Документ v_221700-05, поточна редакція — Прийняття від 18.10.2005

                                                          
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
18.10.2005 Справа N 21/221

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України
у складі: <...> за участю представника <...> розглянувши касаційну скаргу Запорізького обласного
відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Вищого
господарського суду України від 14 червня 2005 р. у справі
N 21/221 за позовом Запорізького обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів до ТОВ "Науково-виробниче товариство
"Темп Лтд Ко" про стягнення 3000 грн., В С Т А Н О В И Л А:
У вересні 2004 р. Запорізьке обласне відділення Фонду
соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом про
стягнення з ТОВ "Науково-виробниче товариство "Темп Лтд Ко"
3000 грн. штрафних санкцій за невиконання нормативу робочих місць
для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2003 р.
Відповідач проти позову заперечував, стверджуючи, що він є
платником єдиного податку та звільняється від сплати внесків,
штрафів до Фонду соціального захисту інвалідів.
Рішенням господарського суду Запорізької області від
26.11.2004 р., залишеним без змін постановою Запорізького
апеляційного господарського суду від 12.04.2005 р., позов
задоволено.
Судові рішення мотивовані тим, що всупереч вимогам чинного
законодавства відповідачем не були створені робочі місця для
працевлаштування інвалідів, а Указ Президента України "Про
спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів
малого підприємництва" ( 727/98 ) не звільняє платника єдиного
податку від сплати штрафних санкцій за незайняті інвалідами робочі
місця.
Постановою Вищого господарського суду України від
14.06.2005 р. зазначені судові рішення скасовані, у позові
відмовлено з тих мотивів, що відсутність у відповідача
облікованого прибутку за звітний період унеможливлює стягнення з
нього штрафних санкцій на підставі ст. 20 Закону України "Про
основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ).
25 серпня 2005 р. Верховним Судом України порушено
провадження за касаційною скаргою Запорізького обласного
відділення Фонду соціального захисту інвалідів, у якій ставиться
питання про скасування постанови Вищого господарського суду
України від 14.06.2005 р. В обґрунтування скарги зроблено
посилання на неправильне застосування норм матеріального права,
різне застосування Вищим господарським судом України одного і того
ж положення закону в аналогічних справах.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав:
Вищим господарським судом України судові рішення першої та
апеляційної інстанцій були скасовані, а у позові відмовлено з тих
підстав, що відсутність у відповідача облікованого прибутку за
звітний період унеможливлює стягнення з нього штрафних санкцій на
підставі ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності
інвалідів в Україні" ( 875-12 ).
З таким висновком суду касаційної інстанції погодитися не
можна.
Відповідно до частин третьої і четвертої статті 20 Закону
( 875-12 ) сплату штрафних санкцій за нестворені робочі місця для
інвалідів підприємства (об'єднання), установи і організації
провадять відповідно до закону за рахунок прибутку, який
залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів
(обов'язкових платежів). У разі відсутності коштів, штрафні
санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на їх
майно в порядку, передбаченому законом.
Тобто відмова у задоволенні позову лише з тих мотивів, що за
звітний період у підприємства не було прибутку, є безпідставною,
оскільки аналіз змісту зазначених норм Закону України "Про основи
соціальної захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) дозволяє
зробити висновок про те, що сплачені чи стягнуті за рішенням суду
штрафні санкції не можуть бути віднесені підприємством на
собівартість продукції чи наданих послуг.
Відтак, судом касаційної інстанції неправильно застосовано
норми матеріального права та не взято до уваги, що Закон України
"Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 )
не ставить у залежність обов'язок щодо сплати санкцій від
наявності чи відсутності прибутку, а вказує лише джерело сплати,
тому постанова Вищого господарського суду України від
14.06.2005 р. підлягає скасуванню.
Разом з тим, не підлягають залишенню у силі і постанова суду
апеляційної та рішення суду першої інстанцій, оскільки судами
неповно встановлено фактичні обставини справи та, зокрема, не
з'ясовано, чи не були пропущені строки застосування
адміністративно-господарських санкцій, згідно з вимогами ст. 250
ГК України ( 436-15 ), а також, наявність підстав для покладення
на відповідача відповідальності виходячи з положень ст. 218 ГК
України.
Наведене є підставою для скасування винесених судових рішень
та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 241, 242, 244, п. 7
Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ), Судова палата
П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу Запорізького обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від
14.06.2005 р., постанову Запорізького апеляційного господарського
суду від 12.04.2005 р. та рішення господарського суду Запорізької
області від 26.11.2004 р. скасувати, а справу направити на новий
розгляд до суду першої інстанції.
Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім
випадку, встановленого пунктом 2 статті 237 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ).



вгору