Про стягнення заборгованості
Вищий господарський суд; Постанова, Справа від 20.12.20064/2384-15/364
Документ v_364600-06, поточна редакція — Прийняття від 20.12.2006

                                                          
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.12.2006 Справа N 4/2384-15/364
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 22.02.2007
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Бенедисюка І.М., Самусенко С.С., Дунаєвської Н.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу Концерну "Міжрегіональний агротехнічний сервіс" у
формі Закритого акціонерного товариства на постанову Львівського
апеляційного господарського суду від 26 вересня 2006 року у справі
N 4/2384-15/364 Господарського суду Львівської області, за позовом
Державного підприємства "Науково-дослідний інститут метрології
вимірювальних і управляючих систем", м. Львів, до Концерну
"Міжрегіональний агротехнічний сервіс" у формі Закритого
акціонерного товариства, м. Львів, про стягнення 205432,26 грн.
заборгованості, за участю представників: позивача - Труш І.М. (дов. від 02.11.2006 р. N 12/2495); відповідача - не з'явився, В С Т А Н О В И В:
У вересні 2005 року позивач - ДП "Науково-дослідний інститут
метрології вимірювальних і управляючих систем", звернувся до
господарського суду з позовом до відповідача - ЗАТ Концерн
"Міжрегіональний агротехнічний сервіс" про стягнення
205432,26 грн. заборгованості.
Вказував, що між ним та відповідачем 01.06.2002 р. були
укладені договір оренди N 813 нежитлових приміщень площею
211,1 кв. м та договір оренди N 815 нежитлових приміщень площею
671 кв. м в будинках NN 30, 32 по вул. Винниченка у м. Львові,
відповідно до умов яких він, позивач, зобов'язувався передати
вказані приміщення відповідачеві, а відповідач зобов'язувався
сплачувати щомісячну орендну плату. Також між ним та відповідачем
01.06.2002 р. були укладені договори про відшкодування витрат
балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та
надання комунальних послуг орендарю згідно договорів оренди N 813
та N 815, відповідно до яких відповідач зобов'язувався
відшкодовувати позивачеві сплачені кошти за надані комунальні
послуги.
Зазначав, що борг відповідача станом на 01.04.2005 р. по
договору N 813 становить 38 128,11 грн., а по договору N 815 -
134 724,76 грн. Борг відповідача за договором про відшкодування
витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого
майна та надання комунальних послуг N 813 становить 8615,23 грн. з
наданих послуг та 4485,53 грн. комунальних послуг; за договором
про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання
орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг N 815
становить 17058,12 грн. з наданих послуг та 2420,51 грн.
комунальних послуг, а всього 205432,26 грн.
В зв'язку з не виконанням відповідачем умов вказаних
договорів, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість в
сумі 205432,26 грн.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від
24 листопада 2005 року (суддя: Костів Т.) позов залишено без
розгляду.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
14 березня 2006 року (колегія суддів у складі: Кравчук Н.М. -
головуючий, Гнатюк Г.М., Мирутенко О.Л) ухвалу суду першої
інстанції скасовано, а справу направлено в місцевий господарський
суд для розгляду по суті.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 13 червня
2006 року (суддя: Костів Т.) позовні вимоги задоволено повністю.
Постановлено стягнути з відповідача на користь позивача
205432,26 грн. боргу, 2054,32 грн. витрат по сплаті державного
мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу.
Рішення мотивовано тим, що відповідачем порушено умови
договорів оренди N 813 та N 815 та договорів про відшкодування
витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого
майна та надання комунальних послуг N 813 та N 815 в частині
оплати.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
26 вересня 2006 року (колегія суддів у складі: Онишкевича В.В. -
головуючий, Скрутовського П.Д., Слуки М.Г.) рішення місцевого суду
залишено без змін.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення
судом норм матеріального та процесуального права, просить
постанову суду апеляційної інстанції скасувати та постановити нове
рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить постанову суду
апеляційної інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача,
перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права судова колегія Вищого господарського суду
України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що
викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року N 11 ( v0011700-76 )
"Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши
всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши
обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального
права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Рішення місцевого господарського суду та постанова суду
апеляційної інстанції відповідають зазначеним вимогам, оскільки
ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в
судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Так, судами встановлено, що спірні правовідносини виникли з
договорів оренди N 813, N 815 від 01.06.2002 р. предметом яких є
надання в орендне користування нежитлових приміщень та їх орендна
плата; та договорів про відшкодування витрат балансоутримувача на
утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних
послуг N 813 та N 815 від 01.06.2002 р., предметом яких є
відшкодовування позивачеві сплачених коштів за надані комунальні
послуги.
Відповідно до п.1.1 договору оренди N 813 позивач передав, а
відповідач прийняв у строкове платне користування нежитлові
приміщення площею 211,1 кв. м, розташовані на третьому поверсі
лабораторного будинку по вул. Винниченка, 30 у м. Львові терміном
до 01.06.2003 р. з орендною платою 987,20 грн. на місяць. Акт
приймання передачі було складено 01.06.2002 р.
Згідно п.2.4 вказаного договору, у разі припинення договору,
орендоване майно повертається позивачеві у місячний термін по акту
приймання-передачі.
Проте, як встановлено судами попередніх інстанцій та
вбачається з матеріалів справи, відповідач 29.10.2004 р. повернув
позивачеві лише частину орендованих приміщень загальною площею
34,4 кв. м.
Відповідно до п.1.1 договору оренди N 815 позивач передав, а
відповідач прийняв у строкове платне користування нежитлові
приміщення площею 671,0 кв. м, розташовані на першому і третьому
поверхах лабораторного будинку по вул. Винниченка, 30, 32 у
м. Львові терміном до 01.06.2004 р. з орендною платою 6027,88 грн.
на місяць. Акт приймання-передачі було складено 01.06.2002 р.
Згідно п.2.4 вказаного договору, у разі припинення договору,
орендоване майно повертається позивачеві у місячний термін по акту
приймання-передачі.
Проте, як встановлено судами попередніх інстанцій та
вбачається з матеріалів справи, відповідач повернув позивачеві
актами приймання-передачі лише частину орендованих приміщень
загальною площею 467,2 кв. м.
Відповідно до п.4.9 договорів N 813 та N 815 сторонами було
укладено 01.06.2002 р. договори про відшкодування витрат
балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та
надання комунальних послуг N 813 та N 815 терміном дії відповідно
один та два роки. Річна калькуляція відшкодувань витрат на надані
послуги, комунальні та інші платежі є додатком N 1 до вказаних
договорів.
Згідно ст. 11 ЦК України ( 435-15 ), договір є однією з
підстав виникнення зобов'язань.
Отже, у сторін при укладенні договорів виникли певні
зобов'язання.
Ст. 526 ЦК України ( 435-15 ) та ст. 193 ГК України
( 436-15 ) передбачено, що зобов'язання повинно виконуватися
належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок
закону, акту планування, договору, а при відсутності таких
вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Згідно п.1 ст. 530 ЦК України ( 435-15 ) якщо у зобов'язанні
встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає
виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 599 ЦК України ( 435-15 ), зобов'язання
припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій та
вбачається з матеріалів справи, оскільки відповідач продовжував
користуватися орендованими приміщеннями після виселення його в
судовому порядку, то він не звільняється від зобов'язання по
сплаті орендної плати та витрат на комунальне обслуговування, тому
суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про
стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі
205432,26 грн.
Доводи касаційної скарги про припинення чинності договорів
оренди і про відсутність у відповідача зобов'язання по сплаті
орендної плати та витрат на комунальне обслуговування після
виселення його в судовому порядку, не заслуговують на увагу,
оскільки не спростовують правильність висновків судів попередніх
інстанцій та спростовуються матеріалами справи.
З зазначених підстав слід вважати необґрунтованим і посилання
скаржника на неправильне застосування судом вимог норм
матеріального та процесуального права.
Інші доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до
намагань відповідача надати перевагу одних доказів над іншими, що
суперечить вимогам ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ), і тому до
уваги не беруться.
Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається
за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком
процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та
їх доказуванням, прийняті у справі рішення відповідають нормам
чинного законодавства та підстав для їх скасування не вбачається.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ), суд П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Концерну "Міжрегіональний агротехнічний
сервіс" у формі Закритого акціонерного товариства залишити без
задоволення.
2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
26 вересня 2006 у справі N 4/2384-15/364 залишити без змін.
Судді І.М.Бенедисюк
С.С.Самусенко
Н.Г.Дунаєвська



вгору