Про визнання недійсним рішення
Вищий господарський суд; Постанова, Справа від 31.03.200523/191
Документ v_191600-05, поточна редакція — Прийняття від 31.03.2005

                                                          
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.03.2005 Справа N 23/191
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 16.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Усенко Є.А. - головуючого, Глос О.І., Бакуліної С.В., розглянувши
у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу казенного
підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат" на постанову
Запорізького апеляційного господарського суду від 12.10.2004 у
справі N 23/191 господарського суду Запорізької області за позовом
казенного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат" до
регіонального управління ДААК ДПА України у Запорізькій області
про визнання недійсним рішення, в судовому засіданні взяли участь
представники: від позивача - Кулешова Л.В.; від відповідача -
Рещук О.М., В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Запорізької області від
11.08.2004 у справі N 23/191 (суддя Садовий І.В.) позов
задоволено: визнано недійсним рішення регіонального управління
ДААК ДПА України у Запорізькій області від 26.05.2004
N 080079/2424-21. Стягнуто з регіонального управління ДААК ДПА
України у Запорізькій області на користь позивача 85 грн.
державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, регіональне управління
ДААК ДПА України у Запорізькій області подало апеляційну скаргу до
Запорізького апеляційного господарського суду.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
12.10.2004 (судді Хуторний В.М., Мірошніченко М.В., Яценко О.М.)
апеляційну скаргу регіонального управління ДААК ДПА України у
Запорізькій області задоволено - рішення господарського суду
Запорізької області від 11.08.2004 у справі N 23/191 скасовано, у
позові відмовлено. Стягнуто з казенного підприємства "Запорізький
титано-магнієвий комбінат" в доход державного бюджету 42,50 грн.
державного мита за розгляд справи апеляційним судом.
У касаційній скарзі казенне підприємство "Запорізький
титано-магнієвий комбінат" просить скасувати постанову
Запорізького апеляційного господарського суду від 12.10.2004, а
рішення господарського суду Запорізької області від 11.08.2004 у
справі N 23/191 залишити без змін, посилаючись на неправильне
застосування апеляційним господарським судом норм Закону України
"Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового,
коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів"
від 19.12.95 N 481/95-ВР ( 481/95-ВР ), Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 N 2181-III
( 2181-14 ) та положень Порядку ведення Єдиного державного реєстру
місць зберігання, затвердженого наказом ДПА України від 28.05.2002
N 251 ( z0670-02 ) (зі змінами від 13.11.2002), який не відповідає
Конституції України ( 254к/96-ВР ) та Закону України "Про державне
регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і
плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".
Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду
України Осетинського А.Й. від 30.03.2005 N 02-12.2/126 змінено
склад колегії суддів та призначено колегію суддів у складі:
головуючого - судді Усенко Є.А., суддів Глос О.І., Бакуліної С.В.
В засіданні суду касаційної інстанції оголошувалась перерва
до 31.03.2005 до 14 год. 25 хв.
Заслухавши пояснення представників позивача і відповідача,
перевіривши матеріали справи, правильність застосування
господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій
встановлено, що регіональним управлінням ДААК ДПА України у
Запорізькій області було проведено позапланову документальну
перевірку підприємства позивача з питання цільового використання
спирту етилового за період з 01.10.2002 по 01.04.2004, за
наслідками якої складено акт від 17.05.2004 N 9, яким встановлено,
що позивачем для забезпечення виробничих та інших потреб у грудні
2002 р. отримувався спирт етиловий у кількості 163 дал, у березні
2003 р. - у кількості 154,71 дал, але місце зберігання спирту не
внесено до Єдиного державного реєстру місць зберігання спирту, чим
порушено вимоги ст. 1 Закону України "Про державне регулювання
виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового,
алкогольних напоїв та тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ) та п. 17
постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку
визначення виробників і покупців спирту та здійснення контролю за
його обігом" від 29.08.2002 N 1266 ( 1266-2002-п ).
На підставі вказаного акту перевірки регіональним управлінням
ДААК ДПА України у Запорізькій області було прийнято рішення від
26.05.2004 N 080079/2424-21, яким відповідно до абз. 9 ч. 2 ст. 17
Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу
спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та
тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ) до позивача застосовані фінансові
санкції у вигляді штрафу у розмірі 100% вартості товару -
70150,37 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої
інстанції виходив з того, що: поперше, позивач не порушував ст. 1
Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу
спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та
тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ), оскільки зазначена норма містить
лише визначення понять та термінів, що вживаються в зазначеному
Законі; по-друге, Законом України "Про державне регулювання
виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового,
алкогольних напоїв та тютюнових виробів" не передбачено внесення
до Єдиного державного реєстру місць зберігання спирту покупцями
спирту (які не є виробниками або торговцями спиртом); по-третє,
відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України ( 436-15 )
адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до
суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення
порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення, у
зв'язку з чим строки застосування відповідачем
адміністративно-господарський санкцій на момент прийняття
відповідачем оспорюваного рішення пропущено.
Скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції і
відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний господарський суд
виходив з того, що: по-перше, п. 2.1 Порядку ведення Єдиного
державного реєстру місць зберігання ( z0670-02 ) передбачено
внесення до Єдиного реєстру місць зберігання спирту суб'єктів
підприємницької діяльності, які отримують спирт для забезпечення
виробничих та інших потреб, якщо його кількість перевищує
100 декалітрів на квартал (а господарським судом встановлено факт
отримання позивачем спирту етилового у грудні 2002 р. - у
кількості 163 дал, а у березні 2003 р. у кількості - 154,71 дал);
по-друге, згідно зі ст. 17 Закону України "Про державне
регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і
плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" ( 481/95-ВР )
за порушення норм цього Закону штрафні санкції застосовуються до
всіх суб'єктів підприємницької діяльності без винятку; по-третє,
штрафні санкції за порушення вимог Закону України "Про державне
регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і
плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" підпадають під
визначення терміну "податкове зобов'язання", надане в п. 1.2 ст. 1
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ), у зв'язку з чим податковий орган має право
застосовувати штрафні санкції в межах 1095 днів згідно
з пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 вказаного Закону.
Однак, вищезазначені висновки господарського суду апеляційної
інстанції не є такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні
норм матеріального права з огляду на наступне.
Господарськими судами встановлено, що спірним податковим
повідомленням-рішенням до позивача застосовані штрафні санкції
відповідно до ст. 17 Закону України "Про державне регулювання
виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового,
алкогольних напоїв та тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ), у зв'язку
з чим визначення вказаних штрафних санкцій як податкового
зобов'язання суперечить преамбулі, пп. 1.2, 1.5 ст. 1 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 );
ст.ст. 13, 14 Закону України "Про систему оподаткування" від
25.06.91 N 1251-XII ( 1251-12 ) (зі змінами і доповненнями).
Відповідно до п. 1.5 ст. 1 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) положення цього Закону
розповсюджуються лише на штрафні санкції, які застосовуються до
платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування.
Відповідно до ст.ст. 238, 241 Господарського кодексу України
( 436-15 ) штрафні санкції за порушення вимог Закону України "Про
державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового,
коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів"
( 481/95-ВР ) є адміністративно-господарськими санкціями.
Згідно зі ст. 241 Господарського кодексу України ( 436-15 )
адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що
сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у
разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської
діяльності.
Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується
штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що
регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено
правопорушення.
Строки застосування адміністративно-господарських санкцій
встановлено ст. 250 Господарського кодексу України ( 436-15 ),
згідно з якою адміністративно-господарські санкції можуть бути
застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з
дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня
порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил
здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених
Законом.
Господарськими судами встановлено і матеріалами справи
підтверджено факт вчинення порушення позивачем 18.12.2002 та
24.03.2003, тоді як фінансові санкції у вигляді штрафу застосовані
відповідачем 26.05.2004, тобто після закінчення строків
застосування санкцій, встановлених ст. 250 Господарського кодексу
України ( 436-15 ).
З огляду на викладене, рішення господарського суду першої
інстанції відповідає вимогам чинного законодавства і фактичним
обставинам справи, у зв'язку з чим підстав для його скасування у
Запорізького апеляційного господарського суду не було.
Викладене свідчить про неправильне застосування апеляційним
господарським судом норм матеріального і процесуального права, що
відповідно до ст. 111-10 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) є підставою для скасування постанови
апеляційного господарського суду.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 6
ст. 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Казенного підприємства "Запорізький
титано-магнієвий комбінат" задовольнити.
Скасувати постанову Запорізького апеляційного господарського
суду від 12.10.2004, а рішення господарського суду Запорізької
області від 11.08.2004 у справі N 23/191 залишити в силі.



вгору