Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
Вищий господарський суд; Постанова, Справа від 23.03.200525/248-11/68
Документ v_248600-05, поточна редакція — Прийняття від 23.03.2005

                                                          
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.03.2005 Справа N 25/248-11/68
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 19.05.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого
судді Кривди Д.С., суддів Жаботиної Г.В., Грека Б.М. у відкритому
судовому засіданні за участю представників сторін: від позивача -
Бураков І.О.; від відповідача - Маслюк А.А., розглянувши касаційну
скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві
по роботі з великими платниками податків на постанову Київського
апеляційного господарського суду від 07.12.2004 р. у справі
N 25/248-11/68 господарського суду м. Києва за позовом Дочірнього
підприємства "УТЕЛ" Відкритого акціонерного товариства
"Укртелеком" до Спеціалізованої державної податкової інспекції у
м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Києва від 14.05.2003 р. у
справі N 25/248 (суддя О.В. Муравйов), залишеним без змін
постановою Київського апеляційного господарського суду від
22.07.2003 р. (судді: Б.Ю. Львов, А.Г. Полянський,
Г.П. Коробенко), позовні вимоги задоволено: визнано недійсним
податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної
податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками
податків від 28.02.2003 р. N 0000081501.
Не погодившись з прийнятими у даній справі судовими
рішеннями, Спеціалізована державна податкова інспекція у м. Києві
по роботі з великими платниками податків подала касаційну скаргу.
Постановою Вищого господарського суду України від
14.07.2004 р. касаційну скаргу Спеціалізованої державної
податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками
податків задоволено частково, рішення господарського суду м. Києва
від 14.05.2003 р. та постанову Київського апеляційного
господарського суду від 22.07.2003 р. скасовано, а справу
направлено на новий розгляд.
За новим розглядом справи, якій присвоєно N 25/248-11/68,
рішенням господарського суду м. Києва від 08.10.2004 р. (суддя
О.О. Євсіков), залишеним без змін постановою Київського
апеляційного господарського суду від 07.12.2004 р. (судді:
М.М. Куц, І.Ю. Панова, П.О. Дзюбко), позовні вимоги задоволено:
визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої
державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими
платниками податків від 28.02.2003 р. N 0000081501.
Не погодившись з прийнятими у даній справі судовими
рішеннями, Спеціалізована державна податкова інспекція у м. Києві
по роботі з великими платниками податків подала касаційну скаргу,
в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від
08.10.2004 р. та постанову Київського апеляційного господарського
суду від 07.12.2004 р. та прийняти нове рішення, яким у
задоволенні позову відмовити. Свою вимогу Спеціалізована державна
податкова інспекція у м. Києві по роботі з великими платниками
податків мотивує тим, що апеляційним господарським судом
неправильно застосовано норми матеріального права, а саме: ч. 1
ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в
іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) щодо розрахунків з іноземними
операторами електрозв'язку: Sri Lanka Telecom Ltd (Шрі-Ланка),
Ministere des postes (Алжир), Makedonski Telecomunikacii
(Македонія), Embratel (Бразилія).
У відзиві на касаційну скаргу Дочірнє підприємство "УТЕЛ"
Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" доводить
безпідставність вимог Спеціалізованої державної податкової
інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків та
правомірність прийнятих у даній справі судових рішень.
Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши представників
сторін, які з'явились в господарське засідання суду касаційної
інстанції, перевіривши правильність застосування апеляційним
господарським судом норм матеріального та процесуального права,
Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна
скарга Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві
по роботі з великими платниками податків не підлягає задоволенню.
Господарським судом встановлено: за перевіркою позивача з
питань дотримання вимог чинного валютного законодавства, про що
27.02.2003 р. складено акт, відповідачем було прийняте податкове
повідомлення-рішення N 0000081501 від 28.02.2003 р., яким позивачу
визначено податкове зобов'язання з пені за порушення термінів
розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі
53479,77 грн. Підставою для донарахування податкового зобов'язання
стало порушення позивачем термінів розрахунків, передбачених ст. 1
Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній
валюті" ( 185/94-ВР ), з окремими операторами зв'язку.
Згідно ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) виручка резидентів у
іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в
уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені
в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного
оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації)
продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг),
прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або
іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг,
експорт прав інтелектуальної власності. Таким чином, як випливає з
приписів даної правової норми, предметом регулювання даної
правової норми є валютна виручка від експорту продукції, робіт
(послуг), прав інтелектуальної власності, яка має зараховуватись
на валютні рахунки резидентів у терміни, зазначені в контрактах,
за якими здійснюється експорт, але не пізніше 90 календарних днів,
зокрема, з моменту підписання акта або іншого документа, що
засвідчує виконання робіт, надання послуг.
У разі порушення цих строків статтею 4 цього ж Закону
( 185/94-ВР ) передбачене стягнення пені за кожний день
прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки
(митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті,
перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом
Національного банку України на день виникнення заборгованості.
Колегія суддів Вищого господарського суду України
погоджується з висновком господарського суду першої та апеляційної
інстанцій про те, що рахунки, які виставлялись позивачем
операторам інших країн, не можуть бути належним доказом того, що з
моменту їх виставлення іноземному оператору слід відраховувати
90 денний строк для зарахування валютної виручки, оскільки рахунок
є пропозицією для оплати, яка може мати різні форми, а не угодою,
де зазначено строк, з якого виникає зобов'язання; рахунки, які
виставлялись іноземним операторам, по розрахункам з якими
відповідачем нараховано пеню, не містять відомостей про фактичне
виконання робіт, надання послуг.
Господарським судом першої та апеляційної інстанцій
встановлено, що: - відповідні міжнародні договори укладені державою Україна, а
не позивачем безпосередньо, тобто Дочірнє підприємство "УТЕЛ"
виконує умови цих міжнародних договорів від імені України в силу
спеціальних на те повноважень; - на підставі пп. 6.1.3 п. 6 ліцензії Державного комітету
зв'язку та інформатизації України N 002110 серія ВД, яка видана
позивачу, ліцензіат має право укладати прямі контракти, договори
чи угоди про надання послуг, які передбачені ліцензією, з
іноземними і місцевими споживачами та проводити розрахунки за такі
послуги. Отже, виходячи з умов ліцензії, позивачу надано право
укладати прямі контракти з іноземними споживачами.
Проте, господарським судом встановлено, що позивач в даному
випадку не укладав прямі контракти з операторами - нерезидентами,
які вказані в акті перевірки відповідача, крім того докази
наявності прямих додаткових угод між нерезидентами та позивачем
відносно іншого порядку розрахунків за послуги ніж передбачені
Конвенцією та Статутом Міжнародного союзу електрозв'язку
( 995_099 ) суду надано не було.
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського
погоджується з висновком господарського суду першої та апеляційної
інстанцій про те, що в даному випадку позивач не є суб'єктом
правовідносин, які регулюються ст. ст. 1, 4 Закону України "Про
порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ).
Згідно ч. 1 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) підставами для
скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного
господарського суду або постанови апеляційного господарського суду
є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи
процесуального права. Оскільки місцевим господарським судом та
апеляційним господарським судом норми матеріального та
процесуального права порушено не було, то підстави для скасування
даних судових рішень відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий
господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової
інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків
залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного
господарського суду від 07.12.2004 р. у справі N 25/248-11/68 -
без змін.



вгору