Про стягнення коштів
Вищий господарський суд; Постанова, Справа від 15.02.200518/346
Документ v_346600-05, поточна редакція — Прийняття від 15.02.2005

                                                          
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.02.2005 Справа N 18/346
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 21.07.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Яценко О.В. (доповідач у справі), суддів:
Бур'янової С.С., Кривди Д.С., розглянувши касаційну скаргу
Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту
інвалідів, м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької
області від 21.09.2004 р. у справі N 18/346 господарського суду
Запорізької області за позовом Запорізького обласного відділення
Фонду соціального захисту інвалідів, м. Запоріжжя до Відкритого
акціонерного товариства "Мелітопольський верстатобудівний завод
ім. 23 Жовтня", м. Мелітополь Запорізької області про стягнення
12311,94 грн., в судовому засіданні взяли участь представники
сторін: від відповідача - Семченко Ю.В., дов. N 1/1-345 від
14.02.2004 р., В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Запорізької області від
21 вересня 2004 року у справі N 18/346 (суддя Туркіна Л.П.) в
задоволенні позовних вимог Запорізького обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів, м. Запоріжжя до Відкритого
акціонерного товариства "Мелітопольський верстатобудівний завод
ім. 23 Жовтня", м. Мелітополь Запорізької області, про стягнення
12311,94 грн. відмовлено.
Не погоджуючись з цим рішенням, Запорізьке обласне відділення
Фонду соціального захисту інвалідів, м. Запоріжжя внесло до Вищого
господарського суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати
рішення господарського суду Запорізької області від 21.09.2004 р.
як прийняте з порушенням норм матеріального права.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді Яценко О.В.,
розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної
скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої
інстанції норм процесуального та матеріального права, дійшла
висновку, про відсутність правових підстав для задоволення
касаційної скарги, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, що згідно звіту
відповідача ф. 10-ПІ ( v0049202-02 ) ВАТ "Мелітопольський
верстатобудівний завод ім. 23 Жовтня" є юридичною особою та
відноситься до категорії суб'єктів підприємницької діяльності,
яким відповідно до ст. 19 Закону "Про основи соціальної
захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) встановлюється
норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Суд попередньої інстанції зазначив, що довідка відповідача
свідчить, що середньоспискова чисельність працюючих на
підприємстві у 2003 р. складала 226 осіб.
Відповідно до ст. 19 Закону "Про основи соціальної
захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) у редакції від
01.08.2001 р. ( 2606-14 ) норматив робочих місць для
працевлаштування інвалідів на підприємстві у 2002 р. повинен
складати 9 осіб; фактично на підприємстві у 2003 р. працювало 9
інвалідів. Середньорічна заробітна плата на підприємстві у 2002
році складала суму 4103 грн. 98 коп.
Підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно
від форми власності і господарювання, де кількість працюючих
інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною
першою статті 19 Закону "Про основи соціальної захищеності
інвалідів в Україні" ( 875-12 ), щороку сплачують відповідним
відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні
санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної
заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в
установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що
матеріали справи свідчать про те, що кількість створених робочих
місць для інвалідів на підприємстві відповідала встановленому
нормативу.
Висновок суду попередньої інстанції, що кількість інвалідів,
що одночасно працювали у відповідача у 2003 р. і займали робочі
місця, відповідає нормативу, установленому для
ВАТ "Мелітопольський верстатобудівний завод ім. 23 Жовтня" ст. 19
зазначеного вище Закону ( 875-12 ), є правомірним і відповідає
положенням чинного законодавства.
Суд попередньої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги
міркування позивача щодо того, що кількість працюючих інвалідів,
зазначену у ст. 20 Закону України "Про основи соціальної
захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ), слід обчислювати в
особливому порядку, зазначеному у п. п. 3.3.1-3.3.3 Інструкції із
статистики чисельності працівників, зайнятих у народному
господарстві ( z0287-95 ).
Оскільки ст. 20 названого Закону ( 875-12 ) передбачає
майнову відповідальність для підприємств, де кількість працюючих
інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, передбаченим ч. 1
ст. 19 цього Закону.
Суд дійшов до вірного висновку, що посилання на
середньоспискову чисельність інвалідів як на підставу застосування
фінансових санкцій відсутнє як у ст. 20 Закону "Про основи
соціальної захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ), так і у
Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і
організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального
захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів,
затвердженому постановою КМУ від 28.12.2001 р. N 1767
( 1767-2001-п ), і тому правові підстави застосування
середньоспискової чисельності інвалідів у позивача відсутні.
Також висновок суду, що той факт, що державна статистична
звітність у р. I ф. N 10-ПІ ( v0049202-02 ) передбачає
необхідність подання відомостей про середньооблікову чисельність
інвалідів, працевлаштованих на підприємстві; також не може бути
підставою для застосування фінансових санкцій є вірним і
відповідає положенням закону.
Оскільки у тій же формі звітності N 10-ПІ ( v0049202-02 )
передбачено наявність розділу П "Список працюючих інвалідів -
штатних працівників, які були зайняті на підприємстві у
2003 році", куди заносяться усі працевлаштовані інваліди і яка
відповідає ст. 20 Закону України "Про основи соціальної
захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ).
Зазначені обставини досліджені судом першої інстанції на
підставі наданих в судове засідання сторонами доказів. Порушення
або неправильного застосування норм матеріального і процесуального
права не вбачається, підстави для скасування або зміни рішення
господарського суду відсутні.
Отже, суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував
матеріали справи та вірно застосував чинне законодавство.
За таких обставин судова колегія суддів Вищого господарського
суду України дійшла до висновку, що господарським судом
Запорізької області вірно застосовані норми матеріального та
процесуального права і тому підстав для скасування рішення
господарського суду Запорізької області у даній справі не
вбачається.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9 - 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд
України П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Запорізького обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів, м. Запоріжжя на рішення
господарського суду Запорізької області від 21.09.2004 р. у справі
N 18/346 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Запорізької області від
21.09.2004 р. у справі N 18/346 залишити без змін.



вгору