Про стягнення коштів
Вищий господарський суд; Постанова, Справа від 21.06.20056/297-04
Документ v_297600-05, поточна редакція — Прийняття від 21.06.2005

                                                          
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.06.2005 Справа N 6/297-04
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 25.08.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Джунь В.В. розглянув касаційну скаргу Вінницького обласного відділення
Фонду соціального захисту інвалідів, м. Вінниця (далі - відділення
Фонду) на постанову Житомирського апеляційного господарського суду
від 25.04.2005 зі справи N 6/297-04 за позовом відділення Фонду до товариства з обмеженою відповідальністю "Гайсинський
консервний комбінат", м. Гайсин Вінницької області (далі - ТОВ
"Гайсинський консервний комбінат") про стягнення 18 794,16 грн. За результатами розгляду касаційної скарги Вищий
господарський суд України В С Т А Н О В И В:
Відділення Фонду звернулося з позовом про стягнення з
відповідача 18 794,16 грн. заборгованості зі сплати штрафних
санкцій за недодержання законодавчо встановленого нормативу
робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Справа розглядалася господарськими судами неодноразово. Так,
постановою Вищого господарського суду України від 15.06.2004 дану
справу було передано на новий розгляд до суду першої інстанції з
метою з'ясування факту інформування відповідачем уповноважених
органів про наявність вільних робочих місць для інвалідів.
Рішенням господарського суду Вінницької області від
14.09.2004 (суддя Говор Н.Д.) у задоволенні позову відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що відсутність у відповідача у звітному
періоді облікованого прибутку виключає можливість стягнення з ТОВ
"Гайсинський консервний комбінат" штрафних санкцій в порядку
статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності
інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (далі - Закон). Крім того,
неподання в установленому порядку звітності до органів соціального
захисту населення не є підставою для застосування заходів майнової
відповідальності відповідно до Закону.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від
25.04.2005 (колегія суддів у складі: суддя Щепанська Г.А. -
головуючий, судді Голубєва Г.К., Черпак Ю.К.) назване рішення
залишено без змін з тих підстав, що оскільки факт працевлаштування
інвалідів в межах установленого чотиривідсоткового нормативу не
залежить від тривалості роботи цих інвалідів на підприємстві, то
відповідачем фактично було виконано зазначений норматив шляхом
працевлаштування 12 інвалідів.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України
відділення Фонду просить скасувати постанову суду апеляційної
інстанції з даної справи та прийняти нове рішення по суті спору,
посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального
права. Зокрема, скаржник зазначає, що з огляду на вимоги
підпунктів 3.3.1-3.3.3 Інструкції зі статистики чисельності
працівників, зайнятих у народному господарстві України,
затвердженої наказом Міністерства статистики України від
07.07.1995 N 171 ( z0287-95 ) (далі - Інструкція),
середньооблікова чисельність інвалідів на підприємстві відповідача
у звітному періоді становила 6 осіб, що з урахуванням факту
невжиття ТОВ "Гайсинський консервний комбінат" необхідних заходів
для працевлаштування інвалідів є підставою для стягнення з
останнього 18 794,16 грн.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (далі -
ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду
касаційної скарги.
Представники сторін у судове засідання не з'явились.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими
інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування
ними норм матеріального і процесуального права, Вищий
господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав
для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що: - у 2002 році середньооблікова чисельність штатних
працівників ТОВ "Гайсинський консервний комбінат" становила
309 осіб; - чисельність інвалідів - штатних працівників, які повинні
працювати на робочих місцях, створених відповідачем відповідно до
чотиривідсоткового нормативу, у 2002 році становила 12 осіб; - фактично у звітному періоді ТОВ "Гайсинський консервний
комбінат" фактично було працевлаштовано 12 інвалідів, більшість з
яких пропрацювали на підприємстві відповідача менше року; - у 2002 році середньорічна заробітна плата штатного
працівника на підприємстві відповідача складала 3132,36 грн.; - за результатами фінансово-господарської діяльності у
2002 році ТОВ "Гайсинський консервний комбінат" не одержало
прибутку; - протягом 2002 року відповідач не повідомляв органи
працевлаштування про наявність вакантних посад для
працевлаштування інвалідів.
Причиною виникнення спору зі справи стало питання про
правомірність стягнення з відповідача передбачених статтею 20
Закону ( 875-12 ) штрафних санкцій за недотримання установленого
нормативу працевлаштування інвалідів.
Статтею 19 Закону ( 875-12 ) для підприємств, установ і
організацій незалежно від форм власності встановлюється норматив
робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у
розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих.
Згідно з частиною першою статті 20 Закону ( 875-12 )
підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від
форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів
менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою
статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням
Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких
визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на
відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації
за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Разом з тим, відповідно до частин третьої, четвертої
статті 20 Закону ( 875-12 ) сплату штрафних санкцій підприємства
(об'єднання), установи і організації провадять відповідно до
закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні
після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). У
разі відсутності коштів штрафні санкції можуть бути застосовані
шляхом звернення стягнення на майно підприємства (об'єднання),
установи і організації в порядку, передбаченому законом.
Виходячи з системного аналізу наведених норм Закону
( 875-12 ), звернення стягнення на майно підприємства може бути
здійснено лише за наявності одночасно двох умов, а саме, коли у
цього підприємства: - відсутні кошти на поточних рахунках у банківських установах
станом на визначений законодавством строк сплати нарахованих
штрафних санкцій за звітний період; - за даними податкової звітності обліковано наявність
прибутку після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових
платежів) у звітний період.
Наведене дає підстави вважати, що навіть у випадку невжиття
ТОВ "Гайсинський консервний комбінат" передбачених чинним
законодавством необхідних заходів для забезпечення
працевлаштування інвалідів у разі відсутності у підприємства
облікованого прибутку за звітний період не допускається звернення
стягнення суми нарахованих штрафних санкцій на його майнові активи
та, відповідно, штрафні санкції за недотримання законодавчо
встановленого нормативу забезпечення працевлаштування інвалідів не
сплачуються.
Таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду
України від 15.01.2003 N 012/03 зі справи N 4292/1-36
( v1-36700-03 ), в якій з огляду на частину третю статті 20 Закону
( 875-12 ) Верховний Суд України вимагав обов'язкового з'ясування
того, чи був прибуток у конкретного підприємства.
Разом з тим, висновок апеляційного суду про фактичне
виконання відповідачем нормативу є помилковим з урахуванням
такого.
Пунктом 3.1 Інструкції ( z0287-95 ) передбачено, що для
визначення чисельності працівників підприємства (установи,
організації) за будь-який період (місяць, квартал, з початку року,
рік) недостатньо мати чисельність працівників на дату, наприклад,
тільки на початок або кінець звітного періоду, тому що в цих
показниках не враховуються зміни, що відбулися протягом
розглянутого періоду.
Відповідно до пункту 3.2 Інструкції ( z0287-95 )
середньооблікова чисельність працівників за звітний місяць
обчислюється шляхом підсумовування чисельності працівників
облікового складу за кожний календарний день звітного місяця,
тобто з 1 по 30 або 31 (для лютого - по 28 або 29 число),
включаючи святкові (неробочі) і вихідні дні і ділення одержаної
суми на число календарних днів звітного місяця.
А згідно з підпунктом 3.3.3 пункту 3.3 Інструкції
( z0287-95 ) середньооблікова чисельність працівників за період з
початку року (в тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік)
обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової чисельності
працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період
з початку року до звітного місяця включно та ділення одержаної
суми на кількість місяців за період з початку року, тобто
відповідно на 2, 3, 4...12.
Отже, в даному разі за результатами проведеного згідно з
вимогами Інструкції ( z0287-95 ) розрахунку середньооблікової
чисельності інвалідів у 2002 році кількість працюючих інвалідів на
ТОВ "Гайсинський консервний комбінат" дорівнюватиме саме 6 особам.
Проте в даному випадку хибність висновку суду апеляційної
інстанції не вплинула на прийняття ним правильного по суті спору
рішення, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови
апеляційного господарського суду не вбачається.
Керуючись статтями 111-9 - 111-11 ГПК України ( 1798-12 ),
Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
25.04.2005 зі справи N 6/297-04 залишити без змін, а касаційну
скаргу Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту
інвалідів - без задоволення.



вгору