) "Про деякі питання,
порушені у доповідних записках про роботу господарських
судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм
Господарського процесуального кодексу України"; зокрема, в ньому
йдеться про ту обставину, що задоволення зустрічного позову
виключатиме частково чи повністю задоволення первісного позову, а
також про пов'язаність зазначених позовів за поданими доказами.
VII. Питання, пов'язані з вирішенням господарських спорів у
суді першої інстанції.
10. З якого дня мають обраховуватися передбачені частинами
першою і другою статті 69 ГПК ( 1798-12 ) строки вирішення спору
при новому розгляді справи - з дня одержання місцевим
господарським судом матеріалів справи чи з дати винесення ухвали
про призначення справи до розгляду?
Згідно з частинами першою і другою статті 69 ГПК ( 1798-12 )
спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох
місяців, а про стягнення заборгованості за опротестованим
векселем - у строк не більше одного місяця від дня одержання
позовної заяви.
За змістом цих приписів строк вирішення спору зі справи,
переданої на новий розгляд до суду першої інстанції, має
обраховуватися з дня надходження до відповідного суду матеріалів
такої справи (в яких знаходиться й позовна заява).
11. Якими повинні бути дії господарського суду, якщо під час
вирішення спору про стягнення заборгованості за договором сторони
уклали новий договір, яким змінили умови попереднього (в частині
строків проведення розрахунків, відповідальності тощо)?
Господарський суд не вправі на власний розсуд змінювати
позовні вимоги у справі, в тому числі збільшувати чи зменшувати їх
розмір, і т.ін.
Відтак якщо позивачем у зв'язку зі зміною умов договору, на
яких ґрунтувалися позовні вимоги, змінено й останні, то суд
розглядає змінені позовні вимоги. Якщо ж зміни позовних вимог не
здійснено, суд розглядає попередні вимоги - з урахуванням
додатково поданих сторонами доказів зміни договірних умов.
12. Якщо господарським судом у вирішенні спору про визнання
правочину недійсним чи про розірвання договору встановлено його
нікчемність, то чи повинен суд припиняти провадження у справі або
відмовляти в задоволенні позову?
Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) недійсним є правочин, якщо його недійсність
встановлена законом (нікчемний правочин); у цьому разі визнання
такого правочину недійсним судом не вимагається.
З наведеного випливає, зокрема, що сторони нікчемного
правочину не зобов'язані виконувати його умови (навіть якщо суд не
визнавав його недійсним).
Але законом не виключається можливість вирішення судом
спорів, пов'язаних також з нікчемними правочинами, як-от: - про визнання нікчемних правочинів дійсними (частина друга
статті 218, частина друга статті 219, частина друга статті 220,
частина друга статті 221, частина друга статті 221, частина друга
статті 224, частина друга статті 226 Цивільного кодексу України)
( 435-15 ); - про визнання нікчемних правочинів недійсними (така потреба
може виникнути, зокрема, якщо сторони виконали певні умови
нікчемного правочину, якщо він порушує права третіх осіб, якщо він
нотаріально посвідчений або зареєстрований у державному органі).
Таким чином, відповідні питання мають вирішуватися
господарським судом з урахуванням змісту заявлених позовних вимог
та конкретних обставин кожної справи.
13. Якщо сторона у справі - фізична особа (громадянин)
перебуває у місцях позбавлення волі, то яким чином їй мають
надсилатися копії позовної заяви, процесуальні документи
господарського суду?
Відповідно до приписів Кримінально-виконавчого
кодексу України ( 1129-15 ) засуджені користуються всіма правами
людини та громадянина, передбаченими Конституцією України
( 254к/96-ВР ), за винятком обмежень, визначених цим Кодексом
( 1129-15 ), законами України і встановлених вироком суду (частина
друга статті 7); зокрема, засуджені мають право звертатися
відповідно до законодавства з заявами і скаргами до суду, вести
листування (частина перша статті 8). Повідомлення про місце
відбування покарання здійснюється в порядку, передбаченому
статтею 20 названого Кодексу ( 1129-15 ).
Відтак відповідні документи можуть надсилатися в загальному
порядку (поштовим зв'язком) на адреси установ виконання покарань,
в яких перебувають згадані особи.
14. Якими мають бути дії господарського суду, якщо в процесі
розгляду справи позивач зменшив розмір позовних вимог?
Відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК ( 1798-12 )
позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, зменшити
розмір позовних вимог.
Про зменшення розміру позовних вимог господарський суд
зазначає в описовій частині рішення зі справи; розгляд останньої і
прийняття рішення в ній здійснюється виходячи з нового розміру
позовних вимог (якщо судом не буде застосовано припис частини
шостої згаданої статті щодо неприйняття зменшення розміру позовних
вимог).
15. Якими мають бути дії господарського суду, якщо в процесі
розгляду справи, в якій заявлено кілька позовних вимог, позивач
відмовився від однієї чи кількох з них і наполягає на задоволенні
решти вимог?
Відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК ( 1798-12 )
позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема,
відмовитись від позову.
Якщо у справі заявлено кілька позовних вимог і позивач
відмовився від деяких з них, провадження у справі на підставі
пункту 4 частини першої статті 80 ГПК ( 1798-12 ) припиняється у
частині тих вимог, від яких було заявлено відмову (за умови, що
судом не буде застосовано припис частини шостої згаданої статті 22
ГПК ( 1798-12 ) щодо неприйняття відмови від позовних вимог), а
розгляд решти позовних вимог здійснюється в загальному порядку.
16. Чи може господарський суд у вирішенні спору застосувати
інші норми матеріального права, ніж ті, на які посилаються сторони
та інші учасники судового процесу?
Відповідно до статті 2 Закону України "Про
судоустрій України" ( 3018-14 ) суд, здійснюючи правосуддя, на
засадах верховенства права забезпечує захист гарантованих
Конституцією України ( 254к/96-ВР ) та законами прав і свобод
людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб,
інтересів суспільства і держави.
Стаття 6 Закону України "Про статус суддів" ( 2862-12 )
відносить до обов'язків суддів при здійсненні правосуддя
дотримувати Конституції ( 254к/96-ВР ) та законів України,
забезпечувати повний, всебічний та об'єктивний розгляд судових
справ.
Частиною першою статті 1 ГПК ( 1798-12 ) передбачено, що
звернення до господарського суду зазначених у цій нормі юридичних
осіб і громадян здійснюється за захистом їх порушених або
оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
У частинах першій і четвертій статті 4 ГПК ( 1798-12 )
йдеться про вирішення господарським судом спорів на підставі
Конституції України ( 254к/96-ВР ), цього Кодексу ( 1798-12 ),
інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на
обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також норм
права інших держав.
З урахуванням наведеного господарські суди у вирішенні спорів
не лише можуть, а й повинні застосовувати норми права, якими
регулюються спірні правовідносини у конкретних справах, незалежно
від того, чи посилаються на відповідні норми сторони та інші
учасники судового процесу (якщо це не змінює матеріально-правових
підстав позову).
17. Чи можливе зупинення провадження у справі в разі подання
апеляційної (касаційної) скарги на судовий акт, прийнятий до
розгляду справи по суті (наприклад, ухвали про вжиття заходів до
забезпечення позову тощо)?
Частиною третьою статті 91 і частиною другою статті 109 ГПК
( 1798-12 ) передбачено обов'язок місцевого та апеляційного
господарського суду надіслати одержану відповідно апеляційну або
касаційну скаргу (подання) разом зі справою суду вищої інстанції.
Водночас відсутність у господарського суду матеріалів справи
в даному разі унеможливлює здійснення судом подальшого провадження
у ній.
Тому в разі надіслання матеріалів справи, розгляд якої не
закінчено, до суду вищої інстанції місцевий або апеляційний
господарський суд зупиняє провадження в такій справі на підставі
частини першої статті 79 ГПК ( 1798-12 ) до повернення матеріалів
справи з апеляційної або касаційної інстанції.
18. Якими мають бути дії господарського суду, якщо під час
розгляду справи, стороною в якій виступила фізична
особа - підприємець, остання померла, але державної реєстрації
припинення підприємницької діяльності не здійснено?
Відповідно до статті 46 Закону України "Про державну
реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"
( 755-15 ) державна реєстрація припинення підприємницької
діяльності фізичної особи - підприємця проводиться у разі,
зокрема, смерті такої особи; фізична особа позбавляється статусу
підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису
про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності
фізичної особи - підприємця.
Смерть фізичної особи - сторони у справі унеможливлює
подальший розгляд останньої господарським судом. Тому в разі якщо
з якихось причин державну реєстрацію припинення підприємницької
діяльності фізичної особи - підприємця у зв'язку з її смертю в
установленому названим Законом ( 755-15 ) порядку не здійснено,
господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи та за
наявності належних доказів (нотаріально засвідченої копії
свідоцтва про смерть фізичної особи або нотаріально засвідченої
копії довідки органу реєстрації актів громадського стану про
смерть фізичної особи) може припинити провадження у справі на
підставі пункту 6 частини першої статті 80 ГПК ( 1798-12 ).
19. Чи необхідно у прийнятті судового рішення про стягнення
іноземної валюти зазначати в резолютивній частині такого рішення
еквівалент стягуваної суми в національній валюті України
(гривнях)?
Господарський суд може прийняти рішення про стягнення з
відповідача суми заборгованості саме в іноземній валюті у спорах,
пов'язаних із здійсненням валютних операцій у випадках і в
порядку, встановлених законом (частина друга статті 192, частина
третя статті 533 Цивільного кодексу України ( 435-15 ), Декрет
Кабінету Міністрів України від 19.02.93 N 15-93 ( 15-93 ) "Про
систему валютного регулювання і валютного контролю").
При цьому законом прямо не передбачено обов'язку
господарського суду зазначати в резолютивній частині рішення про
стягнення заборгованості в іноземній валюті еквівалент такої суми
в гривнях.
Якщо ж у відповідних випадках позивач просить зазначити в
резолютивній частині судового рішення зі спору, пов'язаного зі
стягненням суми заборгованості в іноземній валюті, також і
гривневий еквівалент (за офіційним курсом Національного
банку України) або лише гривневий еквівалент, то суд з урахуванням
конкретних обставин справи може задовольнити будь-яке з таких
клопотань.
20. В якому порядку набирає законної сили рішення
господарського суду, якщо заборгованість стягується з нерезидента?
Чи має бути роз'яснено в такому рішенні порядок його
оскарження?
Коли у відповідних випадках господарському суду необхідно
видавати наказ і чи має зазначатися в ньому строк для пред'явлення
його до виконання?
Чинне законодавство України не передбачає якихось
особливостей правового регулювання відповідних питань щодо
нерезидентів. Отже, вони мають вирішуватися господарським судом на
загальних підставах. Зокрема, процесуальний закон не передбачає
обов'язкового зазначення в рішеннях - господарського суду строків
і порядку їх оскарження.
VIII. Питання перегляду судових рішень в апеляційному
порядку.
21. Яким є процесуальне становище особи, що, не будучи
стороною у справі, подала апеляційну скаргу на судове рішення,
яке, на думку такої особи, безпосередньо стосується її прав та
обов'язків?
Якими мають бути дії апеляційного господарського суду, якщо
він встановить, що прийняте судове рішення не стосується прав та
обов'язків особи, що подала апеляційну скаргу?
Процесуальний статус відповідної особи може бути визначений
як "особа, яка подає (подала) апеляційну скаргу" (пункт 3 частини
першої статті 94 ГПК) ( 1798-12 ); у тексті судового рішення
допустиме також вживання терміну "скаржник".
Дійшовши висновку про те, що рішення суду першої інстанції не
стосується прав та обов'язків особи, не залученої до участі у
справі, апеляційний господарський суд припиняє апеляційне
провадження. Такий висновок випливає і з правової позиції
Верховного Суду України (щодо припинення касаційного провадження),
викладеної в його постанові від 07.07.2009 зі справи N 01/65-88.
Див. також пункт 35 інформаційного листа Вищого
господарського суду України від 29.09.2009 N 01-08/530
( v_530600-09 ) "Про деякі питання, порушені у доповідних записках
господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо
застосування норм Господарського процесуального кодексу України".
22. Якими мають бути дії апеляційного господарського суду в
разі одержання ним апеляційної скарги на рішення чи ухвалу
місцевого господарського суду, що знаходиться на території, на яку
повноваження даного апеляційного господарського суду не
поширюються?
Відповідно до статті 92 ГПК ( 1798-12 ) перегляд за
апеляційною скаргою або поданням рішення місцевого господарського
суду здійснює апеляційний господарський суд, повноваження якого
поширюються на територію знаходження відповідного місцевого
господарського суду.
Відтак у наведеній ситуації суд апеляційної інстанції має
надіслати помилково подану до нього апеляційну скаргу з доданими
до неї матеріалами скаржникові.
23. Якими повинні бути дії апеляційного господарського суду в
разі надходження апеляційної скарги на рішення місцевого
господарського суду, яке вже було переглянуто й залишено без змін
касаційною інстанцією?
Прийняття Вищим господарським судом України постанови про
залишення без змін (або в силі) рішення суду першої інстанції
унеможливлює здійснення у подальшому перегляду такого рішення в
апеляційному порядку.
Відтак у прийнятті згаданої апеляційної скарги має бути
відмовлено з посиланням на дану норму ГПК ( 1798-12 ).
24. Чи вправі суд апеляційної інстанції, переглядаючи в
апеляційному порядку рішення місцевого господарського суду,
прийняте по суті справи, скасувати таке рішення та залишити позов
без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК
( 1798-12 ) у зв'язку з неявкою представника скаржника в засідання
апеляційного господарського суду?
У наведеній ситуації передбачені процесуальним законом
(стаття 104 ГПК) ( 1798-12 ) підстави для скасування рішення
місцевого господарського суду відсутні.
Водночас згідно зі статтею 99 ГПК ( 1798-12 ) в апеляційній
інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у
першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому
розділі, а апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в
апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої
інстанції.
Отже, в разі якщо представник скаржника не з'явився на виклик
у засідання названого суду апеляційний господарський суд розглядає
скаргу за наявними у справі матеріалами.
25. Чи може апеляційний господарський суд не погодитися з
висновком суду першої інстанції щодо наявності або відсутності
поважних причин пропущеного строку позовної давності?
Відповідно до частин четвертої і п'ятої статті 267 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ): - сплив позовної давності, про застосування якої заявлено
стороною у спорі, є підставою для відмови у позові; - якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної
давності, порушене право підлягає захисту.
Згідно з частинами першою і другою статті 101 ГПК ( 1798-12 )
у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за
наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає
справу; при цьому законність і обґрунтованість рішення місцевого
господарського суду перевіряється у повному обсязі.
Відтак апеляційний господарський суд не лише вправі, а й
зобов'язаний перевірити законність і обґрунтованість оскаржуваного
рішення місцевого господарського суду в частині, зокрема,
з'ясування цим останнім наявності чи відсутності поважних причин
пропущення строку позовної давності.
26. Чи підлягає оскарженню в апеляційному порядку ухвала
місцевого господарського суду про порушення провадження у справі,
якщо при цьому порушено правила об'єднання позовних вимог?
Чи вправі суд апеляційної інстанції скасувати рішення
місцевого господарського суду, прийняте з порушенням правил
об'єднання позовних вимог, та повернути позовну заяву без розгляду
на підставі пункту 5 частини першої статті 63 ГПК ( 1798-12 )?
Відповідно до частини першої статті 106 ГПК ( 1798-12 )
ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в
апеляційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом та
Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом" ( 2343-12 ).
Статтею 64 названого Кодексу ( 1798-12 ) не передбачено
можливості оскарження ухвали про порушення провадження у справі.
Доводи щодо незаконності та/або необґрунтованості такої
ухвали можуть бути викладені в апеляційній скарзі на рішення
місцевого господарського суду, прийняте по суті справи.
Процесуальний закон у принципі не виключає можливості
скасування такого рішення в апеляційному порядку та повернення
позовної заяви на підставі пункту 5 частини першої статті 63 ГПК
( 1798-12 ). Але суду апеляційної інстанції необхідно мати на
увазі припис частини другої статті 104 цього Кодексу ( 1798-12 ),
за яким порушення або неправильне застосування норм процесуального
права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за
умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного
рішення. Отже, якщо порушення правил об'єднання вимог у позовній
заяві й мало місце, але прийняте зі спору рішення по суті є
правильним, то таке порушення не може вважатися підставою для
скасування даного рішення.
IX. Питання перегляду судових рішень за нововиявленими
обставинами.
27. Якими повинні бути дії господарського суду в разі
одержання ним заяви про перегляд за нововиявленими обставинами
судового рішення, яке скасовано?
За змістом статті 112 ГПК ( 1798-12 ) судове рішення, яке
скасовано повністю, не може бути предметом перегляду за
нововиявленими обставинами.
Відтак у разі одержання господарським судом заяви про
перегляд відповідного рішення за нововиявленими обставинами він
повинен відмовити у прийнятті такої заяви і винести з цього
приводу ухвалу.
28. Якими мають бути дії господарського суду у випадку, коли
після прийняття ним заяви про перегляд судового рішення за
нововиявленими обставинами заявником подано клопотання про відмову
від такої заяви?
У зазначеній ситуації суд вправі прийняти відмову від заяви
про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами і
припинити провадження з розгляду зазначеної заяви, винесши
відповідну ухвалу.
З цього приводу див. також пункт 45 інформаційного листа
Вищого господарського суду України від 29.09.2009 N 01-8/530
( v_530600-09 ) "Про деякі питання, порушені у доповідних записках
господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо
застосування норм Господарського процесуального кодексу України".
X. Питання, пов'язані з виконанням судових рішень.
29. Чи підлягає видачі господарським судом наказ на стягнення
повної суми боргу, визначеної судовим рішенням, якщо після
прийняття останнього і до моменту видачі наказу відповідачем
подано суду відомості про повну або часткову сплату боргу за
відповідним рішенням?
У наведеній ситуації у господарського суду відсутні будь-які
підстави для відмови у видачі наказу або для видачі його на меншу
суму, ніж зазначена в судовому рішенні.
Водночас після видачі наказу суд на підставі частини
четвертої статті 117 ГПК ( 1798-12 ) з урахуванням конкретних
обставин справи може визнати наказ таким, що не підлягає виконанню
повністю або частково у зв'язку з припиненням обов'язку боржника
добровільним виконанням.
30. Від дати прийняття якого судового акта слід відраховувати
трирічний строк пред'явлення до виконання наказу господарського
суду у випадках оскарження в апеляційному порядку рішення
місцевого господарського суду та залишенням такого рішення без
змін постановою апеляційної інстанції?
Відповідь на зазначене питання вміщено в пункті 49
інформаційного листа Вищого господарського суду України від
29.09.2009 N 01-08/530 ( v_530600-09 ) "Про деякі питання,
порушені у доповідних записках господарських судів України у
першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського
процесуального кодексу України" (в редакції інформаційного листа
Вищого господарського суду України від 12.11.2009 N 01-08/600)
( v0600600-09 ).
31. Якими повинні бути дії місцевого господарського суду в
разі одержання ним заяви про розстрочку (відстрочку) виконання
рішення цього суду у справі, матеріали якої знаходяться в суді
апеляційної або касаційної інстанції? Чи повинен він надсилати
таку заяву для розгляду до суду вищої інстанції?
У зазначеній ситуації місцевий господарський суд має сам
розглянути відповідну заяву, оскільки суди апеляційної та
касаційної інстанцій не вправі вирішувати питання про розстрочку
(відстрочку) виконання рішення суду першої інстанції. До того ж
рішення місцевого господарського суду, щодо якого подано заяву,
може бути змінене або скасоване в апеляційному чи в касаційному
порядку.
Відсутність у місцевому господарському суді матеріалів справи
унеможливлює розгляд ним заяви про розстрочку (відстрочку)
виконання рішення, тому місцевий господарський суд виносить ухвалу
про відкладення вирішення питання про прийняття даної заяви до
повернення матеріалів справи з суду апеляційної або касаційної
інстанції.
32. Чи вправі господарський суд за результатами розгляду
скарг на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби
скасовувати їх постанови та інші акти або має визнавати їх
недійсними?
Чи може господарський суд відмовити в задоволенні відповідної
скарги лише з тієї підстави, що вона містить вимогу про скасування
постанови, іншого акта Державної виконавчої служби, а не про
визнання такої постанови (акта) недійсною?
В останньому абзаці пункту 8 роз'яснення президії Вищого
господарського суду України від 28.03.2002 N 04-5/365
( v_365600-02 ) "Про деякі питання практики виконання рішень,
ухвал, постанов господарських судів України" (з подальшими
змінами) зазначено таке: "За результатами розгляду скарги (на дії чи бездіяльність
органів Державної виконавчої служби) виноситься ухвала, в якій
господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і
залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо
здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає
недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної
виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він
ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає
доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє".
Водночас вимога скаржника щодо скасування постанови чи іншого
акта органу Державної виконавчої служби за своєю правовою природою
тотожна вимозі про визнання їх недійсними. Тому у господарського
суду відсутні правові підстави для відмови в задоволенні скарги
лише з тієї причини, що в ній зазначається про скасування
відповідної постанови (акта), а не про визнання його недійсним.
Господарський же суд, приймаючи судове рішення по суті скарги, має
в будь-якому разі враховувати положення, викладене в названому
роз'ясненні президії Вищого господарського суду України.
33. Чи може бути затверджена судом у порядку частини
четвертої статті 121 ГПК ( 1798-12 ) мирова угода, укладена
сторонами у справі після прийняття судового рішення, за
відсутності виконавчого провадження (тобто коли виданий
господарським судом наказ не подавався для примусового виконання
до органу Державної виконавчої служби)?
Частиною четвертою статті 121 ГПК ( 1798-12 ) передбачено
затвердження господарським судом (шляхом винесення відповідної
ухвали) такої мирової угоди, яку сторонами укладено саме у процесі
виконання судового рішення.
Отже, будь-які угоди, укладені сторонами у справі поза
процесом такого виконання згідно із Законом України "Про виконавче
провадження" ( 606-14 ), незалежно від їх назви ("мирова" чи інша)
не підлягають затвердженню господарським судом.
XI. Питання щодо застосування деяких норм Закону України "Про
третейські суди" ( 1701-15 ).
34. Чи може бути розглянутий третейським судом спір щодо
неналежного виконання умов договору, якщо на момент звернення до
третейського суду відповідний договір (в якому містилася
третейська угода) було розірвано за згодою сторін?
Стаття 4 Закону України "Про третейські суди" ( 1701-15 )
(далі - Закон) відносить до принципів організації і діяльності
третейського суду добровільність утворення такого суду.
Зазначений принцип реалізується через третейську угоду, тобто
угоду сторін про передачу спору на вирішення третейським судом
(абзац п'ятий статті 2 Закону) ( 1701-15 ). Третейська угода
згідно із статтею 12 Закону ( 1701-15 ) укладається у письмовій
формі у вигляді третейського застереження в договорі, контракті
або у вигляді окремої письмової угоди.
З урахуванням наведеного, якщо третейська угода з будь-яких
передбачених законодавством України підстав втратила чинність,
розгляд третейським судом спору на підставі такої угоди після
втрати нею чинності неможливий.
Водночас слід мати на увазі приписи статті 12 Закону
( 1701-15 ), згідно з якими недійсність окремих положень договору,
контракту, що містить третейське застереження, не тягне за собою
недійсність такого третейського застереження.
35. Чи необхідно до матеріалів судового провадження з
розгляду господарським судом заяви про видачу виконавчого
документа на виконання рішення третейського суду залучати копію
відповідної справи третейського суду, яка підлягає поверненню до
цього останнього?
Відповідно до частини другої і п'ятої статті 56 Закону
України "Про третейські суди" ( 1701-15 ): - при розгляді заяви про видачу виконавчого документа
компетентний суд повинен витребувати справу з постійно діючого
третейського суду, в якому зберігається справа; - після розгляду компетентним судом заяви про видачу
виконавчого документа справа підлягає поверненню до постійно
діючого третейського суду.
Законом ( 1701-15 ) не передбачено обов'язкове виготовлення
копії зазначеної справи з метою залучення такої копії до
матеріалів відповідного провадження господарського суду. Питання
про необхідність залучення до названих матеріалів копій тих чи
інших документів з числа тих, що знаходяться у справі третейського
суду, вирішується господарським судом у кожному конкретному
випадку.
* * *
Внести такі зміни до інформаційних листів Вищого
господарського суду України: 1) Пункт 10 інформаційного листа Вищого господарського
суду України від 18.03.2008 N 01-8/164 ( v_164600-08 ) "Про деякі
питання застосування норм Господарського процесуального
кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу
господарських судів у 2007 році" і пункт 5 інформаційного листа
Вищого господарського суду України від 13.08.2008 N 01-8/482
( v_482600-08 ) "Про деякі питання застосування норм
Господарського процесуального кодексу України, порушені у
доповідних записках про роботу господарських судів у першому
півріччі 2008 року" доповнити (кожний з пунктів) абзацом такого
змісту: "Водночас господарському суду необхідно враховувати викладене
в пункті 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України
від 29.06.2010 N 01-08/369 "Про деякі питання, порушені у
доповідних записках про роботу господарських судів України
у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального
кодексу України"; 2) В інформаційному листі Вищого господарського суду України
від 29.09.2009 N 01-8/530 ( v_530600-09 ) "Про деякі питання,
порушені у доповідних записках господарських судів України у
першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського
процесуального кодексу України": - в абзаці другому відповіді на питання, вміщеної в
пункті 46, слово "сьомою" замінити словом "восьмою"; - текст листа після пункту 46 доповнити порядковим номером і
найменуванням розділу такого змісту: "XIII. Питання, пов'язані з виконанням судових рішень".
Заступник Голови Вищого
господарського суду України В.Москаленко



вгору