Документ v_268700-06, поточна редакція — Прийняття від 24.01.2006

                                                          
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
24.01.2006 Справа N 11/268

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України
у складі: <...>, за участю представника <...>, розглянувши
касаційну скаргу Запорізького обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів (далі - Відділення Фонду) на
постанову Вищого господарського суду України від 08.11.2005 року
N 11/268, В С Т А Н О В И Л А:
У травні 2005 року Відділення Фонду звернулося в
господарський суд Запорізької області з позовом до казенного
підприємства "Запорізький титаново-магнієвий комбінат" (далі -
Підприємство) про стягнення 649426 грн. 68 коп. штрафних санкцій
за невиконання нормативу робочих місць для забезпечення
працевлаштування інвалідів у 2004 році. Позов обґрунтовувався
посиланням на положення статей 19, 20 Закону України "Про основи
соціальної захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) та Порядку
сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями
штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів,
акумуляції, обліку та використання цих коштів (далі - Порядок
сплати штрафних санкцій), затвердженого постановою Кабінету
Міністрів України від 28.12.2001 року N 1767 ( 1767-2001-п ).
Рішенням господарського суду Запорізької області від
18.07.2005 року в позові відмовлено з тих мотивів, що Підприємство
вживало необхідних заходів для забезпечення працевлаштування
інвалідів, а тому підстави для притягнення його до
відповідальності за позовом відсутні.
Постановою Вищого господарського суду України від
08.11.2005 року N 11/268 зазначене рішення суду першої інстанції
залишено без змін.
29 грудня 2005 року колегією суддів Верховного Суду України
за касаційною скаргою Відділення Фонду порушено провадження з
перегляду у касаційному порядку постанови Вищого господарського
суду України від 08.11.2005 року N 11/268. У касаційній скарзі
ставиться питання про скасування всіх судових рішень у справі та
передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції. На
обґрунтування касаційної скарги зроблено посилання на
невідповідність оскарженої постанови рішенням Верховного Суду
України з питань застосування норм матеріального права та
міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана
Верховною Радою України, неправильне застосування норм
матеріального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника
відповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши
матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного
Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з
таких підстав.
Розглядаючи касаційну скаргу Відділення Фонду на рішення
господарського суду Запорізької області від 18.07.2005 року, Вищий
господарський суд України зазначив, що за змістом положень пунктів
8 та 9 статті 3, пункту 4 частини 1 статті 17, частини 4 статті
50, статті 104 Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) до компетенції адміністративних судів не віднесено
вирішення спорів, де позивачами є відділення Фонду соціального
захисту інвалідів. Вищий господарський суд України вважав, що
статтею 50 цього Кодексу встановлено вичерпний перелік випадків, у
яких юридичні та фізичні особи, що не є суб'єктами владних
повноважень, можуть бути відповідачами за позовами суб'єктів
владних повноважень.
Проте зазначені мотиви оскарженої постанови ґрунтуються на
помилковому застосуванні норм матеріального та процесуального
права.
Частиною 1 статті 8 Закону України "Про основи соціальної
захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) встановлено, що
державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності
інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з
питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони
здоров'я України та органами місцевого самоврядування.
Згідно з пунктом 1 Положення про Фонд соціального захисту
інвалідів ( 1434-2002-п ) (далі - Положення), затвердженого
постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 року, Фонд
соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного
управління, який діє у складі Міністерства праці та соціальної
політики України та підпорядковується йому. Пунктом 3 Положення
визначено основні завдання Фонду соціального захисту інвалідів: участь у межах своєї компетенції в реалізації державної
політики у сфері соціального захисту інвалідів; здійснення контролю за додержанням підприємствами, установами
і організаціями всіх форм власності і господарювання нормативів
робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Для реалізації покладених на Фонд соціального захисту
інвалідів завдань за погодженням з Міністерством праці та
соціальної політики України утворюються територіальні відділення
Фонду.
Частиною 1 статті 19 Закону України "Про основи соціальної
захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) для підприємств,
установ, організацій установлений норматив робочих місць для
працевлаштування інвалідів. Підприємства, установи, організації,
де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж
установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням
Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські
санкції у встановленому частиною першою статті 20 цього Закону
розмірі. Відповідно до покладених на нього завдань Фонд
соціального захисту інвалідів здійснює контроль за своєчасним
перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств,
установ і організацій за недодержання ними нормативів робочих
місць для забезпечення працевлаштування інвалідів (підпункт 3
пункту 4 Положення ( 1434-2002-п ). Пунктом 11 Порядку сплати
штрафних санкцій ( 1767-2001-п ) передбачено, що у разі несплати
підприємствами, установами організаціями, які не забезпечують
нормативу робочих місць, штрафних санкцій в установлений термін
відділення Фонду соціального захисту інвалідів вживають заходів
щодо їх стягнення в судовому порядку.
Таким чином, Відділення Фонду є органом державної влади, який
у правовідносинах з Підприємством реалізує владні управлінські
функції, а право Відділення Фонду на звернення до суду у спірних
відносинах визначено у законодавчому порядку. Пункт 4 частини 1
статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) відносить до компетенції адміністративних судів спори
за зверненнями суб'єкта владних повноважень у випадках,
встановлених законом. Мотиви оскарженої постанови про те, що у
частині 4 статті 50 цього Кодексу наведено вичерпний перелік
випадків звернення суб'єктів владних повноважень з
адміністративними позовами до фізичних та юридичних осіб - не
суб'єктів владних повноважень, суперечать пункту 5 частини 4
статті 50 цього Кодексу, відповідно до якого зазначені особи
можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта
владних повноважень і в інших випадках, встановлених законом.
Враховуючи викладене, постанова Вищого господарського суду
України в даній справі підлягає скасуванню, а справа - передачі до
цього суду для виконання вимог пункту 10 розділу VII "Прикінцеві
та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (із змінами, внесеними Законом України від
06.10.2005 року N 2953-IV ( 2953-15 ).
Керуючись статтями 111-17 - 111-21 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Судова палата у
господарських справах Верховного Суду України
П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу Запорізького обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від
08.11.2005 року N 11/268 скасувати, а справу передати до Вищого
господарського суду України для виконання вимог пункту 10 розділу
VII "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ).
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.



вгору